..Дуже кароока Генця Мангерівн а таки попила тоді його крівці, казала, аби перейшов тоді у її політичну віру, аби запустив бакенбард и, як у Жоржика Цімерманн а, й зачісував ся б не на лівий, а на правий проділ, бо так, мовляв, він схожий на німецьког о канцлера. Але ж Дмитро саме тому й носив коротеньк і вусики і зачісував ся навскіс, аби бути схожим на свого неперевер шеного кумира — великого фірера німецьког о народу Адольфа Гітлера. Вона цього не розуміла, бо поглядала на схід, за Дністер, і він мав підозру, що цимборува ла із запільним и комсомолі стами. Час їх розсудив. Де тепер її большевик и? Аґонізуют ь за Уралом. На його таки вийшло. Через шість днів у повержені й Москві, на їхній Красній площі, сам фірер Адольф Алоїзович і вожді країн — союзниць Райху прийматим уть дефіляду звитяжних армій. День обрано неспроста: 7 листопада большевик и шанували як день свого приходу до влади в 1917 році. На трибуні мавзолею першого большевиц ького прем'єра, мумія якого за наказом фірера похована десь у Петербурз і (Адольф Великий боявся непохован их трупів), стоятимут ь великі люди, юберменші Европи, конструкт ори нового порядку: Адольф Гітлер, дуче Муссоліні, маршал Антонеску, адмірал Горті та ще з десяток керівникі в держав Антикомін тернівськ ого пакту. А головне не те, що еспанськи й вождь Франко буде обійматис я з імператор ом Японії на тлі храму Василія Блаженног о, найважлив іше для Дмитра і, як він гадає, — для України, те, що на мавзолеї рівний серед рівних, леґітимне і повноправ но стоятиме вождь Українськ ої держави — Степан Бандера.
Площею в перших рядах продефілю ють, звичайно, німецькі вояки: батальйон СС, батальйон вермахту, потім люфтваффе і моряки. А за німцями — другими — не третіми і не якимись там четвертим и, таки — другими, підуть українці. У першому курені з чорними петлицями військ спеціяльн ого призначен ня і срібними аксельбан тами промаршир ує і він, хорунжий Дмитро Левицький . Вже за ними підуть італійці, румуни, мадяри і решта союзників . А другі — українці! Бо хоч би яким був самовпевн еним і націоналі стичним фірер Адольф, а розумів, що без мільйонно го Українськ ого війська, чиї полки першими ввірвалис я в Москву, ще невідомо, чим би закінчила сь виправа на Схід..(c)
