План Путіна - розвалити Україну як державу.План Путіна - залишити Україну в орбіті Москви. Найкращий цьому помічник - російський мовний простір, що на цей момент виражається в спробі запхати "взад" Україні майже повністю російськомовний Донбас під фактичним керівництвом Москви.
бред, ти у англійця про національну ідею спитай, і скільки часу вона у них. І взагалі вчи мат частину, не будь невігласом.Розгорнути попередні цитати...Це хибна та небезпечна теорія. Попробуй розповісти її в любій економічно розвиненій країни - з тебе реготатимуть. Зараз все навпаки саме сильна економічна база носіїв культури дає їм можливість цю культуру розвивати та поширювати.
Розгорнути попередні цитати...План Путіна - залишити Україну в орбіті Москви. Найкращий цьому помічник - російський мовний простір, що на цей момент виражається в спробі запхати "взад" Україні майже повністю російськомовний Донбас під фактичним керівництвом Москви.
План російської україни - змістити центр російського простору з Москви на Київ, взявши російськомовний Донбас, але без Путіна (виконання Мінського договору).
Що одне, що друге не призводить до кінця держави "Україна" , але українці в ній будуь хіба в ролі індіанців у США , тільки без резервацій - бо ж " Яким чином поділити Україну між україно- та російськомовними, якщо не існує границі?"
Бог подаст!Розгорнути попередні цитати...Чи можете Ви написати це українською мовою для україномовних читачів? Дякую!
Розгорнути попередні цитати...Бог подаст!
И снова наврал! Причём сознательно наврал! Я не москвич,я киевлянин!Розгорнути попередні цитати...Чого від московита ще чекати.
Розгорнути попередні цитати...Це не за моєю логікою, це за логікою історичних процесів в Європі останніх років 150. І це продовжується в наш час, зокрема в Іспанії і Великобританії. І якщо в нас не вдасться згуртувати населення на основі спільної мови і культури це те що мабуть чекатиме і нас. Зрештою ми маємо приклади Кубані, Білгородщини і Вороніжжя де етнічні українці русифікувалися і повністю прийняли російську ідентичність, зокрема і ненависть до України і всього українського. Якихось причин чому скажімо на Харківщині після повної русифікації цього не станеться немає. І які тоді наслідки для України? Думаю всім зрозуміло.
Тому я і постійно говорю про потребу українізації. Де буде українська мова і культура - там і буде Україна. Це абсолютно європейська логіка розвитку подій.
І ні це не план Путіна. План Путіна - білоруський сценарій.
Ну для чого ти зливаєш себе і своїх друзів.
Отак взяти і себе обісрати на людях...
Комедія якась...
Розгорнути попередні цитати...А ти, коли чуєш російську, одразу за кулемета хапаєшся?
Фаріон звичайна пристосуванка. Що зара вигідно, те й белькоче.
Розгорнути попередні цитати...бред, ти у англійця про національну ідею спитай, і скільки часу вона у них. І взагалі вчи мат частину, не будь невігласом.
Чего этот вариант уже прошел.После провозглашения Независимости практически весь Крым был за Украину. Потом туда приехал тягны в бок (по амбарной книге видим за деньги приехал). И начал рассказывать что мову на хлеб можно будет намазывать. В результате парноменклатура и ворье там стали неплохо жить. Народ был занят мовным войнами. Ну а дальше сами знаете.Теперь следующий этап.Добровольцы остановили нашествие. Стало понятно, что так не получится. Дале все в Сунь-дзы найдете. Внутренняя дестабилизация за счет дальнейших мовных войн. Нет чтобы посмотреть а что объединяет.Что вам не говорят журналисты. Посмотрите на явку на выборы в госдуру.Москва почти 70% не явилось.Ленинград тоже. В Симферополе 80% не явилось.У хачей, якутов, бурятов а так же в дурках явка 100%.Теперь смотрим у нас власти не доверяет 70%. Их разводят оппоблоками самонемичами, сволотами. Но суть одна на постсоветском пространстве образованный народ который остался начинает понимать суть тезиса РАЗДЕЛЯЙ И ВЛАСТВУЙ. Так что єто не план ввХ. Это старая методология ведения войн. Ничего нового. Про украденную коммунистами собственность ни-ни. Зато мовой все информационное пространство забито. Самое страшное иное. Если в Днепре действительно торнадовец, то у нас начинается война добробатов с полицией. Кто победит сами знаете. А пацаны тем временем убегут за крилем-овощем-азировым. С баблом естественно. А то что дети сирпотами останутся не будет волновать ни мовныков, ни их хозяев.Розгорнути попередні цитати...Набір "правильних слів", які нічого по суті не варті, бо не відповідають на два простих питання, що ставилися:
1. Яким чином поділити Україну між україно- та російськомовними, якщо не існує границі?
Ось, наприклад, Київ - приблизно 50 на 50 (чи 70 на 30 - це не має суттєвого значення). І це - майже на кожній вулиці та майже в кожному домі. Лише відсотки трохи змінюються.
2. Що робити з територіями, що сьогодні населені угорськомовними, болгаромовними тощо? Віддати?
Так переважно російськомовний Крим вже віддали. І чомусь більшість українців (як україно- так й російськомовних), на відміну від Вас, не в захваті від аннексії.
План Путіна - розвалити Україну як державу. Ви саме це й намагаєтесь зробити:Краще їх зразу відділити, якщо немає інших варіантів (ukrainian_speaker).
Розгорнути попередні цитати...Ты из тех,известных особых,кто отвечает вопросом на вопрос! Какое тебе тогда дело до украинского языка?Только как средство для возбуждения кровавой розни между украино- и русскоговорящими в Украине!А ваше племя от этого поимеет свой гешефт! Кыш!
Ну раз так,то ответь пожалуйста на тот мой вопрос!Розгорнути попередні цитати...ні, не вгадав. мама моя була розсіянка, а папа був українець. бабуся з мамою малою на руках втікла з курщини на запоріжчину в 37р. а от чому в тебе таке несвойське для розсіян ім'ячко - це питання. молдавани були в сім'ї? да, гєоргіу?
И почему они и ты воспринимают ник (правда у меня он производный от вполне угадываемого моего имени) как реальное имя??? Розгорнути попередні цитати...Державні службовці повинні використовувати тільки українську в свої робочі години та при виконанні службових обов"язків поза робочим часом. На базарі вони можуть розмовляти будь-якою, хоч по фєнє. Ви вважаєте, що ця вимога - "принудительній запрет русского"? Дивно.
Дивно, що пані Вісоцкая вимагає, щоб перш, ніж їй відповісти людина повинна її спитати, чи розуміє вона українську? А якщо людина не знає російської? Або знає погано і не хоче псувати прєкрасний вєлікій маґучій русскій язик?
Розгорнути попередні цитати...Ну раз так,то ответь пожалуйста на тот мой вопрос!
Ох-хо!Ты задаёшь стандартный для российского бригадёныша вопрос!
А зачем повторять вопрос? Не хочешь и ладно,я тоже не буду отвечать на твои вопросы.Всех делов то!Розгорнути попередні цитати...а яке в тебе питання? я маніпуляції і образи просто оминаю. шкода часу.
Розгорнути попередні цитати...Про свободу індіанців в резерваціях тут вже Укі писав десь сторінки три-чотири тому
Визначтесь, будь ласка, так зараз російськомовні території відділяти чи згодом.Розгорнути попередні цитати...Питання дійсно прості і відповідь на них очевидна.
1. Все описане Вами тимчасова ситуація. В Білорусі ще не так давно було те саме. Зрештою все вирішилося переходом всіх на московську. В Україні так не буде. Будуть україномовні і русскоязичні регіони. Далі все думаю зрозуміло. Скільки яких буде регіонів прямо залежить від мовної політики української держави.
2. Проблема є саме з московитами і московською мовою. Ставити рівність між цим і угорцями, румунами і т. д. дуже любить московська пропаганда.
СТаття зі Збруча - Лінгвоцид і мовна шизофренія (розмова професора Шевчука з письменником ВИнничуком)
http://zbruc.eu/node/55082
Визначтесь, будь ласка, так зараз російськомовні території відділяти чи згодом.
Бо якщо згодом, то Вам ще жити й жити поряд з російськомовними. І Вам в значній мірі обирати, _як_ жити: намагатися порозумітися чи розпалювати ворожнечу.
Розгорнути попередні цитати...Не розумію цих питань. Я мені здається все пояснюю досить просто і зрозуміло.
Зокрема і що ніякого насильного відділення не буде. Це буде природній процес після повної русифікації одних регіонів і українізації інших.
Це зокрема й дає відповідь на питання як жити. Потрібно проводити активну українізацію Певна частина російськомовних прийме українську мову і культуру
і буде частиною України. З переконаними русскоязичними, які принципово не сприймають українську мову на мою думку порозуміння неможливе.
не дочекаєтесь і про "молочку" знайшла. не було в нас такого слова в україні. тут читаю про якісь "мімімі". шо це таке? підкажіть, будь ласка.
Розгорнути попередні цитати...Не розумію цих питань. Я мені здається все пояснюю досить просто і зрозуміло.
Зокрема і що ніякого насильного відділення не буде. Це буде природній процес після повної русифікації одних регіонів і українізації інших.
Це зокрема й дає відповідь на питання як жити. Потрібно проводити активну українізацію Певна частина російськомовних прийме українську мову і культуру
і буде частиною України. З переконаними русскоязичними, які принципово не сприймають українську мову на мою думку порозуміння неможливе.
Розгорнути попередні цитати...Анімешний мем. З японської. Там на щось миле кажуть або "ня" або "мімімі". Діти рознесли по всіх усюдах
Розгорнути попередні цитати...
Розгорнути попередні цитати...І це яскраво проілюстровано в цій гілці (та іншій подібній, яка поки що висить на першій сторінці)
Розгорнути попередні цитати...Не дочекаємося чого? Повної русифікації певних регіонів. Я би теж не проти щоб всі були українізовані. Але як це зробити?
От ще вам стаття для роздумів
Час неоднозначності
Olena Tatyanchenko·18 вересня 2016 р.
Чомусь, за якоюсь примхою всесвіту нам випало жити у дуже неоднозначний час. На моїй землі, в моїй країні іде війна – жорстока, безжальна, сувора боротьба проти самого існування України. І ніби на перший погляд очевидно хто, де і з ким воює. Але, на жаль, з кожним днем стає все більш зрозуміло, що йде війна не лише на Сході, є й інші фронти.
Один із них – розгорнутий, широкомасштабний фронт боротьби з українською мовою і самою українскістю. І найбільше мене в цьому жахає те, що в ньому активно і добровільно беруть участь і «кращі з кращих» - деякі з наших вояків, волонтерів, активістів. Такі дії політиків, журналістів, олігархів, чинуш мене принаймні не дивують, їм ця наша «вигадана» самостійність як кістка в горлі. А от коли мову і її носіїв цькують, знецінюють, висміюють, зневажають і принижують ті, хто ще не так давно стояв поруч на Майдані, хто в інших сферах проявляє свою небайдужість і активну громадянську позицію, від цього стає по-справжньому страшно і боляче.
Мені страшно, що коли ці люди повернуться зі Сходу, коли видима, фізична війна закінчиться, вони воюватимуть вже зі мною, адже вони заслужили, тепер мають право робити так, як їм зручно, як їм хочеться, як вони звикли.
Мені боляче від того, що я не знаю, які підібрати слова, як донести до них, що війна за територію, де вони живуть не те саме, що війна за Україну. Як достукатися до їхніх сердець, щоб вони почули, що не може бути України без української мови, культури, традицій, історії, сенсів, світогляду, способу мислення? Адже це все закладено в мову. Прожито, створено, вистраждано народом і вкладено у кожне слово, кожен звук. Хто знає, як це змінити? Що треба зробити, щоб наші хоробрі, розумні, сильні, мужні, безстрашні, відважні чоловіки й жінки, які з якихось причин розмовляють російською мовою зрозуміли, що без української мови можна побудувати що завгодно – московську колонію, придаток російської імперії, новоросію, малоросію, рашу 2, рашу лайт, росію без путіна, але неможливо побудувати Україну.
Особисто для мене російська – мова, з якою я жила з самого народження і більшу частину життя. Я – не западенка-бандерівка, яка була оточена українською з народження і тому не здатна зрозуміти людей зі східних регіонів, а донечанка, яка росла у російськомовній родині, закінчила російськомовну школу, інститут, і до дорослого віку думала, що українською говорять лише по телевізору, бо навколо мене не було людей, які би в житті говорили українською.
Тому так, я розумію, що таке звичка, що це означає говорити якось мовою з самого дитинства, що перший час дійсно важко підібрати слова для того, щоб повноцінно виразити свою думку іншою мовою, але це просто шлях. Так само діти вчаться ходити. Падають, встають, пробують знову і знову, доки не відчують, що можуть робити це впевнено. Тепер, через дванадцять років я з легкістю і задоволенням думаю, пишу, розмовляю українською, але щодня мені доводиться виборювати своє право на неї. І я теж не збираюсь здаватися.
У мене вроджене почуття захисту слабшого. З дитинства я була за індіанців, а не ковбоїв. Може тому і відчуваю, як сильно українській мові потрібна підтримка і захист. Стількох людей знищили за неї, і хтось має зайняти їхнє місце. Я прийняла таке рішення. Я не можу чекати, коли це зробить хтось інший. І я дуже хочу вірити, що колись ми з вами будемо на одному боці цих барикад.
https://www.facebook.com/notes/olena-tatyanchenko/%D1%87%D0%B0%D1%81-%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96/1188569911200429
Це рукавадящий состав ФСБРозгорнути попередні цитати...Саме так. Про що взагалі можна говорити з Георгіу і Профілактиком? І це ще не найгірші екземпляри.
це не "узкоязичним", це окремій дурепі
Хреститися треба коли щось здаєтьсяРозгорнути попередні цитати...Не розумію цих питань. Я мені здається все пояснюю досить просто і зрозуміло.
Зокрема і що ніякого насильного відділення не буде. Це буде природній процес після повної русифікації одних регіонів і українізації інших.Виділене є ключовим: значна частина російськомовних і сьогодні приймає українську мову і культуру і є частиною України. Але прийняти це зовсім не означає спілкуватися - так само більшість приймає наявність багатьох інших мов, культур, релігій тощо... По великому рахунку, навіть ПДР приймають як вони є
Це зокрема й дає відповідь на питання як жити. Потрібно проводити активну українізацію Певна частина російськомовних прийме українську мову і культуру
і буде частиною України. З переконаними русскоязичними, які принципово не сприймають українську мову на мою думку порозуміння неможливе.
