"Козак Мамай, або чужа молодиця"
Мудрий борщ.

Давай-но кітлик! — покрикував він на владику.
І превелебний, ледве знайшовши, притяг із хижі найбільшого казана й заходився його шкребти та мити.
— М’ясива сюди, Іваненку!
І пан алхімік притяг до печі щойно обпатраного барана, вже розрубаного й перемитого, чималого барана, того самого, що нині вранці його витягли з мішка, котрий висів під вікном у панни Ярини.
— Тягніть-но трішки оцту! — поклавши всю баранину в казан і трохи її в воді поваривши, покрикував Козак Мамай.
І отець Мелхиседек припер міцного оцту добренні дерев’яні коновки.
— Мало! — сказав Мамай.
І владика приніс іще одне відерце, а Мамай вилив його в той же казан.
— А ще води? — спитала Явдоха.
— Води більш не треба.
— Без води? — здивувалась матуся.
— Перцю мені, перцю! — гукав Мамай, і поблискувала проти вогню його сережка.
— Скільки ж тобі перцю? — спитав господар дому.
— Жмень із п’ять.
— Здурів! — ахнула Явдоха.
— Та щоб гіркий був! — наполягав Мамай.
— Є ось червоний, стручкуватий, — подавав єпископ. — Капсікум аннуум…
— Тертий?
— Авжеж!
— Сип сюди.
Отець Мелхиседек висипав вогнисту потерть у киплячий казан, і тонко змелений червоний перець, з парою злітаючи в повітря, зашибав у носи, і сливе всі зачхали, а найдужче Песик Ложка, що метушився там чи не моторніше за всіх.
— Ще мені перцю! — волав Мамай.
— Є ось чорний, піпер нігрум.
— Тертий?
— Тертий.
— Давай лишень. Сип, сип, сип!
— Ось перець білий…
— Ке сюди! А де ж кайєнський?
— Кайєнського, здається, в господі нема.
— Шкода!.. Тепер — цибулі, матінко!
— Аж ось і цибуля.
— Оце стільки? Мало. Мало! — потім горлав: — Агов, солі мені, солі, ваше преосвященство!
І превелебний пан єпископ ніс йому тую сіль.
Він аж захекався від метушні.
Скинувши рясу, лишився в новій козацькій сорочині лепського гаптування, що над ним немало попосиділа на дозвіллі його небога, Подолянка.
Палали березові дрова в челюстях варистої печі, аж уся хата гула…
Та метушня потроху вже вщухала.
Підсипавши в казан жменьку сухої гірчиці, докришивши на додачу ще який десяток цибулин, щільно накривши посудину, всі посідали біля печі на ослоні — та й чекали, принюхувались, смакуючи зарані добру козацьку страву.
— Славний буде борщ, — сказав, помовчавши, владика. Аж зітхнув, бо в його уяві вже випливали спогади про славне та відчайдушне життя, про мудрий на Січі борщ. — Добрий буде! — повторив він, принюхуючись.
— А звісно ж, добрий, — помовчавши, погодився Мамай. — Мудрий-таки борщ! От коли б іще сюди та яку жменьку отого анахтемського…
— Кайєнського? Нема ж…
— Та воно й так… — злякано озвалась Явдоха.
— Покуштуємо, — розгладжуючи русяву бороду, озвався коваль Іванище. — Правда ж, пане сотнику? — поважно спитав він у Михайлика.
— Атож! — поспішила за нього матінка. — Покуштуємо. Сотникам треба ж…
— Я сам, мамо, я сам! — аж розсердився, скраснівши, парубок. Він, може, навіть сказав би супроти матінки й гостре яке-небудь слово, коли б не прочинились двері та не став би на порозі архієрейської куховарні келійник, отець Зосима, добре знайомий уже нам куценький ченчик.

У Шолом Алейхема часто згадувався молочний борщ.

Меня стало цікаво, подивилась рецепт. Пишуть, у свій час був дуже популярним в Одесі серед єврейського населення. Звичайно, він без м'яса - бо ж є молоко, і рецепт трохи відрізняється від звичайного .

Даруйте, знайшла тільки російською.
=============================

Способ приготовления

Картофель очистите, нарежьте небольшими кусочками.

Залейте двумя стаканами горячей подсоленной воды, отварите.

Далее остудите и протрите вместе с отваром.

Капусту, морковь, свеклу, лук, коренья петрушки измельчите, отправьте в кастрюлю, добавьте томат-пюре, сахар.

Залейте все картофельной смесью и потушите 20-25 минут.

Добавьте до нормы воду, доведите до кипения, снимите с огня.

Влейте растительное масло и лимонную кислоту.

Перед подачей добавьте в тарелку с борщом кислое молоко и зелень.

А що, ніхто не пам'ятає назви та рецепти борщів кінця 18 століття?

А я наводив їх багато разів на ФУПі.

Ви може ще і участник війни 1812 года?

Зопалу сьорбнувши козацької страви, рейтар очаманів, закашлявся, засіпався, зачмихав і зачхав, аж у печінці йому щось закавкало, аж руки зсудомило, аж білозорі його баньки полізли на лоба.
   — їж! — наполягав Мелхиседек.
   — Не можу! — нарешті здобувся на слово бідолашний рейтар, котрому до тої хвилини здавалось, буцім він може все на світі. — Не можу, майне геррен!
   — Лигай-но! — підбадьорював бундючного барона Козак Мамай.
   — Це ж — якась нелюдська страва!
   — Ти ж сам казав, що ви не люди!?
   — Ой! Від цього й лев умре…. — А ми, гляди, живі та дужі.
   — Що козакові здорово, те німцеві — смерть! — посміхнувся Гнат Романюк.
   — Наминай, собако! — звелів пан сотник.
   — Умру-таки, майне геррен!
   — Ковтай!
   — Сконаю…
   — А коли сконаєш, — озвався й Козак Мамай, — коли ти не годен навіть козацької страви заживати, то чого ж ти припер нашу землю плюндрувати? Тебе ж тут, слимаче, зітруть на макуху… Гамай!
   — Ой, пробі, майне геррен! Ой, умру!
   Переймаючи німцеву поведінку. ловлячи за хвіст його чорта-суперечника, Козак також зайшов у спірку:
   — Та не вмреш, — сказав він, — не вмреш, а дуба даси.
   — Славні прусські рицарі дають не дуба, а богу душу!
   — їж! Богу… душу… мать! — розвередився до краю Мамай.
   — Ой, умру!
   — Та не вмреш, а гигнеш!
   — Ой… гигну! — нарешті перестав на кожне слово заперечувати німчин.
   — Гигнеш?
   — Гигну.
   — Переставишся?
   — Переставлюсь.
   — Здохнеш, пане?
   — Ой, здохну ж!
   — От і добре, — зареготав Козак Мамай. — Ми ж тут об заклад побилися: чи гигнеш ти, чи здохнеш, а чи дуба даси?
   А владика доточив миролюбно:
   — Або їж, або кажи — про що питають: чого сюди прийшли?
   — Не скажу…
   — То їж!
   — Не можу!
   — То кажи.
   — Ні! Не скажу…
   — То бери ложку!
   — Не скажу! Але… під тиском обставин… я змушений…
   — Ну, гаразд, нехай буде «під тиском обставин». Кажи!
   — Унзер унюбервіндліхер гауптман звелів вашому недоумкуватому гетьманові — розбити на озері греблю, щоб увійти в Мирослав по сухому.
   — Коли ж ви маєте все це зробити?
   — На світанку.
   Почувши те, отець Мелхиседек прожогом зірвався з-за столу, став надягать на себе рясу, бо ж тривала й тривала війна, — і, вже виходячи з господи, почув запитання Романюка:
   — Ти кажеш: ваш гауптман наказує ясновельможному? Гетьманові України?!
   — А чого ж! Де ж видано, щоб якийсь пернатий Однокрил… від нього ж гусаком тхне верстов за дві! — щоб якийсь поганий гетьман та щось наказував німецьким благородним рицарям? Ого!
   — Хто ж кого наймав? — саркастично спитав отець Мелхиседек і вийшов, грюкнувши дверима куховарні.
   — Одведіть пана барона в холодну, — кивнув Мамай куценькому монашкові та й поспішив з товаришами за архиреєм-полковником.
   Виходячи останнім, пан Купа-Стародупський пильно озирнувся на, Зосиму, що саме починав в'язати руки полоненому рейтарові.
   Коли всі вийшли, куценький ченчик, озирнувшись на двері й схопивши чиюсь мокру ложку, так заходився коло мудрого борщу, аж лящало за вухами, а полонений пан барон з неприхованим страхом стежив за коротконогим монашком: слимак слимаком, а до того ж борщу! — і пан барон задумався над тим, що ж за химерні люди живуть у оцій незбагненній стороні?

Цікаво було б побачити, як перетинаються українські діалекти з видами борщу,
який варять в тих, чи інших місцевостях.
Стосовно того, де борщ люблять в Україні найбільше, питань нема взагалі -
тільки на Харківщині є селище Борщова 

Кацапи намагалися захопити, але наші, такі, відбили.
Бо Борщова ж

Ще є містечко Борщів. Здається так, там навіть фестиваль борщу є

 А потім пишуть шо після 18-00 не їдять

Розгорнути попередні цитати...

гДе я?, 24 лютого 2023 19:06:45

Цікаво було б побачити, як перетинаються українські діалекти з видами борщу,
який варять в тих, чи інших місцевостях.
Стосовно того, де борщ люблять в Україні найбільше, питань нема взагалі -
тільки на Харківщині є селище Борщова 

Кацапи намагалися захопити, але наші, такі, відбили.
Бо Борщова ж

Ще є містечко Борщів. Здається так, там навіть фестиваль борщу є

Взагалі-то і Борщівок багато по всій Україні, але Борщова - одна )

Розгорнути попередні цитати...

гДе я?, 24 лютого 2023 18:33:24

шуша, 24 лютого 2023 18:21:30

В Скадовську пригощали борщем з сушеними бичками. Смачно. Але перший раз я теж очима блимала, коли побачила.

А ще є класичний борщ з кількою в томатному соусі і квасолею.
Смакує холодним.

Ми його більше з бичками у томатному соусі любимо  але у дитинстві бабуня варила з кількою, задля мене голови їм відривали, бо мені не подобалися їхні погляди з полумиска 

Очима кліпали? 

База в борщу як і в каві вода.
Коли добра вода (мяке джерело/глибока криниця )  - тоді добрий борщ

Бульон (мясо) добре (в скороварці з тиском 40хв коли без то дві години мінімальний вогонь) зварений дуже важливо
Буряк червоний солодкий і багато тушкований голова

Інші інгрідієнти вже на смак

Колишня моя інженер-технолог (не кухар) раптом питання.
Тримати добу в холод і потім істи
5 діб зберігання якщо не пхалися інгідієнти що не тримають такий термін
 
Сало часник само собою але вже до столу

У Шолом Алейхема часто згадувався молочний борщ.

Меня стало цікаво, подивилась рецепт. Пишуть, у свій час був дуже популярним в Одесі серед єврейського населення. Звичайно, він без м'яса - бо ж є молоко, і рецепт трохи відрізняється від звичайного .

Даруйте, знайшла тільки російською.
=============================

Способ приготовления

Картофель очистите, нарежьте небольшими кусочками.

Залейте двумя стаканами горячей подсоленной воды, отварите.

Далее остудите и протрите вместе с отваром.

Капусту, морковь, свеклу, лук, коренья петрушки измельчите, отправьте в кастрюлю, добавьте томат-пюре, сахар.

Залейте все картофельной смесью и потушите 20-25 минут.

Добавьте до нормы воду, доведите до кипения, снимите с огня.

Влейте растительное масло и лимонную кислоту.

Перед подачей добавьте в тарелку с борщом кислое молоко и зелень.

Показати зображення...

Фотофільтр?

В євреїв "борщ" солодкий
Перебір цукру

Але в них цукор навіть в рибі яку їм можна істи.
Дуже специфічна кухня м'яко кажучи

Мова про ашкеназі але не з території постсовка

Цікаво було б побачити, як перетинаються українські діалекти з видами борщу,
який варять в тих, чи інших місцевостях.
Стосовно того, де борщ люблять в Україні найбільше, питань нема взагалі -
тільки на Харківщині є селище Борщова 

Кацапи намагалися захопити, але наші, такі, відбили.
Бо Борщова ж

Щаз!
Борщів броварський район Київська обл

місто Борщів Тернопільська обл!

Розгорнути попередні цитати...

гДе я?, 24 лютого 2023 19:06:45

Цікаво було б побачити, як перетинаються українські діалекти з видами борщу,
який варять в тих, чи інших місцевостях.
Стосовно того, де борщ люблять в Україні найбільше, питань нема взагалі -
тільки на Харківщині є селище Борщова 

Кацапи намагалися захопити, але наші, такі, відбили.
Бо Борщова ж

Щаз!
Борщів броварський район Київська обл
місто Борщів Тернопільська обл!

Борщівки ще по всій Україні

«По закінченні одного борщу подавали другого сорту. І скільки сортів бувають борщі — так на диво! Борщ з говядиною або, по–тодішньому, з яловичиною; борщ з гусем, прежирно вигодуваним, борщ зі свининою»

По мясу 50/50
- Ребра свині (можна кістки слабо обваловані)
- Півтора фунтовий шмат корови з якого германці варять ріндлсуп.
Набір на ринку або в супермаркті спеціальний
В Україні на жаль така  корова рідкість
Її тут готують до 8 годин на межі булькання
В чехів таке мясо теж є

Борщ в уяві типу австрійця
Можна просміятися)

Бульон овочевий на 4 години ще норм
Далі пішов треш

Хоча чувак назвав свій борщ геніальним

Цікаво було б побачити, як перетинаються українські діалекти з видами борщу,
який варять в тих, чи інших місцевостях.
Стосовно того, де борщ люблять в Україні найбільше, питань нема взагалі -
тільки на Харківщині є селище Борщова 

Кацапи намагалися захопити, але наші, такі, відбили.
Бо Борщова ж

під києвом є борщів

Борщ, це дуже смачно.

Але коли на свята мама готує капустняк з реберцями, що аж ложка стоїть, та жарить пиріжки з картоплею до нього.....
Ще й два мисника - сметана, та топлені шкварки з цибулею..... Перчина гостра, бажано тільки з грядки.....
Й холодна чарка домашнього "самжене".....

То вже нірванааааааааааааа аааААААААААААААААА!!!!!!!

В мене таке буде завтра. Зараз реберьця варяться. Правда, ТМ "Самжене" за відсутністі треба замінити чімось іншим.

Борщ в уяві типу австрійця
Можна просміятися)
Бульон овочевий на 4 години ще норм
Далі пішов треш
Хоча чувак назвав свій борщ геніальним

Подруга жінки (наша кума), вже більше 20-ти років живе в Токіо.
Кілька років тому приїзджала з чоловіком (японцем) до Херсону.
Водили по нашим закладам пригощати різним, у тому числі і суші.
Спробувавши два-три варіанти, він стримано і ввічливо щось їй сказав.
Вона сміється. Каже - він питає, навіщо вони це готують, якщо не розуміють
якого смаку треба добиватись? 

Розгорнути попередні цитати...

Lemberg.AT, 24 лютого 2023 20:24:20

Борщ в уяві типу австрійця
Можна просміятися)
Бульон овочевий на 4 години ще норм
Далі пішов треш
Хоча чувак назвав свій борщ геніальним

Подруга жінки (наша кума), вже більше 20-ти років живе в Токіо.
Кілька років тому приїзджала з чоловіком (японцем) до Херсону.
Водили по нашим закладам пригощати різним, у тому числі і суші.
Спробувавши два-три варіанти, він стримано і ввічливо щось їй сказав.
Вона сміється. Каже - він питає, навіщо вони це готують, якщо не розуміють
якого смаку треба добиватись? 

Ну не факт, що українські роли гірші. Вони може й інші, але смакують. Цього достатньо. А зробити оригінал, це треба місцеві продукти

Так само борщ. Картопля в інших країнах не така, буряк не такий

якась буряківка
буряк взагалі дуже обережно треба додавати, якщо додавати взагалі

-Чому не можна займатись сексом на майдані?
-Порадами замучуть.

Які ж ви всі категоричні
Одному без картоплі, іншому без буряка.
Ще комусь без томатів.

Та води попийте без всього.
Навіщо це обговорювати?
В кожного свій смак.

Зопалу сьорбнувши козацької страви, рейтар очаманів, закашлявся, засіпався, зачмихав і зачхав, аж у печінці йому щось закавкало, аж руки зсудомило, аж білозорі його баньки полізли на лоба.
   — їж! — наполягав Мелхиседек.
   — Не можу! — нарешті здобувся на слово бідолашний рейтар, котрому до тої хвилини здавалось, буцім він може все на світі. — Не можу, майне геррен!
   — Лигай-но! — підбадьорював бундючного барона Козак Мамай.
   — Це ж — якась нелюдська страва!
   — Ти ж сам казав, що ви не люди!?
   — Ой! Від цього й лев умре…. — А ми, гляди, живі та дужі.
   — Що козакові здорово, те німцеві — смерть! — посміхнувся Гнат Романюк.
   — Наминай, собако! — звелів пан сотник.
   — Умру-таки, майне геррен!
   — Ковтай!
   — Сконаю…
   — А коли сконаєш, — озвався й Козак Мамай, — коли ти не годен навіть козацької страви заживати, то чого ж ти припер нашу землю плюндрувати? Тебе ж тут, слимаче, зітруть на макуху… Гамай!
   — Ой, пробі, майне геррен! Ой, умру!
   Переймаючи німцеву поведінку. ловлячи за хвіст його чорта-суперечника, Козак також зайшов у спірку:
   — Та не вмреш, — сказав він, — не вмреш, а дуба даси.
   — Славні прусські рицарі дають не дуба, а богу душу!
   — їж! Богу… душу… мать! — розвередився до краю Мамай.
   — Ой, умру!
   — Та не вмреш, а гигнеш!
   — Ой… гигну! — нарешті перестав на кожне слово заперечувати німчин.
   — Гигнеш?
   — Гигну.
   — Переставишся?
   — Переставлюсь.
   — Здохнеш, пане?
   — Ой, здохну ж!
   — От і добре, — зареготав Козак Мамай. — Ми ж тут об заклад побилися: чи гигнеш ти, чи здохнеш, а чи дуба даси?
   А владика доточив миролюбно:
   — Або їж, або кажи — про що питають: чого сюди прийшли?
   — Не скажу…
   — То їж!
   — Не можу!
   — То кажи.
   — Ні! Не скажу…
   — То бери ложку!
   — Не скажу! Але… під тиском обставин… я змушений…
   — Ну, гаразд, нехай буде «під тиском обставин». Кажи!
   — Унзер унюбервіндліхер гауптман звелів вашому недоумкуватому гетьманові — розбити на озері греблю, щоб увійти в Мирослав по сухому.
   — Коли ж ви маєте все це зробити?
   — На світанку.
   Почувши те, отець Мелхиседек прожогом зірвався з-за столу, став надягать на себе рясу, бо ж тривала й тривала війна, — і, вже виходячи з господи, почув запитання Романюка:
   — Ти кажеш: ваш гауптман наказує ясновельможному? Гетьманові України?!
   — А чого ж! Де ж видано, щоб якийсь пернатий Однокрил… від нього ж гусаком тхне верстов за дві! — щоб якийсь поганий гетьман та щось наказував німецьким благородним рицарям? Ого!
   — Хто ж кого наймав? — саркастично спитав отець Мелхиседек і вийшов, грюкнувши дверима куховарні.
   — Одведіть пана барона в холодну, — кивнув Мамай куценькому монашкові та й поспішив з товаришами за архиреєм-полковником.
   Виходячи останнім, пан Купа-Стародупський пильно озирнувся на, Зосиму, що саме починав в'язати руки полоненому рейтарові.
   Коли всі вийшли, куценький ченчик, озирнувшись на двері й схопивши чиюсь мокру ложку, так заходився коло мудрого борщу, аж лящало за вухами, а полонений пан барон з неприхованим страхом стежив за коротконогим монашком: слимак слимаком, а до того ж борщу! — і пан барон задумався над тим, що ж за химерні люди живуть у оцій незбагненній стороні?

Вибачте, а ви ото тут яку ідею захищаєте цитуючи майже еталонний совеццький твір?

А ніхто не думав, що Маркевич просто друканув якийсь лівий рецепт борщу? На основі польського?
Він же не кулинар, а письменник.