Дрейкі, давай ще про тему про улюблені радянські фільми

Буде, як ця себе вичерпає. Потім музичні альбоми.

Розгорнути попередні цитати...

Трололо, 10 квітня 2024 02:05:44

За романы не скажу, но..

Покойный дед, призванный Долгинцевским   РВВК г. Кривой Рог в августе 41-го, оказался одним из 31-го выжившего в Сталинграде. Никогда об этом не хвастался, даже не упоминал. Войну закончил в Вене и Софии.

Поэтому «В окопах Сталинграда» великого киевлянина Некрасова Виктора Платоновича - обязателен к прочтению… для меня лично….

затравили письменники нікрасова.

«У Вас другие любимые авторы?» (с)

Розгорнути попередні цитати...

bart01, 10 квітня 2024 14:09:09

Дрейкі, давай ще про тему про улюблені радянські фільми

Буде, як ця себе вичерпає. Потім музичні альбоми.

Чудово. Навіть ця гілка гарно відкриває личка

Що я бачу по цій гілці,
Навіть на сьогодні, після Всього що пережив наш народ і кінця Не Видно
Навіть на Фупі дуже великий відсоток хворих на голову людей. Вкушених в голову кацапізмом.

Справа зовсім не в тому, што "чітаю харошево солженіцена а плахова дугіна не читаю",
А салтиков-щедрін написав про суть ординської свідомості...і он хароший. А вот прілєпін підарас..
А в тому, що
Не важливо що вони писали. Збігається це з вашим баченням чи ні.
Навіть зіпсований годинник двічі на добу показує точну годину.
Навіть підарас прілєпін міг перевести бабусю через дорогу і бути проти вживання героїну.

Зло ніколи не має повністю негативного чорного вигляду. Зло ніколи не виглядає чітко і ясно що це зло.
Зло часто має привабливий вигляд. Спокушає та приваблює. Вбирає чужі одежі. Переконує раціоналізмом та манерами.
Зло вміє носити бездоганно пошиті костюми та зі смаком підібраний галстук.
На вищому рівні зло вміє оперувати поняттями гуманізму та справедливості.

Ціль - захопити свідомість окремо кожного і разом оптом цілі соціуми.
 А Потім - Гора Трупів. Гора фізична або моральна. Моральної без фізичної не буває зрештою.

Яскравий приклад Зла це "російський балет" з його рабською суттю кріпосних наложниць для знаті, та для фальшивої оболонки для Заходу.
Це "лєв талстой" з його сектантським псевдогуманізмом та графоманством, це достоєвський з його паталогоанатомічним и описами мороку
Це російський театр, як особливий вид брехні та фальшивої оболонки. Табаков і Міхалков як еталон.
Рязанов особливий маніпулятор та шахрай. Майстер показу російської мразоти з "чілавечіскім літсом"
Російська церква - вищий пілотаж Зла.
Російське естрада та "гумористи" як райкін чи жванецький.

Всі ці штуки мають тільки одне значення: Зробити фейковий образ Росії з "чілавечіскім літсом".
Захопити в свою орбіту яко могла більше людей за межами. Стати Центром, навколо якого Ніби то крутиться життя.
А далі Трупи і Торжество Зла. І так по колу сотні років.

Україна як приклад захоплення свідомості.
Сьогодні. На Фупі. Повно ніби то здорових людей (вони себе такими вважають), які вам Рекомендують до вживання цілі Списки відбірних кочегарів Імперії Зла.
Вони отруєні повністю і хочуть труїти всіх решту.
Людина вкушена Алієном стає Алієном, як казав пророк Рідлі Скотт

Хочете жити ви і ваші діти ? Спаліть нахуй всіх толстоєвських з вашої бібліотеки.
Хочете горіти в вогні і ваші діти ? Продовжуйте говорити мовою Булгакова і кажіть що він талант та обговорюйте мастер і маргариту

++++++++++;
Це ваше?
Гарний текст, правдиві думки. Ви сказали теж що і я , але як вишукано ! Дякую.

Україна як приклад захоплення свідомості.
Сьогодні. На Фупі. Повно ніби то здорових людей (вони себе такими вважають), які вам Рекомендують до вживання цілі Списки відбірних кочегарів Імперії Зла.

а Німеччина в 1942р була Імперією Зла чи ні?
і як до цього б ставилися Кант і Гете і Моцарт?

Розгорнути попередні цитати...

I.G.I, 10 квітня 2024 11:53:26

Ale, 10 квітня 2024 11:53:02

Звідки?

он я вище цитату навів

Вже побачив
Штірліц улюблений герой радянських дебілів - тому що ходив в красивій нацтстський формі а не лежав під ржевом обісраний в тулупі)

Ага. Ну саме смішне, що велика кількість поціновувачів, які тягають цитати або посили з отого всього, навіть не замислюється над тим, що це ж, б***ь, фрагменти написаного в совку сценарію пропагандистського фільма, а не думки якихось реальних людей 
Безнадійні кретини

Користуючись моїми конституційними правами, відкриваю дану тему, аби шановні дописувачі ФУП поділились своїми улюбленими російськими художніми творами (русской литературы). Російська культура в новій державотворчій парадигмі стає частиною, підмножиною великої української. Тому нам потрібна власна, не пов'язана з Москвою, філософська та наукова концепція, історичний дискурс, систематизація та культурний код російської культури як підмножини української.

Перевагу прошу віддавати романам, але якщо серед найулюбленіших є новели, повісті, логічно об'єднані добірки майстрів короткої прози або поезії - будь-ласка. Також прохання враховувати тільки твори, оригінально створені російською мовою, уникати російських за походженням письменників, які писали іншими мовами (наприклад, Набоков в еміграції).

Мій топ-10:

1. Фёдор Достоевский - Бесы
2. Андрей Платонов - Чевенгур
3. Михаил Шолохов - Тихий Дон
4. Венедикт Ерофеев - Москва - Петушки
5. Михаил Булгаков - Мастер и Маргарита
6. Аркадий и Борис Стругацкие - Град обреченный
7. Виктор Пелевин - Generation П
8. Фёдор Достоевский - Братья Карамазовы
9. Антон Чехов - Вишнёвый сад
10. Андрей Белый - Петербург (1-е издание)

Виправлено.

з усього списку читав п.5
але пам"ятаю з прочитаного процентів 5.

Москальською, що не пиши постійно получається якась фуйня.
Всім любителям куйні від кацапських писак обовязково прочитати повну збірку творів від Вована Лєніна.
Того хто ще буде подавати признаки інтелекту, прочитавши останній томик тої куйні, то найкращий контрольний в голову:
- Левко Брежнєв.  Вірджінія (москалі кажуть "Целііііііна)    

++++++++++;
Це ваше?
Гарний текст, правдиві думки. Ви сказали теж що і я , але як вишукано ! Дякую.

Від певного часу маю розкіш нікого не цитувати, коли треба

Тому позбавлений права створювати теми, гадаю.

Розгорнути попередні цитати...

Boxter, 10 квітня 2024 14:44:12

Україна як приклад захоплення свідомості.
Сьогодні. На Фупі. Повно ніби то здорових людей (вони себе такими вважають), які вам Рекомендують до вживання цілі Списки відбірних кочегарів Імперії Зла.

а Німеччина в 1942р була Імперією Зла чи ні?
і як до цього б ставилися Кант і Гете і Моцарт?

Гадаю
Що ця тема потребує серйозного осмислення.
Навіть переосмислення, Без Ідеологічних Штампів Мегатон Пропаганди
Це не просто.

Москальською, що не пиши постійно получається якась фуйня.
Всім любителям куйні від кацапських писак обовязково прочитати повну збірку творів від Вована Лєніна.
Того хто ще буде подавати признаки інтелекту, прочитавши останній томик тої куйні, то найкращий контрольний в голову:
- Левко Брежнєв.  Вірджінія (москалі кажуть "Целііііііна)    

Вована леніна читати  не буду. Знаю що там повна маячня. Про це писав Петро Григоренко. Він то все читав коли його запроторили до псіх лікарні у СРСР. Я П. Григоренку вірю!

Щойно їхали з онуком у бусі. На зупинці чекали  пару вона маленька, худенька дівчина він молодий, гарний, високий військовий на милицях,  без  правої ноги вище коліна. Йому десь 30 років, жити ще 30, можливо і більше. Ці тварі вбивають нас кожної миті. Будь вони прокляті разом з толстимі, дастаевскімі, ,музикантами, гарними русскіми, хуйламі і підхуйлятніками. Вбивці  з літературою, балетом , культурою будуть вбивцями до скону світу на цій землі! Щоб вони повиздихали!!!

Амінь. Аби ці слова та дійшли до Бога.
Спробувала читати Мастера і Маргариту. Перші ж рядки : Маааасква, Патріаршиє пруди...Все, далі тільки блювотний рефлекс.

Чим кацівські книжки читати
Краще славня заспівати! 

Порошенко вихований на російській літературі. Оці жму руку, ваш покорний слуга...

Користуючись моїми конституційними правами, відкриваю дану тему, аби шановні дописувачі ФУП поділились своїми улюбленими російськими художніми творами (русской литературы). Російська культура в новій державотворчій парадигмі стає частиною, підмножиною великої української. Тому нам потрібна власна, не пов'язана з Москвою, філософська та наукова концепція, історичний дискурс, систематизація та культурний код російської культури як підмножини української.

Перевагу прошу віддавати романам, але якщо серед найулюбленіших є новели, повісті, логічно об'єднані добірки майстрів короткої прози або поезії - будь-ласка. Також прохання враховувати тільки твори, оригінально створені російською мовою, уникати російських за походженням письменників, які писали іншими мовами (наприклад, Набоков в еміграції).

Мій топ-10:

1. Фёдор Достоевский - Бесы
2. Андрей Платонов - Чевенгур
3. Михаил Шолохов - Тихий Дон
4. Венедикт Ерофеев - Москва - Петушки
5. Михаил Булгаков - Мастер и Маргарита
6. Аркадий и Борис Стругацкие - Град обреченный
7. Виктор Пелевин - Generation П
8. Фёдор Достоевский - Братья Карамазовы
9. Антон Чехов - Вишнёвый сад
10. Андрей Белый - Петербург (1-е издание)

Виправлено.

Ти мене вбив. Вважав тебе розумнішим.

Розгорнути попередні цитати...

Орєлька, 10 квітня 2024 10:40:24

oleg kievsky, 10 квітня 2024 10:31:02

Достоєвський навряд був божевільним. Він, наче на фабриці, ковав дуже прості на перший погляд думки. Літературного мистецтва - художня мова,  була як у творах філософів. Хоча для когось "Моральний кодекс строителя коммунизма" - це теж найулюбленіший літературний твір.

Якби я не чітала дастаевскава у школі, я б нічого не втратила б у власному житті. Дастаевскай хворів на шизофренію. Його твори важки для психікі і розуму людини. Сподіваюся що мій онук не буде це читати ніколи.

Именно Достоевского (и в меньшей мере Толстого) читают во всем мире
Это мировая классика (особенно для западной элиты)

Це хто "западная еліта"? Арєстовіч?

Платонов - Чевенгур.
Булгаков - Мастер и Маргарита, Собачье сердце.
Стругацкие - Град обреченный, Отягощенные злом.
Достоевский - Идиот, Братья Карамазовы.
Солженицын - В круге первом.
Ильф/Петров - 12 стульев, Золотой теленок.
Рыбаков - Дети Арбата.
Салтыков-Щедрин - История одного города.
Ерофеев - Москва-Петушки.
Пелевин - Поколение Пи.
Горенштейн - Место.
Довлатов - Зона.
Астафьев - Царь-рыба.

и т.д.

Якщо Вам подобається перечитувати Преступление и наказание, Бесі, Идиот, Братья Карамазовы, то Вы или исследователь "загадочной русской " души, т.е. психиатор или пациент психиатора.
С точки зрения легкости и художественности самого текста Достоевского - это пытка его читать.
Напомните  Ваши любимые цитаты Достоевского? Сколько десятков наберется?

Кроме "твари дрожащей" ничего и не вспомнишь.

Если Бога нет, то все можно.
Красота спасет мир.

Розгорнути попередні цитати...

I.G.I, 10 квітня 2024 11:53:26

Ale, 10 квітня 2024 11:53:02

Звідки?

он я вище цитату навів

Вже побачив
Штірліц улюблений герой радянських дебілів - тому що ходив в красивій нацтстський формі а не лежав під ржевом обісраний в тулупі)

 

Розгорнути попередні цитати...

oleg kievsky, 10 квітня 2024 11:20:10

slp, 10 квітня 2024 11:04:57

я насчет тиражей не знаю, но достоевский входит в обязательное чтиво интеллектуальной=левой элиты Запада (см Маск)
поэтому они так любят россию

То что Достоевский обязателен для изучения политологами и философами - это факт. Также как Маркс, Энегельс, Мао Цзе Дун, Ницше, Гитлер, Сталин и прочие идецные вожди различных племен.
Вот образчик "литературы" Достоевского, тиражи которого выросли в рашке-говняшке:

«Я во многом убеждений чисто славянофильских, хотя, может быть, и не вполне славянофил». <...> «И наконец, для третьих славянофильство, кроме этого объединения славян под началом России, означает и заключает в себе духовный союз всех верующих в то, что великая наша Россия, во главе объединенных славян, скажет всему миру, всему европейскому человечеству и цивилизации его своё новое, здоровое и ещё неслыханное миром слово. Слово это будет сказано во благо и воистину уже в соединение всего человечества новым, братским, всемирным союзом, начала которого лежат в гении славян, а преимущественно в духе великого народа русского, столь долго страдавшего, столь много веков обреченного на молчание, но всегда заключавшего в себе великие силы для будущего разъяснения и разрешения многих горьких и самых роковых недоразумений западноевропейской цивилизации. Вот к этому-то отделу убежденных и верующих принадлежу и я» — Достоевский Ф. М. «Дневник писателя». 1877 год. Июль-август. Гл. 2. Признания славянофил

Просьба проанализировать и дать собственную оценку этому опусу.

У меня единственная оценка  Достоевского - нацизм 100%

Его Дневник никто в мире не читает
Почитайте дневники любого писателя или поэта - там столько всего всякого

Читают его романы в которых он талантливо показывает темную сторону человека

Считается, что Достоевский лет на 50 раньше Фрейда описал подсознание и его влияние на личность ("бесы" из "подземелья" души).

Розгорнути попередні цитати...

Eugnat, 10 квітня 2024 11:30:44

Я читаю в день 50-100 сторінок художньої літератури, зараз переважно англійською (за рідкими винятками українською (якщо є переклад) або російською). На рік виходить нормально так книжок.

в феврале 2022 (когда больше месяца не было инета) я читал больше

А сколько я прочитал за июль - сентябрь 14-го!
40 дней в Луганске не было света.

     Н.Никулин "Воспоминания о войне":
Многие убедились на войне, что жизнь человеческая ничего не стоит и стали вести себя, руководствуясь принципом «лови момент» — хватай жирный кусок любой ценой, дави ближнего, любыми средствами урви от общего пирога как можно больше. Иными словами, война легко подавляла в человеке извечные принципы добра, морали, справедливости. Для меня Погостье было переломным пунктом жизни. Там я был убит и раздавлен. Там я обрел абсолютную уверенность в неизбежности собственной гибели. Но там произошло мое возрождение в новом качестве. Я жил как в бреду, плохо соображая, плохо отдавая себе отчет в происходящем. Разум словно затух и едва теплился в моем голодном, измученном теле. Духовная жизнь пробуждалась только изредка. Когда выдавался свободный час, я закрывал глаза в темной землянке и вспоминал дом, солнечное лето, цветы, Эрмитаж, знакомые книги, знакомые мелодии, и это было как маленький, едва тлеющий, но согревавший меня огонек надежды среди мрачного ледяного мира, среди жестокости, голода и смерти. Я забывался, не понимая, где явь, где бред, где грезы, а где действительность. Все путалось. Вероятно, эта трансформация, этот переход из жизни в мечту спас меня. В Погостье «внутренняя эмиграция» была как будто моей второй натурой. Потом, когда я окреп и освоился, этот дар не исчез совсем и очень мне помогал. Вероятно, во время войны это был факт крамольный, не даром однажды остановил меня в траншее бдительный политрук: «Мать твою, что ты здесь ходишь без оружия, с цветком в руках, как Евгений Онегин! Марш к пушке, мать твою!»…
Именно после Погостья у меня появилась болезненная потребность десять раз в день мыть руки, часто менять белье. После Погостья я обрел инстинктивную способность держаться подальше от подлостей, гадостей, сомнительных дел, плохих людей, а главное, от активного участия в жизни, от командных постов, от необходимости принимать жизненные решения — для себя и в особенности за других. Странно, но именно после Погостья я почувствовал цену добра, справедливости, высокой морали, о которых раньше и не задумывался. Погостье, раздавившее и растлившее сильных, в чем-то укрепило меня — слабого, жалкого, беззащитного. С тех пор я всегда жил надеждой на что-то лучшее, что еще наступит. С тех пор я никогда не мог «ловить мгновение» и никогда не лез в общую свару из-за куска пирога. Я плыл по волнам — правда, судьба была благосклонна ко мне…
Атаки в Погостье продолжались своим чередом. Окрестный лес напоминал старую гребенку: неровно торчали острые зубья разбитых снарядами стволов. Свежий снег успевал за день почернеть от взрывов. А мы все атаковали, и с тем же успехом. Тыловики оделись в новенькие беленькие полушубки, снятые с сибиряков из пополнения, полегших, еще не достигнув передовой, от обстрела. Трофейные команды из старичков без устали ползали ночью по местам боев, подбирая оружие, которое кое-как чистили, чинили и отдавали вновь прибывшим. Все шло как по конвейеру.

Убитых стали собирать позже, когда стаял снег, стаскивали их в ямы и воронки, присыпая землей. Это не были похороны, это была «очистка местности от трупов». Мертвых немцев приказано было собирать в штабеля и сжигать.
Видел я здесь и другое: замерзшие тела убитых красноармейцев немцы втыкали в сугробы ногами вверх на перекрестках дорог в качестве указателей.
Весь январь и февраль дивизии топтались у железной дороги в районе Погостье — Шала. По меньшей мере три дивизии претендовали на то, что именно они взяли Погостье и перешли железнодорожное полотно. Так это и было, но все они были выбиты обратно, а потом вновь бросались в атаку. Правда, они сохранили лишь номера и командиров, а солдаты были другие, новые, из пополнений, и они шли в атаку по телам своих предшественников.
Штаб армии находился километрах в пятнадцати в тылу. Там жили припеваючи… Лишали иллюзий комсомолок, добровольно пришедших на фронт «для борьбы с фашистскими извергами», пили коньяк, вкусно ели… В Красной армии солдаты имели один паек, офицеры же получали добавочно масло, консервы, галеты. В армейские штабы генералам привозили деликатесы: вина, балыки, колбасы и т. д. У немцев от солдата до генерала меню было одинаковое и очень хорошее. В каждой дивизии была рота колбасников, изготовлявшая различные мясные изделия. Продукты и вина везли со всех концов Европы. Правда, когда на фронте было плохо (например, под Погостьем) и немцы, и мы жрали дохлых лошадей.
Из штаба, по карте командовал армией генерал Федюнинский, давая дивизиям приблизительное направление наступления. Связь часто рвалась, разведка работала плохо. Полки теряли ориентировку в глухом лесу, выходили не туда, куда надо. Винтовки и автоматы нередко не стреляли из-за мороза, артиллерия била по пустому месту, а иногда и по своим. Снарядов не хватало…

Розгорнути попередні цитати...

slp, 10 квітня 2024 11:23:18

oleg kievsky, 10 квітня 2024 11:20:10

То что Достоевский обязателен для изучения политологами и философами - это факт. Также как Маркс, Энегельс, Мао Цзе Дун, Ницше, Гитлер, Сталин и прочие идецные вожди различных племен.
Вот образчик "литературы" Достоевского, тиражи которого выросли в рашке-говняшке:

«Я во многом убеждений чисто славянофильских, хотя, может быть, и не вполне славянофил». <...> «И наконец, для третьих славянофильство, кроме этого объединения славян под началом России, означает и заключает в себе духовный союз всех верующих в то, что великая наша Россия, во главе объединенных славян, скажет всему миру, всему европейскому человечеству и цивилизации его своё новое, здоровое и ещё неслыханное миром слово. Слово это будет сказано во благо и воистину уже в соединение всего человечества новым, братским, всемирным союзом, начала которого лежат в гении славян, а преимущественно в духе великого народа русского, столь долго страдавшего, столь много веков обреченного на молчание, но всегда заключавшего в себе великие силы для будущего разъяснения и разрешения многих горьких и самых роковых недоразумений западноевропейской цивилизации. Вот к этому-то отделу убежденных и верующих принадлежу и я» — Достоевский Ф. М. «Дневник писателя». 1877 год. Июль-август. Гл. 2. Признания славянофил

Просьба проанализировать и дать собственную оценку этому опусу.

У меня единственная оценка  Достоевского - нацизм 100%

Его Дневник никто в мире не читает
Почитайте дневники любого писателя или поэта - там столько всего всякого

Читают его романы в которых он талантливо показывает темную сторону человека

Считается, что Достоевский лет на 50 раньше Фрейда описал подсознание и его влияние на личность ("бесы" из "подземелья" души).

Та да. Жив серед орків і шукав бєсів в Європі.
Що характерно, ідеї бєсів прижилися саме в душах кацапів-орків.

Розгорнути попередні цитати...

slp, 10 квітня 2024 11:23:18

oleg kievsky, 10 квітня 2024 11:20:10

То что Достоевский обязателен для изучения политологами и философами - это факт. Также как Маркс, Энегельс, Мао Цзе Дун, Ницше, Гитлер, Сталин и прочие идецные вожди различных племен.
Вот образчик "литературы" Достоевского, тиражи которого выросли в рашке-говняшке:

«Я во многом убеждений чисто славянофильских, хотя, может быть, и не вполне славянофил». <...> «И наконец, для третьих славянофильство, кроме этого объединения славян под началом России, означает и заключает в себе духовный союз всех верующих в то, что великая наша Россия, во главе объединенных славян, скажет всему миру, всему европейскому человечеству и цивилизации его своё новое, здоровое и ещё неслыханное миром слово. Слово это будет сказано во благо и воистину уже в соединение всего человечества новым, братским, всемирным союзом, начала которого лежат в гении славян, а преимущественно в духе великого народа русского, столь долго страдавшего, столь много веков обреченного на молчание, но всегда заключавшего в себе великие силы для будущего разъяснения и разрешения многих горьких и самых роковых недоразумений западноевропейской цивилизации. Вот к этому-то отделу убежденных и верующих принадлежу и я» — Достоевский Ф. М. «Дневник писателя». 1877 год. Июль-август. Гл. 2. Признания славянофил

Просьба проанализировать и дать собственную оценку этому опусу.

У меня единственная оценка  Достоевского - нацизм 100%

Его Дневник никто в мире не читает
Почитайте дневники любого писателя или поэта - там столько всего всякого

Читают его романы в которых он талантливо показывает темную сторону человека

Считается, что Достоевский лет на 50 раньше Фрейда описал подсознание и его влияние на личность ("бесы" из "подземелья" души).

Ким счітаєцця?)

Все приповз антік, п***а

     Н.Никулин "Воспоминания о войне":
Многие убедились на войне, что жизнь человеческая ничего не стоит и стали вести себя, руководствуясь принципом «лови момент» — хватай жирный кусок любой ценой, дави ближнего, любыми средствами урви от общего пирога как можно больше. Иными словами, война легко подавляла в человеке извечные принципы добра, морали, справедливости. Для меня Погостье было переломным пунктом жизни. Там я был убит и раздавлен. Там я обрел абсолютную уверенность в неизбежности собственной гибели...
Атаки в Погостье продолжались своим чередом...Все шло как по конвейеру...

Більш запам'яталось це:
"...Вдруг в непрерывности ритма дорожного движения обнаружились перебои, шоссе расчистилось, машины застыли на обочинах, и мы увидели нечто новое – кавалькаду грузовиков с охраной, вооруженных мотоциклистов и джип, в котором восседал маршал Жуков. Это он силой своей несокрушимой воли посылал вперед, на Берлин, все то, что двигалось по шоссе, все то, что аккумулировала страна, вступившая в смертельною схватку с Германией. Для него расчистили шоссе, и никто не должен был мешать его движению к немецкой столице.
Но что это? По шоссе стремительно движется грузовик со снарядами, обгоняет начальственную кавалькаду. У руля сидит иван, ему приказали скорей-скорей доставить боеприпасы на передовую. Батарея без снарядов, ребята гибнут, и он выполняет свой долг, не обращая внимания на регулировщиков.
Джип маршала останавливается, маршал выскакивает на асфальт и бросает:
– …твою мать! Догнать! Остановить! Привести сюда!
Через минуту дрожащий иван предстает перед грозным маршалом.
– Ваши водительские права!
Маршал берет документ, рвет его в клочья и рявкает охране:
– Избить, обоссать и бросить в канаву!
Свита отводит ивана в сторону, тихонько шепчет ему:
– Давай, иди быстрей отсюда, да не попадайся больше!
Мы, онемевшие, стоим на обочине. Маршал уже давно отъехал в Берлин, а грохочущий поток возобновил свое движение..."

Драке майстерно зібрав в одній гілці перекличку усіх  кацапів, реальних чи ментальних, в т.ч. латентних 

Драке майстерно зібрав в одній гілці перекличку усіх  кацапів, реальних чи ментальних, в т.ч. латентних 

Дрейк вміє грати на ностальгії совків)

Драке майстерно зібрав в одній гілці перекличку усіх  кацапів, реальних чи ментальних, в т.ч. латентних 

 тебе в тому числі 

Драке майстерно зібрав в одній гілці перекличку усіх  кацапів, реальних чи ментальних, в т.ч. латентних 

Та невже?
Читаємо кацапську писанину, бо "враґа нада знать в ліцо".

Все, що слід прочитати у цапів - це Михайлу нашого, Євграфовіча.
 Там усі діагнози, що було у цапів і що буде.
 Решта - дурного смаку переспіви чужих ідей.

Салтиков (Щедрін) 

Ще з Н.Никулин "Воспоминания о войне":
Великий Сталин, не обремененный ни совестью, ни моралью, ни религиозными мотивами, создал столь же великую партию, развратившую всю страну и подавившую инакомыслие. Отсюда и наше отношение к людям. Однажды я случайно подслушал разговор комиссара и командира стрелкового батальона, находившегося в бою. В этом разговоре выражалась суть происходящего: «Еще денька два повоюем, добьем оставшихся и поедем в тыл на переформировку. Вот тогда-то погуляем!»
Впрочем, война всегда была подлостью, а армия, инструмент убийства — орудием зла. Нет и не было войн справедливых, все они, как бы их не оправдывали, — античеловечны. Солдаты же всегда были навозом. Особенно в нашей великой державе и особенно при социализме.
Вспоминаю еще один эпизод времен войны. Одному генералу, командовавшему корпусом на ленинградском фронте, сказали: «Генерал, нельзя атаковать эту высоту, мы лишь потеряем множество людей и не добьемся успеха». Он отвечал: «Подумаешь, люди! Люди — это пыль, вперед!» Этот генерал прожил долгую жизнь и умер в своей постели. Вспоминается судьба другого офицера, полковника, воевавшего рядом с ним. Полковник командовал танковой бригадой и славился тем, что сам шел в атаку впереди всех. Однажды в бою под станцией Волосово связь с ним была потеряна. Его танк искали много часов и наконец нашли — рыжий, обгоревший. Когда с трудом открыли верхний люк, в нос ударил густой запах жареного мяса.
Не символична ли судьба двух этих полководцев? Не олицетворяют ли они извечную борьбу добра и зла, совести и бессовестности, человеколюбия и бесчеловечности? В конце концов добро победило, война закончилась, но какой ценой? Время уравняло двух этих полководцев: в Санкт-Петербурге есть улица генерала и рядом с ней — улица полковника-танкиста.
«Что делают, гады! Ах, что делают, сволочи!» — все твердил наш полковник. Мы сидели рядом, смотрели с высоты на творящееся перед нами злодейство. Вдруг связист позвал полковника. Выслушав то, что говорили ему по телефону, полковник повернулся к нам: «Разведчиков и радистов накрыло тяжелым снарядом на подступах к деревне. Собирайтесь, пойдете им на смену!» Он указал пальцем туда, на холм, в кромешный ад огня и дыма. «Есть!» — ответили мы.
 

Ця гілка нагадала анекдот про котел в пеклі де варять грішників і вони одне одного там тримають і не випускають

Нема і не було ніколи в рашці ні культури, ні науки - в 19 ст при царі і в 20-му при совку, за залізною завісою жорсткої цензури дозволялось одним "творити" іншим споживати ті творіння.  Оцей мізерний безжально фільтрований шар "культури" і є вся велич в якій ми всі ЗМУШЕНІ були формуватись і жити.
І при царі і при коммі рашка була відокремлена від світової культури і науки - жили з наглим плагіатом, варились у власному лайні і тішились своїми містечковими геніями

Нема тут в гілці нікого іншого окрім жертв, зварених в тому котлі рашки - лише хтось усвідомлює це, а хтось і досі не відчуває жаху того що з нами всіма зробила та пекельна кухня

Розгорнути попередні цитати...

wim amster, 10 квітня 2024 21:29:45

slp, 10 квітня 2024 11:23:18

Его Дневник никто в мире не читает
Почитайте дневники любого писателя или поэта - там столько всего всякого

Читают его романы в которых он талантливо показывает темную сторону человека

Считается, что Достоевский лет на 50 раньше Фрейда описал подсознание и его влияние на личность ("бесы" из "подземелья" души).

Ким счітаєцця?)

Це Ви зараз якою мовою запитуєте?

Нема тут в гілці нікого іншого окрім жертв, зварених в тому котлі рашки

для вас создана ветка про украинскую литературу
оставьте свой отзыв, поддержите украинскую культуру, не жертва   

Розгорнути попередні цитати...

komarik2008, 11 квітня 2024 16:29:14

Нема тут в гілці нікого іншого окрім жертв, зварених в тому котлі рашки

для вас создана ветка про украинскую литературу
оставьте свой отзыв, поддержите украинскую культуру, не жертва  

Українська література це ще більш ніж руская фільтрована і понівечина імперською цензурою і прямими заборонами навіть її друку і самої мови. Саюс пісьменників в совку, то окрема палата для переламаних скалічених інвалідів з підписками про співпрацю з органами, завдяки тому з посиленим харчуванням, пайками і спецсанаторіями - нема там що підтримувати, бо якщо український літератор ,  писав те що хотів, його не друкували і як впирався то просто вбивали

Руская література та й українська часів імперських, що за царя що в совку, то оті "макарони в тюрмі" які дехто згадують як дуже смачну їжу


Всі народи мають творчих більш чи менш талановитих людей, то ж точно знаю що українська література матиме своє місце в світовій літературі.

А от у руской літератури перспективи поганенькі - занадто там всі скалічені, скрєпи вялічія в душах і мізках повростали намертво.

Розгорнути попередні цитати...

Ale, 10 квітня 2024 22:22:03

wim amster, 10 квітня 2024 21:29:45

Считается, что Достоевский лет на 50 раньше Фрейда описал подсознание и его влияние на личность ("бесы" из "подземелья" души).

Ким счітаєцця?)

Це Ви зараз якою мовою запитуєте?

Половецьким діалектом, а шо?)

Розгорнути попередні цитати...

slp, 10 квітня 2024 11:50:44

I.G.I, 10 квітня 2024 11:49:28

ну все вірно, педагог=педик, таке саме "прастоє сакращєніє" 

вообще-то есть шутка юмора про медиков и педиков (педагогов)

тобто ти хочеш сказати, що педагогів називаєш пєдіками?

Конечно
Это известный мем