[forum.pravda.com.ua]

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

[18-07-2007 16:08]  
Британия подняла истребители навстречу российским бомбардировщикам
     

Истребители ВВС Великобритании были подняты в воздух по боевой тревоге для перехвата двух российских стратегических бомбардировщиков, летевших в сторону воздушного пространства Великобритании.

Это произошло на фоне возвращения атмосферы холодной войны в североатлантическое пространство.

Этот инцидент, который ВВС Великобритании назвали редким, послужил яркой метафорой противостояния, возникшего между Москвой и Лондоном в связи с убийством Александра Литвиненко.

В то время как Кремль колеблется, как отреагировать на выдворение Британией четырех российских дипломатов, российская армия обратилась к обычной модели бряцания оружием.

Два тяжелых бомбардировщика Ту-95 (именуемых на Западе "Медведь") вылетели со своей базы на Кольском полуострове, где проходит Северный полярный круг, и направились в сторону британского воздушного пространства.

Великобритания и Россия движутся к серьезному спаду в отношениях из-за человека, которого Великобритания подозревает в убийстве Александра Литвиненко.

Самолеты российского военно-воздушного флота, базы которого расположены неподалеку от северного города Мурманск, регулярно осуществляют патрулирование норвежского побережья, но представители британских ВВС говорят, что для них крайне необычно отклониться настолько далеко на юг, чтобы достичь Шотландии.

Как стало известно редакции газеты Times, два истребителя Tornado, входящих в подразделение быстрого реагирования ВВС Великобритании, были подняты с баз в Лиминге, Йоркшир, чтобы перехватить российские самолеты, после того как их отследили два самолета F16 ВВС Норвегии.

"Русские повернули, не долетев до британского воздушного пространства", – сказал пресс-секретарь британских ВВС.

Не было никаких свидетельств, указывающих на то, что этот инцидент каким-либо образом связан с дипломатическим скандалом вокруг экстрадиции Андрея Лугового, основного подозреваемого по делу об убийстве Александра Литвиненко.

Сотрудник Российской академии наук выступил с критикой в адрес реакции Великобритании, но призвал Кремль воздержаться от эскалации конфликта. "Почему убийство одним бывшим офицером КГБ другого должно заслуживать такого внимания?" – спрашивает он.

В Лондоне посол России Юрий Федотов сказал, что Россия вскоре ответит Великобритании, и признал, что отношения между странами напряженные.

"Ответ последует. Это требует некоторого времени. Мы серьезные люди, – сказал он. – Сегодня трудно относиться к ситуации оптимистически. Я надеюсь, что в будущем наши отношения наладятся, что произойдет, так сказать, перезагрузка, но сейчас – не лучший момент в истории наших двусторонних взаимоотношений".

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

18 липня 2007 року - 12 річниця трагічного дня в сучасній історії України:річниця поховання Патріарха всієї України-Руси Володимира (Романюка). В цей день о 18.00 біля могили Патріарха зберуться небайдужі люди,ті,хто знав Патріарха,хто брав участь у "кривавому" похороні,патріотичні партії та громадські організації,просто небайдужі люди. Приходьте 18 липня на 18.00 на Софіївський Майдан,і дізнаєтеся правду про нашу історію.

14 липня 2007 року 12-річниця з дня смерті Святійшого Патріарха Володимира. В цей день біля могили Патріарха зібралися справжні патріоти України. Відбулася панихиди та скорботне Віче.









Хлопці з союзу Гетьманців-державників отримують благословіння





Учасники Віче.












------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Мабуть таки повернулися до нас ті невтішні часи,коли лише за те,що ти одягнений в джинси,кросівки і вишиванку-тебе в кращому випадку-попросять геть. Саме з таким неподобством ваш покірний слуга,громадянин вільної держави (як здається на перший погляд) опинився віч-на - віч 12 липня. Охоронцю ТЦ Мандарин-Плаза не сподобалося що я був одягнений в джинси,кросівки.і саме страшне-"одяг з політичною символікою!". Тобто-вишиванку. І "ввічливо","ти похож на вора,и мне не нравишься",попросив вийти геть.
На щастя мені вдалося знайти начальника цього "борця за чистоту ідеї клієнтів" ТЦ,серед співласників якого є відомі олігархи,Фірташ та Вагіф Алієв,і довести до його відома,що я живу в вільній демократичній європейській (начебто)країні,і будь-які звинувачення і приниження не потерплю. Реакція була блискавичною. Мене пропустили так і не пояснивши,в чому була моя провина? В тому,що я ношу джинси,кросівки.і вишиванку? Образ "врага олигархов" мабуть так виглядає?
Прикро,але в столиці України почуваєш себе,наче емігрант. На превеликий жаль,але такі речі є у нашому суспільстві. Ось і робіть висновки,добродії.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 13.07.07 06:26.

Сейсчас льёт! Стена дождя просто!

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 11.07.07 20:56.

Молодіжний осередок Союзу Гетьманців-Державників офіційно оголошує 14 липня о 16.00 пікетування "пам'ятника" Леніну з вимогою перенесення та встановлення на його місці пам'ятника Гетьману Української Держави Павлу Скоропадському!

Всі українські патріоти - приєднуйтеся до нас!
Не будь байдужим!

Постійне оновлення та новини з пікетування - [sgd.in.ua]

Пам’ятник Леніну: блюзнірство над народом чи “тріумфальна арка” геноциду? - [sgd.in.ua]

Прес анонс - [sgd.in.ua]

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

Василь Симоненко

Ідол комунізму нищив тих, для кого ці слова були сенсом життя...

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

ПРЕС-СЛУЖБА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

01033, Київ, Жилянська, 14 тел. 238-10-80, 238-11-38
факс 287-66-83



ПРЕС-РЕЛІЗ

11 липня 2007 року

11 липня Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 9 липня ц.р. Рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян).

Заслухавши суддю-доповідача Мачужак Я.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України, зокрема, встановив:
Суб’єкт права на конституційне подання – 46 народних депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489–V з наступними змінами (далі — Закон).
Зазначеними положеннями Закону зупинено дію положень інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян та змінено або встановлено нові підстави й умови їх надання.

Автори клопотання стверджують, що вказані положення Закону обмежують конституційні права громадян на соціальний захист, заробітну плату, встановлені законами України пільги, компенсації і гарантії, розміри та порядок їх надання. Зупинення Законом дії положень інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, на думку народних депутатів України, суперечить частині другій статті 8, статті 16, частині п’ятій статті 17, частині другій статті 19, частині третій статті 22, частинам першій, четвертій статті 43, частині першій статті 46, статтям 48, 49, пунктам 1, 6 частини першої статті 92, частині другій статті 95 Конституції України.

На підтвердження неконституційності положень Закону суб’єкт права на конституційне подання наводить правові позиції Конституційного Суду України, викладені в його рішеннях від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від
20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від
17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних норм Закону, виходить з такого.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і забезпечення достатнього рівня життя кожному (статті 46, 48 Конституції України).

Зупинення дії положень законів, якими визначені права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від
20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій)
(пункт шостий мотивувальної частини).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії. Такі засоби реалізації права громадян на соціальний захист відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України є загальнообов’язковими, їх однаковою мірою мають додержуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній партії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої)
1996 року держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для поступового посилення системи соціального забезпечення тощо.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб’єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року
№ 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула системного характеру.
У частині другій статті 8 Конституції України встановлено однозначну вимогу щодо законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України). Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період (частина перша статті 96 Конституції України), шляхом прийняття відповідного закону.

Питання змісту, складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі — Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу.
Встановлені частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою
статті 38 Кодексу перелік і обсяг правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпними.

Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема, і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, а тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 3 частини першої статті 85, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу відповідних положень Конституції України, Кодексу та оспорюваних у конституційному поданні положень Закону Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суб’єкт права на конституційне подання порушує також питання щодо неконституційності частини другої статті 62, якою передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, та статті 101 Закону, якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат.

Аналіз конституційного подання свідчить про те, що народні депутати України, оспорюючи положення статей 62, 101 Закону, не навели правового обгрунтування тверджень щодо їх неконституційності. За таких обставин конституційне провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України” – невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України”.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 45, 51, 61, 63, 65, 70, 73, 74 Закону України „Про Конституційний Суд України”, Конституційний Суд України вирішив:

1 Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”:

– статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи –
450 гривень, інвалідам II групи – 360 гривень, інвалідам III групи – 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, – 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, – 150 гривень; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 55 гривень;

– статті 36, за якою „пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу”;

– абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

– частини першої статті 66, яким зупинено на 2007 рік дію положень і норм, передбачених пунктом „ж” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, статтею 28 Основ законодавства України про культуру, абзацами дванадцятим і тринадцятим частини першої, абзацом другим частини другої статті 57 Закону України „Про освіту” та встановлено, що оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

– пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

– пункту 9 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини другої статті 43 Закону України „Про загальну середню освіту”;

– пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”;

– пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, частини третьої статей 61, 62, 63, 64 Закону України „Про жертви нацистських переслідувань” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги;

– пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

– пункту 23 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статті 1 Закону України „Про прожитковий мінімум” в частині збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню, на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб;

– пункту 29 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 27 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні”;

– пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик – пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати – пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

– пункту 39 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”;

– пункту 41 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини третьої (щодо обрахунку максимального розміру пенсії) та двадцять сьомої (щодо розміру пенсії, що підлягає до виплати) статті 24 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність”;

– пункту 43 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини другої статті 37 Закону України „Про Центральну виборчу комісію”;

– пункту 44 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини другої статті 27 Закону України „Про Антимонопольний комітет України”;

– пункту 45 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 30 Закону України „Про Службу безпеки України”;

– пункту 46 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію другого речення частини четвертої статті 44, частини четвертої статті 47 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”;

– статті 98, згідно з якою „у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Митного кодексу України, законів України „Про державну службу”, „Про Національний банк України”, „Про дипломатичну службу”, „Про службу в органах місцевого самоврядування”, „Про прокуратуру”, „Про статус суддів”, „Про судову експертизу”, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про наукову і науково-технічну діяльність” та Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР „Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту „г” пункту 1 статті 26 Закону України „Про зайнятість населення”, пункту „в” частини другої статті 12 Закону України „Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” та статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується. Достроково призначена пенсія особам, зазначеним в абзаці п’ятому частини дванадцятої статті 20 Закону України „Про статус народного депутата України”, у разі коли такі особи продовжують працювати, у період до досягнення ними пенсійного віку не виплачується”;

– статті 103, за якою „у 2007 році пенсія за віком відповідно до Митного кодексу України, законів України „Про державну службу”, „Про службу в органах місцевого самоврядування”, „Про Національний банк України”, „Про дипломатичну службу”, „Про судову експертизу”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР „Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” призначається лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

– статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

2. Припинити конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 62, статті 101 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” на підставі пункту 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України” – невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України”.

3. Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

4. Звернути увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного кодексу України при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України.

5. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

6. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Роман Шухевич і ДУН
Мирослав Кальба, Старшина Куреня “Нахтіґаль”

1939-тий рік приніс зі собою в Европу Другу світову війну. Блискавичними наступами танкових частин і налетами авіяції Німеччина почала завойовувати сусідні держави одну за одною, а її фюрер креслив нові кордони Европи. Для забезпечення собі запілля, з упадком Польщі, Галичину і Волинь віддав Росії, та й заключив з нею навіть сепаратний мир. Та однак усім було ясно, що цей союз не надовго, бо, завоювавши своїх сусідів, як тільки Німеччина забезпечить власне запілля, вона піде наступом і на Росію, без завоювання якої не може наступити перебудова Европи за планами її фюрера.

Українські політичні партії себе самоліквідували і українське суспільство було обезголовлене. А події, які наступали мов буря, вимагали бути готовими , до наступаючого моменту, якого не можна було пропустити. Саме тоді на чоло українського революційного руху виходить Степан Бандера, за яким стояли тисячі української революційної молоді, які були свідомі того, що волю можна пиш кров`ю здобувати, бо “хто нас визволить, той і поневолить”. То ж зразу почалась праця, щоб ідея самостійности України стала власністю всього українського народу.

В таких несприятливих обставинах молоде націоналістичне покоління взяло на себе відповідальність керівництва, щоб довести український народ до наміченої мети в той такий жорстокий час. Взяло воно ту відповідальність і вив'язалось із нього взірцево-бездоганно.

Основним ворогом української державности завжди вважався російський імперіялізм, байдуже, в якій би формі чи ідеї він себе проявляв. Сподіваючись німецько - совєтської війни, український народ підготовлявся використати її виключно для того, щоб відбудувати свою самостійність, соборність і свободу. Вірилось, що з хвилиною походу німців на Схід, українська проблема мусить виринути на верх на самому початку війни, та, що Німеччина не повторить помилок Наполеона чи часів Першої світовох війни, і без проголошення Незалежної України та без її допомоги не буде спроможна заволодіти Росією.

З іншого боку, українські політичні діячі не мали довір`я до Німеччини. Вони читали Гітлерів “Майн Кампф”, в якому говорилось про Україну як майбутню німецьку кольонію. Вони пам`ятали про ганебне віддання мадярам на поталу Закарпатської України, як також віддання Гітлером Галичини і Волині після війни з Польщею 1939-го року Сталінові, не зважаючи на його запевнення про відновлення Західньо-Української Республіки.

1940 року ОУН проголошує “Маніфест ОУН”, в якому подає, що боремося “За Свободу Народів і Людини” і тільки через повний розвал московської імперії і шляхом Української Національної Революції та збройних повстань здобудемо Українську Державу.

На весну 1941 року II Великий Збір ОУН схвалює таку Військову Постанову - що “Для здіснення своїх цілей ОУН організує і вишколює власну військову силу”. Велика відповідальність за виконання постанов ІІ Великого Збору лягла на військову референтуру Проводу ОУН, у якій шефом штабу в цей час був Роман Шухевич. Він разом зі своїм штабом опрацьовують плян створення військової сили. Їхній плян організування українських леґіонів як -”Дружин Українських Націоналістів” (ДУН) із добровольців , готових на кожну самопожертву, був затверджений Проводом ОУН. Зразу ж наступила підготовка до їхнього створення при Німецькій Армії як самостійної української військової одиниці, і в короткому часі почався вишкіл перших двох куренів під назвою “Нахтіґаль” і “Ролянд”.

Передумови творення ДУН були такі - Формуванням ДУН займається ОУН і ДУН йому підлягає і перед ним зобов`язується присягою. Завданням ДУН є боротьба проти Москви за Суверенну Українську Державу. ДУН складають присягу українській державі, а не Німеччині, ні тим більше Гітлерові. ДУН може бути вжитий виключно на протиросійському фронті. Українські старшини командують ДУН - ом. ДУН має свого капеляна. Військовий вишкіл починається кожного дня вивішенням українського прапору і закінчується відспіванням української патріотичної молитви.

Головною метою Військової Референтури при ОУН було мати хай невелику, але перфектно вишлолену частину, з якої в остаточному зможе бути кадр для повстанських формацій.

Курінь “Нахтіґаль”, командиром якого був сотник Роман Шухевич, раннім ранком 30 червня 1941 року перший входив у Львів, де його вітали маси наших людей, та був учасником проголошення Відновлення Української Держави з прем`єром Ярославом Стецьком на чолі. Зі Львова курінь пішов далі в передовій лінії фронту через Тернопіль - Проскурів до Вінниці. Коли німці не визнали державницького Акту, арештували Голову Українського Державного Правління Ярослава Стецька і Провідника ОУН Степана Бандеру, обидвіі формації ДУН зголосили німецькому командуванню, що воювати не будуть, доки німці не визнають проголошення Самостійности України, не звільнять усіх арештованих членів ОУН на чолі з Провідником, негайно не звільнять з ув`язнення Голову і членів Державного Правління й усіх політичних в`язнів.

Це був наш відважний і рішучий виступ - спротив гітлерівській Німеччині, без огляду на наслідки, які для життя кожного з нас могли бути фатальні. Німці спочатку було погодилися на наші вимоги, але обіцянки не дотримали і це призвело до того, що курені “Ролянд” і “Нахтіґаль”, вірні ідеям і своєму політичному Проводові, було розв`язано.

Дружини Українських Націоналістів виконали своє творче для революційно - визвольної боротьби завдання. Будучи незмінно українським мілітарно – політичним чинником і - за незвичайно важких умов, завдяки винахідливості і реалістичній принцовості Романа Шухевича – важливим арґументом у руках суверенної української політики - у пригожий час стали ДУН протинімецьким, а не лише дієво протиросійським фактором сили. Отже задум творення ДУН, якого творцем і душею був Роман Шухевич блискуче виправдався політично і мілітарно. Роман Шухевич черговий раз показав свій небувалий талант єднати вірність принципові суверенітету української політики і незвичайно складну реальну дійсність, співвідношення сил. Він виявився геніяльним стратегом революційно - політичної повстанської діі у найважчій епосі нашої боротьби.

Перш ніж на горизонт дії вийшла Українська Повстанська Армія, треба було створити передумови її появи.

Роман Шухевич мав надзвичайно глибоку візію партизанської боротьби.

Роман Шухевич - людина кольосального світогляду - уже підчас творення куренів ДУН інтуїтивно відчував, що доведеться воювати підпільно за свободу свого народу. Уже тоді він знав, що важливим у підпільній боротьбі - мати відповідну кількість висококваліфіковани х старшин, значно більше, ніж мають їх у регулярній армії. Тому Шухевич поставив вишкіл в такій площині, щоб навіть стрілець в разі потреби міг керувати більшою одиницею в боях, та, щоби не лише умів виконувати накази, але, щоб умів їх видавати та за них відповідати. Тому-то усі стрільці “Нахтіґаля” перейшли і старшинський вишкіл.

Підчас вишколу найбільше часу присвячувано польовим вправам. Часто бувало так, що в польових вправах ми проходили більше 30-ти км., і кожного разу групи і командири змінювались. А завдання були: фронтові чи фланґові забезпечення, зустрічі з ворогом - прийняти бій чи відступити, чи обійти його, чи як прорватись з оточення і т.п. Часто бувало і так, що повернувшись із таких вправ до місця постою, трошки відпочивали, прийшов час на спання, аж тут “АЛЯРМ!”, і знов вимарш в поле на подібні вправи.

ДУН виконала своє призначення, - старшини, підстаршини та стрільці ДУН у величезній більшості стали інструкторами, старшинами і командирами УПА, передали свій досвід партизанської війни, своє набуте військове знання, свої сили і життя Українській Повстанській Армії.

Висилаючи трьох чи більше бійців з певним завданням, один із них мусів бути старшиною. Вони ж не користувались жодним зв`язком із своїм командиром. В разі потреби провідник сам приймав рішення, що йому робити, та давати відповідні накази.

За час свого короткого існування і воєнних операцій наші формації ДУН вкрилися легендарною славою, і ми гордимося тим, що в бойових лавах ДУН маршували рам`я -в- рам`я з нами Василь Сидор, відомий як “Шелест”, один з найславніших командирів УПА, і Роман Шухевич, військовий референт Проводу ОУН, пізніший генерал-хорунжий Тарас Чупринка, один з найславніших полководців України усіх часів, що, як Святослав Хоробрий загинув смертю героїв на рідній землі, як Головнокомандуючий Збройних Сил України - УПА, Голова Проводу ОУН на Рідних Землях і Голова Генерального Секретаріяту УГВР, співтворець Антибольшевицького Бльоку Народів.

Легендарний Командир ДУН Роман Шухевич, - незмінний приклад героїзму, незрівняний стратег революційної двофронтової війни українського Народу. Не буду переповідати історії обох куренів ДУН, вірю, що в більшості вони відомі, постараюсь подати лиш деякі характеристичні зауваження до мойого курінного Романа Шухевича, з яким приходилось мені стрічатись кожного дня протягом майже року часу, аж до розв`язання куреня “Нахтіґаль”.

Група, за яку я був відповідальний, переїжджала з Криниці до Нойгаммер на повний, уже полевий вишкіл. В Кракові до нашого вагону долучилась частина наших старшин на чолі з Романом Шухевичем, а між ними Василь Сидор, Юрко Лопатинський, Линда, Босий, Луцький, Мартинець і інші. Рівно ж долучились лікар Головацький та капелян о.др. Іван Гриньох.

Декого із них ми уже знали, а Романа Шухевича я зустрів тоді вперше. Та відразу він мені здався якимсь інакшим від решти. Усі були веселі, поїзд виповнений співами, жартами, бо ж це їдуть вибранці, ті, які одні із перших мають підняти прапор боротьби за свободу свого народу, як авангард армії свого національного уряду. Лиш один він, Роман, проходжувався вагонами поїзда із затисненими устами, з характеристичною, дещо висуненою нижньою губою, оцінюючи вартість своїх леґіонерів, яким передбачав довгий і тернистий шдях у борні за волю і свободу України. Часто зір його летів кудись в далечінь, немовби хотів побачити те, що мало б стрінути в будучині його та його леґіонерів, а з тим і ввесь Український Народ. З його очей та всієї особи випромінювало щось таке сильне, могутнє, що кожний з нас набирав до тої невідомої нам людини якийсь спеціяльний респект, відчуваючи, що це не звичайний старшина, що це ПРОВІДНИК. Хочеться мені вірити, що він уже тоді знав, що дорога нам не з Німцями, та, що доведеться добувати волю своєму народові великою жертвою, бо у нього був надзвичайно сильно розвинений інстинкт візії, нераз нам доводилось переконуватись у цьому пізніше.

Перед зорганізуванням другого куреня “Ролянд”, Роман Шухевич, орієнтуючись що не можна вірити Німцям в дотриманні їхніх зобов`язань стосовно нас, і тим самим стосовно нашої організації, дає наказ, щоби всі нові учасники йшли під псевдонімами, бо передбачав він, що нам прийдеться йти в підпілля, щоби в тому випадкові німці не могли мститись на їхніх родинах

Роман Шухевич був надзвичайно релігійною людиною. Усі ми в тому часі були більше чи менше віруючими, але чомусь соромились показувати на зовні, здавалось нам, що це якось не “пасує”, бо для нас в тому часі була “Україна понад Все”. Але за прикладом Романа, коли ми бачили, що перед спанням він ставав на коліна до молитви в нашій присутності, тоді і ми почали його наслідувати як того, якого варто наслідувати і тоді ми ставили релігійні обов`язки на належне місце. Коли на Білорусі в бою з большевицькими партизанами у засідці впав цілий відділ чот. Романа Кашубинського, на грудях у нього три рани та одна над правим ухом. У лівій руці держав він як щось найдорожче золотий хрестик з розірваним ланцюжком, дивним дивом не вкрадений. Чи це не проявився вплив Шухевича?

Був Шухевич рівно ж музично обдарованим. Усі наші військові формації з Першої світової війни мали свої пісні, лиш у нас їх не було, бо не було на це часу. Щоб однак ми щось придбали, то Роман пару вечорів сидів за піяном і укладав ноти, мабуть і слова до нашого маршу “Машерують Добровольці”, який наш диригент почав скоро розучувати.

Після здобуття Вінниці пішли ми на відпочинок до Літина. За декілька днів у сусідне село Медвеже Ушко закватерувалась наша Похідна Група, яку провадила Уляна Дида - Целевич. Не зголошуючи нікому, (а цеж була прифронтова зона) пішов я їх відвідати. Дівчата попросили мене, щоб дати їм постріляти з моєї машинової пістолі. Пішли ми в поблизький лісок, научив я їх обходитись з пістолею і вони скоро вистріляли усі набої які я мав. Стрілянину цю почув Шухевич і ше з одним старшиною прибіг він до цего ліска, а пізнавши там мене і Уляну, навіть до нас не підійшов лиш завернув домів. Як що він був би прийшов до нас, тоді йому, як курінному, наказував обов`язок поставити мене до карного звіту. Але він, вміючи в`язати обов`язок із користю, збагнув, що це зламання мною дисципліни дало дівчатам певного рода вишкіл, який їм може пригодитись у дальшій нашій боротьбі, яку він ставив понад усе.

Пізно восени 1941 року у Франкфурті з'єднались обидва курені “Нахтіґаль” і “Ролянд”. Стрінулись там і обидва командири куренів. Усі ми знали, що провідником не лиш військовим але й організаційним є Роман Шухевич. При їхній зустрічі Шухевич виказує незвичайно рідкісну в українців прикмету - дуже велику скромність. Міг він так повести справу, що майор Побігущий - командир “Ролянд-а”, який ранґою військовою був старший за сотника Шухевича, міг “захворіти”, чи перейти на інше становисько, а властивим командиром Леґіону ДУН залишиться він сам.

Але Роман Шухевич просить Побігущого таки перебрати командування Леґіоном, а сам залишається лише його заступником і сотенним першої сотні. В кожного іншого, на місці Шухевича, найшлися б різні аргументи і спроби залишитись самому командиром. І в тому власне його велич. Знаємо всі добре українську вдачу - гонитву за всякою “отаманією”, за почестями, за командуванням.

Треба підкреслити надзвичайну товариськість і гумор у Шухевича. Бували не раз і різні настрої, включно із зневірою, не лиш поміж стрілецтвом але й між старшинами, та він, своїми суґестіями і переконливими аргументами умів впливати на оточення, яке скоро переймало його настрій. Він умів бути душею товариства.

Роман Шухевич не плекав ненависти до ворогів нашого народу, хай послужить ілюстрацією наступний випадок. Коли на Білорусі в одному діточому будинку застали ми повно заморених голодних дітей, між якими було багато й московських дітей, то за суґестією Шухевича всі вояки віддали частину свого харчевого приділу для рятування здоров`я тих дітей.

Старшини, підстаршини як і стрільці, перебирали від нього ці вартості і передавали їх стрільцям у відділах УПА, будучи їхніми командирами чи інструкторами. Позволю собі навести тут інтерв`ю яке провадив Роман Галан із Ігорем Калинцем. (цитую слова Калинця).

“Найосновніше, що українці, колишні партизани, своєю поведінкою в таборах зуміли переконати інших у своєму високому, так би мовити, ідейному рівні. Величезне значення мала також їхня надзвичайно чесна поведінка. Серед них найменше було всіляких пристосуванців. Не могла лишитися непомітною і їхня працьовитість. Думаю, що саме працьовитість допомогла їм у тому, що в цих обставинах протягом довгих - довгих десятків років не опустилися до грані дна. Зберігали і зберегли вони себе людьми в усіх відношеннях. Навіть у чистому побуті вони були акуратні, не зневірювалися, жодного дня не забували хоч би такої простої здавалося б речі, як поголитися. З зичливою усмішкою сприймали аргументацію декого з молодих, що робити це не має для кого і для чого. Диву гідним був цей їхній захист від нищівного збайдужіння. Ішли так з року в рік, оберігаючи свою людяність, свою гідність”. (кінець цитати).

Такими були в концтаборах упісти, які, перебравши від своїх інструкторів чи командирів колишніх ДУН-івців ці шляхотні вартості людини - передавали їх своїм новим співв`язням з яких напевно не один сьогодні в Україні стоїть у передових лавах у розбудові УКРАЇНСЬКОЇ СОБОРНОЇ УКРАЇНИ .

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

[forum.pravda.com.ua]

После 2 июля сразу идёт 10 июля. Очень странно.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 10.07.07 23:10.

30 червня 2007 року в місті Києві молодіжні громадські організації Молодіжний Націоналістичний Конгрес та „Патріот України” проведуть „Марш молоді”, який відбуватиметься з нагоди 100-ї річниці від дня народження Головного командира Української Повстанської Армії Романа Шухевича - „Тараса Чупринки”, а також - з нагоди 66-ї річниці Акту Відновлення Української Держави, що був проголошений у Львові 30 червня 1941 року.

Марш має на меті не лише символічне відзначення дати 30 червня, але й переслідує декілька інших важливих завдань. Так, зокрема, учасники акції вимагатимуть від Президента України Віктора Ющенка присвоїти Романові Шухевичу звання Героя України (посмертно), наголосять на необхідності нарешті визнати на державному рівні воїнів УПА та підпільників ОУН як борців за Незалежність України, а також висловлять своє негативне ставлення до політичних махінацій в країні, до ігнорування реальних проблем української молоді, на почуттях якої українські політики люблять спекулювати.

Українські націоналісти хочуть своєю акцію продемонструвати готовність молоді активно впливати на владу в Україні, серед представників якої практично немає молодих перспективних кадрів, зате є багато осіб-неукраїнців, що ігнорують реальні потреби української нації.
Збір учасників акції заплановано на 18 00 на Софіївській площі біля пам’ятника Богданові Хмельницькому. Планується, що учасники пройдуться маршем до пам’ятника Тарасові Шевченку що навпроти Київського національного університету, де проведуть свій мітинг, після чого повернуться на Софіївську площу.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

В місті-герої Києві - фашизм не пройде!!! Заява Київського міського комітету Комуністичної партії України

В м. Києві 30 червня 2007 р. деякими громадськими організаціями планується провести заходи присвячені Роману Шухевечу. Організатори “свята” посилаються на указ Президента Ющенка від 16 травня 2007р. “Про відзначення 100-річчя від дня народження Романа Шухевича”.

Київський міськком Компартії України вважає, що цю дату слід пам'ятати. Пам'ятати, що саме цього дня гітлерівські прислужники у Львові клялись щодо своєї відданості німецькому "фірерові", що уже урвища заповнювалися трупами мирних жителів України. І вели їх до цих урвищ не лише німецькі фашисти, а й їх українські поплічники.

Був серед них і Роман Шухевич. Він, провінційний галичанин, не має жодного відношення до столиці України. Втім ні - має! Він, плентаючись в фашистському обозі, керуючи розстрільними командами, хотів поневолити нашу Батьківщину. Він йшов сюди як загарбник і кат. Його діяння ніколи не забудуть містечка і села України, його - керівника карального батальйону - завжди проклинатиме Білорусь, яка пам'ятає свою партизанську славу.

Прийшов час і він втікав разом із своїми хазяями під могутніми ударами Червоної Армії. А потім, заховавшись у схроні, командував своєю горезвісною "УПА": стріляти, вішати, мордувати. Сокирники Шухевича роками не давали спокою працьовитому і згорьованому західноукраїнському селянинові. Але відплата знайшла і фашиста Шухевича, і його банду.

Ми, нащадки величної історії Радянської України, спадкоємці славетних традицій переможців Великої Вітчизняної війни, з глибокою відразою сприймаємо спробу відзначити в місті-герої Києві пам'ять кривавого фашистського ката Романа Шухевича.

Ми, комуністи столиці України, заявляємо в нашому місті - фашизм не пройде!!!

Ми, громадяни України, виходячи з Конституції, залишаємо за собою право в адекватній формі дати відсіч нахабним спробам реанімувати націонал-фашизм Шухевича та йому подібних.

Київський міськком КПУ

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Я предлагаю признать "Акт проголошення української державності" от 30 июня 1941 года - документом имеющим законную силу. Тогда УПА будет признана регулярной армией,ветераны УПА будут официально признаными,а от Германии и России мы сможем потребовать компенсации за окупацию територии независимого государства. Это очень сложный процес,который повлечёт за собой много дискусий,конфликтов,но если это произойдёт,Украина только выиграет.
Вопрос по поводу провозглашения Акта под протекторатом немцев решается очень просто. Украина провозгласив восстановление государственности поддерживала Германию,надеясь на их помощь в развитии суверенитета Украины,и принимали участие в войне против СССР на стороне Германии,считая их своими союзниками. Но по прошествии короткого времени фашистская Германия начала репресии против активистов ОУН,и пресекла распостранение суверенитета на большую часть окупированой територии. После чего немцы начали активную борьбу против ОУН ,о чём говорят такие документы

Айнзацкомандо С/5 СБ і СД. - О. У. 25.11.1941. – Команда – Денний Наказ ч. 12432/41. Г.Р.С. До станиць: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця. Відносно: Організація Бандери.

„Стверджено поза всяким сумнівом, що організація Бандери приготовляє повстання в Райхскомісаріяті /України/ з метою встановлення самостійної української держави. Всі члени Організації Бандери мають бути негайно заарештовані і після строгих допитів зліквідовані в таємниці під претекстом гра6ежів“.

Таємне! Звіт про події в Україні, ч.164. Осідок: Київ

„Захоплені друковані матеріали та зізнання заарештованих в міжчасі різних людей Бандери доказують ще раз, що є неможливим притягнути членів організації Бандери до якоїсь позитивної співпраці з німецькими чинниками. Залишається тільки вирішений шлях безпощадного винищення тієї організації“.

Січень 1942 р., повідомлення ч. 9

„В липні 1941 р. у розповсюдженій відозві українського лейтенанта Леґенди був заклик організувати українську збройну силу. Для цього належить захоплену зброю совєтської армії не здавати німцям, але магазинувати для тієї заплянованої української армії. Згідно з цими дорученнями, ОУН діє до сьогодні“.

Повідомлення ч. 10, 3.07.1942 р.

„У Києві захоплено летючку ОУН під проводом Степана Бандери з організаційними дорученнями. Там на вступі сказано: „Завдання, що стоїть перед українським народом: Створити самостійну національну державу. Без власної держави, уряду і війська немає вільного життя для українського народу!“

Повідомлення ч. 26, 23.10.1942 р.

„Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччини і змагає всіми засобами, включно зі збройною боротьбою, до відновлення самостійности України“.

Благодаря этим документам УПА признано воюещей стороной на Нюрнбегском процессе. Таким образом этот вопрос можно решить на законных основаниях в пользу Украины.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

На острові Манхетен у Нью-Йорку сталося часткове знеструмлення
Без електроенергії залишилися більше півмільйона людей та три лінії метро. Кілька десятків нью-йоркців застрягли в ліфтах.
Щоправда, несправності швидко усунули - струму не було всього годину. Представники елктрокомапнії, які обслуговують місто, вважають, що збій стався через надзвичайну спеку, яка панує в Нью-Йорку. В місті працює занадто багато кондиціонерів, і електромережа не витримує навантаження.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Никаких шансов у них нет! Вобще никаких!

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 28.06.07 14:48.

Война закончилась уже давно,но её отголоски досих пор слышны. Ярлыки "нацист","людей стрелял","фашистский прихвостень"или "комуняцкий холуй" слышны по обе стороны Днепра. А гне пора ли примирится,и начать строить государственность?

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Дорогі співвітчизники!

Прийняття Основного закону 28 червня 1996 р. Верховною Радою України стало переломним моментом в історії України, яскравим прикладом того, що бурхливі суперечки та протистояння можуть бути подолані порозумінням, усвідомленням відповідальності, бажанням разом будувати незалежну, правову, демократичну державу.

Конституція України заклала фундамент для реалізації багатовікового прагнення Українського народу бути господарем у власній державі, вона визначила, що саме народ є носієм суверенітету та єдиним джерелом влади.

Під час яскравих подій Помаранчевої революції наш народ довів, що він, спираючись на Основний закон, може відстояти свої права і дати відсіч сваволі та беззаконню влади. Феномен багатомільйонного, проте мирного, висловлення народом своєї волі приголомшив тодішніх корумпованих «керманичів» і викликав щиру підтримку і повагу всієї європейської спільноти.

На жаль, сьогодні деякі політики забули уроки недавньої історії, й заради збереження своїх владних крісел намагаються маніпулювати Конституцією, законами України, чинять тиск на судову систему. Але ні маніпулювання, ні тиск, ні хитрощі чиновників вже нікого не злякають, і не стануть на заваді розвитку демократичного суспільства в Україні. Шляхом справедливих виборів Української народ сам дасть оцінку кожному політику і визначить, кому місце в минулому, а хто надалі матиме право працювати для держави.

Дорогі співвітчизники, вітаючи вас з визначним державним святом — Днем Конституції України, хочу щиро побажати вам впевненості, сили, гідності та усвідомлення захищеності своїх прав, всього того, що дає нам Конституція і високе звання громадянина Української держави. Добра вам і щастя. З Днем Конституції!

Слава Україні!

Юлія Тимошенко

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Останні знахідки в архівах німецьких та радянських спецслужб та каральних органів свідчать про активні бойові дії підрозділів УПА на території Сумської області. Можливо, це пояснює низьку порівняно з іншими областями Сходу смертність в часі голодомору 1947 року.

Останнім часом стають досяжними документи про діяльність ОУН та УПА на Сході України, які містять факти, вислови та судження, що виходять за рамки звичних кліше про „українсько-німецьких буржуазних націоналістів”. Ці документи призначались переважно для інформування вищестоящого начальства про наслідки оперативно-розшукової діяльності, або були листуванням органів МДБ та міліції з партійними органами. Частина цих документів – позасудові кримінальні справи управлінь Служби Безпеки України, які передані на зберігання до держархівів областей та матеріали архіву УМВС України в Сумській області.
На сьогодні бракує праць, які б розкривали регіональну специфіку українського руху опору та боротьбу з ним німецьких і радянських спецслужб, особливо в східних областях України. Врешті сама постановка питання про діяльність ОУН – УПА на сході України до останнього часу наштовхувалася на усталений міф про теорію і практику українського націоналізму, як типового західноукраїнського явища, особливо коли це стосувалося Сумської області - „колиски радянсько партизанського руху”.
Висвітлення діяльності підпілля ОУН на території Сумщини на перших порах зводилося до діяльності похідних груп у 1941 році. Однак, останні знахідки в Держархіві Сумської області (далі - ДАСО) свідчать, що Провід ОУН скористався з подій вересня 1939 року для розбудови своєї сітки на Сході. Ілюстрацією цього є довоєнні справи НКВС, які свідчать про перебування на Сумщині активістів ОУН ще перед німецько - радянською війною.
Є серед документів ДАСО й інші повідомлення про перебування кур`єрів від ОУН в Сумській області, а саме в Кролевецькому, Конотопському та інших районах. Одним з них міг бути Василь Падалко – хорунжий армії УНР, який емігрував до Польщі, потім до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1922 та 1934 роках він нелегально приїздив до Києва, де давав розпорядження зв`язковим з с. Дубовичів теперішнього Кролевецького району, Конотопу, Кролевця і повертався за кордон. За словами осіб, які контактували з В.Падалкою і допитувались органами НКВС подібні підпільні організації існували на Білоцерківщині і Волині.
Третій раз зв`язковий приїздив до Конотопа влітку 1937 року. Характерно, що чекістські документи, повідомляючи про другий і третій його приїзд вже називали Василя Падалку одним з кур`єрів ОУН на сході України, тоді, як у 1922 році він фігурував просто як зв`язковий одного з закордонних центрів. Якщо належність Падалки до ОУН підтвердиться, можна буде говорити про виявлення організаційних каналів, якими, як відомо, користувався Євген Коновалець для розбудови підпілля ще у 30-х роках.
Наступний масив документів, які розкривають особливості підпільної діяльності ОУН на Сумщині - це матеріали німецьких і радянських органів безпеки і стосуються вони періоду нацистської окупації території Сумської області у 1941-1943 рр.
Відомо, що на Сумщину було спрямовано кілька учасників похідних груп для допомоги місцевому підпілля, а осередок ОУН в Сумах було закладено після загибелі в Миргороді Миколу Лемика восени 1941 року. Пізніше, для посилення осередку до Сум було скеровано підпільників з Вінниччини.
Протягом 1942 року підпільникам вдалося закласти кілька осередків в районах області. В Роменському районі організаційну роботу проводив „Остап” (справжнє ім.`я не встановлено), який прибув з Полтавщини. Невідомо, через які причини, але розв`язка наступила восени 1942 року.
12 грудня 1942 р. німецький військовий комендант м. Суми повідомляв вищестоящу інстанцію, що військовою контррозвідкою у Сумах розкрито оунівську організацію, керовану з Києва. “Досі арештовано обласного керівника Сапуна, двох районних керівників і ще 38 чоловік.” Далі у повідомленні говориться: “Керівники ОУН (бандерівської) добирають потрібних їм людей і влаштовують їх у німецькі установи... Згідно з деякими чутками ОУН планує створити в Конотопі фабрику боєприпасів... Організацію побудовано за “круглим принципом”. Зовнішнє коло помітно піддає себе небезпеці, а ядро схопити неможливо”.
Ще вичерпніше про цю подію повідомляло радянське джерело. Старший помічник начальника політичного відділу Центрального штабу партизанського руху полковник Конкін 30 жовтня 1943 року засвідчував: “Протягом трьох місяців ідуть арешти (німцями) членів ОУН. Арештовано до 3000 осіб. З них у Сумській області 280 чоловік. Серед арештованих багато вчителів. У Сумській області арештовані керівники ОУН: заступник Сумського бургомістра Седененко, бургомістр Краснопільського району Мірошниченко – колишній головний бухгалтер Краснопільського млина, головний інспектор школи – Сапунін, Погляділов і Сонуля, які в Західній Україні організували повстання проти Червоної Армії. Арештовано 4 перекладачі Краснопільського і Сумського комендантів з української поліції”.
Документи Державного архіву Сумської області підтверджують факт розстрілу і спалення українських підпільників разом з іншими громадянами у дворі сумської в’язниці 20 лютого 1943 року: “В феврале месяце 1943р. отступая из города Сумы немцы согнали всех арестованых тюрьмы в ямы двух овощехранилищ (...) в количестве 650 человек, заперли двери овощехранилищ, открыли воздушные отверстия и начали бросать туда ручные гранаты, затем вылили в эти же отверстия горячую жидкость и подожгли, в результате чего все находившиеся там люди сгорели живьём.Среди сгоревших были следующие жители г. Сумы: фельдшер 2-ой городской поликлиники Долгополов, фельдшер железнодорожной станции Сумы Гузик, директор школы №18 Саленко, учитель одной из школ Сапун и ряд других.
На сьогоднішній день удалося встановити, що Семен Семенович Сапун до війни був учителем фізики 4-ї Сумської школи, колишній член СВУ за що і був репресований у 1938 році. З початком німецької окупації йому вдається організувати “Просвіту” під опікою якої діяли школа перекладачів, українська гімназія, школа художньої вишивки. В школі перекладачів відбувалася підготовка підпільників ОУН.
Що стосується відомостей про діяльність оунівського підпілля в районах Сумщини, то цю тему можна дослідити на основі листування радянських партійних органів. Так, секретар Конотопського міському КП/б/У Хижняк в доповідній записці першому секретарю Сумського обкому КП/б/У Іванову повідомляв, спираючись на оперативні дані спецслужб, що в період німецької окупації на території міста діяло два підпільних оунівських осередки: окружний і районний, керівники яких: Короленко-Таланчук, Судько, Школяренко після війни були взяті органами МДБ в агентурну розробку. Також начальник Лебединського райвідділу МДБ в інформації за квітень 1946 року повідомляв, що в період окупації в місті була організована „Просвіта”, а згодом мережа ОУН, один тільки актив якої налічував 50 чоловік.
На основі цих та інших повідомлень можна зробити кілька попередніх висновків стосовно діяльності підпілля ОУН на Сумщині періоду німецької окупації:
1. Перші підпільні осередки закладалися через утворення „Просвіт”, які деякий час були легальним прикриттям для ОУН.
2. Використовуючи участь в „Просвітах” представників місцевої інтелігенції, оунівці просувають на роботу до місцевого адміністративного апарату своїх представників.
3. Агенти радянських спецслужб, які, як відомо, також використовували адміністративний апарат, відслідковували діяльність українського підпілля і оперативно інформували своє керівництво.
4. Репресії гітлерівців проти ОУН не знищили всієї підпільної мережі на Сумщині – після 1943 року справою виявлення уцілілих учасників підпілля займалися радянські слідчі органи.
Слід зазначити, що виявлення підпільної мережі ОУН на Сумщині енкаведисти здійснювали шляхом різних провокацій. Вони ще у 1943 – 1944 рр. активізують створення на східній Україні провокативної мережі “лже ОУН”. Це на їхню думку давало можливість, з одного боку, виявити давніх членів та співчуваючих, які мали зв’язки з ОУН і залишились невикритими радянськими спецслужбами; з іншого боку, виявляти націоналістичний елемент, втягуючи його в „організацію”, і пізніше позбавлятись від нього шляхом знищення, або використовувати для агентурної розробки. Таким чином, до речі, енкаведисти планували знищити Максима Рильського та Остапа Вишню, щоб звинуватити у цьому злочині українське підпілля. На щастя Служба Безпеки ОУН дізналася про цю провокацію і попередила письменників.
Згодом сталінськими спецслужбами було створено фіктивний провід ОУН на сході України та ряд регіональних осередків. Таким чином на 5 березня 1944 р. за повідомленням радянських органів безпеки на території Сумської області було виявлено чотири осередки ОУН, заарештовано 18 учасників і на двох оголошено розшук.
Останнім часом вдалося розшукати документи, які свідчать про те, як наші земляки брали участь у боротьбі УПА безпосередньо на території Сумщини. Серед цих груп на території Сумської області в завершальний період війни та в різний час після неї відомі такі групи:
- боївки братів Супрунів і братів Лузанів – Олександра та Івана (про них трохи далі).
- боївка “Дулі”, яка, діяла на території Глухівського та Кролевецького районів. Вона здійснювала успішні напади на колгоспи, сільради, використовуючи при цьому лісисту місцевість. У травні 1946 р. під час засідання сільради с. Поділки, на якому обговорювався план поширення внутрішньої позики, партизани відкрили по активістах вогонь, убили секретаря парторганізації. Про це стало відомо Хрущову, який особисто контролював операцію проти повстанців..
- Зовсім невелика група УПА під керівництвом братів Семенцових діяла на Глухівщині. Згодом вона поширила свою діяльність на Путивльський та Шалигинський райони. Відомо, що 30 травня 1947 р. відбулася остання бій цього осередку УПА із міліцією, який тривав понад 4 години. Частина бійців загинула, іншим вдалося вийти з оточення. Остаточно міліція ліквідувала цю групу лише ... восени 1948 р.

Найбільшого розголосу набула діяльність невеликої боївки УПА, яка оформилася в липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів. Її очолював уродженець с.Вовківців Роменського району Цуб Микола Іванович. Він мав постійний зв`язок з Головним Командуванням УПА, неодноразово їздив на Рівненщину, звідкіля привозив інструкції про плани наступних дій. Сама група була невеликою – всього 6 чоловік і складалася в основному з жителів сіл Вовківців та Погожої Криниці, терен яких являв собою основну базу повстанців. Інструктивні наради за участю симпатиків з місцевого населення проводились на хуторі Широкий Яр Роменського району. Завдання цього загону полягало в проведенні збройних акцій проти установ та представників радянської влади. При чому акцентувалася увага на тому, щоб знищувати тільки тих колгоспних активістів, які були відомі своїм жорстоким поводженням з мирним населенням. Під час експропріацій майна колгоспів повстанці вели роз`яснювальну роботу серед населення про мету своєї боротьби.
В ніч з 11 на 12 листопада 1944 року цим загоном було проведено напад на бригаду колгоспу ім. Будьонного (с. Вовківці), такий же наліт було здійснено 15-16 листопада в с. Погожа Криниця. Причому, як повідомляли своє начальство агенти НКВС: “все награбоване майно і продукти харчування бандою було роздано населенню, яке співчувало їй і надавало всіляку підтримку.”
Після вбивств кількох активістів Недригайлівський та Роменський райвідділи НКВС попрохали допомоги з обласного центру. Було заведено агентурну справу “Автоматчики”. Оперативну групу ББ («борьба с бандитизмом» - рос.) по виявленню і знищенню загону УПА очолив підполковник держбезпеки Юсфін. Для агентурної діяльності Органи НКВС завербували одного жителя с.Вільшана Недригайлівського району, який став “учасником ” загону. Крім того, колишній ватажок однієї з кримінальних банд, перевербований працівниками НКВС одержав агентурну кличку “Гром” і був закинутий в район дій загону Цуба. 16 листопада 1944 року він зустрівся з Цубом біля хутора Ракова Січ Коровинської сільради Недригайлівського району і з того часу регулярно повідомляв своїх господарів про чисельність, місце перебування та плани партизанів.
В ніч з 12 на 13 грудня 1944 року повстанці ще розповсюджували листівки УПА в Погожій Криниці, Вовківцях і Коровинцях, не знаючи про те, що кожен їхній крок уже контролюється ворожою агентурою. Коли “Гром”, повідомив про заплановані замахи на місцевих партійних керівників – було здійснено операцію відділу ББ по знищенню загону Цуба. 19 грудня 1944 року під час бою в хуторі Широкий Яр Роменського району командир загинув, учасники були схоплені. В штаб-квартирі повстанців була захоплена зброя та 60 листівок Головного Командування Української Повстанської Армії. Про подальшу долю арештованих вояків нічого не відомо.
З повідомлень Сумського обласного управління НКВС видно, що на боротьбу з українськими повстанськими загонами були кинуті значні сили каральних органів і партійного активу. Так, тільки в травні 1944 року було проведено 60 суцільних прочісувань в населених пунктах та 6 лісових масивах площею в 58 км.2, завербовано 677 агентів серед місцевого населення, у червні того ж року було організовано для тієї ж мети 18 оперативних бойових груп з числа комуністів, комсомольців, та колишніх радянських партизанів. В доповідній записці на ім`я наркома Внутрішніх Справ УРСР Рясного за жовтень 1944 року говорилося про те, що: “вся агентурна сітка, як по відділу ББ, так і по районах області була виключно скерована на викриття контрреволюційного націоналістичного підпілля ”.
В секретних донесеннях Конотопського міського відділу МГБ Конотопському райкому КП(б)У за березень 1948 року повідомлялося, що “На территории Конотопского и Кролевецкого районов продолжительное время действовала террористическая банда УПА, основным кублом этой банды являлось с.Озаричи, так как в селе Озаричи проживали и скрывались главари банды УПА, братья Лузаны”. З іншого документу відомо, що брати Лузани: Олександр та Іван, у березні 1948 року на чолі свого загону здійснювали напади на партійні та радянські установи, розташовані в Конотопському і Кролевецькому районах Сумської області та Коропському районі Чернігівської області. “При чем во время налетов на культурные объекты, как-то: клубы и ленуголки, конторы колхозов и сельсоветов, уничтожали портреты руководителей партии и советского правительства, и революционные плакаты…”. Інше повідомлення доносить, що в селі Попівка, Конотопського району діяла боївка УПА під керівництвом братів Супрунів: Тимофія і Григорія.
Отже, спираючись на ці та деякі інші документи, можна стверджувати, що протягом 1947-48 рр. на терені сіл Бочки, Попівка, Озаричі, Тулушка, Ленінське (Спаське), Козацьке, Любитово велася справжня партизанська боротьба під ідеологічними гаслами ОУН-УПА.
Як видно з документів відділів ББ по Сумській області, така діяльність збройного підпілля ОУН серйозно непокоїла радянське керівництво. 17 вересня 1947 року на адресу начальника УМВС в Сумській області Соколова прийшло розпорядження Т.Строкача: „Не пізніше 3/Х - 47 р. надайте дані про антирадянські прояви:
Терористичні акти, диверсії, розповсюдження антирадянських листівок, прояви націоналістичного бандитизму, скоєних учасниками ОУН та іншими антирадянськими елементами за період з 1/Х – 47 р. по 1/Х – 47 р./
В повідомленнях опишіть кожен випадок антирадянських проявів, вказавши при цьому характер проявів, ким вони скоєні і на якому ґрунті.”.
В цьому ж документі розміщений звіт, з якого слідує, що «В ніч на 20 січня 1947 року бандугрупуванням УПА, яке розроблялося по агентурній справі «Бойовики» було здійснено збройний напад на колгосп «Переможець» хутора Зазірського Глухівського району.»[31]
В ніч на 15 серпня ц.р. два учасники УПА, озброєних автоматами здійснили напад на контору колгоспу с. Ленінське Кролевецького району. При цьому сторожам вони заявили: «ми не бандити, а люди котрі борються за самостійну Україну. Ми колгоспників не грабуємо а берем тільки в колгоспах, так як все одно усі продукти будуть вивезені комуністами, а колгоспникам нічого не залишиться» .
Отже, на основі нещодавно виявлених документів можна зробити висновок, що Провід ОУН, а згодом і Головне Командування УПА наполегливо працювали над закріпленням своєї ідеологічної та військової присутності на північно-східних землях України. В період ІІ Світової війни і після неї на території Сумської області діяли боївки УПА. Більш того – їх дії знаходили підтримку місцевого українського населення, особливо в період голоду 1946 – 1947 рр.
Проте, тільки дослідження всього комплексу документів радянських та німецьких спецслужб, а також документів самих структур ОУН – УПА, дасть можливість створити цілісну картину того, що відбувалося на Сумщині під час ІІ Світової війни і протягом майже десяти років після неї.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

100-річчя Головного Командира УПА Романа Шухевича широко відзначатиметься у Києві

30 червня 2007 року українські патріотичні організації широко відзначатимуть 100-річчя від дня народження Головного Командира Української Повстанської Армії Романа Шухевича – Тараса Чупринки та 66-у річницю проголошення Акту відновлення Української держави.
Варто прийти,і відзначити. Приходьте небайдужі!

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 27.06.07 04:46.

 Держпідприємство «Завод ім. Малишева» у липні здійснить поставку Збройним силам України 10 танків БМ «Булат».

Як повідомив журналістам генеральний директор заводу ім. Малишева Віталій НЕМИЛОСТИВИЙ, це перші 10 «Булатів» з партії в 19 одиниць, які завод виготовляє в 2007 році на замовлення Міноборони в України в рамках програми модернізації вітчизняних танків Т-64, що стоять на озброєнні Збройних сил країни.

«Через два тижні перші 10 танків надійдуть в українські війська», - сказав В.НЕМИЛОСТИВИЙ.

За його словами, БМ «Булат» отримав високу оцінку фахівців, але завод продовжує удосконалювати цю модель, аби оновлені танки максимально відповідали вимогам до сучасної військової техніки і повністю задовольняли потреби військових.

«Будуть доопрацювання і по електронних системах, і по трансмісії – все модернізується, все вдосконалюється - ми повинні бути на рівні кращих світових зразків», - зазначив керівник підприємства.

При цьому він висловив сподівання, що Міноборони України в рамках виконання програми розвитку Збройних сил незабаром зробить замовлення на новітні танки типу «Оплот», які виготовляє завод ім. Малишева.

Гендиректор зазначив, що, починаючи з 2004 р., підприємство поставило для потреб ЗСУ 36 танків БМ «Булат».

Довідка УНІАН. Завод ім. Малишева приступив до модернізації Т-64Б в 2004 г. на замовлення Міністерства оборони України. Для цієї мети з держбюджету країни було виділено 40 млн. грн. На ці кошти було оновлено 17 машин. Після модернізації танк отримав найменування БМ «Булат». Програма модернізації розроблена Харківським конструкторським бюро з машинобудування ім. Морозова (ХКБМ) – провідною та координуючою організацією з розробки бронетанкової техніки та артилерії в Україні. Головним виконавцем держзамовлення виступає ДП «Завод ім. Малишева». В реалізації проекту беруть участь підприємства концерну «Бронетехніка України».

Т-64 був розроблений у 60-ті ХКБМ і виготовлявся на базі ДП «Завод ім. Малишева». Ця машина стала родоначальником нового покоління радянських танків. На Т-64 вперше у світі був установлений автомат заряджання, що дозволило скоротити кількість членів екіпажу до 3 чоловік, застосований протиснарядний і протирадіаційний захист, нове оригінальне компонування моторно-трансмісійного відділення з дизельним двигуном та ін. Т-64 став прикладом найбільш революційної конструкції танка, що дозволило випередити світове танкобудування на 10-15 років. Ця машина українських конструкторів в основному надходила до елітних військових частин колишніх республік СРСР.

Модель Т-64Б був дальшим розвитком танка Т-64 шляхом установки на нього більш сучасної системи керування вогнем та стабілізатора озброєння, поліпшення захисту. Т-64Б випускався заводом ім. Малишева в 1976-1987 рр., вага: 39-42,5 тонн, на озброєнні була гармата калібру 125 мм та кулемет 7,62 мм. Потужність двигуна - 700 к.с. Основні параметри БМ «Булат»: бойова маса - 45 тонн, гармата калібру 125 мм, кулемет калібру 7,62 мм. На танк установлюється дизельний двигун 5ТДФМ потужністю 850 к.с. (можлива установка двигуна потужністю 1000 к.с.), швидкість по шосе – 60-65 км/год, максимальна температура повітря, при якій можлива експлуатація, – до 55*С. Після модернізації комплекс керування вогнем БМ «Булат» перевищує за своїми характеристиками ККО танка Т-80У.

Джерело: УНІАН

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 24.06.07 14:55.

«Український Медіа Холдинг» не визнає, що купив «Радіо 5». Але буде активно з ним співпрацювати
17:29 15.06.2007/ «Телекритика» /

Мережа «Радіо 5» змінила власників. За неофіційною інформацією, відтепер «Радіо 5 – Ретро ФМ» стало ще одним членом медіа-родини  «УМХ» («Український медіа-холдинг»).

15 червня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення на засіданні переоформила ліцензію на мовлення ТОВ «телерадіокомпанія «НБМ-Радіо» («Радіо 5») у зв’язку із зміною власника, позивних , програмної концепції мовлення. Відтепер колишнє «Радіо 5» виходитиме під позивними «Радіо 5 –  Ретро ФМ».

Як відомо у 2005 році «НБМ» отримала велику частину нових частотних присвоєнь під програмну концепцію «Українське радіо», власне, з цією концепцію «Радіо 5» стало найбільшою радіомережею в Україні (37 частот, обсяг мовлення – 24 год/добу).

Нинішню зміну формату «українське радіо» на «ретро» пов’язують із зміною власників компанії. Офіційно старим власником на 100% було Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ ТРК «НБМ», м. Київ, з яким пов’язують Петра Порошенка.

Нині офіційними власниками є: ТОВ ТРК «НБМ» - 50 %; Компанія «Інтегріті Інтернешнл Лімітед Холдінг Лімітед» - 24,9%; та фізична особа Уляна Фещук – 25,1%.  

 «Возможно, мы будем активно с ними сотрудничать, но «Украинский медиа-холдинг» и я лично пакетов акций там не приобретали», - заявив «Телекритиці» президент і один з акціонерів «УМХ» Борис Ложкін. Пан Ложкін додав, що компанія «Інтегріті Інтернешнл Лімітед Холдінг Лімітед» і фізична особа Уляна Фещук «формально не стосуються» «УМХ».

  «Мы будем работать по пакетным продажам рекламы на радио совместно с радио «Ретро – Радио 5» и нашими станциями. Тут возможны разные форматы. Программная политика – это прерогатива НБМ, видимо, менеджмент компании решил, что формат «Ретро» является более коммерчески перспективным. Со своей стороны, я считаю, что это разумное решение», - сказав пан Ложкін, і додав, що партнерство між «УМХ» та НБМ «наверняка будет оформлено в виде договора о сотрудничестве, в котором будут прописаны принципы рекламных продаж и, возможно, какие агентства будут принимать в этом участие».

 

Інф. «Телекритики»

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Сегодня осудил Шевченковский суд,признав виновным в ДТП. Оштрафовали аж на 34 грв.,сволочи!

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

„Патріот України“ жорстко і послідовно бореться з мігрантами. Пропаганда антимігрантського спротиву маршами і плакатами, викликала в деяких „правих“ сумніви, нам радили „зайнятися реальними справами“. 1 травня „Патріот“ провів акцію „прямої дії“, аналогів якої не було в історії українського правого руху. Була накрита точка нелегалів, затримано вісім в’єтнамців і здано УМВС.

    1 Травня 2007 року „Патріот України“ провів у бойовій атмосфері. З ранку стало відомо, що нам заборонені всі денні заходи зі святкування Дня Національного Труда, мотивуючи заборону можливими сутичками з лівими. В той же час надійшла інформація, що в давно відсліджуваному нами пункті по переправці мігрантів, з’явилася нова партія „гостей“ у кількості 3-5 штук. Після короткої наради з представниками УДПНІ ( які саме і „вичислили“ точку), було прийнято рішення захопити нелегалів і здати органам. За сорок хвилин була створена „штурмова“ команда з бійців НС, 1-го, 2-го і 3-го десятків, членів Київського і Чернівецького „Патріота України“, що гостювали в Харкові.

    На громадському транспорті висуваємось на місце. І ось команда в полях під Люботином. Виставляємо групу прикриття, спостерігачів на дорогах від міста і села, ділимось на два штурмових загони. Лунають останні команди. Все, почалось. На вимогу відкрити двері в’єтнамці починають розбігатися. Перший загін перескакує через паркан, другий залітає через сусідні двори. Діємо двійками. Наш перший улов шість в’єтнамців. Після короткого допиту дізнаємось, що  всі нелегали, деякі на території України рік , інші – десять. Обшукуючи двір, хлопці знаходять сьомого в’єтнамця. Все, робота зроблена, час викликати „органи правопорядку“. Але, несподівано для нас, в’єтнамці самі пропонують зателефонувати їх друзям з міліції, котрі „всё решат“. Здати їх місцевим ментам – значить здати їхній „криші“. Вирішуємо везти нелегалів у Харків і здавати їх там. Викликаємо машини з Харкова і чекаємо, хлопці трохи хвилюються, бо якщо приїде місцева міліція, то „запакують“ нас, а не мігрантів. Приїзджають машини, грузимо першу партію нелегалів і охорону. В цей час група прикриття повідомляє по рації, що спіймала ще одного в ліску за півкілометру від хати. І того вже вісім нелегалів. За годину очикування повертаються машини, грузимо другу групу і від’їзджаємо до міста. Після довгих перемов здаємо всю вісімку в руки міліції.

P.S.Ясна річ, що далеко не весь хід акції можна викласти на сайті, додумуйте самі.

P.P.S.Вже винесено рішення суду про департацію семи нелегалів, але в країни поки що нема на це грошей. Але є кошти, щоб створити слідчу групу з представників обласної і районної прокуратури, щоби завести справу на членів „Патріоту України“ за „незаконне затримання“ ; є гроші, щоб платити слідчим прокуратури зарплату, щоб ці слідчі їздили на службовій машині зі службовим бензином опитувати друзів „потерпілих“.

Організація "Патріот України

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Засилля представників сексменшин у владні структури породило і живить таке масове явище як «голуба» проституція.


«Голубих» я не люблю. Більше того, вважаю, що ці люди є особливо соціально небезпечними. Мова про гомосексуалістів у владі, які право і можливість ким-небудь розпоряджатися, використовують у власних «специфічних» інтересах. Саме засилля представників сексменшин у владні структури породило і живить таке масове явище як «голуба» проституція.

Київ в цьому плані місто вельми показове: повіями чоловічої статі сьогодні переповнені столичні гей-бари, кафе, нічні клуби, дискотеки, тисячі (!) анкет з пропозиціями «голубого» кохання за гроші висять на сайтах знайомств в Інтернеті, хлопчика для «дозвілля» запросто можна знайти на вулиці – достатньо у вечірній час прогулятися Хрещатиком…

Мій «гід» по «голубому» Києву – людина у своєму роді унікальна, хоча за ним – як за сутенером з п’ятирічним стажем тюрма плаче давно. Річ у тім, що серед його постійних клієнтів є достатньо відомі персони – солідні бізнесмени, священики, депутати. Аж до народних…Як він до них ставиться? Коли в вересні минулого року в Києві зарізали одного з його VIP-клієнтів – директора білетних кас палацу «Україна», Олексій (назву його так) колегам «по цеху» задавав одне і теж питання: «Навіщо було різати курку, яка несла золоті яйця?»

Пригода ця змусила Олексія майже на півроку залягти на дно (свого часу саме він познайомив загиблого з його майбутніми вбивцями). Міліція тоді, намагаючись вийти на вбивць, тривалий час лютувала. Хапала всіх, хто з’являвся на «стометрівці» на Хрещатику, накривала «голубі» кубла, трусила фірми, що займаються «голубими» ескорт-послугами.

Сьогодні в сфері столичного «нетрадиційного» секс-бізнесу все спокійно і Олексій знову на коні. «Стільки замовлень як зараз я ще не мав ніколи, – розповідає не без гордості. – Народ ніби з ланцюга зірвався, трахається як перед потопом».

…вул. Заньковецької (200 метрів від Хрещатика). Нічний клуб. В «голубих» путівниках його рекламують як стильний заклад європейського рівня для солідної публіки. Щоб потрапити усередину, на вході платимо по 50 гривень.

Відчуття, ніби йдеш по лабіринту. Кілька кімнат поєднані між собою хитромудрими переходами. Барні стійки. Напівтемрява. Гучна музика. В одній з кімнат і переході цілується кілька пар. Помічаю, що поміж відвідувачів – жодної жінки. У одного з цілувальників на футболці надпис: «Хочу большой член».

«Солідної публіки тут зазвичай небагато, – розповідає Олексій. – Якщо такі відвідувачі і попадаються. то це, як правило, іноземці. Основна категорія – хлопчики для відпочинку, – Олексій киває головою у бік обліпленої молодими людьми барної стійки. – «Сеанс» кохання – 50 «зелених». Обслужити можуть прямо тут – у туалетній кабінці. Тут же можуть і обікрасти. Все це зазвичай одночасно: поки клієнт балдіє від міньєту, його кишені професійно вивертаються».

У клубі – загальне збудження. Починається травесті-шоу. На підмостках перед танцювальним майданчиком з’являється переодягнений в жіноче плаття трансвестит. З боку він схожий на добряче пошарпану шлюху: своїми манерами, поведінкою, одягом, занадто нафарбованим обличчям. «Дама» співає тоненьким голоском відомі хіти і весь час кривляється.

…Бессарабська площа. Торговий центр «Метроград». Ми сидимо в інтернет-кафе (саме тут в Олексія ще не так давно було головне робоче місце) і переглядаємо анкети столичних проститутів. Олексій вводить мене в «курс» справи: «Метроград» в «голубих» путівниках сьогодні називають «головною плєшкою країни». «Педик», у якого є гроші, може тут купити пацана на будь-який смак. Для цього достатньо пройтися територією верхнього ярусу торгового центру. Пацани стоять біля фонтану і скляних ліфтів, крутяться біля платних туалетів, «стирчать» в Інтернет-кафе.»

Відразу біля «Метрограду» – «стометрівка» (відрізок Хрещатика від ст. метро «Хрещатик» до Бессарабського базару). В вечірні часи там збираються сотні гомосексуалістів, багато хто з них промишляє проституцією.

– А куди дивиться наша доблесна міліція?, – навмисно задаю тупе наївне запитання.

– Всіх, хто працює в «Метрограді», менти знають в лице. А тут крутяться не лише ті, хто торгує своєю дупою. Кишенькових злодіїв чимало, усіляких шахраїв. Усі вони ментам щось платять і їх не рухають. Затримують зазвичай лише тих, хто сильно зарвався, або новачків і зальотних.

– Коли ти тут працював, тебе теж в лице знали?

– Звичайно. І не лише менти. Всі, хто так чи інакше заробляв тут на якомусь криміналі, чудово знали: хто я і чим займаюся. Пацани до мене здебільшого підходили самі: «Олексій, ми хочемо заробити, відвези нас куди потрібно».

– І що це за пацани?

– Різні. В основному, звичайно, не кияни. Бродяги. Вихованці інтернатів. Мешканці маленьких містечок і сіл, що неподалік від Києва. Багато хто приїздив у Київ на навчання – в училища, технікуми. Ти його кудись «пристроїв», його там нормально нагодували, купили щось з одягу, дали трохи грошей і він вже на сьомому небі. Повертається до себе в общагу чи в село і розказує все товаришам. А через день-два до мене він вже підходить з кількома своїми «колегами»: ті теж хочуть заробити. Так що «живий товар» я не шукав, від бажаючих у такий спосіб заробити не було відбою. Адже що сьогодні діється? Пропозиція значно переважає попит. Подивися, що робиться в тому ж Інтернеті – на сайтах знайомств. Якщо є гроші, можеш собі замовити кого-завгодно – солдата, спортсмена, курсанта, модель, неповнолітнього…

– І що все це реально – повії-курсанти, повії-солдати?

– Може хочеш переконатися на власній шкірі? Я таких сам возив, при чому в формі – така була головна вимога клієнтів. При чому це були курсанти-менти. З іншого боку, усіляких шахрайств і криміналу в Інтернеті теж вистачає. Відсотків 30 тих, хто вішають свої анкети на сайтах знайомств, інтим за гроші поєднують з крадіжками. Одні «садять» клієнтів на клофелін, інші накачують алкоголем. А є такі, яким достатньо побачити в квартирі цінну річ, можуть просто її схопити і втекти. Я одного такого якось возив. Клієнтами були московські бізнесмени. Вони з ним випили, роздягнулися, він теж був в одних трусах. А потім схопив їхні мобільні телефони, які вартували по 1000 баксів кожен і тікати. В одних трусах, по снігу і морозу. Іншого завіз до якогось податкового начальника. Той клієнта накачав до непритомного стану. Потім вийшов на вулицю, підійшов до таксиста і сказав, що він переїжджає від тестя, попросив аби той допоміг йому перенести речі. Разом з таксистом виніс все, що було у квартирі цінного, включаючи одяг і апаратуру.

Є і такі, що клієнтів «кидають» з порогу – займаються грабежами. Замовив якийсь престарілий «педик» по Інтернету хлопчика-спортсмена, а він до нього приїжджає в компанії інших хлопчиків-спортсменів, які при першій же нагоді вриваються до квартири.

– VIP-клієнтам ти теж таких пацанів підганяєш, що можуть обікрасти, пограбувати?

– А я тут до чого? У нього ж на лобі не написано, що він може вкрасти. Якщо клієнт солідний і постійний, я його попереджую: цей «кадр» перевірений, можете ні за що не хвилюватися, а цей новенький, що від нього очікувати – не знаю. Можу для «підстраховки» посидіти в квартирі, поки вони разом…

Деякий час в «Метрограді» крутився один бродяжка з Одеси. Я його повіз до… (Олексій називає досить відоме прізвище). Тоді він ще був головою райадміністрації. А той хлопчик до цього кілька днів жив і ночував в «Метрограді», не мився ні фіга. В клієнта він тоді вкрав золоті запонки і нагородив його коростою. Однак найцікавіше, що той його потім простив, «покохав» і взяв на утримання.

– Невже ті, у кого є влада і гроші, не можуть знайти собі щось краще?

– Звичайно, можуть. Однак це клієнтура, яка постійно (а є такі, що і кожен день) хоче чогось «свіжого». А де вони можуть постійно знаходити «свіжачок»? По «стометрівці» і «Пе Ша» (парк ім.Шевченка) такі люди не ходять. Розважальні гей-клуби вони теж не відвідують: бояться «засвітитися». Навіть знайомитися через Інтернет їм теж небезпечно. На сайтах знайомств публіка в своїй масі більш продвинута, навчається в вузах – студенти, курсанти… Якщо клієнт відома людина, вони можуть його запросто упізнати. «Товар» же, який пропоную я, для них найбільш підходящий. Ті, кого я привожу, газет не читають і трансляцію Верховної Ради не дивляться. І головне – з ними можна робити все, що завгодно…
Джерело АРАТТА

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

УЕФА недовольно подготовкой Украины к Евро-2012
MIGnews.com.ua

Европейский футбольный союз выразил серьезную обеспокоенность относительно подготовки Киева к Евро-2012.

Как сообщает информ-служба Федерации футбола Украины, на совещании в швейцарском Нени, которое проходило 18-19 июня при участии национальных ассоциаций Украины и Польши и было посвящено подготовке стран к Евро-2012, Европейский футбольный союз выразил серьезную обеспокоенность неопределенностью ситуации вокруг киевского НСК "Олимпийский", где 2012 году запланировано провести финальный матч континентального первенства. УЕФА обеспокоено в частности тем, что реконструкция стадиона до сих пор не началась, что может существенно повлиять на оценку подготовки Украины к Евро.

Однако самой главной проблемой УЕФА считает строительство на площади перед главной ареной нашей страны торгово-развлекательного центра.

"Матчи уровня чемпионата Европы по футболу на этом стадионе проводиться не смогут, если сооружение, строительство которого начато перед ареной, не будет снесено до нулевого уровня и эвакуационные пути для зрителей таким образом не освободят", – такую позицию руководство УЕФА во главе с президентом Мишелем Платини выразило во время рабочего совещания.

"Скорейшее прекращение строительства и снесение бетонных конструкций перед стадионом в столице Украины – главное условие УЕФА для подтверждения статуса НСК "Олимпийский" как арены проведения Евро-2012", – рассказывает он. Обсуждению этой проблемы Платини посвятил около часа.

По словам представителей украинской делегации, которую возглавлял президент ФФУ Григорий Суркис, этот вопрос в ближайшее время должен быть решен на уровне Кабинета Министров Украины.

Польская футбольная ассоциация, в свою очередь, в очередной раз выразила готовность принять турнир Евро-2012, а в случае неготовности Украины положительно решить вопрос с "Олимпийским" – провести решающий и несколько других матчей финальной стадии на своих стадионах.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

У Франції оприлюднили офіційні результати парламентських виборів. Перемогу отримали праві-прихильники Президента.  Комуністи отримали 15 місць,соціалісти-185.



------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 18.06.07 06:02.

Український політик і політв’язень Юрій Шухевич лише за те, що був сином легендарного командира УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки), провів 40 років у таборах і на засланні, де цілковито втратив зір. Повернувшись в Україну у 1989 році, відразу включився у боротьбу за незалежність. Став одним із засновників, а згодом очолив Українську Національну Асамблею – ту саму партію УНА, назву якої за попередньої влади незаконно привласнив собі провокатор і організатор фашистських маршів «на підтримку Ющенка» Едуард Коваленко, поки справжні лідери партії сиділи у в’язниці за участь в акції «Україна – без Кучми!».
Тепер справедливість відновлено, політв’язень Микола Карп’юк – знову легітимний голова партії. 30 червня українські патріоти святкували потрійну дату: річницю Акта відновлення Української державності (1941 року), день народження Романа Шухевича (1907) і 15-річний ювілей УНА-УНСО.

– Пане Юрію, наскільки я знаю, коли ваш батько вже був у підпіллі, ви бачилися з ним двічі. Щось запам’яталося особливе з тих останніх зустрічей?
– Так, ми бачилися наприкінці 1947 і на початку 1948 року. У 47-му мені було 14,5 років. Тоді я втік з дитячого будинку, приїхав на Західну Україну і, природно, хотів іти в підпілля. Батько мені сказав: «Юрку, ти розумієш, що ми приречені на фізичне винищення більшовиками? Якщо такі, як ти, тепер підуть у підпілля і загинуть, хто тоді через 10-15 років підніматиме цей народ знову?» Тобто він був переконаний, що рано чи пізно все скінчиться так, як воно і закінчилося через два з половиною роки. Але, з іншого боку, він був переконаний, що справа не загине і триватиме як не в цьому, то в наступному поколінні. Ми мали прийти їм на зміну.
– Розкажіть, яким ви пам’ятаєте батька?
– Чомусь усім здається, що він був суворий. Я вам сказав би, що ні. Він був веселим, жартівливим, дотепним. Але вимогливим до себе і до інших. І навіть до себе більше, ніж до інших. І дуже ідейно переконаний, про що свідчить усе його життя. Ще гімназистом батько був пов’язаний з Українською Військовою Організацією, а потім виникла ОУН і так далі.
– На початку 1948 року ви поїхали на схід, щоб вивезти з дитбудинку 7-річну сестру...
– Нещасливо поїхав. Мене заарештували, і з цього почалися всі біди. Коли посадили, мені було 15 років. У 1950-му, коли вбили батька, я вже два роки як сидів. Мене везли зі слідчого ізолятора КГБ в управління, куди привезли його останки - на впізнання.
– 15 років? Це означає, що ви не встигли нічого зробити проти радянської влади...
– Кагебісти потім казали, що я їм завдав моральної шкоди. Вони мене переконували-переконували, а я не переконувався. Провів у в’язниці і таборах 31 рік, а потім 9 років – на засланні, у висилці. В основному сидів у Мордовії, був в Олександрівському централі в Іркутській області, на Уралі – в Верхньоуральську, Володимирі...
– А як склалися долі вашої матері та сестри Марії?
– Сестра з 5 років виховувалася у дитбудинку в Слав’янську на Донеччині. У Дніпропетровську закінчила технікум, працювала, потім поступила до Львівського політехнічного. З одного боку, її доля склалася краще, бо вона не сиділа, з іншого – гірше, бо Марія була позбавлена нормального дитинства, родини, батьківського тепла. Коли мама повернулася до Львова, їхні взаємини спочатку складалися дуже важко, бо сестру виховали зовсім інакше.
А мама відсиділа 10 років і повернулася у 1956-му. Ще рік була на засланні, а потім її тут знову заарештували за те, що не мала прописки. Було так: спершу не прописували, потім за це заарештовували. І вона ще рік сиділа, згодом повернулася і її знову не прописували. Але вона вперто наполягала на своєму – і поволі, поволі, пройшов час, її прописали у Львові в сестри. Померла мама 2002-го, у 92 роки.
– Знаєте, я помітила: якщо в людини не з її вини вирвали шмат життя, – припустимо, посадили безвинно, – то ці роки їй потім віддаються: або живе довше, або працює інтенсивніше.
– А ми в тюрмі казали: те, що ми сидимо, – то не рахується.
– Дуже незручне питання, ви втратили зір у тюрмі, в таборах. Яка це хвороба?
– Тут цілий комплекс причин. Тривалі голодування, які ми оголошували, відсутність нормального освітлення – нам такі жалюзі накладали, що проміння не доходило, життя при штучному, електричному освітленні, нерви, недостатнє, збіднене харчування – все це разом спричинило раптове відшарування сітківки.
– А як ви почали політичну діяльність?
– Як тільки я звільнився і повернувся до Львова 22 жовтня 1989 року, за кілька днів включився в політичну діяльність. У місті тоді мешкав Григорій Приходько, з яким я сидів колись у Татарстані. Потім приїхав Анатолій Лупиніс, з яким ми були знайомі по Мордовії, потім Сергій Бабич, і так поступово зібралися ті, які стали ініціаторами утворення Української Міжпартійної асамблеї.
Ми спробували об’єднати всі політичні організації правого спрямування. Ми хотіли підняти вулицю, масу, і нам це вдавалося. А демократи у Верховній Раді мали переконувати: якщо ми зараз не приймемо той чи інший законопроект, завтра доведеться приймати те, чого хоче вулиця. Вулиця ж була радикальнішою. Ми не конкурували з ними, самі себе визначали як позапарламентську опозицію.
А потім почалася, з одного боку, консолідація, з другого – відсіявся від нас дехто, і 30 червня 1990 року утворилося об’єднання, яке ми сьогодні знаємо як Українська національна асамблея. Тільки спочатку вона називалася Міжпартійна. Представники різних сил – Республіканської партії, Демократичної ліги, Комітету за утворення українських збройних сил та інших – зібралися у Києві в Будинку кіно на вул. Саксаганського і утворили УМА. Я був обраний її головою навесні 91-го. А 8 вересня 1991 року її перейменували в УНА.
– Якою була організаційна структура асамблеї?
– Спочатку нею керувала національна рада – колективний орган з семи осіб, а потім перейшли до одноособового керівництва. Я навіть не був членом ради, я очолював громадянський комітет Львівщини. Такі структури створювалися асамблеєю в кожній області. Ми вели реєстрацію громадян України. Громадянства України тоді не було (хоча згідно з Конституцією СРСР на папері воно існувало).
Ми були рішучі, активні. Коли трапився путч, 19 серпня 1991 р. утворилася УНСО. Це був дуже вдалий задум і – на початку – вдале здійснення. Колись унсовців було до 10 тисяч. На Закарпатті, в Донецьку і Криму ми зірвали змови сепаратистів, що мали на меті відокремити ці землі від України. У Придністров’ї ми захищали інтереси місцевих українців, бо слід не забувати, що до 40-го року ці землі були українськими – у складі УРСР. У Грузії та Ічкерії ми протиставили себе російським збройним силам, виявивши солідарність з народами колишнього СРСР, допомагали їм боронити незалежність своїх молодих держав.
Наші хлопці пройшли вогонь війни, загартувалися та зросли духовно. Вони були настільки патріотичні, самовіддані, готові до самопожертви – нині рідко коли таких людей знайдеш. Вони довели, що справді сини того народу, який мав кращі традиції боротьби за незалежність.
– Тепер, наскільки я знаю, ви працюєте на Львівщині над об’єднанням різних патріотичних організацій...
– Ми намагатимемося консолідувати всі сили національного спрямування в єдиний блок. Можливо, пізніше він стане єдиною політичною структурою. В людей є стремління до такої єдності. І, власне, це буде тою силою, яка навіть і лідерів підштовхне до такого об’єднання.
– У вас на столі лежить запрошення на з’їзд родини Шухевичів, який відбудеться 10-12 липня у селі Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області. Хто ініціатор цього з’їзду?
– Сільська громада. У самих Тишківцях нікого з Шухевичів не залишилось. Але вони звідти походять, там їхнє родинне гніздо. З Тишківців походить відомий перекладач українською мовою Осип Шухевич, етнограф Володимир Шухевич, автор 5-томної праці «Гуцульщина»; один з організаторів Українського Січового Стрілецтва, а пізніше відомий адвокат Степан Шухевич.
– 30 червня – річниці аж трьох подій, так чи інакше пов’язаних із вашим життям, – ну чим не дивний збіг?
– Лупиніс колись сміявся, кажучи про Акт відновлення Української державності: «Оце твій батько спеціально до дня свого народження приурочив!».
Розмовляла Олена БІЛОЗЕРСЬКА

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Отже,панове,30 червня 2007 року-100 років виповнилося б Шухевичу. Хто знає про план заходів на цей день? Все що поки я знайшов,це ось ця інформація.


План заходів на 30 червня:

15:00, Київ, Європейська площа -
похід націоналістів, мітинг на Майдані Незалежності, збір підписів в підтримку переіменування однієї з вулиць Києва на честь Романа Шухевича

18:00, Київ, Парк Шевченка -
молодіжний марш на честь Романа Шухевича

[una-unso.kiev.ua]





------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Тягнибок проводить переговори з Каськовим,лідером партії ПОРА. Про це повідомив і сам Олег Тягнибок,лідер ВО СВОБОДА,так і Владислав Каськів,лідер партії ПОРА. Тягнибок не проти такого дивного з першого погляду об"єднання,адже він є лідером націоналістичної організації,а ПОРА вважається ліберальною структурою. Тягнибок вважає,що це буде вдала спроба об"єднати те що не об"єднується. ФУПівці,що ви про це думаєте?

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

В Коаліцію прийшов. Значить праві Регіони,коли казали про 300 голосів за імпічмент.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Восьмого червня ток-шоу "Свобода слова" востаннє вийде із Савіком Шустером на каналі ICTV.

Уже відомо, що новим місцем роботи Шустера стане телеканал "Інтер", де він приблизно, як і на ICTV, буде вести дві програми: політичну і спортивну, пише газета "Сегодня".

Сам Шустер раніше пояснював зміну каналу можливістю професійного росту, фінансові питання для нього в цій справі не настільки принципові.



Водночас, як повідомляють ЗМІ, саме зарплата стала вирішальним фактором у зміні каналу, оскільки "Інтер" запропонував йому вдвічі більше грошей.

За різними даними, він одержував на ICTV 25-50 тис. дол. на місяць. Хоча сам Шустер цю інформацію спростовує.

Гендиректор ICTV Олександр Богуцький повідомив, що відхід Шустера з каналу не означає кінець самої передачі. Канал у пошуках нового обличчя ток-шоу розглядає близько десяти кандидатів.

За словами Богуцького, є три концепції, за першою з них ведучої повинна бути жінка близько 45 років, за іншою - чоловік такого ж віку, за третьою - ведучий повинен бути молодше.

Гендиректор ICTV запевнив, що нікого з діючих ведучих інших каналів ICTV перекуповувати не буде.

Богуцький також відмовився називати прізвища, водночас "близький до секретаріату президента" політолог Вадим Карасьов натякнув, що за його інформацією, найбільш серйозні на сьогодні кандидатури - це Леонід Парфьонов і Євген Кисельов.

Богуцький запевнив, що пошуки ведучих на вихід передачі не вплинуть: "Перерви в "Свободі слова" не буде".

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Какие мысли будут по поводу? Что-то странно слышать от борца за правую идею такие вещи. Просто так адвокат защищать действия карательных органов не будет.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Вчера в столице произошло ЧП. Задымился троллейбус 5-го маршрута. Это случилось на остановке ВОЕНТОРГ. К счастью бдительность пассажиров и реакция шофёра не привели к трагическим последствиям. Но сам факт возгорания задаёт нам вопрос,насколько безопасны наши троллейбусы...












------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

02:26 am - Сподіваюсь, в Німеччині Васю дійсно спробують врятувати ;(



Позбавивши цим всіляку політиканську мерзоту всіх кольорів задоволення пострибати на його кістках, а мене - необхідності виконувати його волю та розповідати громадськості речі, про які я воліла б ніколи навіть не чути  



Укрінформ розразився: "Таємниці українського двору".

Я завтра тіпо йду в "Свободу слова". Розповідатиму про репутацію та дружбу  
Що таке моя репутація? Я - не політик, не чиновник - я ніхто. Ніколи в житті я не перебувала і не планую перебувати на жодній офіційній посаді, бо цілком щаслива та самодостатня, займаючись своєю улюбленою справою - крєатівом мислевірусів та спробами втілити їх в життя    Бабло мені теж пофіг, бо все, що потрібно нормальній дорослій людині для забезпечення власних матеріальних потреб та потреб дітей - у мене є. То на кого я повинна зважати, діючи так, як підказує мені моє дао?  
Дружба є найвищою цінністю для мене, а боягузство - найстрашнішим гріхом. І інших людей я завжди оцінюю, виходячи саме з цього. Можливо, це неправильно, але поки що себе виправдовує  

Я люблю своїх друзів, навіть якщо вони роблять те, що я вважаю неправильним. Сподіваюсь, вони відповідають мені взаємністю...



Oct. 3rd, 2006

08:09 pm - Я таки зустрілася з Цушком    
   

Півгодини читала йому лекцію про важливість наявності титулів на будь-яку власність    
Він кивав та погоджувався   ))
Ще трохи потринділи за життя  
Я отримала пропозицію піти до нього у помічники та халявно юзати його депутатський мандат для проштовхування будь-яких суспільно-корисних законопроектів    Схиляюся до прийняття цієї пропозиції  
Також він передавав привіт одеситам з "НАДО"  

Я таки схиляюся до думки, що у більшості випадків проштовхування всіляких маразматичних законопроектів, за виключенням деяких "клінічних" - справа все-таки більше в ідіотизмі, ніж в злому умислі ;(((
Мотивую: тому що ці маразми є невигідними та незручними в тому числі і для тих, хто їх проштовхує  


------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 02.06.07 05:01.

В Сімферополі в районі Парку культури і відпочинку група громадян Росії (представники "російського казачества") та група громадян України (серед них - міський голова Г. Бабенко) планують "відкриття пам'ятного знака" на честь російської імператриці Єкатерини Другої.

Ніяких дозвільних документів на встановлення цього знаку - рішень Кабінету Міністрів України, Верховної Ради чи Ради міністрів Криму, місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування - не існує.

Тобто не дотримана жодна з процедур, що мають супроводжувати встановлення пам'ятників місцевого або національного значення (порядок описаний у Постанові Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. N 1181).

Окрім формальних ознак тотального правового нігілізму (коли міський голова всупереч Генплану міста власноруч встановлює нелегальні інсталяції), існує пряма загроза суспільній безпеці, громадянському спокою, а можливо -- і національній безпеці.

Декілька кримськотатарських та загальноукраїнських громадянських організацій вже заявили про свій рішучий намір не допустити встановлення інсталяції, з огляду на незаконність таких дій.

Їм, як очищується, протистоятимуть представники "Казачьего союзу" та "Союзу політработніков Червоної Армії", які в кількості біля 4 тисяч (!) осіб спеціально для цього приїхали з Росії та вже кілька днів знаходяться на території Криму.

Вірогідність бійки у разі проведення процедури інсталяції - майже стовідсоткова.

Вже зараз інсталяцію охороняє підрозділ "Беркут" та невідомі особи в цивільному, які представляються "приватною охороною".

Замість припиняти конфлікт, "Беркут" явно збирається (як виглядає станом на останні години 1 червня) стати на бік ініціаторів установки знаку.

У Прокуратуру АР Крим вже відправлено звернення депутатів різних рівнів та приватних осіб із проханням вжити заходів щодо не порушення законодавства. Наразі реакції Прокуратури Криму немає.

Закликаємо Вас та Ваших колег вжити негайних заходів для збереження законності та спокою в Криму.
[maidan.org.ua]

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 02.06.07 12:31.

Ливень сейсчас в Киеве! Сильный! А что там в регионах? Как обстановка?

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

1 червня близько 17:30 в лікарні Ганновера зупинилося серце українського міністра внутрішніх справ Васілія Цушка. Про це «Ukraine Daily» повідомило джерело в центральному апараті МВС. В прес-службі МВС повідомили, що не мають інформації з даного питання.


Нагадаємо, 31 травня у зв’язку з погіршенням здоров’я міністр внутрішніх справ Василій Цушко реанімаційним літаком був транспортований до німецької лікарні.

Тепер лишається чекати на оприлюднення довіреною особою Цушка анонсованих подробиць про його отруєння.

[www.uadaily.net]

Министерство внутренних дел Украины опровергает распространенную некоторыми СМИ информацию о якобы смерти главы МВД Василия Цушко.

Ранее ряд СМИ сообщили, что 1 июня около 17:30 у Цушко остановилось сердце в одной из больниц Ганновера. Сообщалось, что изданию Ukraine Daily об этом сказал источник в центральном аппарате МВД. По его словам, у министра остановилось сердце. В настоящее время проводятся реанимационные мероприятия, пишет Корреспондент.

Однако, как сообщил руководитель департамента по связям с общественностью МВД Константин Стогний в пятницу вечером, он только что по телефону разговаривал с Василием Цушко. "Министр просил передать, что он собирается пережить долгожителей", - сказал Стогний. Он еще раз подчеркнул, что Цушко была сделана операция, но не по лечению, а для диагностики заболевания.

В свою очередь в телефонном интервью адвокат Татьяна Монтян подтвердила, что Цушко жив, и процитировала его собственные слова относительно слухов о смерти: "Хрен вам! Не дождетесь!". Кроме того, информацию о якобы смерти Цушко опроверг член фракции Соцпартии Евгений Филиндаш.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета



Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 02.06.07 03:04.

Если и Таньку купили,то я ничего не понимаю в этой стране. Танька Монтян,и её тоже...

   





------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

Гиперсаркозинемия (hypersarcosinaemia; гипер- + саркозин + греч. haima кровь) — наследственная болезнь обмена веществ, обусловленная, по-видимому, дефектом фермента саркозиндегидрогена зы, характеризующаяся значительной задержкой физического и психического развития, тремором, увеличением содержания саркозина в крови; наследуется по аутосомно-рецессивному типу.


------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

   Мне понравилось. Даже о политике забыл,хоть и вспоминали.

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета

------------------------------------------------------------------
Рацію має сусідка, а пан має кулемета