Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

Чотири кулі у відповідь на виборчі фальсифікації

ЧОТИРИ КУЛІ АНДЖЕЮ ПОТОЦЬКОМУ
(Атентат Мирослава Січинського у відповідь на виборчі фальсифікації )

У неділю, 12 квітня 1908 року, цісарський намісник Галичини 46-річний граф Анджей Потоцький приймав прохачів у будинку намісництва на Гетьманських валах у Львові. Близько першої дня до його кабінету зайшов студент права Мирослав Січинський, 20 років. Розгорнув папери і дістав револьвер. — "Се за наші кривди, за вибори, за смерть Каганця!"— вигукнув. Пролунали чотири постріли. Потоцький упав. Перша куля потрапила в ліве вухо й зачепила мозок. Наступні пробили лоб, палець лівої руки і ліве плече. До кабінету вбіг секретар. Почалася паніка. Січинський поклав револьвер на підлогу. Вийшов до передпокою і сів. За півгодини прийшов поліцейський комісар, українець Бігун. Січинський пішов до нього із зізнанням. Бігун замовив фіакр, аби відвезти його до поліції.
Мирослав Січинський народився в селі Чернихівці неподалік Збаража (нині Тернопільщина) в родині священика. Після навчання в Коломийській і Перемишльській гімназіях вступив на правничий факультет Віденського університету. Згодом продовжує навчання у Львівському університеті. 1907 року він був серед майже сотні студентів-українців, які захопили університетський будинок. Вимагали, щоб посвяту студентів здійснювали не тільки польською, а й українською. У вікні вивісили синьо-жовтий прапор. Заколотників арештували. Але ті пригрозили голодуванням, і за чотири дні їх відпустили.
Того ж року відбувалися вибори до Віденського парламенту. У селі Горуцьк Дрогобицького повіту було вбито п’ятьох селян-українців, які протестували проти масових фальсифікацій на користь поляків. У лютому наступного року знову фальсифікації — тепер на виборах до Галицького крайового сейму. У селі Коропець на очах матері й сестри, офіцери багнетами закололи кандидата до сейму селянина 27-річного Марка Каганця.
Більшу частину населення Галичини становили українці. Проте влада у провінції була зосереджена переважно в руках поляків. Галицьке намісництво 1903 року очолив граф Анджей Потоцький. Казали, що він почувається у краї, як король.
Січинський агітує по селах не голосувати на виборах за поляків. Доходить висновку, що легальною боротьбою перемоги домогтися годі, й наважується на вбивство Потоцького. Пістолет придбав у крамниці. Вербної неділі пішов до будинку намісництва —теперішньої будівлі Львівської облдержадміністраці ї. Записався на аудієнцію, аби подати ”просьбу про місце”. Чекав у черзі. Нарешті секретар покликав його. Січинський увійшов до кабінету. Потоцький сидів за робочим столом. — "Коли б забачив людину симпатичного обличчя, таке собі батьківське лице, то ще могло б бути інакше,"— згадував потім. —"Він глипнув — обличчя зле, червоне. Тип польського шляхтича, міцно збудований і самовпевнений".
   


У дорозі поліцейські намовляли Січинського удати неврівноваженого. Мовляв, так вдасться уникнути смертної кари. Той лишень відмахувався. О четвертій дня над будинками магістрату й намісництва підняли чорні стяги. Біля пам’ятника Адамові Міцкевичу зібралася велика демонстрація польського населення Львова. Після виступів натовп узявся бити шибки в українських установах і помешканнях. Погроми тривали кілька днів. Розмовляти українською на вулицях було небезпечно.
Перший суд над Січинським розпочався 30 червня. До числа присяжних увійшло 12 поляків. Увечері того ж дня вони одноголосно засудили вбивцю до смертної кари через повішення. Згодом вирок скасовано: засудженого мали оглянути психіатри. Лікарі відзначили ”високий інтелект обвинуваченого, його доброту, лагідність і глибоке відчування людської недолі та кривди, його гармонію і лад в думках і вчинках”. 15 квітня 1909 року відбувся другий суд. Присяжні знову вимагали повішення. Ще за три місяці цісарським наказом цей вирок було замінено на 20 років ув’язнення.

В українських селах Галичини найпоширенішим іменем для новонароджених стало Мирослав, а улюбленою приказкою: ”Наш Січинський най жиє, а Потоцький най гниє”.
   
Мирослава Січинського перевезли до тюрми міста Станіславова (нині Івано-Франківськ).
— Якийсь старий чоловік розкричався на мене, чому я стою в коридорі, а не під стіною, — згадував він. — З канцелярії залунав голос: ”Пане, дайте йому спокій, нікуди він від нас не втече”. Так собі спокійно, без злоби, впевнено. Як він то сказав, мені блискавкою через голову пролетіло: ”А я таки втечу!”
Уже на третій день перебування в тюрмі один із наглядачів-українців переказує Січинському:
— Ніхто відціль ще не втік, але вам ми допоможемо. Лише будьте терпеливі. Може, доведеться чекати рік-два-п’ять.
У в’язниці Мирослав щодня прокидається о п’ятій ранку, лягає о дев’ятій вечора. Дев’ять годин на день працює у столярні. У вільний час вивчає англійську. По неділях читає Достоєвського, Франка, Бжозовського, Ратцеля. Часто спілкується з начальником в’язниці — чехом.
— Тюрму згадую приємніше, ніж перебування у Віденському університеті, — запевняв після звільнення.
   
Тим часом офіцер австрійської армії Дмитро Вітовський і журналіст Микола Цеглинський планують його втечу. Листопадового вечора 1911 року до камери увійшов наглядач і наказав швидко збиратися. Постіль в’язня склав так, ніби там хтось лежить. Біля ліжка поставив черевики.
Січинський вийшов із камери в самій сорочці, аби потім не було закидів у розкраданні державного майна. У пивниці переодягнувся в уніформу. Удвох із наглядачем попрямували до виходу, ніби щойно закінчили службу.
На вулиці Мирослава переодягнули в селянський одяг і возом вивезли з міста. Кілька місяців він переховувався у прикарпатських селах. Далі Січинський виїздить спершу до Норвегії, тоді до Швеції. 1914 року перебирається до США. Очолював там українські громадські організації, редагував газети. У 1960-х відвідав Україну. Помер 16 березня 1979-го в будинку для людей похилого віку міста Вестленд, штат Мічиган. Мав 91 рік.
   
Дякую
   
Отлично, ливандовый!
   
Re: Чотири кулі у відповідь на виборчі фальсифікації

Теж дякую, гарна розповідь  :)
   
Теж дякую, гарна розповідь  :)

це не розповідь... Це приклад людини, для котрої поняття гідність - не порожнє слово!
   
за порноактрису декого б вже теж розстріляли, занадто толерантні часи настали
   
за порноактрису декого б вже теж розстріляли, занадто толерантні часи настали
Забей. Москалей и коллаборантов стрелять придется, а не клоунов и зебилов. В одном окопе ещё сидеть будем, вместе с зебилами, тьфу три раза.
   
Re: Чотири кулі у відповідь на виборчі фальсифікації

це не розповідь... Це приклад людини, для котрої поняття гідність - не порожнє слово!

Наполягаю, що це гарна розповідь про людину, для котрої поняття гідність - не порожнє слово!
 (tu)
   
Наполягаю, що це гарна розповідь про людину, для котрої поняття гідність - не порожнє слово!
 (tu)

хай буде так...
   
Була зброя, був силовий баланс, була відповідальність. А зараз УССР.
   
Була зброя, був силовий баланс, була відповідальність. А зараз УССР.

був дух і була гідність
   
був дух і була гідність
кто из руководства "Свободы", называющие себя бандеровцами, знает что такое атентат на практике?
   
Re: Чотири кулі у відповідь на виборчі фальсифікації

був дух і була гідність

Погоджуюсь.
Було кому сприйняти це, як гідний вчинок.
Хоча б тому ж наглядачу

   
кто из руководства "Свободы", называющие себя бандеровцами, знает что такое атентат на практике?

може тобі ше ключ від квартири?
   
Погоджуюсь.
Було кому сприйняти це, як гідний вчинок.
Хоча б тому ж наглядачу

не тільки... Суспільство в цілому сприймало цей вчинок як геройський
   
Re: Чотири кулі у відповідь на виборчі фальсифікації

не тільки... Суспільство в цілому сприймало цей вчинок як геройський

Будемо вважати що вчинок геройський, але цю властивість йому надає гідність виконавця.
Тобто, знову погджуюсь з дописом лівандовича: був дух і була гідність  :)
   
може тобі ше ключ від квартири?
от квартиры Махницкого или Швайки-вполне подойдёт.
   
от квартиры Махницкого или Швайки-вполне подойдёт.

ти дійсно вважаєш себе шутніком? ну-ну...
я можу дізнатись точний адрес. Підеш забирати?
   
Будемо вважати що вчинок геройський, але цю властивість йому надає гідність виконавця.
Тобто, знову погджуюсь з дописом лівандовича: був дух і була гідність  :)

А зараз є КОРД, ДСО і ще куєва купа звіряток які охононяють Иліту. І шманають манюпас за неправильні ножі, не кажучи вже про вогнепал. Зараз однією гідністю далеко не підеш.
   
Re: Чотири кулі у відповідь на виборчі фальсифікації Нове

ти дійсно вважаєш себе шутніком? ну-ну...
я можу дізнатись точний адрес. Підеш забирати?
ключи...адреса не проблема. Не мешало бы самим сделать внутрипартийные орг выводы. Это одни из тех персонажей, благодаря деятельности которых "Свобода" не набрала 5%.

Останнє редагування: 13 квітня 2019 02:14:38 від Renegade
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія