Наступного тижня політичні партії, які подали всі документи, отримають з держбюджету першу частину коштів в рамках виконання закону про запобігання та протидії корупції.

Про це в п’ятницю на прес-конференції заявила голова Національного агентства з питань запобігання корупції Наталія Корчак, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

«Після закінчення цього кварталу, це вимога законодавства, ми вже на наступному тижні здійснимо перше виділення фінансів в розмірі 20% від заявленої суми на фінансування тих політичних партій, які подали всі документи», – сказала Корчак.

Як відомо, в жовтні 2015 року Верховна Рада підтримала законопроект №2123а про внесення змін до законодавства в частині запобігання та протидії корупції, що передбачають фінансування з держбюджету політичних партій, що подолали 5% бар’єр на парламентських виборах.

НАЗК 1 вересня 2016 року розподілило 391 млн грн на статутну діяльність парламентських партій в 2016 році.

Корчак повідомила, що «Самопоміч» претендує на 49 млн 846 тис. грн, Радикальна партія – на 33 млн 815 тис. грн, «Опозиційний блок» – на 42 млн 840 тис. грн, «Народний фронт» – 100 млн 545 тис. грн, «Блок Петра Порошенка» – 99 млн 87 тис. грн, «Батьківщина» – на 25 млн 793 тис. грн. Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2016/09/16/politychni_partii_nastupnogo_tyzhnya_pochnut_otrymuvaty_milyony_z_byudzhetu_871032

https://www.facebook.com/Отакої. 
Олег Тягнибок виграв суд про наклеп у редактора німецької газети "Зюддойче Цайтунг".
Виявляється, в Німеччині легше захиститись від наклепів, аніж в Україні.
Цікаво, скільки позовів керівництво України подало проти редакторів багатьох європейських газет, які на замовлення Кремля пачками штампують брехню про Україну?
P.S. Редактор газети сплатив штраф у розмірі 3000 євро, який пішов у фонд допомозі Україні.

Олена Білозерська
3 год ·
Друзі, до вашої уваги - мабуть, безпрецедентний матеріал.
Весною я познайомилась через Інтернет з білоруським журналістом, який перед тим зробив репортаж з окупованих територій Донбасу. Це був сильний, реально об'єктивний матеріал, без ватної русскомірної пропаганди і без нездарної брехні з протилежним знаком, характерної, на жаль, для більшості вітчизняних ЗМІ.
Що в нас, що у супротивника інакше й не може бути, бо між нами війна, а на війні, як я казала не раз, журналістики нема, лише пропаганда. А Білорусь ніби збоку, ніби незацікавлена сторона, білорусам простіше зберігати неупередженість.
Той репортаж мені сподобався, і за мого активного сприяння Василь Семашко (так звуть журналіста) і його колега Аня Іванова приїхали в Україну і отримали змогу подивитися війну, зняти її і написати про неї з обох боків протистояння. Серед журналістів таке вдається лише одиницям. Як правило, журналіст їде на ту із сторін конфлікту, де має "зав'язки", і на протилежний бік шлях йому потім закритий, бо - "ти ж був у наших ворогів, і тебе там не кинули в підвал, а добре приймали - значить, ти їхній".
Але ми з комбатом 8-го ОБАТ УДА другом Червнем вирішили не бути зашореними і ризикнули запросити білоруських журналістів у гості. Захотілося, щоб і про нас був такий матеріал, як про "сепарів"
І от учора вийшла перша частина величезного репортажу Василя Семашка і Анни Іванової про поїздку в Україну на війну. Будуть ще. Читаючи, прошу не забувати, що це писав білорус для білорусів. Вони майже нічого не знають про те, що відбувається в Україні, ми для них терра інкогніта, і те, що для нас звичне і зрозуміле, для них у дивину.
Також прошу врахувати, що Василь - не український націоналіст, не "правосєк", коротше - людина не з нашого кола, і в його текстах це капітально відчувається. Його погляди, якщо коротко - що в Україні громадянська війна і що Донбас має бути повернутий до складу України, але виключно мирним шляхом. Для мешканця Білорусі, з її засиллям російської пропаганди - повірте, це доволі прогресивні погляди
Я це все пишу, щоб ви не були шоковані і розуміли різницю між професіоналізмом журналіста і його особистими поглядами.
Читайте. Це тільки перша частина. Далі буде цікавіше.
http://news.tut.by/society/512169.html
#війна, #Донбас, #білоруси, #репортаж http://news.tut.by/society/512169.html

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення відповідальності за правопорушення, учинені відносно працівників правоохоронних органів)
Мустафа Наєм ініціював законопроект #5110 - про посилення відповідальності громадян перед міліцією. Згідно цього закону вас можуть закатати майже на місяць, якщо міліціонер почує у ваших словах "образу".
Нагадую (як це не парадоксально), що на Майдані Наєм був не на стороні "Беркуту".
Автор: Дмитро Різниченко
бєркут в опасності,вирішив нацмен...

Дмитро Гнап
45 хв ·
Колеги, таке питання: може в когось є знайомий бізнесмен з Донбасу, в якого сепари бізнес віджали? І він готовий про це розказати нам в інтерв'ю. Буду вдячний, якщо така людина відгукнеться. Пишіть в особисті. Подяка!
 також в кого є діючий бізнес з сєпарами розповідайте.....

Після чергового артобстрілу уся долина посеред полишеного людьми, зарослого бур’янами Широкиного вигоріла до тла. Скрізь, куди не кинеш оком, жодної травинки — тільки чорне згарище. Здавалося, що такою ж чорною пустелею повинна стати й душа капелана  добробату Аратта отця Валентина Серовецького, з яким мене звела доля посеред цього попелища. Після всього, що він пережив на війні й у полоні, там мало вигоріти все: віра, надія, любов... Як у багатьох тих, хто пройшов пекло війни. Однак...
ОБІЦЯНКА



У це важко повірити, але були часи, коли слово «Бог» у його серці не звучало. Його стосунки з Господом можна передати словами Вольтера: «Я знаю, що Він існує, але ми з Ним не говоримо». Чоловік жив звичайним життям: займався бізнесом, який усе глибше засмоктував. Потім сталося так, що він голодував і опинився на межі життя і смерті. Там, за крок до потойбіччя, побіцяв, що коли залишиться живим, то останок життя служитиме Йому.

Господь свою обіцянку виконав, я – також,– каже отець Валентин.

Згодом він став священиком Михайлівського Золотоверхого монастиря. Отого чиї дзвони скликали на Майдан і стіни якого прихистили побитих беркутом студентів.

Уся Небесна Сотня пройшла через мої руки і серце,– розповідає священик.

Він не полишив Майдан після того, як останню труну воїна Небесної Сотні пронесли перед сценою. Отець Валентин залишався там, навіть тоді коли всі священники роз’їхалися по своїх парафіях. У наметах залишалося ще кілька сотень людей і про цю «отару» пастир мав піклуватися.

А вже на Сході розгоралася війна:  «зелені чоловічки» Путіна окупували Крим, Росія роздмухувала сепаратизм на Донбасі. Вже перших вбитих і поранених майданівців зустрічала на колінах столиця. Ті, котрі побували на фронті  й заходили  у намет отця Валентина розповідав дивні речі: нібито тих, хто пройшов Майдан знищують. Важкої зброї не дають, один автомат на п’ятьох... «Нас виводять у поле, а потім ці квадрати росіяни накривають «градами»,– казали вони.

Аби переконатися на власні очі, що насправді відбувається на Сході, отець Валентин поїхав туди волонтером, адже таке поняття як капелан з’явиться на фронті набагато пізніше.

ВІЙНА НЕ САФАРІ



Фатальна поїздка, коли отець Валентин потрапить у полон, нічим особливим від попередніх не відрізнялася. Їх зібрався цілий волонтерський гурт: жіночка з Криму, журналіст зі Львова,  він — священик і водночас водій та другий водій — афганець з Дніпра. Джип завантажили аж під дах, їжею, одягом, бронежилетами для батальйону «Айдар». Армія ж тоді була боса і гола. А ще везли невеличкі «Євангелія».

Отакі, як ця,– показує мені невеличку книжечку отець Валентин.– Тільки в цієї обкладинка під камуфляж, а ті були синенькі.

Ці захалявні «Євангелія» товщиною в два пальці, які зазвичай бійці носили в кишені навпроти серця, не раз рятували хлопцям життя, адже їх не пробивали кулі ні калібру 5,45, ні 7,62. Про це знали на фронті й охоче розбирали Святе Письмо, де, окрім того, можна було знайти відповіді на всі  випадки життя: коли зраджують, кривдять, коли приходить нещастя, поразка... З цими книжечками він і потрапив у полон під Красним Лучем.

Отець Валентин не звинувачує тих молодих хлопців з крайнього блокпосту, які не попередили їх, що далі — ворожа територія. Вони тоді ще не пережили смертей побратимів, жах мінометних обстрілів, не навчилися вбивати. Для них ця війна здавалася розвагою, сафарі, де іноді стріляють. Хлопці брали до  рук  «Євангелія», фотографувалися біля джипа з написами... А потім, нічого не сказавши, помахали на прощання рукою. Їм би одразу повернути праворуч, але афганець-водій не захотів дивитися карту й поїхав прямісінько, до ворожого лігва.

Їм би одразу здогадатися, що щось не так, уже тоді, коли на привітання «Слава Україні» понурі чоловіки відповіли холодними і колючими поглядами. Але ж ніде не було ні сепаратистських прапорів, ні смугастих стрічок, вартові брали книги, і вони їхали далі. Вже десь аж на четвертому блокпосту на привітання «Слава Україні!» сепаратист пересмикнув затвор: «Какая слава?». Коли вони почали переконувати, що ніякої агресії не несуть, що стоять за мир і братерство, просто роздають «Євангелія», їх відпустили.

Можливо, якби не комендантська година, то все б минуло добре, наші хлопці вивели б волонтерів польовими дорогами з ворожої територїі по телефону. Однак під час комендантської години всякий рух там заборонено. Про це дізналися, коли їх перепинив патруль: «Як, ви не знаєте, що комендантська година, ану покажіть документи». А вони — інтернаціонал, і нікого з Донбасу. Одразу ж волонтерів доправили до Перевального, де правив отаман Козіцин. Як тільки вони там опинилися, отця Валентина почали впізнавати. «О, а я вас знаю»,– вирячився якийсь комп’ютерник. А  чому б і не знати, якщо з Майдану, який він починав молитвою,  російські телеканали вели пряму трансляцію. Відкрили Біблію, а там знімки з Порошенком, Луценком...

На готель батюшку,– скомандував Козіцин.
«Готель,– пояснює отець Валентин,– це  коли тобі зв’язують руки й ноги, затикають рота, аби не кричав, одягають мішок на голову, щоб не бачив моменту удару – хто б’є – й трощать ребра. Мені тоді чотири ребра зламали. Побачивши, як я обмочився журналіст одразу ж погодився співпрацювати з сепаратистами:«Не бийте,– сказав він,– я робитиму все, що скажете». Жінка також зламалася. Я їх не засуджую. Можливо через їхню згоду нас не розстріляли. Мені ж Бог дав сили усе те витримати...»

Спочатку їх переправили через кордон, до Росії. Спершу, зв’язані, всю ніч стоячи чекали, поки десь  там у Москві вирішать, що з ними робити. Росіяни від них відмовилися, і їх доправили до якогось села й на тиждень зачинили в сараї — давали лише воду. Опісля голодні і спраглі вони опинилися  в Луганську, де їх зачинили в тісній камері колишнього СБУ. Це була справжня катівня: нагорі вирішувалися важливі справи, а в підвалі знущалися над людьми. І безнадія, адже Луганськ полонених не обмінював.

Уявіть собі невеличку кімнатку без ліжок, куди  зачиняли, бувало чоловік 12. Спали в’язні на підлозі, іноді підселивши картонні ящики. Їжу подавали у невеличкі віконечка, як худобі.

Люди які потрапляли до мене в камеру, починали вірити в Бога,– розповідає отець Валентин.– Коли людину прирікали на смерть, уся камера молилася за неї, причащалася. Причастя робили з хліба, який залишали для цього. І Господь виривав людей з лап смерті.

Він згадує, як їх ставили до стінки, імітуючи розстріли, клацаючи затвором чи стріляючи біля вуха. Людей били просто так, для розваги, переважно молоді найманці. Це такий у них був спорт: після повернення з передової, напитися й трощити ребра в’язням, тушити об тіло священика цигарки, роздирати рота, щоб потім туди засунути хрест...  Пам’ятає хлопця з «Правого сектора», якому розтрощили череп автоматом, підлітка, котрому зламали руки... Двох замордованих хлопців він відспівував. Його змусили копати ями, ховати на смітнику, бо вороги сказали, що замучені не достойні землі з хрестом... Ховав, аби тіла не дісталися на розтерзання голодним псам.

Його й самого друзі поховали. У думках. Священики майдану двічі відспівували побратима. Вони ж бачили в Інтернеті його документи на трупі. Хіба вони знали, що то був просто «фейк»: документи живих навмисно клали на трупи, робили знімки й виставляли в Інтернет, аби вбити віру в їх повернення. Не вірила в смерть чоловіка лише дружина. «Христос живий і отець живий»,– казала вона.

Мене викупили з полону мусульмани,- каже отець Валентин.

Комерсанти, люди поза політикою щотижня збираються на намаз у Києві. Серед них чимало бізнесменів з окупованих територій. До них і звернувся його товариш-мусульманин. Добро ці люди робили мовчки, отож деталей викупу він не знає. Просто одного разу його привезли до Плотницького і той повідомив, що він вільний.  Машину й документів не віддали, а виписав довідку на свободу.

НА ВОЛІ



З сепаратистських підвалів Отець Валентин повернувся худющий, як в’язень Освенціму. З хворобами на додачу. Каже: їх там навмисне заражали через кров смертельними хворобами. Йому дістався «ласкавий убивця» - гепатит С, що переріс у цироз печінки. Коли немає грошей, то важко від цього вилікуватися, а потрібно на ліки 8 тисяч зелених. Отож він по госпіталях бореться з хворобами як може. І не кидає капеланства. Був в «Айдарі», а тепер от капеланом в окремому батальйоні Української добровольчої армії Аратта.

«Іншим буває гірше ніж мені,– каже він.– Коли дивишся як хлопці на передовій спиваються, кидаються у вогонь, кінчають життя смогубством, а в цей час там бракує капеланів, які б укріпляли дух людей, то як сидітимеш удома? Приймаючи рішення, я дружині пояснив, що цим хлопцям потрібно дякувати за те, що наші діти живі».

Він щоденно молиться за наших воїнів. А як з молитвою за ворогів, чи простив він їх? «Коли роблять  тобі зле і ти знаєш, що це за люди, то, звісно, можеш простити: «Господи, прости їм, бо не знають, що творять». Прощати також може легко та людина яка ніколи на війні не була. Коли ж  бачиш, як на твоїх очах гинуть діти, батьки, коли людина, що говорила з тобою годину тому мертва, розірвана на шматки,  коли люди стають каліками, опиняються на узбіччі життя, не потрібні ні війні, ні владі, то прощати дуже важко. Особливо коли спостерігаєш, як іде розподіл сфер в політиці, бізнесі, як ми стали заручниками всього цього і нам не дають воювати... Це дуже важко».

На фото автора: отець Валентин Серовецький.

Збірна України набирає оберти на Паралімпійських іграх 2016 року у Ріо-де-Жанейро.

У другий змагальний день українці здобули 17 високих нагород, серед яких - 6 золотих, 5 срібних та 6 бронзових медалей.

Усе почалося у цей день зі срібної нагороди Ольги Ковальчук, яку вона здобула у стрільбі з пістолета з 10 м серед жінок у класі SH1.

Українка почала не дуже вдало, але з кожним наступним вистрілом додавала. У фінальній перестрілці Ольга не змогла дістатися Сарех Яванмардідодмані з Ірану, яка на той момент мала значний доробок.

Потім прийшла черга дзюдоїстів, які здобули відразу чотири медалі.

Інна Черняк виборола золото Паралімпійських ігор у змаганнях серед людей з обмеженим зором. У фіналі українці знадобилося лише 20 секунд, після чого вона здобула дострокову перемогу.

Дмитро Соловей не зумів стати дворазовим паралімпійським чемпіоном. У фіналі він поступився представнику Азербайджану Рамілю Гасімову. Сутичка була рівною, але на останніх секундах більше сил виявилося у суперника.

Ну, і нарешті в Ірини Гусєвої срібна медаль, а в Олександра Косінова - бронзова. Перша у фіналі достроково поступилася Далідайвіс Родрігес з Куби, а другий, зазнавши поразки у півфіналі, у втішній сутичці за півтори хвилини розібрався з представником Ірану.

Ігор Цвєтов приніс Україні золоту нагороду у бігу на дистанції 100 метрів. Українець виступає у класі T35.

Зауважимо, що Цвєтову не вистачило дев'ять сотих секунди, щоб оновити світовий рекорд, який належить саме йому. Ігор встановив його раніше - у попередньому забігові.

Далі прийшла черга плавання, де українці завоювали 11 медалей.

Геннадій Бойко став паралімпійським чемпіоном у плаванні на 100-метрівці на спині у класі S1. При цьому зробив це українець дуже впевнено та з новим світовим рекордом - 2:08.01.

У цій же дисципліні Антон Коль став бронзовим призером, програвши чотири десяті другому місцю.

У класі S7 у плаванні на спині на 50 м відзначився Євген Богодайко, який зовсім трішки поступився переможцю з Китаю.

А на 100-метрівці на спині (клас S2) бронзовим призером став Сергій Паламарчук, який на п'ять десятих секунди відстав від другої позиції.

На дистанції 50 м з рекордом Європи 23:33 "золоту" нагороду виборов Максим Крипак.

Додамо, що бронзову нагороду тут взяв ще один представник України - Денис Дубров.

Ще одне золоту медаль виборов для нашої команди Дмитро Залевський на дистанції 100 м на спині з рекордом світу 1:06.66.

У жінок "золото" взяла Катерина Істоміна на дистанції 100 м батерфляєм з паралімпійським рекордом.

Оксана Хруль у плаванні на 50 метрів батерфляєм (клас S6) фінішувала другою й отримала срібну відзнаку.

А Ірина Соцька на 100-метрівці на спині (клас S2) показала третій час - 2:21.98.

Ще одну "бронзу" в плаванні в українців у змішаній естафеті 4х50м вільним стилем у виконанні Андрія Деревінського, Вікторії Савцової, Ольги Свідерської та Євгена Богодайка з результатом 2:30.66.

Таким чином, після двох змагальних днів на загальному рахунку України 26 медалей - 7 золотих, 6 срібних та 13 бронзових . В загальному заліку наша команда іде на третій сходинці, поступаючись лише Китаю (20, 17, 12) і Великобританії (12, 6, 9).

Фото прес-служби Національного комітету спорту інвалідів України
http://www.champion.com.ua/olympic-games/2016/09/10/663907/

Після проходження атестаційних тестів у Києві помер поліцейський із Львівщини. Керівник підрозділу в одному із районних відділів поліції (не пишу звідки – сім’я ще не знає) 36 років. Троє маленьких дітей! Не витримав напруги і хвилювання. Багатомісячного.

Від березня міліція Львівщини постійно в стенбаї. Очікування виснажує, а на фініші – вбиває. Колеги кажуть, що скаржився на біль у потилиці, ймовірно, гіпертонічний криз.

Здав тести. Наступного тижня у Львові мав проходити співбесіду.

Так що атестація для деяких міліціонерів – то не лише професійна смерть. То і справжня. Фізична ((

Це, звісно, можна вважати трагічним збігом обставин, але хто знає! Якби не оці місяці очікування, постійні незрозумілі і невиправдані переноси дати атестації на Львівщині керівництвом Нацполіції, то може б ця людина не перегоріла. Таке враження, що львівських поліцейських «атестували» ще й очікуванням, брали ізмором... Ну, от! Маєте неатестовану душу... І троє сиріт...

поліціяЛьвівська область Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2016/09/09/piclya_atestatsii_u_kyievi_pomer_politseyskyy_z_lvivshchyny_troie_ditey_848312

Олена Білозерська – 37-річний український журналіст та блогер, володарка першого місця у всесвітньому конкурсі блогів The Bobs Deutsche Welle за 2013-й рік серед блогів українською мовою за версією користувачів. Учасник війни на Сході України від самого її початку.

- Олено, як давно Ви висвітлюєте хід війни на Сході України? У якому статусі Ви зараз перебуваєте на війні? Як все почалося для Вас?

- Перш за все, хочу подякувати за справді цікаві питання. Чесно кажучи, піднабридло за останні два роки розповідати про те, як жінкам на передовій вдається налагодити свій побут.

З квітня 2014-го року я постійно перебуваю у так званій "зоні АТО" – завжди беру це словосполучення, а також абревіатуру в лапки, бо в нас не АТО, а, як ви правильно кажете, російсько-українська війна. Перебуваю у статусі бійця-добровольця, але оскільки до війни 10 років пропрацювала журналістом, переважно репортером, то і тут я продовжую знімати, писати, висвітлювати – просто вже без журналістського статусу, на який не маю права, оскільки я зі зброєю в руках. Але на шоломі у мене закріплена action-камера, і друга, ручна, завжди у нагрудному підсумку.

Почалося з того, що з початком війни я просто поїхала на фронт воювати, а журналістську діяльність до кінця так і не закинула. З кількох причин: по-перше, я це вмію і люблю, по-друге, багаторічна звичка: щось відбувається – пальці, майже без участі мозку, вмикають камеру, по-третє, я розумію, що інформація – не менш потужна зброя, ніж автомати і танки. На жаль, у моєму нинішньому колі спілкування я розумію це мало не одна-єдина. Мої побратими-бійці мені тільки що камеру ще не розбили, а вислуховую щоразу усяке. Через їхнє негативне ставлення до зйомок на фронті дуже багато цінного, важливого, справжнього, що тут відбувається, на жаль, лишається незафіксованим.

- Де саме Ви бували за цей час?

- Мій шлях на війні? Карлівка, Авдіївка, Піски, Степанівка під Савур-Могилою, Водяне і Опитне біля ДАП, Старогнатівка, Широкине, Гнутове, Мар'їнка…

Блогер зі зброєю Олена Білозерська про методи виховання "вати", інформаційну політику держави та проект "Трибунал" - фото 1

- Є журналісти, які бояться їхати в АТО, а є такі, які навпаки – дуже цього прагнуть. Звідки таке бажання?

- Мабуть, у кожного журналіста є свої причини бажати чи не бажати їхати на фронт. Ті, хто не хочуть – скоріше за все, просто не готові ризикувати. Ті, хто хочуть – тут причин може бути багато – від цілком шляхетних до не зовсім. Розповім історію з власного досвіду. Коли у 2008-му році вибухнула російсько-грузинська війна, я просто захлиналася бажанням поїхати до Грузії воєнкором. Непогано тоді заробляла і була готова їхати власним коштом. Єдине, чого мені бракувало – документу про відрядження мене кореспондентом від якогось впливового українського ЗМІ, яке я збиралася "завірити" на грузинському боці. Бо розуміла, що без такого папірця і без контактів у Грузії мене, в кращому разі, просто не допустять туди, де відбувається найцікавіше. За кілька днів, що тривала війна, я не змогла дістати такий документ – жодне ЗМІ не схотіло брати відповідальність за мене. Тоді ж мене вразив діалог у соцмережі двох професійних фотокорів, одного з яких рідне ЗМІ збиралося відрядити до Грузії, а він категорично не хотів. Мотивував це тим, що в результаті візьмуть до публікації одне-два фото і заплатять за них, як за зроблені у центрі Києва. То якого біса він життям ризикуватиме? Що ж, це теж позиція.

- Які настрої у місцевого населення на Донбасі спостерігаєте Ви? Як вони змінювалися протягом років війни?

- Проукраїнська частина місцевого населення сприймала і сприймає українських вояків як своїх захисників. З цим все нормально, треба тільки, звичайно, боротися з деякими ганебними явищами, які мають місце серед військових – маю на увазі пиятику і мародерство. Що ж стосується частини місцевого населення, яка задурена російською пропагандою і ностальгує за совком… Можливо, скажу зараз непопулярну думку. Масові репресії проти цих людей не потрібні, але треба зробити так, щоб вони боялися. Мають ходити абсолютно дикі, нереальні чутки, такого типу, що люди, на яких донесли, що у них вдома георгіївська стрічка, зникають безвісти, що існують якісь летючі ескадрони карателів – все, що завгодно. Штука в тому, що коли вони бояться – вони поважають. Коли поважають – починають СЛУХАТИ, замість верещати пургу, почуту в Кісельова. І в цей момент, коли вони слухають, до них можна достукатись, і вони прозрівають – без жодного насильства.

Поясню на прикладі. Коли взимку 2014-2015 рр. в одне невелике місто біля колишнього Червоноармійська зайшли прикордонники, військовослужбовці ЗСУ, зібрався натовп місцевих з камінням, погранцям побили в казармі вікна, вони жили там, як на у облозі. За два тижні заїхали ми – тоді ще "Правий сектор". Ніхто з місцевих і не думав на нас нападати, наші хлопці могли спокійно ходити містом, навіть без зброї. А чому? Бо репутація у "правосєків" була така, що "вата" не сумнівалася: відповіддю на кинутий камінь будуть місяці тортур у підвалі. Майже одразу ми налагодили стосунки з місцевими, почали допомагати їм харчами і медикаментами. За місяць-два шахтарські діти з власної ініціативи, без жодного примусу, плели й носили синьо-жовті браслетики і віталися "Слава Україні!". Зараз це містечко доволі-таки проукраїнське.

Координатор групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець розповів, що у Києві працює "Казачий-кадетский класс имени Владимира Великого", який активно захищає "русский мир". Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Фейсбук".
"В Киеве действует такой себе Казачий-кадетский класс имени Владимира Великого... Так называемого "Верного казачества". Чтобы вы не сомневались, "верны" они, в основном, Царю и Отечеству, в смысле Российской империи. Все желающие могут зайти на сайт этой хе*ни и лицезреть там урода Алексея Селиванова... Их "наставника" и какого-то там атамана... Попы от РПЦ и прочая "проимперская сволочь". Можно ещё обратить внимание на кокарды и символику этой украинской детской военно-патриотической организации российско-имперского образца", - пише Машовець та додає, що керівник "Казачества" - Селіванов - приймав участь у активних бойових діях проти ЗСУ.

"Этого их полоумного дебила, я помню ещё по МОУ, при министре Лебедеве он был главным по военно-патриотической работе, рассказывая о "триедином русском народе". Впрочем, потом был арестован СБУ за организацию террористической деятельности, а сегодня, засев в ЛНР (его обменяли на наших пленных), грозит всех судить, повесить и расстрелять", - пише експерт про Селіванова.

"Казачество" тісно співпрацювало з деякими особами із УПЦ МП. Це священики та монахи з Лаври, київський протоієрей Володимир Косточка (храм при 17-й лікарні Києва на Печерську, пров. Лабораторний 18), керівник фестивалю "Благодатное небо" Олексій Ахаїмов (православний музикант, група "Оскольдир") та інші. Олесь Бузина брав активну участь у діяльності "Верного Казачества".

Користувачі мережі коментують: "Якщо у київській Лаврі таке коїться, треба якнайшвидше це припинити, зберемося, люди", "Хоч зараз готовий їхати на Печерськ до Лаври!! таке не можна терпіти!", "У ці храми позаходити. до лаври зайти. знайти їх усіх кого можна в Києві!! МІтинг, великий мітинг як мінімум!" тощо.

На сайті "Верного Казачества" викладено відео про "захисника Донбасу, Андрія з Києва".

http://patrioty.org.ua/society/v-kyeve-deistvuet-takoi-sebe-kazachyi-kadetskyi-klass-tn-vernoho-kazachestva-vern-ony-tsariu-y-otechestvu-v-smsle-rossyiskoi-ymperyy--mashovets-132745.html

У Головному управлінні Національної гвардії України відмовилися надати інформацію про нагороджених подяками, грамотами та нагрудними знаками «За доблесну службу» військовослужбовців внутрішніх військ МВС України під час Революції гідності.

Про це йдеться у відповіді на запит програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший». У запиті журналісти просили надати перелік осіб, яких нагороджували такими відзнаками у грудні 2013 року та у січні та лютому 2014 року.

«У зв’язку з тим, що запитувана Вами інформація містить персональні дані особового складу, а в Головному управлінні Національної гвардії України відсутня інформація про надання згоди на обробку персональних даних зазначеним особовим складом, який нагороджувався, відзнаками внутрішніх військ МВС України, правових підстав щодо отримання зазначеної інформації немає», – йдеться у відповіді на запит за підписом тимчасового виконувача обов’язків заступника командувача Нацгвардії В’ячеслава Ященка.

Національна гвардія України замінила ліквідовані у березні 2014 року внутрішні війська МВС.

Структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ брали участь у сутичках із протестувальниками під час Революції гідності. У лютому 2014 року під час протистояньмітингар ів із силовиками в центрі Києва загинуло понад сто людей, сотні були поранені, найбільше з яких – 20 лютого. Більшість людей загинули від куль снайперів.

За даними Генпрокуратури, всього під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі людей, 104 з них загинули.
http://www.radiosvoboda.org/a/news/27971736.html

Група волонтерів розпочала збір коштів, але відповідну суму не встигли зібрати.
Пішов з життя 47-річний український боєць, десантник 81-ї десантно-штурмової Володимир Данилов, учасник боїв за Донецький аеропорт. Про це у Facebook написав журналіст Юрій Бутусов.

«Його могла врятувати тільки термінова операція на серці і стенти на аорту. Але таких стентів в Україні немає. Треба замовляти в Європі, а вартість стентів до 500 тисяч гривень. Грошей на такі термінові і надзвичайні ситуації в бюджеті теж немає», – написав він.
За його словами, група волонтерів розпочала збір коштів, але відповідну суму не встигли зібрати.

Нагадаємо, на Рівненщині оголосили три дні жалоби через загибель бійця АТО Олександра Кравченка. ​

Як нещодавно інформував наш сайт, у селищі Білики, що на Полтавщині, поновилися акції протесту проти роботи свинокомплексу "Сільські традиції". У суботу, 3 вересня, селяни знову заблокували під'їзд до агромонстра.

Ненажерливість власників свинокомплексу із російським капіталом достатньо проявила себе 6 вересня. Власники та їхні шістки вирішили за будь-яку ціну розблокувати свинокомплекс.

Оскільки серед біличан не знайшлося й півсотні тих, хто підтримував би свинокомплекс, до селища була звезена масовка та тітушки із смт Решетилівка. За їхньою допомогою вдалося розблокувати один із під'їздів свинокомплексу. Цьому активно сприяли правозахоронці, яких до Біликів було звезено декілька сотень.

Представники МВС діяли цинічно. Декількох біличан було сильно побито. Одного з активістів таки було затримано. Його відпустили близько першої ночі з численними побоями... Відбулися ще деякі спроби затримання активістів, проте дружня громада не дозволила цього зробити.

На місце події оперативно виїхали бійці "Правого сектора". Вони готові допомагати місцевій громаді усім, чим зможуть.

Деталі ситуації в Біликах, фото та відео з місця подій, а також розповіді про ключових осіб бізнесового і владного свинства будуть опубліковані на нашому сайті пізніше.

По домах демобілізованих знову почали носити повістки і хлопці, з якими я служив, телефонують мені, запитуючи, чи не знаю я, що відбувається.

Знаю, і спробую висловити свою думку з цього приводу.

Наша країна знову опинилась у небезпеці повномасштабної війни з Росією. Імовірність такої війни дуже висока, і тому нам треба бути до неї готовими. Тим, хто впевнений, що Путін не наважиться, скажу – ваші слова та Богові б у вуха. Але…

Крим… Не наважився? Донбас… В країні іде війна, якщо хтось забув.

Чи готова Росія до удару?

Скептики скажуть – Росія завжди готувалась до війни. Збройні сили Росії упродовж трьох років провели як мінімум 18 масштабних навчань, навіть імітували завдання ядерних ударів по країнах НАТО. І нічого не сталося…

Але у 2008 році вони провели навчання «Кавказ-2008» і напали на Грузію.

2016 рік, серпень – Росія проводить несподівану перевірку боєздатності всіх військових сил країни. Володимир Путін привів в повну бойову готовність війська на кордоні з Україною «для локалізації кризових ситуацій». 26 серпня військово-транспортні літаки РФ здійснили переміщення підрозділів спеціального призначення з північного заходу Росії на полігони Південного військового округу. Для «перевірки боєготовності військ» було задіяно 20 літаків Іл-76. У той же день 15 бойових кораблів Чорноморського флоту і 10 кораблів Каспійської флотилії вийшли в море також перевірити боєготовність.

Мешканці Криму повідомляють, що на півострів стягуються величезні сили.

27 серпня Повітряно-космічні сили Західного і Центрального військових округів армії Росії приступили до перебазування авіаційної техніки на оперативні аеродроми Південного військового округу.

Раніше, в червні, за дорученням глави держави Володимира Путіна проводилась перевірка армійських арсеналів і окремих органів військового управління.

До Південного військового округу РФ з початку року надійшло понад 160 одиниць нової бойової техніки.

Підрозділи спеціального призначення отримують бронеавтомобілі «Тайфун» (50 штук), спеціальні автомобілі «Тигр», а в мотострілкових бригадах завершили оновлення танкового корпусу до моделей Т-72БМ та Т-90А, бойових машин піхоти – до БМП-3, а бронетранспортерів – до БТР-82А.

Артилеристи отримують нові системи залпового вогню «Торнадо-Г» (модернізований «Град»), військові льотчики – модернізовані штурмовики Су-25СМ, винищувачі Су-30СМ, ударні вертольоти Ка-52 і спеціальні вертольоти Мі-8АМТШ і Мі-8МТПР.

У зенітні ракетні підрозділи надходять комплекси технічних засобів АСУ ТП вогнем по повітряних цілях «Барнаул-Т», а в підрозділи радіаційного, хімічного та біологічного захисту – розвідувальні хімічні машини РХМ-6.

В підрозділах Південного військового округу збільшилася оснащеність дронами -безпілотниками «Орлан», «Застава», «Гранат» і «Леєр».

Це інформація, яку можна отримати з відкритих джерел. А скільки військ противнику вдалось приховати?

Командувач Повітряно-десантними військами Росії генерал-полковник Володимир Шаманов заявляє російським журналістам, що у Криму розмістять десантно-штурмовий полк 7-ї дивізії. Це та сама дивізія, війська якої у 1948-му брали участь у зачистці Литви та Західної України. От як про неї пишуть російські ЗМІ: «У пострадянський період вітчизняної історії десантники вгамовували масові заворушення в Азербайджані, але найбільш пам’ятні сторінки історії дивізії пов’язані з виконанням бойових завдань на Північному Кавказі в 1995-2004 роках. З вересня 2015 року військовослужбовці дивізії виконують завдання щодо забезпечення безпеки Авіаційної групи ВКС Росії в Сирії на авіабазі Хмеймім».

Це відверто каральний підрозділ. Що цього разу зібрались зачищати?

Після перевірки почалися навчання «Кавказ-2016». Нічого не нагадує?

Шойгу заявляє, що це найбільші за останню чверть століття стратегічні командно-штабні навчання.

На момент початку навчань угруповання російських військ на кордоні з Україною і Грузією стане найбільш боєздатним в Росії!

Екс-заступник начальника Генштабу, військовий експерт Ігор Романенко, в ефірі Еспресо.TV каже: «З урахуванням того, що будуть проводитися навчання» Кавказ 2016», Росія може наростити угруповання до 100 тисяч військ, а це вже стільки, скільки потрібно, щоб почати широкомасштабні дії проти України».

Навіщо проводяться ці навчання? От інформація з російської сторінки Вікіпедії: «Тема учений – будет проверено реальное состояние боевой и мобилизационной готовности войск и сил округа к выполнению задач по предназначению, проведена апробация новых форм применения и способов действий войск с учётом современного опыта ведения боевых действий. При этом основное внимание будет уделено организации чёткого взаимодействия воздушной, морской и сухопутной составляющих межвидовой группировки войск, вопросам массовой переброски личного состава и техники на большие расстояния и, с учётом террористических угроз в регионе, действиям в условиях горной местности.»

В кінці літа нам вже закинули спробу організувати терористичний акт у Криму. Привід є. Тема навчань – дії з урахуванням терористичної загрози у регіоні…

Страшно? Є чого злякатись, але пишу я все це не для того, щоб вас налякати. Це щоб було зрозуміло, наскільки ситуація серйозна.

Мотиви Кремля

Навіщо атакувати нас зараз? Причин декілька. Ціною болючих втрат та титанічних зусиль нам вдалося зірвати всі плани Путіна по захопленню сходу та півдня України. На перемовинах Російським дипломатам немає що сказати. Спроби зняти санкції провалились. Російські військові визнали, що без підтримки авіації прорвати нашу оборону не зможуть. Це наша перемога та їхня поразка. Путін сприймає цю поразку як особисту образу. Крим не має наземного сполучення з Росією, і це величезна проблема.

Якщо вдарити зараз, є шанси провести операцію до початку дощів. Швидко прорвати нашу оборону, заглибитись та закріпитись. Далі погодні умови завадять нашим діям у відповідь.

У США зайняті виборами, Європа як завжди глибоко стурбована. Особисто я думаю, що нам допоможуть, але розраховувати треба на себе. Нехай та допомога стане приємною несподіванкою.

Якщо Путін не вдарить зараз, то втратить останній шанс.

У військовому бюджеті США вже передбачено фінансування на зміцнення обороноздатності України. У новій стратегії Європейського командування збройних сил США записано, що головний пріоритет американських військ у Європі – стримування російської агресії. Якою б не була військова міць Росії, проти «Американської воєнщіни» виглядати вона буде смішно.

В Брюсселі Міноборони України та Агентство НАТО з підтримки і постачання уклали угоду про купівлю-продаж матеріально-технічних засобів для ЗСУ.

Ми вже маємо реальну армію, а невдовзі, я надіюсь, отримаємо нову зброю у достатній кількості. Якщо в нас на передовій буде сучасна зброя, в Росію не Камази з позначкою «200» поїдуть, а ешелони. Закопувати змучаться.

То ж, на мою думку, атакують нас або зараз, або ніколи.

До схожого висновку дійшов і російський військовий експерт Павло Фельгенгауер, який вважає, що логіка військових приготувань свідчить про те, що масштабний конфлікт з Україною повинен початися упродовж найближчих декількох тижнів.

 Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2016/09/07/vlad_yakushev_do_zbroi_841362

Наша проблема-вузьке коло довіри. Ми апріорі не довіряємо нікому,крім,можливо, сім'ї. Чиновники грабують державу теж  заради власних дітей.

— Sviatoslav Vakarchuk (@s_vakarchuk) September 7, 2016

Українська команда розробників Turbo Rocket Games з додатком Dragon Sim Online стала переможцем міжнародного конкурсу Google AdMob Student Challenge 2016.

Про це повідомляє ain.ua.
У конкурсі брали участь понад 100 студентських команд з усього світу.

«Після розгляду робіт чотирьох регіональних фіналістів судді вирішили, що переможцем стануть українці», — йдеться у повідомленні.

Головний приз конкурсу — тижнева поїздка у Сан-Франциско та допомога Google в просуванні додатку.

Turbo Rocket Games — це київська студія, яка займається випуском мобільних ігор-симуляторів. Усі учасники команди були або досі є студентами Києво-Могилянської Академії.

Dragon Sim Online — це пригодницька гра з драконами, з анімацією їх польотів і битв, прокачуванням своїх драконів, можливістю мультиплеєра. Додаток завантажили вже 500 000 гравців.
http://hromadske.ua/posts/ukrainski-studenty-vyhraly-u-konkursi-rozrobnykiv-google

Польська влада планує запустити масштабну кампанію створення добровольчих загонів, щоб протистояти потенційній агресії з боку Росії. Планується, що чисельність нещодавно створених Сил територіальної оборони може досягти 35 тисяч осіб. Польські військові розраховують на патріотично налаштованих громадян, які самі вже проходять добровільну військову підготовку. (Оператор Марек Хайдук, продюсер Стюарт Ґрір)
http://www.radiosvoboda.org/a/27968739.html

Міністр оборони України Степан Полторак прозвітує про стан та проблеми фінансування Збройних Сил України під час засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони, яке відбудеться наступного тижня.

Про це повідомив голова комітету, заступник голови фракції "Народний фронт" Сергій Пашинський під час засідання Погоджувальної ради, інформує прес-служба НФ.

"Офіційно повідомляю: наступного тижня комітет запросив міністра оборони. Я запрошую усіх спеціалістів в галузі армії прийти на цей комітет і розібратися про так зване фінансування армії. Воно повністю зірване. Державне оборонне замовлення - 20%. Іде війна - до цього нікому немає справи!", - обурився Пашинський.

При цьому голова Комітету з питань нацбезпеки та оборони звернув увагу на те, що з усіх голів фракцій та груп лише представник фракції "Народний фронт" згадав про армію під час свого виступу на Погоджувальний раді.

"У них (тих, хто не згадав про армію. - Ред.) немає ніяких проблем, у них немає армії. Армія - безпека нашої держави. Це інша планета! Це там, де гинуть, де треба озброювати її (армію), там, де треба турбуватися про свою армію, - це ж інші координати! Шановні друзі, не буде так! І от ці "соплі і воплі" про захист українського народу… Український народ не ви захищаєте (популісти, - Ред.), український народ захищає єдина сила - Збройні сили України, Нацгвардія та прикордонники", - наголосив Сергій Пашинський. Джерело: http://ua.цензор/n404548

Після літніх канікул в їдальні Верховної Ради розширилося меню, яке поповнилося тигровими креветками з помідорами чері, а також знизилися ціни.

Це можна побачити на фотографії меню з парламентського буфету, повідомляють Українські новини.

Як випливає з прейскуранта, порція креветок вагою 55 г коштує 95,28 грн.
У порівнянні з квітнем, страви в буфеті подешевшали на 5-10%. Серед екзотичних страв можна взяти салат "Екзотичний" з авокадо за 19,36 грн, бутерброди з лососевою ікрою за 27, 23 грн і десерт "Бламанже з фруктами" за 10,71 грн.
фото  http://24тв/onovlene_menyu_v_radi_tigrovi_krevetki_ta_blamanzhe_n723233

хай би відкривали візи,щоб відчути все навантаження на українців....

Про це повідомила прес-служба Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, зазначають Патріоти України.

За попередніми даними, близько 12 години біля приміщення районної ради зібралися 50 осіб, що прийшли висловити невдоволення роботою голови Віктора Слободянюка. Поспілкувавшись з першою людиною району, кілька чоловіків в хакі та з державними нагородами "люстрували" високопосадовця. Несміливі спроби підлеглих якось допомогти шефу розбивалися об холодні, попереджувальні погляди екзекуторів. Потерпілий, вилізши з непрезентабельного смітника, написав заяву в поліцію.

Відкрито кримінальне провадження. Ентузіастам прямої та суворої демократії загрожує до 4 років ув'язнення або до 5 років обмеження волі.

Ось як все було:

Прохор Антоненко додав 4 світлини та 1 відео.
1 год ·
З настанням ночі відбулась чергова сутичка біля забудови на провулку Святошинському,2. Тітушки закидали каменями місцевих жителів та при цьому розбили голову активісту. В той час, коли проливається кров, "правоохоронці" бездіють. В знак протесту більше сотні місцевих жителів перекрили рух транспорту на вулиці Святошинській. Автомобілі завмерли у кілометровому заторі. Активісти рішуче вимагають приїзду мера Кличка.

Varta1 - Варта1
4 год · Lviv ·
04.09.2016 o 17:00
Аварія на Стрийській трасі, недоїзджаючи до КПП. Водій на BMW із швидкістю 200 км/год зіткнувся з іномаркою. Після зіткнення BMW розкололо навпіл, зад BMW попав на жигуля погнувши йому дах. В іномарці всі живі, водій BMW також живий, його забрала швидка.

Один із лідерів фольк-рок-гурту "Kozak System" Іван Леньо відмовився брати участь у будь-якому з проектів телеканалу "Інтер"
Про це музикант повідомив у себе в Facebook.

За інформацією, яка наведена у скріншоті листування Леньо з гостьовим редактором "Інтера", остання запропонувала митцю взяти участь у передачі "Стосується кожного".

У відповідь музикант запевнив, що не збирається брати участі в жодному з проектів "Інтера", допоки телеканал буде продовжувати антиукраїнську програмну політику.

В Одесі розігнали людей, які кілька місяців вимагали відставки мера Геннадія Труханова.

Штурмувати почали представники "Самооборони Майдану" та "Ради громадської безпеки".

Вони ламали та викидали всі конструкції, які були на площі. Під час розгону сталася сутичка між активістами, яка переросла у масову бійку.

Читайте також: Як Одеса перетворилась у місто рудих

Кілька людей отримали серйозні травми. Зачистити територію перед мерією "Самооборона" вирішила до Дня міста. Його відзначатимуть завтра. Поліція за усім, що відбувалося, лише спостерігала. http://24тв/v_odesi_zhorstoko_rozignali_nametove_mistechko_n721622
http://dumskaya.net/news/snos-antitruhanovskogo-maydana-myagkiy-oskal-kon-062162/

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) почало розслідувати можливу розтрату 300 млн гривень державних коштів при закупівлі радіостанцій для силових відомств, йдеться в ухвалі Солом’янського районного суду Києва від 17 серпня 2016 року.

Як йдеться у документі, який цитують «Українські новини», група детективів НАБУ здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що посадові особи Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних сил, Національної гвардії й адміністрації Державної прикордонної служби, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах приватних суб’єктів господарювання, шляхом застосування переговірної процедури державних закупівель, надали перевагу ціновій пропозиції конкретної компанії й уклали договори закупівель за завищеними цінами, чим завдали шкоди державним інтересам на суму близько 300 млн гривень.

Досудове розслідування встановило, що представники силових відомств в 2014-2015 роках за результатами проведених процедур державних закупівель придбали в ТОВ «Доля й Ко. ЛТД» цифрові радіостанції Motorola загальною вартістю понад 810 млн гривень, незважаючи на цінові й технічні переваги інших учасників переговірної процедури.

«Проведеними слідчими діями й аналізом фінансово-господарської документації встановлено, що закупівля радіостанцій за державні кошти фактично готувалася під продукцію компанії Motorola і ТОВ “Доля й Ко. ЛТД” як офіційного її дистриб’ютора на території України. Тендерними комітетами 6 разів вносилися зміни в тендерну документацію і через формальні причини відхилялися пропозиції інших учасників торгів, які могли бути більш вигідними», – йдеться у повідомленні.

Крім цього, при імпорті зазначеного радіообладнання й програмного забезпечення посадові особи продавця використовували офіційні документи, що мають ознаки підробки.

У документі також йдеться, що в 2016 році силові відомствами України почали закупівлю засобів радіозв’язку «Либідь», авторське право на які належить ТОВ «Доля й Ко. ЛТД». «Відповідно до технічних вимог Міністерства оборони, «Либідь» є безальтернативним виробом, але досудове розслідування встановило, що це твердження не відповідає дійсності», – йдеться у кримінальному провадженні.

У зв’язку із цим суд дав НАБУ тимчасовий доступ з можливістю вилучення до всієї документації, що стала підставою для складання й видачі експертних висновків Торгово-промислової палати стосовно безальтернативності засобів радіозв’язку «Либідь».
lovikiv_u_roztrati_ 300_mln_pri_zakupiv li_zasobiv_zvyazku&objectId=1401990" rel="nofollow" class="bbc_link" target="_blank">http://zaxid.net/news/showNews.do?nabu_zapidozrilo_si lovikiv_u_roztrati_ 300_mln_pri_zakupiv li_zasobiv_zvyazku&objectId=1401990

Сергій Надал
1 год. ·
Дорогі тернополяни та гості нашого Тернополя!
У день Успіння Пресвятої Богородиці тернополяни відзначають день свого міста.
У цей день ми у спільній молитві звертаємося до Божої Матері.
Просимо у неї миру, благословіння та підтримки для Тернополя.
Нам потрібна ця віра для великих змін.
Тернопіль стає комфортнішим і кращим. Місто перетворюється у загальноукраїнський економічний, культурний та туристичний центр.
Такі зміни були б неможливими без опори на тернопільську громаду.
Дякую всім за терпіння, підтримку та віру у те, що сумлінна праця робить зміни на краще можливими.
Ми разом робимо велику справу — наводимо лад у нашій спільній хаті, як вчив нас наш духівник Митрополит Андрей Шептицький.
Ми дбайливо бережемо наші традиції і одночасно робимо наш спільний дім сучасним.
Ваша щоденна робота та підтримка — це великий вклад у розвиток Тернополя.
Нехай кожен з Вас сьогодні відчує гордість за місто, в якому живе.
Божого благословення Тернополю і всім тернополянам!
Зі святом Вас тернополяни!

Нагадаємо, активіст та боєць АТО Юрій Павленко (Хорт) проходить по справі "6-го грудня" (події біля Вінницької облради). Юрія затримали та звинуватили в організації та участі у масових заворушеннях. Сам Хорт впевнений, що його судять за розірваний портрет Президента. 1 квітня суд перекваліфікував статтю обвинувачення на хуліганство (ч.4 ст.296 ККУ). Павленка позбавили волі на 4,5 роки. З урахуванням "закону Савченко" і того, що Юрій вже відсидів у СІЗО 17 місяців, термін ув'язнення можуть зменшити до 1 року (за умови, що на час апеляції та касації Хорт залишатиметься в СІЗО).
Перший розгляд апеляції відбувся ще на початку червня. У той день під стінами обласного апеляційного суду зібралося декілька сотень людей з усієї України, щоб підтримати активіста. Приїхав також нардеп Семен Семенченко, щоб взяти Хорта на поруки. До нього за 17 місяців арешту Хорта таке ж бажання виникало у багатьох депутатів ВРУ та Вінницької облради. Та суд усім відмовляв.
Під час слухання сторона захисту клопотала про зміну або пом'якшення запобіжного заходу для Юрія. Обґрунтували це тим, що збіг 2-х місячний термін тримання під вартою Павленка і відсутні законні підстави його знаходження за ґратами. Та незважаючи на всі аргументи, суд залишив запобіжний захід без змін.
«Я не суддя Царевич чи Кицюк, i навiть не державний зрадник Шевцов, яким в рiзний час вiнницька Фемiда дарувала свободу. Я виступив проти Порошенка, i на мене тепер закони не поширюються. Наказ: тримати у в'язницi”, - сказав тоді Юрій Павленко.
І ось нещодавно на офіційній сторінці Хорта у «Фейсбуці» з’явилася інформація про те, що після 2,5 місяців перерви судді знову зберуться, щоб переглянути першоквітневий вирок Курбатової.
«Це суд ІІ-ї інстанції, його рішення набуває сили з моменту проголошення. Дане засідання може бути останнім, якщо суд відмовиться повторно вивчити докази (точніше їх відсутність). На дату суду я матиму майже 3,5 роки відсидженого терміну. Якщо маразм Вінницького клану переможе, мене етапують до колонії для подальшого відбування покарання, - йдеться на сторінці Юрія Хорта. - У кращому випадку вирок буде скасовано через істотні процесуальні порушення, справу буде направлено на новий розгляд у суд І-ї інстанції, а мені – змінено запобіжний захід на більш м’який.
Слухання відбудеться 31 серпня о 10.00 в приміщення Вінницького обласного апеляційного суду. Юрій Павленко просить вінничан про підтримку.