Щоранку зсивілий Харон прикрашає свого човна:
Брязкальця, іграшки, книги, зошити в косу лінію
Харон працює від дзвінка до дзвінка, зранку і допізна
Харон править човен й маршрут свій ніколи не змінює
Харон забирає учнів школи номер сто п'ятдесят
Маленький рожевий зайчик сумно лежить на березі
Харон проводжає на борт школярів, батьків й дошкільнят
Й вирушає в дорогу, що чорною стрічкою стелиться
Харон не вивозить - він весла свої протер аж до дір
І човен його не вміщає одразу всіх пасажирів
Харон дзвонить Одіну, бере великий його Скідбладнір
Прикрашає мереживом і відвозить дітей у Вирій
Сідає на березі, курить, довго дивиться в водну товщ
Чотири пігулки золофта - замість магічного зілля
На небі спокійно лежить мерехтливий Великий Ковш
Харон не вивозить і пише заяву на звільнення
+++++
Це Жора.
Жора класний і смішний.
Жора завжди приходить на допомогу.
Жора любить міцний алкоголь, довгі розмови на балконі та настольні ігри.
Жора любить жінок. Різних. Красивих, розумних, сильних, слабких, чуттєвих, важких, емоційних, зважених, безрозсудних, зламаних, своїх, чужих, усіх. Він в усіх бачить щось надзвичайне.
Жора до усіх вміє знайти підхід, якщо відчуває, що потрібно.
Жора надзвичайно любить своїх людей.
Жора любить дивувати і приносити вау-відчуття.
Жора любить різні пальто та дурнуваті капелюхи.
Жора любить припертися в найапатичніший момент і сказати "виходь, я під будинком, ми ідемо в ліс"
Жора після поранення бере за руку і каже "не знаю, що ти робила, але я тебе чув. Роби далі, будь ласка."
Жора писав мені перед останньою операцією "тримай кулачки"
Я тримала....
Я дуже люблю Жору.
Всі наші спільні знайомі люблять Жору.
Але Жори більше нема. Жору вбила русня.
+++++
мої кращі подруги замовлять суші в Євразії на Дмитрівській.
"Єбать, які смачні тут мідії" — каже одна, киваю у відповідь.
Мідії дійсно ахуєнні, особливо з цим часниковим соусом.
Я їм сирний місо-суп з лососем. Мені хуйово.
Мої кращі подруги обговорюють суїцид.
"Якась в мене така хуйова чуйка перед цими бойовими,
Я з *** домовилась — він мене йобне в разі чого,
А якщо не встигне, то я собі приготувала кольосіки —
5-6 пігулок, і всьо, п***а. Бо як ви понімаєте — в полон я не піду".
їй 22 роки, вона нещодавно вийшла заміж.
Я їм сирний місо-суп з лососем. Мені хуйово.
Мої кращі подруги обговорюють суїцид так, неначе це покупка нових кросівок
Чи звичайні плітки на балконі із вінстоном з чорничною капсулою та горіховим айкосом.
"Хуйня" — перебиває її моя інша подруга, що сидить по праву руку —
"3-4 штучки фентанілу вистачить. Це канєшно не надто приємно, але принаймні надійно".
Я їм сирний місо-суп з лососем. Мені хуйово. "А як воно діє?"
Мій безтурботно-веселий вигляд зраджують сповнені жаху очі.
"Та як-як. Організм настільки сильно упарюється, шо забуває як дихати.
Просто задихаєшся та і всьо".
Я їм сирний місо-суп з лососем. Мені хуйово. Здається, цей суп з фентанілом,
Бо я забуваю як дихати. Здається, що це передсмертне марево від асфіксії,
Але я чітко бачу, як моя краща подруга вмирає, потім ще одна, потім ще і ще.
Я бачу все в деталях. Здається, останнім часом я дихаю йобаним фентанілом,
але все ніяк не помру остаточно.
Тільки вмираю по частинам з кожним, кого люблю.
мої кращі подруги замовлять суші в Євразії на Дмитрівській.
Вони сміються, жартують про відірвані кінцівки, прострелені жопи,
спижджену волонтерку, аватарів , свою смерть, своє самогубство.
Я їм сирний місо-суп з лососем і мені хуйово. Здається, він з фентанілом.
Та сама Оленямка
https://t.me/muzahuyuza 
