Справжніми захисниками Злочевського були не його адвокати, а співробітники Генеральної прокуратури
Справа про незаконне збагачення екс-міністра екології Миколи Злочевського на 35 млн доларів розвалилася. Суд визнав невиправданим тривале перебування обвинувачуваного у розшуку, а саме розслідування – штучно затягнутим. «Главком» дізнався, кому з трьох генпрокурорів Порошенка одіозний чиновник має найбільше завдячувати за розвалену справу.
На нещодавній прес-конференції генпрокурор Юрій Луценко вигадав показову метафору для демонстрації рівня корупції в Україні та стану справ в економіці, наливши воду у дірявий стакан. Доки рідина виливалася через отвори, він провів аналогію: вода – це розкрадений корупціонерами минулої влади бюджет. «На дні (цього стакана) – «справа Онищенка», «справа Злочевського», бурштинова мафія...» Мовляв, наслідком цього є відсутність коштів для вчителів, учених, солдатів. Та коли води в стакані не залишилось, генпрокурор додав, що вважає своїм завдання закривати ці «дірки».
Але на прикладі справи екс-міністра Миколи Злочевського, згадуваного генпрокурором, легко побачити, що доки правоохоронні органи вдають, що намагаються закривати одні отвори, з’являються інші. Понад те, винні в цьому в першу чергу саме підлеглі Луценка і його попередників.
Мільярди чи мільйони
Так, у середині літа Юрій Луценко повідомив про «нову справу» проти Миколи Злочевського щодо розкрадання газу, через яку збитки держави становили мільярд гривень. Заяву було зроблено досить вчасно, адже інше гучне розслідування – щодо незаконного збагачення Злочевським на 35 млн доларів – у цей же час майже розвалилося.
unnamed4
Микола Злочевський
Як це відбувалось – ілюструє свіжа ухвала Печерського суду Києва від 13 вересня, який підвів сумну риску під дворічним розслідуванням так:
відсутня обґрунтована підозра,
недотримано процесуального порядку,
джерела отримання коштів (Злочевським) – підтверджені,
допущено численні випадки невиправданого та тривалого за часом зволікання здійснення досудового розслідування…
Нагадаємо, Злочевський працював міністром екології та природних ресурсів з червня 2010 року до квітня 2012 року. Згодом – працював заступником секретаря Ради нацбезпеки. Перебуваючи на посаді міністра, він одночасно був власником кіпрської компанії Brositi Investments Limited, яка, у свою чергу, володіла фірмою Burisma Holdings Limited. Остання тримала контроль над зареєстрованими в Україні «Еско-Північ», «Парі» і «Перша українська газонафтова компанія», які мають бути забов`язані Злочевському дозволами на користування надрами.
Після втечі команди екс-президента Віктора Януковича, у квітні-травні 2014-го, Центральний кримінальний суд Лондона заблокував активи на рахунках Burisma і Brociti в банку BNP Paribas на суму 23,5 млн доларів.
Після цього Генпрокуратура України отримала запит від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про міжнародну правову допомогу по справі українського екс-чиновника. У ньому зазначалося, що Бюро з боротьби із шахрайством в особливо великих розмірах МВС Великобританії почало розслідування відносно Злочевського за фактом відмивання 35 млн доларів.
У зверненні британців вказувалося, що з 19 грудня 2013-го по 22 січня 2014 року ці гроші було внесено на чотири корпоративних рахунки компаній Burisma Holding Limited і Brociti Investments Limited (Кіпр) фірмою Cipriato Alliance Limited. З них 15 млн доларів (у вигляді дивідендів та кредитних коштів) Brociti Investments Limited переказала на рахунок Злочевського у банку LGT Bank у Швейцарії.
Отримавши ці матеріали, у серпні 2014 року Генпрокуратура відкрила провадження за статтею «незаконне збагачення в особливо великих розмірах».
Все, що відбувалося згодом, дозволяє припускати, що справжніми захисниками Злочевського були не його адвокати, а співробітники Генеральної прокуратури.
Отже, справу щодо незаконного збагачення Миколою Злочевським було порушено проти нього під час керівництва Генпрокуратурою Віталієм Яремою та його тодішнього заступника Віктора Шокіна.