Особенно интересует мнение тех, кто служил / или сейчас служит

М'яка сила. Комбриг 80-ої бригади про оборону Луганського аеропорту
http://www.pravda.com.ua/articles/2015/10/12/7084341/

"Якби наші підрозділи були такими ж боєздатними, як зараз, війна б закінчилась рік тому".
Командир 80-ки Андрій Ковальчук про бої з росіянами під Луганськом, відповідальність за життя, тонкі аспекти миротворчих місій, мирних мешканців, виховання аватарів і найважчі запитання на війні.

Останнє редагування: 12 жовтня 2015 20:05:05 від африканский_йож

Головне почалось при заході в аеропорт. Був маршрут, який мені визначили. Провели дорозвідку, і виявилось, що там нас уже "чекали". Я прийняв рішення нахабно заходити в аеропорт по кільцевій дорозі Луганська.

Хлопці взяли висоти вздовж доріг і забезпечили прохід колон. Прямо на мості в нас підбивають БТР. Колона зупинилась – не може обійти палаючий БТР. Тоді вогонь вели вже з-під Луганська і з села Георгіївки, що на південь від міста.
Я зліз з броні, підбіг до танку. Кажу екіпажу, що треба під'їхати і відсунути палаючий БТР вбік. Механік справився, БТР відштовхнув. Подаю команду на продовження руху, сідаю на броню, але колона не їде – танк не рушає. Довкола все палає, свистять кулі.

Я знову спускаюсь з БТР-а, біжу до танку. Не їдуть – у механіка стався якийсь психологічний надлом після того, як відсунув БТР. Поки не зняв автомат і не сказав: "Я вас або розстріляю, або ви їдете" – ніхто не зрушив з місця.
Страх можна перебороти страхом. У мене в той час не було іншого виходу, крім як пригрозити йому – адже могли спалити всю колонку, а це більше ніж 70 машин.

Потім міна потрапляє в ЗІЛ з боєприпасами. 4 хлопці загинуло. Ми пройшли ще зо 200 метрів, і мене поранили. Куля ввійшла зі спини і вийшла через плече. Я не міг тоді зупинити колону, бо загинули б усі – з усіх сторін лунали постріли, вівся бій.

Знаєте, на війні солдат завжди повертає голову у бік командира. Це його надія, це таке відчуття, яке можна лише в бою зрозуміти. Коли ми вже зупинились, усі кинулись надавати мені допомогу.
З заходом в аеропорт, у мене було 4 загиблих і 15 поранених та контужених.

Ми прорвали це кільце, але не змогли його закріпити.

З 13-го липня до 31-го серпня я керував операцією в Луганському аеропорту.

Десь вже з 19 серпня, коли були бої під Хрящуватим і Новосвітлівкою, пішли росіяни. Тоді розбили їхню розвідроту. До цього біля Лутугиного і під Георгіївкою розбили одну кримську і одну російську розвідроти. У мене досі є сфотографовані їхні посвідчення. Ми передали їх Службі Безпеки, собі залишили копії.

А десь з 24-го числа, коли вже не було можливості утримувати Хрящувате і Новосвітлівку, була команда "відійти".

Підрозділи інших частин, що спільно з нами обороняли населені пункти навколо аеропорту, відійшли.(***айдар, 24-ка и первая танковая...***) Залишились тільки підрозділи 80-ї бригади.

Оце так зрада! патріотів будуть судити за втрату зброї!!! де таке бачено?

"http://З місцевими не дуже контактували – але вони знали, що я не дозволю своїм бійцям втратити зброю. Якщо це відбудеться – солдат автоматично стане злочинцем.  Втрата зброї – кримінальна відповідальність. Тим більше, якщо він візьме і просто її віддасть."

30-го серпня о 6-й ранку почалася артпідготовка атаки, яка продовжувалася безперестанку до 16-ї години. Нас утюжили, бомбили. О 17-й годині вони почали наступ.
Ми цей наступ успішно відбили, вони відійшли.
У цей же день ми взяли в полон трьох росіян. Вони заблукали: приїхали на "Уралі" на наш опорний пункт заправити техніку.
Наші хлопці їх і прийняли разом з бензовозом. Один з них, прапорщик, був з Псковської дивізії, а двоє – солдат та старший лейтенант з 136-ї мотострілецької бригади з Дагестану.
Вони здали дані, що на нас будуть наступати, здали точки базування, де вони вже заправляли техніку. В них була з собою карта, на якій було відмічені місця розташування їхньої артилерії. Ми одразу нанесли по тому району артилерійський удар. Довго палало.
31-го серпня близько 7-ої ранку почався наступ. Ми прийняли удар з боку Переможного, там наступало близько 14 танків, відбили атаку.

О 9-й годині я отримую інформацію, що наш танковий підрозділ без наказу відійшов, покинув аеропорт.

Звичайно, вони потім аргументували, що почули по ефіру команду "відійти", але це просто самозахист.

Усім цим процесом керував я. Я не міг дати команду танкам відійти, а самому з ще 130 військовослужбовцям и залишитися на "колесах", які називаються ногами?! Бо жодної одиниці техніки не лишилося.

...

О 20:30 мали прийти на допомогу і забезпечити нам відхід три БМП, один танк і "Урал" з 24-ї бригади.
Усі екіпажі були з офіцерів. Жоден солдат не пішов.
Я вдячний командиру бригади, який все ж таки спромігся назбирати ці екіпажі.

Артилерія била так, аби стримувати ворога. Ми доходимо до краю аеропорту, як бачу – стоїть "Урал". І прапорщик виходить, заводить машину.
Ми завантажили туди поранених, не всіх... На ту машину сіло близько 30 людей. Мій майор не зміг сісти, бо як і я, з пораненою рукою... Я, зрозуміло, як командир маю йти крайнім, маю бути з людьми. А він і мав би сісти, але не зміг, бо вже не було місця.
Так ми й виходили під вогнем артилерії, своєї, частково й чужої... Я сам, поки йшов, то разів 40 укривався від артилерії, бо хто його знає, чия вона.

Знаєте, як вийшов?.. Був у кросівках, бо так зручно. Я в аеропорту півтора місяці в кросівках воював, як і солдати – воювали, в чому зручно.
Зранку нас мали евакуювати. Посадив я всіх на машини. Я старший колони. Тільки почали рух, як знову починають нас крити "Градами".
Проїжджаємо вздовж паркану Лутугинського заводу, реактивний снаряд пробиває цей паркан, каміння на машини! Сам думаю: "Боже, стільки пережити, щоб тут злягти, коли лишилося вже трохи!"

Про Бога тоді думали, напевно, всі. І нас не зачепило – ми встигли вийти з-під удару. Так ми евакуювалися в штаб сектора.

Я стомлений, все болить, м’язи забиті, я не можу стояти, не можу сидіти, хоча б десь поспати. Мені друг каже: "Давай до мене в кунг. Якщо "Смерчі", команда "повітря", то треба буде сховатися".
Так вийшло, що місце було тільки зверху, на другому поверсі. Вночі команда "повітря!" Вони всі вибігли – а я відкриваю очі й думаю: "Та ну його все до чорта". Так і пролежав дві команди "повітря!"
Я вже не злазив. Думав – якщо там не тронуло, то й тут не зачепить.

про аватаров:

У мене "аватарів" немає. Інші начальники не вірять – але це так. У мене ніколи не було кліток чи ям. Спитайте у будь-якого солдата 80-ї бригади, командир бригади їх ніколи не ображав.
Але тих, хто напивається, ми називаємо екстремалами. Чому? Де б не був п’яний, його ведуть до мене, до командира бригади. Він – підлеглий, я – командир. Він має виконувати накази. Якщо він напився – значить, ослухався. Отже, він має за це відповісти.
Спершу його везуть до лікарні чи шпиталю на огляд. Там вимірюють, скільки проміле в крові, складається відповідний документ, і все.
Кілька місяців тому нам, командирам, дозволили складати протоколи за вживання спиртних напоїв. Протоколи направляємо до суду, який визначає міру покарання. Перший штраф – 1200 гривень, другий – 2400, третій штраф – 5 тисяч або 10 діб на гауптвахті.
Але оскільки гауптвахта – це затратно, то я спонукаю суддю (у мене є юридична група, яка це робить) карати грошима.

Усі мої бійці це все прекрасно знають. Знають, що вимоги командира до всіх однакові, я не прощаю ні солдата, ні полковника.
Я призначаю розслідування по п’яному, залишаю його без премії (найменша премія у мого солдата – це близько 3 тисяч), плюс протокол, суддя його наказує – 1200, загалом виходить 4200 гривень.
Я питаю: "Дядьку, на скільки бухнув?" – "Товаришу полковник, на 34 гривні". – "Неправда, на 4200". – "Ну, да, якщо покарають".
Тож я їх називаю екстремалами. Бо солдат все розуміє –  але як можна за 100 грам втратити 4200?

про дисциплину:

З місцевими не дуже контактували – але вони знали, що я не дозволю своїм бійцям втратити зброю. Якщо це відбудеться – солдат автоматично стане злочинцем.
Втрата зброї – кримінальна відповідальність. Тим більше, якщо він візьме і просто її віддасть.

Якщо підрозділ став, то солдат має бути там, де він має бути. Він не може просто собі піти в село – це називається покиданням меж базового табору, який охороняється. А це – невиконання наказу командира, кримінальна відповідальність.
У мене були випадки, коли я притягував до кримінальної відповідальності людей, які не виконували наказ командира.

Крім того, бійця має контролювати молодший командир. У комбрига в підпорядкуванні більше 3 тисяч чоловік, він не може бачити кожного солдата. Але може бачити командир відділення, у якого 10 чоловік, чи командир взводу – у нього 30 чоловік.
Навіть командир роти не може бачити кожного, бо в нього вже 80-90 чоловік. Тобто це відповідальність молодших командирів щодо виконання наказу старшого начальника.

Далі – боротьба з системою постачання. Бійцям приходять посилки. Вони ж дзвонять додому: "Я воюю, шок і трєпєт, треба 100 грам".     Мама, наприклад, не відправить, а тато надішле. Тому коли посилка приходить, її перед командиром відкривають, і при ньому спиртне виливається.
Це називається обмеження солдатів від можливих шляхів постачання.

Якщо військова машина пересувається, то вона пересувається з дозволу. Вона не може сама виїхати з табору. Це елементарне, що має бути в будь-якому підрозділі. Якщо машина рухається, то вона не може зупинитися на дорозі. Вона вийшла з точки А, а зупинитися має в точці В. Точка В не може бути в магазині або ще десь.
Крім того, у солдата можуть бути потреби. Але це також має бути організовано. Всі потреби збираються у старшого офіцера, планується машина…

У мене солдат не може пересуватися пішки, він має їхати, він має бути озброєний. Машину не можна залишати, її хтось має охороняти, бо під неї можуть щось підкласти.

Це елементарна система, яка має працювати у будь-якій частині, у будь-якому підрозділі.

"Усі екіпажі були з офіцерів. Жоден солдат не пішов."

И кто то тут будет волать про продажных офицеров???

ці історії добре відомі у львові.
наші лопці розповідали ще рік тому.

Настоящий командир 

Все брехня. Это зрада. Если б не Беня и добробаты всем бы была писта. Как можно сравнивать комбрига 80 с самим епта Сеней Семенченко.

"Якби наші підрозділи були такими ж боєздатними, як зараз, війна б закінчилась рік тому".

Якби офіцери ставились до служби, як слід, то підрозділи були б такими,
як навчали служити те і отримали на виході.

осінь 2014 - був у відрядженні в одному з батів 80-ки. допомагали з підготовкою взводу ППО.

можу підтвердити слова:

У мене "аватарів" немає.

ніяких п’янок не бачив ВЗАГАЛІ.
вражало -  настільки разюча була відмінність між ними і іншими частинами.

"Якби наші підрозділи були такими ж боєздатними, як зараз, війна б закінчилась рік тому".

Якби офіцери ставились до служби, як слід, то підрозділи були б такими,
як навчали служити те і отримали на виході.

А чому ти виділив лише офіцерів?

Все брехня. Это зрада. Если б не Беня и добробаты всем бы была писта. Как можно сравнивать комбрига 80 с самим епта Сеней Семенченко.

ооооо дааа это само собой..

А если серьёзно читая эту статью должно любому стать понятно почему т.н. добробаты должны уйти в прошлое.

и что забавно

они луганский аэропорт держали в полном окружении и не менее героично чем ДАП но про них никто ничего особо не пишет .. а вот про ДАП - опусы целые а разница лишь в том что в ДАП с сотнями ВСУшников пиарилось десяток добровольцев.

Розгорнути попередні цитати...

Читач, 12 жовтня 2015 10:27:54

"Якби наші підрозділи були такими ж боєздатними, як зараз, війна б закінчилась рік тому".

Якби офіцери ставились до служби, як слід, то підрозділи були б такими,
як навчали служити те і отримали на виході.

А чому ти виділив лише офіцерів?

Мабуть тому, що бойова підготовка від них залежить.

и что забавно

они луганский аэропорт держали в полном окружении и не менее героично чем ДАП но про них никто ничего особо не пишет .. а вот про ДАП - опусы целые а разница лишь в том что в ДАП с сотнями ВСУшников пиарилось десяток добровольцев.

С фейсбуком на связи.

Розгорнути попередні цитати...

Serge_D, 12 жовтня 2015 10:28:55

Читач, 12 жовтня 2015 10:27:54

"Якби наші підрозділи були такими ж боєздатними, як зараз, війна б закінчилась рік тому".

Якби офіцери ставились до служби, як слід, то підрозділи були б такими,
як навчали служити те і отримали на виході.

А чому ти виділив лише офіцерів?

Мабуть тому, що бойова підготовка від них залежить.

контроль и дисциплина прежде всего - ковальчук об этом говорит:

командир не може все бачити, для цього є молодші командири.
бійця має контролювати молодший командир. У комбрига в підпорядкуванні більше 3 тисяч чоловік, він не може бачити кожного солдата. Але може бачити командир відділення, у якого 10 чоловік, чи командир взводу – у нього 30 чоловік.
Навіть командир роти не може бачити кожного, бо в нього вже 80-90 чоловік. Тобто це відповідальність молодших командирів щодо виконання наказу старшого начальника.

Розгорнути попередні цитати...

Читач, 12 жовтня 2015 10:31:15

Serge_D, 12 жовтня 2015 10:28:55

А чому ти виділив лише офіцерів?

Мабуть тому, що бойова підготовка від них залежить.

контроль и дисциплина прежде всего - ковальчук об этом говорит:

командир не може все бачити, для цього є молодші командири.
бійця має контролювати молодший командир. У комбрига в підпорядкуванні більше 3 тисяч чоловік, він не може бачити кожного солдата. Але може бачити командир відділення, у якого 10 чоловік, чи командир взводу – у нього 30 чоловік.
Навіть командир роти не може бачити кожного, бо в нього вже 80-90 чоловік. Тобто це відповідальність молодших командирів щодо виконання наказу старшого начальника.

правильно  - нормльана армія тримається на сержантах.

их всё лето ежедневно в аэропорту долбали из градов и всего, что стреляет, гул стоял сутками, страшно было смотреть издали, а каково им было там, ужас
с самолётов сбрасывали грузы
когда они вышли и мы первых из них увидели - сердце сжалось - пацаны, практически дети
сперва дичились местных, потом привыкли
сразу как они пришли их встретили кулешом и всем, чем было, и молоком - больше ничего не было - магазины были пустые уже давно
о командирах отзывались хорошо, с уважением
запомнилось, что отличительными знаками на лямках были этикетки от львивського пыва
говорили: мы тут всё время жрём - думали, местные нам воды не дадут, а тут столько всего наносили что приходится всё время жевать чтоб не пропало
потом они ушли на Красный луч

а вообще он живьем - такой няшечка))) улыбчивый белозубый пупс а-ля джордж клуни   
...и дикий, разючий контраст этой няшечной внешности - с рассказом, что они пережили... (

У меня был знакомый... сука сепар оказался, с упоением рассказывал как русские за них "вступились", и как он видел наши отходили потрёпаные и замурзаные из аэропорта, посмеивался...., тварь.. один из "местных"

Розгорнути попередні цитати...

Читач, 12 жовтня 2015 10:31:15

Serge_D, 12 жовтня 2015 10:28:55

А чому ти виділив лише офіцерів?

Мабуть тому, що бойова підготовка від них залежить.

контроль и дисциплина прежде всего - ковальчук об этом говорит:

командир не може все бачити, для цього є молодші командири.
бійця має контролювати молодший командир. У комбрига в підпорядкуванні більше 3 тисяч чоловік, він не може бачити кожного солдата. Але може бачити командир відділення, у якого 10 чоловік, чи командир взводу – у нього 30 чоловік.
Навіть командир роти не може бачити кожного, бо в нього вже 80-90 чоловік. Тобто це відповідальність молодших командирів щодо виконання наказу старшого начальника.

ну так і я про те ж, але це починається не з сержанта, а на сержанті завершується

Втрата зброї не робить з солдата злочинця. Злочином можуть бути обставини втрати. Це якщо відійти від кодексу та просто дотримуватися логіки військових дій нашого ато-війни.

Ще незрозуміло як поєднати "аватарів немає" і статистику штрафів за вживання алкоголю. Менше, ніж в більшості інших підрозділів - так.

ом можуть бути обставини втрати. Це якщо відійти від кодексу та просто дотримуватися логіки військових дій нашого ато-війни.

Ще незрозуміло як поєднати "аватарів немає" і статистику штрафів за вживання алкоголю. Менше, ніж в більшості інших підрозділів - так.

Солдат должен дорожить оружием, "спать с ним".. А для этого он должен знать что за утрату наступит ответтственость. даже если ты и не виноват на первый взгляд.

их всё лето ежедневно в аэропорту долбали из градов и всего, что стреляет, гул стоял сутками, страшно было смотреть издали, а каково им было там, ужас

З 13-го липня до 31-го серпня я керував операцією в Луганському аеропорту. Всі ці півтора місяці ми їх просто кошмарили. Дуже влучно працювала наша артилерія. Але й нам діставалось.
Чотирьох загиблих на протязі першого тижня ми тримали в холодильнику з-під морозива, бо не було можливості евакуювати. А ще – близько 30 поранених. Незважаючи на постійні обстріли, я все ж таки вирішив провести їх евакуацію. Бо інакше особовий склад деморалізується – так буває, коли дивишся на вбитих товаришів.
Як зараз пам’ятаю... Це було вночі. Ми тільки зібрались відправляти автомобіль, як почали сипатися "Гради". Всі ці покалічені хлопці з криками, зі стогоном зістрибують з машини… (замовкає) Це був п…ць.

Коли закінчився обстріл, ми повторно їх загрузили. Я не доповідав нічого старшому начальнику. Лише коли вони пройшли Георгіївку – доповів. Усі вижили.
Мене насварили, що сам прийняв таке рішення. А я не міг інакше, бо зайвий раз перестраховувався – сепаратисти могли прослуховувати рації й накрити по дорозі.
...

Нас "відпрацьовували" щодня: "Гради", "Смерчі", "Тюльпани", "Піони". Це вже була артилерія росіян. Летить безпілотник, 40 хвилин, і все – пішли "Гради". У мене вже кожний солдат міг розібрати, коли летить снаряд від міномета, коли від "Нони", коли від "Смерча", коли з танка – вже були настільки досвідчені...
...

Коли я взнав, що танки відійшли – закурив, хоча три роки до того не курив... Закурив о 9-й годині 31 серпня. Зрозумів, що буде пекло. (***на самом деле он выразился точнее и грубее - типа "понял, что нам кранты" - они все реально ощущали себя смертниками и не надеялись, что хоть кто-то выйдет живым... ***)

Бо ладно сам, я не мав тоді часу про себе думати... Але є люди! Уявляєте, що таке 130 чоловік, з автоматами й гранатометами, коли російські танки вже зайшли в аеропорт?
Танки вже ходили між будівлями, а піхота не змогла пробитися разом з танками.
Як вигнати танки з аеропорту? Тільки артилерією або авіацією. Рішення народилося миттєво.
Я доповідаю старшому начальнику: "Відійти я не можу, бо мене з танків розстріляють в спину. Якщо будете підтримувати авіацією й артилерією, буду триматися".
Кругом поле, усе видно. Треба було дочекатися темряви або підтримки.
Підтримки я не очікував. Затягнути когось в пекло неможливо. Тому я розраховував на підтримку артилерією – вона справді була. Ми коригували вогонь, почали їх вибивати кусками.
В один момент, коли всі були всередині, поряд в 150 метрах стояв танк і бив по входу будівлі, – я викликав вогонь на себе...

Розгорнути попередні цитати...

Серяк, 12 жовтня 2015 10:42:31

ом можуть бути обставини втрати. Це якщо відійти від кодексу та просто дотримуватися логіки військових дій нашого ато-війни.

Ще незрозуміло як поєднати "аватарів немає" і статистику штрафів за вживання алкоголю. Менше, ніж в більшості інших підрозділів - так.

Солдат должен дорожить оружием, "спать с ним".. А для этого он должен знать что за утрату наступит ответтственость. даже если ты и не виноват на первый взгляд.

Угу. Якраз точка зору форумно-диванного довбойоба та прокурора.

и что забавно

они луганский аэропорт держали в полном окружении и не менее героично чем ДАП но про них никто ничего особо не пишет .. а вот про ДАП - опусы целые а разница лишь в том что в ДАП с сотнями ВСУшников пиарилось десяток добровольцев.

їх в Луганську кіздячили щодня кілька тижнів підряд...
загиблих дуже багато.
як хлопці стояли - відомо ільки їм і Командиру.
Він користується беззаперечним авторитетом у солдат.
Командир з ВЕЛИКОЇ букви.

але тотаке...
без ПС і Донбасса Путін був би вже у Львові правда ? 

Это настоящий командир, на таких все держится...

Розгорнути попередні цитати...

Serge_D, 12 жовтня 2015 10:44:01

Серяк, 12 жовтня 2015 10:42:31

ом можуть бути обставини втрати. Це якщо відійти від кодексу та просто дотримуватися логіки військових дій нашого ато-війни.

Ще незрозуміло як поєднати "аватарів немає" і статистику штрафів за вживання алкоголю. Менше, ніж в більшості інших підрозділів - так.

Солдат должен дорожить оружием, "спать с ним".. А для этого он должен знать что за утрату наступит ответтственость. даже если ты и не виноват на первый взгляд.

Угу. Якраз точка зору форумно-диванного довбойоба та прокурора.

Моё мнение совпадает с мнением боевого офицера.. а кто ты????
твоя точка зрения  "понять и простить" , "ну були обставины", не правильная.
А прощать нельзя.
Такие как ты прощали сдачу техники в начале конфликта с пеной у рта находили обоснования.
В армии нет демократии и не примеряй армейскую жизнь на свою мирную.

Останнє редагування: 12 жовтня 2015 10:58:34 від Serge_D

Розгорнути попередні цитати...

Серяк, 12 жовтня 2015 10:47:02

Serge_D, 12 жовтня 2015 10:44:01

Солдат должен дорожить оружием, "спать с ним".. А для этого он должен знать что за утрату наступит ответтственость. даже если ты и не виноват на первый взгляд.

Угу. Якраз точка зору форумно-диванного довбойоба та прокурора.

Нет это твоя точка зрения  "понять и простить" , "ну були обставины", не правильная.
А прощать нельзя.
Такие как ты прощали сдачу техники в начале конфликта с пеной у рта находили обоснования.
В армии нет демократии и не примеряй армейскую жизнь на свою мирную.

все в точності навпаки

Ще незрозуміло як поєднати "аватарів немає" і статистику штрафів за вживання алкоголю. Менше, ніж в більшості інших підрозділів - так.

аватар - пготсійно вживаючий синяк. п’є безпробудно.нічого крім випивкм його не цікавить.
а штраф може заробити і нормальний військовослужбовець - просто попадеться в нетой час і не в тому місці.

Розгорнути попередні цитати...

Серяк, 12 жовтня 2015 10:47:02

Serge_D, 12 жовтня 2015 10:44:01

Солдат должен дорожить оружием, "спать с ним".. А для этого он должен знать что за утрату наступит ответтственость. даже если ты и не виноват на первый взгляд.

Угу. Якраз точка зору форумно-диванного довбойоба та прокурора.

Моё мнение совпадает с мнением боевого офицера.. а кто ты????
твоя точка зрения  "понять и простить" , "ну були обставины", не правильная.
А прощать нельзя.
Такие как ты прощали сдачу техники в начале конфликта с пеной у рта находили обоснования.
В армии нет демократии и не примеряй армейскую жизнь на свою мирную.

Сторонник Ляшка, ты вообще кроме как пристроить свою жопу что-то другое думаешь ? Или ты заигрываешь ?

Вообще-то Серяк служит.

ребят, не сритесь пожалуйста!
меня правда, больше всего интересует мнение тех, кто служит сейчас, или служил ранее - сравнить их впечатления от своих порядков, что правда, что нет и ты ды.

Розгорнути попередні цитати...

Серяк, 12 жовтня 2015 10:47:02

Serge_D, 12 жовтня 2015 10:44:01

Солдат должен дорожить оружием, "спать с ним".. А для этого он должен знать что за утрату наступит ответтственость. даже если ты и не виноват на первый взгляд.

Угу. Якраз точка зору форумно-диванного довбойоба та прокурора.

Моё мнение совпадает с мнением боевого офицера.. а кто ты????
твоя точка зрения  "понять и простить" , "ну були обставины", не правильная.
А прощать нельзя.
Такие как ты прощали сдачу техники в начале конфликта с пеной у рта находили обоснования.
В армии нет демократии и не примеряй армейскую жизнь на свою мирную.

Моя точка зору сформована на підставі людей, з якими служу, які воюють з березня 2014, які пройшли набагато більше, ніж більшість "бойових офіцерів" -ті ж оточення, втрати всього,  полон.
А стосовно мене не хвилюйся, себе я як приклад не навожу.

и что забавно

они луганский аэропорт держали в полном окружении и не менее героично чем ДАП но про них никто ничего особо не пишет .. а вот про ДАП - опусы целые а разница лишь в том что в ДАП с сотнями ВСУшников пиарилось десяток добровольцев.

Да как же им пиариться, если такие как вы с сержем д залили уже все гавном. На все аэропорты Украины хватит.

Розгорнути попередні цитати...

Цитувати

Ще незрозуміло як поєднати "аватарів немає" і статистику штрафів за вживання алкоголю. Менше, ніж в більшості інших підрозділів - так.

аватар - пготсійно вживаючий синяк. п’є безпробудно.нічого крім випивкм його не цікавить.
а штраф може заробити і нормальний військовослужбовець - просто попадеться в нетой час і не в тому місці.

Ну хз. Знаю, що крім тих, хто "залетів " є і ті, хто зміг відпетляти. Тому скептично ставлюсь до випадків, коли так чітко заявляють "а в нас немає!"
 В нас наприклад є навіть аватари. Час від часу вилітають з полку,  однак цє інших слабо мотивує.

ребят, не сритесь пожалуйста!
меня правда, больше всего интересует мнение тех, кто служит сейчас, или служил ранее - сравнить их впечатления от своих порядков, что правда, что нет и ты ды.

Сенсу намагатися знайти "неправду" не бачу.
Порівнювати - не всі здатні критично ставитись до підрозділу, в якому служать, крім того "бруд з хати" та т.і.