Мої співчуття …

Знову перечитав цю гілку...
І заплакав...
Заплакав від того, що я довбойоб....
Неможливо завжди бути каменюкою..
Навіть кірпичіна має душу й має край...
Від того, що вважав себе Батьком але не розумів шо я був в Маминих очах дитиною...
Від того, шо Маму обіжав неувагою...
Корочє......
Хочеця чомусь навчити своїх дівчат, але чому я можу їх навчити, якщо сам довбойоб???
Якось такось.... Вибачте, будь ваша ласка...

Співчуваю. Моєї вже більше 17 років немає. Доволі молодою пішла. А наче зовсім нещодавно...

В мене батько помер в прошлому році - дочекався мене і помер через 2 дні..
Народився у війну і помер при війні...

Співчуваю.

Співчуття. Але всі там будем. Бажано в свій час. Більше вразила смерть старшого брата. Його зараз дуже не вистачає.

Співчуття. Але всі там будем. Бажано в свій час. Більше вразила смерть старшого брата. Його зараз дуже не вистачає.

Мені й кумів не вистачає.
З чотирьох, з якими було регулярне спілкування, живим вже нікого немає.
37, 54, 55, 60..
Трохи перефразувавши БГ можу сказати так:
На ихнем месте в небе должна быть звезда;
Я чувствую сквозняк оттого,
Что это место свободно

Останнє редагування: 11 березня 2024 07:36:41 від steol

Ти зміг бути поруч, провести в останній путь.
Боляче, співчуваю.

 

У меня у коллеги тоже сегодня мать умерла.

 

Мої співчуття

Співчуваю

  Співчуваю... Тримайся.

Співчуваю

В мене на початку січня померла сестра у Нідерландах. Поїхала туди з донькою та бабусею, а зараз там вирішують що робити з донькою. Бабусі (для дівчинки це вже відповідно прабабка) віддавати не хочуть, а більше немає нікого хто міг би її забрати.

Щирі співчуття…

В мене на початку січня померла сестра у Нідерландах. Поїхала туди з донькою та бабусею, а зараз там вирішують що робити з донькою. Бабусі (для дівчинки це вже відповідно прабабка) віддавати не хочуть, а більше немає нікого хто міг би її забрати.

Дійсно проблема. Співчуваю.

мне Мама приснилась на седьмой день в ситцевом платьице рядом с Папкой( ушел в 98-м) и сказала шо она уже дома...

У мене мама померла у 98-мому..Наснилася на 9 день - наче я заходжу у квартиру, а на кухні такий великий алюмінієвий таз з пиріжками (його тепер вже давно викинули, а раніше використовували лише для миття овочів для консервації). Я питаю : мамо, ти навіщо аж стільки пиріжків напекла? А вона : мені тепер легко, я тепер все можу!

Розгорнути попередні цитати...

toros, 11 березня 2024 01:51:38

мне Мама приснилась на седьмой день в ситцевом платьице рядом с Папкой( ушел в 98-м) и сказала шо она уже дома...

У мене мама померла у 98-мому..Наснилася на 9 день - наче я заходжу у квартиру, а на кухні такий великий алюмінієвий таз з пиріжками (його тепер вже давно викинули, а раніше використовували лише для миття овочів для консервації). Я питаю : мамо, ти навіщо аж стільки пиріжків напекла? А вона : мені тепер легко, я тепер все можу!

А мені Мама наснилася на сьомий день..
Стояла поряд з Баткой, в ситцевому платтячку, десь їм рочків з 30- 35...
За ними колхозний стіл з наїдками, за тим столом купа людей вже покійних...
І Мама мені каже:
- все хорошо, синку, я вже дома...

Ох.....
Не дарма в українській мові не " гроб" а " домовина"

Плачу
Плачу.........

Ще на мойому серці не загоїлося, а тут у Максима також втрата...

Співчуваю.  Моя мама померла в березні 1997,в 60 років, майже як зараз  мені.

https://www.youtube.com/watch?v=WNytkZuEg3o&t=7s

Прими искренние соболезнования.

Усі ваші сни - то просто спогади. Спогади про батьків. Це нормально, нічого містичного в тому нема і не може бути. Дитинство сниться, юність. Все нормально. Друзі, робота, дім де ви колись жили з батьками. Погано коли це вже не сниться...

https://youtu.be/9g5rAmpJ6sY?si=qcYydIxbNk8Xsij7

Останнє редагування: 11 березня 2024 16:26:56 від alex_kyiv

Усі ваші сни - то просто спогади. Спогади про батьків. Це нормально, нічого містичного в тому нема і не може бути. Дитинство сниться, юність. Все нормально. Друзі, робота, дім де ви колись жили з батьками. Погано коли це вже не сниться...

https://youtu.be/9g5rAmpJ6sY?si=qcYydIxbNk8Xsij7

Так!
Ми це розуміємо, але все ж таки присутня Надія, що в наших батьків все гаразд...

Мені більше Київ сниться, і харківські села, де народився я, і куди возили мене батьки, де вони народилися і жили. Лозова, Ізюм, Великий Бурлук. Там зараз війна більше ніж в Києві...

https://youtu.be/GyhokRocX9Y?si=GlfvwWjJ50cdoxBk

https://youtu.be/JGBJ2esZ_T4?si=V-wgOUhHMEmxdYxY

Мені більше Київ сниться, і харківські села, де народився я, і куди возили мене батьки, де вони народилися і жили. Лозова, Ізюм, Великий Бурлук. Там зараз війна більше ніж в Києві...

https://youtu.be/GyhokRocX9Y?si=GlfvwWjJ50cdoxBk

А мені Хорли..
І степ....з його квіточками...
Степові маки...
Степові півники
Ковил цвіте...
І запах ..
Запах моря і полину....
Це те, раді чого життя не жалко..

Нумєрний ніколи цього не зрозуміє..

Прошло 40:дней со смерти матери.
Сложно, трудно. Но как она сказала
Родилсась в войну, в войну и помру.
Очень сильная женщина была.
Аминнь.
[
https://youtu.be/5lh7PoDihz0?si=q3vY3aj3XU7QmQYt

Мої співчуття, Турч....

Зараз мені постійно сниться Дніпро - як ми йдемо від ЦУМа по Європейській площі до Мост-сіті, потім по Набережній..А ще сниться наш двір у Дніпрі і..Київ..
І весь час в контексті війни - виє сирена, ось такі чудовиська летять над головою, як на тому роліку з Чернігова, де дівчина робила селфі на фоні театру
Ось вже майже два роки, а ще жоден раз не наснилося, щоб якась подія відбувалася у Німеччині.
І часто така невільна думка - як добре що батьки не дожили до цього жаху війни (((

Усі ваші сни - то просто спогади. Спогади про батьків. Це нормально, нічого містичного в тому нема і не може бути. Дитинство сниться, юність. Все нормально. Друзі, робота, дім де ви колись жили з батьками. Погано коли це вже не сниться...

https://youtu.be/9g5rAmpJ6sY?si=qcYydIxbNk8Xsij7

Мені мама снилася десь до року, може півтора
А потім мозок стер все - занадто боляче було

Зараз майже її не пам'ятаю. А як згадаю, то можу і посміятися. Час все лікує, вони нас не чують і не бачать бо не працюють органи відчуттів, а минулим жити то таке

Співчуваю...!!!

Співчуваю
 Моя мати померла у лютому 24р, було 87. С початку війни не бачилися . Війна отруїла всі почуття. Я не страждаю через мамину смерть. Я постійно їздила, водила по лікарях, наводила лад у справах, благала їхати на батьківщину. Тепер у чужому місті залишилися дві могили  і все.
 В мене були гарні батьки. Я завжди до них їхала, цінувала , любила. Мені нема чім докоряти собі. Але я не страждаю через смерть мами. Вона прожила 87р і померла чужою людиною через війну і пропаганду . На фронті гинуть молоді хлопці та дівчата  оце біда , а бабця в 87 - природній стан.
Турчу співчуваю. Йому боляче і сумно.
Всі ми помремо, головне щоб кожен в свою чергу.

Мені ,  взагалі, давно нічого не сниться

Останнє редагування: 12 березня 2024 06:01:52 від Орєлька