Корі Шейк

Ціль адміністрації Байдена у війні була чіткою, послідовною і неодноразово озвучувалася публічно: допомогти Україні не допустити успіху російсько-терористичних військ на Донбасі.
російське вторгнення, не провокуючи Росію на розширення війни за межі України і, особливо, не втягуючи в неї безпосередньо Сполучені Штати. Мінімізація ризиків ескалації при одночасному наданні прямої допомоги та організації міжнародних політичних, економічних і військових зусиль на підтримку України була політикою адміністрації Байдена протягом перших двох років війни.
Реагуючи на вторгнення 24 лютого, президент Джо Байден чітко окреслив межі інтересів США:
Хоча ми надали Україні понад 650 мільйонів доларів оборонної допомоги лише в цьому році - в минулому році, дозвольте мені повторити це ще раз: Наші війська не задіяні і не будуть задіяні в конфлікті з Росією в Україні. Наші війська прямують до Європи не для того, щоб воювати в Україні, а для того, щоб захищати наших союзників по НАТО і заспокоювати цих союзників на сході.1


Корі Шейк очолює команду з питань зовнішньої та оборонної політики в Американському інституті підприємництва.
Раніше вона працювала в Державному департаменті та Міністерстві оборони, Раді національної безпеки, а також у президентській кампанії Маккейна 2008 року, викладала в Школі передових міжнародних досліджень Джона Гопкінса, Університеті Меріленда, Вест-Пойнті, Стенфордському університеті та на кафедрі воєнних досліджень Королівського коледжу Лондона.

Він також підкреслив вразливість підтримки з боку США, вдавшись до розлогих міркувань про захист американців від будь-якого підвищення цін на енергоносії.
Адміністрація також чітко визначила російські наміри; як заявив президент Байден, Росія "прагне знищити Україну і підкорити її народ".2 Асиметрія, коли Росія веде необмежену війну, а Україна повністю залежить від підтримки США, в той час як Сполучені Штати наклали жорсткі обмеження на свій внесок у відчайдушні зусилля України зберегти свою країну, була значною стратегічною перевагою для Росії.
Політика адміністрації Байдена була спрямована, головним чином, на обмеження американських ризиків, а не на максимізацію здатності України відновити безпеку свого народу і територіальну цілісність країни. І адміністрація не помилилася, коли тверезо оцінила інтереси США і розробила стратегію, що відповідає межам цих інтересів. Ця стратегія полягала у наданні широкої, але обмеженої підтримки Україні стільки часу, скільки буде потрібно.
Однак виникли проблеми, оскільки війна не є статичною, тоді як ця стратегія є такою. І в міру того, як війна набирає обертів, стратегія адміністрації Байдена зіткнулася зі своїми обмеженнями: патова ситуація на полі бою, слабшає внутрішня підтримка в країнах, які допомагають Україні, зневіра України в своїх перспективах, мобілізація Росією міжнародної підтримки і зростаюча впевненість у тому, що, якщо вона буде наполегливою, то досягне своїх цілей. Все це - результат витрат і тимчасових наслідків стратегії Байдена.

Антебеллум

Стратегія - це теорія справи: що відбувається, які інтереси задіяні, які інструменти та ресурси доступні для впливу на те, що відбувається, час і послідовність дій для досягнення цілей політики. Цей термін найкраще використовувати як дієслово, а не іменник. Як стверджує Лоуренс Фрідман, замість того, щоб мати стратегію, політики досягають найбільшого успіху, коли практикують стратегію, постійно оцінюючи її перспективи у світлі подій і відновлюючи баланс між її елементами.3
Стратегія національної безпеки Байдена була викладена адміністрацією в березні 2021 року напрочуд оперативно і незвично рано. Стратегія Байдена передбачала "покращення ситуації вдома та відновлення нашого лідерства за кордоном".4 Вона розглядала демократію в облозі, Китай як головну загрозу, але визнавала, що "і Пекін, і Москва вкладають значні кошти в зусилля, спрямовані на те, щоб перевірити силу США і перешкодити нам захищати наші інтереси та союзників".⁵
 Вона підтверджувала ідею про те, що "дипломатія, розвиток та економічне державне управління будуть провідними елементами національної безпеки США".

Американська зовнішня політика".
 Як і більшість звітів про Стратегію національної безпеки (СНБ), він переповнений заспокійливими заявами ("ми будемо робити розумний і дисциплінований вибір") і позбавлений бюджетних обмежень, які насправді визначають стратегію.
Основними геополітичними акцентами стратегії національної безпеки Байдена були Китай як загроза, що зростає, та "міні-розрядки" з іншими проблемними країнами. Однак ні Росія, ні Іран, ні Північна Корея не погодилися на цю угоду. І незважаючи на твердження адміністрації, що "потужна армія, яка відповідає умовам безпеки, є вирішальною перевагою Америки", оцінка адміністрацією достатності настільки розходиться з двопартійними поглядами в Конгресі, що законодавча гілка влади додала 25 мільярдів доларів до першого оборонного бюджету адміністрації, а також
США до другого. Враховуючи інфляцію, Байден фактично скоротив витрати на оборону у своїх перших двох бюджетних пропозиціях.

Міністерство оборони (МО) включило термін "інтегроване стримування" в офіційну Стратегію національної безпеки адміністрації Байдена до 2022 року як спосіб "об'єднати наші сильні сторони для досягнення максимального ефекту у стримуванні актів агресії". Воно передбачає "безперешкодне поєднання сил і засобів для переконання потенційних супротивників у тому, що витрати на їхню ворожу діяльність переважають над вигодами". Чим це відрізняється від звичайного стримування, так і не стало зрозуміло, і, незважаючи на популярність цього терміну в риториці МО, не схоже, що ця концепція вплинула на політику адміністрації.
Отже, напередодні російського вторгнення адміністрація розробила захисний інтелектуальний конструкт для керівництва політикою, хоча й дещо обтяжений манірними витребеньками на кшталт "інтегрованого стримування". Але реалізація цієї політики - тобто стратегії - мала фундаментальну вразливість, яка полягала у ворожості до міжнародної торгівлі.

Адміністрація зробила низку правильних кроків для зміцнення і розширення співпраці в галузі оборони, а також створила спільний фронт із союзниками щодо каральних економічних заходів (наприклад, санкцій на напівпровідники). Але вона вперто відмовлялася надати те, про що благали союзники: позитивне бачення, яке допомогло б країнам зменшити їхню економічну залежність від Китаю. Це вимагало б відкритості до значних торговельних угод, які адміністрація ідеологічно позиціонує як такі, що суперечать "зовнішній політиці для середнього класу". Такий підхід фактично збільшив залежність від військових елементів їхньої стратегії
 
- проблеми, що ускладнюється недостатнім фінансуванням і питаннями щодо довіри до США та їхньої компетентності після виведення військ з Афганістану.

Та давайте вже джерело, це пристойні люди роблять з самого початку.
І - власні думки з приводу, коментарі.

Президент Байден описав дії своєї адміністрації напередодні російського вторгнення у 2022 році:

Ми попередили світ про плани хуйло. Навіть дехто в Україні не вірив у те, що ми мали - те, що знайшло наше розвідувальне співтовариство. Ми забезпечили готовність НАТО стримати будь-яку агресію проти будь- якої країни-члена. Ми вели інтенсивну дипломатію з Росією, намагаючись відвернути цю жахливу війну. І коли російські бомби почали падати, ми без вагань почали діяти.

І вже в березні 2022 року офіційні представники Пентагону оголошували політику США щодо України приголомшливим успіхом інтегрованого стримування для запобігання нападу Росії на країну НАТО.
Очевидно, адміністрація передбачала потенційне російське вторгнення в Україну ще в березні 2021 року, коли росіяни провели масштабні навчання. Вона також робила численні приватні спроби стримати російське вторгнення, включно із запропонованим самітом США-Росія та зустрічами з директором ЦРУ Вільямом Бернсом у Москві в листопаді 2021 року та міністром Ентоні Блінкеном у січні 2021 року в Женеві. Отже, навіть за її власним визнанням, зусилля адміністрації зі стримування російського вторгнення не увінчалися успіхом.

Стратегія
Стратегія адміністрації після вторгнення Росії в Україну складалася з п'яти основних елементів: розкриття розвідувальної інформації, мобілізація міжнародної підтримки, запровадження економічних санкцій, дипломатична ізоляція Росії та надання військової допомоги Україні. Інформаційні війни.
Найбільш новим елементом стратегії адміністрації було те, як вона розсекречувала, ділилася з союзниками і передавала Росії інформацію про свою діяльність, таким чином, заздалегідь оприлюднюючи те, що готувала Росія. Хоча стратегічне використання інформації, як правдивої, так і неправдивої, є традиційним елементом війни, впродовж десятиліть, що передували війні в Україні, Сполучені Штати були жахливими в політичній війні, намагаючись визначити, як вільне і відкрите суспільство може захистити свій внутрішній простір від вторгнення супротивника, побожно і незграбно намагаючись використати знання про плани і дії супротивника як зброю.
Адміністрація вважала, що це відтермінувало російське вторгнення на кілька тижнів, запобігло потенційній спробі Росії використати фальшивий прапор і зменшило загрозу застосування хімічної та ядерної зброї. Як мінімум, вона зробила цінне попередження Україні, сприяла згуртованості союзників і вплинула на ставлення світової громадськості до Росії. Крім того, вона відновила довіру до оцінок американської розвідки, зміцнивши важливий компонент американської політики.

Але був і другий бік медалі - те, що про нас дізналися наші супротивники. Найважливіша частина розвідданих про військові зусилля США не була витягнута з тіні, а розкрита самою адміністрацією Байдена: Сполучені Штати були надмірно стурбовані російською ескалацією.

Президент Байден і його радник з питань національної безпеки неодноразово відстоювали обмеження підтримки України з боку США, заявляючи, що вони не хочуть розпочинати Третю світову війну. Особливо на початку війни Білий дім публічно доносив до Росії межі інтересів США в захисті України, підкреслюючи, що Америка не буде вживати заходів, спрямованих на прискорення конфлікту з Росією.
Можливо, реагуючи на ці побоювання, Росія періодично натякала на використання ядерної зброї у війні, розмістила тактичну ядерну зброю в Білорусі та здійснила процедуру її роззброєння. Ядерні загрози також фігурували в оголошенні Росією підконтрольних і непідконтрольних їй українських областей російською територією, щоб поширити стримування підтримки США на ці райони.
Вплив концерну на політику був особливо вражаючим, оскільки адміністрація не надавала великого значення російським ядерним загрозам. Директор національної розвідки Авріл Хейнс і директор центральної розвідки Вільям Бернс визнали і публічно засвідчили, що російські погрози мали на меті залякати Сполучені Штати, а не передбачали фактичне застосування ядерної зброї.
  Ядерні погрози Росії не стали на заваді підтримці України з боку США, але унеможливили введення американських військ в Україну, суттєво відтермінували прийняття рішень щодо типів та кількості американського обладнання, а також запобігли використанню американської зброї для нанесення ударів по російській території.
Таким чином, позитивний вплив політичної війни був нівельований проекцією Сполученими Штатами свого обмеженого страху перед російською ескалацією.
Адміністрація Байдена чудово впоралася з організацією міжнародного занепокоєння, коли Росія знову підняла привид ядерного застосування у лютому 2023 року.  Це може свідчити про те, що адміністрація усвідомила, що висловлення свого занепокоєння підвищує цінність російських загроз. Якщо це так, то це дозволить Сполученим Штатам зайняти вигідну позицію у випадку, якщо успіхи і сили Росії в Україні зазнають краху, а ймовірність застосування Росією ядерної зброї значно зросте.
 Командні  види  спорту.
 Вправна  дипломатія,  яка  протиставила  російським ядерним погрозам засудження з боку двох великих ядерних країн, які не підтримали Україну, була частиною великої роботи, спрямованої на створення широкої міжнародної участі та належного залучення з боку міжнародних інституцій. Адміністрація Байдена організувала засудження вторгнення в міжнародних організаціях (Організація Об'єднаних Націй, Група семи розвинених економік, Велика двадцятка, Європейський Союз, Європейська комісія та інші), ЄС, Міжнародний кримінальний суд і НАТО), водночас ведучи активну двосторонню роботу.

Початкові результати були вражаючими: 90 країн стали авторами резолюції, а 141 країна (з 193) проголосувала на Генеральній Асамблеї ООН за засудження російського вторгнення; лише Білорусь, Північна Корея, Еритрея, Сирія та Росія проголосували проти резолюції.
Країни за межами Європи - Японія, Австралія, Сінгапур - були основними країнами, що підтримували дипломатичні заходи, санкції і навіть надання зброї. Президент Байден відвідав Європу протягом місяця, щоб стати пліч-о- пліч з союзниками по НАТО і підтримати народ України. НАТО діяла швидко і рішуче, розгортаючи війська і надаючи командувачам повноваження для забезпечення спільної оборони. І хоча агресія Росії (а не вправна дипломатія) прискорила рішення Швеції і Фінляндії про вступ до НАТО, припинення сотень років нейтралітету стало потужним сигналом про цінність НАТО і довіру до американського лідерства (хоча нездатність адміністрації Байдена протягом такого тривалого часу домогтися прийняття Туреччини дещо послабила цей сигнал). Адміністрація Байдена організувала всесвітні зусилля за участю п'ятдесяти країн для визначення військових матеріалів і фінансової підтримки, яку можна було б надати Україні, і провела важку дипломатичну роботу, переконуючи країни надати її навіть тоді, коли Сполученим Штатам та іншим країнам не вистачало коштів для забезпечення власних потреб у сфері безпеки.
     Жодне з цих дипломатичних досягнень не було б можливим без рішучості адміністрації Байдена допомогти Україні та величезних зусиль, спрямованих на зближення країн та здійснення значних інституційних заходів. Нічого з цього не було б зроблено, якби Дональд Трамп переміг на президентських виборах 2020 року. На додаток до надання суттєвої міжнародної підтримки Україні, адміністрація Байдена зміцнила Сполучені Штати, продемонструвавши, на що здатна Америка - і не здатна жодна інша країна.
     Адміністрація поспішила заявити про свої зобов'язання. Наприкінці квітня 2022 року держсекретарі Блінкен і Остін відвідали Київ, щоб передати "непохитну підтримку Америки українському уряду та українському народу, в тому числі через нашу значну допомогу Україні у сфері безпеки, управління, економічних та гуманітарних потреб".
 Але адміністрація Байдена також тиснула на Україну, щоб вона припинила війну шляхом переговорів про припинення війни.
 Але адміністрація Байдена також тиснула на Україну, щоб вона вела переговори про припинення війни від самого її початку: під час цієї поїздки держсекретар Блінкен наголосив на "відновленні підтримки зусиль України щодо припинення російської агресії через дипломатію та діалог" і стверджував, що "наша подальша підтримка посилить позиції України на полі бою та за столом переговорів".

Стратегії не було жодної. Тільки реакція пост-фактум.

Саміт НАТО чудово проілюстрував внутрішні протиріччя в політиці адміністрації: хоча Сполучені Штати взяли на себе зобов'язання розмістити більше американських військовослужбовців на території України, також США, щоб заспокоїти союзників по НАТО,  відмовилися розглядати перспективи членства України в НАТО. Підкреслюючи глибину зобов'язань США перед союзниками по НАТО, адміністрація Байдена, на жаль, підкреслює, якою мірою Україна перебуває поза межами цього стану благодаті. Замість того, щоб заохочувати Україну приєднатися до колективної оборони Альянсу, адміністрація Байдена збільшила грошову допомогу країні і почала наголошувати на довгостроковості своїх зобов'язань щодо надання допомоги.

       Дипломатичні зусилля почали втрачати висоту: саміт G20 у вересні 2023 року під головуванням Індії відмовився засудити Росію; Туреччина відмовила у проході британським тральщикам, які мали очистити Чорне море від російських мін; протягом кількох місяців підтримка Угорщиною Росії перешкоджала наданню допомоги Україні з боку Європейського Союзу; а Словаччина обрала уряд, так само прихильний до Росії. Навіть у Польщі, найвідданішому прихильнику України, відбулися протести проти вступу України до ЄС. Країни глобального півдня зі зрозумілих причин занепокоєні цінами на продовольство і величезною різницею у занепокоєності західних країн війною в Україні та війнами в інших країнах. А всередині коаліції на підтримку України - включно з самою Україною - внутрішня політика почала утверджувати себе і зміщувати акценти. Ніде це не було настільки очевидним і важливим, як у Сполучених Штатах, де президент вніс до Конгресу законопроект про додаткове фінансування для допомоги Україні, але - станом на початок 2024 року - не зміг зібрати голосів для його ухвалення.

    Росія також почала налагоджувати міжнародну співпрацю: Північна Корея та Іран постачали їй боєприпаси та безпілотники, Китай розпочав поставки нелетальної зброї, торговельні шляхи для західних товарів були перенаправлені через країни Центральної Азії, щоб опосередковано постачати Росію. Змова була досить значною, щоб викликати занепокоєння щодо осі авторитарних держав, які діють разом у Європі та на Близькому Сході.
     Утім, дипломатичний елемент стратегії адміністрації Байдена виявився вражаюче успішним у залученні міжнародних інституцій та широкої міжнародної підтримки України, навіть попри те, що ізоляція Росії почала послаблюватися, а збереження підтримки ставало дедалі складнішим завданням.

Де "бабах"?
   Адміністрація також використала час, наданий першими розвідувальними даними, для досягнення консенсусу щодо розширення економічних санкцій, які торкнуться російського фінансового, енергетичного та транспортного секторів, а також закордонних активів держави та приватних осіб, та експортного контролю, щоб обмежити доступ до технологій. Як сказав президент, "ми збираємося підірвати їхню здатність конкурувати у високотехнологічній економіці 21-го століття". Адміністрація Байдена також чітко переконана, що економічні санкції завдадуть шкоди Росії. Виступаючи у Варшаві, президент сказав: "Ці економічні санкції є новим видом економічної політики, що здатна завдати шкоди, яка конкурує з військовою силою".
    Він підкреслив це на прес-конференції:
З: І, враховуючи його амбіції, ви впевнені, що ці руйнівні санкції будуть такими ж руйнівними, як російські ракети, кулі і танки?
Так. Як Російські кулі, ракети і танки в Україні. Так, це так.
З: Дякую, президенте Байден. Якщо санкції не можуть зупинити президента хуйло, то яке покарання може?
Я не казав, що санкції його не зупинять.

   Інституційним важелем для впровадження санкцій стала "Велика сімка". Ця стратегія отримала підтримку напрочуд широкого кола країн за межами Європи, включно з Сінгапуром. Основну ціну російських санкцій заплатили європейські країни, що, до великої честі європейських урядів, вони взяли на себе, агресивно зменшуючи свою залежність від імпорту російських енергоносіїв. Але, незважаючи на кілька раундів санкцій і зусилля західних компаній добровільно запровадити власні штрафні санкції для відмови від продукції та перенаправлення ланцюгів постачання, економічні важелі не змогли суттєво перешкодити російським військовим зусиллям.
    Ефективна робота російського центрального банку, уникнення дотримання санкцій багатьма країнами (включаючи Китай, Індію, Туреччину, Північну Корею, Саудівську Аравію, Пакистан та Об'єднані Арабські Емірати), ефективне використання транзиту через Центральну Азію третіми сторонами, а також масована переорієнтація російської економіки на виробництво воєнного часу продемонстрували, що економічну шкоду важко виміряти.28 Міжнародний валютний фонд дійшов висновку, що в перший рік війни вплив санкцій становив менше половини впливу фінансової кризи 2008 року на Росію.29 Хоча доходи Росії від продажу енергоносіїв впали на 24%, обсяги торгівлі повернулися до довоєнного рівня завдяки переорієнтації на Китай та Індію.
     Отже, драконівські економічні санкції виявилися набагато менш успішними, ніж передбачала і вимагала стратегія.

Політика іншими засобами.
       Військові елементи стратегії адміністрації Байдена були одночасно і найбільш експансивними, і найбільш проблематичними. Експансивними через величезні обсяги наданої військової техніки, а проблемними - через те, що ці зусилля виявили складність узгодження двох фундаментальних цілей політики США: надання допомоги Україні і водночас запобігання розширенню чи ескалації війни з боку Росії.
       У день вторгнення Росії в Україну Сполучені Штати оголосили про розгортання семи тисяч американських військовослужбовців у Європі. Наступного дня Верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі (SACEUR) активізував Сили реагування НАТО, а Сполучені Штати санкціонували виділення 350 мільйонів доларів на допомогу Україні, використавши їх із запасів Міністерства оборони.31 Так розпочався постійний барабанний дріб збільшення військової допомоги Україні та запевнення союзників США, який тривав протягом усієї війни. Ці зусилля мали ефект посилення ступеня відданості Сполучених Штатів союзникам по НАТО, але не Україні, тим самим заохочуючи Швецію та Фінляндію до вступу в НАТО, але цементуючи опозицію адміністрації Байдена до будь-якого заохочення прагнень України до членства в НАТО.
         У квітні 2022 року Міністерство оборони США створило Українську оборонну контактну групу. UDCG збиралася щомісяця на авіабазі Рамштайн у Німеччині, щоб почути від України, якої військової підтримки вона потребує, визначити, які країни коаліції мають таку підтримку, визначити, що саме вони готові надати, а також опрацювати логістику її доставки в Україну. До другої зустрічі в ній брали участь сорок країн, до третьої - п'ятдесят.
         Президент зобов'язався допомагати Україні "стільки, скільки буде потрібно". Але тривале зобов'язання надавати підтримку - це не те саме, що надання Україні підтримки, необхідної для досягнення її мети: витіснення Росії з міжнародно визнаної території України. Як зазначає Філліпс О'Брайен, американська військова допомога була системами обмеженого радіусу дії та оборонного призначення.

           Протиріччя в політиці США між підтримкою України та запобіганням російській ескалації призвело до повторюваного циклу: Україна благала про системи, в яких Вашингтон відмовив, союзники (зокрема, Велика Британія) рухалися вперед без Сполучених Штатів, адміністрація Байдена піддавалася публічній критиці та міжнародному тиску і поступово відступала, надаючи системи через місяці і навіть роки після того, як вони були б найбільш ефективними.34 Так відбувалося з наданням ракет HIMARS, танків "Абрамс", літаків F-16, касетних боєприпасів і ракет ПТРК "АТАКМС". Образа додавалася, коли офіційні представники Пентагону виправдовували свою нерішучість тим, що українці не потребували цих конкретних систем, не могли навчитися керувати ними вчасно, щоб вплинути на результат війни, або що це було не найкращим використанням наявних коштів.
           Лише в рамках одинадцятого президентського пакету допомоги у сфері безпеки Сполучені Штати надіслали Україні  високомобільні артилерійські ракетні системи (HIMARS). Відмова від танків також стала особливо яскравою ілюстрацією того, що імідж Байдена як рішучого прихильника України суперечить його фактичній нерішучості. Україна просила надати танки. Сполучені Штати врешті-решт поступилися і погодилися надати їх наприкінці січня 2023 року, коли президент Байден виправдовував цей крок тим, що "вони [українці] повинні мати можливість протистояти російській тактиці і стратегії, що розвивається, на полі бою в найближчій перспективі". Незважаючи на визнання невідкладності ситуації, адміністрація Байдена обговорювала це рішення місяцями і спочатку планувала поставити танки на рік пізніше.
    Щодо F-16, адміністрацію Байдена довелося підштовхувати союзники: спочатку адміністрація наполягала на тому, що винищувачі не мають відношення до війни, потім на тому, що пілотів неможливо підготувати за такий стислий період часу, потім на тому, що винищувачі занадто дорогі. Зрештою, у березні 2023 року вона погодилася, що країни- партнери можуть поставити Україні F-16. У травні того ж року вона оголосила, що Сполучені Штати візьмуть участь у підготовці пілотів для польотів на цих F-16, лише після того, як були присоромлені союзниками, які вже погодилися надати літаки. Водночас адміністрація Байдена публічно запевнила росіян, що "ці F-16 не будуть мати відношення до майбутнього контрнаступу "
    Наслідки затримки з постачанням зброї та боєприпасів найбільш трагічно і наочно проявилися в російському будівництві оборонних споруд наприкінці 2022 та на початку 2023 року. Супутникові фотографії показують російські мінні поля та окопи, що створювали оборону на глибині, недоступній для українських військ, протягом шести місяців між тим, як Україна попросила танки, і тим, як Сполучені Штати погодилися.40 І Америка погодилася лише після того, як стало зрозуміло, що Німеччина не надасть свої танки, якщо цього не зроблять Сполучені Штати - таким чином надсилаючи агресивний сигнал про те, що Сполучені Штати намагаються змусити союзників взяти на себе ризики відплати, на які ми не готові йти самі.

  Після того, як український наступ восени 2023 року не призвів до драматичного прориву російської оборони, на Заході запанувала похмура покірність, очікуючи, що війна затягнеться щонайменше до 2025 року і що країни, які надають зброю, вичерпають можливості для підтримки. Незважаючи на цей висновок, адміністрація Байдена не виділила ані коштів, ані зусиль для відродження промислової бази Сполучених Штатів та їхніх союзників. Українські зброярі та фінансові прихильники тепер мали внутрішні фронти опозиції та кубки з оголеною зброєю, жахлива арифметика втрат і чисельності населення між Росією та Україною стала значущою, і навіть президент України - символ героїчного опору країни - мав труднощі з політичним трактуванням у Вашингтоні.
    Патова ситуація на східному фронті та політичні обмеження США на використання зброї проти Росії призвели до того, що Україна змістила акцент на Крим, почала здійснювати диверсії проти Росії та розвивати власну оборонну промисловість, і сподіваючись на технологічний прорив, який відновить мобільність на полях битв. Ці умови ще більше посилять вагу політичного рішення, зумовленого страхом перед ескалацією, дозволити російській території бути притулком, де американська зброя не буде застосовуватися.
     

багато слів

багато слів

в підсумку "нема стратегії, є страх"

   Усунення недоліків
   Адміністрація Байдена могла б зробити три речі краще:
•   залучити президента до неодноразового публічного обґрунтування того, чому перемога України відповідає американським інтересам, і пояснення того, наскільки ціна проекту відповідає його цінності;
•   витратити політичний та економічний капітал, щоб різко і швидко збільшити виробництво і постачання зброї;
•   визнати, що саме Росія, а не Сполучені Штати, має бути найбільше стурбована ескалацією, і обрати тактику, яка б підтверджувала це переконання.


    Президент Байден звернувся до американського народу з величезним проханням - п'ятдесят чотири транші військової допомоги Україні на загальну суму 45 мільярдів доларів до кінця 2023 року - не витрачаючи свій політичний капітал на аргументацію того, чому це відповідає американським інтересам або як це зобов'язання вписується в наші пріоритети.
    І це було головною проблемою, що риторика президента значно випереджала його політику. Українцям слід пробачити їхнє розчарування прірвою між категоричними заявами президента Байдена про те, що хуйло "треба зупинити", і нерішучістю його адміністрації у вжитті заходів для досягнення цієї мети. Коли в січні 2024 року Росія здійснила свій наймасштабніший повітряний наліт на Україну, Білий дім обмежився публічною заявою, в якій засудив зволікання Конгресу з наданням допомоги. Це засудження було справедливим, але заява Білого дому була поганим засобом для досягнення як припинення російських руйнувань в Україні, так і ухвалення Конгресом додаткової допомоги.
   Адміністрація також не зробила достатньо швидких кроків, щоб виправити кричущу вразливість, яку виявила допомога Україні, а саме - нестачу озброєнь та військової техніки в арсеналах союзників. Занепокоєння міністерств оборони, включно з Пентагоном, щодо того, що Україні не слід надавати зброю, оскільки її не вистачає для наших власних потреб, були б набагато переконливішими, якби ці запаси були хоча  б  наближеними  до  адекватних  нашим  потребам.  Темпи використання озброєнь Росією та Україною збільшують неадекватність наших запасів, але не означають, що вони є достатніми для наших потреб.
   У випадку війни навіть такого рівня інтенсивності, як російсько-українська, будь-яка західна армія, включно з американською, вичерпала б необхідну вогневу міць за кілька тижнів, не кажучи вже про війну, в якій нам довелося б перетинати безкраї простори Тихого океану, щоб захистити невеликий острів поблизу ворожого материка.
   

   Гроші та політика можуть вирішити цю проблему. Оборонна промисловість хотіла б мати багаторічні контракти, які роблять економічно вигідним будівництво заводів і підготовку робочої сили. Військові служби хотіли б мати бюджети, які не вимагають від них виключати фінансування в надії на те, що Конгрес перекриє політичний курс адміністрації щодо головної лінії на оборону. Члени Альянсу хотіли б, щоб регуляторні обмеження на спільне виробництво були послаблені, а це необхідно для виробництва необхідної кількості озброєнь і боєприпасів, щоб зробити вагомий внесок у спільну війну з іншими країнами Альянсу. Проте станом на початок 2024 року існували лише слабкі ознаки того, що адміністрація готова виділити ресурси для того, щоб зробити свою стратегію виконуваною.
  Однак найбільш важливим для України був би концептуальний зсув, за якого Сполучені Штати стали б менш стурбовані ескалацією, ніж Росія, яка програла б свою агресивну війну ще швидше, якби втягнула Вашингтон та його союзників у пряму участь. Стримування в основі своїй є конкурентним ризиком, а Америку продовжували підганяти менш схильні до ризику, ніж вона сама, навіть тоді, коли Вашингтон мав набагато більше права на помилку, зважаючи на свою силу.

багато слів

Так виглядає "генерація контенту" на форумі за відсутності генерації контенту.
Ви очікували багато думок? Від юзера Seroga?
Гугл транслейт і побільше букв - ось запорука успіху.

   Висновок
    Стратегія президента Байдена мала величезну перевагу - вона не призвела до втрат серед американців. Вона також продемонструвала американське лідерство в підтримці міжнародного порядку і мобілізації міжнародних коаліцій, продемонструвала експансивний вплив і економічне домінування Сполучених Штатів і їхніх союзників, продемонструвала інженерну і оперативну досконалість західної військової техніки, була економічно ефективною з точки зору руйнувань, завданих ворожій армії, і посилила відданість союзників по НАТО їхній спільній обороні. І безсумнівно, якби не крещендо зусиль, докладених адміністрацією Байдена, Україна програла б свою війну і була б знищена як нація.
     Тим не менш, на початку 2024 року адміністрація Байдена опинилася в стратегічній ситуації, схожій на ситуацію адміністрації Буша в 2005 році: виділивши величезні ресурси на військові зусилля, які не були успішними і, ймовірно, не могли досягти успіху на нинішній траєкторії, уряд залишався інтелектуально не готовим прийняти підходи, які могли б привести до кращого результату. І як у випадку з війною в Іраку Джорджа Буша, президентська адміністрація Джо Байдена тепер окремо пов'язана з війною в Україні: якщо зусилля зазнають невдачі, це буде виглядати як катастрофічна розв'язка американського втручання в Афганістані.
    Головним недоліком стратегії адміністрації Байдена була їхня затятість у виправленні помилок. Вони часто розглядали стратегію як іменник, а не дієслово. А на війні здатність адаптуватися до мінливих обставин часто є різницею між успіхом і поразкою. Адміністрація почала з сильних позицій, вправно використовуючи інформацію, розробивши базуку економічних санкцій, організувавши широку міжнародну та інституційну підтримку і надавши Україні ріг достатку військового спорядження.
    Але вона продовжувала припускатися помилок, які свідчили про нерішучість американської політики ще довго після того, як умови, що викликали занепокоєння, зникли, і не поспішала виправляти такі вразливі місця, як недостатність військових запасів, що заважає не лише українським військовим зусиллям, але й американським. Таким чином, чим довше тривала війна Росії в Україні, тим менше статична оцінка адміністрації як стратегічної поразки Росії відповідала подіям і тим гіршою була стратегія адміністрації Байдена.

   Адміністрація Байдена мала б зробити те, чого вона не зробила, - скоригувати свою стратегію з часом, щоб затягнути зашморг навколо Росії, доки хуйло не програє на полі битви, не переосмислить цінність продовження знищення України або не буде усунутий від влади в Росії. Сполученим Штатам слід було раніше надати Україні більш потужну зброю, що дозволило б їй відповісти на російські атаки. Замість того, щоб продемонструвати американську стриманість, це дало б Росії підстави побоюватися, що її дії спровокують більшу підтримку України. Крім того, адміністрація мала б дати зрозуміти, що додаткові атаки на цивільні об'єкти спровокують скорочення термінів вступу України до НАТО з підконтрольною їй територією і зобов'язаннями щодо возз'єднання. Нарешті, Росія повинна усвідомлювати, що якщо вона застосує ядерну зброю, Сполучені Штати та їхні союзники будуть полювати на всіх, хто був причетний до прийняття рішення і виконання, і або вб'ють їх, або побачать їх у Гаазі. Адміністрація також повинна звернутися до російського народу із закликом не підтримувати війну, що є геноцидом.
   Адміністрація Байдена продовжує вважати, що Росія зазнала стратегічної поразки в Україні, хоча чим довше тягнеться війна, тим важче не помічати територіальних здобутків Росії, її толерантності до жертв і здатності продовжувати війну, незважаючи на західні санкції.
   Війна також викрила недостатність західного виробництва зброї, розколи в західній солідарності та конвергенцію авторитарної підтримки, байдужості та ворожості з боку Глобального Півдня. Чим довше триває війна, тим більше стратегічна боязкість, а не стратегічна рішучість, стає визначальною рисою участі США.

Коротенький аналіз про стратегію США. Там тех є люди , які  бачать недоліки Адміністрації Байдена і вважають що деякі речі тре виправляти і діяти трохи рішучіше, але в цілому  підтримують

Кому цікаво, всю книгу можн6а почитати ТУТ

Спасибо. Очень интересно.

короче: писдец... 

стратегия, стратегия... она началась не с войны, а с создания всех предпосылок для войны задолго до 2022. Истоки стратегии надо там искать. А это все — писдеж постфактум.

короче: писдец... 

стратегия, стратегия... она началась не с войны, а с создания всех предпосылок для войны задолго до 2022. Истоки стратегии надо там искать. А это все — писдеж постфактум.

 Для того щоб взаємодіяти з союзниками, бажано знати їхні думки на певні речі, на минуле на тепер , на майбутнє. Тому  цей, якти виразився "писдеж постфактум " зовсім не заважатиме налагоджуванню такої взаємодії...

Розгорнути попередні цитати...

serginio,  7 квітня 2024 23:05:19

багато слів

Так виглядає "генерація контенту" на форумі за відсутності генерації контенту.
Ви очікували багато думок? Від юзера Seroga?
Гугл транслейт і побільше букв - ось запорука успіху.

Тут  все коротко розжовано, бо вже задовбало ці фантазії що мали і що має робити США...

багато слів

Це 9 розділ з книги War in Ukraine

Розгорнути попередні цитати...

Observer,  7 квітня 2024 23:13:44

serginio,  7 квітня 2024 23:05:19

багато слів

Так виглядає "генерація контенту" на форумі за відсутності генерації контенту.
Ви очікували багато думок? Від юзера Seroga?
Гугл транслейт і побільше букв - ось запорука успіху.

Тут  все коротко розжовано, бо вже задовбало ці фантазії що мали і що має робити США...

Це суб'єктивна думка невідомо кого. Вона має право на існування, як і ваша, чи моя. Таких "розжовувачів" в світі більше, ніж дохера. Форум, як форма спілкування, цікавий саме в сенсі суб'єктивних приватних думок, зокрема, вашої, як людини, котра не полінувалась запостити цей "коротенький аналіз"(с)
Проте цього ми не побачили. Тому особисто для мене і було дещо дивним бачити такий сплеск активності.

Розгорнути попередні цитати...

Seroga,  7 квітня 2024 23:48:59

Observer,  7 квітня 2024 23:13:44

Так виглядає "генерація контенту" на форумі за відсутності генерації контенту.
Ви очікували багато думок? Від юзера Seroga?
Гугл транслейт і побільше букв - ось запорука успіху.

Тут  все коротко розжовано, бо вже задовбало ці фантазії що мали і що має робити США...

Це суб'єктивна думка невідомо кого. Вона має право на існування, як і ваша, чи моя. Таких "розжовувачів" в світі більше, ніж дохера. Форум, як форма спілкування, цікавий саме в сенсі суб'єктивних приватних думок, зокрема, вашої, як людини, котра не полінувалась запостити цей "коротенький аналіз"(с)
Проте цього ми не побачили. Тому особисто для мене і було дещо дивним бачити такий сплеск активності.

Тебе цікавлять думки ботів  чи невідомо кого в такому питанні як Стратегія США у війні України з Росією? Ти дурак чи бот?

Треба признатися  - ми для США лише фігура у їх геополітичних шахматах. Маю надію, що хоча б не пішака, яку готують до розміну

короче: писдец... 

стратегия, стратегия... она началась не с войны, а с создания всех предпосылок для войны задолго до 2022. Истоки стратегии надо там искать. А это все — писдеж постфактум.

так шо , хуйло правий ? США спровокували хуйла ?

Розгорнути попередні цитати...

Медведылло,  7 квітня 2024 23:39:01

короче: писдец... 

стратегия, стратегия... она началась не с войны, а с создания всех предпосылок для войны задолго до 2022. Истоки стратегии надо там искать. А это все — писдеж постфактум.

так шо , хуйло правий ? США спровокували хуйла ?

Для ждуна-підхуйловця хуйло завжди правий

Розгорнути попередні цитати...

Observer,  7 квітня 2024 23:55:04

Seroga,  7 квітня 2024 23:48:59

Тут  все коротко розжовано, бо вже задовбало ці фантазії що мали і що має робити США...

Це суб'єктивна думка невідомо кого. Вона має право на існування, як і ваша, чи моя. Таких "розжовувачів" в світі більше, ніж дохера. Форум, як форма спілкування, цікавий саме в сенсі суб'єктивних приватних думок, зокрема, вашої, як людини, котра не полінувалась запостити цей "коротенький аналіз"(с)
Проте цього ми не побачили. Тому особисто для мене і було дещо дивним бачити такий сплеск активності.

Тебе цікавлять думки ботів  чи невідомо кого в такому питанні як Стратегія США у війні України з Росією? Ти дурак чи бот?

Я не "дурак", і не бот. Якщо відкриєте очі і перечитає мій пост, можливо, зрозумієте, що мене цікавлять думки користувачів форуму з приводу того лантуха букв, котрий вони принесли на форум. В конкретному випадку, ваші думки.
Проте, як бачу, цього сподіватись марно.
Чий текст ви принесли? Хто це? Чому текст цього автора має бути цікавим спільноті?  Ви перший день на форумі, такі елементарні речі і базові норми для вас невідомі?

Розгорнути попередні цитати...

Медведылло,  7 квітня 2024 23:39:01

короче: писдец... 

стратегия, стратегия... она началась не с войны, а с создания всех предпосылок для войны задолго до 2022. Истоки стратегии надо там искать. А это все — писдеж постфактум.

так шо , хуйло правий ? США спровокували хуйла ?

Хуйло живе в паралельному світі, тому  і діє -ірраціонально, у нього в Україні всі нвцікі, бандьори, мальчікі в трусіках , і вообще мі воюєм з НАТО за вялічіє аналоговнєт.

І хто після того його спровокував, сам подумай, НАТО, вялічіє чи мальчікі в трусіках...

Останнє редагування: 8 квітня 2024 00:13:10 від Seroga

Треба признатися  - ми для США лише фігура у їх геополітичних шахматах. Маю надію, що хоча б не пішака, яку готують до розміну

Ну да, король , не менше 
Головне, щоб українці жили добре (с)
А взагалі, Бзежинський декілька книжок на цю тему написав, в 90х, візьміть і почитайте, все написано ще тоді.

Розгорнути попередні цитати...

Seroga,  8 квітня 2024 00:00:20

Observer,  7 квітня 2024 23:55:04

Це суб'єктивна думка невідомо кого. Вона має право на існування, як і ваша, чи моя. Таких "розжовувачів" в світі більше, ніж дохера. Форум, як форма спілкування, цікавий саме в сенсі суб'єктивних приватних думок, зокрема, вашої, як людини, котра не полінувалась запостити цей "коротенький аналіз"(с)
Проте цього ми не побачили. Тому особисто для мене і було дещо дивним бачити такий сплеск активності.

Тебе цікавлять думки ботів  чи невідомо кого в такому питанні як Стратегія США у війні України з Росією? Ти дурак чи бот?

Я не "дурак", і не бот. Якщо відкриєте очі і перечитає мій пост, можливо, зрозумієте, що мене цікавлять думки користувачів форуму з приводу того лантуха букв, котрий вони принесли на форум. В конкретному випадку, ваші думки.
Проте, як бачу, цього сподіватись марно.
Чий текст ви принесли? Хто це? Чому текст цього автора має бути цікавим спільноті?  Ви перший день на форумі, такі елементарні речі і базові норми для вас невідомі?

Щоб в ботів і дураків не було фантазій на тему шо робило і робитиме СЩА- викладено цей розділ з книги, для ЛІКБЕЗу... прийми це спокійно, почитай  і йди спати.

Розгорнути попередні цитати...

schoolboy,  8 квітня 2024 00:02:27

Медведылло,  7 квітня 2024 23:39:01

короче: писдец... 

стратегия, стратегия... она началась не с войны, а с создания всех предпосылок для войны задолго до 2022. Истоки стратегии надо там искать. А это все — писдеж постфактум.

так шо , хуйло правий ? США спровокували хуйла ?

Хуйло живе в паралельному світі, тому  і діє -ірраціонально, у нього в Україні всі нвцікі, бандьори, мальчікі в трусіках , і вообще мі воюєм з НАТО за вядічіє аналоговнєт.

І хто після того його спровокував, сам подумай, НАТО, вялічіє чи мальчікі в трусіках...

Хуйло діє абсолютно раціонально
Якщо ви того не розумієте, то це ваші проблеми