Останнім часом я достатньо багато читаю про нового міністра оборони РФ. Андрєй Бєлоусов, як ми чуємо - це чудо економіст, некорумпований, технократ, роботаголік та взагалі нова людина. Тому я вирішив трохи таки подивитися, хто це такий. У чому мені геть не допоміг Гугл, але допомогли Гугл Сколар та Гугл Букс.
Тож, почнемо здалеко. Андрєй Бєлоусов, як то часто буває в експертному середовищі - це Бєлоусов-другий, син іншого видатного (а точніше - впливового) радянскього економіста Рема Бєлоусова. Тому не дуже дивно, що ще за СРСР кандидат Бєлоусов став у віці 32 років заввідділом в престижному (але теоретичному) московському економічному інституті заввідділом з достатньо широкими повноваженнями; будь-кому, хто знайомий з радянськими академічними реаліями, відразу все стане зрозуміло.
Тим не менш, 1991 рік - це був фактично золотий рік для того, щоб бути економістом практично будь-де; ринок був порожнім, люди з досвідом йшли, як гарячі пиріжки; до того ж, з боку Заходу був непідробний інтерес щодо того, що відбувалося на росії. Хочеш - пиши статті (особливо якщо ти заввідділом в престижному московському інституті і можеш запахувати аспірантів), хочеш - роби бізнес, хочеш - лізь в політику. Але, як не дивно, трудоголік та економіст Бєлоусов цим геть не займався. Для початку, я не знайшов жодної статті англійською за його співавторством. Більш того, статті російською цього самого спеціаліста виходили з періодичністю в кращому випадку десь раз на два роки, та ще й у відносно другорядних російських журналах. Тобто ніякого економіста-трудоголіка, якщо дивитися на показники наукометрії, там не прогладається.
Ще цікавіше стає те, що якщо подивитися, що писав Бєлоусов у 90ті, то й економізмом там особливо не пахне. Усі статті мають однакову структуру:
1. В економіці росії наразі жопа, бо фонди використовуються неефективно, капітали "незаконно виводяться", промисловість "отримала ярмо у вигляді посередників", держава забагато тратить на соціалку, та взагалі
2. Все буде ще гірше, бо фонди проїдаються та взагалі
3. Треба якось зробити так, щоб капіталісти інвестували в оновлення фондів
Не дуже дивно, що на цю одну статтю під різними заголовками, які, до того ж, з аргументації мали хіба таблички падіння ВВП та порівняння ВВП з іншими країнами (ніяк не прив'язані до тексту), мало хто хотів другувати; окрім, звичайно, певного прошарку людей, який був зацікавлений саме в такому виснувку, не прив'язаному до фактів. Тому не дуже дивно, що свого часу Бєлоусов в боротьбі Єльцин-парламент був саме на боці парламенту, та й з чистою совістю публікувався в навколомухінській пресі, щоправда, щиро запудрюючи свої виснувки економічним жаргоном, аби все було пристойно.
Тим не менш, в момент початку появи хуйло во владі, коли під нього створювали Центр ефективної політики, де для хуйло підібрали "розумних хлопчиків", аби він міг на когось спиратися (звідти пішли і Іларіонов, і Набіуліна, і Улюкаєв), в це коло якимось чином потрапив і Бєлоусов. Тут трохи важко сказати, що зіграло - чи родинне вміння грати в апаратну боротьбу, чи вплив кризи-1997 на загальний настрій, але Бєлоусов фактично витяг золоту карту. Однак до влади він відразу не прийшов, а продовжував ще до 2006 року писати свою одну-єдину статтю, яку він розширив наступними тезами:
Так смішно слухати, як Осєчькін із повною щелепою зубних імплантів (бо зуби йому вибили в паРаші чи то слідчі, чи то в тюрмі), який бачив гігабайти катувань, переживає як розкрадають в паРашній армії. 
