Китай ужесточил контроль над информацией из-за рубежа



Государственное новостное агентство КНР "Синьхуа" подготовило документ, согласно которому становится единственным законным учреждением, осуществляющим контроль за новостными потоками из-за рубежа.

На сайте агентства в воскресенье был опубликован текст, из которого следует, что все иностранные информагентства должны будут получать разрешение на распространение собственных новостных продуктов только через специального агента, которого выбирает "Синьхуа".

Документ, получивший название "Меры по контролю за распространением новостей и информации иностранных информационных агентств в Китае", накладывает ряд запретов на распространение информации. Так, под запрет попадают тексты, нарушающие основные принципы конституции Китая, подрывающие национальное единство, угрожающие безопасности КНР, пропагандирующие национальную или религиозную ненависть либо призывающие к насилию.

Агентство "Синьхуа" получает право наказывать информагентства за нарушение запретов. В качестве санкций предусмотрены предупреждения, а также приостановка или отмена разрешения на распространение информации на территории Китая.

Документ вступил в силу с момента опубликования.

Чавес поддержал Лукашенко против США



Президент Венесуэлы Уго Чавес выразил солидарность с президентом Беларуси Александром Лукашенко, заявив, что Вашингтон считает лидеров обеих стран диктаторами потому, что они сражаются с "американским империализмом", сообщает MIGnews.com.

"У наших республик - общие корни, и сейчас мы еще более, чем когда-либо, уверены в том, что победим деструктивные силы, силы американского империализма", - отметил Чавес, выступая с речью в связи с завершением визита в страну делегации белорусских официальных лиц, сообщает АФН.

"Мистер Дьявол (так Чавес называет президента США Джорджа Буша) говорит, что Лукашенко - "последний диктатор Европы", - сказал президент Венесуэлы. "Они называют нас диктаторами потому, что мы выступаем против диктатуры США", - продолжил Чавес.

На состоявшихся переговорах между представителями Венесуэлы и Беларуси было подписано более 20 соглашений в различных областях, в том числе и по ряду военно-технических вопросов, отмечает агентство.

СБУ ліквідувала 30 тис. кущів коноплі в Одеській області
 
СБУ ліквідувала 30 тис. кущів коноплі у Ренійському районі Одеської області.

Про це Українським Новинам повідомив представник управління Служби безпеки України в Одеській області.

Конопля була висаджена на двох ділянках.

"Посіви коноплі на загальній площі понад 7 га виявили на території Ренійського району, неподалік від кордону з Молдовою. За висновком експертів, конопля була висаджена на полі вже у вигляді розсади", - розповів представник.

З його слів, це найбільша за останні роки плантація коноплі в регіоні.

Правозахисники знищили більш ніж 6 тонн коноплі.

З цієї кількості сировини можна було б виготовити близько 7,5 млн. доз наркотичної речовини.

Як раніше повідомляло агентство, 15 серпня міліція виявила 2 плантації коноплі у Ренійському районі Одеської області.

Обидві плантації були розташовані на кукурудзяних полях.

На плантації площею 8 га одного жителя Рені виявили 25,377 тис. кущів коноплі.

На ділянці площею 3,75 га другого порушника - 3,357 тис. кущів.
 

Левко Лук'яненко та Леонід Кравчук пропонують знесли пам'ятники тоталітарним вождям


Чому в Україні й досі не знесли пам'ятники тоталітарним вождям комуністичного режиму? Це питання об'єднало одвічних політичних опонентів Левка Лук'яненка та Леоніда Кравчука. Аби поговорити про найболючіше напередодні 15-ї річниці Незалежності, політики зібрали "круглий стіл". Основна тема - промахи чинної влади.  
Саме вона, за словами ідеологів проголошення Незалежності, передусім винна в тому, що з вулиць і досі не прибрали пам'ятники - як висловилися учасники зібрання - "катам українського народу".

Левко Лук'яненко, народний депутат, БЮТ:
- Я звертаюся до наших учителів, до наших провідних верств. Давайте почистимо нашу землю від памятників катів української нації і поширюватимемо історичні знання, які дадуть свідомість нашої нації. Тоді вона із громадян перетвориться в обєднану потужну силу.  
 
 

На вашу думку, політична криза в Україні
 
Закінчилася?  

ХТО МОЖЕ СТАТИ НАСТУПНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ?



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 07.09.06 22:10.

Ющенко отмечает наступление политической стабильности в Украине



Президент Украины Виктор Ющенко считает, что в Украине настал этап политической стабильности.

Ющенко отметил, что это благоприятно скажется на экономических и политических международных отношениях Украины.

"Сегодня в Украине наступил этап политической стабильности. Политические силы, которые участвовали в парламентских выборах, прошли достаточно сложный путь формирования парламентского большинства, формирования правительства, основных взглядов на общенациональные ценности, отношения к ключевым вопросам, которые долгие годы будоражили нацию", - заявил на совместной пресс-конференции с президентом Азербайжана Ильхамом Алиевым в четверг в Баку украинский лидер.

"Я с большим удовольствием мгу сказать, что Украина сегодня находится в фазе политической стабилизации, что очень важно для того, чтобы вопросы, которые мы рассматриваем (со своими партнерами - Корр.net), чувствовали экономическую перспективу их решения", - отметил Ющенко.

Как сообщалось, 7-8 сентября Ющенко пребывает в Азербайджане с официальным визитом.

Виртуальная реальность политсистемы




Оксана Кошова, для «Главреда»



Осенний политический сезон стартовал на экранах телевизоров фильмом Матрица и параллельным появлением Юлии Тимошенко на пресс-конференции.
 
В полном соответствии с советом, полученным главным героем Нео в доме Провидицы, Юлия Владимировна обозначила способ борьбы человека с системой – «нет никакого премьера Януковича». Хотя для Тимошенко шанс стать «избранной» появился бы не с отставкой премьера Януковича, а с отставкой Президента Ющенко. Вот, если бы, как прописано статьей 109 Конституции, Президент Виктор Ющенко огласил в парламенте свое заявление об отставке, тогда появилась бы возможность провести досрочные президентские выборы. Но система защищена от взлома. Досрочных президентских выборов уже не будет. Как и досрочных парламентских выборов, спровоцированных распадом Антикризисной коалиции, не произойдет.




Депутаты позаботились об этом в августе, когда приняли дополнения к Регламенту Верховной Рады и ввели механизм плавного перетекания одного формата коалиции в другой, без распада предыдущей. Статья 66 Регламента была дополнена пунктом три: «Зміни у складі коаліції, у тому числі у зв’язку з виходом із неї однієї чи кількох депутатських фракцій, якщо при цьому кількісний склад коаліції не стає меншим, ніж визначено Конституцією України, не є підставою для припинення діяльності коаліції».  И, согласно прописанному, даже присоединение не всей фракции «Наша Украина» а только части ее депутатов на правах индивидуального членства, предохраняет Партию регионов от возможного взлома Коалиции профессиональными хакерами из среды социалистов или коммунистов. Или оберегает, что более реально, от шантажа возможностью взлома.




Новая версия Регламента содержит и другие изменения. Они урегулировали процедуру вторжения в Коалицию идеологически чужеродных органов: «У разі, якщо депутатська фракція, що не є учасником коаліції, виявила бажання стати її учасником на умовах, відмінних від викладених у коаліційній угоді, за згодою коаліції всі її учасники укладають новий текст коаліційної угоди». Код активации этого приложения – «всі її учасники». Отсюда и название президентского проекта «апгрейда» Коалиции: «Национального единства». Обновленный Регламент свел к нулю вероятность случаев классического распада парламентской коалиции украинских партий и, соответственно, вероятность роспуска Верховной рады Президентом за несоздание вовремя новой.  




За «национальное единство» без идеологических предрассудков в августе проголосовали 259 депутатов Верховной рады. Из них, 45 депутатов из фракции «Наша Украина» согласились на непрямое ограничение конституционных прав Президента распускать парламент.




Фракция коммунистов не голосовала за изменение Регламента. Фракция коммунистов не подписала Универсал национального единства в пункте, где предлагается использовать Универсал, как базовый документ для деятельности Коалиции и Кабинета министров. Фракция коммунистов не подписывала и Меморандум «Про створення коаліції національної єдності», поскольку последовательно не возражает против присоединения фракции «Наша Украина» к Антикризисной  коалиции на существующих условиях Договора.




Но переговоры о присоединении «Нашей Украины» к Коалиции Петро Симоненко ведет. Вот тут коммунисты непоследовательны. Согласно Регламенту деятельности Антикризисной коалиции, прием новых членов происходит путем голосования депутатов на общем собрании, при предварительном согласовании вопроса на Совете коалиции. Другие действия коммунистов позволяют говорить о несамостоятельном решении вступить в переговоры с «Нашей Украиной». А раз несамостоятельном, то их публично высказанная позиция – это не совсем их позиция. Она была озвучена Симоненко и содержала предложения вариантов допуска «Нашей Украины» в Коалицию.




Первый вариант, это - присоединение на условиях существующего Договора и дальнейшая совместная работа над программой Кабинета министров. Второй вариант – тоже присоединение на условиях существующего Договора с приложением к нему протокола расхождений. Оба варианта не дают правовых оснований новому члену коалиции требовать поддержки своих инициатив, выходящих за рамки Договора.




Первый вариант включает голосование «Нашей Украины» за правительственную программу, к чему, кстати, недавно призывал премьер. Зачем это Виктору Федоровичу, если он уверен в поддержке своей партии и не нуждается в годовой гарантии на занимаемое кресло? «Наша Украина» ведь уже скрепила подписью признание права Партии регионов на пост премьера. Подписались под этим пунктом Меморандума и социалисты, равно как и под отказом от права вето на предложенную кандидатуру. Коммунисты, правда, под Меморандумом не подписались, и блокировать кандидатуру премьера при гипотетических пересмотрах состава Кабмина новой Коалицией не отказывались.




Второй вариант разрешает депутатам фракции «Наша Украина» не голосовать за спорные инициативы коллег по Коалиции, но видимо и отменяет право вето на них. Первый вице-спикер парламента, коммунист Адам Мартынюк, например, считает «нереальным» вариант с возможностью права вето одной фракции на решения  остальных. Но такое условие уже содержится в Регламенте Антикризисной коалиции: «Незгода фракції – учасника Коаліції підтримати законопроект, або інший проект рішення Верховної ради є фактичним застосуванням права вето. Такий законопроект або рішення знімається з розгляду до повного узгодження всіма фракціями – учасниками Коаліції». Право вето – это единственный пункт существующего Договора, который питает интерес Президента пристроить в коалицию всю фракцию «Наша Украина». Индивидуальное членство депутатов не предусматривает возможности ветировать решения большинства.




Третий вариант допуска фракция «Наша Украина» пишет собственноручно, выписывая, как сообщил Анатолий Кинах, новый Регламент и сферы ответственности.  Но этот код допуска Коалиция вполне может и не принять.




К тому же программа «Нашей Украины» закрепится в системе Коалиции, страдает от постоянных хакерских атак Юлии Тимошенко. «Если ты не один из нас, тогда ты один из них» -  лозунг в стиле того же фильма Матрица. Юлии Владимировне вполне под силу разрушить и планы Президента и партию «Наша Украина». Другое дело - разрушить систему. Тут нужно быть «избранным».
 

Чорновил забыл, как Тимошенко нюхала кокаин



Народный депутат от Партии регионов Тарас Чорновил сознался, что никогда не видел, как Тимошенко нюхает кокаин.

На вопрос о том, до сих пор ли Чорновил настаивает, что "Тимошенко накуренная, нанюханная", Тарас Вячеславович вчера ответил: "Я никогда не настаивал на том, что она "курит и нюхает". Я просто проанализировал все ее неадекватные высказывания и тезисы и понял, что такое можно говорить только в "нанюханном и накуренном" состоянии. Но я ее ни в чем не обвиняю. Я никогда ничего не видел и никому об этом не говорил".

Чорновил сказал, что если бы он действительно такое увидел, то выступал бы в прессе и рассказывал об этом, только имея доказательства и двух свидетелей, которые смогли бы подтвердить увиденное в суде.

Раннее в интервью "Комсомольской правде в Украине" Чорновил заявил, что сам видел, как Юлия Тимошенко принимает наркотики.

"Я сам наблюдал на одном митинге в 2002 году… Стоял возле сцены, курил. Юлия спустилась тоже и, не скрываясь, стала втягивать с руки дозу белого порошка", - рассказал депутат.

"Существует профессиональное общение между охранниками VIP-персон. Если им верить, то "шефиня" не раз давала "своим" поручение - доставить ей препараты кокаиновой группы", - отметил регионал.

"Когда она работала в Кабмине, сотрудники рассказывали: ничего не ест! Живет только на энергетических коктейлях с протеинами и микроэлементами и на капельницах - якобы с витаминами", цитирует КП слова Чорновила.

"Еще случай. В 2005-м в Киев приезжал Путин, планировалась его беседа с Тимошенко в Секретариате Президента. Юлю - кто-то из команды Ющенко, на самом верху, знал об этом пристрастии и специально обострял ситуацию? - продержали больше трех часов кряду в изолированном помещении. И у нее началась ломка - иначе не назову", - рассказал депутат.

"Состояние чрезвычайного возбуждения, дрожали руки, срывался голос, чуть головой о стену не билась! Свидетелями сцены оказались и работники секретариата, и пресса. Потом Юлия Владимировна объясняла свое нестандартное поведение в тот день переутомлением и волнением перед важной для Украины встречей", - добавил Чорновил.

Это не первый раз, когда Чорновил обвиняет Тимошенко в употреблении наркотиков. Он уже заявлял об этом месяц назад, когда Партия регионов еще находилась в оппозиции и блокировала трибуну парламента.

По материалам УРА-Информ

Ющенко – український Лінкольн ???????????????????

Йолопи! Прошу ознайомити Пана Президента з моєю статтею...
 



Романові БЕЗСМЕРТНОМУ, Романові ЗВАРИЧУ, Петрові ПОРОШЕНКУ. Йолопи! Прошу ознайомити Пана Президента з моєю статтею, яку я віддаю в пресу, бо не маю більше терпіння мовчати, коли здобутки Українського народу, та й зусилля всього мого життя, так бездарно марнуються.



 

 

6 липня 2006 року в історії України настала нова чорна епоха. Її можна порівняти з Великою Руїною, яка настала після смерти гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді москалі отруїли Хмельницького на смерть, а тепер Президента Ющенка – до півсмерти. Президент утратив волю, він не повністю контролює ситуацію, він сам став Юрасем Хмельниченком, яким маніпулюють сучасні «брюховецькі». У другій половині ХVІІ ст. наслідком стали поділ України між Польщею та Московським царством і поступова втрата козацької державности – тепер загроза поділу України і втрати державности не менш очевидна. Як тільки утвердиться проросійський уряд Януковича, це негайно почне здійснюватися шляхом здачі у володіння російських кампаній української економіки, переорієнтації України на Москву, федералізації, витіснення української культури на задвірки, внаслідок чого до українців повернеться почуття меншовартости та історичної неперспективности.

Мусимо визнати, що найважливішим в Україні залишається таки національне питання: бути чи не бути Українському народові самостійним, чи залишатися, за висловом Івана Франка, гноєм для сусідів.

У ХХ столітті Український народ унаслідок російської окупації втратив 20 мільйонів найактивніших людей. Але жертвою геноциду є кожен українець, який відцурався української культури й мови. Ослаблені десятиліттями терору, репресій, денаціоналізації, недобитки українського народу таки спромоглися в 1991 році проголосити незалежність і тяжкими зусиллями вибороли невелику перевагу над окупаційними російськими силами на виборах Президента 2004 року та до Верховної Ради 2006 року і вручили владу людям, на яких покладали надію. На жаль, ці люди виявилися мізерними для виконання історичної місії – будівництва Української держави. Це, здебільшого, люди, не заглиблені в українську правову культуру, що називається Українською Правдою, в українську культуру взагалі, це люди без почуття історичної відповідальности за долю народу. Вони, бачте, ведуть «політичні ігри», так, ніби це гра у футбол. Вони сприймають Україну як населення і територію, над якими хотілося б попанувати, а не як Батьківщину, за яку у відповідальний момент треба класти все, навіть свої голови.

Катастрофічним виявився розкол «помаранчевих» сил у вересні 2005 року. Не відчуваючи жорстокої історичної реальности, Президент і його оточення перед виборами не захотіли створювати широку коаліцію національних сил, бо це ж довелося б ділитися владою: «Розпускайте свої партії та вступайте до нас. Або на колінах приповзете», – казав Роман Безсмертний. Вони вважають, що історія почалася з них, восени 2004 року... Унаслідок цього низка давніх патріотичних партій опинилися поза владою. Лідери «Нашої України» заявляли, що й так наберуть більше половини голосів виборців – насправді ж набрали жалюгідних 14 відсотків, і то неповних. А до 6 липня бундючилися на 51%, цілком ігноруючи волю народу.

Після виборів Президент, його друзі Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич, замість згуртувати в єдину команду всіх прихильників української незалежности – партнерів з БЮТ і СПУ – вдалися до дріб’язкових інтриг, підсиджування один одного, сіяли недовіру, підозру, а пожали взаємну ненависть. Безкінечні зволікання зі створенням коаліції, непристойна на виду всього народу торгівля посадами викликала розчарування, навіть огиду до них. Вони проциндрили колишній авторитет «Нашої України». Потужний злет українського національного духу, який проявився був у другій половині 2004 року, вони звели нанівець.

Не дивно, що Олександр Мороз, який досі не соромиться ходити під портретами кривавих катів Українського народу Леніна і Сталіна, який відомий нам з часів сумнозвісної «групи-239», «канівської четвірки», своїми проектами «другої державної мови», згубної для держави «конституційної реформи», який ладен блокуватися «навіть з чортом», зневірився й перескочив у табір відвертих противників української державности. А там коаліцію склепали за кілька хвилин, з єдиним пунктом програми: «Як пахан скаже».

Дивно, що в колі «Нашої України» єдиною причиною розпаду «демократичної коаліції» вважають зраду Мороза, а не свою власну недолугість. А Мороз просто виявився спритнішим дурисвітом, ніж вони.

Інтриґани й недолугі політики (йолопи!) Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич мають зійти з політичної арени як такі, що не виправдали довір’я своїх виборців.

Президент має усунути з політики своїх особистих друзів. До влади треба ставити людей, які мають відповідні ділові якості і віддані справі незалежності. Подвижників духа, одержимих ідеєю незалежности, а не грошові лантухи.

Кажуть, що українці об’єднуються перед розстрілом. Цей момент настав. Українські національні сили мають негайно організуватися в єдину потужну політичну силу (партію чи коаліцію) і одностайно виступити проти відвертого наступу російського імперіалізму, «п’ятою колоною» якого є «антикризова коаліція». Насправді це антиукраїнська коаліція, кінцевою метою якої є ліквідація української державности, остаточне розчинення недобитого українського народу в російському морі. Уже в Феодосії виходили з гаслом «Упразднить украинский язык за ненадобностью» – і ніхто, крім «Студентського братства», не реаґує! Справжня ціль «Реґіонів України» – саму Україну «упразднить за ненадобностью».

Донецькі реваншисти недовго будуть бавитися у видимість демократії. Вони діятимуть так само швидко і рішуче, як 6 липня. Вони швидко узаконять федералізацію України, що стане першим кроком до включення східних та південних земель до складу Росії, вони запровадять державність російської мови, а українську мову затопчуть, вони поставлять на місцях свої бандитські кадри, які залякуваннями, підкупом, таємними убивствами найбільш активних і свідомих українців забезпечать їм остаточну перемогу на наступних виборах. Вони організують відставку (імпічмент) Президента Ющенка і настановлять Президентом України росіянина Януковича (адже його мати росіянка, а батько білорус, отже, для нього Україна не Батьківщина), або й узагалі скасують інститут президентства. Світ з розчаруванням відвернеться від України і поверне нас у сферу впливу та інтересів Росії, де нам, як українцям, не буде місця.

Господь дав нам шанс – ми не скористалися ним. Великий українець Микола Руденко застерігав: «Пам’ятаймо, що Господь і гнівається на ледачих».

Михайло Драгоманов ще 1895 року писав: «Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбовався з-за других лишень того, що їх б’ють. Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається – і таким лишень звичайно і помагають» (Літературно-публіцистичні праці у двох томах. Том другий, К.: Наукова думка. – 1970. – с. 441).

Українці, ми стоїмо перед реальною загрозою втрати державности і розколу України. У Москві Жириновський уже ділить Україну на Харківський, Одеський і Київський федеральні округи (а «губернатори» вже є готові!). Що в Жириновського на язиці, те в переважної більшости російського народу на умі. Україна для них – «временное историческое недоразумение». У Галичині зріє думка рятуватися через відокремлення. Є загроза громадянської війни, яка, звичайно ж, завершиться «миротворчою» інтервенцією Росії, «на прохання трудящих» або «законного уряду». Утім, окупантів і так повна Україна.

Ми вступаємо у війну за Україну, де котитимуться голови. Найсвідоміших українців поки що вбиватимуть не у відкритому чесному бою, а в під’їздах арматурою по голові. Будьмо готові давати відсіч антиукраїнським проявам на кожному кроці. Відкиньмо дріб’язкові власні інтереси, або ж усі разом безповоротно канемо в російське море. Гуртуймося – так переможемо, щоб здобути «хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».

Нам потрібні нові, молоді й відважні лідери. Якщо Україна ще не вмерла, то виходьте. Ваш час.


Василь Овсієнко,

у минулому політв’язень, член Української Гельсінкської групи з 1978 року,
лауреат премій імені Василя Стуса та Івана Огієнка

В Москве открылся Всемирный туалетный саммит  

 


В среду в центральном выставочном зале "Манеж" в Москве открылись Всемирный туалетный саммит и выставка.

В оргкомитете саммита сообщили, что в нем примут участие свыше 3 тыс. специалистов из 18 стран, в том числе Великобритании, Германии, Гонконга, Индии, Китая, Швеции и других, а также из 52 регионов России. "В выставке примут участие свыше 60 компаний, работающих на туалетном рынке и в сопредельных отраслях", - рассказали в оргкомитете.

Здесь также отметили, что на сопровождающий саммит выставке представлены стационарные туалеты, туалетные кабины, мобильные туалеты, санитарно-техническое оборудования туалетных комнат - унитазы, писсуары, биде, бачки, оборудование и технология очистки сточных вод; туалетные аксессуары - держатели полотенец, сушилки для рук, освежители воздуха, корзины для мусора, настенные фены, туалетная бумага, приспособления для инвалидов и многое другое.

В программе саммита - заседания секций и круглых столов, на которых будут представлены новые разработки стационарных и полустационарных туалетов, мобильных кабин, будут обсуждаться причины возникновения туалетных инфекций и способы борьбы с ними.

Продлятся саммит и выставка до 9 сентября. Сообщает Интерфакс
 


© yoki.ru  
 

Томенко предлагает снять фильм об украинском богатыре  

 


Сегодня чрезвычайно важно не забывать о тех, кто начал формировать образ Украины как страны сильнейших людей, в частности об Иване Поддубном. Следует беречь память о своем легендарном соотечественнике, который гордился тем, что он - украинец. С таким заявлением выступил народный депутат, председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам семьи, молодежной политики, спорта и туризма Николай Томенко в ходе презентации книги "Иван Поддубный. Сила Украины" .
Как сообщили ЛІГАБізнесІнформ в пресс-службе Н.Томенко, депутат считает целесообразным снять художественный фильм о прославленном украинском атлете, поскольку сегодня чрезвычайно важно увековечить память о людях, которые доказали, что украинцы - сильнейшая нация в мире: и силой, и духом.
2-3 сентября в поселке Чорнобай и селе Красенивцы Черкасской области состоялся Всеукраинский праздник богатырской силы на призы памяти Ивана Поддубного. К 135-летию легендарного борца (1871-1949) была презентована книга Марии Прилипко "Иван Поддубный. Сила Украины", где на основе архивных материалов рассказывается об истоках рода великого спортсмена, шестикратного чемпиона мира. Книга была издана при поддержке Н.Томенко.
 


© ЛIГАБiзнесIнформ  
 

В Украине майор милиции осужден за применение пыток



 Апелляционный суд Полтавской области приговорил к восьми годам лишения свободы сотрудника Полтавского областного управления по борьбе с оргпреступностью, майора милиции Виктора Шаблия. В 2003 году он пытал бизнесмена Владимира Цисельского. В результате пыток бизнесмен скончался.

4 сентября адвокат Александр Листопад сообщил, что Шаблий должен был понести наказание за умышленное убийство. Однако следствие и суд квалифицировали его преступление по более мягкой статье.

В декабре 2003 года майор милиции и четверо правоохранителей избивали в служебном кабинете бизнесменов Владимира Цисельского и Виталия Долю, заподозрив их в краже газового оборудования. Шаблий надел на них противогазы и пускал в шланг сигаретный дым. Цисельский умер, захлебнувшись рвотными массами.

Ющенко: конвертована гривня - стратегічне завдання


Президент України Віктор ЮЩЕНКО вважає запровадження повної конвертованості гривні одним із стратегічних напрямків політики держави та переконаний, що за сьогоднішньої економічної ситуації штучне зниження номінального курсу національної валюти є недоцільним і може призвести до ряду негативних наслідків.

Про це, як повідомляє Офіційне інтернет-представництво Президента України, глава держави сказав в інтерв`ю суспільно-політичному тижневику «Дзеркало тижня».

«Запровадження повної конвертації гривні — це стратегічний напрямок курсової політики нашої держави. Реалізація цього шляху потребує прискорення розвитку фінансової системи країни, державного пенсійного страхування, досягнення профіциту бюджету, незалежності внутрішніх цін від валютного курсу та ряду інших умов», – сказав глава держави, додавши, що терміни в даному випадку залежать від успішної роботи уряду та НБУ щодо вдосконалення ринкових механізмів.

Водночас Президент відзначив позитивні зрушення в економіці України – зокрема найнижчий з 2002 року рівень інфляції. Він також нагадав, що в червні 2006 р. вперше з початку року експорт товарів і послуг зростав швидше, ніж імпорт (16,4 проти 12,8%), а чистий приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за перше півріччя оцінювався в 2,3 млрд. доларів – і це в 3,7 разу більше, ніж за аналогічний періоді 2005 року.

Відтак, послаблювати курс гривні за такої ситуації недоцільно, переконаний В.ЮЩЕНКО.

«Більше того, проведення штучної девальвації гривні може призвести до серйозних негативних наслідків, зокрема, до значного прискорення інфляції, відпливу капіталу та зростання рівня доларизації, можливого відтоку депозитів із банків, підвищення процентних ставок, а також погіршення стану банківської системи внаслідок зростання валютних дисбалансів», – зазначив він.

На переконання Президента, оздоровленню фінансових потоків, а в підсумку – посиленню «тиску на гривню в бік ревальвації» сприятиме поява чіткої стратегії економічної політики уряду та здійснення заходів щодо покращення інвестиційного клімату.

Курсову динаміку України, вважає В.ЮЩЕНКО, мають визначати успіхи в сфері технічного переозброєння виробництва та підвищення його конкурентоспроможно сті на міжнародному та внутрішньому ринках, прискорення розвитку фондового ринку, ефективне енергозбереження.

Оцінюючи ситуацію на валютному ринку України як стабільну, Президент водночас назвав ряд ризиків, які сьогодні потребують посиленої уваги. «Економіка України досить відкрита — відношення експорту до ВВП перевищує 50 відсотків. Тому будь-які значні зовнішні шоки (істотне підвищення цін на енергоносії або зниження цін на метали) несуть відчутні загрози загальній макроекономічній стабільності», – сказав він.

Президент також підкреслив, що запорукою забезпечення сталого економічного зростання в Україні є забезпечення внутрішньої стабільності національної валюти. «Тому хотілося б, щоб у нас швидше здійснювалися економічні та соціальні реформи. Погодьтеся, що такі процеси, як прозора приватизація, організовані ринки землі, продукції промисловості, сільського господарства і послуг, детінізація економіки, приборкання корупції, наведення порядку в платіжній, розрахунковій, податковій сферах тощо лише сприяли б зміцненню гривні, її стабільності», – зазначив глава держави.

«Досягнення консенсусу серед основних політичних сил дає Україні історичний шанс успішно утверджувати атрибути її державності, серед яких одне з почесних місць посідає гривня», – переконаний Віктор Ющенко.

Як повідомляв УНІАН, 10 років тому, 2 вересня 1996 року, в Україні запроваджена грошова одиниця – гривня.


постiйна адреса статтi:
[www.УНIАН]

Сон Саныча


 

Не исключено, что уже в сентябре команду нового мэра ожидает волна громких политических скандалов и разоблачений. Уволенные управленцы готовятся вернуться в свои кресла, сорвав с новой власти пелену мнимой заботы о простых киевлянах
Кадровая политика Леонида Черновецкого, сопровождаемая ярой непримиримостью к представителям старой власти, может обернуться реваншем Александра Омельченко.

Как уже писал с приходом к власти нового градоначальника, к отставке готовилось большинство управленцев старой команды. Однако никто из них даже не думал, что в качестве «приглашения» оставить свое кресло Леонид Черновецкий использует ряд невыполнимых и унизительных распоряжений: пройти проверку на детекторе лжи, пересесть по дороге на работу из авто в общественный транспорт, опубликовать доходы всех членов семьи, держать рот на замке с журналистами, подчиниться общественным советникам, превратившим их, в конце концов, в послушных марионеток. Такой кадровой политики не выдержали многие старые управленцы, привыкшие считать себя профессионалами. В итоге за последние полгода мэру удалось разогнать практически всю управленческую верхушку и вплотную приблизиться к «наведению порядка» в коммунальных предприятиях (Черновецкий намерен продать их в частные руки) и воспитанию депутатского корпуса Киевсовета. В ходе последней сессии Черновецкий отдалил от себя союзников из «Нашей Украины» и приблизил, казалось бы, непримиримых врагов из фракции БЮТ.

Здоровье дороже

За последние же две недели сформировалась довольно примечательная тенденция. Давление мэра начало не выдерживать здоровье неугодных ему чиновников, которые все же попытались удержаться в своих креслах и адаптироваться к новым условиям игры. Вначале заявление об уходе написал глава Святошинского райсовета Владимир Мазепа (руководил Святошином со времен А. Омельченко), которого мэр обещал во что бы то ни стало не допустить к управлению районной администрацией. И это несмотря на то, что г-ну Мазепе продлили полномочия руководителя района большинство депутатов. Как сообщили информированные источники в Святошинской администрации, Владимир Александрович четырежды пытался попасть на прием к мэру, чтобы просить отпустить его в отпуск на лечение. Однако Черновецкий его не принял, передав свой отказ через секретаря Киевсовета Олеся Довгого. В конце концов, Мазепа решил плюнуть на все: написал заявление и в срочном порядке отправился в одну из заграничных клиник.

К выводу о том, что здоровье дороже, на прошлой неделе пришел и опальный руководитель ГУ здравоохранения и медобеспечения КГГА Роман Макомела, которого мэр обвинил в неспособности поставить столичную медицину на рельсы рыночной экономики и, в частности, внедрить практику обязательной страховой медицины. Здесь будет нелишним напомнить, что концепция создания коммунального страхового предприятия, которое должно было обязать руководителей всех столичных предприятий застраховать своих работников, была разработана еще при старом мэре, однако с треском провалилась под натиском депутатов, лоббирующих интересы частных страховых компаний. Друзья Романа Николаевича сообщили, что за несколько дней до написания заявления об отставке, г-н Макомела перенес за границей сложную операцию на сердце, после чего сообщил, что его организм больше не вынесет работы в мэрии.

Бывший готовит реванш?

Характерно и то, что пока новый мэр завершает разгон старой управленческой команды, не сидит, сложа руки, и прежний градоначальник Александр Омельченко. Он, похоже, решил взять реванш над своим политическим противником. На прошлой неделе г-н Омельченко начал готовить информационную почву для наступления на власть, сообщив журналистам, что будет оспаривать законность указа о своем увольнении, подписанного президентом. По словам Омельченко, он не имел права подписывать документ, пока Сан Саныч находился в законном отпуске. Кроме того, как стало известно из конфиденциальных источников, прежний мэр активно формирует собственную политическую команду, которую ежедневно пополняют опытные управленцы, уволенные Черновецким. Не исключено, что в ближайшее время прежний руководящий состав КГГА, обладающий не только опытом управления столицей, но и достаточно мощным финансовым ресурсом, будет официально преобразован в политическую силу, готовую объявить новому мэру локальную войну: как информационную, так и юридическую. Как утверждает источник, в последнее время Омельченко регулярно проводит совещания со своими бывшими заместителями и начальниками управлений КГГА, на которых подробно обсуждается каждый шаг Черновецкого.

Не исключено также, что сила Омельченко найдет существенную поддержку и в тылу Черновецкого. Новый мэр успел сильно обидеть многие фракции Киевсовета, которые в свое время помогли ему выдержать натиск политических противников и разблокировать работу городского парламента после более чем 3-месячного паралича. В отличие от чиновников, уволить депутатов градоначальник не может. Таким образом, уже в сентябре текущего года Киевсовет, скорее всего, ожидает окончательный раскол на жесткую оппозицию и промэрские силы. А кто из них окажется в большинстве, покажет время.

Александр ВЯЗЕМСКИЙ, «Аргументы и факты»

Видите ли Вы перспективу Украины в НАТО?

Интеграция с НАТО не отвечает национальным интересам Украины. Наша система обороны и безопасности на сегодня достаточна. Большее внимание я уделил бы созданию новой системы европейской безопасности. Украина тоже готова была бы принять участие в этом проекте. Мы готовы сотрудничать с НАТО, но не хотим входить в эту военную структуру. Вопрос о НАТО нельзя отделить от экономических вопросов, а, значит, от наших отношений с Россией. Конфликт с Россией в этом контексте нам совершенно не нужен. Кроме того, принимая решение о стратегических шагах, необходимо учитывать мнение общества. А социологические исследования показывают, что значительная часть украинцев вообще против вступления в НАТО.

На вашу думку, чи вплине підвищення квартплати на якість послуг, які надають комунальники?

Табачник: В проекте программы правительства Украины нет пункта о предоставлении русскому языку статуса государственного


В проекте программы Кабинета министра нет пункта о предоставлении русскому языку статуса государственного, заявляет вице-премьер-министр Украины Дмитрий Табачник.

"Такого пункта в программе деятельности правительства нет", - сказал Табачник в прямом эфире на радио "Эра" в пятницу.

"Такого пункта нет даже в проекте программы деятельности правительства. К журналистам попали подготовительные материалы, что-то наподобие "технического задания", которое готовило Министерство экономики. Это даже не является ни проектом, ни концепцией", - подчеркнул вице-премьер.

Табачник отметил, что в этом техническом задании были также другие существенные ошибки.

Как сообщалось, в среду, 30 августа, в ходе заседания Кабинета министров журналистам был роздан пресс-релиз, в котором указывалось, что в проекте разрабатываемой правительством программы деятельности на 2006-2011 годы был тезис о "последовательном отстаивании свободы в выборе языка общения и обучения, признании русского языка вторым государственным языком в Украине".

Глава Секретариата Президента Олег Рыбачук убежден, что Кабинет министров Украины не будет добиваться предоставления русскому языку статуса государственного.

Между тем, директор Украинского отделения Международного института гуманитарно-политических исследований Владимир Малинкович убежден, что в программе правительства статус русского языка будет закреплен в рамках Европейской хартии региональных или миноритарных языков.

Вокруг президента собирается новая партия


Вчера "Коммерсанту" стало известно о разработке нового политического проекта,
инициированного бывшим премьер-министром Юрием Ехануровым и первым
заместителем главы секретариата президента Иваном Васюныком. К созданию
новой партии причастны также народный депутат Николай Катеринчук, лидер
"Христианско-демократического союза" Владимир Стретович и бывший вице-
премьер Вячеслав Кириленко. Все вышеназванные лица в беседе с
корреспондентом подтвердили информацию о том, что "подобные проекты
обсуждаются". Новая политическая сила, по всей видимости, будет иметь
"праволиберальную или либерально-консервативную идеологию".

Информацию о ведении переговоров по созданию нового политического движения
Ъ сообщил источник в блоке "Наша Украина". "Разработкой нового
политического проекта занимается предыдущий премьер-министр (Юрий Ехануров.-
Ъ), а ее идеологом является Иван Васюнык (заместитель главы секретариат
президента.-Ъ),- заявил источник.- К созданию партии активно подключены
Николай Катеринчук, Владимир Стретович и Вячеслав Кириленко, а также
ведутся беседы с Юрием Луценко и Виталием Кличко".

Первым за подтверждением этой информации "Коммерсант" обратился к господину
Катеринчуку. При этом изначально ему был задан конкретный вопрос:
существует ли в Украине необходимость создания новой партии и кто бы мог
ее возглавить. В своем ответе народный депутат назвал почти все
вышеуказанные фамилии без подсказки Ъ. "Я считаю, нам необходима новая
партия с четкой идеологией,- заявил депутат.- Трудно сказать, кто бы ее мог
возглавить... это может быть Кириленко, это может быть Стретович,
Хорошковский (Валерий Хорошковский, президент Evraz Group.-Ъ) или Тигипко
(Сергей Тигипко, контролирует финансовую группу ТАС.-Ъ) и, конечно, Луценко
(Юрий Луценко, министр внутренних дел.-Ъ)". В дальнейшей беседе Николай
Катеринчук не исключил, что данный проект может быть поддержан и
президентом Виктором Ющенко, которому "необходима партия с определенной
идеологией и на которую бы он мог опереться". "Я думаю, что это могла бы
быть партия с праволиберальной идеологией,- предположил депутат.- Но
давайте не устраивать фальстартов, давайте ждать съезда партии".

Владимир Стретович на вопрос о необходимости создания новой партии заявил,
что "такая идея зреет во многих умах". "Что-то нужно на замену, но будет ли
это партия или движение, мне пока сложно сказать,- пояснил господин
Стретович.- Возглавить партию могли бы абсолютно новые лица, не согласные с
тем, что произошло". В этом контексте стоит напомнить, что ни господин
Катеринчук, ни господин Стретович не поддержали кандидатуру Виктора
Януковича при голосовании на пост премьер-министра и оба депутата остаются
последовательными противниками сотрудничества "Нашей Украины" с
антикризисной коалицией.

Еще один возможный участник нового проекта - бывший вице-премьер, народный
депутат Вячеслав Кириленко - также голосовал против избрания Виктора
Януковича главой правительства. Господин Кириленко в беседе с Ъ заявил, что
в Украине существует необходимость в создании "настоящего европейского
проекта". "И объективно этот вопрос открыт, и уже сейчас есть много
желающих его возглавить - это факт",- пояснил депутат. При этом на прямой
вопрос Ъ, обсуждали ли с ним такой проект Юрий Ехануров, Иван Васюнык и
Николай Катеринчук, господин Кириленко ответил утвердительно. "Но именно в
таком круге собраний пока не было,- уточнил бывший вице-премьер.- И то, что
об этом давно уже говорят, это факт". По мнению Вячеслава Кириленко,
будущая партия может быть основана на либерально-консервативной или
либерально-патриотической идеологии.

По информации Ъ, в качестве возможного лидера новой партии рассматривается
глава МВД Юрий Луценко. Ъ вчера не удалось связаться с министром. Но стоит
напомнить, что господин Луценко, как и все вышеуказанные политики, в свое
время очень активно выступал против сотрудничества "Нашей Украины" с
Партией регионов. Правда, тогда же министр сообщал и о том, что "не намерен
возглавлять никакие политические партии" (см. Ъ от 21 июля).

С Юрием Ехануровым и Иваном Васюныком Ъ вчера связаться не удалось. А лидер
фракции "Наша Украина" Роман Безсмертный на вопрос Ъ, известно ли ему о
существовании подобного проекта, ответил следующее: "Мне известна только
одна пропрезидентская политическая сила - это 'Наша Украина'".

Коммерсантъ-Украина"
МУСТАФА Ъ-НАЙЕМ

Пахать на квартиру 127 лет?


 

С приходом осени, портится не только погода, но и настроение граждан, которые собираются приобрести жилье. С сегодняшнего дня прогнозируется очередное повышение цен на недвижимость
«БЛИК» выяснил, что в ближайшем времени происходит на рынке недвижимости Киева.

Почему квартиры дорогие?«Потому что это выгодно агентствам по торговле недвижимостью, –  объясняет дороговизну столичных квадратных метров президент Международной лиги защиты прав граждан Украины Эдуард Багиров. - Они скупают квартиры в новостройках целыми этажами и таким образом, создают искусственный спрос на жилье. Соответственно не дают ценам упасть».

Что нам ждать осенью?
Прогнозы риелтеров не утешительные. Уже с сентября цены на столичное жилье могут  подняться на 10% – 12%.  Но, по мнению экспертов, подорожание ни коим образом не отразиться на спросе – он как был высоким, так и останется.

Почему цены снова подпрыгнут?
Так уж сложилось, что ежегодно увеличение стоимости квартир и на первичном,  и на вторичном рынке приходится на весну и осень.

Еще одна причина – нехватка новых земельных участков под строительство. Новая столичная власть, в лице мэра Леонида Черновецкого,  запретила их выделять. А на отведенных ранее территориях, недвижимость почти построена.  

Какие квартиры чаще покупают?
«Смотря, какую цель преследовать, – говорит начальник отдела маркетинга  «КиевБудИнвест» Владимир Германов. - Если человек хочет вложить день, то он покупает преимущественно однокомнатную либо двухкомнатную квартиру  эконом-класса (квадратный метр от 1200-1300 дол.) или бизнес-класса (квадратный метр от 1500-3000 дол.) в новостройке. В случае если покупатель ставит перед собой задачу решить жилищный проблему, то он приобретает либо «хрущевку», либо «гостинку».

Будут ли квартиры дешеветь?
Вряд ли. Для этого необходимо, что бы спрос на жилье полностью насытился, заявляют в компании «Житлобуд». Однако в ближайшее время, каких-либо предпосылок для этого не предвидится.

Сколько надо работать, чтобы купить квартиру?
Средняя заработная плата киевлян по информации Минтруда -1646 гривен (326 дол.). Один квадратный метр жилья в столице обойдется в 1700 долларов. То есть, чтобы купить однокомнатную квартиру, площадью 30 кв.м., придется работать 13 лет. Это если ничего не есть, не пить и ходить голым.

А чтобы купить элитную квартиру (кв.м. в среднем равняется 5000 дол.), площадь, которых от 100 кв. м.,  необходимо будет пахать целых 127 лет.

Стоимость квартир в Киеве и других столицах

Киев:

1-комнатная - $50-100 тыс.
2-комнатная – $90-120 тыс.
3-комнатная - $150 – 200 тыс.
Элитная – от $500 тыс.
Москва:

1-комнатная - $70- 200 тыс.
2-комнатная - $150 – 400 тыс.
3- комнатная - $200 – 700 тыс.
Элитная - от $700 тыс.
Минск:

1-комнатная - $20-60 тыс.
2-комнатная - $30- 120 тыс.
3-комнатная - $50 – 300 тыс.
Элитная – от $300 тыс.
Будапешт:

1-комнатная - $25-30 тыс.
2-комнатная - $40-50 тыс.
3-комнатная -  от $55 тыс.
Элитная – от $150 тыс.
Париж:

1-комнатная - $250-500 тыс.
2-комнатная - $300-750 тыс.
3-комнатная - $400-900 тыс.
Элитная – от $1 млн.
Елена ГАЛАДЖИЙ, Ульяна ЗАДОРОГА, "БЛИК"

 

Буш сравнил исламистов с фашистами и коммунистами



Президент США Джордж Буш в четверг выступил с речью, в которой сравнил современное противостояние западного мира и радикальных группировок исламистов с борьбой против "фашистов, нацистов и коммунистов" в ХХ веке.

По словам Буша, нынешние войны не сводятся к обычным военным конфликтам, но являются результатом основного идеологического противоречия XXI века. Американский президент считает, что по одну сторону баррикад находятся те, кто верит в свободу и умеренность, а по другую - те, кто руководствуется принципами тирании и экстремизма.

Джордж Буш уверен, что безопасность в современном мире зависит от исхода борьбы с терроризмом, который, по мнению президента, можно преодолеть, если одержать победу над экстремистами в Ираке.

Ссылаясь на американские дипломатические и военные источники, Буш сообщил, что в Ираке нет угрозы возникновения гражданской войны, и что лишь небольшая часть населения страны участвует в религиозных конфликтах, выливающихся в насилие на территории страны.

Если же США потерпит поражение в Ираке, то сторонники Саддама Хуссейна при поддержке Ирана и террористической группировки "Аль-Каида" будут использовать страну в качестве плацдарма для дальнейших военных действий, считает американский президент.

В Европарламенте констатируют ухудшение имиджа Украины и Ющенко


Депутат Европейского парламента от Польши, глава делегации Европарламента в комитете по вопросам парламентского сотрудничества Украина-ЕС Марек Сивец считает, что имидж Украины и Президента Украины Виктора Ющенко на Западе ухудшается.

"Частично положительный имидж Украины и ее Президента на Западе утерян, однако демократия в Украине все-таки есть", - отметил евродепутат в интервью "Газеті по-українськи".

Комментируя, как в Европе восприняли назначение на должность премьер-министра Виктора Януковича, он сказал, что западные политики и эксперты сейчас "очень осторожно относятся к декларациям и обещаниям Януковича". "Кое-кто в известной степени ассоциирует нового украинского премьера с фальсификациями на выборах 2004 года", - добавил он.

Сивец считает, что дальше все будет "зависеть от сотрудничества Виктора Ющенко и Виктора Януковича". Депутат Европарламента видит два варианта развития событий: "Первый - два лидера будут видеть в нынешней политической ситуации шанс договориться о сотрудничестве. Второй - Янукович и Ющенко будут соревноваться между собой", причем второй путь "увеличит раскол в государстве".

Говоря о процессе формирования правящей коалиции в Украине, Марек Сивец сказал, что Запад так и не понял, "почему не состоялась помаранчевая коалиция", а решение лидера Соцпартии Александра Мороза "вызвало много вопросов и у европейских социалистов, и в Социнтерне" (сам Сивец является представителем левых сил - он входит в Союз левых демократической Польши - SLD). Однако впоследствии, как отметил депутат Европарламента, время показало, что "только широкая коалиция смогла дать толчок для создания нового правительства". Ввиду того, что новое правительство поддержал Президент Ющенко, Сивец считает, что можно надеяться, "что такой эксперимент для страны станет успешным".

Депутат Европарламента считает, что "украинские социалисты несут ответственность за свой поступок", поэтому должны сделать все для того, "чтобы в дальнейшем он пошел только на пользу государству".

В то же время, как сказал Марек Сивец, "внимание Запада к Юлии Тимошенко сейчас значительно больше, чем к двух другим политическим лидерам" - Ющенко и Януковичу, однако, "ее (Тимошенко) оппозиционная роль может привести к расколу в стране". По мнению депутата Европарламента, если правительство Януковича будет работать эффективно, то Тимошенко будет "иметь большие проблемы", если же "будут ссоры и споры, то это значительно укрепит ее политические позиции".

Киевлянин Иван Франко


 

Великий писатель и мыслитель Иван Франко жил в те времена, когда землю Украины делили между собой империи Романовых и Габсбургов. Но, будучи австро-венгерским подданным, он охотно приезжал в «русскую» часть Украины
Очень вежливый европеец

В 1885-1886 годах Иван Яковлевич дважды посетил Киев. Он проживал тогда в гостинице при заведении Искусственных минеральных вод (на территории нынешнего Хрещатого парка; постройки не сохранились). Заведение содержал земляк-галичанин, инженер Василий Качала. Так что в Киеве писателя окружали старые и новые друзья. В их компании Франко охотно странствовал по киевским холмам и ярам, любовался древностями. Он горячо интересовался книжными собраниями, не пропускал ни одной букинистической лавки. Один из его тогдашних спутников, литературовед Гнат Житецкий, обратил внимание на непривычную черточку в поведении Ивана Яковлевича. Когда им на улице встречался кто-либо из многочисленных знакомых Житецкого и они обменивались приветствиями, Франко тоже приподнимал шляпу и раскланивался. Житецкий удивился: «Ви всіх оцих людей теж знаете, добродію?» - «Ні, нікого, а це вже у нас такий закордонний звичай вітатися зо всіма, хто вітається з супутником своїм на вулиці».

Кроме гостиницы на «Минерашках» (как называли эту местность), Иван Яковлевич останавливался у педагога Елисея Трегубова, энтузиаста украинской культуры. Общение с ним сыграло в судьбе Франко особую роль.

Невеста ждет - жених читает

Именно в Киеве во свой второй приезд, в мае 1886 года, классик стал мужем миловидной воспитанницы Высших женских курсов Ольги Хоружинской. Очевидно, Франко свел с ней знакомство через Трегубова, женатого на сестре Ольги - Антонине. Их окончательное объяснение состоялось через почту, а затем писатель приехал за невестой.

Венчание проходило в церкви Коллегии Павла Галагана, где преподавал Евгений Киприанович. Теперь здесь находится Национальный Литературный музей Украины (улица Хмельницкого, 11); в одном из музейных залов показывают место, где раньше находился церковный алтарь. Молодые готовились к обряду в соседнем доме, в квартире Елисея Трегубова. И вот все уже собрались, прибыли свадебные «бояре», священник в полном облачении ждал в церкви, ждала и невеста в фате. Жених, однако, не показывался! Побежали звать. После недолгих поисков Ивана Яковлевича обнаружили... в кабинете хозяина квартиры, где он переписывал что-то из старинной книги...

Не задерживаясь в Киеве, новобрачные сразу же отбыли во Львов. Эта поспешность оказалась не лишней. В жандармском управлении осень скоро узнали, что на свадьбе звучали горячие «социалистические» и «украинофильские» выступления. Опасного галичанина решено было задержать. Но полицейский наряд прибыл, когда писатель был уже далеко. А вот Трегубову пришлось пережить обыск, унизительные допросы...

С тех пор Франко надолго попал в «черные списки». Шли годы, у них с Ольгой родились четверо детей, но за это время ни разу ему не позволили проехать в киевском направлении дальше пограничной станции Волочиск.

Не филер, а поклонник

И все же в период относительной терпимости властей, в апреле 1909 года, Иван Франко снова посетил Киев. Приезд был связан с печальным событием: умер его давний друг, отец Леси Украинки Петр Косач, и гость из Львова принял участие в похоронах.

Ко времени этого визита здоровье Ивана Яковлевича сильно сдало. Годом раньше случилась какая-то мутная история, когда на него напали злоумышленники, и после этого кисти рук не слушались его. Тем, кто его знал, больно было смотреть на беспомощность великого человека. Остановился писатель на Мариинско-Благовещенской (ныне Саксаганского) улице у издателя украинской газеты «Рада» Евгения Чикаленко, и тот записал в дневнике: «Прожив у нас Франко днів з десяток і наморочив нас усіх немало, бо руками він не може нічого робити - його треба роздягати, одягати, вмивати й годувати...».

Впрочем, в те же дни «Рада» сообщила, что «в Києві шановний письменник почуває себе краще, ніж у Львові». Здесь у Ивана Франко хватило сил для регулярных прогулок по городу, причем по-прежнему его главным образом интересовали всяческие библиотеки и книжные лавки. Обычно его сопровождали и опекали молодые люди из числа поклонников-студентов. В магазинах украинской литературы на Безаковской (Коминтерна) и Фундуклеевской (Хмельницкого), на раскладках букинистов на Контрактовой площади у фонтана «Самсон» Ивана Яковлевича ждал неплохой «улов», с которым он вернулся во Львов. Рассказывали, что рассчитывался писатель с книжниками таким образом: предлагал продавцам самим достать деньги из кармана пиджака и отсчитать сколько следует. При этом уверял знакомых, что никто ни разу не взял лишнего!

Приходилось, однако, опасаться полиции. Хотя приезд знаменитого галичанина в Киев ни для кого не был секретом (об этом сообщили газеты), но формально он находился здесь незаконно, воспользовавшись чужим паспортом. Однажды Ивану Франко пришлось испытать неприятное ощущение слежки. Выйдя из очередного книжного магазина, он медленно шел вдоль ограды Ботанического сада, как вдруг его обогнал некий молодой человек в студенческой форме, оглянулся и пристально взглянул ему в лицо. Потом незнакомец прошел чуть вперед, до бульвара, там перешел на другую сторону и, немного отстав, продолжал наблюдение за писателем, пока тот не сел в трамвай. Но этот инцидент не имел никаких последствий. Оказалось, что за Иваном Яковлевичем «шпионил»... его восторженный почитатель, будущий киевский литератор Евгений Кротевич. Он потом вспоминал, что сел в следующий трамвай, догнал Франко на Владимирской, увидел, как тот вошел в здание Украинского клуба, но проследовать туда вслед за ним постеснялся, потому что это было бы уже чересчур...

Помним, но с ошибками

Еще когда Франко женился, среди свадебных «бояр» (свидетелей) был студент Киевского университета Виктор Игнатович. Спустя два десятилетия он уже занимал солидный пост директора местной конторы Государственного банка, владел трехэтажным домом по Несторовскому переулку, 8. Но не отступал от национального движения, состоял казначеем Украинского клуба. Вполне понятно, что в последний свой киевский приезд Иван Яковлевич побывал в гостях у старого товарища. К тому же свояка: Игнатович женился на Александре Хоружинской, второй сестре Ольги.

Теперь на здании в Несторовском переулке, где квартиру в верхнем этаже занимал сам Игнатович, установлена мемориальная доска в честь «поэта-революционера» Ивана Франко. Но приходится отметить два обстоятельства. Во-первых, исторический дом давно уже находится более чем в скверном состоянии. Он отселен, ветшает, того и гляди придет в полную негодность (а может быть, кто-то ждет этого, чтобы снести исторический памятник и «освоить» лакомый участок в центре города?). А во-вторых, на доске неверно отмечено пребывание здесь писателя в 1885-1886 годах. Из архивных документов известно, что дом построен значительно позже - около 1900 года, а Игнатович стал его владельцем еще позже - в 1908-м. Стало быть, на памятном знаке должен стоять 1909 год.

Это, к слову, не единственное недоразумение, связанное с увековечением в Киеве имени Ивана Франко. Как известно, в его честь «окрещена» одна из центральных улиц - бывшая Нестеровская. Новое название она получила в 1926 году, когда отмечалась десятая годовщина со дня смерти Франко. Тогдашние «отцы города» решили присвоить имя классика улице, на которой он, по имевшимся сведениям, бывал. Однако позже выяснилось, что при этом перепутали - и вместо того, чтобы переименовать Несторовский переулок, переименовали Нестеровскую улицу! Так оно и осталось до нынешнего времени.

Михаил КАПЬМИЦКИЙ, «Газета по-киевски»

В столице завелся “Спрут”


 

Гендиректор «Киевэнерго» Борис Ященко сообщил, что жителям столицы вскоре придется испытать на себе действие новой системы «Спрут», которая перекрывает водоснабжение злостным неплательщикам за коммунальные услуги. Корреспонденту стали известны шокирующие подробности работы «Спрута» в Печерском районе столицы
Методы работы коммунального предприятия «Печерська Брама» сильно напоминают рэкетирские


Гендиректор «Киевэнерго» Борис Ященко сообщил, что жителям столицы вскоре придется испытать на себе действие новой системы «Спрут», которая перекрывает водоснабжение злостным неплательщикам за коммунальные услуги. Корреспонденту «ВВ» стали известны шокирующие подробности работы «Спрута» в Печерском районе столицы.

Адское изобретение отечественных коммунальщиков позволяет «отрезать» от живительной влаги любую квартиру. «Спрут» прошел испытания в некоторых регионах Украины, например в Полтаве и Ривном. За 7 месяцев использования системы в Полтаве задолженность за водоснабжение снизилась с 16 млн грн. до 8 млн. Вот только никто не знает, сколько человеческих трагедий кроется за этими сухими цифрами. Состоятельные люди, как правило, платят за квартиру, поэтому «Спрут» выколачивает последние гроши у самых бедных и малоимущих семей.

...

Наталья Зданович — одна из множества киевских пенсионеров, к тому же инвалид. Живет в Печерском районе, на улице Тверской тупик, в доме ѕ6/8. Работала уборщицей, получала гроши, денег хватало только на еду. Понятно, что за квартиру вынуждена платить нерегулярно. Сейчас выживает на пенсию, живет с престарелым отцом, тоже пенсионером. Сын работает на строительстве, получает мизер, которого едва хватает на обустройство своей молодой жизни (понятно, от его дохода тоже мало проку). И вот 21 августа пришла к Наталье Зданович сотрудница жэка (сейчас его переименовали в коммунальное предприятие «Печерська Брама») и вручила бумажку с требованием: или вы заплатите до 22 августа свой долг по квартплате в сумме 2626,57 грн., или вам установят блокиратор подачи воды «Спрут», который будет снят после уплаты долгов по квартплате и… дополнительной уплаты 1500 грн. за эту услугу.

— В прошлом году мы заключили договор о реструктуризации долга, — возмутилась Наталья Зданович.

-- Ничего не знаю, говорите с начальством. А пока распишитесь, что ознакомлены, — сказала работник «ПБ».

Зданович пришлось расписаться. Согласитесь, что при общем доходе ее семьи менее 1 тыс. грн. в месяц требовать от нее уплаты более чем 2,5 тыс. грн. буквально на следующий день, значит выдвигать заведомо невыполнимые условия. Более того, Наталья Зданович показала корреспонденту «ВВ» распечатку платежной истории из жэка, доказывающую, что она исправно платит за квартиру каждый месяц уже около года, а предыдущая задолженность реструктуризирована . Так почему неожиданно созданное без обсуждения с жителями района коммунальное предприятие «Печерська Брама» предъявляет к жильцам заведомо невыполнимые требования?

-- Не знаю, — говорит пенсионерка. — Но недавно они отключили в нашем доме нескольких неплательщиков, которые имели долг больше 12 тыс. Могут и мою квартиру отключить.

Кстати, в том же Печерском районе соседний жэк ѕ608 тоже начал внедрение «Спрута», но за его разблокировку начисляет «всего» 500 грн. Почему же за аналогичную «услугу» «Печерська Брама» берет 1500 грн.? Как вообще коммунальное предприятие может само устанавливать цены за услуги — не понятно. Зато предельно понятно другое: в столице завелся «Спрут», сильно напоминающий по методам работы итальянскую мафию, недаром название нового оборудования в точности совпадает с названием сериала о сицилийской «коза ностре». Необоснованное вымогательство огромных сумм, наглое предъявление заведомо невыполнимых сроков выплаты задолженнностей, произвольно устанавливаемые цены «услуг» — больше похоже на методы работы уголовников, чем коммунальщиков.

С коммунальными долгами, безусловно, нужно бороться. Но, согласитесь, не такими издевательскими способами.

Юрий ШЕЛЯЖЕНКО, "Вечерние Вести"

Цена на газ от Украинского президента или премьера не зависит - все решает президент России Владимир Путин.



Виктор Черномырдин, посол РФ в Украине

Ключковский: Кабмин не может отобрать у президента полномочия

 Не Кабинет Министров Украины определяет, как действует президент Украины. То, что Кабмин остается подконтрольным президенту Украины, выходит из текста Конституции Украины. Об этом заявил народный депутат, член совета "Нашей Украины" Юрий Ключковский, комментируя инициативы Кабмина об уменьшении президентских полномочий.
"Я хочу напомнить, что Украина не стала парламентской республикой после конституционной реформы, она остается парламентско-президентской республикой, а это означает, что президент имеет влияние на органы власти и, прежде всего, на органы исполнительной власти. И потому для осуществления своих полномочий в рамках этих полномочий он должен иметь право давать свои поручения министрам. Он это право имеет, и Кабинет Министров не может это право у него отобрать", - подчеркнул Ключковский, слова которого приводит пресс-служба "Нашей Украины".

"Они забежали значительно дальше, чем могли забегать, так как новая редакция Конституции не делает Украины парламентской республикой, она ее делает парламентско-президентской, а это означает, что президент сохраняет целый ряд своих полномочий", - подытожил народный депутат.
 
ЛигаБизнесИнформ  
 
НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ

ІРАН УЖЕ НЕ ЗДАТЕН ЗУПИНИТИСЯ?
 
Ядерний демарш Ірану отримав своє очікуване продовження. Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад відкрив нову фазу важко-водневого проекту Арак, що є частиною атомної програми Ірану. Побічний продукт заводу – плутоній – може бути використаний для того, щоб виготовити ядерні боєголовки.

Ядерний демарш Ірану отримав своє очікуване продовження. Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад відкрив нову фазу важко-водневого проекту Арак, що є частиною атомної програми Ірану. Побічний продукт заводу – плутоній – може бути використаний для того, щоб виготовити ядерні боєголовки. „Мирний комплекс” захищений великою кількістю зенітних установок й оточений парканом з колючого дроту висотою в чотири метри.
Представник спікера парламенту Ірану Мохаммад Реза Бохонар в коментарях, котрі оприлюднила іранська газета Sharq, недвозначно попередив Захід, що тиск на його країну може спровокувати суспільні заклики до розгортання програми зброї масового знищення. „Бійтеся того дня, коли іранська нація може вийти на вулиці й демонстрації, і попросити, аби уряд виготовив ядерну зброю, щоб боротися з загрозами”.
Очевидно, що посилення позиції режиму іранських мулл є прямим наслідком американського підходу до Ірану, а війна США з тероризмом лише посилила Тегеран. За оцінками аналітиків з неурядового британського Royal Institute of International Affairs, Іран, незважаючи на те, що був зарахований американським президентом Джорджем Бушем до „вісі зла”, став головним бенефіціарієм війни з терором на Близькому Сході. Сполучені Штати, за підтримки коаліції, усунули два з конкуруючих з Іраном урядів – Талібан у Афганістані у листопаді 2001 року та режим Саддама Хусейна в Іраку в квітні 2003. Але Америка не спромоглася замінити жоден із них послідовними і стійкими політичними структурами. Спалах конфлікту відразу ж на двох близькосхідних фронтах: у червні-липні 2006 року між Ізраїлем і палестинцями у Секторі Газа, й Ізраїлем і „Хізболлою” у Лівані додав зайвої нестійкості до регіонального виміру.
Іран не забарився заповнити виниклу регіональну порожнечу, що перекреслило плани регіональних близькосхідних гравців - США та їхніх союзників. На сьогодні Іран є однією з найбільш потужних і могутніх держав в регіоні, й поширює свої впливи, користуючись вдалим місцем свого географічного розташування на Близькому Сході: на перехресті між Туреччиною, Кавказом, Середньою і Південною Азією. Найбільшою проблемою для США в Іраку є те, що американці не прорахували той факт, який величезний вплив має Тегеран на провідників домінуючих у країні шиїтів. Американські підходи до Близького Сходу хибують на величезні „нестиковки”, що, у свою чергу, не дозволяє виробити стратегію і політику, котрі спрацьовують й досягають бажаних результатів.
Експерти з Royal Institute of International Affairs дуже жорстко оцінюють підходи Америки до близькосхідних питань. „В той час як США грали в покер у регіоні, Іран грав у шахи. Іран грає у більш довгу, більш продуману гру й тому став набагато більш успішним у змаганні за серця і мізки”. Ядерна стратегія Ірану полягає в тому, щоб розділити і завоювати ООН. Два місяці тому Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй запропонувала Ірану чіткій вибір – припинити збагачувати уран в порушення попередніх угод й після цього встановити кращі дипломатичні й комерційні відносини. А якщо продовжуватиме збагачувати паливо для ядерної зброї – зіштовхнетеся з ізоляцією і санкціями. Але правителі Ірану й далі продовжують притримуватися дивної тактики. Вони не збираються припиняти збагачувати уран, але із задоволенням готові обговорювати проблему, при цьому всіляко затягуючи можливість остаточного визначення з цього питання.
Режим іранських мулл надихається непрямою підтримкою Росії і Китаю, котрі виступають проти введення санкцій щодо Ірану і переконують продовжувати безкінечні безрезультативні переговори. Ці країни, котрі зацікавлені в іранській нафті, як Китай, чи мають справи з ядерною енергією з Тегераном, як Росія, здається, абсолютно не переймаються тим, що ісламські радикали можуть отримати до своїх рук ядерну бомбу. Можливо, вони думають, що це лише проблема Америки або Ізраїлю, хоча яким чином ісламський режим з ядерним арсеналом допомагає російським чи китайським інтересам, є таємницею. Можливо, Путін іде шляхом свого улюбленого історичного персонажа Сталіна, котрий думав, що угода з Гітлером значно посилить його геополітичний вплив?
При цьому не можна не помітити того факту, що Іран все ближче і ближче підбирається до Ізраїлю. А що це може означати на практиці, неважко здогадатися, якщо пригадати клятву іранського президента Махмуда Ахмадінеджада, що Ізраїль повинен бути стертий з карти. І як після цього президент Ірану може заявляти, що його країна не несе жодної загрози для Ізраїлю? Та й власне остання війна була не Ізраїлю з „Хізболлою”, а фактично Ізраїлю з Іраном, оскільки Іран виплекав, профінансував та озброїв це фундаменталістське терористичне угрупування. Чим більше іранське керівництво запевняє, про атомні мирні плани, тим чіткіше вимальовується примара можливості ядерної війни. А маніакальне невизнання Іраном права існування Ізраїльської держави не дозволяє сумніватися, проти кого може бути повернута ця зброя.
Фундаменталістська драматична риторика президента Ірану постійно потрапляє до заголовків світової преси, і більш широкий керуючий державою прошарок еліти поділяє його переконання, що Іран є опорою близькосхідного регіону й мусить стійко утримувати ці позиції. Іран розглядає Ірак як свій власний задній двір і намагається конкурувати з США за вплив у цій державі, відводячи собі ключову роль у вирішенні іракського майбутнього.
Сьогодні Сирія й Іран встановили між собою надзвичайно близькі союзницькі відносини, що найбільше проявилося в їхньому союзі проти США і Ізраїлю та в підтримці „Хізболли”. А останній військовий конфлікт може розглядатися у більш широкому контексті боротьби Ірану проти США і Ізраїлю. Звісно, що Ізраїль вбачає в Ірані найбільшу загрозу для себе, і напруженість між цими двома країнами лише збільшується. Втім, іранська регіональна зовнішня політика, яка часто виглядає як загрозлива і дестабілізаційна, фактично досі була більшою мірою достатньо прагматичною й в цілому прагне уникати відкритого конфлікту чи конфронтації. При цьому Іран намагається „відбити” свої інтереси в межах близькосхідного регіону, усвідомлюючи, що конкуренція з США та іншими західними країнами за межами регіону поки що поза його можливостями.
Однак відтепер і США стали регіональним близькосхідним гравцем. Вторгнення до Афганістану і Іраку перевели цю супердержаву та її союзників з позиції зовнішніх спостерігачів і частково причетних до подій, що відбуваються, у ранг провідних політичних акторів на цій території. Принаймні, американська політика і дії створюють контекст, що впливає на поводження регіональних держав. Можливість отримання ядерної зброї Іраном і конфлікт Ізраїлю з його сусідами, переростає у екзистенціальну загрозу впливу і гегемонії США у цьому ключовому регіоні. В гальванізації і посиленні міжнародного тиску проти іранського намагання осягнути ядерні технології, Америка висувала на передній план один з багатьох викликів - виклик Ірану широким регіональним інтересам США і їхніх союзників.
У її історичному контексті іранська політика щодо Іраку не може бути зрозумілою поза досвідом іраксько-іранської війни. Найважливішим в іранській стратегії є переконання, що не можна дозволити жодній загрозі з’явитися знову з Іраку, як це сталося в 1980-их роках. Тому будь-який іранський уряд не піде на компроміси з цього питання. Для Ірану прийнятним є іракський уряд, котрий позбавлений американської підтримки і військової присутності, та федеральна структура країни, яка пронизана економічними і політичними іранськими інтересами.
Відступ американців з Іраку став би не лише перемогою для Ірану, але й і просунув його ближче до реалізації політичних амбіцій – знищення Ізраїлю і встановлення шиїтського халіфату по всьому Близькому Сходу. Якщо допустити аби демократія була переможена в Іраку, то це рівнозначно передачі контролю за близькосхідним регіоном до рук правителів з Тегерану. Кілька десятиліть тому Сполучені Штати недооцінили аятолу Хомейні, його впливи на іранські маси й здатність перетворити приховану ворожість до модернізму на політичний удар по режиму шаха Мохаммеда Рези Пахлеві. Тепер США недооцінюють іранського президента Махмуда Ахмадінеджада і його готовність використати можливості ХАМАСу в Секторі Газа, „Хізболли” у Лівані та аль-Садра в Іраку.
Іран здійснив грошові „вливання” до Іраку, забезпечуючи програми реконструкції, націлені на підняття його репутації серед шиїтського співтовариства, так само, як і „Хізболла” зробила це у Лівані. По суті, Ірак – це критичний тест для гегемоністських амбіцій Ірану. І перша лінія захисту проти амбіцій Ірану – стійкий і демократичний Ірак, що забезпечив би величезну противагу Ірану, прозахідний Ірак, котрий розвивав би свої зв’язки повсюди по Близькому Сході та конкурував на енергетичних ринках нафти з іранськими економічними інтересами.
У ході конфлікту Ізраїлю з „Хезболлою” стало ясно, як легко ісламські екстремісти здатні викликати локальну війну. Поточна кампанія також проілюструвала, як швидко інцидент на кордоні може перерости у конфлікт потенційно великого масштабу, здатного втягти в нього й інших регіональних гравців - Сирію й Іран. Криза в Лівані довела, що войовничі фундаменталістські угрупування мають потенційну можливість придбати військові технології з руйнівними здатностями та що такі групи можуть викликати загрозу через їхню готовність використовувати таку зброю посеред житлових кварталів. Здобуття Іраном технології ядерної зброї і його підтримка регіональних терористичних угрупувань типу „Хізболли” збільшує загрозу, що подібні технології можуть потрапити до рук терористів, а це може призвести до непередбачуваних наслідків.
Як зазначає впливова американська газета The Washington Times, „не виключено, що ми дійсно спостерігаємо народження „нового” Близького Сходу, але виглядає він зовсім не так, як припускав президент Буш. На порядку денному - не торжество демократії, а реальна загроза гегемонії в регіоні ісламістських теократій на чолі з Іраном. Нова обстановка в регіоні міняє суть і характер близькосхідного конфлікту. „Арабо-ізраїльський” конфлікт по суті завершений. Розбіжності між світськими арабськими режимами рано або пізно можна врегулювати. Вони стосуються остаточної демаркації кордонів, надання компенсації у тій чи іншій формі палестинським біженцям, а також статусу Єрусалима. У той же час конфлікт між ісламістами й Ізраїлем, являє собою боротьбу до переможного кінця.” Але чи буває перемога у ядерній війні?
 
 
 
 

На турецком курорте Анталья прогремел взрыв: есть погибшие


В центре туристического города Анталья, расположенного на юге Турции, произошел взрыв, сообщает местный телеканал NTV. В результате взрыва погибли, по разным данным, от 1 до 3 и ранено от 5 до 15 человек.

Консул РФ в Турции Сергей Алифанов, ссылаясь на местные правоохранительные органы, заявил, что в центре Антальи взорвалась машина, начиненная взрывчаткой (по другим данным - лоток для хлебобулочных изделий). По данным Алифанова, взрыв прогремел примерно в 16:45 по местному времени.

Инцидент произошел менее чем через сутки после серии взрывов, потрясших два других турецких города - Мармарис и Стамбул. В результате четырех взрывов в этих городах пострадали 27 человек.

По мнению властей, все четыре взрыва были терактами курдских сепаратистов. Подробности пока не сообщаются.

15% жилых домов в Украине являются незаконными  

 


Около 15% уже построенных домов в настоящее время не могут быть сданы в эксплуатацию из-за отсутствия необходимых разрешений. Об этом заявили аналитики АКБ «Укрсоцбанк».
Как сообщили в банке, в январе-июне 2006 года в Украине введено в эксплуатацию 3,19 млн кв.м. жилья (+10,2% г/г). Это связано с высоким уровнем спроса на жилье и соответствующим ростом цен на него во всех крупных городах страны. Так, опосредованная стоимость строительства 1 кв. м квартир в Киеве за полгода выросла на 4,6% - до 3216 грн.
«Тем не менее, результат мог бы быть и лучше, если бы все строители имели соответствующие разрешения на застройку», - считают аналитики «Укрсоцбанка».
Они объясняют, что в погоне за сверхдоходами компании еще до получения соответствующей документации и разрешений от органов местного самоуправления начинают возводить дома и продавать в них еще не существующие квартиры.
В январе-июле 2006 года строительные организации Украины выполнили работы на сумму 17,7 млрд грн. Это на 7,1% больше, чем за соответствующий период предыдущего года.
 


© ОБКОМ  
 

Азаров прогнозирует газ по $135… в лучшем случае  

 


Первый вице-премьер-министр, министр финансов Украины Николай Азаров в интервью журналу «Профиль-Украина» дал прогноз Кабмина относительно цены на газ на 2007 год.

По словам Азарова, «ориентир с определенным «запасом прочности» - $135 за тысячу кубометров газа на границе Украины». При этом он отметил, что «мы взяли за основу оптимистический вариант развития событий». В случае, если цена на газ окажется выше, Кабмин будет к этому готов.

Азаров сообщил «Профилю», что Кабмин создает для этого стабилизационный фонд около 3 млрд. грн., чтобы компенсировать в таком случае возрастающие расходы.
 


© Главред  
 

Луценко подставил свое министерство окончательно


Коллегия судей палаты по гражданским делам Апелляционного суда Киева не удовлетворила жалобу министра внутренних дел Украины Юрия ЛУЦЕНКО на постановление Печерского районного суда столицы, который признал не соответствующим действительности высказывание министра в адрес народного депутата Евгения КУШНАРЁВА в телепередаче «Свобода слова», которая вышла в эфир в марте 2006 года на телеканале ICTV.

Как передает корреспондент УНИАН, соответствующее постановление сегодня объявила коллегия судей палаты по гражданским делам Апелляционного суда Киева.

Как сообщал УНИАН, 26 июня Печерский районный суд города Киева признал не соответствующими действительности обвинения Ю.ЛУЦЕНКО в адрес Е.КУШНАРЁВА в злоупотреблении служебным положением во время пребывания последнего на должности председателя Харьковской областной государственной администрации, прозвучавшие из уст министра третьего марта в ток-шоу «Свобода слова» на телеканале ICTV.

Гражданский иск Е.КУШНАРЁВА и его сына Андрея о защите чести, достоинства и деловой репутации удовлетворен частично, поскольку истцы подавали иск как к Ю.ЛУЦЕНКО, так и к Министерству внутренних дел в целом, а суд удовлетворил их иск только в части, касающейся МВД, то есть обязал министерство опровергнуть на протяжении месяца в такой же способ обнародованную Ю.ЛУЦЕНКО информацию в передаче «Свобода слова» и извиниться перед Е.КУШНАРЁВЫМ, а также взыскать с МВД как компенсацию за нанесенный моральный ущерб 1 грн., и выплатить истцу средства, которые он потратил на судебный процесс.

 

постоянный адрес статьи:
[www.УНIАН]

Життя — «на каблук вище»



 
27 серпня Україна відзначатиме 150-річчя від дня народження Івана Франка, і цього ж дня наш знаменитий актор Богдан Ступка, в долі якого творчість великого Каменяра зіграла величезну роль, святкуватиме свій 65-річний ювілей.

27 серпня Богдан Сильвестрович приїде до Львова, щоб привітати з 94-м днем народження свою маму, Марію Григорівну, яка народилася з сином в один день. Отака знаменна дата в долі Б. Ступки — народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, академіка Академії мистецтв України, художнього керівника головної драматичної сцени країни — Національного театру ім. Івана Франка.

ПЕРША ШКОЛА — ЛАШТУНКИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОПЕРИ

— Традиційно творчий сезон театру відкриватиметься виставою — перлиною зі спадку Івана Франка — драмою «Украдене щастя». На багато років образ Миколи став однією з найулюбленіших ваших ролей. У виставі, яка живе десятиріччями, здавалося б, усе зіграли-переграли. Богдане Сильвестровичу, невже ви знаходите щось нове в давно відомому?

— Те, що написане на століття, застаріти не може. До того ж із цими ролями і ти стаєш старшим, змінюєшся, тому з’являються нові нюанси, інша психологія. А в хорошій драматургії приховані такі необмежені можливості — це просто бенкет творчості для актора! Я в цій ролі в театрі бачив ще Амвросія Бучму, десь році у 1954-му.

— Ті юнацькі враження допомагали потім при створенні свого Миколи Задорожного?

— Десь у класі 10-му я подивився ще й фільм-виставу, як зараз пам’ятаю, у львівському кінотеатрі «Зірка» — враження було величезне. Мені цей вуйко у виконанні Бучми так сподобався, таким він був справжнім, правдивим, розмовляв таким своєрідним діалектом. Я прийшов додому, закрився у своїй кімнаті та намагався копіювати його, голос, манеру, ходу... Звісно, я тоді навіть і уявити не міг, що колись зможу зіграти цю роль, а з того копіювання залишилася збережена мною бучмівська мелодика мови, ставлення Миколи до Анни, його сила і слабкість...

— Цікаво, чому вас, тоді ще юнака, привабив образ Миколи? Швидше це мав бути красень-легінь Михайло.

— Напевно, тема кохання, жіночої зради привернула тоді мою увагу. Не знаю чому, але мені завжди подобалося грати ролі нещасних людей, жаліти їх.

Коли Сергій Володимирович Данченко дав мені роль Миколи в «Украденому щасті», я тільки що одружився, і для мене були актуальними супутні почуття: ревнощі, зрада, можливість розлучення... Я все перекладав на образ Миколи, відчував його характер до найдрібніших подробиць і добре розумів його стан. Загалом, усе — як у житті... Хоча я завжди пам’ятав уроки мого театрального вчителя Бориса Тягна, який казав: «Те, що відбувається на сцені, це як у житті, але на каблук вище, це не побутова правда, а художня». З драматургією Івана Франка в моєму житті багато пов’язано, навіть театрознавчий диплом в Інституті ім. Карпенка-Карого називався «Мій Микола Задорожний». Було дуже цікаво його писати, поринути у світ цього героя повністю, не відволікаючись ані на театр, ані на кіно. Можливо, колись зберуся, сяду і напишу книжку...

— І почнеться вона з того, як у вас вперше з’явилися думки про театр?

— Спершу я мріяв стати лікарем, прочитав роман Кроніна «Цитадель» і загорівся цією ідеєю. Але коли після аварії побачив у брата скривавлену рану на плечі, то мало не знепритомнів, і тоді зрозумів: медицина — це не моє. А театр був у моєму житті з ранніх років. Пам’ятаю знаменитий Львівський оперний. Саме там я почав акторствувати, коли мені було років 14. До нашого міста приїжджали на гастролі різні театри, і я брав участь у їхніх виставах, бачив на сцені найкращих тогочасних артистів. Наприклад, у «Днях Турбіних» грали Лілія Гриценко, Якут, Євген Леонов (він хоч і був молодим, але вже лисим), Євген Урбанський тоді грав у масовці... Я пам’ятаю Фаїну Раневську у виставі «Дерева вмирають стоячи» та чудову гру Георгія Віцина, бачив легендарну Аллу Тарасову у МХАТівському «Ідеальному чоловікові», знаменитих Ангеліну Степанову, Анатолія Папанова, Євгена Весника.... Завдяки батькові, який співав у хорі оперного театру, я мав можливість проникати в зал і бачити всі вистави. Це стало кращою сценічною школою, залишило слід, відклалося в підсвідомості і певним чином зробило з мене артиста. Уявіть собі, я чув, як співають Лемешев, Козловський, Лісиціан. Можу пишатися, що сам Сергій Лемешев мене по голові гладив...

— Скоро виповниться три десятки років, як ви живете і працюєте в Києві. Уже перестали відчувати себе львів’янином?

— Загалом, так. Але щось львівське все одно в мені залишилося назавжди. Частіше це виявляється на сцені. Так, львівські риси я вніс в образ Зиґмунда Фрейда у виставі «Істерія». Наприклад, парасолька, з якою я не розлучаюся під час усієї постановки. Це згадка про Львів, оскільки там часто падають дощі...

— Бачите, навіть по-львівськи характерно розмовляєте — «дощ падає»...

— Так, живучи у Львові, я любив із парасолькою вийти в дощ, підняти комір плаща та прогулюватися містом... Пам’ятаю старих львівських інтелігентів, які, вітаючи один одного, піднімали капелюхи — «Моє поваження! Як здоров’я? Вітаю вашу родину! Цілую ручки, пані! Прошу, перепрошую, евентуально, автентично...». Звісно, це все з минулих часів, сьогодні нове покоління львів’ян розмовляє інакше. Але в мені залишилося багато чого, закладеного матір’ю, батьком.

— Богдане Сильвестровичу

Чем занимались Тимошенко, Ахметов, Луценко и другие 15 лет назад.
 



Тимошенко строила «Куб» в Днепропетровске.,Луценко мастерил в Ровно , Ахметов спасал брата  


Читайте также »
Энергетическая независимость Украины: сложно, но можно

 
 Тимошенко строила «Куб» в Днепропетровске





В год, когда страна расставалась с советским прошлым, не имея еще никакого представления о рыночном будущем, Юлия Владимировна уже становилась бизнес-леди: вместе с мужем Александром открыла в Днепропетровске свое первое большое дело - Корпорацию «Украинский бензин», сокращенно – КУБ. Пройдет всего четыре года – и именно из этой организации вырастут знаменитые «Единые энергетические системы», которые получат поддержку премьера Лазаренко, а к Тимошенко на долгие годы прирастет титул «газовой принцессы». Но в первый год украинской независимости все только начинается. Дочери Евгении в это время всего 11 лет и она еще учится на родине – в обычной школе.


Симоненко уходил в донецкое подполье

Как и для большинства украинцев, для будущего лидера коммунистов украинская независимость обернулась незапланированной сменой деятельности. В то время как множество народу в этот период только рванулось в политику, ему политику пришлось спешным образом покинуть: в середине 1991-го Компартию в Украине запретили, и второй секретарь Донецкого обкома Симоненко срочно переквалифицировалс я в «угольщики»: сделался замом директора корпорации «Укруглепром». Из «подполья» Симоненко выйдет только к 1993–му, когда Компартию восстановят в правах. Тогда-то он станет ее первым секретарем, а вскоре и народным депутатом.

Луценко мастерил в Ровно

Будущий министр МВД, за пару лет перед независимостью окончивший Львовский политех по специальности «инженер электронной техники», в 1991-м трудится на заводе «Газотрон» в родном Ровно. Сначала - мастером участка, а потом - начальником техбюро цеха. Родное предприятие он покинет только через три года, дослужившись до главного конструктора – пойдет в депутаты Ровенского облсовета.

Порошенко возил  -бобы

Выпускник и аспирант КНУ Петр Порошенко за год до распада Союза окончательно расстается с родным вузом, в котором после окончания учебы трудился на кафедре, и начинает собственный бизнес. Благо полученная в университете специальность «экономист-международник» оказывается очень подходящей к новым временам. В 1991-м 26-летний Порошенко уже заместитель генерального директора Объединения малых предприятий и предпринимателей. Как сам потом расскажет - «в объединении был наемным менеджером, своей фирмы тогда не было». В том же году Порошенко сделается гендиректором Биржевого дома «Украина», занимающегося торговыми сделками. У него нет еще кондитерской фабрики, но шоколад уже явственно маячит на его горизонте. Свой бизнес Порошенко начинает с того, что возит в Украину  -бобы. На политику он обратит внимание только через семь лет.

Ахметов спасал брата

О том, чем занимался Ринат Ахметов первый год украинской самостоятельности, известно крайне мало. Все более или менее связные его биографии начинаются с 95-го. Единственное, что сам Ахметов сообщает о том годе своей жизни (а в 1991-м ему было 25 лет) – что в это время спасал тяжело больного брата, занимался бизнесом и доучивался в Донецком университете на экономиста. Уже через четыре года у него появится собственный банк, а к концу 90-х его назовут самым богатым человеком Украины, и он не станет возражать.

Ющенко занимался деньгами

Виктор Андреевич делает банковскую карьеру в столице – к моменту распада Союза он уже заместитель председателя правления республиканского АК АПБ «Украина», где трудится под началом Вадима Гетьмана, чья подпись спустя время украсит первые гривенные купюры. К этому моменту Ющенко отец еще только двоих детей 11-летней Виталины и 6-летнего Андрея и состоит в первом браке. До знакомства с украинской американкой Катериной Чумаченко остается два года.

Чумаченко учила украинцев

Катерина Ющенко в 1991-м – все еще гражданка США и все еще Чумаченко. Трудится экономистом в Общем комитете Конгресса США по вопросам экономики. Тогда же становится соучредителем Фонда «Украина – США», переводит законы и другую документацию для новоиспеченных властей независимой Украины, возит украинских политиков в Америку для обмена опытом. А к концу 1991-го окончательно переселяется на историческую родину. Правда, с американским гражданством она расстанется только в 2005-м, будучи уже женой украинского президента.

Янукович чинил транспорт

В год страстей по независимости Виктор Федорович делает карьеру автотранспортника – поработав до 90-х автоэлектриком, автомехаником и начальником АТП, в 1991-м он уже генеральный директор объединения предприятий «Донбасстрансремонт». От политики Янукович будет далек еще по крайней мере лет пять – пока не станет зампредом Донецкой обладминистрации. Старшему сыну Александру 18, а младшему Виктору – 10 лет, пишет Комсомолка

Відчуй себе людиною!


Ось сиджу за підручниками, готуючись до чергового іспиту, читаю вищу математику щось вирішую, одним словом займаюсь своїми, зараз такими нагальними для будь-якого студента справами. Поряд, точніше, в іншому кінці кімнати сидять дівчатка, спілкуються, діляться враженнями про інші країни; одна з них приїхала в гості з Німеччини, до якої вона емігрувала в пошуках кращого життя, і тут в розпалі розмови пробігає така фраза: “нафіг мені ця Україна, поїду звідси”, а у відповідь, подруга заспокоює схвильовану дівчину: “так, Люда, там навіть люди краще, там жити краще не те, що тут, приїзди, тут нічого доброго, відчуєш себе людиною!”. А у мене опісля цих висловів якось, наче мурашки по шкірі пробігли, потім виникло почуття злості, але згодом потягло на сміх. Я подумала, невже для того, щоб відчувати всю красу життя молодій дівчині, яка має все що потрібно для того, щоб на повну силу кричати: “Лайф із б’ютіфул!”, обов’язково виїздити до іншої країни? Будувати своє життя десь осторонь свого коріння і свого, справді рідного життя? Чому в голосі цих дорослих дівчат чулось стільки ненависті до нашої країни? Що вона, рідна Ненька, яка виростила їх, дала їм пристойну освіту, якої вони б не отримали за кордоном, в так оспіваній Німеччині, вклала в них стільки моральних цінностей, стільки тепла, любові, заслуговує на те щоб опісля 22 років життя з їх уст, рідною українською почути ненависть і відразу? Таке враження, з розмови дівчат, що Україна, то якийсь страшний кошмар, то не вільна, демократична, європейська країна, а  місце їх тимчасової дислокації на шляху до омріяного щастя під назвою «Європейська країна». Типу в Україні живуть не нормальні, освідченні, духовно багаті люди. Боже мій, та невже, провчившись в університеті 5 років, ставши бакалавром, а згодом спеціалістом математики, людина, з майже закінченою вищою освітою, не збагнула, що в нашій країні можна жити, розвиватись, досягати своєї мрії, будувати родину, кохати, сміятись, радіти, плакати, старіти і просто радіти життю? Мені смішно, чесно, в 22 роки шалено мріяти про якусь іншу країну і не оглядатись навколо себе, не помічати того, що коїться перед власним носом. Сміх та й годі!

 Шанована молодь, яка гадає, що те, що не в Україні краще, схаменіться! У нас прекрасна, квітуча, демократична країна. Так, є багато того, що хотілось б бачити не таким як воно є на сьогоднішній день, можливо таких речей багато, але хто ж буде то все виправляти і приводити до ладу якщо більшість розумних талановитих, перспективних молодих людей покине її кордони, і поїде будувати Європу, невже то мають робити бабусі та дідусі?

Це як, химерне маля, не може подолати якусь перешкоду, не намагається то зробити, а обирає іншу, на його думку, менш складну і привабливішу для нього перешкоду.

Живучи два роки у студентському гуртожитку, в мене з’явилось багато знайомих, друзів, товаришів, і просто тих хто живе поряд, і ось на протязі цього часу я спостерігала за не поодинокими випадками, коли молоді люди виїздили за кордон, після цього типу ставали “модними”, тому що живуть десь в Італії, Німеччині, Ізраїлі та інших країнах, але зрештою через деякий час, і як правило, не більше аніж рік, вони кричать всім, що шалено сумують за цією “жахливою, відсталою” Україною, деякі навіть повертались, надавали “допомогу факультету” і відновлювали своє навчання. Тоді скажіть мені навіщо виїздити, щоб потім кричати? Невже не краще отримати пристойну освіту, працювати, створити сім’ю, посміхатись, радіти, сумувати, горювати, творити своє майбутнє, свою країну, усувати існуючі негоди, негаразди, проблеми, і з того самого отримувати задоволення живучи в СВОЇЙ країні?

 Озирніться навкруги, ми маємо свою країну, давайте будувати її разом!

 

 Юлія Тимошенко вітає співвітчизників із Днем незалежності України  
 
 
 
 
  "...Останніми місяцями до влади прийшли сили, яким чужі ідеї вільної та незалежної України. Тому сьогодні легкодухість не припустима. Кожен має знайти своє місце в боротьбі за Україну, за своє гідне життя і вільне майбутнє. Сьогоднішній день має зміцнити нашу віру в те, що Україна належить українському народу, що саме ми, громадяни України, утверджуватимемо державну незалежність. І тоді нинішнє покоління, наші діти і онуки з гордістю зможуть сказати: "Я громадянин України!".

З нагоди 15 річниці української незалежності президент України Віктор Андрійович Ющенко нагородив колишніх президентів Леоніда Кравчука і Леоніда Кучму званням - "Герой України" з врученням ордена "Незалежності"


Як підкреслив у своєму виступі президент Ющенко: саме цим президентам і мені Україна зобовязана тим, як нині живе її народ. Ми всі разом зробили дуже багато для нашої України. А президенти Кравчук і Кучма завжди для мене були яскравими прикладами для наслідування...



Редаґовано 2 раз(и). Останні правки 25.08.06 12:15.

Ректор, выдавший диплом Ринату Ахметову, стал Героем Украины
 
Ректору Донецкого Национального университета, доктору физико-математических наук, академику НАН Украину Владимиру Шевченко присвоено звание Герой Украины. В. Шевченко стал четвертым “Почетным гражданином города Донецка”, который одновременно является и Героем Украины. Об этом Донецкий городской голова Александр Лукьянченко сообщил сегодня на пресс-конференции.

Соответствующий указ № 702/200 Президент Украины Виктор Ющенко подписал 19 августа. Как отмечено в указе, В. Шевченко удостоен такого звания “ за выдающиеся личные заслуги перед Украинским государством в развитии национального образования, подготовку высококвалифицирова нных специалистов, многолетнюю плодотворную научную и педагогическую деятельность”.

Лукьянченко напомнил, что среди “Почетных граждан Донецка” звания “Герой Украины” ранее были удостоены Сергей Бубка, Григорий Бондарь и Ефим Звягильский. “Наша оценка деятельности или цена “Почетного гражданина” я думаю, что в городе Донецке очень высока”, - подчеркнул А. Лукьянченко.

Автор: C.G.


Янукович наш герой
За своих стоит горой
Если где-то бьют донецких
Он прискачет с булавой

И опять же он герой
Даст рекордный нам надой
Только прилетит на ферму
Молоко течёт рекой

Ночью едет в казино
И с друзьями пьёт вино
А потом в комбайн как прыгнет
И давай косить зерно.

Утром рубит уголёк
Моет золотой песок
А потом и на кабмине
С пользой проведёт часок

Сварит сталь на всю страну
И потрахает жену
Демографию повысит
И предотвратит войну

В море ищет жемчуга
Вспашет десять тысяч ГА
Соберёт быков колхозных
Обломает всем рога

Если в кране нет воды
Мрут от жажды верблюдЫ
Бурит дырку Янукович
И уже цветут сады

Рубим воду топором
Весь Алчевск покрылся льдом
Сядет сверху Янукович
И спасёт своим теплом

Надо службу откосить?
Януковича проси
Он как даст ногой по почкам....
Всё! На кладбище неси.

Если мова всех гнетёт
Янукович враз спасёт
Он второй язык российский
Сразу вставит прямо в рот

Закатав рукав смелей
Всем навешав звиздюлей
„Десять кроків” Янукович
Выполнит за десять дней

Слышен грозный вой турбин
В небо валит чёрный дым
Это СуперЯнукович
Газ качает из глубин.

В Iрані на підході «ісламський Гітлер»?




   
 
 
Iран розпочав ряд широкомасштабних військових маневрів, що націлені продемонструвати нову захисну доктрину держави. Ці маневри відбудуться у 14 з 30 областей країни і можуть протривати п’ять тижнів. Військові вправи режиму дивним чином співпали по часу з посиленням тиску міжнародної спільноти з приводу іранської ядерної програми. Ісламська республіка, котра розглядає США, як свого заклятого ворога, не зацікавлена в американській військовій присутності в сусідньому Іраку й Афганістані.

Військові маневри, які названі «Удар Зольфагара», на честь назви меча Імама Алі, однієї з найповажніших фігур ісламу в мусульман-шиїтів. «Головною ціллю цих навчань, — заявив іранський генерал Куймар Хайдарі, — є освоєння тактики ведення сучасної війни і нових видів озброєнь. Армія мусить бути готова до відбиття можливої агресії і ведення бойових дій відразу на декількох фронтах».

Тим часом бригадний генерал Мохаммада-Реза Аштіані наголошує: «Армія завжди готова до проведення політики уряду... і здатна завадити всім змовам проти Ісламської республіки Іран. Жодна армія в світі не може протистояти армії Ірану».

Цілком зрозуміло, що і войовнича риторика іранських генералів, і маневри, дивним чином співпадають iз тим часом, коли іранське керівництво мусить остаточно визначитися зі своїми ядерними програмами й надати відповідь на резолюцію Ради Безпеки ООН до 31 серпня. Високопоставлений американський дипломат Ніколас Бернс неоднозначно заявив, що США мають намір найближчим часом ввести санкції проти Ірану, якщо його уряд відкине вимогу РБ ООН про припинення робіт зі збагачення урану. Бернс також відзначив, що США домовилися про санкції з іншими постійними членами Ради Безпеки, включаючи Росію й Китай. Високопоставлений американський дипломат додав, що дії Тегерана в останні декілька тижнів, спрямовані на дестабілізацію Лівану і Ізраїлю, тільки зміцнили рішучість світового співтовариства протистояти Ірану.

Нагнітання ситуації на Близькому Сході виглядає як локальні та глобалістичні наслідки останнього арабо-ізраїльського конфлікту. Якщо говорити про локальні наслідки конфлікту, то можна сказати, що вони досить невтішні. Справа в тім, що як «Хізбалла» так і її радикальні ісламські куратори та спонсори в Ірані, вважають, що цю війну виграли вони. Й, власне кажучи, не безпідставно. Події останніх днів говорять про те, що на півдні Лівану знову розгортається інфраструктура бойовиків, а Іран демонструє свою військову потугу, проводячи маневри. Цілком вірогідно, що, дійсно, події в Лівані були заздалегідь запрограмовані екстремістськими силами в Ірані і є лише початком глобального плану масованої експансії в регіоні.

Видається, що на сьогодні керівництво Ірану обрало мобілізаційну стратегію, яка була притаманною свого часу тоталітарним режимам в Європі на початку 30-х років ХХ століття, задля збільшення контролю над населенням своєї країни та задля проекціювання своєї інтенсивної політики (замість політики змін в суспільстві) на регіональному близькосхідному і глобальному світовому рівні. В цьому плані можна сказати, що навряд чи Іран піде на поступки у згортанні своєї ядерної програми, чи на компроміси в плані непідтримки в подальшому терористичних мусульманських угруповань по всьому світу. Адже стратегія, котра вимальовується у цих діях, була притаманна таким режимам, як режим Муссоліні в Італії чи пізніше — режим Адольфа Гітлера у Німеччині.

Якщо ж порівнювати сучасний іранський режим зі згаданими фашистськими режимами, то він, звичайно, більше схожий і за ідеологією й за своїми іншими побудовами на свого італійського побратима. Тобто на фашистський режим Муссоліні. Власне кажучи, за своєю ідеологією це є режим «ісламського фашизму» в початковій його ідеологічній і стратегічній частині. Відповідно, до глобального конфлікту залишився один крок. Для цього необхідний іще «ісламський Гітлер». І якщо не відбудеться ніяких змін, то його прихід можна очікувати у найближчі роки.

Варто сказати, що ця ситуація висвітлила проблеми, що наростали десятиліттями. Відразу ж стала помітною слабкість всіх демократичних і парадемократичних ісламських режимів на Близькому Сході. Слабкою виявилась сунітська спільнота і вона тепер небезпідставно потерпає. Але про це можна було здогадуватись ще десятиліття тому, оскільки ті демократичні реформи, котрі намагалися проводити практично в усіх ісламських країнах, були позірні й стосувались лише зовнішніх ознак i жодним чином не торкались ані суспільної інфраструктури, ані інших складових побудов вільного громадянського суспільства.

Звичайно, що громадянське суспільство за декілька років не побудуєш. Але на сьогодні ті паростки, які ще залишились у багатьох країнах, котрі за населенням, може, й переважають ті країни, що підтримують екстремізм, варто було б захистити та переформатувати на їхнє збереження. Бо саме ці паростки можуть слугувати відновленню справжнього демократичного ісламського суспільства після закінчення всіх трагічних пертурбацій. Саме в цих країнах серед їхніх лідерів має шукати союзників як Захід, так і Ізраїль. Всіляко їх підтримувати й підштовхувати до того, щоб вони зміцнювали громадянське суспільство у своїх державах, намагалися досягти добробуту не лише економічний сфері, а й і досягнення громадянських свобод. В тому числі і можливостей розвитку ісламських напрямків культури і політики, що, безперечно, є найважливішим моментом, особливо для молоді. А вважаючи, що ісламські країни є одним iз найбільших у світі «резервуарiв» молодого населення, то це питання дуже важливе.

З іншого боку, можна сьогоднішній Іран порівняти, певним чином, з постреволюційним Радянським Союзом, оскільки його керівництво є ідеологічно експортно орієнтовано. Можна пригадати, як свого часу Ленін і Троцький збиралися проводити експорт комуністичних революцій, так й іранські аятоли збираються експортувати по світу ісламську революцію. Але ті ж самі вразливості, котрі були в радянської влади у її перші роки (якими, на жаль, не скористалися оточуючі країни), сьогодні притаманні й Ірану. І відповідно, світова спільнота мусить зараз займатися не стільки формальними бюрократичними процедурами, які ефективно можна застосовувати лише до демократичних країн, а дуже жорстко і чітко поставити екстремістські сили на місце. В тому числі, можливо, з локальним вилученням ядерних та інших технологій. Те, що це необхідно здійснити негайно, наводять на думку і недавні випробування Іраном нового виду тактичних ракет Saegheh (що у перекладі з фарсі означає «блискавка») класу «земля-земля», радіусом дії до 250 кілометрів, котрі пройшли на полігоні біля міста Кашан. Командуючий іранською армією генерал Атаолла Салехі заявив, що його країна мусить бути готова до можливих нападів тих, кого він назвав «божевільним» ворогом Ірану. Хоча не зовсім було зрозуміло, чи він мав на увазі Ізраїль чи США.

Підконтрольне державі телебачення поспішило заявити, що ця ракета побудована завдяки іранському ноу-хау, хоча зарубіжні експерти вважають, що більшу частину ракетних технологій запозичено в інших країн. До слова, Іран вже має на своєму озброєнні ракету Shahab-3 (метеор), котра здатна нести ядерні боєголовки. Ця модернізована версія балістичної ракети має дальність дії понад 1200 кілометрів й може долетіти до Ізраїлю та позицій американських військ на Близькому Сході.

Америка уважно відстежує все що відбувається у близькосхідному регіоні. Так президент Джордж Буш недвозначно заявив, що безпека США тісно пов’язана з встановленням демократії на Близькому Сході. Президент Буш вважає, що конфлікт у Лівані — це складова частина більш широкої боротьби між свободою і терором. Не випадково, на його думку, наскільки запекла боротьба розгорнулася у Лівані й Іраку: в обох цих країнах іде бій за побудову вільного суспільства. За словами Дж.Буша, терористи і їхні спонсори розуміють, що події у цих країнах підійшли до критичної межі. Президент пообіцяв, що США і надалі будуть підтримувати молоді демократії по всьому Близькому Сході.