Quote:

19 - 21 августа 1991 года Августовский путч.
 6 августа 1996 года Отряды боевиков атаковали Грозный. Через два дня под их контролем оказался весь город за исключением комплекса правительственных зданий, Ханкалы и аэропорта <Северный>. 31 августа заключён Хасавюртовский мир, официально завершивший Первую чеченскую кампанию.
 29 августа 1996 года При посадке в норвежском аэропорту <Лонгйир> на Шпицбергене разбился российский самолёт Ту-154. 141 человек погиб.
 17 августа 1998 года Российское правительство объявляет дефолт.
 7 августа 1999 года Вторжение боевиков в Республику Дагестан. Начало Второй чеченской кампании
 31 августа 1999 года Взрыв на Манежной площади.
 8 августа 2000 года Взрыв в подземном переходе на Пушкинской площади в Москве. Погибли 13 человек, 61 человек ранен.
 12 августа 2000 года Гибель АПЛ <Курск>. Погибло 118 человек.
 27 августа 2000 года Пожар на Останкинской телебашне.
 8 августа 2002 года Сильнейший ливневый циклон обрушился на Новороссийск. В городе и его окрестностях погибли 46 человек.
 19 августа 2002 года В результате ракетной атаки чеченских боевиков над Ханкалой был сбит транспортный Ми-26 Вооружённых Сил РФ, спланировавший на минное поле. Погибло 127 человек.
 1 августа 2003 года В Северной Осетии взорвано здание Моздокского госпиталя. Погибли 50 человек, 82 - ранены.
 30 августа 2003 года В водах Баренцева моря во время буксировки к месту утилизации затонула атомная подводная лодка К-159. Погибли девять человек.
 21 августа 2004 года Несколько сотен боевиков вошли в Грозный, атаковали РОВД Октябрьского района, обстреляли блокпост на площади Минутка. 78 человек погибли, около сотни получили ранения.
 24 августа 2004 года Взрывы самолётов Ту-154 и Ту-134 в воздухе над Тульской и Ростовской областями, осуществлённые террористками-смертницами. Погибли 90 человек.
 31 августа 2004 года Террористический акт у станции метро <Рижская>. Погибло более 10 человек, и ещё 50 получили ранения.
 21 августа 2006 года Взрыв на Черкизовском рынке в Москве. В результате взрыва погибли 14 человек, ранены 61 человек.
 22 августа 2006 года Авиакатастрофа рейса Анапа - Санкт-Петербург над Донецком, погибли 170 человек.
 13 августа 2007 года Авария поезда <Невский экспресс> в результате подрыва железнодорожного полотна.
 7 - 12 августа 2008 года Вооружённый конфликт в Южной Осетии.
 17 августа 2009 года Теракт у здания ОВД по Назрани и Назрановскому району Ингушетии. 25 человек погибли, 138 ранены.
 17 августа 2009 года Авария на Саяно-Шушенской ГЭС. Погибло 75 человек, ГЭС выведена из строя.
 
 
 таки ненадо быть таким суеверным - подумаешь совпадение...

Quote:

Международный суд ООН

Quote:

Класик української літератури розповів, чим самогон відрізняється від горілки:
 Вперше у житті я спробував алкоголь у сім років. І це був саме самогон. Я городська дитина, та батьки мене здали в село на Поділля. Й там у мене з’явилися старші друзі, їм було десь по 12–13. І вони між собою: а давай цьому фраєрові зара наллєм. Дали мені такий поминальний гранчак, і я з гордістю скажу, що півстакана я витягнув. По-перше, я цього хотів, по-друге, інакше б мене не поважали.
 
 Були такі часи, коли «казьонки» просто не було. 1919 рік, Махно, Гуляй-поле, дикий степ, треба випити, горілки немає – й що робити? Їхати на тачанках в Амстердам за нею? Краще вже самому вигнати.
 
 Одна з підвалин культури споживання самогонки в Україні – те, що люди давно курили вино. Давно вже помічено: якщо нема культури виноробства, то виходить повне лайно. Одного разу я пив туркменський портвейн і запам’ятав це на все життя. Виноград гарний, але оперують ним мусульмани – ну яка в мусульман, котрим заборонено вживати алкоголь, може бути традиція виробництва портвейну? Женуть з усього. З цукру (на Полтавщині це називається «гнати з сахарю»), з картоплі, з буряка. Буряк – це штука, яку треба відчувати. Колись у лихоліття на початку 1990-х я побачив один продукт і навряд чи він був державним. Називався цей напій «Три гички»: пляшка, що закорковувалася, як пиво, на етикетці був зображений козак, якого душив зелений триголовий змій, а зверху був намальований буряк із трьома гичками. А всередині була буряківка, сама натуральна. Цей запах ні з чим не можливо сплутати. Що я знаю точно – не можна купувати самогон у невідомих людей. Не можна також купувати самогон на базарі. Якось ми з кумом купили чачу в одному селі в Абхазії, на базарі. Кум рівно через 30 хвилин упав головою об цемент, і я його потім обливав водою, а мене не взяло. Зате через годину, коли я вигулював кума й ми сіли на «скамєйку», я не зміг встати. Тобто кумові подіяло на ноги, а мені на голову – таким чином ми з’ясували, що ми різні люди.
 
 Не ясно, що вони туди кладуть. «Зачастую» кладуть х…-зна що – карбід навіть – щоб більше розбирало. В мене на Полтавщині єсть хатинка, куди я часто їджу. Там живе один мій друг, який мене лає за те, що я купую самогонку. Купи, каже, «казьонку», бо вони ту самогонку роблять, може, з якихось там кислихтрусів. Старий, кажу, з яких трусів? Я ж точно знаю, в кого я купую, й ці люди, по-перше, мені таку самогонку продавати не будуть, а по-друге, не будуть її таку робити. На що він так саркастично каже: ну, як знаєш. Бо він, як кожен хохол, вірить тільки в свою самогонку, а продукцію свого сусіда лає. Похвалити чиюсь самогонку в присутності людини, яка теж жене – неетичний вчинок. Бо кожен думає, що саме він робить найкращу самогонку. Й можливо, всі вони праві.
 
 У Києві самогон став актуальним під час горбачовського «прогібішна». Мої друзі на Подолі знали, куди звертатися. Ти заходив у кімнату й перше, що бачив – такий килимок на стіні, який зображував сцену: кацапи їдуть на тройці взимку, а вовки, які чисельно переважають кацапів, намагаються їх наздогнати і це в них майже виходить. А поки ти вивчав цей килимок, хазяйка, шльопаючи капцями, приносила тобі мутну бутиль. Але там треба було мати рекомендацію, інакше не пускали. Пароль звучав так: «Тьотя Соня, я от Міші!» Казенну горілку тоді неможливо було дістати – це міг зробити тільки Міша Андрєєв, але він геній. Самогонка не потребує охолодження. Хороша самогонка п’ється теплою й навіть втрачає, якщо її охолоджуєш. Є любителі теплого саке, є – охолодженого, а от самогонка ідеальна, коли вона кімнатної температури. Ще один важливий момент: самогон точно має бути міцнішим за традиційні 40 градусів.
 
 Звичайно ж, самогонка потребує столу. Та закуска не є принциповою – це річ індивідуальна. Хто що любить. Гаряче, холодне, будь-що. Тому українці, хоч і хочуть звикнути до віскі та перейняти всі ці понти, все одно питимуть самогонку. Бо ти ж не будеш пити віскі й заїдати його солоним огірком, м’ясом і картоплею. В окремих селах досі розділяють горілку на казенну й домашню. Це підкреслює дух незалежності нашого народу. Бо якщо держава наїб…ться, то що – не пить зовсім? Правда, й «казьонки» як такої вже немає, і це добре. Бо найстрашніше, по-моєму – це однакова горілка в усіх магазинах, яку пити неможливо. Народ наш не концентрується суто на горілці. Мій сусід Льоха робить домашні наливки: абрикосівку, вишнівку, малинівку. Правда, якщо його дружина похвалить наливку куми, Льоха дуже образиться. Бо для нього це мистецтво: 45 абрикосок, стільки-то спирту… Взагалі, вигнати можна з будь-чого, головне – щоб це робив майстер.
 
 У Скандинавії точно можна купити самогон у незнайомої людини. От, приміром, горілку шведську я не люблю, бо вона дуже стерильна. Ти не відчуваєш її на смак, а місцевий самогон відчуваєш. Вони його роблять так само якісно, як Volvo чи Ericsson. Уся складність у тому, що половина країни жене, а продати не може, бо за продаж – тюрма. Інша ж половина хоче випити. Й тому мрія кожного шведа – вийти на стабільного дистриб’ютора самогону. Бо якщо ти маєш свого дистриб’ютора, ти не залежиш від пи…ватої державної політики. Народові неможливо поставити паркан проти його переможної ходи вперед. Все одно в цьому паркані він зробить дірку.
 
 Відповіді на питання «Пити чи не пити» немає. Алкоголіками не стають, ними народжуються. Я розмовляв на цю тему з одним перфектним спеціалістом із Новосибірська – і цей лікар мені пояснив, що в одних людей у крові є фермент, який розкладає алкоголь, а в інших – немає. От і все. «Якщо у вас усе нормально, – казав цей лікар, – то пийте, тільки не сурогат». А якщо ненормально, якщо ваша печінка алкоголь не розкладає, тоді залишається взагалі не пити.
 Лесь Подерв‘янський, «Український Тиждень»