Розгорнути попередні цитати...
Щоб якось знайти людину що здатна стати хорошим інженером такого напрямку, то треба просіяти десятки тисяч людей, пробуючи їх навчити та зацікавити.
Які ракети? Там грошей немає...ось : манагер, юрист банкір , іменчендайзер, бродрбрей, дізайнер, флоріст, брокер ., бармен, танцор... . о то цікаво там бабло...
І це також.
Але ще й досить спрощено.
Треба попрацювати певний час на заводі і потім піти в приватний сектор щоб зрозуміти різницю.
Але головне що на заводах метастази совка надто надовго затрималися. У мене нопогані спогади про деяких керівників але загальний фон, ну таке... Особливо якщо підприємство режимне, то оця несвобода - її відчуваєш буквально шкірою. Паркан з колючим дротом, вхід-вихід через пару прохідних, до яких територією від цеху відстань чималенька. Ти не можеш змістити обідню перерву, не можеш вийти поза офіційний час такої перерви вийти за територію без перепустки підписаної керівником рівня замдиректора. Кумівство. Ти не можеш покарати підлеглого бо він є двоюрідним онуком керівника вище тебе, і прочяя і прочяя і прочяя. Можна довго розповідати. І при цьому не дуже велику зарплатню компенсують траханням мізків про лояльність рідному заводу.
А навколо давно капіталізм, де стосунки простіші та чесніші.
Я коли витягував з заводу дружину вона спершу не розуміла, як так можна, там же ж надійно, колектив, начальство - атци радниє і т.п. А потім з отакенними очима розповідало який же це кайф не працювати "за парканом".
Останнє редагування: 4 березня 2024 02:26:16 від H.Kropp
