Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

Можливий новий фасад літаючої тарілки на Либідській (ФОТО)

Не в моем вкусе, но намного симпатичные чем НИИ  с тарелкой.  Но ваши вкусы я понял - back to USSR.

 back to USSR - це будувати зараз, як в 70ті.
І це неправильно, бо час іде, і життя триває.
"Чорний стакан" на Струтинського поганий не своїм проектом - в іншому місці він може навіть бути нічого.
А повним контрастом з оточенням - ну чужий він на Звіринці,як чорна брила в Кубрика в Одісеї 2001, наче не люди його будували.

А "тарілка" органічна саме на цій площі. На старій промисловій околиці, яку тільки почали тоді забудовувати.
Вона пам"ятка того міста, де народилась і виросла значна частина киян.

Треба сучасне - будуйте. На Рибальському, на Теличці.

А тут від хмарочосів і так нема де ступити....
   
По моему мнению, после 1965 в Киеве не построили ни одного здания, которое представляет хоть какую то историческую или культурную ценность.

Архитектурная школа в Киеве очень слабая.  Только дворцы в Козине и научились рисовать

Абсолютно не погоджуюсь

Крематорій (1975)

Будівля метрополітену ст. Л. Толстого (1981)

Український дім (1978)

Бібліотека Вернадського (1989)

Корпуси Унівеситету (70ті 80ті)

Житній ринок (1980)

Будинок Торгівлі на Львівській площі (1968-1981)

Посольство Нідерландів (1991)

ну т.д.

тільки в останні 20 років спад якості проектів . Пшонкасатйл...

але зараз 

Театр на Подолі (2017) 

думаю змінить цю тенденцію
   


Архитектурная школа в Киеве очень слабая.  Только дворцы в Козине и научились рисовать

Тоді як  Ви можете запевняти, що тепер замість "тарілки" буде щось краще і  "вам нормальне побудуть"?
Якщо школа слабка, відремонтуйте старе, нащо на цьому місці нове та слабке???
   
#SAVEKYIVMODERNISM Приєднуємось до групи!

https://www.facebook.com/groups/2007741176177275/about/
   
Споруди українських критих ринків, збудовані у 1960–1980-х роках, – це невизнані законом пам’ятки пізнього модернізму, що часто зазнають нищівних реновацій.


   
back to USSR - це будувати зараз, як в 70ті.
І це неправильно, бо час іде, і життя триває.
"Чорний стакан" на Струтинського поганий не своїм проектом - в іншому місці він може навіть бути нічого.
А повним контрастом з оточенням - ну чужий він на Звіринці,як чорна брила в Кубрика в Одісеї 2001, наче не люди його будували.

А "тарілка" органічна саме на цій площі. На старій промисловій околиці, яку тільки почали тоді забудовувати.
Вона пам"ятка того міста, де народилась і виросла значна частина киян.

Треба сучасне - будуйте. На Рибальському, на Теличці.

А тут від хмарочосів і так нема де ступити....

На Рибальському вже будують без хмарочосів

Таличка для цього ідеальна
   
На Рибальському вже будують без хмарочосів

Таличка для цього ідеальна

Я біля Рибальського їхала позавчора.
Без хмарочосів, але поверхів 10 вже залили.
Це, звичайно, не "Вежі майбутнього" як тут у мене над головою, але все ж.

Я просто не розумію, чому їм обов"язково треба нищити звичне?
   
Я біля Рибальського їхала позавчора.
Без хмарочосів, але поверхів 10 вже залили.
Це, звичайно, не "Вежі майбутнього" як тут у мене над головою, але все ж.

Я просто не розумію, чому їм обов"язково треба нищити звичне?
Одне слово - "підведені комунікації"  :-)o
А наклепати квадратних метрів то вже "дело техники"  :-)o
   
Я біля Рибальського їхала позавчора.
Без хмарочосів, але поверхів 10 вже залили.
Це, звичайно, не "Вежі майбутнього" як тут у мене над головою, але все ж.

Я просто не розумію, чому їм обов"язково треба нищити звичне?

10 там буде максимум
навіть 9 скоріш




ті що зараз будують



Останнє редагування: 22 листопада 2017 19:13:37 від Potato
   
Та бог з тим Рибальським, нехай там будуть, сучасно і по-новому, я за.
   
С.Каплан. Будівництво інституту технічної інформації. 1970

   
Я біля Рибальського їхала позавчора.
Без хмарочосів, але поверхів 10 вже залили.
Це, звичайно, не "Вежі майбутнього" як тут у мене над головою, але все ж.

Asti, а чому - нагадайте! - в Києві не має бути хмарочосів?...

Я просто не розумію, чому їм обов"язково треба нищити звичне?

Звичне - то щось типу такого


?
   
С.Каплан. Будівництво інституту технічної інформації. 1970

Показати зображення...

Гммм.... Часи нешуганого растром офсету....
   
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
24 листопада, 2017 - 11:37
Автор унікальної будівлі на Либідській площі Флоріан Юр’єв — про те, як там з’явилася «літаюча тарілка» та про неприпустимість нового проекту її реконструкції



Минулого тижня в рамках Київського Інтернаціоналу — Київської бієнале-2017 у лекційній залі УкрІНТЕІ (Український інститут науково-технічної експертизи та інформації), відомій також як «літаюча тарілка», відбулася зустріч з її архітектором Флоріаном ЮР’ЄВИМ, а також публічне обговорення проекту комерційної реконструкції комплексу УкрІНТЕІ, який може перетворитися на частину торговельно-розважального комплексу OceanMall.

Флоріан Юр’єв (нар. 1929 р.) — архітектор, художник, науковець, композитор, майстер скрипкових музичних інструментів. Народився в Сибірі. Його мати — Марія Іванівна Большак, представниця древнього тунгуського роду, з якою ув’язнений батько Флоріана — Ілля Юр’єв (Ілля Захар’їн-Юр’єв), за освітою біолог, переслідуваний радянською владою за наукову роботу з генетики, одружився під час перебування на засланні.

Флоріан Юр’єв закінчив Іркутське училище мистецтв, Київський художній інститут (графік, 1956), аспірантуру Московського поліграфічного інституту (спеціальність — мистецтвознавство), докторантуру Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1980).Представив до захисту докторську дисертацію 1980-го, але через ідеологічні мотиви — «за намагання науково обґрунтувати абстракціонізм» — вона не була допущена до захисту. Серед його найвідоміших проектів —  будівля УкрІНТЕІ, нижній павільйон станції метро «Хрещатик», проект мікрорайону «Нивки-3» тощо; як художник, разом із Борисом Довганем є співавтором сучасного герба Києва.



Зал УкрІНТЕІ того вечора був переповнений, причому більшу частину аудиторії складала молодь. Флоріан Ілліч виступав без мікрофона, щоб показати акустичні можливості побудованого ним приміщення.

ЗВУК

—  Я не говоритиму в мікрофон, аби продемонструвати, що абсолютно всі місця чують голос і без нього. В Києві більше немає залу з такою акустикою, тому вже через це є сенс його рятувати. Наше завдання — продемонструвати, що цей зал ще живий, що я як архітектор іще живий. Про якість залу можуть сказати музиканти, які тут виступали: ансамбль «Київські солісти», квартет Анатолія Баженова, болгарський оперний співак Кіріл Манолов — він доводив, що тут акустика краща за Міланський оперний театр «Ла Скала», де він теж співав.

НАВЧАННЯ

— Мене вважають мало чи не останнім шістдесятником. Про шістдесятників варто говорити  рунтовно й окремо. Архітектура, як і всі інші види мистецтва, в 1960-ті оживилася. До того в СРСР панував так званий сталінський ампір — дуже солідний, кондовий стиль, на нашу думку — тоді молодих людей, — дуже консервативний. Ми прагнули вирватися з цієї реакційної системи, з цього фальшивого класицизму. Нам хотілося чогось живішого, сучаснішого, ми йшли на експерименти. Основи такого ставлення закладалися ще в 1950-ті в Художньому інституті, де був факультет архітектури з дуже цікавим викладацьким складом. До третього курсу нас готували як архітекторів-будівельників. Ми вивчали математику, будматеріали, спротив матеріалів, сантехніку, електромережі — все. А після третього курсу нас розподіляли в творчі майстерні. Майстерню, в яку я потрапив, очолював Володимир Заболотний, видатна людина не тільки в архітектурі, а й у мистецтві взагалі. Він, зокрема, проектував будівлю Верховної Ради. Заболотний вважав, що нас треба виховувати передусім як особистостей, що ми, на відміну від будівельників, маємо виробляти не тільки матеріальні, а й духовні цінності. Тому під час викладання ми мали дуже цікаві сучасні проекти. Нас орієнтували бути архітекторами-художниками після випуску. Ми сподівалися, що проектуватимемо громадські будівлі. В житті вийшло не так, небагатьом випала така можливість. Мені якраз пощастило. На розподілення приходили керівники проектних організацій і вибирали з випускників тих, кого вважали потрібними для себе. Мене вибрав Сазанський — керівник 6-ї майстерні. Так я потрапив у «Київпроект», і там проектували громадські будівлі.

СЕРЙОЗНІ ЗАМОВНИКИ

— Саме наша майстерня проектувала Либідську площу. Мені дістався комплекс Інституту науково-технічної експертизи та інформації. Я зібрав групу, ми скоренько зробили проект і представили його на наукову  раду Головного архітектора міста. Ця рада тоді затверджувала всі проекти ще до розробки робочих креслень. І ось уявіть собі, я захищаю цей об’єкт, і з 50 членів комісії тільки один виступив «за». Решта 49 сказали, що це формалізм чистої води і що будувати це не можна, а якщо побудувати таку «тарілку», то вона впаде. Справа кінчилася би крахом, якби не замовники. Вони хотіли в цьому комплексі зберігати архів ЦК партії і архів КДБ. Ці серйозні люди прийшли, подивилися проект і сказали: «Що сучасніше, то краще». Після чого я розробляв креслення, не озираючись на думку архітекторів міста. Але виникла інша проблема: на той час будівництво з монолітного залізобетону було заборонено. Зараз це смішно звучить. Найпрогресивніший, найекономніший, найоперативніший спосіб будівництва — заборонений. Причина — «сталінський ампір» орієнтувався на балочну систему. Відповідно, залізобетонний завод випускав стійки, балки, панелі, й із них як із конструктора збирали будівлі. Висотку поруч із «тарілкою», до речі, ми були змушені якраз спорудити зі збірного залізобетону. Він дорожчий, бо арматура так проектується, щоб на стиках був запас міцності, адже ті стики мають ненадійні зварні шви, тож коли мене спитали, чи відповідаю я головою, що ця будівля не впаде, відповів, що тільки рукою або ногою. Але щодо «тарілки», то я головою закладаюся, що вона стоїть цілковито надійно — на залізобетонній плиті метр завтовшки, що має форму шестикутника, з неї виведено шість колон, і далі йде чаша. Таки зробили в моноліті, знов-таки, завдяки тому, що мої серйозні замовники домоглися дозволу Ради Міністрів використати цю технологію. Для будівельників це був великий клопіт, бо такий тип будівництва потребує безперервної заливки бетоном, тобто весь час мають під’їздити машини й завантажувати бетон.

ЧАША

— Чому ми вибрали чашу? Бо мені був потрібен амфітеатр. Це дуже конструктивна форма. Оскар Німейєр її теж використав у проекті будівлі парламенту Бразилії,  але той об’єкт будувався паралельно з моїм. Щоправда, Німейєр спорудив дві «тарілки» окремо, одну з них перевернув. У перевернутій він помістив сенаторів: мають думати, це частина черепа, це — як Дума. А відкрита тарілка — це парламент, амфітеатр, відкритий усім ідеям, там обговорюють різні питання, це більш демократичний образ. Я зробив дві тарілки — куполом накрив амфітеатр, поєднав Думу з демократією. Вийшов отакий об’єкт.

КОСМОС

— Треба мати на увазі, що на той час космічна тема була дуже активною в культурі. Я сам робив плакат з портретом Гагаріна,  але про НЛО статей ще не було, а  коли почала з’являтися інформація про них, то їх зображували в отакому образі. Тож нашу будівлю почали пов’язувати з космосом, з НЛО. Хто конкретно це вигадав — не знаю, але мені подобається, бо ми тоді хворіли на космос. І тому я спеціально сховав конструкцію. Мене, до речі, на раді міста питали:  «Чому ви сховали ноги, ребра? Вона ж їх має», а я відповів: «А Бог ваші ребра теж сховав». Період, коли конструкцію вип’ячували, так і називався конструктивізмом. Але я не конструктивіст, я спеціально сховав опори, а по всій довжині двоповерхової будівлі, на яку спирається «тарілка», пропустив скло — безперервну лінію вікон. Скло — це повітря, прозорість, і тому здається, що «тарілка» злітає, висить у повітрі.

ВІДМОВА

— У новому проекті реконструкції пропонують відкрити опори. Як на мене, це будуть розкопки динозавра. Вийде якесь залізобетонне черево з ногами, а не сучасна архітектура.  Я категорично проти. Не впевнений, що мою думку питатимуть. Але я хотів би налаштувати громадськість, що цю будівлю не можна реконструювати. Бо все ж таки це пам’ятник 1960-м рокам, пам’ятник не тільки архітектури, а й культури загалом. Вдалий, невдалий — але він увічнив той духовний, мистецький процес, у якому ми тоді варилися. Знищити плоди того часу — значить, знищити той час. Тому треба зберегти цю будівлю. Це думка не тільки моя, а й багатьох архітекторів, зокрема закордонних, з якими я радився. Приміром, в Австрії згадка про цей проект є в Музеї архітектури, поруч з Німейєром. Тому я прошу громаду приєднатися: «тарілку» треба зберегти як пам’ятник архітектури.

ДОБРА ВОЛЯ

— Мінздрав пропонує облаштувати тут Музей науки. Я не проти. Тільки робити треба дуже акуратно, не втратити акустику, бо ми її зробили такою буквально зі здачею крові. І на все це не так багато й грошей треба. Сама конструкція надійна. Вистачить доброго ремонту. Потрібна тільки добра воля суспільства.
   
Asti, а чому - нагадайте! - в Києві не має бути хмарочосів?...

На Рибальському - будь скільки, але саме там рекламують начебто "малоповерхову забудову". Як перевагу....

Звичне - то щось типу такого

Показати зображення...
?

Так, це чудово. Нажаль, мало зберіглося.
   
Asti, а чому - нагадайте! - в Києві не має бути хмарочосів?...

Звичне - то щось типу такого

Показати зображення...
?

В Києві вниз від Голосієвської плоші попід Голосіївськими горами(зверху вул М. Рильського)
є провулки, то таких хащів я навіть в забитих хотурах не бачив  :laugh:
   
Город против модернизма: что еще могут испортить в Киеве

29.11.2017  Актуально, Столица 



Власти славятся безразличным отношением к историческому наследию — регулярно то тут, то там по Киеву вспыхивают скандалы, связанные с уничтожением памятников архитектуры. В основном, это старинные купеческие дома и доходные дома рубежа XIX и XX веков.

В этом году «ползучая модернизация» добралась до зданий в стиле модернизм, построенных во второй половине XX века. Осознание ценности зданий, построенных по заветам Ле Корбюзье и Оскара Нимейера, к украинскому обществу пришло не так давно. Лишь в последние пять лет начали появляться публикации об украинских шедеврах модернизма: крематории на Байковом кладбище, городе Славутиче, «тарелке» УкрИНТЭИ на Лыбедской, комплексе Киевского национального университета имени Тараса Шевченко в Голосеево. Однако государству это не помогло понять, что здания также требуют защиты.

Модернизм под угрозой


Угроза нависла над многими киевскими зданиями, чья ценность не признается властями. В течение 1990-х и 2000-х у них исчезали мелкие детали экстерьера, элементы благоустройства, полностью перестраивали интерьер. В 2017 году, когда эту архитектуру стоило начать защищать, город и государство испортили высотное здание гостиницы «Турист» на станции метро «Левобережная», любимое киевлянами, увитое виноградом здание Укравтодора на улице Физкультуры. Под постоянной угрозой перестройки либо сноса находится «тарелка», которую может в прямом смысле поглотить строящийся ТРЦ Ocean Mall.

В октябре беда подступила исподтишка. Руководство министерства социальной политики, расположенного на Спортивной площади, сняло со здания крайне важные элементы — вертикальные солнцерезы, придававшие фасаду здания индивидуальность. В высотном офисном здании, окна которого выходят на открытое пространство (в 1981 году еще не было «Гулливера») солнцерезы несут важную функцию — они рассеивают прямой солнечный свет.



Здание минсоцполитики (ранее в нем располагалось министерство легкой промышленности УССР) было построено в 1981 году по проекту архитекторов Вавиловского и Гранаткина. Важнейший визуальный прием этого 20-этажного здания на углу Рогнединской и Эспланадной — вертикальные солнцерезы, чередующиеся в шахматном порядке. Их любили фотографы — они создавали забавную оптическую иллюзию.

По словам представителей министерства, причиной для их демонтажа стало падение фрагментов конструкций на землю. Начальник Управления административного обеспечения министерства Александр Сивура заявил, что демонтаж начали по причине коррозии креплений:

«Наибольшая ценность для нас — это жизнь человека. Решения о том, что это здание относится к памятникам архитектуры, нет. Мы договорились о привлечении эксперта, который сможет предложить, как можно изготовить новые конструкции и оценить стоимость работ. Сроки выполнения зависят от решения экспертизы — целесообразно ли это и какой будет стоимость работ»
По риторике чиновников понятно, что внешний вид модернистского здания — пустые слова, а отсутствие охранного статуса — карт-бланш на любые изменения фасада. Возвращение солнцерезов на место обещают проконтролировать активисты объединения #SAVEKYIVMODERNISM, которые также занимаются разработкой плана спасения «тарелки».

История солнцерезов

Солнцерезы впервые появились в архитектуре в здании Министерства образования Бразилии (Рио-де-Жанейро, 1936-1943), построенном по проекту Ле Корбюзье, Оскара Нимейера и Лусио Коста. Позже солнцерезы — бетонные или металлические — стали фирменным знаком мэтров модернизма.




В основном солнцерезы применяли для защиты от яркого солнца в южных странах. В 1960-х годах мода на солнцерезы дошла и до советских архитекторов. Ведь летом солнце у нас не менее жаркое, чем в Бразилии или Индии, рассказывает киевский архитектор Алексей Быков:

«Солнцерезы (они же солнезащита) актуальны и в нашем климате, особенно в те годы, когда лето бывает очень жарким. Конечно, в Киеве солнцерезы не столь актуальны, как в городах на юге Украины, но, судя по количеству различных солнцезащитных систем на окнах, они важны.

Советские архитекторы часто использовали солнцерезы. В некоторых случаях это было скорее декоративный прием, чем практический. Из-за этого их внешний вид разнится. Они бывают вертикальными, горизонтальными, сложной геометрической формы, из бетона или легких металлических конструкций. Солнцезащита в нашем случае не столько защищает от солнца, которого большую часть года нет, сколько придает фасаду особые визуальные качества»

Киевским чиновникам еще есть, что снимать со зданий эпохи модернизма. Навесной легкий металлический фасад формирует внешний облик универмага «Детский мир» (1987 г., архитекторы В. Залуцкий, Ю. Бородкин) на левом берегу:



Солнцерезы остались на одном из корпусов Национального транспортного университета рядом с Выдубичами (конец 1980-х), на здании Дома кино (1974 г., архитекторы 3. Чечик, Ф. Боровик, С. Ходик, корпусах КНУ на ВДНХ (1973 г., архитекторы М. Будиловский, В. Ладный, Л. Коломиец, В. Морозов, В. Кацин, инженер В. Дризо). Правда, Дом кино скоро лишится солнцерезов — главный инженер здания в комментарии для Ua.News сообщил, что сейчас готовится смета по реконструкции фасада здания из-за его состояния. Реконструкция ориентировочно начнется после нового года. Союз кинематографистов собирается проводить общественные обсуждения, но как именно — в Союзе пока не определились.



Необходимость контролировать состояние декора модернистских зданий не стоит отрицать — им уже по 30-50 лет, многие конструкции проржавели, пришли в негодность, и действительно могут представлять опасность для людей.

Методы, которыми действуют городские и государственные власти, а также содержатели зданий — неправильны. Чиновники игнорируют вопрос ценности архитектуры, не задумываются об общественных дискуссиях, не привлекают специалистов (минсоцполитики задумалось об этом лишь после акции протеста). Любой поврежденный элемент может быть восстановлен по первоначальному проекту, с сохранением своего практического и декоративного предназначения. Ведь без внимания к архитектуре прошлого не создашь архитектуру будущего.

Лев Шевченко
   




Останнє редагування: 12 грудня 2017 12:45:32 від Potato
   
"Тарелка" на Лыбедской: как сегодня выглядит здание и что с ним будет через год (Фото)

Что будет с "тарелкой"
В УкрИНТЭИ рассказали, что капитальный ремонт в 16-этажном институтском комплексе будет проводиться частями. Проект для замены окон высотки сейчас находится на стадии утверждения. Фасад будет осовременен, но не изменится в архитектурном плане. Как рассказала замдиректора УкрИНТЭИ Людмила Миронова, внешний вид здания будет сохранен, основные работы коснутся инженерных сетей, которые находятся в катастрофическом состоянии.

"Полностью будет заменено остекление и все коммуникации, от ливневки и вентиляции до электросетей и отопления. Также будут проведены серьезные гидроизоляционные работы в подвале, в котором разместятся хранилища научных фондов. Первые восемь этажей будет отдано под Музей науки, на следующих шести разместится институт, а на двух верхних этажах – научно-техническая библиотека", ‒ рассказала Людмила Миронова.

В целом, реновация здания площадью около 16 тыс. кв. м.  обойдется инвестору около 150 млн грн.

Что же будет с "тарелкой"? Однозначного ответа на этот вопрос пока нет. "Согласно инвестдоговору, функциональное назначение "тарелки" меняться не должно. Помещение зала требует срочнейшего ремонта. Окна, которым уже более 40 лет, не сохраняют тепло, поэтому его практически невозможно отопить. К тому же в "тарелке" проектом не было предусмотрено ни канализации, ни воды ‒ предполагалось, что помещение будет использоваться исключительно как актовый зал института. Что будет дальше? Пока этот вопрос находится на стадии обсуждений", ‒ высказала свое личное мнение Людмила Миронова.

Как рассказал архитектор Андрей Пашенько, проект торгового центра Ocean Mall еще разрабатывается. Он серьезно отличается от первоначального, который публиковался несколько лет назад. По его словам, реконструкция института – и башни, и стилобата с тарелкой ‒  в новом проекте будет выглядеть как аккуратное восстановление первоначального его вида. 

"Мы с огромным уважением относимся к этому зданию, и приложим все усилия, чтобы привести его в первозданный вид. Будущий торговый центр отступил вглубь участка, он не касается "тарелки", лишь в нескольких местах "примкнет" к стилобату, чтобы обеспечить непрерывность всего объема торгового комплекса", ‒ рассказал Андрей Пашенько.

Сейчас проходит экспертиза стилобата и "тарелки", ее результаты проектировщики получат к концу этого года. На их основании и будут предложены рекомендации по приведению всей системы в порядок, от инженерии до конструктива. Сам же проект ТРЦ в окончательном виде обещают показать в начале весны.

Тем временем активисты работают над тем, чтобы предоставить охранный статус зданию Института научной-технической экспертизы и информации. Это совпадает с желанием Флориана Юрьева, который подчеркивает, что созданному им зданию необходима не реконструкция, а реставрация. "Этот уникальный зал должен быть сохранен. В Украине за годы независимости не построен ни один концертный зал, надо восстановить этот. И если в высотке создается Музей науки, то здесь самое место для Музея музыки и визуального искусства", ‒ считает руководитель проекта "Тысячелетие украинской скрипки" Николай Проданчук.





http://abcnews.com.ua/ru/education/tarelka-na-lybidskoi-kak-segodnia-vygliadit-zdanie-i-chto-s-nim-budet-cherez-god

Останнє редагування: 18 грудня 2017 00:31:28 від Alezka
   
А вот макет того, что будет





Останнє редагування: 18 грудня 2017 00:32:48 від Alezka
   
гарний зал
в ньому би якісь конференції проводити.. про майбутнє..
   
гарний зал
в ньому би якісь конференції проводити.. про майбутнє..

Там акустика - одна з найкращіх в Україні. Але ж той Оушен з'їсть все це, на жаль.

Проект поганий, автор навіть не намагався хоч як підтримати, зай по сучасному,  архитектурний стиль, у якому побудована ця "тарілка", натомість повністю підтримав стиль сусіднього Оушену.

Навіть на візуалізації той Оушен напливає та майже з'їдає ту нещасну тарілку, ака вже й виглядає недолуго серед тих наплвів та хвиль.
   
гарний зал
в ньому би якісь конференції проводити.. про майбутнє..

Для конференций необходимо место для кофе-брейков. И возможность компоновать помещение.  Это скорее для небольших концертов
   
Навіть на візуалізації той Оушен напливає та майже з'їдає ту нещасну тарілку, ака вже й виглядає недолуго серед тих наплвів та хвиль.
погоджуюсь, хвилі збільшують об'єм і агресивно нависають над тарілкою

місля архітєхтора мабуть була проста як двері - Оушен - океан - хвилі  :laugh:
(а насправді ще простіше - максимізація торгових площ)

краще вже було в стилі океанського лайнера щось придумати - рівненькі вікна, фасад скошений назад відступає від тарілки..
   
а, та то ціла будівля така.. хвилі..
тільки то не хвилі, а пласти землі
   
Владимир Хенгистов
17 грудня 2015 р. ·
Проект реконструкции "Биллы" на Львовской площади.

   
А вот макет того, что будет

Показати зображення...
Показати зображення...

не слабо кацапи розігнались,
відчувають свої інвестиції в безпеці
   
Facebook спільнота #Savekyivmodernism опублікувала мапу архітектури модернізму Києва, починаючи з шістдесятих років.

 

До мапи увійшли 70 будівель з різних районів. Фотографії будвівель зробили Олександр Бурлака та Артем Додонов.

Серед відмічених об’єктів: київська «тарілка», будівля Міністерства соціальної політики України, готель «Салют» та інші.

Завантажити і переглянути мапу можна за посиланням.

https://drive.google.com/file/d/1kU6fGYn9pCUbt8sgwRxeraYPefsOtagr/view

   
кипит работа. Каждое утро радуюсь



   
Re: Можливий новий фасад літаючої тарілки на Либідській (ФОТО)
LAR

Показати зображення...

Неудачная оббивка дивана, сливается с пейсателем.
   
Это что слева будет? ;o

   
Нашел, что это будет

Кафедральный собор в честь Воскресения Христова


   
Это что слева будет? ;o

Показати зображення...

Храм.
Православний.
Має стати найвищим в Європі.
Якщо в глиняний кар"єр, відомий під псевдонімом "озеро Глінка", не сповзе.....
   
Храм.
Православний.
Має стати найвищим в Європі.
Якщо в глиняний кар"єр, відомий під псевдонімом "озеро Глінка", не сповзе.....

Как я понял это УПЦ МП. Так, что теперь стройку вряд ли закончат
   
 
Повна версія