Давай ще

графомань 

Розгорнути попередні цитати...

PRom, 27 січня 2024 10:53:09

Давай ще

графомань 

https://libruk.com.ua/reader/22/bila-vorona/

Розгорнути попередні цитати...

Ale, 27 січня 2024 10:12:23

HSM, 27 січня 2024 09:21:33

Привіт курятник !
Ого , та ти цього анальника  просто
Расчеловєчеваєш
Бля , ну в табє й терпець

Привіт сусід, не їж жовтий сніг)

ну , не знаю  в нас снігу не є
навіть в лісі
в тебе ж теж поряд мій ліс
нє ?
я не знав що ти сніг їсиш
облиш цю справу , пий воду
до речі , як у нас  в народі сусідній Гоголів називають ? 
маєш знати

В нас випало чутка

Давай ще

Вечором буде)

Жанри:
містика
Переглядів:
6212
Рейтинг:
7
(усього голосів: 9)

Поставив лайк. Це хоч і антік, але наш антік.

  Про що моя книга?
 Сталіна я ще застав.  Босоноге дитинство. Школа. Далі все як в усіх: вступ в жовтента, піонери, комсомол.
 Окупація братньої Чехословаччини (1968) перевернула мій світогляд - зневірився у мудрості марксистсько-ленінської ідеології.   
 Технікум. Праця. Старався. Моє фото навіть хотіли помістити на "дошку пошани" але парторг заборонив - я в церкві вінчався.
  1982. Подав документи на турпоїздку в Індію. КДБ підіслало сексота, щоб виявити чи бува не планую я там залишитись. Сексот виявився напрочуд гостинним - в гості до себе та брата запрошував, пригощав щедро. Скоро він перетворився на ліпшого друга й я признався, що маю вибухівку. Арешт. Слідство. Закритий суд. Етап в сибірські табори.
  Виявилося, що цей КДБіст відьмаком був - пригощав мене напоями в котрі була примішана його кров. Я знав, що дівчата причаровують хлопців підмішавши в напої свою кров та от не знав, що подібним чином один мужчина може причарувати іншого. Там така тяга, така любов до щирого друга, що мама не горюй. Я став одержимим - іншого слова не підбереш. Виявилося, що в спецслужбах вивчають магічні ритуали й, як виявилося, успішно їх використовують. Не знали?
  В спогадах описую зміну своєї свідомості під впливом сатанинських коктейлів, етап, пересильні тюрми, порядки в сибірських таборах.
 Далі життя-буття при горбачовській перебудові, після отримання Незалежності та виживання при правлінні кожного із наших керманичів.
  Книга тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Horbatiuk_Mykola/Bila_vorona/
  П.С. Дякую Ale за піар.   
   

Там така тяга, така любов до щирого друга, що мама не горюй. Я став одержимим - іншого слова не підбереш.

Прєдупрєждать нада.

То нагадує якісь пригоди бравого вояки швейка. Де можна знайти книги антіка

                В гостях у брата мого Іуди.
  Один візит вартий того, щоб описати детально. Того разу ми, очевидно, з'явились несподівано, бо господар послав сина до друзів позичити самогону, жінку попросив приготувати вечерю. Щоб не нудьгувати на дворі, Петро запропонував прогулятись берегом річки. За дружньою розмовою про важке життя народу минуло більше години. Сонце вже ховалося за горизонт, коли малий повернувся. Він нічого не ніс у руках, але як ми зайшли слідом, то я побачив на столі повний графин самогону. Очі бачили, але тоді розум цю інформацію не прийняв до роздумів.
  Біля графина парувала яєчня із салом, товчена картопля, стояли тарілки із салатами, нарізаний хліб. Поряд на плиті у сковорідці шкварчало м'ясо.
  Арсен до мене: 
  - Зайди в спальню - почекай, доки м'ясо дожариться.
  Зайшов. Сів на крісло. Став роздивлятись. Спальня як скрізь у селах: застелені ліжка, крісла, етажерка, столик. На стінах килими. В кутку вгорі, дві ікони в рушниках. На одній Діва Марія із Сином Божим, на другій Ісус Христос із розкритою Євангелією в котрій: "Заповідь нову даю вам: Любіть один одного".
  Не встиг  роздивитись кімнату, як зайшли господарі. Арсен жартома повалив жінку на ліжко і, сміючись:
  - Ах ти, курвочка, де ж ти взялась на мою голову?  Їб… у кості, горе, печінки, селезінки, серце і рот твою мать…!
  Я звик чути серед нашого народу подібну добірну лайку, але… але він там ще додав: "…і Христа Бога Мать!".
  І це під іконами святих!!! Мене аж пересмикнуло від почутого. Захотілось гримнути дверима та й піти геть, але... але це бажання чомусь напрочуд швидко згасло. Не пішов.
  Сьогодні розумію, чому: Вони побачили цей спалах гніву і, прочитавши пошепки чорнокнижні заговори, загіпнотизували, щоб залишився… Через декілька секунд із кухні покликав Петро й ми пішли вечеряти.
 

На столі добавилось смажене м'ясо та вже звична пляшечка 0,25л. того саморобного коньяку. Сьогодні я розумію, що саме тоді відбувалось: самогон вони мали свій, а сина послали до майстра відьмарських наук по те сатанинське пійло. Що ж, надійна зміна росте…
  У спальню завели, щоб забавити чергового "профана" грою двох акторів, й цим дати Петру час добавити у те пійло психотропні наркотики та зарядити відповідним заговором.
 Сіли за стіл. Випили по чарці самогону. Закусили. Випили по другій. Закусуючи, розмовляли, жартували. Вечеря була смачною, обстановка люб'язною. Слід знати, що слуги диявола є, на перший погляд, людьми напрочуд гостинними, привітними, доброзичливими, - вони підкреслено ввічливо роблять свою чорну справу. Їх, майстрів Магії, було троє, отож "Тріада".
  Вони утрьох магічним чином нав'язали мені свою волю, тому що у свідомості виникло непереборне бажання ще й того саморобного "коньяку" випити. Пам'ятаю, як вони здивовано-радісно переглянулись, коли я сам запропонував це. Справа в тому, що я завжди п'ю щось одне, - не допускаю, щоб у шлунку утворився коктейль із спиртних напоїв. Випили по чарці. Закусили. Я запропонував ще по одній "коньяку". Господарі задоволено посміхнулися й погодилися.
  Чим раніше та того пізнього вечора Петро мене пригощав? Ісус колись серед іншого сказав: (Івана 6:56) - Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
  Там же було з точністю до навпаки: Син диявола давав мені споживати тіло своє та пити свою кров, щоб я в ньому перебував, а він в мені. От і…
  Було вже досить пізно, коли ми йшли на зупинку. Петро плакався на несправедливість комуністичної влади та рабську покірність злиденного народу. Доходив висновку, що злочинно мовчати, потрібно будь-якою ціною намагатись змінити існуючий суспільно-політичний лад. Це мені було дуже близьким і тому я із радістю погоджувався.
  Очевидно, він у той пізній вечір перестарався з тим "коньяком" та наїдками, тому що почуття любові, ніжності, довіри мене аж переповнювали через край. Розкриваю душу, як на сповіді, й сам собі дивуюсь: що це? Що це діється зі мною? Я ж його знаю лише три тижні. Чому ж порушую свої "табу"? Чому він мені настільки милий, любий? Чому не можу контролювати себе, зупинитись?
  В пориві відвертості признався:
  - Ти справжній друг, спільник! Ти єдиний, хто розуміє мене! Сам Бог послав тебе мені!
  Петро аж млів від задоволення. Ще мить і я обняв би його та розчулено заплакав. (Уявляю, як би це його потішило.) Та скрипнули гальма - автобус поряд зупинився й водій відкрив двері. Там серед пасажирів було соромно виказувати свої почуття - не хотілося, щоб нас прийняли за пару закоханих "голубих" й тому мусив стримуватись.
 

Власник кріпосного антіка тобто фабрики знав не лише кнут але й пряник)

«Власник меблевоза привіз розфасований у літрові пляшки коньяк й став продавати усім бажаючим. Робітники відразу провели дегустацію й ходили досить веселі, збуджені. У той час майстру цеху корпусних меблів на очі потрапила працівниця, котра раніше зірвала їхню спробу викрасти кухонний куточок та рулон поролону. Що у тверезого на думці, те в п'яного на язиці, отож той спересердя обізвав кривдницю Іудою. Зав'язалась суперечка, котра швидко переросла у сварку. Віктор серед іншого ляпнув: "Та нехай за той твій гріх розплатяться твої діти!" Прокляття дітей зачепило Тамару за живе й та побігла до власниці фабрики "здавати" свого кривдника. Невдовзі Віктор був викликаний в кабінет й звільнений формально за п'янку на роботі - інформатори у нас завжди цінніші за сумлінних працівників..»

Нормально, навіть читабельно якщо короткими уривками. Як К.Дойл свого Шерлока друкував в газеті під рубрикою ''далі буде'''.Тільки без авторської моралі, якась вона в нього скособочена. Нехай читач сам висновки робить.

  Ще уривочок. Наші дні:   
   На стовпах об’яви: "Поїздки до отця Василя у Солонку Львівської області на вичитку - вигнання бісів". (Екзорцизм, якщо по сучасному).
     Сів в автобус. Прибув.
     Звичайна церква. Поряд незавершена будова нового храму. Звернув увагу: на стоянці багато іногородніх іномарок – люди приїхали до Бога як до найвищої інстанції.
     Служба як у кожній церкві. Знав: найцікавіше буде в кінці.
     Поряд стояла напрочуд вродлива панянка: висока, вродлива, і, як то кажуть, міцно збита.
     Мимоволі примітив: їй за 40 але виглядає молодше – обличчя інтелігентне а руки ніколи не знали бідності та важкої праці. І, судячи з модного одягу та постави не бідна. І не місцева – селянки так не одягаються.
     Пані, судячи з усього має гроші, зв’язки у високих владних кабінетах та світил медицини в друзях.
     Напевно у неї проблема, котру ніхто крім Бога вирішити не зможе – зробив висновок.
     Служба завершувалася. Місцеві стали виходити: їм вигнання бісів не цікаве – надивилися вже. Кожен попросив Бога про своє і до хати…
     Моя симпатія не вийшла – значиться таки не місцева вона.
     Вийшов священник із Хрестом на котрому зображений розіп’ятий Ісус й став читати молитву на вигнання бісів.
     І, о диво: півтора десятка прихожан стало трясти як у лихомані! Мою симпатію зліва особливо! Тряслася, визжала та викрикувала непристойності!
     Жах. Одного юнака тримали шетеро і ледве втримували. Священник Василь із гуморм відповідав бісам, котрі говорили через одержимих.
  Стало лячно – а мо й мене грішного зараз затрусить? Обійшлось...
  П.С. Шановні, пильнуйте, щоб вам не розділити долю тієї вродливої і не бідної панянки. 

Розгорнути попередні цитати...

cynic, 27 січня 2024 02:48:53

Він хотів слави чорновога,горинів ,григоренка але виявилося що слава приходить не по вказівці і не так як хоче той чи інший персонаж. вона прихождить сама коли треба. антик то не переніс і скотився до підтирача кацапських дій.

Чорноволи, горині, григоренки не ЗАПИТУВАЛИ, чи вони комусь цікаві, а ГОВОРИЛИ і ДІЯЛИ!
Не вдавалися в забобони і мракобісся, а вірили в Божу поміч і перемогу України.
Тому він ними не став і не стане.

Особенно Григоренко. Тот еще деятель.

В пана антіка суміщується потяг до високого, інтелектуального, духовного і заземленність на матеріальному. Людина готова підірвати себе заради високого, і провалює справу бо списдив банку спирту.

А мені взагалі здається, що антік скінчений пияк.
І все його життя та всі його негаразди пов'язані тільки з тим, що він алкоголік і любив випити.

Якось всі його акценти в розповідях крутяться навколи випивки.

З кацапами випити та помиритися...
Вдома знайшли вкрадену банку спирту...
В гості заманювали легко, пообіцявши самогон...

           
Того разу ми, очевидно, з'явились несподівано, бо господар послав сина до друзів позичити самогону,

Зайшли до хати і перше, що він побачив і що його цікавило це чи є самогон на столі.

           
 жінку попросив приготувати вечерю. Щоб не нудьгувати на дворі, Петро запропонував прогулятись берегом річки. За дружньою розмовою про важке життя народу минуло більше години. Сонце вже ховалося за горизонт, коли малий повернувся. Він нічого не ніс у руках, але як ми зайшли слідом, то я побачив на столі повний графин самогону.

Хотів піти, але... не пішов, бо як же ж міг залишити графін самогону на столі.

           
  Біля графина парувала яєчня із салом
 Захотілось гримнути дверима та й піти геть, але... але це бажання чомусь напрочуд швидко згасло. Не пішов.

Господарі були напевно в ахуї, як антік все просив і просив випити, переглядалися між собою, посміхалися, але гостинність не дозволяла їм сказати йому стоп.

На столі добавилось смажене м'ясо та вже звична пляшечка 0,25л. того саморобного коньяку. Сьогодні я розумію, що саме тоді відбувалось: самогон вони мали свій, а сина послали до майстра відьмарських наук по те сатанинське пійло. Що ж, надійна зміна росте…
  У спальню завели, щоб забавити чергового "профана" грою двох акторів, й цим дати Петру час добавити у те пійло психотропні наркотики та зарядити відповідним заговором.
 Сіли за стіл. Випили по чарці самогону. Закусили. Випили по другій. Закусуючи, розмовляли, жартували. Вечеря була смачною, обстановка люб'язною. Слід знати, що слуги диявола є, на перший погляд, людьми напрочуд гостинними, привітними, доброзичливими, - вони підкреслено ввічливо роблять свою чорну справу. Їх, майстрів Магії, було троє, отож "Тріада".
  Вони утрьох магічним чином нав'язали мені свою волю, тому що у свідомості виникло непереборне бажання ще й того саморобного "коньяку" випити. Пам'ятаю, як вони здивовано-радісно переглянулись, коли я сам запропонував це. Справа в тому, що я завжди п'ю щось одне, - не допускаю, щоб у шлунку утворився коктейль із спиртних напоїв. Випили по чарці. Закусили. Я запропонував ще по одній "коньяку". Господарі задоволено посміхнулися й погодилися.

якийсь алко-роман жахів і відьмацтва, з легким нальотом гомо-еротики у виконанні секретних агентів КГБстів

Я зустрічав у своєму житті людей залежних від алкоголізму.

Вони також постійно розповідали якусь маячню, видумували якісь теорії заговору проти них.

Таким людям постійно щось мариться, ніби їх хтось одурманив, зачарував, "налив випити крові".

Винні були всі навколо, тільки не вони. Жалілися на несправедливість у житті.
Такі люди ніде не будуть щасливі. Ні в Україні, ні в Польщі, ні навіть в Америці.
Всюди їм буде щось не так.


А так то антік не шкідливий, по натурі старий добрий чоловік.

Я зустрічав у своєму житті людей залежних від алкоголізму.

Вони також постійно розповідали якусь маячню, видумували якісь теорії заговору проти них.

Таким людям постійно щось мариться, ніби їх хтось одурманив, зачарував, "налив випити крові".

Винні були всі навколо, тільки не вони. Жалілися на несправедливість у житті.
Такі люди ніде не будуть щасливі. Ні в Україні, ні в Польщі, ні навіть в Америці.
Всюди їм буде щось не так.


А так то антік не шкідливий, по натурі старий добрий чоловік.

Такі "добряки" ненавидять усіх навколо
Сам пишеш, що їм усі винні
І часто такі стають маніяками.
Дай антіку владу, то він відімстить за всі свої гноблення
Он на хуйла глянь

Там в його розповідях ще є багато цікавого по яких можна оприділити, що це за людина.

Як приклад, його зізнання, як він поводив себе на зоні.

Коли діставав передачу, то ховався від всіх і сам її з'їдав.
Хто в курсі, той знає як називаються такі люди і як це котується на зоні.

  Якось Петро запросив мене в гості до своєї знайомої, котра жила за містом. Я поїхав. "Друг" прибув із своєю співробітницею Ніною, котра грала роль його коханої. Господарка квартири Клавдія жила одна - чоловік поїхав у Росію на заробітки. Був накритий стіл. Ми пили, їли, жартували, слухали музику, танцювали. Пізно ввечері, під час танцю Клава ніжно шепнула на вухо:
  - Я хочу тебе.
  Я зробив вигляд, що не почув і, поглянувши на годинник, сказав:
  - Мені вже пора.
  Вийшли на зупинку. Голосували та водії не ставали - боялись. Тоді ми заховались, а Клава стала зупиняти сама.
  Петро до мене:
  - Заночуй тут. Вранці буде автобус.
  Я прекрасно розумів, що це означає: Клава, як порядна жінка, постелить мені окремо, але скоро їй стане холодно та сумно, отож, вона прийде до мене погрітись… Хочеш-не-хочеш, а доведеться порушити сьому заповідь…
  Відійшов у посадку ніби для того, щоб справити природні потреби й став молитись:
  - Отче мій, що єси на небесах! Величезну дурницю я зробив, що приїхав сюди… Благаю: врятуй мене від гріха - хочу, щоб душа моя прийшла до тебе чистою, безгрішною… Зроби так, щоб я поїхав.
Не встиг я договорити останнє слово, як скрипнули гальма - зупинився бензовоз. Я сів, а водій до мене: 
  - Ну, що, Микола, трахнув цю бабу?
  - А звідки Ви мене знаєте!? - здивувався я.
  - А я сусід твого тестя… Та не бійся, не скажу - сам таким був…
  Підвіз під саму хату.    (Господь вислуховує молитви)

                        Поведінка людини під впливом чорнокнижних ритуалів.
   Що ж було раніше? Спочатку я прекрасно розумів, що Петро агент КДБ, але під дією різноманітних чародійств підозра приглушувалась. Остаточний перелом наступив коли їм удалося причастити мене від тіла та крові диявола. Що ж сталось  з моєю свідомістю?
  Ось перший аспект. Віра в Бога, любов до Бога, надія на Бога поволі згасали, доки не замінились байдужістю, роздратуванням, ненавистю. До церкви я вже не ходив й Біблію не відкривав - не хотілося.
  Другим аспектом магічного впливу був феномен зомбування. Зазвичай людина весь час щось думає, переживає, аналізує, згадує, планує… У моїй свідомості стало інакше: як тільки-но ішов чи їхав сам, приступав до одноманітної, рутинної роботи, так відразу мій розум відключався, ставав порожнім від думок - я діяв як запрограмований робот. Розум умикався лише тоді, коли повставав перед проблемою, котру негайно потрібно було вирішити, або коли хто звертався із запитанням, котре потребувало логічного мислення. По цій темі важливо відмітити, що коли сідав грати в шахи, то розум вмикався й грав я як і раніше...
  І третім аспектом був феномен утрати розуму лише по відношенню до чорнокнижника Петра - я полюбив його, як ліпшого друга, довіряв, жалів, прощав зверхність, цинізм. Свої відчуття можна пояснити так: в мою свідомість поселили диявола, котрий, як віртуозний піаніст, грав на народженні моїх думок, почуттів, бажань. Дома та на роботі ніхто в моїй поведінці нічого дивного не помічав. Ну хіба, що оцей епізод: бригадир попередив мене, що мій напарник є офіцером КДБ. О, як же не хочеться, щоб це було правдою - кожна клітинка мого мозку кричить, протестує: "Ні! Ні! Це неправда! Не вір!" Коли ж Петро досить примітивно викрутився, то я… із радістю повірив та й заспокоївся, а потім швидко забув цей епізод.
  Я би так популярно пояснив дію чародійства на поведінку людини. Ви будете успішно вирішувати свої проблеми, та от на найважливіше на даний час питання розум відповіді не дасть. Думай день та ніч, головою об стінку бийся – все буде марно. Ви, для прикладу, не згадаєте скільки буде сім помножити на вісім. Цікаво, що думка заглянути у таблицю множення, помножити на сірниках чи запитати першого стрічного не народиться у голові. І ще одне: диявол зробить так, що ніхто із ваших родичів чи друзів не поцікавиться причиною Вашого сумного вигляду...

  
  Виявилося, що цей КДБіст відьмаком був - пригощав мене напоями в котрі була примішана його кров. Я знав, що дівчата причаровують хлопців підмішавши в напої свою кров та от не знав, що подібним чином один мужчина може причарувати іншого. Там така тяга, така любов до щирого друга, що мама не горюй. Я став одержимим - іншого слова не підбереш. Виявилося, що в спецслужбах вивчають магічні ритуали й, як виявилося, успішно їх використовують. Не знали?
 

от так пан Горбатюк і позбувся анальної цноти

Трохи прочітав навіжегого , 5 строчок
Аби з‘ясувати чи той не змиється
В індіі кдб влаштувало цілу спецоперацію
Як на резидентуру британіі
Це вже не паранойя …

Розгорнути попередні цитати...

білий хорват, 27 січня 2024 16:19:09

Я зустрічав у своєму житті людей залежних від алкоголізму.

Вони також постійно розповідали якусь маячню, видумували якісь теорії заговору проти них.

Таким людям постійно щось мариться, ніби їх хтось одурманив, зачарував, "налив випити крові".

Винні були всі навколо, тільки не вони. Жалілися на несправедливість у житті.
Такі люди ніде не будуть щасливі. Ні в Україні, ні в Польщі, ні навіть в Америці.
Всюди їм буде щось не так.


А так то антік не шкідливий, по натурі старий добрий чоловік.

Такі "добряки" ненавидять усіх навколо
Сам пишеш, що їм усі винні
І часто такі стають маніяками.
Дай антіку владу, то він відімстить за всі свої гноблення
Он на хуйла глянь

 ++++++++

Онопрієнко,
 Під час поїздок він дуже заздрив людям на Заході, які жили багатше, аніж населення СРСР. Займався крадіжками та контрабандою.
 Онопрієнко стверджував, що має віщий дар, який передався йому від бабусі (вона була ворожкою)

Я зустрічав у своєму житті людей залежних від алкоголізму.

Вони також постійно розповідали якусь маячню, видумували якісь теорії заговору проти них.

Таким людям постійно щось мариться, ніби їх хтось одурманив, зачарував, "налив випити крові".

Винні були всі навколо, тільки не вони. Жалілися на несправедливість у житті.
Такі люди ніде не будуть щасливі. Ні в Україні, ні в Польщі, ні навіть в Америці.
Всюди їм буде щось не так.


А так то антік не шкідливий, по натурі старий добрий чоловік.

 Він надзвичайно шкідливий. Як любий брехун, тупак, який несе своє безглуздя (свою хворобу) старається розповсюдити його серед інших людей. Люди втрачають правильні орієнтири і країна із такими громадянами стає легкою ціллю для інших країн.

                                    Побачення з рідними. Травень 1983. ОП 16.
  Та ось настав довгоочікуваний день побачення. Рушив у бік кімнат довгострокових побачень та відповідальний офіцер повернув – примусив постригтися під нуль. Було боляче – я, стригся щомісяця отож, ясна річ, патлатим не був. Як же у нас люблять самостверджуватися принижуючи інших! Постригся.
  Заходжу й бачу: приїхали мама та жінка. Привітав їх за пасхальним звичаєм тричі: "Христос Воскрес!" Відповіли тричі: "Воістину Воскрес!" Поцілувались тричі. На столі: освячені напередодні Пасха, просфора, масло, ковбаса, яйця, сир. У глечику стояла освячена на свято Водохреща вода. Сіли за стіл. Випив я свяченої води, став їсти Пасху та свячену їжу.
  Мама тим часом розповідає: 
 - Того вечора, коли тебе посадили в КПЗ, приїхало сім чоловік на чолі з начальником міліції. Пояснили: "Вашого сина затримали - віз крадені тканини з льонокомбінату. Ось ордер на обшук".
  Таке пояснення давало їм право ритись де завгодно - шукати крадені тканини. Поперекидали весь одяг у шафах, рились у тумбочках, ліжках, лазили на горище. Цілу ніч слухали касети, котрі знайшли у твоїй кімнаті. Докоряли, що перемикач діапазонів радіоприймача зафіксований на коротких хвилях. Дивувались: "Ну що він сам один хотів вдіяти проти всесильної радянської влади?"
  На щастя, до батькової кімнати, де твій отой зошит лежав, не дійшли бо, знайшовши щось у воскотопці, сказали:  "Цього досить. Закінчуємо обшук!"
  Забрали три бочки бензину та шість із половиною мішків крупи. Забрали і мене - ночувала в КПЗ але вранці відпустили. Батько тієї ночі поїхав із ними й бачив як там у міліції вони ту крупу та бензин ділили - накинулись як вовки на здобич.
  Пізніше приходив твій друг Петро. Приносив Андрійкові цукерки та все бідкався, що ось дожились при радянській владі до того, що вже хороших цукерок дитині немає в продажу. Жалів тебе, співчував. Усе допитувався: "Як це могло статися? Невже ви нічого не помічали? Може, він із ким дружив і той його науськав?.. Як же виручити друга? Може, ви дасте слідчим хабара? Понесіть, може, врятуємо Миколу…"
  Батько каже:  - У міліції працює мій друг Павлік. Він допоможе.
  На другий день Павліка звільнили. Знову твій друг приходить й ту саму пісню співає.
  Батько каже:  - Ну, нічого, там у мене ще один друг є - виручить.
  Назвав ім'я . Наступного дня і того звільнили.
  Добрий знайомий попередив батька: "Все, що ви з тим чоловіком говорите, - усе воно в міліції на магнітофоні".
 - Та я помічала, що він щось тримає та поправляє за пазухою але чомусь значення цьому не надавала. А біля будинку хтось засідав у кущах - слідкували. Усі друзі, знайомі та односельчани від нас відвернулися. Приходив тільки найкращий батьків друг Андрій. По селу пустили неймовірні чутки, в тому числі й таку, що ти мав радіостанцію - тримав зв'язок із ЦРУ. (В КДБ існував відділ дезінформації – в ЗМІ друкували брехню і через своїх агентів поширювали чутки, котрі знеславлювали непокірних людей) В газетах же нічого про тебе не писали. Приходив Петро ще, та ми не пустили його на поріг. Тоді він до Зіни в магазин став ходити. Прийде і: "Ну як же Миколі допомогти?"
  У твоєї двоюрідної сестри, котра живе за стіною, несподівано залицяльник з'явився. Та такий багатий - на таксі приїздить, подарунки дарує. Та як тільки слідство закінчилось, зник так же несподівано, як і з'явився.
 

Пізніше виявилось, що той твій друг Петро, котрого ти так щедро пригощав та ще й додому продукти давав, має власну квартиру, жінку та дітей. Завідуюча магазину, в котрому батько працює, знає його та сім'ю їхню. Виявилося, що віз ти тоді не спирт, а звичайнісіньку воду. А брат його, Арсен, працює не на спиртозаводі, а теж у міліції.
  Якось батько у міськвідділі міліції відкрив не ті двері й побачив у кабінеті за столом Петра. Так той зробив вигляд, що не впізнав батька, - встав і так ввічливо: "Ви кого шукаєте, чоловіче? Може, я чим зможу допомогти?"
Микола Сирнюк, Зінин родич, через друзів, котрі працюють у міліції, хотів заступитись за тебе, але ті йому сказали: "Там така каша заварилась... Не лізь туди, а то ще й тебе посадять".
  Пішла я до ворожки погадати на тебе. Та відразу сказала: "Йому пороблено. Поїли, поїли вашого сина, а потім таким напоїли, що він дуже блював. Підісланий чоловік довго слідкував за вашим сином, а потім продав і стільки грошей отримав, що йому років на десять вистачить. Та його теж велика бідонька чекає, але він заробив... А синові вашому дадуть п’ять років, але весь термін відбувати не буде".
  - Ось ви знаєте ту Магію, - запитала я, - скажіть, чим саме напоїли мого сина?
  - Вночі варять вірьовку, на котрій повісився самовбивця і над цим варивом читають закляття, тобто, закликають сатану на певну людину. Підмішують у спиртне або чай. Усі будуть пити, але зашкодить тільки тому, кому це зроблено. Та людина обов'язково виблює випите, але одна маленька крапелька все ж залишиться і цього цілком досить. З тієї пори та людина буде робити дурниці, котрих не зробить і мала дитина, але їй самій усе буде здаватись дуже розумним. І не злізе  сатана, доки не візьме своє".
  - Згадай, сину, - запитала мама, - чи було таке, що вони тебе пригостили, а ти все виблював?.. А я всі церкви об'їздила - подавала в кожній на молебень за твоє здоров'я. В багатьох церквах благають Бога, щоб ти вижив, отож вір:  повернешся живим й раніше ніж присудили. Наприкінці та ворожка сказала: "Коли Ваш син звільниться то нехай негайно прийде сюди. Я йому так зроблю, що йому всюди та скрізь буде щастя отож до кінця своїх днів мене добрим словом згадувати буде". 
  Випив я освячену воду, з'їв Пасху, просфору, масло, сир, пасхальні яйця-писанки, і не вмить, а повільно в моїй свідомості ніби туман став розсіюватись, полуда, пелена спадати з очей. Я отримав доступ до раніше чародійством заблокованих клітин мозку, котрі відповідають за розум, логічне мислення, пам'ять. Поволі я все пригадав і... заскреготів зубами, завив від безсилої люті! Як же мене провчили! Як же носа втерли! Я пригадав, пригадав усе! 

Виявилося, що цей КДБіст відьмаком був - пригощав мене напоями в котрі була примішана його кров.

Пан Антік сурово розважає нас в ці непрості часи.

Розгорнути попередні цитати...

antik, 27 січня 2024 13:35:45

Виявилося, що цей КДБіст відьмаком був - пригощав мене напоями в котрі була примішана його кров.

Пан Антік сурово розважає нас в ці непрості часи.

почитаєш антіка і розумієш що все ще зовсім не настільки погано