Довгострокове побачення. 09.05.1983. (Уривок із книги спогадів)
Заходжу у кімнату побачень й бачу: приїхали мама та жінка. Привітав їх за пасхальним звичаєм тричі: "Христос Воскрес!" Відповіли тричі: "Воістину Воскрес!" Поцілувались тричі. На столі: освячені напередодні Пасха, просфора, масло, ковбаса, яйця, сир. У глечику стояла освячена на свято Водохреща вода. Сіли за стіл. Випив я свяченої води, став їсти Пасху та свячену їжу.
Мама тим часом розповідає:
- Того вечора, коли тебе посадили в КПЗ, приїхало сім чоловік на чолі з начальником міліції. Пояснили: "Вашого сина затримали - віз крадені тканини з льонокомбінату. Ось ордер на обшук".
Таке пояснення давало їм право ритись де завгодно - шукати крадені тканини. Поперекидали весь одяг у шафах, рились у тумбочках, ліжках, лазили на горище. Цілу ніч слухали касети, котрі знайшли у твоїй кімнаті. Докоряли, що перемикач діапазонів радіоприймача зафіксований на коротких хвилях.
Дивувались: "Ну що він сам один хотів вдіяти проти всесильної радянської влади?"
На щастя, до батькової кімнати, де твій отой зошит лежав, не дійшли бо, знайшовши щось у воскотопці, сказали: "Цього досить. Закінчуємо обшук!"
Забрали три бочки бензину та шість із половиною мішків крупи. Забрали і мене - ночувала в КПЗ але вранці відпустили. Батько тієї ночі поїхав із ними й бачив як там у міліції вони ту крупу та бензин ділили - накинулись як вовки на здобич.
Пізніше приходив твій друг Петро. Приносив Андрійкові цукерки та все бідкався, що ось дожились при радянській владі до того, що вже хороших цукерок дитині немає в продажу. Жалів тебе, співчував. Усе допитувався: "Як це могло статися? Невже ви нічого не помічали? Може, він із ким дружив і той його науськав?.. Як же виручити друга? Може, ви дасте слідчим хабара? Понесіть, може, врятуємо Миколу…"
Батько каже: - У міліції працює мій друг Павлік. Він допоможе.
На другий день Павліка звільнили. Знову твій друг приходить й ту саму пісню співає.
Батько каже: - Ну, нічого, там у мене ще один друг є - виручить.
Назвав ім'я . Наступного дня і того звільнили.
Добрий знайомий попередив батька: "Все, що ви з тим чоловіком говорите, - усе воно в міліції на магнітофоні".
- Та я помічала, що він щось тримає та поправляє за пазухою але чомусь значення цьому не надавала. А біля будинку хтось засідав у кущах - слідкували. Усі друзі, знайомі та односельчани від нас відвернулися. Приходив тільки найкращий батьків друг Андрій. По селу пустили неймовірні чутки, в тому числі й таку, що ти мав радіостанцію - тримав зв'язок із ЦРУ. (В КДБ існував відділ дезінформації – в ЗМІ друкували брехню, через своїх агентів поширювали чутки, котрі знеславлювали непокірних людей) В газетах же нічого про тебе не писали. Приходив Петро ще, та ми не пустили його на поріг. Тоді він до Зіни в магазин став ходити. Прийде і: "Ну як же Миколі допомогти?"Ж
У твоєї двоюрідної сестри, котра живе за стіною, несподівано залицяльник з'явився. Та такий багатий - на таксі приїздить, подарунки дарує. Та як тільки слідство закінчилось, зник так же несподівано, як і з'явився.
Пізніше виявилось, що той твій друг Петро, котрого ти так щедро пригощав та ще й додому продукти давав, має власну квартиру, жінку та дітей. Завідуюча магазину, в котрому батько працює, знає його та сім'ю їхню. Виявилося, що віз ти тоді не спирт, а звичайнісіньку воду. А брат його, Арсен, працює не на спиртозаводі, а теж у міліції.
Якось батько у міськвідділі міліції відкрив не ті двері й побачив у кабінеті за столом Петра. Так той зробив вигляд, що не впізнав батька, - встав і так ввічливо: "Ви кого шукаєте, чоловіче? Може, я чим зможу допомогти?"
Микола Сирнюк, Зінин родич, через друзів, котрі працюють у міліції, хотів заступитись за тебе, але ті йому сказали: "Там така каша заварилась... Не лізь туди, а то ще й тебе посадять".
