І ось тут ми підходимо до бенефіціарів минулої війни.
Справжні переможці не на фронті, а в тилу
тимченко знУ 2013 році ДТЕК випустив єврооблігації із терміном погашення в 2018 році на загальну суму $750 млн. (ось меморандуми першого і другого випусків).
У квітні 2016 року гендиректор ДТЕК Максим Тимченко в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» заявив, що власниками єврооблігацій є міжнародні інституційні інвестори Ashmore, VR Capital, російський VTB. І окремо відзначив, що «компанія ICU купувала облігації ДТЕК з випуску 2013 р».
Скільки купувала і коли – на жаль, невідомо. Хоча справді хотілося б дізнатись, наскільки розвинутий дар пророцтва у навколопрезидентськ
их фінансистів. Адже багато хто зараз із їхніх конкурентів гризе нігті на пальцях. Хто ж знав, що у «священній війні» держава раптово підніме білий прапор, а відтак легким порухом руки можна заробити десятки чи й сотні мільйонів доларів. В ICU знали, а, може, просто відчували.
Тут мусимо зробити два застереження. Перше. У своєму інтерв’ю Тимченко сказав «ця інформація на сьогодні могла втратити актуальність». І щоб дізнатись всіх власників облігацій потрібно провести спеціальну процедуру «Investor identification study».
Поки вона буде проведена, будь-який інвестор, у тому числі і ICU вже встигне вийти із власників ахметівських облігацій, зафіксувавши прибуток продажем на піку ціни.
Другий нюанс. Достеменно невідомо, хто з фізичних осіб заробляв на облігаціях Ахметова. Фінансові інституції, як правило, надають послуги, не афішуючи послуги своїх контрагентів. Так що ICU могло купити облігації ДТЕКу на гроші, як Порошенка чи Демчишина, так і якогось Василя Петровича з Горішніх Плавнів.
Але проблема тут в іншому. Такий несподіваний сплеск ціни облігацій і супутні фінансові вигоди та ще й з причетністю до структури, яка обслуговує президента, хочеш-не хочеш, а народжує підозру про витік інсайдерської інформації.
Інсайдерська інформація – це на відміну від незрозумілих офшорів – цілком незаконна операція. І в Україні, і в світі. Тому у контексті «відкритості влади» непогано було б, якби ця ж влада розсіяла підозри, повідомивши, скільки облігацій придбала ICU, і коли. Бо в іншому випадку ця фінансова гра може розцінюватись як збагачення високопосадовців на створенні і вирішенні проблем Ахметова.
Є й інший шлях наближення до правди – правоохоронний. Якщо відповідні фахівці з України є замало професійними чи занадто заляканими – можна звернутись до колег із США.
По-перше, на виловлюванні інсайдерів вони не одну кішку з’їли, по-друге, з радістю відбілять репутацію нинішньої влади. Ну, або зачорнять. Їм і те, й інше буде в радість.
Ну, і ми, пересічні громадяни, може, дізнаємось, кого ми врешті профінансували під час Великого олігархічного перемир’я.
Юрій Ніколов, Олекса Шалайський, «Наші гроші»
