Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

Старі пісні про головне (на тему австрійського генштабу)

Висновки цієї праці:

https://archive.org/details/mg2024/page/213/mode/1up

Дослідження літописів 11—14 ст.:

МОВНІ РИСИ, ЗАСВІДЧЕНІ В ПИСЕМНИХ ПАМ’ЯТКАХ, ЯКІ СТАЛИ НОРМОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

(Багато рис української мови зафіксовано в русько-українських пам'ятках XI—XIV ст., які стали нормою української мови:
повноголосся, український ікавізм, іменники, кличний відмінок, дієслова тощо
).

https://archive.org/details/mg2024/page/239/mode/1up

   
Де саме фіксується будь-яка східнослов'янська мова в 11 ст?

На берестяних грамотах чи в графіті на стінах Софії?

А я вже написав де саме, навіть навів велику цитату й не про якусь "східнослов'янську мову", а саме про українську.

То чому ви не читаєте, а вже запитуєте?

Читайте повільно, уважно. Посилання я вже надав, то можна навіть завантажити собі книгу.

Нехай щастить.
   
дякую, продивився "вступні зауваги"  і таблицю в кінці.

З такими джерелами як Остромирове Євангеліє і Ізборник Святослава я знайомий був, використовувати їх як доказ зародження української мови в 11 ст. - не став би, али тут хай вже лінгвісти продоовжують роботу.

окремо, "Основою російської літературної мови стала церковнослов'янська мова," (с)  - ну тут щось зовсім мимо, пакі пакі вєльмі понєжє в літературній россійській мові щось не прижилося
   
З такими джерелами як Остромирове Євангеліє і Ізборник Святослава я знайомий був, використовувати їх як доказ зародження української мови в 11 ст. - не став би, али тут хай вже лінгвісти продоовжують роботу

Зрозуміло. Отже ви не лінгвіст.

Ізбо́рники 1073 і 1076 років — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України. В Ізборниках зафіксовані типові риси української мови[1][2], які стали нормою української літературної мови[3]. Післямови дяка Івана до Ізборників є пам'ятками української мови[4]. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ізборники_Святослава

Остроми́рове Єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, яка була створена на Русі. Пам'ятка української мови[1][2][3]. У пам'ятці зафіксовано типові риси української мови[4][5], які стали нормою української літературної мови[6]. https://uk.wikipedia.org/wiki/Остромирове_Євангеліє
   
окремо, "Основою російської літературної мови стала церковнослов'янська мова," (с)  - ну тут щось зовсім мимо, пакі пакі вєльмі понєжє в літературній россійській мові щось не прижилося

Цитата: Філолог-славіст В. К. Журавльов
ЦЕРКОВНОСЛАВЯНСКИЙ ЯЗЫК В СОВРЕМЕННОЙ РУССКОЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ ШКОЛЕ.
Общая концепция курса.
1.3. "Русский литературный язык в конечном счете является прямым преемником староцерковнославян ского языка, созданного Кириллом и Мефодием..."
1.4. В недрах церковнославянского языка сформировался русский литературный язык...
2.5. "Велика роль церковнославянского языка в истории русской духовной культуры и образованности, в истории русского литературного языка. По подсчетам академиков А.А. Шахматова и Л.В. Щербы, более 55% всех элементов современного русского литературного языка (буквы и принцип орфографии, слова и обороты, синтаксис, морфология, словообразование и т. п.) прямо или косвенно восходят к церковнославянскому языку. Заимствованы целые грамматические категории."
"...нет второго такого современного литературного языка, столь тесно связанного с языком своей Церкви..."
Джерело: Владимир Константинович Журавлёв. "Русский язык и русский характер" http://archive.is/cXWwL
(Довідка; Володимир Костянтинович Журавльов - російський філолог-славіст. Доктор філологічних наук, професор загального і слов'янського мовознавства. Провідний науковий співробітник Інституту мовознавства РАН).

Енциклопедія Британіка:
Цитата: енциклопедія Британіка
"Russian literary language that grew out of a compromise style incorporating many Church Slavonic elements into the native Russian vernacular"
.
Переклад:

"... Російська літературна мова, зросла з компромісного стилю, що включає безліч елементів церковнослов'янської в рідну російську мову"
Джерело: https://global.britannica.com/topic/Old-Church-Slavonic-language

Цитата: Борис Генріхович Унбегаун
"В своей основе словарный состав современного русского литературного языка продолжает оставаться церковнославянским и не только оставаться, но и развиваться и обогащаться при помощи церковнославянского словообразования"
"Что же требуется от исторической грамматики русского языка, чтобы, с одной стороны, преодолеть ничем не оправдываемый разрыв в изложении истории русского языка до и после XVIII в. и, с другой стороны, подвести приемлемый исторический фундамент под современный русский литературный язык? Лишь одно: признать, что этот русский литературный язык является русифицированным церковнославянским литературным языком, развивавшимся без перерыва, хоть и не без толчков, с XI в. до наших дней. Тогда все станет на свое место".
Джерело: Борис Генріхович Унбегаун (лінгвіст і філолог, фахівець зі слов'янських мов і літератури) - цитати взяті з його книги "Язык русской литературы и проблемы его развития", Париж, 1968
Детальніше тут: https://archive.is/KlWuu

Лінгвіст Ф.Г.Карін, у 1778 році в брошурі "Письмо о преобразителях российского языка" писав:
Цитата: Ф.Г.Карін
"Ужасная разность между нашим языком и славянским часто пресекает у нас способы изъясняться на нем с тою вольностию, которая одна оживляет красноречие и которая приобретается не иным чем, как ежедневным разговором. ...Как искусный садовник молодым прививком обновляет старое дерево, очищая засохлые на нем лозы и тернии, при корени его растущие, так великие писатели поступили в преображении нашего языка, который сам по себе был беден, а подделанный к славянскому и сделался уже безобразен"
(Скани з цієї книги тут: https://web.archive.org/web/20190425142851/http://this-all.io.ua/album786092 )
   
преображении нашего языка, который сам по себе был беден, а подделанный к славянскому и сделался уже безобразен

Цитата: Володимир Даль
"Относительно словосочинения, в смысле произвольного составления небывалых слов, также достаточно будет сослаться на новейший словарь наш, в котором 114,749 слов или речений, но в том числе на каждую букву едва ли не по сотне таких, кои придуманы Бог весть кем и когда, только для внесения в счет, между тем как их нет вовсе на деле и они никем и никогда не употреблялись."
(Джерело: Опыт областного великорусского словаря, изданного вторым отделением Императорской Академией Наук в 1852 г.
Вестник Императорского русскаго географическаго общества.
Владимир Даль, Iюль 1852
   
нет второго такого современного литературного языка, столь тесно связанного с языком своей Церкви

пакі пакі вєльмі понєжє(с)






   
Цитата: Володимир Даль

"Относительно словосочинения, в смысле произвольного составления небывалых слов, также достаточно будет сослаться на новейший словарь наш, в котором 114,749 слов или речений, но в том числе на каждую букву едва ли не по сотне таких, кои придуманы Бог весть кем и когда, только для внесения в счет, между тем как их нет вовсе на деле и они никем и никогда не употреблялись."

(Джерело: Опыт областного великорусского словаря, изданного вторым отделением Императорской Академией Наук в 1852 г.
Вестник Императорского русскаго географическаго общества.
Владимир Даль, Iюль 1852

Помилка. Точна назва джерела:

Даль В.И. О наречиях русского языка: По поводу опыта областного великорусского словаря, изданного Вторым отделением императорской академии наук // Толковый словарь живого великорусского языка. Ч. 1. А-З. - Москва: В типографии А. Семена, 1863. - С. XXV.
https://archive.org/details/tolkovyjslovarzhivogovelikorusskogojazy25/page/n30/mode/1up



Це Володимир Даль написав у своєму "Толковом словаре живого великорусского языка". За цей "словарь" (за словами московитів) "Даль был награждён Ломоносовской премией Императорской академии наук и удостоен звания почётного академика."

   
Проаналізовані під час роботи польсько-української дослідницької групи тексти, зокрема й найдавніші (датовані ХІ століттям), засвідчують особливості української мови, що сформувалися ще у дописемний період і згодом лягли в основу писемної норми.

Зацікавленим читачам.
   
Висновки цієї праці:

https://archive.org/details/mg2024/page/213/mode/1up

Дослідження літописів 11—14 ст.:

МОВНІ РИСИ, ЗАСВІДЧЕНІ В ПИСЕМНИХ ПАМ’ЯТКАХ, ЯКІ СТАЛИ НОРМОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

(Багато рис української мови зафіксовано в русько-українських пам'ятках XI—XIV ст., які стали нормою української мови:
повноголосся, український ікавізм, іменники, кличний відмінок, дієслова тощо
).

https://archive.org/details/mg2024/page/239/mode/1up

Дуже цікаві факти виявлено вченими, які працювали з давніми літописами Русі 5 років (2019 - 2024):

По-перше, це той факт, що ніякого "єдиного древнерусскаго языка" в період Київської Руси не існувало,
існувала лише церковнослов'янська мова, як мова для церков та як ділова тощо.

По-друге, виявлено, що пам'яток з російськими мовними рисами не існувало в 11-13 століттях, - не існувало взагалі!

Московити понаписували собі словники, на зразок - «Словарь русского языка XI–XVII вв.» 30-томів але слова 11-13 ст. в ньому походять або із земель України, або із земель Новгорода
(а як відомо московщина не мала жодного відношення до Новгорода до 15 століття
Москва вела війни з Новгородом, допоки не не захопила і не знищила в 15 ст. цю державу).

Стверджувати лише можна те, що в 11-13 на Русі існували: русько-українська та русько-новгородська мови але "русского языка" московитів - не існувало.

Самі дивіться/слухайте з 57:40 :

   
Це початок 19 століття, - намагання московитів навіяти/нав'язати полякам ідею:

що русскіє та поляки - адиннарот (!)

а та сама "технологія" - "русифікації" / зросійщення/ змосковщення - перетворення поневолених/окупованих народів
працювала та була вже опрацьована й доволі досконалою,

- цю технологію московити удосконалювали століттями окупуючи нові та й нові території
починаючі з 15 століття - "асвабажденія" Казанського Ханства (нині - республіка Татарстан - "суб'єкт РФ").


та ж сама "технологія" застосовувалася/застосовується у наші сучасні часи щодо українців.

Паралелі
Поляки - это испорченные иезуитами русские, не иначе. 1809 г.
https://archive.is/fJVTH

Вы не удивяйтесь той дичи, которую прочитаете ниже. Это отрывки из книги Степана Русова "Волынские записки". Он был чиновником из РИ в этом крае, прокурором Волынской губернии.  Министр юстиции показал его сочинение государю императору и тому так понравилось, что дал указание напечатать за счет государства. Понравилось не зря, ибо написанное служило "укреплению единства империи". В то время как раз шла русификация поляков, а тут как бы очевидец рассказывает, что польский язык это испорченный русский, а поляки почти русские и должны быть в едином государстве.

Итак, вредные иезуиты исказили польский язык, который по сути русский:

Показати зображення...
Само собой нет никакого польского языка, это всего лишь диалект, наречие русского. Да еще и более понятное русским, чем другие (какие не указывается (может эти :dirol: ). Посему, БИНГО, - поляки должны быть в русском государстве, все прошлое - козни зловредных иезуитов:

Показати зображення...
Источник: Русов Степан. Волынские записки. – Спб., 1809. – С.110-114.
http://resource.history.org.ua/item/0010182

Можливо хтось думає, що ця "технологія" московитів
по перетворенню поляків, українців - у "русскіх", це не технологія,
а якийсь "дивний випадковий збіг обставин"?
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія