aqaqa4, 19 січня 2017 08:43:00

https://www.facebook.com/goldznak.ua/posts/972613829538040

Може, я чогось не розумію,але нвіщо фотографуватися на фоні такої виставки та ще й з такими задоволеними пиками обличчами?

Не вельми зрозумів - це питання до Шкіряка (нмд, саме у нього можна помітити якісь ознаки вдоволення)? Тетерук наче не посміхається.
Я сподіваюсь, що не потрібно пояснювати, хто саме фотографувався із ними, хай навіть із посмішками на обличчях.
Побажаю лише кожному з нас не отримувати задоволення від "селфі" із народними депутатами ціною смерті своїх дітей 
 

Наступного разу хоча би забий у Гуглі "Чупилка Анатолій Михайлович", перш ніж патякати таке!
В ігнор, телепень!
 

На виставці «Блокпост Пам’яті» у ВРУ показали історію подвигу військового з Кропивницького Євгенія Тельнова.



http://persha.kr.ua/news/life/108317-na-vystavtsi-blokpost-pam-yati-u-vru-pokazaly-istoriyu-podvygu-vijskovogo-z-kropyvnytskogo-yevgeniya-telnova.html

ап
голосуйте, бо якісь кацапи дизлайки ліплять

А що, Ви чекали від них іншої поведінки?
І до чого це змагання - хто більше? 

Це день не тільки скорботи, але й звитяги українських воїнів.
Рашуки вперше побачили, на що здатні українці. Так народилися славні кіборги, яких уся рашуча нечисть боялася і боїться до уссачки.

З твердженням щодо "Рашуки вперше побачили, на що здатні українці" я би не вельми погодився.
Ось, наприклад, цитата з розповіді капітана Вадима Сухаревського, "Борсука", командира однієї з рот 80-ї бригади, який обороняв аеропорт Луганська у серпні 2014 року:

... Поначалу россияне шли, конечно, мощно: танки, БТРы, БМП, штурм – красиво всё, по учебнику. А получили таких *******… Когда в аэропорту уже прятаться было не за чем, мы пошли на прорыв и таки вышли оттуда, то они еще два дня боялись зайти в аэропорт. Говорили, что бои идут, и обстреливали руины. В СБУ есть перехваты их разговоров, как они отзванивались командирам и говорили, что идут бои, хотя мы уже были далеко. Всыпали мы им, конечно, жестко тогда.
Псковские нам до сих пор стрелки набивают на «десантура точка ру». Встретимся, мол, еще, мы вам отомстим, вы нечестно поступили, будьте мужчинами.

"Завдяки цим хлопцям тіло мого сина не переорюють люди і не розтаскують собаки десь на сході, а воно поховане тут" - мама загиблого кіборга, Героя Украіни Ігора Брановицького, Ніна Костянтинівна

З 17 по 20 січня 2017 року у Верховній Раді України проходить виставка "Блокпост Пам'яті", авторський меморіальний проект волонтера, пошуковця, голови громадської організації «Міжнародна асоціація дослідників фортифікації «Цитадель» та співробітника Національного військово-історичного музею України Павла Нетьосова.
Проект некомерційний та існує за рахунок особистих коштів автора. Основна мета – правдиве та документально підтверджене висвітлення подій на Сході України, розповідь про загиблих у результаті військової агресії Російської Федерації українських військових та добровольців і виховання на їх прикладі патріотичних, відповідальних та тих, що переймаються за долю країни, громадян України.
У експозиціях зібрані речі, знайдені в зоні АТО на місцях загибелі військовослужбовців Збройних Сил України і Національної гвардії України шукачами місії «Евакуація-200», а також особисті речі загиблих, які були надані їх рідними.
---
Розповідь про виставку "Блокпост пам'яті", яка нині триває у стінах Верховної Ради України - у репортажі Віки Ясинської

Є і така думка:

Річниця!!!
Не розумію, звідки взялася дата 16 січня, як дата пам'яті загиблих Кіборгів...
Доповідаю голосом... втрати в ДАП ми понесли (як і ворог) 19 та 20 січня 2015 року... але частина тяжкопоранених бійців померла 21 січня... і від цієї дати, ми 21 січня 2017 року об 11-30 проводим літургію у Володимирському Соборі Києва!!!
По всім загиблим на цій війні...
Спартанець...

Щосб ФБ-посилання глючать, тому посилання:
Анатолій Свирид, "Спартанець"

Уже цієї неділі, 15 січня, відбудеться захід пам’яті захисників Донецького аеропорту, 2 річниця. Захід буде проходити у Національному військово-історичному музеї України (м. Київ, вул.
Грушевського 30/1).
Чекаємо Вас о 14:00.
Ведучий заходу: журналіст каналу ICTV Петро Дем'янчук. В програмі заходу спілкування родин загиблих, бійців, екскурсія Національним військово-історичним у музеєм України, виступи гурту Шабля та В'ячеслава Купрієнка та скрипальки Іванни Ворошилюк.
Захід організовано громадською організацією «Українська асоціація інвалідів АТО» спільно з сестрою Героя України кіборга Івана Зубкова – Іриною Зубковою.
Дата обрана не випадково. Адже рівно 2 роки назад 19 та 20 січня, внаслідок підриву терміналу ДАП (Донецького аеропорту), Україна втратила п'ятдесят вісім захисників-«кіборгів», які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. Усього оборона аеропорту тривала 242 дні, допоки будівлі, що знаходилися на його території, внаслідок тривалих боїв не було знищено вщент.

Списки полонених. Момент істини
Чому в офіційному списку полонених українців понад 40 загиблих

Чому ?

Donchanin, 20 грудня 2016 12:58:14

svo1973, 20 грудня 2016 12:56:27

Класика сомневающийся*. Нічим не підтверджена цифра, йде розгін, давайте піднімаємося і йдемо валити владу. Причому, не виключено, що насправді маємо "перемогу" - при невеликих порівняно втратах захопили стратегічну висоту.

Однако слишком часто она звучит

И намёки на неё

Цифра не была подтверждена. Я лично не имею оснований не доверять сводкам из Генштаба. Если даже 19, они их все равно размажут на несколько дней. Но общее количество будет верным.

А чого розмазувати на кілька днів, а не місяців? Докупи і місце загибелі розмазати. І назву підрозділу розмазати. І перемазати на небойові втрати.

Вот есть такое
https://www.youtube.com/watch?v=fOG_WalMe-Y

Ага. І таке от ще є. Написано, між іншим, ще  August 23, 2014 at 8:47pm:

Ismail Khalikov 362. Гайде Ризаева, мошенница, которая обобрала беженцев из Крыма и Востока. Занимается сбором денег непонятно на что, а также продает дома переселенцев, предварительно собрав с них оригиналы документов. Возможно инценировка. Скорее всего просто скрылась. В мае ее уже "похищали". В Киеве ее уже все ищут,милиция тоже. Скорее всего где-то на Западной Украине, пудрит мозги людям, которые ее еще не знают....

Джерело:

Є і більш оперативні (щотижневі) статті з розповідями про кожного із загиблих. Наприклад, остання: «Мы на сутки ближе к Победе»: пятеро погибших, 21 раненый

Знайдіть хоча би одну відмінність:

---
Одна з найулюбленіших пісень мого дитинства. І ти, Брут Раймонд Паулс, мій найулюбленіший композитор...

Мене дивує, чому після смерті героя не можна назвати його ім'я.
Зебін Едуард Миколайович, уродженець міста Дніпро

А що, хіба важко подивитися оригінал цього повідомлення?

Президент Петро Порошенко присвоїв звання Герой України двом бійцям - Андрію Снітку та Сергію Табалі, які віддали своє життя захищаючи незалежність і територіальну цілісність України під час антитерористичній операції. Відповідні Укази Глава держави підписав 21 листопада.

За сумлінне виконання службових обов'язків, відданість Українському народові, зразкове виконання службово-бойових завдань, виявлену особисту мужність і героїзм у складних умовах загрози життю та здоров’ю громадян, звання Героя України присвоєно Андрію Снітку посмертно.

З перших днів Революції Гідності Андрій Снітко брав активну участь в протестному русі. З початку збройної агресії Росії вступив добровольцем та проходив службу у батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» Головного управління МВС України. Протягом липня-серпня 2014 року проявив сміливість та мужність під час низки бойових операцій з визволення міста Маріуполь Донецької області. 20 серпня 2014 року поблизу міста Іловайськ Донецької області у складі групи здійснював бойове завдання. Під час зачистки території від терористів у напрямок групи була закинута ручна граната. Андрій, усвідомлюючи смертельну небезпеку членам групи, не вагаючись накрив своїм тілом гранату, чим врятував  своїх побратимів від загибелі ціною свого власного життя. Герою було 18 років.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, незламність духу, звання Героя України присвоєно Сергію Табалі посмертно.

Сумчанин Сергій Табала (позивний «Сєвєр») з перших днів грудня 2013 року був активним учасником Революції Гідності. У зону проведення АТО вісімнадцятирічний патріот пішов добровольцем захищати Батьківщину від озброєних терористичних угрупувань. Воював в Донецькому аеропорту. Був поранений, але залишився строю. Кіборг героїчно загинув 6 листопада 2014 року від вибуху артилерійського снаряду під час штурму бойовиками диспетчерської вежі Донецького аеропорту.

Сергій Табала похований на Алеї Слави Центрального міського цвинтаря у рідних Сумах. Розпорядженням Сумського міського голови від 19 лютого 2016 року іменем Сергія Табали названо вулицю, на його честь встановлено меморіальну дошку в Сумській спеціалізованій школі №9.
http://www.president.gov.ua/news/prezident-prisvoyiv-zvannya-geroj-ukrayini-andriyu-snitku-ta-38798

В мережі стартував флешмоб на підтримку українських захисників

До флешмобу вже приєдналися в Міністерстві оборони та поширили відео, де прості громадяни України дякують воїнам за те, що ті "захищають наші міста від війни".

Користувачі соцмережі Facebook розпочали надзвичайно проникливий, патріотичний та щирий флешмоб для підтримки українських військових, захисників мирного життя Батьківщини, повідомляє "5 канал". Всі охочі приєднатися до подяки використовують хештег #дякуюсолдате.

Акцію розпочали жителі Києва, що зафільмували, якої думки звичайні перехожі про "тих, хто захищає цей світ від ворожої артилерії". "Подякувати військових захотіло так багато людей, що ми не знали, як усіх їх вмістити в один ролик. Пара з Луганську, яка втекла від "руського міру", зі сльозами на очах говорила і говорила про те, наскільки важливий для них подвиг ЗСУ. Дівчина з Маріуполя, що дякує батальйону "Азов". Волонтер з Харкова. Україномовні, російськомовні, діти, батьки, пенсіонери, підлітки, адвокати, майстри тату, менеджери, скейтери, жінки, чоловіки", – розповів автор відео та флешмобу.



Детальніше читайте на УНІАН: http://www.УНІАН/society/1618317-dyakuyu-soldate-v-mereji-startuvav-fleshmob-na-pidtrimku-ukrajinskih-zahisnikiv-video.html

Live Results: Presidential Election
https://www.washingtonpost.com/2016-election-results/us-presidential-race/
Краще дивитися в режимі картограми

5. І ще одна, на перший погляд, очевидна справа. Тіло загиблого було передано пошуковцям і далі – представникам Цивільно-військового співробітництва у калінінському морзі м. Донецька. Доставлене до моргу м. Дніпропетровська 18-го травня 2015 року. Боєць помер унаслідок вогнепального поранення стегна. Загиблий герой – приблизно 185 см., з родимою плямою розміром у велику монету на лівій стороні підборіддя. На шиї на чорній мотузці хрестик білого металу. Але, що важливо – у бійця на лівому плечі – тату у вигляді тризуба розміром 12х5 см. З одного боку, це міг бути загиблий у першій половині травня 2015 р. Але за той час серед наших бойових утрат немає зниклих безвісті (принаймні, з такими ознаками). Тому, напрошується висновок, що це міг бути загиблий за більш ранній час – приміром, під час боїв за донецький аеропорт. Або взагалі хтось зі страчених полонених. І його тіло тривалий час зберігалось у морзі Донецька.
Ще один варіант – загиблий невідомий донецький партизан.

Фотографія татуювання:

Дай Боже знайти рідним хоча б інформацію про загиблих.

На жаль, реалії такі, що зниклі безвісти - це на 99,9% і є загиблі, які з тих чи інших причин не були ідентифіковані. Є інша стаття Ярослава Тинченка, в якій він про це досить докладно пише: Зниклі безвісти й військовополонені: про реальну ситуацію

4. Вочевидь, водій вантажівки зі складу 51-ї окремої механізованої бригади (можливо – з «Кривбасу» або якоїсь іншої частини ЗСУ). Загинув ранком 29-го серпня 2014 року під час виходу з т.зв. Іловайського котла в урочищі Червона поляна, де колона генерала Р. Хомчака здійснювала розворот прямо перед російською батареєю. З того місця були вивезені загиблі, які належали до: 51-ї бригади, «Кривбасу», «Дніпра-1», «Івано-Франківська». Всі вже ідентифіковані, крім цього бійця. На тілі – хрестик білого металу незвичайної роботи, одягнутий у червону кофту з білими смугами та камуфльовані штані – дубок. За деякими ознаками може бути зниклим безвісті бійцем 51-ї бригади Павлом Богайчуком, але збігів по ДНК з мамою немає.

Ось фотографія хрестика:


Ось фотографія автомобіля:


Під спойлером - фотографія загиблого (18+)

Показати зображення...

3. Загиблий, знайдений в окремій могилі на блок-посту 39-06 – де був оперативний штаб боїв за Іловайськ. Поруч знаходилась могила з трьома солдатами 39-го батальйону територіальної оборони, які вже ідентифіковані: Валерія Шмалія, Сергія Ряженцева та Олександра Жабінця. За словами вцілілих бійців 39-го батальйону, означені хлопці загинули 24-го серпня 2014 року, під час захоплення блок-посту російськими військми. Росіяни наказали кільком нашим полоненим здійснити поховання. Хлопці, що закопували загиблих, навмисно поклали трьох «своїх» з 39-го батальйону окремо від четвертого бійця – вочевидь, з 51-ї бригади (вони його не знали). Неідентифікований загиблий у звичайному дубку – однозначно з 51-ї бригади. В нього у кишені виявились записки з адресами тернополян з 51-ї бригади Олега Шванка (вважається зниклим безвісті) та Руслана Коцюка (загинув, ідентифікований). Крім того, на клаптиках паперу записи: «№01545 пушка» та список військовослужбовців: «Карпюк А., Франчук З., Чалай Д., Мороз С., Пашківський Р., Нахамець О., Лавришин Б., Гузоватий Р., Літвінчук С., Лінік Б., Ковальчук С., Калюжний Ю.». Частина записів було зроблена рукою Олега Шванка, але збігів по ДНК немає. Обличчя, на жаль, не опізнаваєме, проте на тілі є хрестик на золотому ланцюжку, але без розпя'ття.
Не виключено, що цей загиблий юридично навіть похований. Але поховали, скажімо, якийсь фрагмент тіла. А все тіло залишилось неідентифікованим (поміж іншим, досі не переданих решток, які треба підховати – понад 15. І слідчі органи не квапляться вирішити цю справу).

2. Також іловаєць. Герой з великої літери. Похований як не ідентифікований на Кушугумському кладовищі у Запоріжжі. Був знайдений пошуковцями на дорозі поміж хутором Горбатенко та селом Новокатеринівка, по якій ранком 29-го серпня намагалась прорватись колона 51-ї та 17-ї танкової бригад, батальйону «Кривбас» та інших підрозділів. Загиблий – у звичайному українському камуфляжі «дубок» та кросівках, яких багато привозили волонтери для наших солдатів. Прикрас немає, худорлявий. Що важливо: поруч з загиблим лежала «відстріляна» муха (ручний гранатомет), а в кишені – крім двох простих мобілок, вочевидь, трофейний шеврон «Вооруженные силы России». Голова зруйнована – не виключено – на знак помсти (адже, як видно з обставин, боєць вій бій до останньої миті свого життя). Швидше за все, хлопець – з 51-ї окремої механізованої бригади, оскільки у той час лише вона (а також «Донбас») захоплювали до полону російських солдатів. Є версія, що цей загиблий перебуває в офіційному спискові полонених, і його мама не здає ДНК…

Під спойлером - фотографія загиблого (18+)

Показати зображення...

1. На Краснопіллі (Дніпропетровськ) похований боєць, якого можна легко опізнати по фото. Він був привезений на машині, що збирала тіла в р-ні Іловайська, і загинув, швидше за все, під час виходу з Іловайського котла ранком 29-го серпня 2014 р. Правда, вантажівка, на якій вивозили того дня тіла, по дорозі до Дніпропетровська заїздила у морги Волновахи та Маріуполя. І, не виключено, що тіло могли «докласти» там – і тоді боєць міг загинути раніш. Йому було 25-35 років, приблизний зріст 172 см. Герой був одягнутий у форму – камуфляж мультикам (американського зразка), причому, на ньому були не за погодою теплі речі: кальсони та куртка. Але, що найбільш важливо, у хлопця на лівій стороні грудей було татуювання: кораблик з написом «U-205». Це означає, що колись він проходив службу у Військово-морських силах України – на корветі «Луцьк». Крім того, у загиблого – незвичайний та, вочевидь, коштовний хрестик. Найбільш вірогідно, що загиблий належав до батальйону «Донбас», але опитування бійців та родичів цієї частини не дали результатів.

---

Ярослав Тинченко, http://tyzhden.ua

Два тижні тому без преси та зайвих свідків перепоховали ще одного ідентифікованого героя, який загинув у т.зв. Іловайському котлі – бійця полку «Дніпро-1» Володимира Комісара. Як написано на сторінці у фейсбуку «Дніпра-1»: «Це був важкий перiод пошукiв та вагань, але головне - залишалася живою вiра. Пiсля майже двох рокiв зусиль, завдяки експертизам ДНК, його знайшли - вiн був похований на Краснопiльському кладовищi у м.Днiпро як невiдомий солдат».

Чому шукали довго? Тому що насправді ніхто Володимира не шукав. Точніше, родина плекала надію, що чоловік десь живий та невдовзі повернеться додому. Більша того, мама ще у 2014-му здала ДНК, але збігів не було. Для слідчих органів відсутність збігів по ДНК – привід нічого не робити. Водночас, тіло загиблого бійця було абсолютно опізнаваємим. Варто було лише порівняти фотографії… Ніхто цього не робив, доки подібність по фото не виявила буквально стороння людина. Лише тоді представники родини та товариші Володимира Комісара, які теж упевнено опізнали чоловіка по фото, почали тиснути на слідчі органи: добиватися повторної експертизи ДНК. Здав тато – співпало, потім іще раз мама – теж ідентифікація. Чому не було збігів першого разу? Напевно, хтось «криворукий» відбирав у мами аналіз ДНК...

Продовження статті, опис та фотографії тут (18+): Невідомі захисники України

На превеликий жаль, крім цих п'яти хлопців залишається ще чимало не ідентифікованих загиблих. Їх опізнанням переймаються у більшості небайдужі люди з числа самих пошуковців.

Сподіваємось, що завдяки цій публікації ми зможемо ідентифікувати бодай кількох загиблих героїв. Просимо усіх читачів зробити максимальний репост публікації. Інформацію просимо скидати Ярославу Тинченку на е-мейл: lemberg_landwer@meta.ua

Знайте её в лицо - Мария Ципко. Она же Елена Фом - Мария Погодина - Мария Бавыкина - Мария Православная и др.

---
Ой, як невдобно вийшло

Кльоб Микола Іванович    

Дата та місце народження: 15 червня 1995 р., с. Нижня Яблунька, Турківський район, Львівська область.
Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р., Луганський аеропорт.
Звання: Солдат.
Посада: Водій.
Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Згідно даних оперативної групи високомобільних десантних військ Головного командного центру ЗСУ від 2 вересня 2014 р., станом на 19-00 було отримано інформацію про загибель трьох десантників 1-го батальйону 80-ї окремої високо-мобільної десантної бригади, які брали участь у боях за луганський аеропорт: Кльоб Микола Іванович, солдат; Дзюбан Максим Мирославович, солдат; Тимощук Сергій Володимирович, солдат. Тіла цих загиблих, разом з тілами десантників 80-ї бригади капітана Євгена Іванова та солдата Назара Попадика були доставлені до моргу м. Лутугіно (на території, захопленій сепаратистами та російськими террористами). 16 жовтня 2014 р. тіла 5-х загиблих десантників були вивезені з м. Лутугіно представниками Цивільно-військового співробітництва Міністерства оборони України та доставлені до м. Дніпропетровськ. Тілам було присвоєно №№ 797/Л, 798/Л, 799/Л, 800/Л, 801/Л. Двоє загиблих: капітан Євген Іванов та солдат Назар Попадик були ідентифіковані на підставі тестів ДНК (№№ 797/Л та 800/Л). Ще двоє: Дзюбан Мирослав Володимирович (№798/Л) та Кльоб Микола Іванович (№799/Л) ідентифіковані по ДНК та визнані загиблими слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

Місце поховання: м. Дніпропетровськ, Краснопільське кладовище, участок № 79 (поховання № 7547, 48°25'17.0"N 34°57'13.0"E).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Спроба збагнути: О нарисованных результатах выборов в Саратове

Пояснення цього феномену: Саратовский избирком объяснил одинаковые результаты «Единой России»

aqaqa4, 22 вересня 2016 16:13:43

Це я один побачив радянську зірочку на блясі?

а у нас не отменяли вроде.

У вас - це де? В Гвінеї?
Чи це такий собі карнавальний костюм - хто що куди захотів, те туди і причепив?

Це я один побачив радянську зірочку на блясі?

Aquila Non Captat Muscas: кем был Андрей Таранов

Пруф