мовою треба звукУ
Хіба - що він дотримується оцього правила, що можливо (але мені - дивно): щоб бути прискіпливим і до себе:
3.
род. а, муз. Тон певної висоти і сили (на відміну від шуму). Музичний звук відкриває безмежний простір для утворення не лише красивих звукових форм, але й наповнювання їх змістом живої творчої душі художника (Історія української музики, 1922, 23); Він почав оповідати другий свій сон. Він був ніби в концерті. Се була музика нових поколінь, нечувані комбінації звуків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 387).
4.
род. а, лінгв. Членороздільний елемент людської мови, утворюваний за допомогою органів мовлення. Найдужче мучився [панотець] звуком «и», бо ані тни не міг вимовити його на кінці слова (Лесь Мартович, Тв., 1954, 255); Складотворчий звук; Голосні звуки.
