ПІДПИСИ ЗІБРАНО!
Друзі, завдяки вашим зусиллям петиція проти фактичного визнання ОРДЛО зібрала необхідні голоси за рекордні 5 днів!

Робіть висновки про перспективи цієї петиції
[

За замовчанням не буде жодних перспектив, якщо вона раптом не набере 25000 підписів.
А коли набере, тоді почнуть діяти трохи інші чинники.
Всьому свій час.
Вже майже 23000 є

Темпи трохи уповільнилися, але позначку в 18000 підписів було нещодавно подолано

Боюсь збору підписів недостатньо.

Так, можливо, лишається не так вже багато часу.
Далі буде
Але для багатьох подібна активність є чи не єдиним способом висловити свою позицію.

8400 підписів

Петиція Президенту України Зеленському Володимиру Олександровичу з вимогою негайно відкликати підписи представника України і погодження керівника Офісу Президента України під Протоколом засідання Тристоронньої контактної групи, яке відбулось у Мінську 11 березня 2020 року.

Адреса: https://petition.president.gov.ua/petition/88960
Наразі підписалося 5700 осіб


Текст:
----
Пане Президенте!

6 грудня 2019 року Ви заявили, що Україна не буде вести прямі переговори з представниками ОРДЛО, бо "Україна не розмовляє з бойовиками"
Однак 11 березня 2020 року на позачерговій зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську після консультацій Вашого безпосереднього й найближчого підлеглого, керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака з заступником голови Адміністрації Президента Російської Федерації Дмитром Козаком був підписаний Протокол засідання Тристоронньої контактної групи, де поряд з підписами повноважних представників ОРДО і ОРЛО стоїть підпис другого Президента України Леоніда Кучми, якого Ви особисто своїм розпорядженням №953/2014-рп від 8 липня 2014 року уповноважили представляти Україну у Тристоронній контактній групі, а також підпис Єрмака з резолюцією "Согласен" поряд з таким самим підписом і такою самою резолюцією Козака

У цьому протоколі є рішення "4. По вопросу учреждения Консультативного совета": "На очередном заседании ТКГ (25 марта 2020 года) подписать Решение Трехсторонней контактной группы об учреждении Консультативного совета (рабочей группы)".

У доданому до Протоколу рішенні йдеться про створення Консультативної ради, де вирішальні голоси матимуть лише 10 представників України і 10 представників ОРДЛО, а ОБСЄ, Росія, Франція та Німеччина матимуть тільки по одному представнику з правом дорадчого голосу і то в разі згоди.

Таким чином сторонами переговорів стають Україна і ОРДЛО, фактично визнається позиція Росії, що в нас відбувається громадянська війна, внутрішній конфлікт, Росія ж перетворюється з агресора на посередника між воюючими українцями поряд з Францією, Німеччиною і ОБСЄ, хоча весь світ знає, що ні ОРДО, ні ОРЛО не є самостійними суб’єктами, повністю керуються з Москви і є просто місцевими колаборантами російського окупанта. В Законі України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" № 2268 від 2018 року, в інших законодавчих актах немає жодної згадки про ОРДО чи ОРЛО як самостійних суб’єктів, терміни ОРДО, ОРЛО і ОРДЛО вживаються в українському законодавстві лише як окуповані Росією території. Підписані 11 березня у Мінську документи перетворюють Тристоронню контактну групу (Україна, Росія, ОБСЄ) у П’ятисторонню, де до Росії додаються ОРДО і ОРЛО, кожна окремо, і таким чином у цій групі з п’яти учасників Росію представлятимуть три – власне Росія, ОРДО і ОРЛО.

Дії Aндрія Єрмака і Леоніда Кучми 11 березня 2020 року легітимізують ОРДО і ОРЛО в очах міжнародного співтовариства, порушують українське законодавство і містять ознаки державної зради, оскільки є на користь агресору, якого ці дії перетворюють на посередника у нібито внутрішньоукраїнськ ому конфлікті. Ці дії зміцнюють агресора, бо відкривають шлях для зняття санкцій з нього. Якщо Україна визнає ОРДО і ОРЛО рівною стороною, а Росію посередником, то весь світ також визнає їх такими.

....
-----
Весь текст петиції сюди не помістився, https://petition.president.gov.ua/petition/88960

Дурня це, вибачте на слові. І 619, і навіть 428.
Оприлюднити будь-яку цифру можна без найменших зусиль, тим більше, що її жодним чином не вдасться ані підтвердити, ані спростувати.
Як на мене, найближчими до реальності є поіменні списки Некромансера та дані, які в них наведено: 250 бойових втрат (з яких біля 160 - Донецьк (за їхніми даними), а решта 90 - Луганськ) та близько 100 - небойових.
Для порівняння - в єдиному відео, де вказано імена та дати загибелі, перераховується 269 осіб (бойові та небойові втрати), з яких лише кількох немає на https://bit.ly/NecroMancer.
Та й ті опинилися у відео лише внаслідок помилок, зроблених його авторами, а не відсутності цих даних у Некромансера.




 

Чомусь це фото в пошуковиках асоціюється з словосполученням
"заместитель начальника увд киевской области вадим троян".
Наприклад, ось тут:

ottarabannil, 27 листопада 2018 00:30:13

Шарик72, 27 листопада 2018 00:02:43

Сорокі.
Я і зараз вважаю і буду далі вважати, що ми провели блискучу спецоперацію.
Для А.І. вони виконали завдання, а попирати  заради помирати - - це суіцид. Вони живі, і це головне. Це лише кацапи-  'да паслєднєва патрона",  "усрьомся, но ні сдайомся".
Є випадки, коли люди жертвують своїм життям заради інших людей і це є героїзм, а от застрлитись щоб не потрапити там в полон - це боягузство, малодушшя та наслідки комуняцького виховання.

Летом 2014 под Луганском был эпизод, при атаке украинский танк оказался в окружении сепаров. Экипаж отстреливался до последнего патрона, им повредили приборы наведения. Экипаж чтобы не попасть в плен к врагу и не отдавать танк в исправном состоянии подорвали себя гранатами в башне. А для истинного #тикызапетра это "боягузство, малодушшя та наслідки комуняцького виховання".

Ну і?
4 родини стали обездоленими. Але ж вони могли просто здатись, як це роблять в усіх не посткомуняцьких арміях, зберегтр своє життя і повернутись до своїх родин чи потім воювати далі. Кому від цього безупства храбрих стало краще на цій землі? Кому вонр зробили гірше?
Хоча да. Судячи по хвупу самц такі і потрібні - чуть шо і за гранату, за Сталіна, за родіну.

Дві родини, а не чотири. Але від цього дітям загиблих танкістів 51 бригади не легше...

Вы странные люди.
Люди в плену, в полной власти мерзавцев. Я бы на их месте даже не парился, читал бы по тексту любую х.й.ю.

aqaqa4, 14 жовтня 2018 14:29:01

Угу, мріяти не шкідливо.
Дехто з-за порєбріку так само на 146% впевнений, що на Західному кладовищі в Одесі під табличками "хирургические отходы" поховано десятки тисяч правосєків.
Нічого спільного не знаходите?

До тогож мріють як раз коцапи.

Ти хоч відео дивився?   

Ми начебто незнайомі, але то таке.
Так, дивився. І не тільки відео, а і супутникові знімки території, читав старі статті, в яких було багато чого написано про ці т.зв. "хірургічні відходи", навіть особи кількох похованих там людей вдалося встановити.
Займатися тим самим в цьому випадку не бачу потреби. З одного відео, до того ж поганенької якості, можна отримати дуже мало інформації для подальшого аналізу.
Але основні риси обох поховань і в Колпіному, і в Одесі дуже схожі. 

Угу, мріяти не шкідливо.
Дехто з-за порєбріку так само на 146% впевнений, що на Західному кладовищі в Одесі під табличками "хирургические отходы" поховано десятки тисяч правосєків.
Нічого спільного не знаходите?

у День Пам’яті 29 серпня біля Стіни Пам’яті на Михайлівській, я на власні очі побачила, наскільки - насамперед воїнам та їхнім родинам - і всім нам потрібен меморіал, де можна згадати полеглих, висловити свою шану і вдячність. Потрібні такі пам’ятні місця, алеї, сквери – в кожному районі міста! Ви, мабуть, знаєте, що зараз триває збір підписів за декілька таких проектів – найгучніший – це облаштування на Узвозі Сквера Василя Сліпака. МІФ хотів, аби на Андріївському узвозі завжди лунала українська пісня. Ми можемо здійснити його мрію, аби вже у наступному році українські митці мали свій арт-майданчик для виступів літераторів, музикантів та акторів. Нині територія занедбана, підписів за фінансування проекту з міського бюджету менше, аніж потрібно – детальніше тут:
- Арт-сквер ім. Василя Сліпака на Андріївському узвозі.
https://gb.kyivcity.gov.ua/projects/664
На Оболонській набережній пропонується встановити меморіальний комплекс Морській піхоті України на знак шани і пам’яті про загиблих воїнів- морпіхів! З підписами ситуація печальна також, можливо, тому, що люди втомилися будувати країну в ручному режимі, можливо, тому що зневірилися, але громадська думка впливає, проголосувати зовсім не складно і я не вірю, що вам просто байдуже!
- Меморіальний комплекс Морській піхоті України
https://gb.kyivcity.gov.ua/projects/410
І ще декілька проектів увічнення пам’яті героїв АТО, які загинули на Донбасі:
- Меморіал "Герой Голосієва" https://gb.kyivcity.gov.ua/projects/442;
На Дарниці - Пам'ятник “Захисникам України” - https://gb.kyivcity.gov.ua/projects/889
та проведення футбольного турніру пам'яті Темура Юлдашева між школярами чотирьох київських шкіл із запрошенням школярів з прифронтової зони Луганської області.
- Футбольний турнір пам'яті героя Донбасу Темура Юлдашева https://gb.kyivcity.gov.ua/projects/30
Я звертаю на це увагу киян ще й з власного переконання в тому, що наш український простір необхідно маркувати нашою українською історією – для нащадків, і щоби тут знову не з’явилися усіляки лєніни-русскіє альоші-кірови-артьоми і прочча чекістська наволоч!
Кияни, проголосуйте, будь ласка за ці проекти!

уже была такая петиция на сайте кмда где-то полгода назад

были собраны тысячи голосов -- результат 0

Так, вірно, петиція № 7430. Автор петиції, Євген Романенко, є одним із членів нашої ініціативної групи.


Стосовно нібито нульового результату петиції - ні, це не так.
Участь проекту в ГБ Києва на 2019 рік - один з результатів, якого вдалося досягти після того, як петицію підтримало більше 10000 українців.
Інший результат - проект рішення Київської міськради, поданий міським головою Віталієм Кличком, "Про організаційно-правові заходи щодо створення скверу на Андріївському узвозі, 33/6 у Подільському районі міста Києва".
Так, завжди хочеться більшого, але "щоби рибку з'їсти, треба у воду лізти"

Шкода, що голосують тільки кияни

Це бюджет Києва, тому цілком природно, що правом впливати на його формування наділені лише мешканці столиці.
Але у будь-якому разі кожен може долучитися до підтримки цієї ініціативи, хоча би поширюючи інформацію про неї у колі своїх знайомих та друзів.
Насправді світ дуже тісний

проголосував
голосів мало
208

нічого, скоро діти підростуть

Дякуємо за підтримку!
Так, без адмінресурсу чи якого-небудь "стимулювання" людей, досягти бажаного результату ой як непросто.
Але це не значить, що треба чогось чекати.
До речі, 16-річні кияни вже можуть голосувати за проекти на ГБ Києва

вечная память герою...

Красиві гасла, безумовно, потрібні.
Але так само потрібні і конкретні дії.
Проголосувати на сторінці проекту на https://gb.kyivcity.gov.ua/projects/664 - це зробити невеликий крок на довгому та важкому шляху.
Давайте рухатися, а не стояти на місці.

Прожити 19 років у Франції, але з гаслом "#Україна понад усе!"
Мати в грудях серце, яке до останнього подиху стукало в українському ритмі.
Загинути на війні за Україну...

На його честь ми хочемо облаштувати у Києві Арт-сквер
Щоби пам'ятати.
Підтримай нас: https://t.co/OWKaijyXGQ pic.twitter.com/ibdSH91AJn

— Книга пам'яті полеглих за Україну (@MemoryBookUA) August 30, 2018

Проскурня Сергій. Режисер, драматург:
«Я знаю людей, які створили, ініціювали цю стіну пам’яті. Чим можу - допомагаю їм, але з жахом дивлюсь на те, що стіни огорожі Михайлівського Золотоверхого ще не всі заповнені світлинами загиблих героїв. З жахом думаю про те, що є ще місце, аби з’являлися ще нові, нові і нові світлини загиблих героїв. От в чому проблема...
Герої серед нас, але чомусь ми найчастіше говоримо про них після їх загибелі. Ми в українському світі знаємо приклади, коли героями ставали виключно після смерті. Це несправедливо. Несправедлива війна, несправедливі смерті цих прекрасних людей зі світлими очима, але по іншому не виходить.
Ми повинні захищати свою країну! Слава героям! Герої не вмирають!»

Дейнега Віталій. Волонтер, засновник благодійного фонду "Повернись живим":
«Величезний вплив на мене, як особистість, справила моя вчителька зарубіжної літератури. Коли ми вивчали Бертольда Брехта, то вона задала нам написати оповідання на тему "Яка країна найбільш нещасна: чи та, у якої героїв нема, чи та, якій герої потрібні?".
Час показав, що у нашій країні герої є. І, на превеликий жаль, настав момент, коли вони стали їй потрібні.
І я зрозумів одну просту річ. Я зрозумів, що нещасною є та країна, яка своїх героїв забуває. Вона нещасна тому, що вона забуває власну історію, а той, хто забуває власну історію - приречений її повторити».

Ірма Вітовська, акторка театру та кіно:
«Мені б хотілося звернутися до вас усіх - мешканців Києва та тих, хто приїзджає сюди, не забути прийти на це місце і просто залишити тут вашу увагу…
Тому що тут розташовані люди, які створюють епос, які вже створили епос цієї країни, який кується зараз на сході.
МИ завжди шукаємо героїв, шукаємо їх в літературі, а насправді вони народжуться  сьогодні, і вже народились. І мені би дуже не хотілося, щоби ця стіна була довшою. Але кожен з нас має зрозуміти, що від нашої консолідації, від підтримки цим людям, їх родинам, їх дітям, залежить те, що ми будемо однією нацією. І ми будемо так само тримати оборону.
Завдяки ним ми живемо, ми тішимося сонцю, ми їздимо у відпустки, відпочиваємо вечорами. Але не забувайте хоча би раз на рік, хоча би раз на місяць, хто скільки може - прийти сюди та подивитися на ці обличчя. Якщо можна, то хто знає родини цих людей, то допомагати їм, не залишати їх у біді.
Дякую!»

Заза Буадзе, грузинський кінорежисер, сценарист:
«У Єрусалимі є Стіна Плачу, а тут, в Києві, ми маємо цю стіну. Стіну, збудовану в пам'ять про жертви, в пам'ять про полеглих героїв.
Я можу сказати, що ця стіна - стіна честі та гідності. Позаду цієї стіни - Михайлівський монастир, святе місце, де люди моляться. Але це місце також є священним, люди моляться тут також. Вони моляться за душі жертв, моляться за надію, за волю...
Моляться за наших друзів, політичних в'язнів, які знаходяться у в'язницях далеко на півночі Росії, де і досі існує ГУЛАГ. В'язні, такі як Олег Сєнцов, інші наші друзі, ще й досі продовжують голодування. Люди моляться за їх спасіння. Тому що їх героїзм наповнює нас надією, впевненістю у тому, що ми подужаємо, що ми переможемо. Бо наша боротьба - це боротьба добра проти зла. І наша перемога - це буде перемога добра над злом.
Тому - Слава Героям! დიდების გმირები!»

Дякую Вам!
І саме тому, що у нас і досі йде війна, ми маємо постійно нагадувати людям про це.

Писарчук Юрій (позивний ”Гіббон”). Колишній військовослужбовець 30 ОМБр:
«Для меня это, в первую очередь – то место, где все мои ребята, где я их могу навестить в один день и в одно время. Не у всех есть возможность ездить по всей Украине, потому что похоронены все в разных местах. Стена памяти – это то место, где можно встретиться с ребятами, со всеми вместе…
Проект очень важный. В первую очередь он нужен для того, чтобы родители, близкие родственники этих ребят понимали, что мы о них помним.»

Остальцев Леонід. Колишній військовослужбовець 30 ОМБр, засновник Pizza Veterano:

«Стена памяти – это возможность прийти к моим друзьям. К сожалению, не всегда есть возможность съездить на кладбище и посетить каждого. Здесь же есть все мои друзья, с которыми мы были вместе на войне, но кто, к сожалению, не вернулся…
Это возможность просто сказать им «спасибо», просто помолчать, прийти к ним в гости…
И не забывать. Это самое главное. Стена ведь называется «Стена памяти».
Мы живы, пока нас помнят. Надо помнить!»

финикс!!
сколько там кацапов и местных идиотов положили ??
была инфа?

Підтверджених втрат - поки що жодного.
Немає перевіреної інформації
-
Upd. Перепрошую, один є.

Сергій Фоменко. Співак, музикант, автор пісень:
«Я зараз стою біля стіни пам’яті загиблих у визвольній війні України проти Росії. Дуже багато обличь, дуже багато людських доль.
Кожен раз, коли я буваю тут, я проходжу довго, я дивлюся на ці обличчя… Таким чином я розумію, яка величезна і тяжка ціна за власну незалежність і за волю, за мир, який є у великих містах України: в Києві, Дніпрі, Запоріжжі, Полтаві, Харкові, в інших містах.
Нам всім варто ходити сюди часто – дивитися на обличчя цих людей, українських героїв, цих простих і дуже сильних людей, які власним життям захистили мир і безпеку країни. Війна, на жаль, ще триває… Приходьте сюди частіше, щоби бачити, якою є ціна за волю!»

Через чотири дні загинув Кабан http://memorial.militarist.ua/record/12 . Потім до бердичевлян привезли їхнього хлопця, там залишилось вже не двоє, а троє дітей без батька .

А 24 липня в Лисичанську - двоє бійців 24 бригади:

Лейба Павло Радович   http://memorybook.org.ua/15/leiba.htm
та
Рокіцький Сергій Дмитрович   http://memorybook.org.ua/20/rakicky.htm

Галущенко Зоя Андріївна, мати загиблого захисника України Галущенка Андрія (позивний «Ендрю»):
«Сьогодні – вихідний день, і з подругою ми прогулювалися по Пейзажній Алеї, по Андріївському узвозу. І, звичайно, я ніколи не можу пройти повз це місце, повз цю стіну пам’яті, де дивляться на нас наші діти, які поклали свої життя за Україну.
Серед цих фотографій є і фотографія мого сина. Мій син – Галущенко Андрій Вікторович, його позивний – «Ендрю», він загинув 2 вересня 2015 року, Новоайдарський район, недалеко від міста Щастя, на розвилці Лопаскине - Лобачове, як керівник мобільної групи по боротьбі із контрабандою…
Я вважаю, що те, що роблять волонтери, увічнюючи в такому святому місці. як Михайлівський Собор, ця Михайлівська площа, на цій святій стіні, увічнюють імена, увічнюють обличчя наших дітей… Коли люди зупиняються, люди починають розуміти, що іде не просто війна, а що саме сьогодні йде велика  визвольна вітчизняна війна. І це треба робити. Я їм дуже вдячна.
Тут є і ті, хто загинули 2 лютого, на день народження Ендрю, загинули теж наші, мої учні, наші односельчани, Сабадаш Андрій Васильович і Гуріч Сергій Миколайович. Юні хлопці, які не ховалися за спини, не ховалися за материнські чи жінчині спідниці, а захищали України, стали щитом на її захист…
Я хочу звернутися просто до всіх людей, щоби вони приходили сюди. Навіть хвилина мовчання біля цієї Стіни Пам’яті – це данина Героям, данина тим, хто віддали за нас своє життя».

Кононенко Юлія. Волонтерка, громадська активістка:
«Почему я здесь?
Мне очень хочется, чтобы об этом месте знали все. Не только простые люди, не только матери погибших, не только их боевые побратимы… И не только иностранные делегации, которые приносят сюда цветы.
Я очень хочу думать, что и руководство нашей страны помнит об этом месте.
Очень хочу, чтобы мы помнили каждого из этих парней, которые отдали за нас жизнь.
Приходите к Стене народной памяти. К Михайловскому.»

Омельян Михайло, викладач Київської православної богословської академії, кандидат богословських наук, диякон:
«Стіна пам'яті – це є символ жертовної любові. В Священному Писанні ми читаємо такі слова: «Немає більшої любові, якщо хтось душу свою віддасть за друзів своїх».
Наші захисники, починаючи від Революції Гідності, і воїни, які захищають і сьогодні нашу Батьківщину, віддають свою душу за кожного із нас. За те, щоби ми могли спокійно молитися в храмі, спокійно відвідувати богослужіння і разом із дітками гуляти по вулицях. Тому потрібно пам’ятати кожного захисника.
Також важливо, що ця стіна пам’яті знаходиться на мурах Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Адже це ця церква Київського патріархату, яка відкрила свої двері для всіх, кого утискали, для активістів та учасників Революції Гідності. Також цей монастир став прихистком для багатьох інших людей. І ми хочемо показати, що на «Стіні пам’яті» є люди не лише православні. Тут є і мусульмани, і люди, які, можливо, не вірили в Бога.
Тому ми закликаємо кожного з нас пам'ятати своїх захисників Батьківщини»

Ви ще кладовище в центріміста зробіть..

Для пам"яті повинні бути спецмісця на кладовищі.

В центрі міста люди повинні відпочивати..

Дякуємо, Ваша точка зору є надзвичайно важливою для нас!
Можна, ми і Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир перетворимо на місце для шашликів-пікніків? Не заперечуєте?

Сеітаблаєв Ахтем. Режисер, актор:
«Пам’ять – це, мабуть, одна із таких фундаментальних людських речей, яка, власне, робить людину людиною. Це відрізняє людину від тварини.
Стіна пам’яті є нагадуванням нам про те, що ці люди, світлини яких тут є… Я стою якраз поруч з нашими воїнами, з їх світлинами, які загинули на цій війні, які загинули в Донецькому аеропорту, захищаючи нас з вами, захищаючи Батьківщину, даючи можливість нам усім прокидатися зранку, пити свою каву, цілувати своїх дітей, знімати кіно, радіти життю…
Тому пам'ятайте: людина жива, поки про неї пам'ятають»

Eleos-Ukraine представляє
До 29 серпня - Дня пам'яті загиблих захисників України в російсько-українській війні 2014-2018 р.р.
Михайлівська площа, Київ. Проект «Стіна народної пам'яті».
Місце, де герої не вмирають…
---
Нетьосов Павло Олександрович, волонтер пошукової групи «Евакуація-200»:
«Можно много говорить о том, как нам нужна, как нам важна Стена памяти погибших защитников Украины. Я скажу о том, для чего нужна эта стена мне. В первую очередь – это моя дань матерям погибших. Это дань нашего поискового коллектива, который работал с 1 сентября 2014 года на полях сражений, и который забирал этих ребят оттуда, который возвращал их в семьи...
Мы делаем эту стену и хотим, чтобы этих черных квадратиков, которые за моей спиной, было меньше как на этой стене, так и в нашей жизни.»
---
Ми повинні пам'ятати тих, хто віддав життя за нас і за нашу країну.
Долучайтесь!
ПриватБанк 5168 7556 2210 5316 Павло Нетьосов

...
Рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 № 99/2675 земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:85:373:0009) площею 0,06 га на Андріївському узвозі, 33/6 у Подільському районі передано в довгострокову оренду на 25 років товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сула» для будівництва, експлуатації та обслуговування ресторану в комплексі з магазином по продажу товарів мистецтва та виставковим залом (договір оренди від 13.04.2006 № 85-6-00263).
...
Окремо інформую, що в установленому порядку підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про організаційно-правової заходи щодо створення скверу імені Василя Сліпака на вулиці Андріївський узвіз, 33/6 у Подільському районі міста Києва», яким передбачено запропонувати ТОВ «Фірма «Сула» розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі рішення Київської міської ради від 27.01.2005 № 99/2675, та провести відповідні переговори.
.[/b][/url]

Щось мутить пан Кличко або його чиновники. Який договір?:

РІШЕННЯ
26.04.2012 N 563/7900

Про розірвання договору оренди земельної ділянки
від 13.04.2006 N 85-6-00263, укладеного між Київською міською радою
та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СУЛА"
на підставі рішення Київської міської ради від 27.01.2005 N 99/2675
"Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "СУЛА"
земельної ділянки для будівництва, експлуатації
та обслуговування ресторану в комплексі з магазином по продажу
товарів мистецтва та виставковим залом на Андріївському узвозі, 33/6
у Подільському районі м. Києва

http://consultant.parus.ua/?doc=097EAE0489&abz=G0JJF

Тримайте, підписуйтеся
Кількість підписів від однієї людини на цьому етапі проекту не обмежується, можна підтримати хоч всі 1000 з гаком.

ГБ Києва. Ще трохи:
Термінал біля "Стіни народної пам'яті". Ще 4 голоси: https://t.co/fZJ0iavZrF
Меморіал «Герой Голосіїво»: https://t.co/goC0Eh7NYB 5 голосів
-
Чекають на підтримку:
Меморіал морпіхам: https://t.co/TPkMZr6TNx
Меморіал героям-голосіївцям: https://t.co/yILjqLWa2C pic.twitter.com/3FFOrU6Okp

— Книга пам'яті полеглих за Україну (@MemoryBookUA) June 15, 2018

то що. завтра о 7 вечора на михайлівській площі відбудеться акція реквієм. я буду. не знаю чи коректно буде фотографувати.

Коректно буде. Ми хочемо також з квадрокоптерів провести зйомку.
І імена кожного із загиблих прочитаємо.
Приходьте.