Yury Bogdanov
1 д. ·
Не про Конституцію. Про політику з кулуарів. Трохи цинічний витверезник.
1. Найбільше про політику і вибори в кулуарах зараз говорять ті, хто публічно розповідає про “не час для політики” і “не час говорити про вибори”.
2. Ніякого запиту на партію “з військових” чи партію “з волонтерів” у виборців нема. Якщо якийсь список очолить “суперзірка-військовий” (поки така зірка одна) - то і буде партія військових. Навіть якщо наступні 9 місць у списку займуть не-військові. Партія Притули (чи іншої супер-зірки волонтерства) - то і буде партія волонтерів. В інших списках будуть військові і волонтери як обов’язковий атрибут.
3. Партійні плани влади відсутні. Є ідеї. Хтось каже про партію національної єдності, хтось про похід кількома колонами. Зрозуміло одне - слуг народу на наступних виборах точно не буде. Це і правильно. Але поки ніякої системної роботи по підготовці до виборів не ведеться.
4. Як політичний актор військові (на кінець війни це буде від 1,4 до 2.0 мільйонів людей за оцінками співрозмовників) не сформувалися через дуже різний цивільний бекграунд і різне уявлення про прекрасне. І особливих передумов для формування спілотного соціально - політичного запиту від ветеранів нема. Хіба що дуже загальні уявлення про суспільну повагу та увагу.
5. Що робити з біженцями - мігрантами з точки зору політики не дуже зрозуміло. Це наразі тільки в Європі від 3.0 до 4,5 мільйонів виборців. Ніхто не будує ілюзій що мінімум 50% з тих хто поїхав не повернеться, але в жодної партії чи політгрупи немає стратегії як з цими людьми працювати як з електоратом. Як організовувати їх голосування. Як комунікувати їм зараз. Ні в кого нема.
6. По окремим персоналіям:
1) Володимир Олександрович піде на другий термін. Без сумніву. «Виграли війну. Відбудуємо країну» - це лозунг мрії для його оточення. Справа за «малим» - виграти війну. Що стосується питань про те, що було “до війни” - то за лісом дерев не видно і в оточенні президента від незручних (обґрунтованих та не дуже) питань сподіваються відпетляти. В разі перемоги-перемоги їх оптимізм обгрунтований.
2) У Петра Олексійовича зараз таки склалася унікальна ситуація, коли у його партії перспектив більше ніж у нього самого. Але він має пройти свій шлях усвідомлення цього. Як і його найближче оточення.
3) Віталій Володимирович щиро вірить що стане президентом. Хто його в цьому переконав? Частина оточення на чолі з Палатним. Яка розводить мера не продовження життя УДАРу як національного проекту. За рік роботи в полях (так, під час війни) рейтинг партії зменшився з 3.0 до 1.2%. Про бюджети краще промовчу, щоб не злити народ.
4) «Партія Арестовича» поки не знаходить підтвердження у кроках і діях, бо - наскільки говорять злі язики - з таким обличчям грошей ніхто не дає.
5) Юлія Володимирівна, як переконує її оточення, все більше розмірковує про пенсію. Ну бо краще піти на пенсію депутатом, ніж набрати 2% і піти на пенсію.
6) Вам же точно цікаво. Що там по Залужному? Питання про Валерія Федоровича і політику цілком природне - він другий за рівнем легітимності українець прямо зараз. Але мене вже навіть трохи втомило слухати про людей, що “абсолютно точно знають” що “Залужний піде на вибори” чи “політика точно не для нього”. Але тут в мене знання нема. І я цьому щиро радий. Війну б закінчити для початку.
7) Ніяких виборів цього року не буде. Як перервати військовий стан, на порушивши купу працюючих процедур цивільного адміністрування ніхто не знає. Скоріше за все самий ранній строк планування виборів - осінь 2024. Хоча вибивати бюджети під вибори осінню цього року чи весною 2024, мабуть, дуже весело. І справжні професіонали з цим бігають.
8) Деякі наші партнери справді говорять що ми мусимо провести вибори в строки “мирного часу”, але цього не дуже схвалюють навіть ті, хто мав би бути не проти законсервувати владу.
9) Про ніякі вибори “у Дії” серйозних розмов нема. Хоча ідея в окремих головах ще живе.
От якось так.
! 
Петра перестали видеть новым президентом , стоит почитать ТС.... Вольтера... 
