Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

А давайте згадаємо слова з дитинства

Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

згадую, як моя бабуся мені казала - "іди, йди купатися але, як утопися, то додому не приходь" :laugh:
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

згадую, як моя бабуся мені казала - "іди, йди купатися але, як утопися, то додому не приходь" :laugh:

довго не купайся, а то верба в сраці виросте
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства
U2

Саж - загородка для свиней
Гобора, обора - загорода для врх
Гарба - віз з високими решітчатими бортами для перевозки снопів, сіна
Льоник - ( технічне)  - палець, вісь, стопор для рухомих деталей механізма
Прент - металевий кілок з верхньою перекладиною для припинання худоби
Катрага - шалаш (спочатку) з соломи а пізніше - критий шифером, над погребом для картоплі, буряків, моркви тощо
Кабак - гарбуз
   
прошу подумати.
Так, "прошу" - чудова українська форма і ми в Галичині на ній сидимо, найбільш вживана.
Але не заміняє воно спільної дії.
Але Ви не відповіли мені на питання, чи вживаєте у Львові (здається Ви зі Львова?) нумо або мелодійну форму : ходімо, робімо, співаймо... ;)
   
Кабак - гарбуз
Моя внучка казала мені слово "кабак", як провела літо на Поділлі, а я подумала, що то про великий кабачок.
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

Так, "прошу" - чудова українська форма і ми в Галичині на ній сидимо, найбільш вживана.
дивно, що ти, начебто західнячка, не згадала ще один широко вживаний у Галичині варіант застосування "прошу"  :laugh:
   
Так, "прошу" - чудова українська форма і ми в Галичині на ній сидимо, найбільш вживана.
Але не заміняє воно спільної дії.
Але Ви не відповіли мені на питання, чи вживаєте у Львові (здається Ви зі Львова?) нумо або мелодійну форму : ходімо, робімо, співаймо... ;)
"Нумо" для Галичини чуже, "ходімо -робімо - співаймо  " більш літературне ніж вживане в повсякденнім мовленні , і якось більш звичні доконаного виду - "заспіваймо, згадаймо " і тд.  але напр "ідемо "  чи "пішли"а не "давай іти" чи "давай пішли" ,  та і зрештою "будем робили" а не "давай робити" .


Останнє редагування: 18 11 2022 12:25:10 від алекс_12
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

Ниц - нічого
Оніприй - Онуфрій
Розора - межа між грядками у вигляді значного заглиблення
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

Полудень - середина дня
Полудник - обід, який брали з собою на роботу в поле
Паша - пасовище
Кожушок - невеличка щука
Сонийко - сонце, також цим словом називали дітей: «ой ти моє сонийко»
Дітятко - маленька, улюблена дитина «ох ти моє дітятко милеє»
«Ой мій голубок» - фраза, якою характеризували улюбленого малого хлопчика
«Падло гнилеє» - фраза, яка виражала сильне незадоволення кимось, злість
   
Розора - межа між грядками у вигляді значного заглиблення
Тобто борозда? Гарне слово розора.  (tu)
   
дивно, що ти, начебто західнячка, не згадала ще один широко вживаний у Галичині варіант застосування "прошу"  :laugh:
І до чого тут би було те прошу? Пальцем в небо.
   
Причілок - відмостка навколо будинку, сволок - центральна балка, що формує стелю.
   
Мисник - шафа для посуду
   
"Нумо" для Галичини чуже, "ходімо -робімо - співаймо  " більш літературне ніж вживане в повсякденнім мовленні , і якось більш звичні доконаного виду - "заспіваймо, згадаймо " і тд.  але напр "ідемо "  чи "пішли"а не "давай іти" чи "давай пішли" ,  та і зрештою "будем робили" а не "давай робити" .
Так отож. І як дітям у школі намагаються за програмою насадити  "нумо" , то вони надуваються в протесті як індИки. А що вже казати про тих, кого треба таки навернути до української?
Щодо "давай пішли" - то ясна річ, що просто "пішли", але як не йде той хтось, то прозвучить таки - "та давай вже пішли".
І я цілком не стверджую, що говоримо завжди і всюди оте "давай". Я стверджую, що воно не тільки кацапське, а й у нас на заході застосовується.


Останнє редагування: 18 11 2022 14:41:31 від ЛАРТА
   
"Нумо" для Галичини чуже, "ходімо -робімо - співаймо  " більш літературне ніж вживане в повсякденнім мовленні , і якось більш звичні доконаного виду - "заспіваймо, згадаймо " і тд.  але напр "ідемо "  чи "пішли"а не "давай іти" чи "давай пішли" ,  та і зрештою "будем робили" а не "давай робити" .
Падло гнилеє
То де так кляли?  :gigi:  Я щось не думала, що падло українське слово.  :)
   
Тобто борозда? Гарне слово розора.  (tu)

Не борозда, а борозна, слід від плуга при оранці
Розора - це канавка , яка відділяє грядку від грядки.
Там де низько , копають розори десь 40 см, щоб при дощах вода стікала.
Так на Поліссі
   
Так отож. І як дітям у школі намагаються за програмою насадити  "нумо" , то вони надуваються в протесті як індИки. А що вже казати про тих, кого треба таки навернути до української?
Що за примхи??
Чи то тільки галицьким дітям можна надувати гемби, чи й усім іншим, які щось чують незвичне для їхньої місцевості?
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

І до чого тут би було те прошу? Пальцем в небо.
А от і ніфіга подібного
Коли не розчув, або не зрозумів сказаного співрозмовником, перепитують за допомогою характерного "прошу?"
А не "шо?"
Як на мене, то це цікавий момент
   
Причілок - відмостка навколо будинку, сволок - центральна балка, що формує стелю.
Причілок, чи причіпок? То призьба?
   
А от і ніфіга подібного
Коли не розчув, або не зрозумів сказаного співрозмовником, перепитують за допомогою характерного "прошу?"
А не "шо?"
Як на мене, то це цікавий момент
Та у нас майже  у кожному реченні оте "прошу" - прошу дати, прошу сказати...і прошу самостійне.
Але гілка про українські автентичні слова, що вже вмерли чи відмирають.
Я тут можу писати кілометри галицизмів, але ж вони у вжитку!
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

Та у нас майже  у кожному реченні оте "прошу" - прошу дати, прошу сказати...і прошу самостійне.
Але гілка про українські автентичні слова, що вже вмерли чи відмирають.
Я тут можу писати кілометри галицизмів, але ж вони у вжитку!
Я мала на увазі незвичне застосування слова, застосування яке по суті не відповідає його значенню
   
Причілок, чи причіпок? То призьба?
Причілок, на причілку. Довелося дивитися у словнику, що таке призьба, не знав такого слова. Так, це воно.
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

ага, і "перепрОшую" зазвичай вживають на західній, тоді як у нас "вибачте", або набагато гірше -"звиняйте"
   
Не борозда, а борозна, слід від плуга при оранці
Розора - це канавка , яка відділяє грядку від грядки.
Там де низько , копають розори десь 40 см, щоб при дощах вода стікала.
Так на Поліссі
Так, власне, що борозна - це слід від плуга, а борозда - це межа між полями, між сусідськими ділянками.
Принаймні, як мені здається, у маминому селі так кажуть. Перепитаю при оказії.
   
Я мала на увазі незвичне застосування слова, застосування яке по суті не відповідає його значенню
У німецькій теж "bitte", тобто прошу ще раз повторити.
   
І як дітям у школі намагаються за програмою насадити  "нумо" , то вони надуваються в протесті як індИки.

 :pooh_lol:

 Та ладно. Таки надуваються? Ті діти вже такі експерти з мови, щоб надуватися?

Взагалі дивно, що Ви признаєте за правильне тільки те, як розмовляють на Галичині і критикуєте все інше.
   
Що за примхи??
Чи то тільки галицьким дітям можна надувати гемби, чи й усім іншим, які щось чують незвичне для їхньої місцевості?
Та не сприймається воно на Заході, так само, як н-д слово "їси", вживається "їш". Заплуталася навіть, як привально: ти їш, чи ти їж.   :facepalm:  :gigi:
Діти просто повинні знати літературну українську, але розмовлятпи все-одно будуть по-галицьки. Не піде воно.
З тим треба змиритися і доповнювати один одного.
Є два стандарти української, один з них галицький. Це мова нашого західноукраїнського народу, нашими письменниками шліфована.
Це інша мелодика, інша ритміка. Від цього ми не маємо права відмовитися. Бо це наше коріння і воно найдавніше.
Усі ми любимо нашу солов'їну, але правильна галицька, без полонізмів, германізмів тощо - це наша основа.
Не дарма Франко так довго сперечався з Нечуєм. І не тільки вони.


Останнє редагування: 18 11 2022 15:05:45 від ЛАРТА
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

Та не сприймається воно на Заході, так само, як н-д слово "їси", вживається "їш". Заплуталася навіть, як привально: ти їш, чи ти їж.   :facepalm:  :gigi:
Неприємно вразило, як гострим лезом по вухах було як колись почула на Рівненщині, що маленька дитина виявляється не "їсть", а..."гамає" :bueee:
   
Неприємно вразило, як гострим лезом по вухах було як колись почула на Рівненщині, що маленька дитина виявляється не "їсть", а..."гамає" :bueee:
гамцяє. Так припрошують - гамцю, гамцю.
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

гамцяє. Так припрошують - гамцю, гамцю.
Ага, моя тьотя - царствіє їй небесне! - аж танцювала перед маленьким онуком :"А гамоньки-гамоньки!"
жах просто
   
Причілок, чи причіпок? То призьба?

"відмостка навколо будинку", щоб стіни від землі не промерзали - це призьба.
Таке було у діда, на призьбі можна було сидіти і курити табак  :)
Це навколо старих деревяних хат, у яких не було фундаменту
Зараз призьбою називають підвищення зі кількома східцями, вхід в хату чи веранду

А причілок - це бокова сторона хати.
   
Неприємно вразило, як гострим лезом по вухах було як колись почула на Рівненщині, що маленька дитина виявляється не "їсть", а..."гамає" :bueee:

А коли кацапською маленькій дитині кажуть "ам-ам", то теж вибішує?

То просто в усіх народів є спрощення слів для самих маленьких - "пі-пі", наприклад. Щоб дитинка скоріше сама змогла позначити словом свої потреби
   
Слово з мого київського дитинства - "ковбаса", "їхати на ковбасі" - задній бампер у тролейбуса/трамвая на які влазили і їхали "зайцями", іноді там десяток тих "зайців" висіло.
На базарах продавчині до міських жінок звертались "дамочка" :D
Ну і "комуналка", то був не платіж за послуги, а комунальна квартира, де часто життя було як в відомій "вароньєй слабодкє" Ільфа і Петрова.
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

А коли кацапською маленькій дитині кажуть "ам-ам", то теж вибішує?

То просто в усіх народів є спрощення слів для самих маленьких - "пі-пі", наприклад. Щоб дитинка скоріше сама змогла позначити словом свої потреби
та я то розумію..Але коли маленька дитинка "ГАМАЄ", то це жах, ІМХО
мені воно співзвучне з "хавати", і нема ради
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

З діда не буде пана
Видно пана по халявах (Галичина)
   
З діда не буде пана
Видно пана по халявах (Галичина)
Пригадую, як мама сказала "Пана видно по халявах", то я допитувалася, чому.  :)
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства
Via

Ага, моя тьотя - царствіє їй небесне! - аж танцювала перед маленьким онуком :"А гамоньки-гамоньки!"
жах просто
Звичайні слова - гамати, їстоньки.
Дивно, що ви таких не знаєте.
Читаю тему і дивуюся.
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства
Via

Та не сприймається воно на Заході, так само, як н-д слово "їси", вживається "їш". Заплуталася навіть, як привально: ти їш, чи ти їж.   :facepalm:  :gigi:
Діти просто повинні знати літературну українську, але розмовлятпи все-одно будуть по-галицьки. Не піде воно.
З тим треба змиритися і доповнювати один одного.
Є два стандарти української, один з них галицький. Це мова нашого західноукраїнського народу, нашими письменниками шліфована.
Це інша мелодика, інша ритміка. Від цього ми не маємо права відмовитися. Бо це наше коріння і воно найдавніше.
Усі ми любимо нашу солов'їну, але правильна галицька, без полонізмів, германізмів тощо - це наша основа.
Не дарма Франко так довго сперечався з Нечуєм. І не тільки вони.
Та немає "правильної" мови - є десяток діалектів. І це нормально.
О, згадала, чоловік називає деруни - мадзигони. Це на Рівненщині так кажуть.
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

Звичайні слова - гамати, їстоньки.
Дивно, що ви таких не знаєте.
Читаю тему і дивуюся.
Я би про свою дитину не сказала, що вона ХАВАЄ...ой, перепрошую, ГАМАЄ :bueee:
   
Re: А давайте згадаємо слова з дитинства

Гадський папа :gigi:
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія