Volodymyr Boyko
3 hrs · Kyiv ·
Якщо бог хоче покарати людину, то він, як відомо, позбавляє її розуму. Вочевидь голова Служби безпеки України Василь Грицак таки сильно прогнівив господа. Принаймні, у здорову голову йому б не спала думка затримувати мене на кордоні з Польщею на прохання народного депутата Антон Геращенко.
Я підозрюю, що в такий невибагливий спосіб Антон Юрійович вирішив мені помститись за публікації про роту «Торнадо» та витівки Грішіна-Семенченка. Втім, хотілося б почути пояснення самого Геращенка, оскільки з посиланням саме на нього, його сайт «Миротворець» та вказівки з Центрального апарату СБУ 12 серпня 2016 року я був затриманий співробітниками Державної прикордонної служби на прикордонному переході «Грушів» у Львівській області.
У цей день я сподівався потрапити в Чехію, де 13 серпня в мене розпочинались спортивні збори. У Києві скласти мені компанію до Кракова попросилась давня знайома Тетяна Монтян – Тетяна мала летіти в Барселону, але квиток з Кракова коштував значно дешевше, ніж з Борисполя, і у такий нехитрий спосіб Тетяна Миколаївна зібралась зекономити.
Добравшись до прикордонного переходу «Грушів» я пройшов митні формальності й на початку сьомої вечора (простоявши в черзі якихось три години) подав паспорти у віконечко прикордонника. Я був відмічений у базі даних як людина, що покинула територію України, після чого прикордонник побажав мені щасливої дороги та вручив паспорт. Що ж стосується Монтян, то їй паспорт не повернули на тій підставі – тільки не смійтесь – що СБУ неофіційно попрохала не випускати Монтян за кордон до тих пір, доки вона не надасть пояснення з приводу інформації, розміщеної щодо неї Антоном Геращенком на сайті «Миротворець». І що, мовляв, для допиту Монтян вже виїхала оперативна група з районної управи СБУ.
Я не буду переповідати всі ті слова, які пролунали з вуст цієї чарівної та ввічливої жінки з приводу такого беззаконня. Ніяких заборон щодо неї ніколи не приймалось, а паспорт був вилучений лише на підставі усного прохання якогось співробітника СБУ без складання будь-якого документа. Але оскільки Тетяна через вилучення паспорта спізнювалась на літак і їхати в Краків їй вже не було сенсу, вона вирішила дочекатись СБУшників і поспілкуватись з ними на предмет відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.
Що ж стосується мене, то я попрямував далі: переїхав на територію Польщі й зайняв місце в черзі для проходження паспортного контролю. Як раптом до мене підійшла дівчина-прикордонниця з України й попрохала показати їй мій паспорт. Я здивувався, але простягнув синю книжечку. Після чого дівчина сказала, що щойно зателефонували з СБУ й сказали затримати також і мене з приводу якихось публікацій на якомусь сайті. Після чого українські прикордонники примусили мене (а який сенс було пручатись без паспорта?) заднім ходом виїхати з польської території та прибути на рідну землю.
Тут мені було оголошено, що я затриманий і маю чекати, доки Служба безпеки України не вирішить мою долю. Упродовж двох з половиною годин я вимагав пояснити, хто мене затримав і по якому праву, вимагав скласти протокол затримання, телефонував на «телефон довіри» СБУ, спілкувався з журналістами та народними депутатами. Факт, погодьтесь, нечуваний – я був депортований з території Польщі без відома польських компетентних органів після того, як покинув територію України й значився по базі даних Державної прикордонної служби таким, що виїхав за кордон.
Урешті-решт, біля 21 год. 30 хв. до мене підійшов майор-прикордонник з паспортами й сказав, що співробітники СБУ відмовились приїжджати й тому я можу забрати свій паспорт та їхати геть. Після того, як я зажадав офіційних пояснень з приводу того, що відбувається, концепція помінялась й прикордонники пояснили, що тепер до Монтян жодних претензій вони не мають, а затримують мене. За що? – Тільки не смійтесь. Тому, що я не надав свій автомобіль для «поглибленого» огляду.
Після чого я був вже фізично затриманий і у супроводі конвоїра доставлений у адміністративний будинок, де мене протиправно утримували до 4 години ранку. Протокол затримання прикордонники складати відмовились, мотивуючи це тим, що вони виконували вказівку Служби безпеки України. Урешті-решт о 3 годині 55 хвилин, через 7 (сім) годин після мого затримання мені повернули паспорт та випроводили з території прикордонного переходу в бік Львова, порекомендувавши всі запитання задавати Службі безпеки України та Антону Геращенку. При цьому на прохання СБУ щодо мене був складений адмінпротокол про невиконання мною якихось «законних» вимог військовослужбовця Держаприкордонної служби, де в якості свідка мого адміправопорушення зазначена адвокат Тетяна Монтян. Що ж стосується відмітки в базі даних Державної прикордонної служби про перехід мною кордону, то, як пояснив майор, що мене затримав, це запис анульований на підставі моєї добровільної заяви - і розсміявся в очі.
Мої письмові заяви нагодувати мене (я не мав з собою їжі, оскільки сподівався поїсти в придорожньому кафе після перетину кордону), опитати свідків, зазначити в адмінпротоколі час вилучення в мене та повернення мені закордонного паспорта були зі сміхом проігноровані.
Якщо Антон Геращенко сподівається, що я перестану писати про те, як його підопічні розбещували малолітніх – то він помиляється. З таким же ж успіхом він міг би налякати їжака голим задом. Причому – своїм.
Що ж стосується Василя Грицака, то як говорив класик, якщо людина ідіот – то це надовго.
Зараз я у Львові й буду домагатись хоча б внесення в ЄРДР повідомлення про моє незаконне затримання на території Польщі й утримування прикордонниками без будь-яких законних підстав і складання акта затримання впродовж 7 годин.
+100500
