Ось пропавші голоси за:
Анатолій Гриценко (6,9%)
Ігор Смешко (6,5%)
Олег Ляшко (4,7%)
Руслан Кошулинський (1,7%)
Олександр Шевченко (0,5%)
Безсмертний Роман 0,14%
Богомолець Ольга 0,17%
Габер Микола 0.03%,   
Каплін Сергій   0,08%
Кармазін Юрій   0,08%
Кива Ілля   0,03%
Корнацький Аркадій   0,02%
Кривенко Віктор      0,04%
Купрій Віталій   0,02%
Литвиненко Юлія    0,1%
Наливайченко Валентин   0,22%
Скоцик Віталій   0,08%
Тимошенко Юрій   0,62%
Шевченко Ігор 0.09%,      
Шевченко Олександр 0.57%      


разом  22,33%

Пізно.
Додайте в актив зелені прихльників Вілкула, Бойка і Тимошенко.
Між іншим,  Гриценко та Шевченко закликали своїх виборців голосувати за Зеленського.

d2alex,  1 квітня 2019 09:46:06

я поділив порівну

ні
тре 30 не підуть/70 за

Можливо, але це Порошенко не врятує.

d2alex,  1 квітня 2019 09:09:07

Прихильники Тимошенко - 40%
Прихильники Смешко - 80%
Прихильники Ляшко - 70%
Прихильники Кошулинського - 90%

А де прихильники Гриценка, ДЕ?

Перечитайте текст.
Прихильників Гриценко я поділив порівну між Зеленським та Порошенко.
І це дуже оптимістичний варіант для Порошенко, бо Гриценко зробив заяву і дав чіткий сигнал своїм прихильникам - за Петра ні  в якому разі.
До речі, я голосував саме за Гриценка, але до його заклика не прислухуюсь.
Втім, знаю інших прихильників Гриценка, які з радістю оберуть Зеленьського.

Більш реальніший розклад буде значно печальнішим для Петра Олексійовича. Щоб не робити світ чорно-білим, в коефіцієнти додаємо відтінкі (це моє бачення,звісно):
Прихильники Тимошенко - 40%
Прихильники Смешко - 80%
Прихильники Ляшко - 70%
Прихильники Кошулинського - 90%

І отримаємо дуже невтішний результат для діючого гаранта: 39,92% проти 60,08%.
Мало того, які б не були ці коєфіцієнти за умоів, що вони менші за 100%, Порошенко все одно впевнено пролітає в другому турі.


То на що може сподіватися чинний президент та його прихильники? Де взяти додаткові 20% голосів? Перемога на дебатах?
Навряд це сильно вплине на електоральну думку - люди і без дебатів знають, що шоумен однозначно програє Порошенко в красномовності, тому поразку свого фавориту сприймуть спокійно.
Втім, може виникнути навіть зворотній ефект - якщо Зеленський на дебатах виглядатиме краще, ніж очікували його прихильникі, то для них він стане безумовним переможцем.

Несподівано знайти додаткових 3,7 мільйонів своїх фанатів і показати явку 84%? Хто повірить в таке збільшення активності населення?
Навпаки, слід очікувати зменшення явки, адже обов'язково знайдуться ті, хто розчарувався у виборах вже після першого туру.

Єдина особа, хто може дати примарну надію Порошенку - це ЮВТ. Через розгалужену мережу своїх політичних осередків, вона має реальний вплив на своїх виборців.
Але цього для врятування Порошенко буде недостатньо - йому потрібні будуть майже всі голоси прихильників Ляшко, Смешко, Кошулинського, але ці голоси жодними домовленостями з цими політиками не отримати.
Не кажучи вже і про те, що союз з Тимошенко одразу відверне від Порошенко значну частину його стабільного електорату.

Не розумію, на чому базувалося те задоволення, яке Порошенко випромінював на брифінгу по результатах екзітполу.
Можливо тільки на тому, що в другий тур не потрапив жодний з претендентів, який обіцяв запхнути Петра Олексійовича у в'язницю.

Хоча результати екзит-полів і розчарували прихильників Порошенко, яскрава промова гаранта на останньому брифінгу знову вселила в них надію - мовляв, нічого не втрачено, другий тур буде переможним.
Що ж, спробуємо підтвердити сподівання Петра Олексійовича калькулятором.

Щоб не чекати офіційних результатів, пропоную за основу прийняти середній результат чотирьох опублікованих на УП екзит-полів:
Зеленський - 30.16%
Порошенко - 18.52%
Тимошенко - 13.96%
Бойко - 9,59%
Гриценко - 7,48%
Смешко - 6,61%
Ляшко - 4,66%
Вілкул - 3,57%
Кошулинський - 2,00%
Інші - 3,46%

Тепер спробуємо розглянути варіанти розподілу електоральних симпатій між переможцями першого туру. Справа не благодарна, зазирнути в голову кожного виборця неможливо.
Але ж таки спробуємо напроти прізвища кожного претендента проставити відсоток шанувальників чинного президента серед прихильників цього претендента.

Одразу спростимо собі розрахунки, припустивши, що:
- прихильники Зеленського не розчаруються в своєму фавориті до другого туру;
- проросійський електорат Бойко та Вілкула ні за яких обставин не проголосує за Порошенко;
- тільки половина прихильників кандидата з прізвищем "Інші" в другому турі віддадуть голоси за чинного президента;
- до заклику Гриценка про неможливість подальшої підтримки Порошенко прислухаеться тільки 50% шанувальників Анатолія Степановича.

Оскільки на цю хвилину жодних заяв від інших лузерів першого туру не було чутно, будемо вважати, що тільки вишезгадане припущення буде інваріантним в наших розрахунках.
 за основу берем такі коефіцієнти привабливості Порошенка для електорату наступних претендентів:
Прихильники Зеленського - 0%
Прихильники Порошенко - 100%
Прихильники Гриценко - 50%
Прихильники Бойко - 0%
Прихильники Вілкула - 0%
Прихильники інших - 50%

А тепер розглянемо найсприятливіший для Порошенко сценарій - вся решта виборців в другому турі проголосують виключно за нього, тобто:
Прихильники Тимошенко - 100%
Прихильники Смешко - 100%
Прихильники Ляшко - 100%
Прихильники Кошулинського - 100%

Нескладні підрахунки дають наступний результат 2-го туру:
Порошенко - 51,22 %
Зеленський - 48,78 %

Нереальність такого сценарію абсолютно очевидна.
Настільки, що варто десяти відсоткам прихильників Тимошенко, або 20-ти відсокам прихильникам Смешко підтримати Зеленського, і він вже обходить Порошенко з мінімальним відривом.

ZE - 47%

Пидр - 19%

А в кого решта 34%?

d2alex, 31 березня 2019 00:04:43

Notorious, 30 березня 2019 22:02:51

националист - это человек, который следует национальной идее своего государства.
национальная идея должна обеспечивать развитие культурных и исторических ценностей государства.
таким образом, националист - это гражданин, воспитанный на уважении к истории и культуре государства, который ставит себе целью развитие государства, а государство дает возможность развитию гражданина.
таким образом - национализм - это не расовая теория доминирования представителей коренной расы только по праву их рождения, а система вклада каждого гражданина в развитие государства, базирующегося на национальной идее.

Ще раз дозвольте дещо уточнити формулювання.
Націоналіст - це людина, яка взяла на себе добровільний обов'язок бути носієм національної культури (національна мова, історичний погляд, традиція, прикладна культура) в наступні покоління.
Національна ідея у всіх національних спільнот одна - самозбереження і збільшенння чисельності своєї спільноти.
Методи реалізації національної ідеї бувають різними - чрез конкурентні перваги власного національного продукту, через реалізацію права на самовизначення, через поглинаючу експансію чужої національної культури, через чистку власної нації від паразитів і так далі аж до фізичного знищення неугодних національних спільнот.
 

вот здесь самый большой подвох может быть, потому что само обозначение "неугодних національних спільнот" может в конце концов иметь очень размытое значение.
нет неугодных национальных сообществ, есть сообщества, которые ведут подрывную деятельность под видом "национальных сообществ" и это надо четко понимать, что мы не имеем права запретить устраивать "вечера русской культуры" в Украине, но если под соусом "вечеров русской культуры" ведется деятельность по подрыву государственности страны, то такие действия необходимо пресекать, понимая, что вместо культуры нам хотят засунуть идеологию, цель которой - это разрушить самоидентефикацию украинцев и лишить их государственности.
Идеологии, направленные на уничтожение свободной и независимой Украины должны уничтожаться, это несомненно, физическое устранение должно применяться лищь к представителям той идеологии, которые выбрали путь террора против государства Украина.
То есть, национализм - это консервативное движение, в первую очередь, а не идеология расового доминирования одних над остальными.

Націоналізм не має ждного відношення до расової ідентифікації насамперед тому, що національне самовизначеня - це самоідетифікація з певною національною культурою незалежно від антропологічних ознак людини.

националист - это человек, который следует национальной идее своего государства.
национальная идея должна обеспечивать развитие культурных и исторических ценностей государства.
таким образом, националист - это гражданин, воспитанный на уважении к истории и культуре государства, который ставит себе целью развитие государства, а государство дает возможность развитию гражданина.
таким образом - национализм - это не расовая теория доминирования представителей коренной расы только по праву их рождения, а система вклада каждого гражданина в развитие государства, базирующегося на национальной идее.

Ще раз дозвольте дещо уточнити формулювання.
Націоналіст - це людина, яка взяла на себе добровільний обов'язок бути носієм національної культури (національна мова, історичний погляд, традиція, прикладна культура) в наступні покоління.
Національна ідея у всіх національних спільнот одна - самозбереження і збільшенння чисельності своєї спільноти.
Методи реалізації національної ідеї бувають різними - чрез конкурентні перваги власного національного продукту, через реалізацію права на самовизначення, через поглинаючу експансію чужої національної культури, через чистку власної нації від паразитів і так далі аж до фізичного знищення неугодних національних спільнот.
   

Современная Украина - это общий дом и для украинских националистов, и для всех прочих граждан.

При это украинские националисты не имеют какого-то привелигированного положения в этой стране.

Украинская нация - да, имеет целых 2 привилегии - украинский государственный и название государства Украина.

А вот националисты  не имеют. Печально.

Дозволю собі трохи вас виправити.
Українська нація - це спільнта людей, які не мають жодних привелеїв в Україні.
Привилеї має  українська національна культура, а не її носії - важливо розуміти різницю.
Державна мова, мовні квоти, озвучка в кінотеатрах, зменшені податки на український культурний продукт - це привелеї для українької культури, якими можуть скористатися громадянин України будь-якого наіонального самовизначеня.
Привілеї для носія національної культури - це, наприклад, вступ у ВУЗ або зайняття посади за націнальною ознакою. Україна цим точно не страждає.     

З інтерв'ю Зеленського Аллі Мазур про трансляцію "Слуги народу" в передвиборчій період:
- З точки зору чистоти ведення компанії, чи бачите ви в цьому порушення?
- Нет ... я не считаю, что это агитация.

Як результат, телевізійний контент 1+1 сьогодні, в день агітаційної тиші, з обіду буде заповнений виключно обличчям одного з кандидатів в президенти.

В цій історії мене не дуже хвилює та перевага над іншими претендентами, яку гепотетично отримує Зеленський.
Мене не цікавить наскільки законним є цей хід. Цікавить інше.

Всю виборчу компанію Зеленський позиціонував себе людиною, яка щиро прагне до наведення ладу в країні, насамперед, до бодай елементарної справедливості.
На фоні нашого політичного естеблішменту, який в кожній своїй промові ховає по дві дулі в кишенях, шоумен виглядав хоч і наївним, але переконливо щирим.
І це не могло не підкупати: його прихильники закривають очі на брак досвіду та незграбність політичних висловлювань - головне, що ці слова йдуть від щирого серця.

То що ж виходить? Тільки но "нове обличчя" однією ногою ступило на політичну стежку, як щірість миттєво змінилася на політичну доцільність.
"Я не считаю, что это агитация" - це вирок всьому тому образу, який створювала команда Зе протягом передвиборчої компанії.

Адже, якщо політик не вбачає тут очевидного, то з якого дива він побачить очевідність і в іншому - від проплачених судових рішень до присутності російських військ в Україні?

Спитаєте, чи міг актор щиро відреагувати на питання журналістки? Міг, і без проблем. Достатньо було б погодитися, що дійсно в цьому є елементи агітації, але вони не заборонені законом.
Заявити, що з етичної точки зору, можливо, правильніше було б не використовувати такий ресурс.
Але, мовляв, про яку мораль може йти мова, коли опопненти зухвало не дотримуються закону підкупом виборця, техічними кандидатами, брудними компроматами на конкурентів і т.д?
Тому, цією можливістю слід скористуватися, щоб хоч якось протистояти брудним технологіям опонентів.

Цього було б достатньо, щоб не виглядати копією Луценка під час брифінгу по свиногейту: "журналісти на крок випередели правохоронців".

"То були не сльози, просто щось потрапило в око", писав класик. То була не щирість, а от розчарування буде справді щирим і швидким.

PS
Закон України не передбачає відповідальність за агітацію чи контрагітацію в соціальних мережах протягом дня тиші.

Дурне опитування.
Які висновки робити з нього?
Краще б запитав, наскільки національне самовизначення людини співпадає з національним походженням.

Дякую, Лірнику за чудову роботу!
Але скажіть, чому я не бачив цей мульт на телебаченні?
Цей серіал потрапив на телеекрани?

Мушу розчарувати прихильників шоумена - швейцарська модель тут не спрацює. Аж ніяк.
Будь-яка спроба впровадження прямої демократії в Україні обов'язково закінчиться радянською системою народовладдя, яка полягає в повній профанації самої ідеї прямого волевиявлення.
Якщо забули що це таке, просто перегляньте нафталінові шедеври кінематографа сталінських часів на кшталт "Свинарка и пастух", "Член правительства" і т.п., які дуже непогано розкривають сутність радянської демократії .

Причина елементарна - загально суспільне рішення в країні з нерозвинутим громадянським суспільством, із суспільством, враженим ідеологічними протиріччями та хворим на дрімучий патерналізм, об'єктивно буде більш ретроградним, відсталим та гальмівним, ніж рішення еліти цього суспільства. Навіть, незалежно від якості цієї еліти. Адже в наших плебісцитах думку освіченої та відповідальної людини чисельно переважує думка безвідповідальних невігласів, яких в такому суспільстві значно більше. Не кажучи вже про недосконалість механізму проведення таких плебісцитів і ступінь довіри до них.

Ще дуже, дуже довгий час, допоки не визріє в країні потужне громадянське суспільство, про пряму демократію слід забути. Певним чином праві ті, хто стверджує, що сьогодні Україну врятує тільки диктатура, адже тому є безліч історичних прикладів.
Але якщо ми не хочемо йти диктаторським шляхом, а ми точно не хочемо, єдиною альтернативою для нас залишається виключно представницька демократія - демократичний устрій, за яким народ делегує своєму обранцю право приймати самостійні рішення, усвідомлюючи, що ці його особисті рішення будуть більш прогресивними та виваженими, ніж ті, на які усереднено здатне суспільство.

Замість референдумів прямої дії нам потрібні виключно консультативні, щоб з'ясувати, чи дотягує суспільна думка до думки політичних еліт.
І якщо виявляється, що не дотягує, еліти повинні не підлаштовуватися під суспільство, а вчиняти більш ефективні просвітницькі заходи, щоб до наступного референдуму таки переконати суспільство в своїй правоті.

В цьому розумінні Україні потрібен не слуга народу. Україні потрібен народний геній - людина, яка має чітке власне бачення, як витягти країну з кризи, а не розпитує про це народ.
Натомість нове обличчя української політики стверджує дослівно: " ... должен быть референдум, украинцы должны решать, куда они вступают, в тот или иной союз".
Просто уявіть: на п'ятому році війни Зеленський цілком припускає зміну геополітичного курсу країни, якщо на то буде народна воля.

Так от, пане Зеленський, сучасному українському суспільству такий президент не потрібен - сьогодні існує небезпечно велика ймовірність того, що народне волевиявлення буде хибним, а ви все-одно будете його втілювати, щоб не втратити свій злощасний зуб.
Потрібен той, хто не тільки має переконання, в якому напрямку потрібно рухатися Україні, а ще й здатен покласти життя на те, щоб переконати в цьому українське суспільство.
Який сприйматиме народне волевиявлення не як наказ для втілення, а тільки як оцінку ефективності просвітницької роботи серед населення.

Проявіть лідерські якості, публічно висловіть свою тверду позицію щодо всіх складних питань, від гуманітарних до військових, гарантуйте незмінність цієї позиції навіть у випадку жорсткої реакції суспільства - от тоді вас, нарешті, сприйматимуть за відповідального політика, а не за політичного приколіста.

Феномен ZЕ сьогодні вже ні для кого не є секретом - допоки майстер експромтів на сцені вперто мовчить в публічному політичному просторі, кожен прихильник шоумена бачить в ньому виключно свого омріяного месію.
При цьому всі обожнювачі артиста неодмінно підкреслюють одну, на їхню думку безперечно позитивну, характеристику претендента - майбутній президент робитиме ставку на принцип прямої участі громадян у вирішенні долі країни через різноманітні форми громадянського волевиявлення.

Зверніть увагу, як чудово цей передвиборчий хід команди ZЕ поєднується із інтригуючим мовчанням актора щодо найболючих проблем українського суспільства - на будь-яке складне питання відповідь вже готова: новий президент все робитиме так, як того вимагатиме народ. Слуга народу, як ніяк. Ще й зуб дає.

Тобто на відміну від майже всіх кандидатів, Зеленський позиціонує себе не лідером, не провідником певної новітньої, передової ідеї, а просто ефективним організатором.
Менеджером, який здатен організувати будь-який процес, висловлений суспільством на різного роду плебісцитах та опитуваннях.

"Народ, вам куда, в Євросоюз или в Таможенный? Вы определитесь, а я все чудесно организую. Зуб даю." - приблизно так виглядає принцип народовладдя від Зеленського.
Тобто принцип прямої демократії, за яким народ делегує владі готове для виконання рішення.
Дуже зручний принцип, адже він насамперед знімає з політика відповідальність за провальні рішення: мовляв, я ж тут ні до чого, саме цього прагнув народ.
Зате швейцарська модель, каже Зеленський.

Первые шаги Зеленского  пригласить в Украину след стенную группу из ФБР  и пару американских прокуроров , Ввести ЧП в связи с тотальной коррупцией зарыть границы для топ чиновников    , поменять законодательство в плане ареста без залога всех тех кто  проходит по делах о разворовывании страны. Создать пару судов под контролем Европы и  там рассматривать все дела по барыгам  и мародерам . А уже потом проводить реформы .Этого от него ждет народ .

Кожен прихильник Зе чекає від нього чогось свого.
Але ніхто не знає намірів самого Зеленського - відомий актор та майстер експромтів виявився самим непублічним серед претендентів на булаву.
Він навмисно максимально приховує свою позицію, щоб ви й надалі сподівалися - Зеленський зробить все те, чого вимагає суспільство ...
Так от запам'ятайте: гра Зеленського в народовладдя потрібна йому тільки задля того, щоб зняти з себе відповідальність за провальні рішення - мовляв, я тут ні дочого, цього прагнув народ.

Зверніть увагу: на відміну від майже всіх кандидатів він позиціонує себе не лідером, не провідником певної новітньої, передової ідеї, а просто ефективним організатором.
Менеджером, який начебто здатен організувати будь-який процес, висловлений суспільством на різного роду плебісцитах та опитуваннях.
Він звертається до народу для написанняя програми, запитує народ про  прізвище прем'єра і т.д.     
"Народ вам куда, в Євросоюз или в Таможенный? Та говно вопрос, все организую, как скажете, зуб даю." - приблизно так виглядає принцип народовладдя від Зеленського.

Але цей застарілий принцип народовладдя часів радянської профанації сьогодні не працює і не може працювати.
з самих елементарних причин - загально суспільне рішення завжди є більш ретроградним, відсталим та гальмівним, ніж рішення еліти ціього суспільства.
Тому, що в плебісцитах думку освідченої та відповідальної людини переважує думка безвідповідальних невігласів, яких в суспільстві зазвичай більше.
Сьгодні референдуми проводять не задля того, щоб  виконати волю народу, а задля того, щоб з'ясувати, чи дотягує супільна думка до думки політичних еліт.
І якщо виявляється, що не дотягує, еліти не підлаштовуються під суспільство, а вчиняють більш ефективні просвітниціькі заходи, щоб до наступного референдуму переконати суспільство в своїй правоті.

Тож обираючи президента країни, ми не обираємо не слугу народу, який буде виконувати наші накази - назавжди викресліть з голови цю хибну думку.
Обираючи президента, ми делегуємо йому право приймати рішення від нашого імені, усвідомлюючи, що його власні рішення будуть більш прогресивними та виваженими, ніж ті, на які усереднено здатне суспільство.           
   

Ізя, хочу вас дещо розчарувати.
Кацапи у відповідь намалювати свою табличку.

Послухайте, ну звідки в суспільстві поширилася думка, що реформи і корупція несумісні?
Як раз навпаки - за умов грамотної оганізації процесу, корупційна модель може бути дуже ефективною.
А диктаторська модель буде ще ефективнішою, повірте. Але ж певний час, звісно.

Давайте призначимо Кернеса керувати вищою радою юстиціїї - впевнений, кількість неправомірних суддівських рішень одразу поменшає в рази.
Тому, що модель управління "я тебя, сука, помножу на ноль" буде значно ефекктивнішою за ту корупційну "чаво изволите?", що панує в цьому середовищі.

Сучасному суспільству потрібен від влади не тільки позитивний результат, а й усвідомлення того, що цей результат здобутий в законний і справедливий спосіб.
А от влада, виявляється, цього не розуміє - на лобі генпрокурора великими церковнослов'янскими літерами відкарбоване щире здивування: "поважні люди ефективно організували ремонт бронетехніки, а ви тут скандали роздмухуєте".

І справа тут насамперед не в збагаченні на контрабанді, обналі та відкатах - це другорядне.
Справа в тому, що влада просто не знає, як в інший спосіб організувати цей процес.
Розумієте? Якщо цей кримнально-корупційний ланцюжок розірвати, у нас дійсно не буде бронетехніки.

Розенблат попри всіх очевидних доказів злочину не сидить у в'язниці не тому, що відкупився на верхах.
А тому, що він в свій кримінальний спосіб закриває велику соціальну проблему в складному регіоні.
І Порошенко не бачить альтернативного рішення цієї проблеми.

Якщо раніше бюджетні гроші, що були виділені на ремонт тротуару, банально розкрадалися, то сьогодні вони потрапляють на приватне підприємство місцевого мера з виробництва та укладки тротуарної плитики.
Громадяни бачать реальні зміни - на тротуарах з'явилася плитка. І хоча місту вона обійшлася втридорого і із сумнівною якістю - це всеодно реальний прогрес.
Але ж ми маємо чітко усвідомити, що якщо держава буде культувувати таку модель господарювання по всій країні, нічого гарного з цього не вийде.

Гриценко Анатолій: 36%
Кошулинський Руслан: 27%
Порошенко Петро: 23% 

житель КиеваСообщений: 6340

Второй срок Порошенко это ...

« : Сегодня в 14:19:09 »

... тотальная диктатура в стране. Оппозиционные телеканалы будут закрыты, газеты тоже. Юлю - посадят в тюрьму. Петя и его люби друзи начнут воровать с утроенной силой, потому что никаких стопов больше не будет. Война на донбассе продолжится. Скорее всего никаких переговоров с кремлем не будет, транзита по украине тоже не будет. Скорее всего после парламентских нас ждет девальвация гривни. Путем фальсификаций петька протащит свою фракцию в парламент, что тотально законсервирует режим. Пойдет бодрый отжим храмов, который пока притормозили перед выборами, а значит будет много крови, но о ней мы будем узнавать из блогов Шария, а не главных СМИ. Скорее всего будут приняты законы об ограничениях в интернете, будет закрыт доступ на ютуб, на фейсбук, в инстаграм. Порошенко станет нерукопожатным в странах Европы. Думаю даже литовцы перестанут здороваться, но на этот счет есть сомнения.
Население продолжит нищать и умирать от плохой медицины и некачественного питания, молодежь продолжит выезжать в ЕС. ЕС возможно отменит визовый режим, а власти украины введут выездные визы если едешь в Россию и Беларусь

Цей кадр є шанувальником блогів Шарія.
Далі можна не читати.
От якого тягти на ФУП цю херню?

Оцінюючи кандидатів в президенти я насамперед намагаюся уявити, яку країну прагне побудувати кожний претендент на булаву. Дуже важко це спрогнозувати, коли мова йде про кандидатів, які ще не встигли засвітитися в політичній діяльності - окрім обіцянок, красивих програм та обмовок на публічних виступах, жодної корисної інформації. Інша справа, коли йдеться про наших політичних зубрів - тут інформації для прогнозів цілком достатньо.

Тож поділюся всласним баченням того, яку країну нам презентує Порошенко в наступні п'ять років. Виходжу з того, що, на моє переконання, Петро Олексійович, як відмінник кучмівської школи держуправління, просто не розуміє, що країною можна керувати в інший спосіб.

Дуже помиляються ті зрадофіли, які вважають, що Порошенко, як колись Янукович, розбудував корупційну мережу щоб банально збагачуватися на ній. Безумовно ні - Петро Олексійович закриває очі на масштабну корупцію, навіть покриває її тільки тому, що саме корупція є єдиною рушійною силою та мотивацією роботи всього держапарату. Без неї країна миттєво стає некерованою, а в умовах війни це дорівнює розвалу. Порошенко не бачить ні кадрів, ні часу для зміни такої системи керування. Навіть не бачить доцільності в цьому - йому здається що, якщо цю систему дещо удосконалити, вона буде досить ефективною і вельми корисною країні.

Спитаєте, а чи взагалі існує шлях, який приведе до зміни клептократичної моделі управління в Україні, ще й в умовах війни? Так, він є. І полягає він не в одночасній заміні старих кадрів на нові по всій країні, а в прискіпливій культивації нової моделі в окремому регіоні з подальшим поступовим розширенням її на всю країну.

Саме цей шлях хтось порадив Порошенко, коли він призначив Саакашвілі керівником Одеської області - локальний успіх в цьому регіоні планувалося поширити на всю країну. Втім Петро Олексійович швидко включив задню, коли усвідомив, що зміни боляче б'ють по його ключових партнерах, а головне - нова модель керування ніяк не вписується в його власний, набутий з кучмівських часів, світогляд.

З іншого боку імпульсивний Саакашвілі так і не зрозумів, що Порошенко не стільки барига, скільки "барижний маніпулятор" - бариги потрібні йому насамперед не для власного збагачення, а як інструмент державного управління, хоча це жодним чином не знімає відповідальності за співпрацю з ними.

Так чи інакше, головний провал затії з Саакашвілі полягає в тому, що стартовий об'єкт реформування був обраний неправильно - Одеська область занадто важка для цього експерименту. Починати треба було не там, де корупція панує безроздільно, а там, де її реально легше подолати, де найменше присутні корупційні інтереси вищих еліт. Нехай це була б не область, нехай просто експериментальний район, але такий, де реально можна було б впровадити локальні зміни повною заміною місцевого держапарату, спеціально розробленим для цього регіону податковим законодавством, оновленини місцевими судами і т.д.

Тож домовленість з олігархами за рахунок розподілу між ними державних ресурсів та керованість всіх гілок влади за рахунок толерантності до корупції - саме на цих двох китах Порошенко усвідомлено і впевнено веде країну в майбутнє. В тому майбутньому дійсно буде і армія, і мова, і віра. І наближення до Євросоюзу та НАТО, і віддалення від "рускава міра". Але там ніколи не буде справедливого судочинства та вільного підприємництва. В наслідок чого суспільство регулярно вибухатиме корупційними скандалами та майданами від відвертого беззаконня.

От якби ми були азіатами, то Петро Олексійовичу, думаю, таки вдалося б побудувати омріяну країну - якщо не Південну Корею, то щось на кшталт Азербайджану. Але ми - не азіати, для нас справедливість вища за матеріальну доцільність, а тому така модель державного управління для України є безнадійно тупиковою.

Втім, в руках Порошенко вона залишиться працездатною ще наступних п'ять років, які, безумовно, будуть втрачені для розвитку країни. І всі рейтинги налаштовують нас на те, що в другому турі доведеться обирати між глибоким цементуванням клептократичної моделі та ризиком втрати суверенітету. Ой як не хочу опинитися перед таким вибором.

d2alex, 15 березня 2019 20:44:31

Фільтр №5.
З цих двох обираю того, хто знайде сили втілити задумане. Одна справа - бажати, а інша - зпромогтися це зробити.

собственно , я практик ...
ну и на 5-м этапе
я всегда отдам предпочтение людям действия и у которых есть конкретные результаты
включая и + и -., ибо  ошибок не совершает только тот , кто ничего не  делает вообще,
а не седовласым телепиз...унам на поводке у своей жены ...
ну вы поняли ))

Звісно, розумію.
Той, в кого Порошенко та Гриценко потраплять до 5-го фільтру, перемогу віддасть Порошенко, це цілком зрозуміло.
Але в парі з Кошулинським віддаю перевагу Гриценко спираючись не на його персональні якості, а на те, що суспільство більше опиратиметься реформаторським ініциативам Кошулинського - національна ідея ще не має масштабної підтримки в українському суспільстві. 

d2alex, 15 березня 2019 19:24:57

elipse, 15 березня 2019 19:15:26

херовый у тебя алгоритм
если на выхлопе вылез грицацуй-нездара

Що поробиш, так вийшло.
А що, пардон, хто вілізає у вас, якщо ви скористаєтеся цією ж процедурою?

первое и основное - угроза государственности Украины со стороны  РФ
существует ? - безусловно
РФ тратит на одну оборону cтолько как весь бюджет Украины за год
в пересчете на наше население, то это в 8  раз больше.

собственно, все остальное фуфло, детали  и производные этого факта.

поэтому мирный треп обывателей магазинов
о углубленной демократии и правовом государстве ...
то это как на Титанике голосование о составе блюд
на следующий день перед столкновением с айсбергом ... 
это не нагнетание и не создание видимости безальтернативности ...
но для государства и его существования на этот момент - на мой взгляд - Порошенко оптимален ... и пока оптимален. Ибо ничего вечного и постоянного нет.
Все иное - это будет ослабление позиций Украины и угроза поглощения РФ,
из-за слабости власти и  разных иных факторов.

ну это тоже банальные очевидности ... пардон за пошлости уже ))

Ваша позиція зрозуміла, але алгоритм прийняття вашого рішення геть інший.
Мені цікаво, чи отримали б ви той самий результат, якби скористалися моїм алгоритмом?
 

херовый у тебя алгоритм
если на выхлопе вылез грицацуй-нездара

Що поробиш, так вийшло.
А що, пардон, хто вілізає у вас, якщо ви скористаєтеся цією ж процедурою?

Вибачте ваш алгоритм попахує пропагандою, а ось чому:
ви спочатку викреслюєте не злочинців які завдяки даній владі потрапили у виборчий список а не за грати, а технічних кандидатів,
далі ви викреслюєте кандидатів які будуватимуть не таку країну як хочете, хоч туди ви включили людей які брешуть чого хочуть
причому упевнений що ви свідомо викреслюєте крайніх демократів і лібертаріанців а залишаєте комуно-соціалістів хоч є один із націоналізмом
перегляньте свій алгоритм він невдалий

Навіть не буду сперечатися.
Думаю, ви в своєму алгоритмі поставилиб першим фільтр той, яким я залишив останнім - доброчинність претендента.
Дійсно результат дуже залежить від порядку пристосування фільтрів. І в мене він вийшов би іншим, якби фільтри мали інший пріорітет.
Тут прояв моєї суб'єктивності - я дійсно можу закрити очі на певну недоброчинність претендента в минулому, якщо він щиро прагне втілити програму в життя і ця програма збігається змоїм баченням.
Тому й питання про зраду я зсунув в останній фільтр.
   

Политические предпочтения, как и религия - дело очень личное, я бы сказал интимное.
Выворачиваь это на загал, все равно, как дрочить на площади.
ИМХО.
Не говоря уже о том, что по большому делу это никому не интересно.

Ну це даремно ви так.
Мова йде не про мої політичні вподобання - ну дійсно, хто я такий, щоб комусь це було цікаво.
Йдеться про те, що окрім емоційного підходу до визначення свого фавориту існує ще й прагматичний, формалізований.
В якому немає місця фейкам, гіпертрофованим звинуваченням та сумнівним аргументам на кшталт "президент-комік".
Можливе комусь, хто ще не визнаився, такий підхід буде в нагоді. 

d2alex, 15 березня 2019 17:44:11

Те що, Порошенко не планує вибудовувати правову державу, для мене свідчить опір його найближчого оточення створенню справді чесних та незалежних силових та судових органів.

Які ще додаткові органи ви б хотіли бачити створеними?
Я, о сором, навіть не зможу перерахувати всіх антикорупційних новітніх підрозділів, що з'явились за час каденції пороха.
І ще менше змоги назвати їх діла на ниві захисту законності.

Я про те, що новостворені органи (НАЗК та НАБУ), на жаль, умисно створені, як залежні та керовані.
Що створенню антикор суду чинився колосальний опір, а тепер точиться запекла боротьба за його керований склад.
Відчайдушна бортьба за своїх людей в КС та ВС,  за представництво в ЦВК і т.п.

На моє перконання, Петро Олексійович, як вихованець кучмівської школи держуправління просто не знає, як по-іншому керувати країною.
Домовленість з олігархами за рахунок розподілу між ними державних ресурсів та керованість всіх гілок влади - на цих двох китах Порошенко дійсно зможе покращити деякі показники держави.
Але така модель управління тупикова, особливо в українському суспільстві, хоча вона й спрацювала в Південній Кореї.
Бо ми - не азіати, для нас справедливість вища за матеріальну доцільність.


 

Одне питання. Що робив Гриценко під час майдану?

Шановний DIDUS, це питання я планував враховувати у фільрі №7. Але до нього справа не дійшла.

d2alex, 15 березня 2019 17:27:49

п'ять останніх років показали, що він навіть і не планував

Досить гарно викладено, але ось тут пройоп, бо процитоване - дуже суб'єктивне нічим суттєво не проаргументоване судження, і критерієм воно бути не може.
По суті - так, кошулинський, порох, і гриць - найменше зло з усієї камарильї кондєдатів.

Звісно, це мої власні висновки.
Те що, Порошенко не планує вибудовувати правову державу, для мене свідчить опір його найближчого оточення створенню справді чесних та незалежних силових та судових органів.
Попри те, що він реально прагне позитивних змін в іншому. "Армія, мова, віра" - тут він щирий і в цій царині я можу закрити очі на багато його помилок.
Але щодо розбудови правової держави - тут повна профанація змін, яку просто неможливо спостерігати. 
Втім, припускаю, що для когось це не є очевидним.   

Спробував трохи формалізувати процедуру власного вибору претендента на булаву.
Щоб максимально виключити емоційну складову прийняття рішення.
Задля цього послідовно пропустив всіх кандидатів через фільтри допоки не залишився один.

Фільтр №1.
З 39-ти претендентів викреслюю 12 технічніх кандидатів - осіб з відсутністю будь-якої публічної впізнаності.
Геннадій Балашов, Роман Безсмертний, Ольга Богомолець, Інна Богословська, Юрій Бойко, Віктор Бондар, Олександр Ващенко, Олександр Вілкул, Микола Габер, Анатолій Гриценко, Олександр Данилюк, Юрій Дерев’янко, Василь Журавльов, Володимир Зеленський, Сергій Каплін, Юрій Кармазін, Ілля Кива, Аркадій Корнацький, Руслан Кошулинський, Віктор Кривенко, Віталій Купрій, Юлія Литвиненко, Олег Ляшко, Олександр Мороз, Валентин Наливайченко, Роман Насіров, Андрій Новак, Сергій Носенко, Володимир Петров, Петро Порошенко, Руслан Ригованов, Віталій Скоцик, Ігор Смешко, Олександр Соловйов, Сергій Тарута, Юлія Тимошенко, Юрій Тимошенко, Ігор Шевченко, Олександр Шевченко.

Фільтр №2.
З 25-ти залишившихся викреслюю 19 - тих, хто свідомо балотується не задля перемоги, а для PR, політичної кар'єри та покращення рейтингів на парламенських виборах. 
Геннадій Балашов, Роман Безсмертний, Ольга Богомолець, Інна Богословська, Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Анатолій Гриценко, Олександр Данилюк, Юрій Дерев’янко ,Володимир Зеленський, Сергій Каплін, Юрій Кармазін, Ілля Кива, Аркадій Корнацький, Руслан Кошулинський, Віталій Купрій, Олег Ляшко, Олександр Мороз, Валентин Наливайченко, Роман Насіров, Андрій Новак, Петро Порошенко, Віталій Скоцик, Ігор Смешко, Сергій Тарута, Юлія Тимошенко, Олександр Шевченко.

Фільтр №3.
Припускаю, що всі вісім відфільтрованих претендентів дійсно виконають свою передвиборчу програму, власні публічні заяви та обіцянки на 100 відсотків. 
І викреслюю тих, хто прагне розбудувати не ту Україну, в якій я хочу жити.
Саме на цьому етапі я викреслив Зеленського - мені не потрібна країна, яка прагне добросусідських відносин з агресором за рахунок власного суверенітету.
Таким чином, з вісімки залишається наступна п'ятірка тих, чия програма та публічні заяви певною мірою збгаються з моїми уявленнями про напрямок розвитку країни:
Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Анатолій Гриценко, Володимир Зеленський, Руслан Кошулинський, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко.   

Фільтр №4.
З п'ятірки викресюю очевидних брехунів - тих хто свідомо навіть і не планують втілювати свою красиву програму в життя.
Звісно, перша претендентка на виліт - це пані Юля, другим йде ще один майстер слова - пан Ляшко.
Разом з ними відправляю в смітник і діючого президента - п'ять останніх років показали, що він навіть і не планував будувати ту правову державу, про яку так багато говорить.
Тож залишаються тільки двоє тих, хто реально намагатиметься втілити свою програму в життя.
Анатолій Гриценко, Руслан Кошулинський, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко.   

Фільтр №5.
З цих двох обираю того, хто знайде сили втілити задумане. Одна справа - бажати, а інша - зпромогтися це зробити.
На мій погляд, Гриценко матиме більшу підтримку своїх ініціатив в суспільстві, ніж Руслан Кошулинський, а тому в нього буде більше шансів досягти певного успіху.
Тому викреслюю Руслана (хоча найкращім рішенням було б об'єднання двох потілитиків)
Анатолій Гриценко, Руслан Кошулинський.

Мені вистачило 5 стадій фільтрації. Але якщо б на 5-й стадії залишався вибір претендентів, я б задіяв наступні фільтри:
Фільтр №6 - кращий досвід  державного управління.
Фільтр №7 - наявність публічних звинувачень в недоброчинності.

Цікаво, який результат отримаєте ви, шановні ФУПівці, якщо застосуєте цей алгоритм?       

   

Опалював палас?

19. Наприкінець, про феномен так званих "російськомовних українців".
Це дуже строкатий прошарок суспільства і тому їх треба розглядати окремо і виважено. Я б їх поділив на 3 категорії:

а) Звичайна російськомовна проросійська вата, незалежно від етнічного походження.
З ними все ясно - по суті це 5-та колона Кремля і закликати їх до вживання української взагалі безглуздо.
Вони створюють величезну загрозу українській державності, але боротися з ними слід в іншій площині.

б) Громадяни, що національно самоідентифіковані росіянами і є патріотами України.
Ці люди є представниками російської національної меншини в Україні і мають певні права на вжиток власної мови та культури, так само, як і інші національні меншини.
Звинувачувати їх у вживанні російської мови в побуті - просто абсурд, вони для того і самоідентифікувалис я росіянами, щоб бути носієм саме російської культури та мови.
Інша справа, що вони мають використовувати українську на службі - але то вже інша розмова.
Як раз ця категорія громадян менш за інших протистоїть українській мові - свідомо визнаючи себе національною меншиною, вони зазвичай не претендують на якісь мовні преференції.

в) Російськомовні громадяни, які вважають себе українцями за національністю.
Але ж українська національна спільнота їм цілком обґрунтовано пояснює, що без вживання української в побуті, без зобов'язання бути носієм української мови та культури своїм нащадкам, така ідентифікація неможлива.
Вони гуртуються в цілий громадянський рух і вигадують собі різноманітне обґрунтування своєї ліні чи неспроможності перейти на українську - від двомовності української нації до необов'язковості мовної ознаки в національному самовизначенні.
По суті, це національно не самовизначені люди. Мені вони нагадують алкоголіка, якому не вистачає духу кинути пияцтво і тому він вигадує історії про корисні властивості горілки.
Ця категорія теж є неоднорідною - багато з цих громадян, відчуваючи своє українське походження, щиро намагаються асимілювати дітей в український національний простір, а от інші - вперто вважають це за непотрібне.
От останні і є найнебезпечнішими для майбутнього української мови - вони завжди будуть підтримувати ідею державної двомовності та під прикриттям патріотизму опиратися наданню преференцій українській мові.

d2alex, 10 березня 2019 00:35:41

Якщо захочете продовження, напішіть ...
  

пишу - продовжуйте

16. Право націїї на самовизначення походить з усвідомлення того, що кожна національна культура є найвищим результатом тривалої соціальної еволюції людини на шляху родина - плем'я - рід - етнос - нація.
Що кожна національна культура - це безцінне унікальне знання, яке і утворє сучасну цивілізацію і втрата будь-якої національної культури є втратою для всієї цивілізації.
Запитайте пересічну людину, чи треба захистити амурського тигра від вимирання? Кожен з нас скаже, що треба, і не тому, що ми сумуватимемо за симпатичною тваринкою.
Просто підсвідомо ми розуміємо, що запорукою біологічної еволюції на Землі є велика різноманітність тваринних форм і видів.
Абсолютно теж саме стосується не тільки біологічних форм, а й соціальних - втрата, скажімо, кримськотатрської національної культури реально збіднить загальнолюдську цивілізацію. 
Ще одна корисна аналогія: Софія Київська вже не належить українцям повноцінно - вона визнана всесвітньою історичною пам'яткою і загальнолюдським надбанням.
Державі належить тільки обов'язок з підтримки цієї пам'ятки в належному стані, але зруйнувати її, або перепрофілювати під ресторан вона права не має.
Аналогічне відбувається і з національними культурами - всі вони вважаються надбанням загальнолюдської цивілізації, а на державі, в межах якої відбулося самовизначення нації, лежить обов'язок по захисту і розвитку її культури.   
Цим порівнянням я хочу донести до нашого суспільства, що захист культур корінних націй України (української, кримськотатарської, караїмської та кримчацької) є громадянським обов'язком кожного громадянина України.
Таким самим обов'язком, як захист Софії Київської, сплата податків або служба в армії.

17.  Державний протекціонізм національної культури полягає в впровадженні законодавчих заходів, які на території компактного проживання носіїв цієї національної культури забезпечують їй  панівний, позаконкурентний стан.
Це мовні квоти в засобах ЗМІ, пільги на сворення та реалізацію національного культурного продукту, державні витрати на різноманітні державні інституції, які опікуються цією проблематикою.
Мету такого протекціонізму можна вважати досягнутою, коли на цій території буде панувати стійке мовно-культурне національне середовище і коли передача національної культури в наступні покоління буде відбуватися не тільки державними навчальними закладами, а, насамперед, в природний спосіб - від батьків дітям в родині.   

18. Представники національних меншин схильні інтерпретувати державний протекціонізм корінних національних культур, як прояв нерівності громадян за національною ознакою.
Це неправда і маніпуляція: державні преференції надаються національній культурі, а не її носіям - це абсолютно різні речі.
Національна нерівність виникне у випадку, якщо українцям або кримськім татарам, наприклад, впровадять квоти на вступ у ВУЗ, набо на державну посаду.
А от нижча ціна на україномовну книжку за рахунок скасування ПДВ жодним чином не пов'язана з національною нервіністю - вартість цієї книжки однакова для представника будь-якої національності.
Запобіжником національної нерівності є відсутність графи "національність" в паспорті громадянина України. 
Без неї технічно неможливо впровадити будь яку преференцію чи обмеження за національною ознакою.       

d2alex робить висновок про невігластво на підставі власного  "потока сознания"..
Міксер,змішав усе ,шляхом софістики та підмін понять щось тут доводить..
По перекладам..Мені байдуже хто з якого басурманського,або європецського " изика" перекладає нація або народ..
МИ українці визначаємо сутність назви нація ,як саме однакові люди за походженням з часів наших прабатьків.
Можете так саме визначити і народ ,наприклад є пропозиція так визначити у КУ:
Корінний та державоутворюючий Народ країни Україна- це люди що мають хоча б 70% генотипу українсько-словянсько-арійської  групи народів, належать до європеоїдної раси..
Але це ніяк не вплине на ваше безапеляційне ствердження суті нації. Ще раз - нація = етнічне походження за генотипом. Крапка.
Щодо усіляких караімів та кримських татар. Українська нація їм нічого не винна.Ніколи нікого не завойовувала ,та не зазіхала на інші землі.Навпаки - потріпала від чужинців,загарбників та злодіїв.Таким були всі часи і татари для українців..Тому давати їм землю та ще і автономію ніхто не буде. Нехай живуть за принципами хартії ЄС про нацменшини та і все.
Щодо існуючий ситуації з суб'єктністю української нації - ії нема. Це факт. Представляють ії інтереси ,в лапках,люди які належать якій  завгодно нації,тільки не українці.
Ось тут головна проблема. Начебто земля є,держава є,але суб'єктності нема.
Виправлення цієї колізії - ключове завдання.

Шановний Power.
Я розповідаю про спільноти людей, які самоідентифікуються в ці спільноти не шляхом вимірювання форми черепу і тестів ДНК, а через прихільність до  певної культури та мови.
Повірте, такі спільноти існують і у світі їх зазвичай називають національними.
Ви ж тлумачите про якусь іншу спільноту людей -  спільноту, що сформована за антропологічною ознакою.
Звісно, ви для своїх досліджень можете групувати людей за будь-якою ознакою, але щоб вони самі об'єднувалися в спільноти за антропологічними даними - такого я ще не чув.
Так, колись був Ку-клус-клан, німецькі нацисти були. Але сьогодні - це суцільний моветон.   
Якщо ви спробуєте розписати концепцію національного устрою на планеті в межах вашого уявлення про нації, у вас вийде Mein Kampf.

1 тур: Гриценко
2 тур: Гриценко-Кошулинський-Порошенко-Зеленський (не піднімається рука написати Тимо...)

13. Нації, які самовизначилися в межах певної держави або прагнуть реалізувати своє право на самовизначення слід вважати корінними націями (народами) цієї держави.
В Україні таких 4 - українська, кримськотатарська, караїмська та кримчацька.
Решта громадян країни є представниками національних меншин, тобто представниками тих національних спільнот, які самовизначилися в інших країнах.
Дуже поширена і груба помилка - люди називають національною меншиною ті нації, представництво яких в країні чисельно менше за корінну націю.
Адже навіть, якщо черговий перепис населення покаже, що  більшість громадян України національно ідентифікують себе росіянами, останні всеодно залишаться національною меншиною, бо вони тут не є корінною нацією.
Термін "меншина" походить з інших міркувань: якщо кількість представників національної спільноти в цій країні менша, ніж в будь-якій інший країні, то це і є меншина.
Тобто, якщо етнічні росіяни в Україні будуть чисельно переважати Українців, вони залишаться тут нацменшиною ще й тому, що їхня кількість в Україні все одно буде меншою за їхню кількість в Росії.   
       
14. Термін "Тітульна нація", яким зловживають наші політики, є вкрай невдалим. Він означає тільки одне - назва країни збігається з назвою однієї з корінних націй цієї держави.
А полтики намагаються використовувати його в якості обгрунтування, наприклад, визначення державної мови. Мовляв, якщо тітульна нація називається так само, як і держава, то державною мовою має бути українська.
Це груба помилка: скажімо, в Ізраїлі взагалі відсутня титульна нація (назва нацїї не збігається з назвою держави), але це жодним чином не впливає на  їхню гуманітарну політику.
Обгрунтування української, як єдиної державної мови дуже просте: на роль державної мови можуть претендувати тільки мови корінних націй України.
А з огляду на співвідношення чисельності їхніх представників, цілком зрозміло, що з функцією державної мови впоратися зможе тільки одна - українська.         

15. В тих країнах, де корінні нації відсутні, або настільки малі чисельно, що не можуть бути державоутворюючими, державна мова обирається з мов найчисельнішших нацменшин (США, Канада, Швейцарія, Австралія, Нова Зеландія і т.д.).
Обирається шляхом досягнення внутрішнього громадянського консенсусу. В деяких таких країнах державна мова одна (зазвичай англійська), в інших запроваджена державна багатомовність (Канада, Швейцарія).
Так чи інакше, ці країни не можуть бути прикладом для України (як це роблять українофоби), адже Україна має корінну державоутворюючу націю. Прикладом мовного устрою для нас може служити більшість інших держав - Німеччина, Франція, Італія, Росія і т.д.

Піду в ліжко.
Якщо захочете продовження, напішіть ...
   

d2alex,  9 березня 2019 23:16:59

Не можна самовизначитися двічі, наприклад в різних країнах - після першої реалізації права на самовизначення, тобто після отримання державного протекціонізму, нація втрачає це право.

Німеччина й Австрія...

Не тільки - Албанія і Косово, я писав про це.
Зауважу тільки, що австрійці національно відокремлюють себе від німців, називають себе тірольцями. Хоча мають спільну мову.
А канадські французи вимагають самовизначення, наполягіючи на тому, що вони вже не французи, а квебекці. Мовляв, вони створили нову національеу спільноту, яка не схожа на французьку.
Світ не влаштований так, як би то мало б бути. Але він має тенденції і закономірності, про які я й пишу.     

Продовжую.

7. Слід не плутати етнічну націю (зазвичай під терміном "нація" ми розуміємо саме етнічну націю) з політичною нацією - цією плутаниною дуже полюбляють маніпулювати політики.
Термін "політична нація" вигаданий в країнах, де корінний етнос повністю відсутній, або настільки нечисельний, що не є державоутворюючим (США, Канада, Австралія, Швейцарія та інші).
Вигаданий для того, щоб пояснити об'єднуючий фактор громадян країни різної національної самоідентифікації (етнічної) навколо спільних цінностей.
В нашому розумінні "політична нація" є синонімом "громадянського суспільства". 

8. В європейских гуманітарних хартіях та документах ООН терміни, які ми зазвичай використовуємо, іноді мають геть інший заміст. Наприклад, нацією там називають громадянство, а народ - нацією.     
Це створює певну плутанину, бо перекладачі перекладають європейскі тексти дослівно, не враховуючи цю обставину.
Задля того, щоб хоч трохи синхронізувати ці терміни, доводиться вживати "народ" і "нація" як синоніми, хоча, на мій погляд, вони мають бути різними дефініціями.

9. Право на самовизначення має тільки нація (по європейскі - народ). Жодна інша людська спільнота такого права не має - не може, наприклад, релігійна спільнота вимагати самовизначення.
Реалізація права на самовизначення нації - це визнання державою необхідності державного протекціонізму національної культури тієї спільноти, що самовизначаєьться, з відповідним комплексом державних заходів та законодавчих актів.

10. Реалізація права нації на самовизначення може відбутися в різних формах - у формі культурної резервації, культурної автономії, політичної автономії, федерації, союзної республікиі і т.д. Нарешті, у формі державного суверенітету.
Ще раз, це дуже важливо: самовизначення нації не передбачає саме державного відокремлення - існують різні форми реалізації цього процесу.
Конкретна форма реалізації цього права є суспільним консенусом всіх корінних націй, які населяють цю державу. 
Неправильно казати, що каталонці мають право на самовизначення - вони вже самовизначені у формі автономії на території Іспанії. 
Вони вимагають зміни форми самовизначення з автономії на держаіний суверенітет, а це вже не є їхнім безумовним правом.

11. В Україні існують 3 національні спільноти, які ще не реалізували своє право на самовизначення - кримськотатрська, караїмська і кримчацька.
Західних русин офіційно вважають субетносом українців, тому їх не враховую. Ми, як цивілізована держава, маємо реалізувати їхнє право.
Як на мене, кримські татари  повинні отримати культурну автономію, а караїми та кримчаки - щось на кшталт культурної резервації або заповідника.
Важливо, щоб ці нації отримали території, в межах яких їхня національна культура буде панувати майже у всіх сферах життя - тильи так ми збережем ці зникуючі культури для людства.

12. Національне самовизначення однієї національної спільноти може відбутися тільки один раз.
Не можна самовизначитися двічі, наприклад в різних країнах - після першої реалізації права на самовизначення, тобто після отримання державного протекціонізму, нація втрачає це право.
Наприклад, гагаузи України не можуть вимагати від нас права на самовизначення - вони вже реалізували це право в Молдові у формі культурної автономії.
Путін зухвало маніпулює, коли пояснює анексію Криму правом мешканців півострова на самовизначення - росіяни, що населяють Крим, як нація давно вже самовизначені в Росії і більше такого права не мають.
Аналогічно помилково буде пояснювати відокремлення Косово від Сербії правом на самовизначення - албанці, що населяють Косово вже були самовизначені в сусідній Албанії.
Саме тому Україна офіційно досі не визнає Косово, а Путін полюбляє посилатися на цей випадок - якщо американцям дозволено відокремити Косово всупереч міжнародним нормам, то чому мені не можна відтяпати Крим?       

Далі буде ...

     
   

Дискусія в цій гілці показала, що в головах людей панує дрімуче невігластво.

Тепер по суті.
1. Power глибоко помиляється, коли ототожнює національну самроідентифікацію з расовою приналежністю. 
Нація - це спільнота людей, яких об'єднує унікальний, не схожий для інших спільнот, спосіб суспільного буття: мова, історичне бачення, традиції та прикладна культура (разом все це називають національною культурою).
Ні расових, ні антропологічних, ні релігійних вимог не існує для самоідентифікації людини з певною національною спільнотою - ніщо не заважає темношкірому африканцю самоідентифікуватис я українцем або японцем.
2. Єдинюю умовою визнання національної самоідентифікації людини з боку національної спільноти є зобов'янзання цієї людини бути носієм цієї національної культури. І не просто носієм, а носієм в наступні покоління, таким собі ланцюгом, через який національна культура природно переходить від пращурам до нащадків. Тобто національна самоідентифікація - це не просто декларація, а добровідльне зобов'язання та відповідальність.
3. Націоналіст - це та людина, яка в результаті національного самовизначення свідомо бере на себе зобов'язання бути носієм національної культури. І більше нічого. Жодного негативного змісту в цьому слові не існує.         
4. Моральні якості людини не є перешкодою для національної самоідентифікації, тому кожну націю складають не тільки добропорядні свідомити, а й злочинці, зрадники та різного роду негідники - все, що присутнє в звичайному суспільстві.
5. Національне походження людини впливає на її національне самовизначення, але жодним чином не визначає його - в сім'ї українки та єврея може вирости, скажімо, росіянин. Таке часто трапляється, коли, наприклад, українка одружується з італійцем, віїзджає в Італію і вимушено асимілюється в італійську національну спільноту. Інший приклад - манкуртизм, коли людина свідомо відмовляється від своїх національних коренів тому, що вважає національніть батьків принизловою для себе.
6. "Наполовину українець - наполовину поляк" можна сказати виключно про власне національне походження, але аж ніяк про власну національність.  Це дуже розповсюджена помилка.
Неможливо самоідентифікуватис я з двома національними спільнотами одночасно - ідетифікація за своїм визначенням має бути унікальною. Це десь схоже на релігійну ідентифікацію - неможливо бути наполовину мусульманином і наполовину іудеєм, хоча можна походити з сім'ї іудея та мусульманки.

Якщо хтось зацікавиться, продовжу далі.
               

Гриценко єдиний, хто премагає Порошенко в другому турі.
При всіх інших розкладах, Порошенко залишиться на посаді.
Тож, ті виборці, яким неважливо, хто наступний, аби тільки скинути Порошенко (а таки чимало), мають голосувати за Гриценко.
Саме тому я переконаний, що з великою ймовірністю переможе таки Порошенко, з меншою - Гриценко, якщо вийде в другий тур.
Іншим взагалі нічого не світить поппри вихід в другий тур.
 

Лайно.
Йому це не допоможе.
Якби то був дійсно наклеп, цей мажор легко спростував зміст звинувачення.
А він намагється спростовати його форму.
Марна трата грошей.