Ну і який дурень згодиться на цю посаду після Яреми?

ЄС за великим рахунком насрати, що буде з Украіною. Європейські свині мало чим різняться від інших порід свиней. Французи, німці, іспанці, італійці, голандці - тупе і продажне лайно.

Єдині виродки в світі - москалі.

Згідно Лисенка загинули 12 і поранено 24 військовослужбовців .

Байстрюк він. Як Янукович і Обама.

Судно має бути конфісковане і виставлене на аукціон.

А хто такий Вальцман?

Тому так трупик доглядають. Духовний атєц і учітєль.

Дай Боже хлопцеві сил.

Вся та ідентичність базована на хуйловській пропаганді та історичній памяті совка із впертим запереченням всього украінського. Колючий дріт на 50 років як засіб перевиховання.

кто такая Васильева?

What are you doing here, fella?

Ги....

Причому онуки вбивають прикриваючись жінками і дітьми...

Хто б відпиздив того француза? Чого воно патякає те французьке гівно? Великі бля вояки a la 1940.

Через шість років від ЄС залишиться лише Греція. Ги...

Ні х..я Петя не камандір....

Петя іобнувся? Хай захєрчєнки відновлюють те, що вони порушили.

Кушай Ваня тюрю, молочка-то нєт.. (с)

Jugend,  7 лютого 2015 17:57:50

Надеюсь сволотовцев будут определять исключительно в молдавские саперы

До чого ваші Слова? Ви настільки ненавидите українців?

А ви дивуєтеся звідки ру СС кій мір взявся.

Кошулинському респект. Тягнибока хай санітаром бере.

І хто ім дохтур? Вони все життя ненавиділи бандєраффцев і все, що з ними асоціювалося - мову, історію, хліб та сало. Завжди почувалися вищими від тупих хахлоф. Тепер нехай жеруть і не випендрюються - русскій мір нарешті став іхнім життям.

А хто таке сракозі?

Краще пристрелити.

Ну і на хєра вбивати таку чудову тварину? Кацапів мало?

Петро гарно хуйлу по пиці...

Хуйло дегенерат, який вирішив, що сусідня краіна має жити так, як йому хочеться.

Схоже на белетристику...

Обама не дасть зброю. Причина - Франк Маршал Девіс.

Зливати можна хіба що гівно в унітазі...

Абізяни випендрюються.

Американців поки що рятують залишки здорового індивуалізму та віри в справедливість.

Іпанутись, яка політологія...

Кунер відомий консервативний коментатор на радіо і в пресі.
http://www.wrko.com/kuhner-report

Tim Hogan ‏@TimInHonolulu 12m12 minutes ago

If Germany and France chose to give away part of Ukraine so they can still do business with the Putin crime syndicate, US should embargo EU.

Цікаво порівняв волонтерів з Одесою.

ничемпишетьсяразом

Brabender,  7 лютого 2015 00:03:43

Wolter,  7 лютого 2015 00:01:26

Тока не Забужко. Самашедшая!

Такі як Забужко є окрасою кожної національної культури.
Вона - геніальна письменниця і чудовий вчений.

и образцовый протыпсих тож... Из тех, что в компании с андреичем разобидевшись когда-то на страну, давшую им всего 5%, на блюдечке преподнесли ее хряку...

Та тут ніби про літературу мова...

Найнеперевершеніша річ в українській літературі 20 ст для дітей і дорослих

НА КОНІ І ПІД КОНЕМ Анатолія Дімарова

Можете читати звідси

http://www.e-reading.link/book.php?book=1008476

Ось лише приклад:

СМОЛЯНИЙ БИЧОК

Микола прибіг до нас, червоний та задиханий:

— Вгадайте, що я бачив!

Ми з братом саме майстрували нову упряж для кота, який був уже не котом, а Гнідком, що мав везти нас у гості до Ванька.

— Зайця!

— Де?

— Біля нашої хати!

— Бре? — першим отямився я.

— От бий мене сила божа, якщо брешу! — широко перехрестився Микола. — Там такий зайчище, як оцей стіл! Так і пряде вухами. Я тільки з хати, а він — гульк і на город.

Зрештою ми повірили. Микола ще довго розповідав про того незвичайного зайця, що не боїться аж до порога підбігати, а потім закінчив:

— От якби його спіймати.

— Як же його, довгоногого, спіймаєш? Він як чкурне...

— Хіба що яму викопати...

— Хе, яму! Так і дасть тобі тато біля хати яму копати!

— Тато не дадуть, — відразу ж охолов Микола, почухуючи спину. — Вони в мене такі: як що, так і за батіг.

— Отож...

Ми зажурилися. Кожен думав про зайця і про те, як би його зловити. Я вже уявляв величезну клітку (адже заєць — як наш стіл!): сидить у ній довговухий, поводить червоними очима, а ми носимо травицю та капустяне листя. Хлопці повмирали б від заздрощів.

— От якби смоляний бичок у нас був... — розпочав я невпевнено.

— Хи, то ж казка! — презирливо обірвав мене Микола.

— Ну й що, що казка! Дістати б смоли, налити на дорогу — заєць і вскочив би... От тільки де смоли дістати?

Микола відразу повеселішав:

— Смола є.

— Де?

— У діда Стратона. Дід саме днища човнів смолить, на березі, біля ставу. От якби хто хоробрий був...

Він не докінчив, скосив на мене хитрюще око. А я, подумавши про діда Стратона та про нещодавно вбитого качура, засовався не раз шмаганим задком по долівці.

— А заєць же був! — знову спокушав Микола. — Ех, і заєць!

— А нам його даватимеш? — не витримав я.

— Питаєш!

Домовившись, ми поділили обов'язки: Микола візьме цеберку і буде пильнувати за дідом, а я, виждавши, коли дід Стратон піде підвечеряти, наберу з бочки смоли, скільки зможу.

Цього разу, понад всякі сподівання, кампанія пройшла успішно.

Потерпаючи, підбіг я до великої залізної бочки, в якій топилася смола, зачерпнув густої чорної маси і попер на город, під саму Миколину хату. Біг, і здавалося, що ось-ось вискочить дід Стратон, наздожене і вчеше кийком по хребту.

— Де будемо виливати?

— Під вікном. Щоб я зразу почув, як заєць улипне. Я тоді з вікна — мах! — і на нього. Тільки нехай стемніє, щоб тато не бачили.

Виливши смолу на стежку під вікном, ми розійшлися.

— Гляди ж, — вдесяте наказував я, — як впіймаєш зайця, неси до нас.

Спали ми погано. Снилися зайці, величезні, як стіл. І хоч ми гасали за ними, наганяючи на смолу, довговухі все оббігали її стороною. Часто прокидалися й наслухали, чи не біжить Микола із зайцем.

Та не так сталося, як гадалося.

Десь запівніч, коли Микола солодко спав, його бабу понесло до вітру. Стара доти дибала стежиною, поки й улізла в ту смолу, як муха в мед.

— Гвалт! Пробі!

Баба смикнулася раз, смикнулася вдруге і стала рачки.

— Люди добрі, рятуйте, хто в бога вірує! — жебоніла вона. — Ой, смертонька моя!

На той крик вискочив Миколин тато та й намотав на ноги всю ту смолу, що залишилася після баби.

До самого ранку в Миколиній хаті стояла колотнеча. Задираючи догори насмолені ноги, стогнала та згадувала всіх великомучеників-святих баба. Батько, сичачи, як гусак, обдирав смолу з своїх волохатих ніг. Коли ж йому уривався терпець, то брав пужално і лупцював Миколу:

— Я тобі дам зайця, песький ти сину!

Микола ревів, як бугай...

Вранці, здивовані відсутністю Миколи, ми пішли шукати товариша. Знайшли його аж на городі. Він колупав пальцем ямку, а другою рукою витирав червоні, як у зайця, очі.

Тока не Забужко. Самашедшая!

Такі як Забужко є окрасою кожної національної культури.
Вона - геніальна письменниця і чудовий вчений.

twitter.com
facebook.com
aviso.kiev.ua

от і вся література