РОЖДЄСТВЕНСЬКА ФЕЄРІЯ.

Америка. Білий дім. Рожество. У чисто прибраному кабінеті за столом сидить Б. Обама і пише. Періодчно мружить ліве око і з задоволенням перечитує написане. В двері стукають. Обама не повертаючи голови:
- Заходьте.
Двері невпевнено одкриваються і до кабінету боязко входять двоє. Зразу нельзя понять це мушчини чи женщіни. Одєжда вказує на скрутне матіріальне становище. Особенно це подчьорківають грязні пухові платкі намотані на головах. "Шо це, бля? Чи цигани, чи шо це воно?" - дума Обама оглядаючи з подивом вошедших. Раптом один з них тоненькім дурним голосом питає:
- Драстє, колядувать можна?
Другий із вошедших починає дрібно хреститись на патрет Лінкольна в углу і затягує:"На щастя на здоровля, на новий год...", но перший внізапно одьоргує його і той замовкає. "Або йобнуті, або циганє. Цього ще не хватало"- з тоской думає Обама, однак в голос каже:
- Колядуйте, хлопці.
Обидва вошедших переходять в режим "щастяздоровья" і нестройними голосами затягують пісню. З намотаних у них на ногах онучів на паркет капає розтанувший сніг. Голос одного з них Обамі видається явно знакомим і він уважно придивляється до обличчя у бабському платку. Колядувальникі заканчують бодрим трєбованієм:"..., а доларів двадцять дайте. З празником вас". Замовкають.
Обама:
- Вова, ти?
Один у платку, той шо невеличкого росту зніяковіло:
- я..., - начина плакать і Обама тут же чотко взнає хуйло.
Обама:
- Вова... Ну це абзац..., - одкладує ручку, встає, - я думав цигані, чи самашеччі якісь. А то хто з тобою?
хуйло:
- Лавров..., - почина плакать навзрид.
Обама підходить і обійма хуйло. Той плаче ще хуже.
Обама:
- Ну ну, всьо, прікращай... Я щас скажу, вас на кухні покормлять. І ето, щас..., - достає з карману двадцять доларів. Дає Лаврову. Той похапцем бере гроші і бурчить :"спасіба" і шось церковне. Хреститься.
Обама:
- Дааа... Це номер канєшно. Ми з Меркель чули, шо тебе десь вроді цирк возив по селам і показував за гроші.
хуйло, хлипаючі:
- На возочку деревяному возили півроку... Показували мене як " чєловєк-довбойоб". Я потом втік під Сінгапуром...
Обама:
- ну ладно ладно... Йдіть на кухню. Погрійтесь.
хуйло:
- спасіба, дядьку, - шарпає за рукав Лаврова, - пошлі.
Виходять.
Обама декілька секунд стоіть і шось дума. Потім хвата трубку прямого тіліфона і комусь каже:
- там двоє ціх придурків на кухню пішли. Подивись, шоб нічого не вкрали. Ага... Спасіба.
Сіда за стіл і посміхаючись набіра по айфону Меркель.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1536306113354086&id=100009241355832

РОЖДЄСТВЕНСЬКА ФЕЄРІЯ.

Америка. Білий дім. Рожество. У чисто прибраному кабінеті за столом сидить Б. Обама і пише. Періодчно мружить ліве око і з задоволенням перечитує написане. В двері стукають. Обама не повертаючи голови:
- Заходьте.
Двері невпевнено одкриваються і до кабінету боязко входять двоє. Зразу нельзя понять це мушчини чи женщіни. Одєжда вказує на скрутне матіріальне становище. Особенно це подчьорківають грязні пухові платкі намотані на головах. "Шо це, бля? Чи цигани, чи шо це воно?" - дума Обама оглядаючи з подивом вошедших. Раптом один з них тоненькім дурним голосом питає:
- Драстє, колядувать можна?
Другий із вошедших починає дрібно хреститись на патрет Лінкольна в углу і затягує:"На щастя на здоровля, на новий год...", но перший внізапно одьоргує його і той замовкає. "Або йобнуті, або циганє. Цього ще не хватало"- з тоской думає Обама, однак в голос каже:
- Колядуйте, хлопці.
Обидва вошедших переходять в режим "щастяздоровья" і нестройними голосами затягують пісню. З намотаних у них на ногах онучів на паркет капає розтанувший сніг. Голос одного з них Обамі видається явно знакомим і він уважно придивляється до обличчя у бабському платку. Колядувальникі заканчують бодрим трєбованієм:"..., а доларів двадцять дайте. З празником вас". Замовкають.
Обама:
- Вова, ти?
Один у платку, той шо невеличкого росту зніяковіло:
- я..., - начина плакать і Обама тут же чотко взнає хуйло.
Обама:
- Вова... Ну це абзац..., - одкладує ручку, встає, - я думав цигані, чи самашеччі якісь. А то хто з тобою?
хуйло:
- Лавров..., - почина плакать навзрид.
Обама підходить і обійма хуйло. Той плаче ще хуже.
Обама:
- Ну ну, всьо, прікращай... Я щас скажу, вас на кухні покормлять. І ето, щас..., - достає з карману двадцять доларів. Дає Лаврову. Той похапцем бере гроші і бурчить :"спасіба" і шось церковне. Хреститься.
Обама:
- Дааа... Це номер канєшно. Ми з Меркель чули, шо тебе десь вроді цирк возив по селам і показував за гроші.
хуйло, хлипаючі:
- На возочку деревяному возили півроку... Показували мене як " чєловєк-довбойоб". Я потом втік під Сінгапуром...
Обама:
- ну ладно ладно... Йдіть на кухню. Погрійтесь.
хуйло:
- спасіба, дядьку, - шарпає за рукав Лаврова, - пошлі.
Виходять.
Обама декілька секунд стоіть і шось дума. Потім хвата трубку прямого тіліфона і комусь каже:
- там двоє ціх придурків на кухню пішли. Подивись, шоб нічого не вкрали. Ага... Спасіба.
Сіда за стіл і посміхаючись набіра по айфону Меркель.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1536306113354086&id=100009241355832

 

Микола Яновіч?????

    

Перед своей смертью Султан Сулейман позвал главнокомандующего армией и высказал ему три своих желания: 1. Он завещал, чтобы его тело несли на руках самые лучшие лекари Османской Империи того времени. 2. Второе его желание было, чтобы по всему пути, по которому будут нести его табут, разбрасывали золотые монеты и драгоценные камни. 3. Он завещал, чтобы его руки торчали из табута и были всем видны. Когда главнокомандующий армией в смятении от услышанного спросил у него причину таких пожеланий, Сулейман Кануни все разъяснил следующим образом: Пускай лучшие лекари несут мой табут и все пусть видят, что даже самые лучшие лекари бессильны перед лицом смерти. Разбросайте заработанные мною золото, пусть все видят, что то богатство, которое мы получаем от этой жизни, в этом мире и остается. Пусть все видят мои руки и усвоят , что даже Падишах всего мира - Султан Сулейман Кануни ушел из этой жизни с пустыми руками.

@Saamuray А поряд з ялинкою гойдалка?! :)) pic.twitter.com/pSbkRqYYlf

— Заможне Рівне ✌ (@Snat56V) January 6, 2016

Обама:
- Дааа... Це номер канєшно. Ми з Меркель чули, шо тебе десь вроді цирк возив по селам і показував за гроші.
хуйло, хлипаючі:
- На возочку деревяному возили півроку... Показували мене як " чєловєк-довбойоб". Я потом втік під Сінгапуром..
  

André Alexin
3 год ·
В поезде Интерсити из Киева едет милая женщина и говорит по телефону:
- Люда, я так устала, я хочу домой, это ужас. Он, конечно, хороший зять и зарабатывает вроде неплохо, но я так устала - все не по-людски, Люда, все не по-человечески.
Все автоматизировано, Люда, везде подсветка, я тарелки помыла - скандал: мама, зачем вы тратите горячую воду, у нас счетчик, есть же посудомойка, ничего не трогайте. Я пошла, купила отличное моющее, называется "Эконом" - запаковали мне обратно везти домой: мы таким не пользуемся. Люда, это же ужас.
И главное, она ему подгавкивает, в рот ему заглядывает, Боренька то, Боренька сё, мне и слова нельзя ему поперёк сказать. Хотела ребёнка на Рождество отвести в церковь на службу - хоть немного постоять, ей же интересно - не пустили. Сказали, церковь московская. Та какая разница, кто там смотрит, какая она, на ней что, написано, что она московская? Церковь и церковь.
И главное, малáя уже сто каких-то колядок выучила, поёт мне "Пане господарю", ещё что-то, я не запомнила, а нормальной песни ни одной не знает. Я её давать учить "Маленькой елочке холодно зимой" - опять скандал: песня не та. Я говорю - это хорошая песня, ласковая, я её в детстве сама пела - нельзя. Я хожу, пою "Весело, весело встретим Новый год", а зять перепевает: "Весело, весело, встретим майонез". Майонез, Люда! И она ему во всем потакает, ещё и смеётся. И малáя теперь тоже ходит и поёт: "Весело, весело встретим майонез". И смеётся. Представляешь?
Майонез купила - не притронулись. Едят такое - сказать стыдно. Вместо хлеба - бумага туалетная прессованная. Называется "Хлебцы". Хлебцы, Люда! Люда, они едят хлебцы и запивают их водой без газа. Я так хочу домой, Люда! Я так хочу домой, я так устала!
Билет на поезд зять сам купил, через интернет, расплатился карточкой, я говорю - распечатать надо или сходить выкупить, говорит - не надо, я вам, мама, картинку в телефон закачаю, вы проводнику покажете. Ты представляешь? Проводник придёт билеты проверять, а я ему картинки буду показывать, Люда!
Так и не дал распечатать. И она, главное, смеётся, мол, все нормально, мама. Так в поезд и посадили. Я говорю, а если картинка не откроется? А если телефон сядет? А если проводнику нужны распечатанные билеты? Я так тряслась, Люда! Проводник зашёл билеты проверять - я думала, у меня сердце выскочит. Как будто в детстве зайцем еду в трамвае, а на линии контроль. Вспотела вся.
Я эту картинку от самого Киева почти не закрывала в телефоне, чтобы не потерять. Проводнику показываю, он там каким-то лазером щёлкает по ней и говорит - Женщина, вам плохо?
Я говорю - мне хорошо, говорю, только воды хочется выпить. А он говорит - вода за мной едет на тележке, покупайте. Люда, ты знаешь, почём у них вода? Люда! Алло! Алло, Люда!.. Наверное, заехали, где нет связи... Люда!

 

Жители Мурманска давно бы решили проблему с газом, но никак не могут дозвониться до хуйло — линия постоянно занята мэром Геническа.

з Калядамі! pic.twitter.com/F1bK5rC8BQ

— Радыё Свабода (@svaboda) January 7, 2016

Показати зображення...

Насправді все це повторюється кожні 28 років. Але цифра 823 справді виглядає солідніше.

Показати зображення...

В прошлом году в мае было, в этом ещё в июле будет 

Останнє редагування: 8 січня 2016 22:11:25 від Damian

https://coub.com/view/9apkp

В этой ситуации надо было лепить и кролячему кошельку забыл фамилию. С большим рылом из Закарпатья. Как раз через правую руку-левой в челюсть.
Такое же говно как и сеня с пистным.

 

пипец сколько народу сами себя калечат по дурости 

хуйло решил сам за рулем проехаться. Останавливают его два гаишника, один другому говорит - иди, сруби денег. Гаец возвращается в шоке.

- Ну что срубил?
- Не знаю чья эта тачка, но водила у него хуйло
- А я знаю. Это мэр Геническа едет.

дыбилы, пля