Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

Старі пісні про головне (на тему австрійського генштабу)

Тут фотки з іншої книги, теж 1790 року де є українскі пісні: http://this-all.io.ua/album783485 тут її можна завантажити: http://www.ex.ua/97698279
Ще одна 1780 року, але там українські пісні розкидані серед російських, сторінки з ними вказані на сторінці завантаження: http://www.ex.ua/101679202

Цитувати
Васи́ль Пана́сович (Афана́сійович) Го́голь-Яно́вський (*1777—†1825) —український письменник , батько письменника Миколи Гоголя. Поміщик, власник села Василівка (сучасне Гоголеве) Миргородського повіту на Полтавщині.

Гоголь-старший любив мистецтво, писав п'єси, які з успіхом ставили у театрі відомого мецената Дмитра Трощинського. Написав українською мовою комедію «Простакъ, или хитрость женщины, перехитренная солдатомъ». , що дійшла до наших днів.

http://litopys.org.ua/rizne/prostak.htm

http://litopys.org.ua/rizne/prostak1.pdf

Зацініть мову, якою розмовляють україномовні персонажі (та й російськомовні). Тобто, батько Миколи Гоголя (народився у 1777 - той же Пушкін народився у 1799-ому) більш ніж два століття тому, вже розмовляв такою мовою, яка практично не відрізнялася від сучасної української літературної мови.
Tа й дід Миколи Гоголя, козацький писар та перекладач Миргородського полку, теж такою ж мовою розмовляв
Таким чином, українська та російська літературна мова - це практично однолітки. При чому українська літературна мова - це адаптована чиста народна мова, а не сурогат з церковно-слов"янською.

І, напевно, навряд чи знайдеться такий йолоп, щоб батька Миколи Гоголя звинуватити у тому, що він працював на "австрійський гєнштаб"


П.С. Цікавий діалог Соцького та Параски з москалем(солдатом), коли вони один одному пісні співають російською та українською (Явлєніє VII)
....
Соцкій показуетъ ей чтобы она поднесла солдату. Прошу́ ви́пить, па́не служи́вий.
Солдатъ, взявъ въ руки рюмку. Да здраствуетъ Веверко и Прицька!
Соцкій смЂется. Утя́въ Панька́ по шта́няхъ!... Якъ, я́къ, моска́лю?
Солдатъ. Какъ? Да здраствуетъ Веверко и Прицка!
Соцкій смЂется, а потомъ опять наливаетъ чарку. Га́рно ти, моска́лю, навчи́вся говори́ть по-на́шому. (Выпиваетъ, встаетъ и выходитъ на средину сцены.) Га́рно, моска́лю, га́рно!... Де ти такъ навчи́вся?
Солдатъ. Да все же у твоего свата, не только говорить, но и пЂть научился вашихъ хохлацкихъ пЂсень.
Соцкій. Чи ба́чишъ! (Протирая усы.) А ну, будь ласкавъ, моска́лю, заспіва́й, яко́і тамъ сватъ мій навчи́въ тебе́. Я всі ёго́ пісні́ зна́ю и самъ коли́сь було́ співа́ю.

Солдатъ. Изволь. (Поетъ)

Ахъ въ полЂ могила
Съ вЂтромъ разговаривала:
Не дуй, вЂтеръ, ты на меня,
Чтобъ я не почернЂла.

Соцкій смЂется до уморы. Га́рно, моска́лю, га́рно! Ну, вже втявъ до гапли́ківъ! Се вже кра́ще відъ тіе́і, що, »въ горо́ді /34/ бузина́, а въ Ки́еві дя́дько, за те тебе́ полюби́ла, що на руці пе́рстень.«

Солдатъ продолжаетъ.

Чтобы въ рЂкЂ не плодилась рыба
За то, что я за Дунай заЂхалъ.

Соцкій смЂется до уморы. Ха, ха, ха! ой, ой, ли́шенько! Го́ді, го́ді, моска́лю! будь ла́скавъ, го́ді, а то́, далибі, кишки́ порву́ відъ сміху!
Солдатъ. Чево ты смЂешся?
Соцкій. Да я́къ же не смія́тьця? ти не знать по я́кому співа́ешъ.
Солдатъ. А какъ же?
Соцкій. Слу́хай, я тобі заспіва́ю (поетъ.)

У по́лі моги́ла
Зъ вітромъ говори́ла:
Не вій, вітре, ти на ме́не,
Щобъ я не чорніла.
Ні вітеръ не віе,
Ні со́нце не гріе,
Тільки въ степу́ при доли́ні
Трава́ зеленіе.

(Музыка. Потомъ:)
Соцкій. А що́, моска́лю, чи такъ сватъ мій співа́въ тобі?
Солдатъ. Да́, да́, точно такъ.
Соцкій. То́-то, мосьпа́не! а ти не втнешъ, да́ромъ що въ gу́дзикахъ.
   
Ruthene, 27 січня 2017 11:54:42
Це ще треба подивитись, що називати "древнерусским", і в якому саме періоді.

А шо тут смотреть7 Я смотрю заешь, как буквы древние читаются. Мне в этом слове особенно примеры из письменных памятников нравятся.

http://images.vfl.ru/ii/1464565407/682d54af/12837535.jpg

Наведений приклад написаний не на "древнерусском языке",  а староукраїнською (Ruthenian language, старобеларуська). У росіян вона має назву "Западнорусский письменный язык").
   
Наведений приклад написаний не на "древнерусском языке",  а староукраїнською (Ruthenian language, старобеларуська). У росіян вона має назву "Западнорусский письменный язык").

Это написано на том языке , который указан на титульном листе, который я опубликовал. На грани распада совка цензоры видимо не досмотрели и назвали язык тем именем, чем он по сути есть. Это 200 лет вченые не могли его назвать своим именем, потому придумали более 20 названий и все потому, что ломалась москальская скрепа, что "украинский язык , это испорченный русский".  А так получается наоборот, что москальский суржик, это испорченная мова Руси. 
   
Ruthene, 27 січня 2017 10:28:59
Witt,  7 грудня 2016 09:53:36
в мене нема бажання виступати на захист російської мови.
але ж ви змушуєте ...
Наступні сторінки читайте, а не тільки оглав. Ця мова відмінна від пушкинської, яка навіть на росії вважається початком сучасної літературної.

ну то мова наступних сторінок відрізняється від мови сторінки, що я навів?

не відрізняється.

отже, ваш допис - безпідставний, це суцільна демагогія.

для запобігання наступнолї порції демагогії повідомляю: я можу навести ще приклади, що спростовують ваші тези щодо виникнення російської лише за часів Пушкіна

 :acute:

Ви дуже неуважні. Наразі підкреслив вже вдруге червоним, щоб було помітніше.

Ps: не приписуйте свої власні думки опонентові.
   
Ви дуже неуважні.

Это вы кому отвечали? Тому и выделяйте красным. Я только указал, что вы играетесь в имперские игры навязанные Москвой. Все эти южнорусский, западнорусский, рутенский, староукраинский, старобелорусский, литовска мова, канцелярский язык ВКЛ это все названия одной и той же мовы  - мовы Руси.
   
:acute:

Ви дуже неуважні. Наразі підкреслив вже вдруге червоним, щоб було помітніше.

Ps: не приписуйте свої власні думки опонентові.

Ні, це ви або дуже неуважні, або свідомо граєтесь в якісь свої ігри
 :(

у  вас не було підстав писати щось на кшталт "Наступні сторінки читайте, а не тільки оглав"
тому що мова наступних сторінок не відрізняється від мови першого аркуша.

і ця мова не дуже відрізняється від мови Пушкіна

тому підкреслювати червоним нема потреби

щодо підкресленого, то я вже у цьому топіку (!) розтлумачував Топі, що  тези щодо виникнення російської лише за часів Пушкіна - хибні.


Саме для цього і навів посилання. А ви знов повторююєте цю дірню.
Нащо?
Ви не здатні сприймати аргументи?
Чи сіідомо поводитесь як троль, відкидаючи те, що спростовує ваші хибні тези?

Читайте уважно ще раз:

Ну то яка там мова? "дивний суржик іноземних мов і малюсінькими слов'янськими додайками"? :)
зверніть увагу на дату видання - 1793 рік
Пушкін народився у 1799

Так, є прислів"я  про нашє всьо ...

Але це спрощення.
Тому той, хто вдається до спрощень, має хибні уявлення.
І, як наслідок, робить хибні висновки


Все набагато складніше.
   
Южанин,
повторяю для вас еще раз мой вопрос из другой ветки:

Южанин, я уже с вами пытался дискутировать ранее и опыт был негативный.
(вы не воспринимаете аргументы)
 
но все же сделаю еще одну попытку

для начала, отталкиваясь от вашей фразы про более логичную версию, делаю попытку найти точки опоры в дискуссии.

Вы согласны с тем, что если версия противоречит известным данным (включая известные письменные источники) или не может внятно объяснить имеющиеся источники, то она как минимум спорна?
И как минимум требует корректировки?
(А как максимум - требует от нее отказаться)


Или все равно следует повторять такую версию, невзирая на приводимые аргументы, которые показывают, что эта версия не верна?

Ответьте, пож-ста

Те саме питання і до Ruthene
   
Ось приклад того, як не слід чинити сумлінним і порядним дописувачам:


Это не наша история. Нахрен это церковно-славянское москальское течение их суржика. У нас в то время, в Великом Княжестве Литовском, Руськом, Жематийском, была официальным и языком делопроизводства , древнеруська мова. А все эти церковно-славянские - это чисто москальские проблемы.


Богослужіння якою мовою відбувалося? Книги, за якими здійснювалося богослужіння якою мовою були писані?
.

http://litopys.org.ua/isaevych/is30.htm

Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002
Видання другої половини XVII- XVIII ст.

Тематика книг, що друкувалися в Україні, залежала від багатьох чинників і від попиту на ті чи інші видання, і від наявності меценатів видавничої діяльності, і від доступності книжок, друкованих за межами України. Дедалі більше на характер книжкової продукції впливали цензурні умови.

Аж до останніх десятиріч XVIII ст. більшість тих великих за обсягом книг, які друкувалися значними, як на той час, тиражами і поширювалися по всій Україні та за її межами, — це книги релігійні, насамперед, богослужбові тексти і молитовники, меншою мірою християнська повчально-моралізаторська література.

Друкувалися такі книги переважно церковнослов’янською мовою кириличним шрифтом, однак у певних їх структурних частинах (передмови, присвяти) вживалася й українська книжна мова. /319/
/.../
Біблія і богослужбові видання.
У богослуженні в українців, як і в інших народів Східної Європи, церковнослов’янська мова здавна відігравала таку ж роль, як латинська у католиків.
Збереглася церковнослов’янська мова як літургійна і в католиків східного (візантійського) обряду. Зрозуміло, що цією мовою друкувалася головна для християн книга — Біблія.
Надрукування 1581 р. в Острозі повного тексту Біблії було визначною подією в церковному і культурному житті не лише українців, але й сусідніх православних народів.

Попри високий рівень філологічного опрацювання цього видання, за Петра Могили розпочато нове редагування тексту Біблії з метою його дальшого вдосконалення.

Цю роботу, однак, не завершено, і друге в Україні повне видання церковнослов’янської Біблії вийшло у київській лаврській друкарні щойно 1758 року.
/.../

Правильно читаю.
Не пытайтесь заниматься формализмом, следите за контекстом.

Никаких других книг для Богослужения (не на церковно-славянском)  со времен принятия христианства Русью и по XVII ст не было

Напоминаю, я вас спросил на каком языке велось Богослужение.
И спросил я вас об этом в связи с вашими словами "все эти церковно-славянские - это чисто москальские проблемы "
Чтобы показать вам, что вы что называетсмя с водой вытаетесь и ребенка выплеснуть


Як бачимо, Южаніну вже було (2016 рік) розтлумачено, що його уявлення щодо церковнослов’янської - хибні
Що церковнослов’янська використовувалася на тільки в Московщині, а й в Украні.

Але попри це віін знов повторює ту саму дурню:

Как раз древнерусский был. А всякая церковно-славянская [маячня],  что творилась на москальщине, нам русинам была по барабану. Мы в своём Великом Княжестве Литовском , Руском, Жемотийском  общались по своему и не так, как москальня ордынская.

Отже, людина або втратила здатність чогось навчитись, щось нове (чого не знала раніше) засвоїти, щось усвідомти та відмовитись від хибних тез.

Або свідомо відкидає аргументи, що їй надають, і займаєтеся тролінгом та засмічуванням форума, поширючи невігластво
та змушуючи дописувачів знов та знов ходити по колу, спростовуючі дурню, що вже була спростована
 (td)

   
"Русскій язик" у сучасному розумінні починається з Пушкіна. Який, власне кажучи, і є "їхнє всьо".
 Попередні російсько-імперські документи 18го сторіччя без винятку не можна назвати "російськомовними", там дивний суржик іноземних мов і малюсінькими слов'янськими додайками. [/color]Декілька років працював у Маяковці, винятків не бачив.

Наступні сторінки читайте, а не тільки оглав. Ця мова відмінна від пушкинської, яка навіть на росії вважається початком сучасної літературної.

Приклади  "дивного суржика  іноземних мов і малюсінькими слов'янськими додайками" (с), тобто мови, якою послуговувалися ДО Пушкіна:

Нагадюю: Пушкін народився у 1799 році.

КАНТЕМИР
Сатира II На зависть и гордость дворян злонравных
1730
Что так смутен, дружок мой? Щеки внутрь опали,
Бледен, и глаза красны, как бы ночь не спали?
Задумчив, как тот, что, чин патриарш достати
Ища, конный свой завод раздарил некстати?
Цугом ли запрещено ездить, иль богато
Платье носить, иль твоих слуг пеленать в злато?
Карт ли не стало в рядах, вина ль дорогого?
...

В. ТРЕДИАКОВСКИЙ
Описание грозы
1727
С одной страны гром,
С другой страны гром,
Смутно в возду́хе!
Ужасно в ухе!
Набегли тучи
Воду несучи,
Небо закрыли,
В страх помутили!
...

М. ЛОМОНОСОВ
ОДЫ ПОХВАЛЬНЫЕ
1739
Восторг внезапный ум пленил,
Ведет на верьх горы высокой,
Где ветр в лесах шуметь забыл;
В долине тишина глубокой.
Внимая нечто, ключ молчит,
Которой завсегда журчит
И с шумом вниз с холмов стремится.
Лавровы вьются там венцы,
Там слух спешит во все концы;
Далече дым в полях курится.
...

А. СУМАРОКОВ
ОДЫ ТОРЖЕСТВЕННЫЕ
1743
Оставим брани и победы,
Кровавый меч приял покой.
Покойтесь, мирные соседы,
И защищайтесь сей рукой,
Которая единым взмахом
Сильна повергнуть грады прахом,
Как дерзость свой подымет рог.
Пускай Гомер богов умножит,
Сия рука их всех низложит
К подножию монарших ног.
...

М. ХЕРАСКОВ
Фонтанна и Речка
1764
В средине цветника Фонтанна кверху била
И громко о своих достоинствах трубила,
А близ ее текла
Река по камышкам, прозрачнее стекла.
Фонтанна гордая, шумя под облаками,
Сказала так Реке:
«Куда придвинулась ты, лужица, боками?
...

И. БОГДАНОВИЧ
ПОВЕСТЬ В СТИХАХ
1783
Красота и добродетель
Из веков имели спор;
Свет нередко был свидетель
Их соперничеств и ссор.
...

А. РАДИЩЕВ
Вольность
1781-1783
О дар небес благословенный,
Источник всех великих дел,
О вольность, вольность, дар бесценный!
Позволь, чтоб раб тебя воспел.
Исполни сердце твоим жаром,
В нем сильных мышц твоих ударом
Во свет рабства тьму претвори.
Да Брут691 и Телль692 еще проснутся,
Седяй во власти693 да смятутся
От гласа твоего цари.
...

М. МУРАВЬЕВ
Богине Невы
1794
Протекай спокойно, плавно,
Горделивая Нева,
Государей зданье славно730
И тенисты острова!
...

Ю. НЕЛЕДИНСКИЙ-МЕЛЕЦКИЙ
ПЕСНИ
«Ты велишь мне равнодушным...»
1792
Ты велишь мне равнодушным
Быть, прекрасная, к себе.
Если хочешь зреть послушным,
Дай другое сердце мне.
...

И. КРЫЛОВ
БАСНИ
Павлин и соловей
1788
...
Подобно, как и сей боярин, заключая,
Различность разумов пристрастно различая,
Не редко жалуем того мы в дураки,
Кто платьем не богат, не пышен волосами;
Кто не обнизан вкруг перстнями и часами,
И злата у кого не полны сундуки.

Н. КАРАМЗИН
Веселый час
1791
Братья, рюмки наливайте!
Лейся через край вино!
Всё до капли выпивайте!
Осушайте в рюмках дно!
...

 Г. ДЕРЖАВИН
Кружка
1777
Краса пирующих друзей,
Забав и радостей подружка,
Предстань пред нас, предстань скорей,
Большая сребряная кружка!
Давно уж нам в тебя пора
Пивца налить
И пить.
...

і так далі

посилання:
http://www.wysotsky.com/0009/281.htm




Цього досить, аби припинити крутити шарманку про мову, яку започаткував Пушкін?

Так, Пушкін узагальнив та розвинув надбання тих, хто писав до нього, осучаснив мову, призвичаїв багатіїв до мови простого люду тощо.

Тому його і називають початківцем СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ російської мови.
Але це аж ніяк не підстава базікати  про те, що до Пушкіна російської не існувало взагалі.
   
Церковно-слов'янська (староболгарська) була лінгво франко для різномовних фіноугорських лісових племен північних околиць Русі. Тобто, вона мала таку саму функцію, як. Англійська для північно американських індіанців.
Моноетнічний південь користувався своєю мовою - давньо-українською.
   
Это вы кому отвечали?

Це не вам.

Я только указал, что вы играетесь в имперские игры навязанные Москвой.

Маячня.

Все эти южнорусский, западнорусский, рутенский, староукраинский, старобелорусский, литовска мова, канцелярский язык ВКЛ это все названия одной и той же мовы  - мовы Руси.

Так. Мови Русі Києва іта Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.

І ніякого "дрєвнєрусскаго язика" не існувало: http://io.ua/35842223
   
Церковно-слов'янська (староболгарська) була лінгво франко для різномовних фіноугорських лісових племен північних околиць Русі. Тобто, вона мала таку саму функцію, як. Англійська для північно американських індіанців.
Моноетнічний південь користувався своєю мовою - давньо-українською.

читайте уважно (!!) гілку

і не повторюйте дурню

http://litopys.org.ua/isaevych/is30.htm

Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002
Видання другої половини XVII- XVIII ст.

Тематика книг, що друкувалися в Україні, залежала від багатьох чинників і від попиту на ті чи інші видання, і від наявності меценатів видавничої діяльності, і від доступності книжок, друкованих за межами України. Дедалі більше на характер книжкової продукції впливали цензурні умови.

Аж до останніх десятиріч XVIII ст. більшість тих великих за обсягом книг, які друкувалися значними, як на той час, тиражами і поширювалися по всій Україні та за її межами, — це книги релігійні, насамперед, богослужбові тексти і молитовники, меншою мірою християнська повчально-моралізаторська література. Друкувалися такі книги переважно церковнослов’янською мовою[/size] кириличним шрифтом, однак у певних їх структурних частинах (передмови, присвяти) вживалася й українська книжна мова. /319/

Сприйняттю церковнослов’янщини як "високого стилю" книжної мови сприяли специфічно українські риси вимови традиційних текстів. З 20-х рр. XVIII ст. на українських землях, підвладних Російській імперії, друкарство українською мовою і українським варіантом церковнослов’янської було повністю заборонене. На Правобережжі і в Галичині обмежень щодо мови не існувало, але тільки в практиці василіянських монастирських друкарень, головно Почаївської, українська мова посіла помітне місце.
/.../
Біблія і богослужбові видання.
У богослуженні в українців, як і в інших народів Східної Європи, церковнослов’янська мова здавна відігравала таку ж роль, як латинська у католиків. Збереглася церковнослов’янська мова як літургійна і в католиків східного (візантійського) обряду. Зрозуміло, що цією мовою друкувалася головна для християн книга — Біблія.
Надрукування 1581 р. в Острозі повного тексту Біблії було визначною подією в церковному і культурному житті не лише українців, але й сусідніх православних народів.

Попри високий рівень філологічного опрацювання цього видання, за Петра Могили розпочато нове редагування тексту Біблії з метою його дальшого вдосконалення. Цю роботу, однак, не завершено, і друге в Україні повне видання церковнослов’янської Біблії вийшло у київській лаврській друкарні щойно 1758 року.
/.../
   
ось приклади з Залізняком цим:
https://youtu.be/PpmQNt8v8dw?t=3m53s
Ще один поціновувач К.Тищенко

Ви продовжуєте приписувати мені свої хибні припущення, видаючи їх за "істину". Я ніде не писав, що я є прихильник Тищенка, а дав посилання на конкретний приклад у Тищенка з Залізняком, на який у Тищенко вказано.

тому що мова наступних сторінок не відрізняється від мови першого аркуша.

і ця мова не дуже відрізняється від мови Пушкіна

Я не писав, що дуже. Я написав, що відрізняється від пушкинської. :D

я можу навести ще приклади, що спростовують ваші тези щодо виникнення російської лише за часів Пушкіна
що  тези щодо виникнення російської лише за часів Пушкіна - хибні.

У мене не було такої тези, що "російська виникла лише за часів Пушкина". Ви намагаєтеся приписати мені те, чого я не писав.

А я написав наступне:

Наступні сторінки читайте, а не тільки оглав. Ця мова відмінна від пушкинської, яка навіть на росії вважається початком сучасної літературної.

Літературної пушкинської. Карл. Або мені потрібно пояснювати вам, в чому різниця?

 Так що, повторюю, не приписуйте свої думки опоненту.

Для мене посилання на К.Тищенко  - це приблино як посилання на Бебіка або Штепу.

Та це вже ваше особисте, хто там для вас секта, а хто ні.

Читайте уважно ще раз:

Читайте уважно ще раз:

читайте уважно що таке э московська мова ("русский язык"): http://forum.meta.ua/topic/t/10279/asc/840.html#9808146

наполегливо раджу вам більш критично сприймати цих авторів

Мене не цікавлять ваші т.зв. поради. На мою думку, рівень у вас не той, тай тим більше щей манери в менторський стилі.

Те саме питання і до Ruthene

Якщо людина хоче запитати, то питає прямо, а не згадуючи в третій особі.
   
Приклади  "дивного суржика  іноземних мов і малюсінькими слов'янськими додайками" (с), тобто мови, якою послуговувалися ДО Пушкіна

Сучасна російська літературна мова починається з Пушкіна, це загальновідомий факт для освічених людей.  :D А ваші підібрані короткі приклади абсолютно нічого не доводять по-відношенню до всього масиву текстів 18 століття.
   

Я не писав, що дуже. Я написав, що відрізняється від пушкинської. :D

У мене не було такої тези, що "російська виникла лише за часів Пушкина". Ви намагаєтеся приписати мені те, чого я не писав.

А я написав наступне:

Літературної пушкинської. Карл. Або мені потрібно пояснювати вам, в чому різниця?

 Так що, повторюю, не приписуйте свої думки опоненту.

не потрібно мені пояснювати в чому різниця, бо я знаю це і без вас.

і я вам нічого не приписую.
Дивіться уважно на ЩО саме я відповідав, і до якої моєї (!!) відповіді  ви долучилися  словами  "Наступні сторінки читайте, а не тільки оглав. "

тому вся ця ваша балаканина не варта нічого

бо є ваші слова "Наступні сторінки читайте, а не тільки оглав. "


відповідайте без демагогії на питання:
нащо мені потрібно читати наступні сторінки посилання що я навів, спростовуючи слова  Топи?
   
Цитата: Борис Генріхович Унбегаун
"В своей основе словарный состав современного русского литературного языка продолжает оставаться церковнославянским и не только оставаться, но и развиваться и обогащаться при помощи церковнославянского словообразования"


"Что же требуется от исторической грамматики русского языка, чтобы, с одной стороны, преодолеть ничем не оправдываемый разрыв в изложении истории русского языка до и после XVIII в. и, с другой стороны, подвести приемлемый исторический фундамент под современный русский литературный язык? Лишь одно: признать, что этот русский литературный язык является русифицированным церковнославянским литературным языком, развивавшимся без перерыва, хоть и не без толчков, с XI в. до наших дней. Тогда все станет на свое место".
Джерело: Борис Генріхович Унбегаун (лінгвіст і філолог, фахівець зі слов'янських мов і літератури) - цитати взяті з його книги "Язык русской литературы и проблемы его развития", Париж, 1968
Детальніше тут: http://tipa-bandera.livejournal.com/38866.html

Цитата: академики А.А. Шахматов та Л.В. Щерба
"2.5. По подсчетам академиков А.А. Шахматова и Л.В. Щербы, более 55% всех элементов современного русского литературного языка (буквы и принцип орфографии, слова и обороты, синтаксис, морфология, словообразование и т. п.) прямо или косвенно восходят к церковнославянскому языку. Заимствованы целые грамматические категории"
Джерело: Владимир Константинович Журавлёв. "Русский язык и русский характер" http://archive.is/cXWwL
(Довідка; Володимир Костянтинович Журавльов - російський філолог-славіст. Доктор філологічних наук, професор загального і слов'янського мовознавства. Провідний науковий співробітник Інституту мовознавства РАН).

Цитата: Володимир Даль
"Относительно словосочинения, в смысле произвольного составления небывалых слов, также достаточно будет сослаться на новейший словарь наш, в котором 114,749 слов или речений, но в том числе на каждую букву едва ли не по сотне таких, кои придуманы Бог весть кем и когда, только для внесения в счет, между тем как их нет вовсе на деле и они никем и никогда не употреблялись."
(Джерело: Опыт областного великорусского словаря, изданного вторым отделением Императорской Академией Наук в 1852 г.
Вестник Императорского русскаго географическаго общества.
Владимир Даль, Iюль 1852 http://elibrary.karelia.ru/dahl/user_new/index.php?mode=showwork&word_text=%FF%E7%FB%EA%FA&work_id=444)

Лінгвіст Ф.Г.Карін, у 1778 році в брошурі "Письмо о преобразителях российского языка" писав:
Цитата: Ф.Г.Карін
"Ужасная разность между нашим языком и славянским часто пресекает у нас способы изъясняться на нем с тою вольностию, которая одна оживляет красноречие и которая приобретается не иным чем, как ежедневным разговором. ...Как искусный садовник молодым прививком обновляет старое дерево, очищая засохлые на нем лозы и тернии, при корени его растущие, так великие писатели поступили в преображении нашего языка, который сам по себе был беден, а подделанный к славянскому и сделался уже безобразен"
(Скани з цієї книги тут: http://this-all.io.ua/album786092 )

Російська мова - енциклопедія Британіка:
Цитата: енциклопедія Британіка
"Russian literary language that grew out of a compromise style incorporating many Church Slavonic elements into the native Russian vernacular"
.
Переклад:

"... Російська літературна мова, зросла з компромісного стилю, що включає безліч елементів церковнослов'янської в рідну російську мову"
Джерело: https://global.britannica.com/topic/Old-Church-Slavonic-language

В журналі "Телескоп" 1834 року (Ч. 22, С. 96), російський вчений, етнограф і критик Микола Надєждін писав, що малоросійські [українські] прислів'я і приказки без перекладу, словника і пояснень - не можуть "принести росіянам ніякої "користі і задоволення" http://io.ua/34276072


І це не якесь там "випадкове непорозуміння" - росіяни ніколи не розуміли українську мову, це добре простежується з 17 століття до цих пір у наші часи. Докладніше про це тут: https://ukrhist.wordpress.com/2016/11/30/мешканці-московського-царства-у-17-стол/
   
Якщо людина хоче запитати, то питає прямо, а не згадуючи в третій особі.

питаю прямо:
ви здатні гідно поводитись під час дискусії?
ви здатні сприймати наведені аргументи і визнавати правоту опонента?
ви здатні визнавати свої помилки та підмовлятися від хибних тез?
   
я вам нічого не приписую

А це вже відверта брехня в хід пішла. Я вам вже показав як саме ви мені приписували, що нібито я писав, що "до Пушкіна російської мови не існувало."  :D

відповідайте без демагогії на питання:
нащо мені потрібно читати наступні сторінки посилання що я навів, спростовуючи слова  Топи?

Для того, щоб я міг з вами вести діалог, спочатку вам потрібно вибачитися за свою брехню.
   
ви здатні гідно поводитись під час дискусії?
ви здатні сприймати наведені аргументи і визнавати правоту опонента?
ви здатні визнавати свої помилки та підмовлятися від хибних тез?

На мою думку, ці запитання вам потрібно щиро поставити безліч разів самому собі.
   
А це вже відверта брехня в хід пішла. Я вам вже показав як саме ви мені приписували, що нібито я писав, що "до Пушкіна російської мови не існувало."

а я вам показав, що ви долучилися до моєї відповіді на слова Топи "Русскій язик" у сучасному розумінні починається з Пушкіна. Який, власне кажучи, і є "їхнє всьо".
 Попередні російсько-імперські документи 18го сторіччя без винятку не можна назвати "російськомовними", там дивний суржик іноземних мов і малюсінькими слов'янськими додайками."



Тут йдеться про літературну мову? Ні. Тут йдеться про мову взагалі та про мову документів 18-го сторіччя зокрема.

Спростовуючи тезу Топи, я навів  йому  документ 18-го сторіччя з прикладом мови.

Тут ви долучилися до дискусії з пропозицією читати наступні сторінки.

У неявному вигляді з такої пропозиції випливає, що мова наступних сторінок мала б  відрізнятися від першого аркуша.
Бо інакше  ваш допис взагалі втрачає будь-який сенс і одразу перетворюється на тролінг.

Замість того, щоб визнати свою помилку, ви намагаєтесь все перекрутити на свою користь, та ще й вимагаете вибачень невідомо за що
 (td)

Останнє редагування: 2 02 2017 08:41:37 від Witt
   
На мою думку, ці запитання вам потрібно щиро поставити безліч разів самому собі.

отже,
ставитимусь до вас як до звичайного троля, який не взмозі гідно поводитись під час дискусії
   
М. ЛОМОНОСОВ
ОДЫ ПОХВАЛЬНЫЕ
1739
Пушкін узагальнив та розвинув надбання тих, хто писав до нього, осучаснив мову, призвичаїв багатіїв до мови простого люду тощо.

"до мови простого люду тощо" :D

Цитата: Володимир Костянтинович Журавльов
"2.6. С целью проверки и детализации гипотезы Шахматова-Щербы о соотношении церковнославянских и русских элементов в современном литературном языке в шестидесятые годы нами была проведена статистическая обработка важнейших литературных текстов истории русской словесности по методу "меченых атомов". Тщательные подсчеты показали, что оды М.В. Ломоносова и Г.Р. Державина, как и А. Кантемира, содержат до 93% церковнославянизмов . В письмах же Ломоносова к друзьям процент церковнославянизмов снижается до 50%. А.С. Пушкин установил своеобразную норму 55 % при огромном размахе с целью стилистического использования: минимум в речи Петруши Гринева и Савельича и максимум в монологе Пимена и стихотворении "Пророк". В передовой газеты "Правда", посвященной 100-летию со дня рождения Ленина, те же 55% церковнославянизмов ."

Джерело: Владимир Константинович Журавлёв. "Русский язык и русский характер" http://archive.is/cXWwL
(Довідка; Володимир Костянтинович Журавльов - російський філолог-славіст. Доктор філологічних наук, професор загального і слов'янського мовознавства. Провідний науковий співробітник Інституту мовознавства РАН).


   
Я не перший рік на форумах.
З власного досвіду: для тролей на зразок Маяковского такий засіб діє.

От, наприклад, як з Profilaktik-ом і його намаганнями знов заспівати про порушення Конституції:
http://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=848623.msg16129417#msg16129417

Достатньо один раз грунтовно спростувати. А надалі не витрачати час, а товкти пикою у посилання на таку відповідь.
 ;)


 (tu)
   
ставитимусь до вас як до звичайного троля, який не взмозі гідно поводитись під час дискусії

Прекрасно. Тим більше, що я не люблю спілкуватися з особами, які займаються словоблуддям і не здатні визнати, що вони брешуть.
   
Пушкін узагальнив та розвинув надбання тих, хто писав до нього, осучаснив мову, призвичаїв багатіїв до мови простого люду тощо

Лексикограф, етнограф і літературознавець Фортунат Піскунов у 1873 році писав:
Цитата: Фортунат Піскунов
"северно-русский, народный, или северно-русский литературный­ язык, на котором даже и в самой северной или Московской Руси масса народа не умеет изъясняться и не изъясняется, а многого и совершенно непонимает, и который будучи достоянием, исключительно, только одного образованного класса, не может быть назван национальным, отечественным языком северян, а тем более южан, у которых есть свой, как народный, так и книжный, литературный язык"

Джерело: Словница української (або Юговоруської) мови. Фортунат Піскунов. Одеса. 1873 https://books.google.com.ua/books?id=0d5bAAAAcAAJ
   
Церковно-слов'янська (староболгарська) була лінгво франко для різномовних фіноугорських лісових племен північних околиць Русі. Тобто, вона мала таку саму функцію, як. Англійська для північно американських індіанців.
Моноетнічний південь користувався своєю мовою - давньо-українською.

Ви маєте рацію.
   
В современном русском языке 55% болгарских слов. Кто и когда провел такой подсчет? http://mysliwiec.livejournal.com/2641786.html
   
Прекрасно. Тим більше, що я не люблю спілкуватися з особами, які займаються словоблуддям і не здатні визнати, що вони брешуть.

Ruthene, читайте уважно (уважно!) мій підпис.

ви можете скільки завгодно на біле казати чорне,
але не вважайте що всі дурні і не бачать що саме ви робите.

щодо спілкування, то я з тролями не спілкуюсь,
однак це не заважатиме мені при потребі спростовувати (для читачів форуму) дурню, яку тролі поширюють
   
Ви маєте рацію.

не має

"Моноетнічний південь"(с) користувався церковно-слов'янською, наприклад,  у якості мови богослужіння
   

Лексикограф, етнограф і літературознавець Фортунат Піскунов у 1873 році писав:
"северно-русский, народный, или северно-русский литературный­ язык, на котором даже и в самой северной или Московской Руси масса народа не умеет изъясняться и не изъясняется, а многого и совершенно непонимает, и который будучи достоянием, исключительно, только одного образованного класса, не может быть назван национальным, отечественным языком северян, а тем более южан, у которых есть свой, как народный, так и книжный, литературный язык"
Джерело: Словница української (або Юговоруської) мови. Фортунат Піскунов. Одеса. 1873 https://books.google.com.ua/books?id=0d5bAAAAcAAJ


у якості лікнепу:

(щодо трьох "штилей": "високий", "середній" і "низький")
http://um.co.ua/8/8-17/8-177988.html

КВИТОК 15 1. Теорія «трьох штилів» М. В. Ломоносова в зв'язку з загальнотеоретичним и уявленнями класицизму.

Ломоносов вступив в літературу в той момент, коли давня російська писемність, пов'язана з церковнослов'янською мовою, з усталеною системою жанрів, минала, а на зміну їй йшла нова світська культура.

У зв'язку з обмірщеніем свідомості основою літературної мови ставав російську мову.

/.../ Всі слова літературної мови Ломоносов поділив на три групи.

До першої він відносить слова загальні для російського і церковно-слов'янської мови: бог, слава, рука, нині, почитаю і т. П.

До другої - тільки церковнослов'янські слова, зрозумілі «всім грамотним людям»: відкриваєш, господній, насаджений, кличу. «Невживаних» і «дуже застарілі» церковнослов'янізми типу: обаваю, рясни, овогда Свен - виключалися їм з літературної мови.

До третьої групи належать слова тільки російської мови: кажу, струмок, який, поки, лише і т. П.

Три названі вище групи слів є «матеріалом», з якого «конструюються» три «штилю»: високий, «посередній» (т . е. середній) і низький. Високий «штиль» складається з слів першої та другої груп.

Середній - зі слів першої та третьої груп. Низький «штиль» складається переважно з слів третьої групи. Сюди можна вводити і слова першої групи. В низькому штилі церковнослов'янізми не вживаються.

Таким чином, основою літературної мови Ломоносов зробив російську мову, оскільки з трьох названих груп дві, найобширніші, перша і третя, були представлені російськими словами.

 Що стосується церковнославянизмов (друга група), то вони тільки додаються в високий і середній «штилі», щоб надати їм ту чи іншу ступінь урочистості.

Кожен з «штилів» Ломоносов пов'язує з певним жанром. Високим «штилем» пишуться героїчні поеми, оди, прозові мови про «важливі матерії». Середнім - трагедії, сатири, еклоги, елегії, дружні послання. Низьким - комедії, епіграми, пісні.

У 1748 р Ломоносов випустив у світ «Коротке керівництво до красномовства» (кн. 1 «Риторика»). У першій частині, що носила назву «Винахід», ставилося питання про вибір теми і пов'язаних з нею ідей. Друга частина - «Про прикрасі» - містила правила, що стосувалися стилю. Найважливішим в ній було вчення про тропи, що надавали мови «піднесення» і «пишність». У третій - «Про розташування» - говорилося про композиції художнього твору. У «Риториці» були не тільки правила, а й численні зразки ораторського і поетичного мистецтва. Вона була і підручником і разом з тим хрестоматією.
(с)


Останнє редагування: 1 02 2017 13:49:29 від Witt
   
"до мови простого люду тощо" :D

я вже наводив раніше на цій гілці письмо Даля

повторю ще раз щодо мови простого люду


Даль Владимир Иванович Письма (3) Максимовичу Михаилу Александровичу
/.../
затѣмъ Кіевъ сдѣлалъ выселокъ въ Новгородъ — промежутокъ постепенно обрусѣлъ, бѣлоруссы вдвинулись пѣшкомъ до Москвы — обрусѣвшіе стали говорить нѣсколько иначе, а сѣверъ сохранилъ говоръ ближайшій къ южному, колыбели своей.
/.../

Вы услышите еще болѣе сохранившихся кіевскихъ словъ, чѣмъ въ Новгородѣ, словъ которыхъ нѣтъ нигдѣ, на всей промежуточной, двутысячеверстной полосѣ. Мало– и великорусскій говоръ на О, бѣлорусскій на А, по его вліянію Москва стала говорить слегка на А и этотъ говоръ сдѣлался условно–чистымъ.
/.../
Что Погодинъ ни говори, а гораздо болѣе половины земляковъ нашихъ — обрусѣвшая чудь; отъ этого, вѣроятно, и различные говоры. Посмотрите въ Тверской на Карелъ, въ Nижег<ородской,> Пенз<енской,> Симб<ирской> и др. на Мордву, Чувашь — они обрусѣли въ глазахъ нашихъ, и нынѣшнее поколѣніе не знаетъ болѣе своего языка. Тоже видѣлъ я въ Пермской, Вятской и — Орловской;

добре видно слова "обрусѣвшіе стали говорить нѣсколько иначе"?

ось це і була мова простого люду, про який Даль говорить: "гораздо болѣе половины земляковъ нашихъ — обрусѣвшая чудь".

Останнє редагування: 1 02 2017 13:46:56 від Witt
   
Сучасна російська літературна мова починається з Пушкіна, це загальновідомий факт для освічених людей.  :D А ваші підібрані короткі приклади абсолютно нічого не доводять по-відношенню до всього масиву текстів 18 століття.

цей " загальновідомий факт" - спрощення.

загальновідомим є факт започаткування сучасної літературної російської мови Ломоносовим.

Мої приклади короткі - щоб не цитувати твори повністю.
За посиланням що я навів бажаючі знайдуть повні тексти.

Мої приклади доводять існування  сучасної літературної російської мови ще до появи Пушкіна.

Як було вже скзано вище, Пушкин узагальнив та розвинув те, що вже було започатковано до нього.
   
Блааа

Цитата: Академик Алексей Александрович Шахматов
"Наш письменный язык по своему происхождению и в своих основаниях оказывается, согласно предыдущему, древнеболгарским. Его словарный состав и даже грамматические формы обличают до сих пор его иностранное происхождение."
Алексей Александрович Шахматов. РУССКИЙ ЯЗЫК, ЕГО ОСОБЕННОСТИ. ВОПРОС ОБ ОБРАЗОВАНИИ НАРЕЧИЙ. ОЧЕРК ОСНОВНЫХ МОМЕНТОВ РАЗВИТИЯ ЛИТЕРАТУРНОГО ЯЗЫКА.

Цитата: Борис Генрихович Унбегаун
"нужно признать, что этот русский литературный язык является русифицированным церковнославянским литературным языком"

"В своей основе словарный состав современного русского литературного языка продолжает оставаться церковнославянским"
Специалист по славянским языкам, лингвист и филолог, профессор славянской лингвистики, доктор наук Борис Генрихович Унбегаун.
Б. Г. Унбегаун «Историческая грамматика русского языка». - Язык и человек. - М., 1970. - С. 262-267


Цитата: Академик А.А. Шахматов
"Это наш великорусский литературный язык. Его родина Болгария. Но образовался он в Киеве, где испылал впервые благотворное влияние народной среды. Окончательно развился он в Москве"
Источник: Украинский народ в его прошлом и настоящем, Санкт-Петербург, 1914. - с. 704

Цитата: историк К. П. Победоносцев
"Церковно-славянский — искони родной, свой нашему народу, на нем образовался нормальный, классический строй русского языка, и чем дальше отступает от этого корня язык литературы, тем более портится, теряет определительность и ясность, и тем менее становится родным и понятным народу."
К. П. Победоносцев. РЕФОРМА ЯЗЫКА — РЕВОЛЮЦИЯ В ЦЕРКВИ // Язык наш - поводырь наш в рай или в ад. Издательство Л.С. Яковлевой, Санкт-Петербург, 2001.

Фортунат Піскунов:

Словница української (або Юговоруської) мови
За Fortunat Piskunov. 1873
https://books.google.com.ua/books?hl=uk&id=0d5bAAAAcAAJ&q=%D0%BD%D0%B5%D1%83%D0%BC%D1%A3%D0%B5%D1%82%D1%8A+#v=snippet&q=%D0%BD%D0%B5%D1%83%D0%BC%D1%A3%D0%B5%D1%82%D1%8A&f=false



Цитата: Владимир Даль
Русификаторъ м., —-аторша ж., обруситель. Русификація ж., обрушеніе. Русифици́ровать, русить, обрушатъ, —ся, русѣть.

Ру́сской, въ значеніи сущ. м., крещѳный, христіанинъ. Что ты, тварь, въ русскіе не окрестился.


Толковый словарь живаго великорускаго языка Владимiра Даля. Том 3 (Владимир Даль, 1907)
https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0:%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C._%D0%A2%D0%BE%D0%BC_3_(%D0%94%D0%B0%D0%BB%D1%8C_1907).djvu/875

Цитата: Владимир Даль
Обрусить кого, сделать русским; -ся, обрусѣть, стать, сдѳлаться русскимъ.
Обруситель м., -льница ж., тотъ кто насильно старается сдѣлать другого русскимъ.


Толковый словарь живаго великорускаго языка Владимiра Даля. Томъ второй. И — О. СПб.-М. 1905
- стр. 1589
http://www.runivers.ru/bookreader/book483202/#page/798/mode/1up

Ps:

В. Даль:


Толковый словарь живого великорусского языка / [Соч.] В.И. Даля. Ч. 1-4. - Москва : О-во любителей рос. словесности, учр. при Имп. Моск. ун-те, 1863-1866. - 4 т.; 29.
И. - О. - 1865. - Стр. 1050
http://dlib.rsl.ru/viewer/01003833541#?page=424


Фаддей Булгарин. Россия в историческом, статистическом, географическом и литературном отношениях,
Часть 1, Том 4. 1837 год. - стр. 126, 287
https://books.google.ru/books?id=6yY7AQAAIAAJ
   
Дубль № 2.

"В недрах церковнославянского языка сформировался русский литературный язык.

2.6. С целью проверки и детализации гипотезы Шахматова-Щербы о соотношении церковнославянских и русских элементов в современном литературном языке в шестидесятые годы нами была проведена статистическая обработка важнейших литературных текстов истории русской словесности по методу "меченых атомов". Тщательные подсчеты показали, что оды М.В. Ломоносова и Г.Р. Державина, как и А. Кантемира, содержат до 93% церковнославянизмов . В письмах же Ломоносова к друзьям процент церковнославянизмов снижается до 50%. А.С. Пушкин установил своеобразную норму 55 % при огромном размахе с целью стилистического использования: минимум в речи Петруши Гринева и Савельича и максимум в монологе Пимена и стихотворении "Пророк". В передовой газеты "Правда", посвященной 100-летию со дня рождения Ленина, те же 55% церковнославянизмов ."

Джерело: Владимир Константинович Журавлёв. "Русский язык и русский характер" http://archive.is/cXWwL
(Довідка* Володимир Костянтинович Журавльов - російський філолог-славіст. Доктор філологічних наук, професор загального і слов'янського мовознавства. Провідний науковий співробітник Інституту мовознавства РАН).
   
Ps 2:

Лист з першого українського словника: «Лексис, Сирѣчь реченїя, Въкратъцѣ събран(ъ)ны и из слове(н)скаго языка на просты(й) рускі(й) діале(к)тъ истол(ъ)кованы». Видано у Вільно в 1596 році Лаврентія Зизанія. У лівій колонці слова церковно-слов'янською мовою, а в правій - староукраїнською.

Ps 3:
Пушкин — родоначальник новой русской литературы, основоположник современного русского литературного языка.
http://pushkin-art.ru/article3/
   
дурню, яку тролі поширюють

Так ви і є троль, бо ігноруєте відповіді, які вам не вигідні "для перемоги"  :vinsent: над опонентом. Ось приклад:

вимагаете вибачень невідомо за що

Адже вам пояснили і показали - за що:


У мене не було такої тези, що "російська виникла лише за часів Пушкина". Ви намагаєтеся приписати мені те, чого я не писав.

А я написав наступне:


 Так що, повторюю, не приписуйте свої думки опоненту.

Ps*[тому вся ця ваша балаканина не варта нічого(с)Witt]
   
Ruthene, читайте уважно (уважно!) мій підпис.

Прочитайте його самі для себе разів з п'ятдесят. І я вам вже писав, що в порадники вас не наймав, рівень у вас не той. Для вас ще Ломоносов часів 18 століття - "вершина мовознавства" російської :D
   
Даль Владимир Иванович Письма (3) Максимовичу Михаилу Александровичу
/.../
затѣмъ Кіевъ сдѣлалъ выселокъ въ Новгородъ — промежутокъ постепенно обрусѣлъ, бѣлоруссы вдвинулись пѣшкомъ до Москвы — обрусѣвшіе стали говорить нѣсколько иначе, а сѣверъ сохранилъ говоръ ближайшій къ южному, колыбели своей.

Обрізана цитата.

Цитата: В. Даль
Вы, кажется, первые замѣтили сходство сѣвернаго великорусскаго нарѣчія или говора съ южнымъ, новгородскаго съ кіевскимъ. Это потому, что на югѣ сидѣли славянѣ, а во—всей Великоруссіи чухны разныхъ помолѣній; затѣмъ Кіевъ сдѣлалъ выселокъ въ Новгородъ — промежутокъ постепенно обрусѣлъ, бѣлоруссы вдвинулись пѣшкомъ до Москвы — обрусѣвшіе стали говорить нѣсколько иначе, а сѣверъ сохранилъ говоръ ближайшій къ южному, колыбели своей.

Два письма В. И. Даля к М. А. Максимовичу (1848)
http://io.ua/35897238

добре видно слова "обрусѣвшіе стали говорить нѣсколько иначе"?

ось це і була мова простого люду, про який Даль говорить: "гораздо болѣе половины земляковъ нашихъ — обрусѣвшая чудь".

Яка "ось ця"? де вона? Свої домисли ви намагаєтеся вкласти в слова Даля.

Залишу це тут:
http://mysliwiec.livejournal.com/1938084.html
http://mysliwiec.livejournal.com/2266449.html
   
загальновідомим є факт започаткування сучасної літературної російської мови Ломоносовим

Блааа

А.С. Пушкин: «Оды его… утомительны и надуты. Его влияние на словесность было вредное и до сих пор в ней отзывается. Высокопарность, изысканность, отвращение от простоты и точности, отсутствие всякой народности и оригинальности — вот следы, оставленные Ломоносовым».

***

Создателем современного литературного языка считается Александр Пушкин, произведения которого считаются вершиной русской литературы. Этот тезис сохраняется в качестве доминирующего, несмотря на существенные изменения, произошедшие в языке за почти двести лет, прошедшие со времени создания его крупнейших произведений, и явные стилистические различия между языком Пушкина и современных писателей.
http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/945450
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія