приміром, що вагнерівці підуть на польщу і це все було сплановано ще коли вагнерівців на бахмут післали

Та нема там многахадовачек. Там ісконно-посконне "авось".

Під бахмутом не вийшло - хоча - вирішили питання утримання рашазеків в тюрмах шляхом перетворення їх на фарш.
Зеки закінчились - а вийти з Бахмуту не давали.
Аби всіх там не помножили на ноль - "рванули на Маскву".
Хуйло обісрався - і дав добро вийти.
Вийшли в білорашку, аби хоч своєю присутністю кошмарити НАТО, бо українці не кошмаряться, а кошмарять їх самих.

Ото й весь сказ.

Так, інтерв"ю ВВС - цікаве.

Розгорнути попередні цитати...

Bogkuz,  5 серпня 2023 11:19:36

тыдыщ,  5 серпня 2023 11:18:09

Наведіть, будь ласка, приклад. В чому саме заносить?

приміром, що вагнерівці підуть на польщу і це все було сплановано ще коли вагнерівців на бахмут післали

І у чому тут "занос"? Те, що в рф при владі гдбісти/спецслужбісти, говорить на користь саме такої версії - про заздалегідь пророблений план.

Взагалі, якщо взяти все правління пyтіна, то воно складається з серії спецоперацій.

ніхто нічого не планує так далеко наперед. Просто завжди роблять демедж контрол, та думають як отримати найбільшу вигоду з того що є в наявності після пройобу.
Можливо також що у них був план Б, Ц і тд..... але я всетаки схиляюсь до першого

Про новий підручниу історії, написаний Медінскім

І про те, що запорукою виживання українців буде повне ЗАБУТТЯ РОСІЙСЬКОЇЇ МОВИ

Тут окремий текст про сам підручник

Тут окремий текст про сам підручник
Показати зображення...

В історії роїські мова про Україну та ще й такій кількості ? Хворі ублюдки.

Розгорнути попередні цитати...

тыдыщ, 13 серпня 2023 17:17:35

Тут окремий текст про сам підручник
Показати зображення...

В історії роїські мова про Україну та ще й такій кількості ? Хворі ублюдки.

Чому ж хворі? Вони ніколи не визнавали Україну як окрему державу,  тому і цю війну називають "визвольною", бо воюють за "свої" території.

Репетиція неможливого
13 серпня 2023, автор: Віталій Портников

15-річчя російсько-грузинської війни сьогодні виглядає одним із найбільш сумних ювілеїв навіть не з минулого, а з майбутнього. Насправді тоді ми мали справу з генеральною репетицією російських зусиль із приборкання всього пострадянського простору. У Кремлі хотіли переконатися і в тому, якою буде реакція Заходу, і в тому, якою буде у майбутньому реакція самого грузинського суспільства. Про поразку у війні не йшлося: російська армія мала можливості захопити всю територію країни, але навряд чи тодішній президент Росії Мєдвєдєв і фактичний володар Росії хуйло збиралися це робити. Їм був потрібен насамперед політичний полігон.

Чому після серії «кольорових революцій» для такої провокації обрали саме Грузію, також неважко зрозуміти. На відміну від України, де проросійські сили мали міцні позиції у суспільстві, тодішній президент Грузії Михаїл Саакашвілі їх марґіналізував. Марґіналізував він і власних соратників по «революції троянд». Кремль сприяв цьому першому великому перевороту на пострадянському просторі, бо хуйло, на відміну від свого попередника Єльцина, щиро ненавидів «за зраду НДР» патріарха радянської й пострадянської політики Едуарда Шеварднадзе. Окрім того, грузинський президент, колишній член політбюро ЦК КПРС, був незручним партнером, умів маневрувати на рівні, недосяжному для колишнього полковника КДБ. хуйло був потрібен хтось його рівня – й він обрав для майбутнього керівництва Грузією «революційний тріумвірат», першу роль у якому мала зіграти передбачувана і лояльна Ніно Бурджанадзе.

Але у Кремлі прорахувалися. Імпульсивний і харизматичний Саакашвілі, готовий обіцяти співвітчизникам будь-якого журавля у грузинському небі, відразу став улюбленцем усієї країни, Бурджанадзе вже й не претендувала на першу скрипку, і місія тодішнього міністра закордонних справ Росії Ігоря Іванова – саме він переконав Шеварднадзе піти у відставку й передати владу «тріумвірату» – виявилася марною. Саакашвілі, з точки зору хуйло, не оцінив його щедрого «подарунка» – відмови Москви від контролю над фактично незалежною на той час Аджарією – й упевнено попрямував на Захід. Сподіватися на відновлення політичного контролю над Грузією було марно. А от використати її у ролі вічного полігона – якраз.

У чому переконався хуйло в результаті цієї інтервенції? По-перше, у тому, що Захід зовсім не в захваті від можливості прямого конфлікту з Російською Федерацією, й тому на пострадянському просторі можна робити все, що заманеться. Не варто говорити, що він сильно помилився. Навіть сьогодні, на 18-му місяці війни Росії проти України, наші західні союзники рішуче заперечують можливість такого прямого конфлікту. Сама формула, що Україна стане членом НАТО тільки після завершення війни, – прямий наслідок небажання вступати в пряму конфронтацію з Росією за будь-яких умов, між тим як сама Росія, здається, вже готується до гібридної війни з країнами Центральної Європи.

Окрім того, хуйло переконався у власній безкарності. Тут можна говорити про серйозний прорахунок – санкції проти Росії з боку цивілізованого світу дійсно досягли велетенських масштабів. Однак і тут я не був би готовий вважати, що російський диктатор виходив з абсолютно помилкових постулатів. З війни з Грузією Росія вийшла без будь-яких санкцій. Коли 2014 року було захоплено Крим, Захід збирався відкараскатися від проблеми персональними санкціями проти хуйло соратників – хоча вперше після Другої світової війни одна країна анексувала територію іншої. Навіть після нападу на Донбасі справжні серозні санкції почалися тільки коли росіяни знищили рейс MH-17. А тепер уявімо собі, що бліцкриг хуйло не зазнав поразки – чи набули б санкції проти Росії ось цих самих безпрецедентних масштабів?

Тож помилка російського президента була пов'язана не стільки із недооцінкою ймовірної реакції Заходу, скільки із переоцінкою власних воєнних можливостей в Україні. Але це вже зовсім інша історія.

Однак найголовнішою перевіркою виявилося дослідження настроїв самого грузинського суспільства. Саакашвілі, який завжди тяжів до одноосібного управління державою й напередодні нападу стрімко втрачав популярність, під час війни зумів згуртувати навколо себе Грузію, а навколо Грузії – цивілізований світ. Однак після війни він уже «досиджував» свій президентський термін, його блискуча кар'єра добігла кінця. Фактичний спадкоємець Саакашвілі, Бідзіна Іванішвілі, взяв курс на обережне співіснування з Росією, підтриманий переважною більшістю його співвітчизників. Російські туристи заполонили ресторани Тбілісі і пляжі Батумі, російський бізнес ще за Саакашвілі почав домінувати у багатьох важливих галузях грузинської економіки. Для актуального грузинського керівництва кумиром і захисником став Віктор Орбан. І навіть війна Росії проти України тут нічого не змінила, тільки погіршила ситуацію.

Чи буде такий розвиток подій репетицією українського майбутнього, я не впевнений. хуйло і тут може прорахуватися, як і з бліцкригом. Однак «замирення» навіть не з Грузинською державою, а з великою частиною грузинського суспільства могло стати передумовою не тільки для великого нападу 24 лютого минулого року, а й для переконаності в тому, що Кремль нічим не ризикує навіть у разі продовження великої війни на виснаження – все одно українці змушені будуть рахуватися з Росією та її можливостями після війни та й взагалі, як і грузини, «нікуди не дінуться».

Партія миру буде обов'язково русскаязичная, тому що це партія русскава міра.

Арєстовіча готують на роль лідера цієї партії

про історію відносин Украіни і Росіі

Тень Лубянки.

Виталий Портников – о приходе чекистов к власти

Читатели первого после вынесения очередного приговора письма российского оппозиционера Алексея Навального поражаются прежде всего тому, что в этом подробном, изобилующем деталями новейшей истории документе не нашлось места для хотя бы упоминания о войне России против Украины как важной части политических процессов настоящего. Но у меня лично это отсутствие Украины никакого удивления и никаких эмоций не вызвало. Мое коренное расхождение во взглядах со многими российскими политиками и экспертами еще с 90-х годов состоит в том, что они считают захватнические войны своей страны следствием авторитаризма, а я считаю имперскую сущность этого государства и общества главной причиной авторитаризма. Но где, как не в России, издавна научились ставить телегу впереди лошади?

Изумило меня другое – как это Навальный пропустил КГБ. Судя по изложенным в его письме фактам, российский антикоррупционер до сих пор свято верит в то, что в 90-е годы у России был некий исторический шанс, упущенный именно потому, что Борис Николаевич с родственниками "пустили козла в огород", то есть привели к власти подполковника КГБ (хотя реальной альтернативой этому подполковнику были как раз другие офицеры и руководители российских спецслужб, но это так, ненужные подробности). А я исхожу из уверенности, что это не Борис Николаевич пустил в огород козла, а что это козлы на время пустили в огород самого Бориса Николаевича, чтобы под прикрытием его харизмы и нейтралитета создать ту самую "эффективную вертикаль" безумия, которая может править Россией и после окончания политической карьеры Владимира хуйло.

Возможно, Алексей Навальный воспринимает реальность именно так, потому что опирается не столько на факты, сколько на эмоции – собственные эмоции восприятия того, что происходило в те самые 90-е. Что ж, наверное, он имеет на это право. В 1991 году Алексею было всего 15 лет и он наверняка находился вдалеке от так называемых центров принятия решений. А мне было 24 года, и в силу своей профессиональной деятельности я находился вблизи этих центров, но все равно многого предпочитал не замечать. Надежда на перемены плохо помогает трезвому анализу ситуации. Хотя уже тогда были люди, предупредившие о том, кто действительно будет править Россией. Недавно скончавшийся Сергей Григорьянц посвятил анализу сущности чекистской системы всю свою непростую жизнь. Но кто в 90-е, да и потом слушал Григорьянца! Человек, абсолютно точно увидевший и обозначивший опасность, оказался маргиналом даже в диссидентском движении – и неспроста.

В 90-е все мы были буквально окружены чекистами и теми, кто способствовал воплощению в жизнь программы построения чекистского государства

Я часто думаю, как сложилась бы моя жизнь, если бы я все это понимал изначально. В 90-е я сотрудничал с московской "Независимой газетой" и до сих пор храню в архиве ее удостоверение №1, подписанное главным редактором издания Виталием Третьяковым – тем самым Третьяковым, который сегодня призывает с российских телеэкранов к уничтожению моей Родины. Сейчас принято говорить, что "люди изменились" за эти годы. Но я верю не в перемены, а в задания. Третьяков уже тогда плохо притворялся либералом, но ему необходимо было вжиться в роль – он и вживался. Но это просто пример из моей собственной жизни. В 90-е все мы были буквально окружены чекистами и теми, кто по своей наивности или желанию быть поближе к деньгам и власти способствовал воплощению в жизнь программы построения чекистского государства.

Когда Навальный рассказывает, как Владимир Гусинский из тщеславия пригласил на работу генерала КГБ Филиппа Бобкова, я только горько усмехаюсь. Понимает ли Алексей степень интегрированности чекистов практически во все властные и предпринимательские структуры в 90-х? Осознает ли, что любому человеку, претендовавшему на власть и влияние, был необходим свой Бобков – просто чтобы выжить?

Мы наблюдали куда более масштабный процесс, чем приход бывших чекистов в охранные предприятия "олигархов". Процесс, который начался еще в 20-е годы прошлого века, столетия назад, – процесс противостояния партийного и чекистского аппаратов. Советские правители то давали чекистам слишком большую власть над партийными чиновниками, то уничтожали их после волн террора – но страх партийных работников перед чекистами и ненависть и презрение чекистов по отношению к партийным работникам оставались неизменными.

Казалось бы, что после 1953 года, после расстрела Лаврентия Берии и его соратников, партийный аппарат надежно подчинил себе КГБ, – но так только казалось. Уже при Андропове расправились с единственной реальной силовой альтернативой – МВД во главе со всесильным Николаем Щелоковым. А в годы перестройки удалось уничтожить и главного конкурента и хозяина Лубянки – аппарат КПСС. 23 августа 1991 года Борис Ельцин запретил КПСС на территории РСФСР. А что произошло с КГБ? Декоративное переименование? Выделение Службы внешней разведки? Может быть, парламентский контроль?

Никакой реальной люстрации. Никаких реформ. Если нам хотелось бы понять, как это должно было бы быть, можем обратиться к опыту стран Балтии, где КГБ был запрещен и расформирован, его сотрудники люстрированы, от агентов требовалось признаться в сотрудничестве. Ну или к опыту бывшей ГДР, где для общественности открыли архивы Штази.

Каким вы вообще хотели увидеть будущее России, если после краха коммунизма вы сохранили в неприкосновенности главное орудие тоталитаризма – его террористическую тайную полицию, его огромную "охранку" с тысячами агентов и миллионами доносчиков? О каком таком шансе вы сожалеете? Не было у России изначально даже тени такого шанса, зато всегда была тень Лубянки. И эта страшная тень, разумеется, не собирается удовлетворяться Россией. Когда хуйло говорит о "крупнейшей геополитической катастрофе ХХ века", он ведь высказывает взгляды не просто своих соотечественников, но в первую очередь своих сослуживцев, всегда горевших желанием "исправить ошибку 1991 года".

Тот, кто действительно хочет перемен в России – если эти перемены вообще еще возможны, – должен проклясть ее имперское прошлое и чекистское настоящее. И понять, что гибель империи и гибель Лубянки – неразрывный процесс. Империя нуждается в своей циничной и лживой "охранке", а "охранка" всегда обыграет и уничтожит любого, кто наивно верит в возможность перемен в империи.

Тень Лубянки.

Виталий Портников – о приходе чекистов к власти

Читатели первого после вынесения очередного приговора письма российского оппозиционера Алексея Навального поражаются прежде всего тому, что в этом подробном, изобилующем деталями новейшей истории документе не нашлось места для хотя бы упоминания о войне России против Украины как важной части политических процессов настоящего. Но у меня лично это отсутствие Украины никакого удивления и никаких эмоций не вызвало. Мое коренное расхождение во взглядах со многими российскими политиками и экспертами еще с 90-х годов состоит в том, что они считают захватнические войны своей страны следствием авторитаризма, а я считаю имперскую сущность этого государства и общества главной причиной авторитаризма. Но где, как не в России, издавна научились ставить телегу впереди лошади?

Изумило меня другое – как это Навальный пропустил КГБ. Судя по изложенным в его письме фактам, российский антикоррупционер до сих пор свято верит в то, что в 90-е годы у России был некий исторический шанс, упущенный именно потому, что Борис Николаевич с родственниками "пустили козла в огород", то есть привели к власти подполковника КГБ (хотя реальной альтернативой этому подполковнику были как раз другие офицеры и руководители российских спецслужб, но это так, ненужные подробности). А я исхожу из уверенности, что это не Борис Николаевич пустил в огород козла, а что это козлы на время пустили в огород самого Бориса Николаевича, чтобы под прикрытием его харизмы и нейтралитета создать ту самую "эффективную вертикаль" безумия, которая может править Россией и после окончания политической карьеры Владимира хуйло.

Возможно, Алексей Навальный воспринимает реальность именно так, потому что опирается не столько на факты, сколько на эмоции – собственные эмоции восприятия того, что происходило в те самые 90-е. Что ж, наверное, он имеет на это право. В 1991 году Алексею было всего 15 лет и он наверняка находился вдалеке от так называемых центров принятия решений. А мне было 24 года, и в силу своей профессиональной деятельности я находился вблизи этих центров, но все равно многого предпочитал не замечать. Надежда на перемены плохо помогает трезвому анализу ситуации. Хотя уже тогда были люди, предупредившие о том, кто действительно будет править Россией. Недавно скончавшийся Сергей Григорьянц посвятил анализу сущности чекистской системы всю свою непростую жизнь. Но кто в 90-е, да и потом слушал Григорьянца! Человек, абсолютно точно увидевший и обозначивший опасность, оказался маргиналом даже в диссидентском движении – и неспроста.

В 90-е все мы были буквально окружены чекистами и теми, кто способствовал воплощению в жизнь программы построения чекистского государства

+1

Я часто думаю, как сложилась бы моя жизнь, если бы я все это понимал изначально. В 90-е я сотрудничал с московской "Независимой газетой" и до сих пор храню в архиве ее удостоверение №1, подписанное главным редактором издания Виталием Третьяковым – тем самым Третьяковым, который сегодня призывает с российских телеэкранов к уничтожению моей Родины. Сейчас принято говорить, что "люди изменились" за эти годы. Но я верю не в перемены, а в задания. Третьяков уже тогда плохо притворялся либералом, но ему необходимо было вжиться в роль – он и вживался. Но это просто пример из моей собственной жизни. В 90-е все мы были буквально окружены чекистами и теми, кто по своей наивности или желанию быть поближе к деньгам и власти способствовал воплощению в жизнь программы построения чекистского государства.

Когда Навальный рассказывает, как Владимир Гусинский из тщеславия пригласил на работу генерала КГБ Филиппа Бобкова, я только горько усмехаюсь. Понимает ли Алексей степень интегрированности чекистов практически во все властные и предпринимательские структуры в 90-х? Осознает ли, что любому человеку, претендовавшему на власть и влияние, был необходим свой Бобков – просто чтобы выжить?

Мы наблюдали куда более масштабный процесс, чем приход бывших чекистов в охранные предприятия "олигархов". Процесс, который начался еще в 20-е годы прошлого века, столетия назад, – процесс противостояния партийного и чекистского аппаратов. Советские правители то давали чекистам слишком большую власть над партийными чиновниками, то уничтожали их после волн террора – но страх партийных работников перед чекистами и ненависть и презрение чекистов по отношению к партийным работникам оставались неизменными.

Казалось бы, что после 1953 года, после расстрела Лаврентия Берии и его соратников, партийный аппарат надежно подчинил себе КГБ, – но так только казалось. Уже при Андропове расправились с единственной реальной силовой альтернативой – МВД во главе со всесильным Николаем Щелоковым. А в годы перестройки удалось уничтожить и главного конкурента и хозяина Лубянки – аппарат КПСС. 23 августа 1991 года Борис Ельцин запретил КПСС на территории РСФСР. А что произошло с КГБ? Декоративное переименование? Выделение Службы внешней разведки? Может быть, парламентский контроль?

Никакой реальной люстрации. Никаких реформ. Если нам хотелось бы понять, как это должно было бы быть, можем обратиться к опыту стран Балтии, где КГБ был запрещен и расформирован, его сотрудники люстрированы, от агентов требовалось признаться в сотрудничестве. Ну или к опыту бывшей ГДР, где для общественности открыли архивы Штази.

Каким вы вообще хотели увидеть будущее России, если после краха коммунизма вы сохранили в неприкосновенности главное орудие тоталитаризма – его террористическую тайную полицию, его огромную "охранку" с тысячами агентов и миллионами доносчиков? О каком таком шансе вы сожалеете? Не было у России изначально даже тени такого шанса, зато всегда была тень Лубянки. И эта страшная тень, разумеется, не собирается удовлетворяться Россией. Когда хуйло говорит о "крупнейшей геополитической катастрофе ХХ века", он ведь высказывает взгляды не просто своих соотечественников, но в первую очередь своих сослуживцев, всегда горевших желанием "исправить ошибку 1991 года".

Тот, кто действительно хочет перемен в России – если эти перемены вообще еще возможны, – должен проклясть ее имперское прошлое и чекистское настоящее. И понять, что гибель империи и гибель Лубянки – неразрывный процесс. Империя нуждается в своей циничной и лживой "охранке", а "охранка" всегда обыграет и уничтожит любого, кто наивно верит в возможность перемен в империи.

+1

Текст про лубянку доволі близький до думок що висловлював солонін в своїх виступах

Особливо на конференції в Балтії десь років 10 тому

Основний заклик тоді був "не вір, не бійся, не проси"
Ця формула має бути в основі всіх дій заходу щодо РФ та її кгбської влади

Текст про лубянку доволі близький до думок що висловлював солонін в своїх виступах

Особливо на конференції в Балтії десь років 10 тому

Основний заклик тоді був "не вір, не бійся, не проси"
Ця формула має бути в основі всіх дій заходу щодо РФ та її кгбської влади

Формула повинна бути проста - остаточне розчавлення імперського спрута.
Посил - приход кдбшників до влади з самого початку невірний.
Не було ніякого ухода, просто хитрі імперці пошили світ в дурні, виставивши
умовну димову завісу у вигляді Єльцмна, з його імітацієй нібито демократіі.
Світ повівся. То нехай пильнують, бо знову підсунуть якогось типу "незаплямованого"
Мішустіна і знову все піде по колу. Тому ніякої ядерки в кацапів як мінімум, розеол на
дрібні республіки як оптімум. Тільки так світ зможе убезпечити своє майбутнє.
Принцип більше трьох не збиратись повинен бути прикладений до імперіі на геополітичному
рівні, інакше діла не буде.

Хто там любе Яніну?

Хто там любе Яніну?

https://youtu.be/eGkvKY9aJPg

Здається цьому відео кілька тижнів

Розгорнути попередні цитати...

тыдыщ, 14 серпня 2023 15:54:28

Хто там любе Яніну?

https://youtu.be/eGkvKY9aJPg

Здається цьому відео кілька тижнів

Можливо.

Розгорнути попередні цитати...

Alex677, 25 червня 2023 20:56:14

Топа, 25 червня 2023 20:52:15

  Портніков пропагандує песимізм.

Не пропагандує а попереджає.

Я по себе сужу.
Все понятно, все пойдем на войну, кто ходячий, депрессуха порой, а если ракета, а если аэс, работа, здоровье - все на волоске.
И тут Виталий с предупреждением - не ждите быстро, не на дейтесь на мир и после, а после войны не все так просто.
Заепись!

Уявив цю картину. По вулиці  йде колона на фронт. Інвіліди і діди повільно чимчикують підтримуючи один одного щоб не впасти. А з вікон фітнес центрів їм махають прапорцями молоді  паиріотичні качки. В дупу пяний мажор на спорткарі, навіть зупинився та пропустив колону, і нікого матюками не обложив.Ба, навіть помахав рукою, підтримав як зміг. Син воєнкома, десь на пляжі- на Балі, побачивши відео цієї колони десь в соцмережах поставив вподобайку і сердечко.

Оце більше схоже на те що буде. Ну мо прапорцями ніхто не махатиме, і мажор матниками колону обложить, щоб швидше шкандибали.

Розгорнути попередні цитати...

Strangeways, 25 червня 2023 21:07:05

Alex677, 25 червня 2023 20:56:14

Не пропагандує а попереджає.

Я по себе сужу.
Все понятно, все пойдем на войну, кто ходячий, депрессуха порой, а если ракета, а если аэс, работа, здоровье - все на волоске.
И тут Виталий с предупреждением - не ждите быстро, не на дейтесь на мир и после, а после войны не все так просто.
Заепись!

Уявив цю картину. По вулиці  йде колона на фронт. Інвіліди і діди повільно чимчикують підтримуючи один одного щоб не впасти. А з вікон фітнес центрів їм махають прапорцями молоді  паиріотичні качки. В дупу пяний мажор на спорткарі, навіть зупинився та пропустив колону, і нікого матюками не обложив.Ба, навіть помахав рукою, підтримав як зміг. Син воєнкома, десь на пляжі- на Балі, побачивши відео цієї колони десь в соцмережах поставив вподобайку і сердечко.

Оце більше схоже на те що буде. Ну мо прапорцями ніхто не махатиме, і мажор матниками колону обложить, щоб швидше шкандибали.

Хіба мобілізують тільки інвалідів і дідів? Тебе ж не взяли з діабетом, ти сам собі протирічиш.

Алярм! Зрада!
Портніков сказав, що ні один український президент не винний у війні
Навіть призвіще зеленського назвав
Мабуть, він скоро перестане бути свіжим 

Розгорнути попередні цитати...

Didys, 15 серпня 2023 21:48:12

Strangeways, 25 червня 2023 21:07:05

Я по себе сужу.
Все понятно, все пойдем на войну, кто ходячий, депрессуха порой, а если ракета, а если аэс, работа, здоровье - все на волоске.
И тут Виталий с предупреждением - не ждите быстро, не на дейтесь на мир и после, а после войны не все так просто.
Заепись!

Уявив цю картину. По вулиці  йде колона на фронт. Інвіліди і діди повільно чимчикують підтримуючи один одного щоб не впасти. А з вікон фітнес центрів їм махають прапорцями молоді  паиріотичні качки. В дупу пяний мажор на спорткарі, навіть зупинився та пропустив колону, і нікого матюками не обложив.Ба, навіть помахав рукою, підтримав як зміг. Син воєнкома, десь на пляжі- на Балі, побачивши відео цієї колони десь в соцмережах поставив вподобайку і сердечко.

Оце більше схоже на те що буде. Ну мо прапорцями ніхто не махатиме, і мажор матниками колону обложить, щоб швидше шкандибали.

Хіба мобілізують тільки інвалідів і дідів? Тебе ж не взяли з діабетом, ти сам собі протирічиш.

як думаєш хто піде якщо шо, у фольксштурм. Син воєнкома чи я?

Розгорнути попередні цитати...

Eugnat, 15 серпня 2023 22:37:17

Didys, 15 серпня 2023 21:48:12

Уявив цю картину. По вулиці  йде колона на фронт. Інвіліди і діди повільно чимчикують підтримуючи один одного щоб не впасти. А з вікон фітнес центрів їм махають прапорцями молоді  паиріотичні качки. В дупу пяний мажор на спорткарі, навіть зупинився та пропустив колону, і нікого матюками не обложив.Ба, навіть помахав рукою, підтримав як зміг. Син воєнкома, десь на пляжі- на Балі, побачивши відео цієї колони десь в соцмережах поставив вподобайку і сердечко.

Оце більше схоже на те що буде. Ну мо прапорцями ніхто не махатиме, і мажор матниками колону обложить, щоб швидше шкандибали.

Хіба мобілізують тільки інвалідів і дідів? Тебе ж не взяли з діабетом, ти сам собі протирічиш.

як думаєш хто піде якщо шо, у фольксштурм. Син воєнкома чи я?

Не буде ніякого фольксштурму, не сци

Алярм! Зрада!
Портніков сказав, що ні один український президент не винний у війні
Навіть призвіще зеленського назвав
Мабуть, він скоро перестане бути свіжим 

Все вірно він сказав. У війні винний агресор, тобто, хуйло.
А ось численні жертви серед мирного населення через неготовність країни до війни, великі територіальні втрати через неготовність країни до війни - це вже відповідальність президента Зеленського та тих, хто його обрав.

Алярм! Зрада!
Портніков сказав, що ні один український президент не винний у війні
Навіть призвіще зеленського назвав
Мабуть, він скоро перестане бути свіжим 

Він це говорив завжди. Це тільки обмежені люди можуть звинувачувати у війні українців, в том числі і українських президентів. Діючий президент винний у тому що ми готувалися не до війни, а до шашликів.

Свіжий Портніков . Чудовий виступ .

Алярм! Зрада!
Портніков сказав, що ні один український президент не винний у війні
Навіть призвіще зеленського назвав
Мабуть, він скоро перестане бути свіжим 

Чому ви така тупа ? 

Алярм! Зрада!
Портніков сказав, що ні один український президент не винний у війні

а коли це хуйло встигло побувати "українським президентом"?

цікаво в ОПі Портнікова дивляться? в нього багато відповідей

цікаво в ОПі Портнікова дивляться? в нього багато відповідей

https://www.youtube.com/watch?v=RNgVcW_S-Jc

Звідки взялася маячня про ядерне знищення? Навіть використавши весь ядерний потенціал помре від ядерних вибухів не більше 10 відсотків населення планети, ядерної зими теж не буде

Береза, звісно, тупий як валянок, але Портников навіть до нього зміг донести, що варіант "дві Кореї" та "фінляндизація" ніяк не підходять для України

Розгорнути попередні цитати...

Муха, 17 серпня 2023 08:56:47

цікаво в ОПі Портнікова дивляться? в нього багато відповідей

https://www.youtube.com/watch?v=RNgVcW_S-Jc

Звідки взялася маячня про ядерне знищення? Навіть використавши весь ядерний потенціал помре від ядерних вибухів не більше 10 відсотків населення планети, ядерної зими теж не буде

а решта 90 відсотків будуть заздрити померлим відразу

Розгорнути попередні цитати...

Ale, 17 серпня 2023 09:16:55

Муха, 17 серпня 2023 08:56:47

цікаво в ОПі Портнікова дивляться? в нього багато відповідей

https://www.youtube.com/watch?v=RNgVcW_S-Jc

Звідки взялася маячня про ядерне знищення? Навіть використавши весь ядерний потенціал помре від ядерних вибухів не більше 10 відсотків населення планети, ядерної зими теж не буде

а решта 90 відсотків будуть заздрити померлим відразу

Не будуть

І сюди

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг на тепер знаменитій конференції у Арендалі закликає допомагати Україні і у добрі, і у важкі часи.

Разом із НАТО і в горі, і в радості
18.08.2023 13:37

Віталій Портніков

Ще кілька днів тому мало хто підозрював, що в місті Орендал на півдні Норвегії проводиться конференція з міжнародної безпеки. Мало хто знав і ім'я керівника апарату генерального секретаря НАТО Стіана Йенссена. Але буквально за лічені години після того, як у норвезьких медіа з'явився вислів Єнсена про варіант, згідно з яким Україна може увійти до НАТО в обмін на відмову від частини своїх (окупованих Росією) територій, голова апарату генсека НАТО став справжньою політичною зіркою, а про конференцію в Орендалі заговорили до провідних медіа світу.

На слова Єнсена відреагували і в Білому домі, і в українському МЗС, і в російському Раді безпеки, а генеральному секретарю НАТО Єнсу Столтенбергу , який, як виявилося, теж був гостем конференції в Орендалі, довелося в черговий раз чітко артикулювати позицію Альянсу щодо та готовність до продовження підтримки українців у їхньому опорі російській агресії. І, зрозуміло, у Києві слова Єнсена про «обмін територій» на членство в НАТО не могли не викликати роздратування. Торгівля міжнародним правом — найгірше, що можна собі уявити.

Тим часом ситуація із заявою Йєнсена аж ніяк не така трагічна, як може здатися на перший погляд. Швидше за все, ми маємо справу з погано сформульованими тезами людини, яка не звикла бути фігурантом публічної політики. І, можливо, сприймав конференцію в Орендалі як подію, про яку навряд чи хтось взагалі говоритиме. Прозорість сучасного світу і можливість тієї ж миті прочитати регіональну газету з далекого міста взагалі грає з політиками та дипломатами злий жарт, вони ніяк не звикнуть до відсутності «непомітних місць».

Загалом Єнсен намагався пояснити норвезькій публіці, що ставлення НАТО до України не повинне змінитися навіть у випадку, якщо українці не зможуть здобути перемогу на полі бою та звільнити всі свої території. Що навіть у цьому випадку Україна має стати членом НАТО. Між іншим, практично те саме, але куди елегантніше сказав після прибуття в Орендал шеф Йенссена. Єнс Столтенберг, досвідчений публічний політик, наголосив, що НАТО має бути з Україною і в добрі, і в погані моменти — і в горі, і в радості. До речі, це контрастує з іншими словами самого Столтенберга, котрий ще недавно називав перемогу України головною умовою її євроатлантичної інтеграції.

Зміщення акцентів хоча б у представників західного істеблішменту — це дуже важливий сигнал. Усім хочеться бути друзями переможців, але у тих, хто не може досягти успіху, друзів не так багато. Зрозуміло, як розвиватиметься ситуація, якщо Україна здобуде перемогу на полі бою: Росії доведеться визнати поразку, режим хуйло агонізуватиме і так далі — але, як я вже писав, у цьому випадку навіть не Україна має вступити до НАТО, а НАТО приєднається до України.

Набагато важче описати наслідки менш оптимістичного сценарію. Війна затягується, території звільнити не вдається, хуйло продовжує керувати та користуватися підтримкою росіян. Що у цьому випадку?

Сказати, що Україна у разі перемоги над Росією вступить до НАТО, може будь-хто. Набагато важче знайти тих, хто вважатиме, що Україна має приєднатися до НАТО навіть у разі невдачі. І саме ці політики і є справжніми друзями України . Тому що друзі зовсім не ті, хто танцює з тобою на весіллі, а ті, хто плаче з тобою на похороні. Багато українців у ці важкі місяці на власному досвіді переконались

Сьогодні вечірній щосуботній Портников озвучив те, за що я вже років 7 виступаю на ФУПі: Україна має визнати державність та незалежєність Косова.
Серби мають іти до хуя псячого, якщо не хочуть визнавати власні злочини проти людяності і ніяких паралелей з Кримом чи з якимось ще регіоном України паралелей немає взагалі.