Для оК! Дебил, в списке Великих украинцев другой Лысенко - Николай, композитор.
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 04/29/2008 23:57 користувачем Урфин.

Re: По поводу оператора Utel
 US [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    29 Apr 2008 16:38
 IP/Host: 92.49.200.---
 На піплах дешевше
 Швидкість реально 400-500 кб/с
 Скайп ще не використосвував  
 ___________________ ___________________ ___
 
 Скайп работает как часики.

Пиплнет дешевле, имхо. Скорость неплохая. Пользуюсь с октября 2007 через PCMCIA модем. Скорее доволен. Глюков немного.

Пиплнет дешевле, имхо. Скорость неплохая. Пользуюсь с октября 2007 через PCMCIA модем. Скорее доволен. Глюков немоного.

БылЛеонтьев - Константин

[ukrlife.org]
    
 
 Ігор ЛОСЄВ
 ЯВИЩЕ "БАНДЕРОФОБІЇ" В РОСІЙСЬКІЙ СВІДОМОСТІ
 
 "Мені не доводилося зустрічати більших консерваторів у національному питанні, ніж росіяни..."'
 Явище, про котре йтиметься в цій статті, належить до числа фундаментальних, базових конструкцій російської ментальности в її ставленні до України та українців. "Бандєровщина" в російській свідомості має мало спільного з бандерівщиною як реальним феноменом української історії. Можна навіть говорити про специфічну російську модель тлумачення цього руху, модель, яка через свої численні ірраціональні елементи дає всі підстави визначати її як міф, складову інших російських міфів на українську тематику2. Ставлення до українського національного руху в колах навіть освічених і ліберальних російських інтелігентів залишається на рівні суто пропагандистському, що змушує згадувати часи радянського Агітпропа з його "об'єктивним" і "науковим" "дослідженням" поглядів ідейних супротивників. Великим поступом в осмисленні цього явища російською свідомістю було б забуття бодай істерично-звинувачувального тону, що панує практично в усіх російських текстах, навіть тих, котрі мають претензію на академічність. У цій свідомості, а ще більше підсвідомості, історична реальність перетворилася на символ, що живе своїм автономним від істини життям. Цей символ надзвичайно активно використовується у багатьох публікаціях, що мають за мету створювати негативний імідж України, окремих її регіонів та політичних сил.
 На теренах самої України цей символ є наріжним каменем усієї пропаганди лівих та проросійських партій і організацій, що має прислужитися меті протиставлення західних і східних регіонів держави, залякування російського та російськомовного населення сходу і півдня якоюсь жахливою, жорстокою, невідомою, а тому ще страшнішою силою. Над створенням цього символу працював величезний загін комуністичних пропагандистів протягом останніх 60 років, і ця робота не припиняється й донині. У сучасній Росії поки що не зафіксовано серйозних спроб неупереджено розібратися в цих фактах української історії.
 "Бандєровєц" постає у сприйнятті пересічного росіянина на підсвідомому рівні як свого роду "анти-ідеал" України, як живе втілення "поганої України" на відміну від ідеалу від доброї України-Малоросії, що перебуває під цілковитим політичним і духовним контролем Москви, незалежно від формального статусу чи то провінції Росії, чи то протекторату її, чи то "самостійної"" держави, рівень самостійности котрої визначається тією-таки Москвою. Це, так би мовити, модель найгірших рис українця, як їх собі уявляє російська свідомість. Тип антиросійський за визначенням, саме через своє українство, через максимально різкий і непоступливий прояв, маніфестацію свого українства у формах, що принципово за своїм характером зіставні з формами демонстрації "російськости" росіянином як представником державного народу. Проте така поведінка українця, що є віддзеркаленням поведінки росіянина, поляка, німця, угорця як носіїв національної самодостатности, сприймається росіянином з його усталеними уявленнями про "норму" для українців як виклик і агресія, принаймні як потенційна загроза. Це, своєю чергою, викликає агресію з боку носія російської свідомости, котру він вважає спровокованою. Спровокованою самим лише фактом існування такого "аномального" українського типажу. Власна національна агресивність у такий спосіб екстраполюється на іншого, що посилює відчуття загрози та незахищености. Це дуже своєрідна мазохістська агресивність, коли саме джерело агресії почувається жертвою, яка потребує захисту та співчуття, коли в ролі "перпетум мобіле" афесивности виступають штучно збуджений страх і комплекс гострого, хоча й не виправданого реальними обставинами, жалю до себе. Яскравою ілюстрацією до цієї тези може бути ситуація з "російськомовними" за межами Російської Федерації та її висвітлення засобами масової інформації цієї країни з нескінченними скаргами на "утиски" та "переслідування". "Бандєровєц" сприймається багатьма росіянами як метафізична, майже маніхейська загроза з боку синів темряви. Проте участь реальних бандерівців у формуванні таких уявлень була досить мінімальною, решту зробила сама російська свідомість із її специфічними, створеними такою ж специфічною історією, особливостями. Дещо про ці особливості можна інколи прочитати й у російських дослідників: ".. .на цьому камені вільно обраних несвободи і деспотизму будувалася майбутня Росія. Потім зміцнилися сільські громади, що відродили племенний диктат більшости і зневагу до особистости, маніхейський жорстокий поділ світу на "наших" і "ненаших" і відповідно подвійну мораль і норми співжиття (для своїх і чужих). Тобто, за суттю, аморалізм, що став поступово однією з найдивовижніших національно-психологічних рис, котрі вже справді "аршином общім нє ізмєріть". Сюди ж належить нігілістичне ставлення до приватної власности, завдяки якому марксизм, що був широко відомий у Європі, зміг укоренитися і зрости як сучкувате дерево більшовизму лише в Росії. Саме звідси, зазначав я в останніх працях, із суто психологічної схильности до архаїки - себто до консервації стародавніх колективно-підсвідомих стереотипів - виникають численні історичні й сучасні біди російського народу. І ще раз наголошую, походження і розвиток цих національних рис пояснюються зовсім не якоюсь расовою передвизначеністю.. . вони набуті в результаті того самого особливого російського шляху прогресу, наявність якого, здається, ніхто не заперечує"3.
 Російська свідомість легко визнає право народів на самовизначення, на антиколоніальну війну, коли йдеться про події, що не стосуються Росії. Росіяни охоче співчувають американським неграм, південноафриканськи м бурам, бенгальцям, бо це не накладає на них жодних зобов'язань щодо перегляду власної історії, а тим більше власних кордонів. Саме тому їм так важко признатися самим собі, що "бандєровщина" була звичайнісіньким національно-визвольним рухом. Адже це визнання вимагатиме й визначення місця й ролі росіян у цьому процесі. Таке визначення може бути тільки вельми некомпліментарним.
 Оскільки бандерівський рух був об'єктивно спрямований проти Росії як держави і політичного режиму, був ефективним, добре організованим, послідовним і непримиренним, від якого не можна було відкупитися черговим протекторатом чи домініоном, "союзом" чи "стратегічним партнерством" -залишався тільки шлях його демонізації, хоча типологічне бандерівський рух не відрізнявся принципово від антифранцузького руху в Алжирі чи антианглійського в Ірландії. Цікаво, що аналогічні спроби демонізувати національно-визвольний рух спостерігаються у Чечні за такою ж схемою (російські чиновники невипадково заявляють, що на цій території застосовуватимуться методи, вдо були апробовані у Західній Україні у 40-50-ті роки).
 Схема справді повторює "антибандерівську": звинувачення чеченських повстанців у прислужництві зарубіжним ісламським фундаменталістам (ОУН-УПА у прислужництві німецьким окупантам, пізніше західному імперіалізмові та співпраці з бандитсько-кримінальними елементами: найманцями з усіх-усюд і т. д. Звинувачують Чечню у змові проти Росії та агресії (ОУН-УПА теж  розглядалася Агітпропом як загроза не лише частині території, а всій державі). Зосереджують увагу на неминучих ексцесах будь-якої збройної боротьби, причому тільки на ексцесах однієї сторони, чеченської, вважаючи ексцеси (часто значно жорстокіші й невиправдані) з російського боку чимось прийнятним і майже законним. Саме так у Росії й досі розглядають дії військ НКВД-МҐБ у Західній Україні, численні вбивства і депортації мирного населення. Ба більше, ці дії вважаються зразком для наслідування в нинішній кавказькій війні.
 Уявлення широкого російського загалу про епопею ОУН-УПА зводяться до сукупности міфологем: українсько-німецькі націоналісти, співпраця з гітлерівським режимом, звірства, патологічна русофобія. Елемент невігластва, що свідомо формувався Агітпропом, тут, безперечно, присутній. Про це свідчить той факт, що навіть, здавалося б, професійні "борці з бандерівщиною" зазвичай не можуть назвати імена діячів цього руху, крім, звісно, самого Степана Бандери, абсолютно не поінформовані щодо конкретних подій, документів і т. ін. Це фобія невідомого, а тому й ще жахливішого. Однак значна частина цього загалу, насамперед ветерани Червоної армії, принципово й не бажають знати факти, адже ці факти можуть зруйнувати звичний і зручний міф, спонукаючи до розриву з улюбленими фетишами свідомости, позбавляючи духовного комфорту сталости догм і забобон.
 Цей більше ніж сумнівний у своїй основі образ "бандєровца", який має викликати страх, ненависть й огиду на рівні фізіологічних рефлексів, якнайкраще надається до нинішньої антиукраїнської пропаганди як свого роду "страшилка" для етнічних росіян у Російській Федерації та Україні і для певної частини українців Сходу й Півдня. Це полегшується тим, що в цих регіонах тлумачення історії українського національно-визвольного руху віддано на відкуп лівим та проросійським організаціям, для котрих цей рух - не лише зосередження всіх людських вад, а й явище вузько-регіональне, західне, галицьке, абсолютно чуже Донбасу, Слобожанщині, Таврії. У їх тлумаченні, як і в більшості російських публікацій (практично в усіх), бандерівці постають як майстри найвишуканіших тортур (хоча насправді саме вони часто були жертвами таких), як носії звірячих інстинктів, фахівці з усіляких знущань із росіян, євреїв та поляків. Два останні етноси навряд чи викликають щире співчуття пропагандистів, але обов'язково додаються для надання бандерівським "звірствам" більшої універсальности. Водночас усі жорстокості проти членів ОУН-УПА та мирного населення послідовно замовчуються. Бо їх визнання теж сприятиме руйнації "антибандерівського міфу". Відповідність цього абсолютно негативного образу реальности - питання поза обговоренням у російській історичній науці, не кажучи вже про публіцистику. І це незважаючи на те, що сьогодні існує можливість доступу до багатьох автентичних джерел.
 Образ "бандєровца" в російській свідомості майже повністю збігається з образом галичанина, який сприймається як західний, католицький, чужий решті України тип, як спокусник "проросійського" за визначенням українського народу. Галичани абсолютно суперечать усім російським догмам щодо України, що викликає обурення й ворожість більшости російського загалу. Західні українці виявилися твердішим і непоступливішим людським матеріалом, ніж їхні східні брати, яким політичні умови не давали можливости перейти від стадії етнографічної маси до стадії нації. "Західняки" очевидно не надавалися до русифікації (насамперед ментальної), були відпорні щодо слов'янофільської та інтернаціональної пропаганди, релігійні, вміли чітко формулювати свої цілі й національні вимоги. Себто вони уособлювали всі ті риси, котрі російська свідомість так не хотіла бачити в українцях. Галичани справляли враження представників розвинутої європейської нації, якої за московськими проектами не повинно бути в Україні. Рівень їх національної свідомости був із точки зору керівництва СРСР зависокий. Саме це в радянські часи викликало підозри та недовір’я до виходців із Західної України, навіть якщо то були пересічні носії компартійних поглядів. Галичанинові було практично неможливо потрапити на верхівку партійного олімпу УРСР.
 Таке ставлення російської громадської думки (як правило, дуже негативне) пов'язане, серед інших причин, також із тим, що російська ментальність (і елементарна, і масова) сприймає високий рівень української національної свідомости як шовіністичну русофобію, нормою ж уважає майже повну відсутність національної свідомости. Росіяни схильні приписувати "бандєровцам" ту ворожість до себе, яку вони самі відчувають до свідомих у національному сенсі українців, і тоді теза "ми їх ненавидимо" міняється на зручнішу й психологічно виграшнішу - "вони нас ненавидять".
 Тут слід звернути увагу на деякі специфічні етнопсихокомплекси росіян. Російська громадськість любить обговорювати ворожі почуття інших народів щодо росіян, проте всіляко ухиляється від обговорення й аналізу власної ворожости до інших: євреїв, татар, кавказців, українців, прибалтів, часто-густо свідомо підміняючи серйозний рівень розгляду примітивними клоунадами із запевненнями "простих людей" про свою любов до сусіда-інородця, чи зворушливою історією взаємин окремого росіянина та окремого неросіянина, що аж ніяк не знімає з порядку денного необхідности глибокого і чесного аналізу взаємин народів.
 Галичани самою своєю ментальністю ображали особливий колоніальний комплекс росіян - жагу любови та вдячносте з боку підкорених народів. Росіянин на етнічних землях "інородців" не хотів і не міг почуватися тим, ким він і був -колонізатором і асимілятором, а волів почуватися носієм прогресу, цивілізації та благодійносте. І якщо на Сході, в Азії, в такій настанові ще був якийсь мінімальний сенс: "Росія справді відіграє прогресивну роль щодо Сходу. Незважаючи на всю підлість та слов'янський бруд, панування Росії відіграє цивілізаторську роль для Чорного та Каспійського морів і Центральної Азії, для башкирів і татар"4, то в Західній Україні культурний рівень пересічного росіянина (передовсім побутовий), його вихованість та поведінка аж ніяк не могли правити за взірець для корінного населення.
 Щоправда, інколи деякі російські мислителі таки ж усвідомлювали, що їхні сподівання на вдячність народів, котрі хотілося б тримати під постійним контролем, цілком марні. І це усвідомлення породжувало недобрі почуття до об'єкта можливої політичної "благодійности", до тих, хто мав зухвалість претендувати на власні інтереси і своє особливе бачення історії. Найрепрезентативніш е цей комплекс ображености кращих почуттів проявився у Ф. М. Достоєвського, в політичному аспекті - переконаного великодержавника і панрусиста, котрий, проте, не цурався й слов'янофільської риторики: "Не буде в Росії, і ніколи ще не було, таких ненависників, заздрісників, наклепників і навіть явних ворогів, як усі ці слов'янські племена, як тільки Росія їх визволить, а Європа погодиться визнати їх визволеними"5. У письменника йшлося про сербів, болгар, чорногорців, котрі справді були не від того, щоб скористатися російською військовою потугою для розв'язання власних національних проблем в Османській імперії. Але це зовсім не означало, що вони хочуть стати сателітами Російської імперії. Вони вважали за краще керуватися у своїй політиці власними уподобаннями; часто це вимагало від південних слов'ян орієтуватися не на Петербург, а на Відень чи ерлін, що знову ж таки викликало образу й розчарування російської громадськости, котра за всієї своєї романтичности в політичному сенсі була надзвичайно корисливою і за кожний акт "геополітичного альтруїзму" у вигляді чергового визволення" вимагала розрахунку. Зовсім іншою була ситуація Західної України 40-50-х років, коли перспектива радянського "визволення" У галичан, які вже    встигли ознайомитися з цією системою і цією культурою 1939 року, викликала жах і відчай.
 У ставленні російської громадськости до українського національно-визвольного руху можна завважити певну культурно-психологічну особливість, котру визначив той-таки Достоєвський, який сказав, що люди завжди ненавидять тих, кому вони зробили зле. Адже російській свідомості, над котрою тяжіють (згадаймо точку зору В. Возгріна) старовинні племенні комплекси поділу світу на систему "свій -чужий", а відповідно й моралі на мораль для своїх і чужих, невимовно важко визнати тих, хто був об'єктивно проти Росії, проти її військ і при цьому мав рацію, а дії його були етично справедливі та історично виправдані. Для російської свідомости той, хто був проти "священної держави", як вона визначена в останньому варіанті гімну Російської Федерації, не може бути виправданим, хоч би якими мотивами він керувався, хоч які б об'єктивні обставини свідчили на його користь. Зрештою, визнати історичну справедливість українського національно-визвольного руху 40 - 50-х років на західних землях означає необхідність (логічну й моральну) засудити самих себе.
 І тут постає питання про російську вину. Відомо, як тяжко розв'язувала питання національної вини німецька свідомість по Другій світовій війні. Вона його розв'язала, внаслідок чого німецька земля більше не є джерелом агресії.
 У Росії навіть постановка питання про російську вину сприймається як русофобія і національна зрада. Значною мірою ситуація складалася історично. Коли після 1917 року, засуджуючи тюрму народів, Російську імперію, довелося сказати про численні злочини проти них, то виявилося, що російський народ жодного відношення до цих гріхів не має - у всьому винний царизм (щоправда, більшовики не додумалися сказати, що саме російський народ більше за всіх постраждав від самодержавства). Коли після 1991 р. довелося сказати про нищення неросійських народів, депортації, утиски, русифікацію, то з'ясувалося, що російський народ знову не може відповідати - у всьому винні комуністи, від яких більше за всіх, звичайно ж, постраждали росіяни. І навіть коли постало питання про відповідальність за першу чеченську війну 1994 - 1996 рр., було заявлено, що в усьому винні єльцинські демократи.
 Така гротесковість ситуації здивувала й деяких російських інтелектуалів: "Тезу про "державотворчі функції" російського народу сьогодні прийнято практично всіма політичними течіями і, зокрема, утверджується всім пафосом маніфесту, що розглядається*, який одначе приписує всі біди Росії згубному впливові абстрактних руйнівників, названих більшовиками.
 
 * “Манифест демократов-государственников” - спроба окремих російських політиків та громадських діячів обєднати демократію з російським шовінізмом. - Авт.
 
 Але, скажіть заради Бога, хіба не повинен "державотворчий народ" хоча б якось відповідати перед самим собою за ту державу, котру він "утворює"?6.
 У російській свідомості існує своєрідний страх перед каяттям, перед визначенням своєї вини, що взагалі-то дивно для народу, котрий вважає себе • християнським. Натомість дуже розвинений рефлекс звинувачення інших, які дуже рідко сприймаються як рівні з росіянами у своїх почуттях, пережи­ваннях і стражданнях. Над усе це проявилося в останніх виступах Олександра Солженіцина, де глибоке співчуття і співпереживання з росіянами поєднуються з абсолютно глухою байдужістю до внутрішнього духовного світу неросіян, до їхнього болю, що сприймається письменником як щось за визначенням несуттєве і не гідне уваги. Ідея Ф. М. Достоєвського "про всесвітню чуй­ність" росіян на цьому тлі все більше справляє враження звичайної пропагандистської ідеологеми, покликаної приховати принциповий російський етноцентризм, що й пов'язаний з нездатністю до каяття, особливо перед "чужими".
 Нам здається, що саме це мав на увазі російський філософ культури Георгій Федотов: "Чому Росія - християнська Росія забула про покаяння? Я кажу про покаяння національне, звичайно. Чи було коли-небудь християнське покоління, християнський народ, котрий перед лицем історичних катастроф не вбачав у них караючої руки, не зводив би порахунки із власним сумлінням?.. А в православній Росії не знайшлося пророчого звинувачувального голосу, котрий показав би нашу вину в нашій загибелі. Ця нечутливість національної совісти сама собою є найсильнішим симптомом хвороби". І далі: ".. .той сказ, та одержимість люті, що сьогодні спрямовані на розбудову класового і безбожного інтернаціоналізму, завтра будуть спрямовані на створення національної і православної Росії. Який жах!"7.
 Цю тему продовжує і наш сучасник, який ототожнює себе з російською культурою і долею: "Нездатність усвідомити власну поразку і зробити з неї необхідні висновки дається взнаки у незжитій заздрісній ненависті до сусідів, котра якщо й міняється на щось, то хіба тільки на глухе роздратування і лють до самих себе, але ніяк не на (природне, здавалося б, у цій ситуації) почуття національного каяття. Складається враження, що, не усвідомивши по-справжньому власну вину, національну причетність до огидних історичних діянь, ми вже стурбовані найбільше тим, як би свого гіпотетичного "комплексу вини" позбутися...
 ...Не може бути визнане терпимим моральне становище країни, сусіди якої найбільш за все стурбовані тим, як би опинитися від неї подалі: абсолютно очевидно, що справа тут не у віроломстві сусідів, а в чомусь внутрішньому, своєму"8.
 Російський "міф бандєровщини" нічого не розповідає про це героїчне явище української історії, але дуже багато може розповісти про специфічні національні хвороби російської свідомости.
   
 
 ' Д. Донцов. "Еще о русском либерализме" // Украинская жизнь. 1912. № 10. С. 84.
 2 Див. /. В. Лосєв. Галицький міф у сучасному російському "українознавстві" // Культурологічні студії. Збірник наукових праць Університету "Києво-Могилянська академія". Випуск II. Київ, 1999.
 3 Возгрин В. Беру свои слова обратно // Голос Крьіма. № 23. 13 июня 1997. * Маркс К., Знгельс Ф. Собрание сочинений. II изд. Т. 27. С. 241.
 5 Достоевский Ф. Одно совсем особое словцо о славянах, которое мне давно хотелось сказать // ПСС. В ЗО т. Л.: Наука. Л. О. 1984. Т. 26. С. 78.
 6 Туманив Б. В мировое сообщество со своим пулеметом // Новое время. 1997. № 42. С. 11.
 7 Федотов Г. О национальном покаянии // Федотов Г. Судьба й грехи России:
 избранньїе статьи по философии русской истории й культурьі. В 4 т. С-П., 1991. Т. 2. С. 47-48.
 8 Малахов В. Идентичность, диалог, ответственность: о философии нашего общения // Дружба народов. 1998. № 11. С. 162-163.
 
 Щомісячний часопис незалежної української думки “Сучасність”, квітень 2001 р.

Бригадники опустулись настолько низко, что воюют уже с Церквями. А на каком основаниии? Как может считаться каноничной РПЦ, где патриарха не было 200 с лишним лет, а чиновников в Синод назначал император? Многие из них даже не имели сана!!! Не смешите, Третий Рим. Вы хоть историю РПЦ когда-нибудь читали? А поддевать греко-католиков - это вообще идиотизм. Подденьте еще и католиков за то, что они Кремлю не подчинены. Непорядочек, блин.  
 Гнусные бригадники могут изгадить даже светлый праздник Воскресения Христового. Мрази

левонских рыцарей    Вах! Пышытэ йещо!

Знаете, по-моему, открытка просто богохульная! Кем Горбаль себя считает?

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Іскандер Білодід [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 04:02
 IP/Host: ---.pool.ukrtel.net
 
     Quote:
     Урфин
     я считаю своим долгом найти и опубликовать информацию про настоящих современных русских фашистов и нацистов.
 
 
 в цьому я з вами союзник.    
 
 Дякую. Йду спати. Далі буде. Добраніч.

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  
 Варвара [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:52
 IP/Host: ---.dip.t-dialin.net
 Урфин Написав:
 -------------------------------------------------------
 >
 > Варвара, да они и при Кучме отлично работали... И журнал "Персонал" издавался. Про
 > русских нацистов я уже писал выше - толпы бругадников разводят ветки про УПА и
 > Шухевича, "укронациков" на украинских форумах, в то время, как в их стране нацизм
 > растет и крепнет, день ото дня набирая силы. С нашими нациками мы сами разберемся,
 > без "братской" помощи.
 
 Да я ж не спорю, истоки и корни антисемитизма в Украине не при Кучме начались, и не при Ющенко закончились бы.
 Но я иначе поняла тему. Не надо в чужом глазу ни бренен, ни соринок искать. За собой надо следить, у нас и самих еще работы дай Боже.
 Тогда и с УПА, Шухевичем и нациками таки сами разберемся, без очередного косяка    
 
 ___________________ ___________________ __________________
 
 Зачем бездумно повторять бредни расейской и совейской пропаганды, будто Шухевич и УПА - нацисты. Сотрудничали - да, но нацисты - нет.
 
 
 Легіон [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:58
 IP/Host: ---.nikopol.net
 Російський нацизм на порядки небезпечніший за український хоча б тому, що в Росії є ядерна зброя і поширені імперіалістичні настрої.  
 
 Это точно. Дубинко ядерная им покоя не дает. Натирает, видать

Искандер, уровень поддержки нациков в Украине виден по выборам. Скоко у тягнибока? 0,8%? То-то же. А вот когда наши северные "братья" толпами валят на украинские форумы и рассказывают про фашистов/нацистов - бандеровцев (кстати, чего мельниковцев забыли?  ), меня это злит. Выходит, все, кто воевал против России - фашист, тот, кто трактует историю не так, как это угодно находящимся в данный момент у власти в Кремле - враг - я считаю своим долгом найти и опубликовать информацию про настоящих современных русских фашистов и нацистов. Правда, на украинском форуме. Но раз уж бригадники тут бывают часто, пусть почитают про своих братьев по разуму

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Легіон [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:48
 IP/Host: ---.nikopol.net
 svlady Написав:
 -------------------------------------------------------
 > Какие ж москали страшные!    Как татаро-монгольские лошади. Вот откуда,
 > оказывается, их родословная происходит.
 
 Прохання монголів не ображати. Вони завойовували усіх, незалежно від національностей. Інтенаціоналісти стародавні. А наці - це закомплексоване бидло, незалежно від національності.  
 ___________________ __________________
 
 Коротше, коні не винні  

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Варвара [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:29
 IP/Host: ---.dip.t-dialin.net
 
 
 Да я вас умоляю,_своих_желающих, помимо бригадных, тоже найдется немало.
 А если магазины и издательство МАУП и дальше работают, плохо конечно, но в таких полудействиях весь Ющенко
 ___________________ ___________________ _____
 
 Варвара, да они и при Кучме отлично работали... И журнал "Персонал" издавался. Про русских нацистов я уже писал выше - толпы бругадников разводят ветки про УПА и Шухевича, "укронациков" на украинских форумах, в то время, как в их стране нацизм растет и крепнет, день ото  дня набирая силы. С нашими нациками мы сами разберемся, без "братской" помощи.

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Happy_Life [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:23
 IP/Host: ---.volia.net
 Урфин Написав:
 -------------------------------------------------------
 
 > МАУП же прикрыли вроде, не?
 >
 > Так что может идеалогической верхушки у наших антисемитов может и не стало, но нa
 > бытовом уровне пока падлюк хватает  
 > ___________________ ____________
 >
 > Это, к сожалению, правда.  Но у нас таких сайтов пока нет  А разве МАУП прикрыли?
 > Кажись, нет. Магазинчики их книжные стоят пока...  
 
 Частенько проїзжаю по Червонозоряному проспекту. Щоразу спостерігаю, як на в`зді до МАУП вісить закатоване тіло єврейського хлопчика (кожного разу нового), а навколо нього по лікоть у крові стоять студенти та викладачі МАУП. Дике місце. Звірі. І все під наглядом "Беркуту"! А щоночі з МАУПУ виходять карателі під керівництвом відомих палестинських те рористів і розстрілюють на місці всіх інородців, що спіймали гаву і не встигли сховатися.  
 
 Улыбнуло. Пол года назад МАУП еще работал. Самое прикольное - у них в библиотеке висели портреты Давида бен Гуриона, Голды Меир, кажись еще и Зеева Жаботинского. Под ними была подпись: "ястребы еврейской культуры" (sic!)      
 
 ___________________ ___________________ ________________
 
 Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  
 
 Нове
 glavvrach morgulis [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:25
 IP/Host: ---.hsd1.va.comcast.net
 svlady Написав:
 -------------------------------------------------------
 > Какие ж москали страшные!    Как татаро-монгольские лошади. Вот откуда,
 > оказывается, их родословная происходит.
 
 
 вот вам пожалуйста реплика, которая демонстрирует, что русские нацики вынесенные в топик, вполне гармонично дополняются нациками украинскими
 
 Не, главврач, наши мелковаты - до рассейских не дотягивают. Масштаб не тот. Им нужна Великая Россия. А нашим - всего лишь свободная Украина. Вот вы, как трезво мыслящий человек, скажите, куда Шухевичу до Краснова или Шкуро браться, или до фон Паннвица браться куда?
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 04/26/2008 03:42 користувачем Урфин.

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Варвара [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:19
 IP/Host: ---.dip.t-dialin.net
 Урфин Написав:
 -------------------------------------------------------
 > Но у нас таких сайтов пока нет  А разве МАУП прикрыли?
 > Кажись, нет. Магазинчики их книжные стоят пока...  
 
 Да вроде Ющенко прикрыл МАУП год или два назад волевым решением (хоть один нормальный его поступок, как президента). Про книжные магазинчики ничего сказать не могу, не обращала внимание.
 А сайтов таких у нас пока вроде нет, но поднимите эту тему здесь во время наибольшей посещаемости - уверяю вас, желающих пройти тест можно будет в смирительных рубашках увозить    
 ___________________ ___________________ ____
 
 Это да, бригадные толпой повалят. А магазины МАУП есть, и издательство их работает

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Happy_Life [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 03:15
 IP/Host: ---.volia.net
 Sailor Написав:
 -------------------------------------------------------
 > Дебригадные?--------
 > Пялятся в зеркало…..
 
 Навіщо? Їх же Павловський на роботу приймав. Там усьо кошерно і без дзеркала.  
 ___________________ ___________________ ____
 
 Ну почему же Павловский? Лично Путин или Патрушев. Они-то, видать, исконно русские

А вот еще один плакат русских патриотов:
 
 
 Смерть русским нацистам!!!

А вот еще один плакат русских патриотов:
 
 
 Смерть русским нацистам!!!

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Варвара [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 02:52
 IP/Host: ---.dip.t-dialin.net
 Урфин Написав:
 -------------------------------------------------------
 > Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе.
 > Перлы рунета  Нове
 > Варвара [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
 > 26 Apr 2008 02:41
 > IP/Host: ---.dip.t-dialin.net
 > Да ладно, сдались вам бригадные. Своих антисемитов уже не осталось что ли?
 > ___________________ ___________________ __
 >
 > Маловато будет, они у нас не породистые. В Рассее покруче, посолиднее. У нас тока
 > МАУП есть, а у них - вона сколько!  
 
 МАУП же прикрыли вроде, не?
 
 Так что может идеалогической верхушки у наших антисемитов может и не стало, но нa бытовом уровне пока падлюк хватает  
 ___________________ ____________
 
 Это, к сожалению, правда.  Но у нас таких сайтов пока нет  А разве МАУП прикрыли? Кажись, нет. Магазинчики их книжные стоят пока...
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 04/26/2008 03:12 користувачем Урфин.

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  
 Гражданин [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 02:44
 IP/Host: 91.197.252.---
 Чому мовчить Медвєдєв?
 ___________________ ___________
 
 Він благодєнствує

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Варвара [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 02:41
 IP/Host: ---.dip.t-dialin.net
 Да ладно, сдались вам бригадные. Своих антисемитов уже не осталось что ли?  
 ___________________ ___________________ __
 
 Маловато будет, они у нас не породистые. В Рассее покруче, посолиднее. У нас тока МАУП есть, а у них - вона сколько!

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 svlady [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 02:38
 IP/Host: ---.pool.ukrtel.net
 Урфин Написав:
 -------------------------------------------------------
 > Дебригадные? Тревожно, может, пошли евреев выискивать?  
 
 Бригадные обнаружили у себя признаки и пошли стреляться    
 
 Страшная цена опечатки в инструкции.  
 ___________________ __________________
 
 Посмотрим, будет ли отток бригадничков на ФУПе  
 
 Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Турчинофф [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 02:38
 IP/Host: 81.23.24.---
 Я теперь буду спрашивать - Скажите, а вы случаем не из Театральных сред?  
 
 ___________________ ____________
 
 Все эти страсти вокруг Мельпомены до добра не доведут (с) д-р Груздев

Дебригадные? Тревожно, может, пошли евреев выискивать?

Re: Практическое пособие для исконно русских людей. Как отличить еврея.в толпе. Перлы рунета  Нове
 Sailor [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 02:30
 IP/Host: ---.pool.ukrtel.net
 А як відрізнити католика від православного?---------
 По гениталиям. У православного значительно длиннее…..
 ___________________ ___________________ _____
 
 Душевно, можно предлагать как заменитель penis enlargement pills  Денег срубим

А вот и ответы, чтобы русские патриоты не перепутали:  
 
 
 
 
 
 Этот и другие подобные сайты (про РОА и РОНА) спокойно существуют в зоне.ru
 
 Смерть русским нацистам!
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 04/26/2008 02:26 користувачем Урфин.

Особенно умиляет тест:
 
 
 
 
 
 
 
 
 [lindex.lenin.ru]

Блин, меня так достали рассуждения москаликів про укронациков, что впору показать им их истинное лицо, а кроме того, пусть и украинцы почитают, чем дышит северный сосед. Может, поймут что-нибудь.

Тихомиров М.В. (подключено)
 
 МЫ И ОНИ
 
 Предисловие
 
 В настоящее время этническое самосознание Русского народа под воздействием средств массовой информации, захваченных евреями, пропагандирующими общечеловеческие ценности, сильно подорвано. С сожалением приходится констатировать, что Русский народ, в своей массе, не в состоянии чётко определить для себя, кого считать русским, а кого нет. Досадно также, что даже среди русских националистов, безусловно желающих помочь Русскому народу в борьбе за выживание, не существует определённого мнения по данному вопросу. Ещё более печально осознавать тот факт, что те немногочисленные русские, национально-ориентированные организации, которые создались в последнее время, с лёгкостью впускают в свои ряды любого человека, произносящего правильные лозунги. Всё это создаёт почву для проникновения в ряды националистов всевозможных случайных людей, провокаторов, а также представителей другого, часто враждебного этноса. В центре любой русской национальной организации должны находиться только представители русского этноса.
 
 Аналогичные тенденции наблюдаются и при создании семьи. Семья лишь тогда имеет шанс стать полноценной, в ней лишь тогда будет царить мир и согласие, когда она будет основана на союзе двух близких по духу и крови людей.
 
 Кого же считать русским? Можно ли считать Русским человека, который наполовину или на четверть еврей, но который клянётся, что он — Русский? Ответ однозначен— нет! Такие люди не в состоянии до конца понять национальный менталитет, и, как следствие, они не могут и не будут действовать в соответствии с интересами Русского народа. В организациях они могут быть использованы только на второстепенной работе (и то при строгом контроле!), а из процесса создания Русской семьи они должны быть исключены.
 
 Данное пособие ставит своей задачей напомнить Русским людям о фенотипических особенностях Русских людей, а также обратить внимание на внешние отличия славян от евреев. Пособие построено таким образом, что в верхней части каждой страницы перечислены отличительные признаки славяно-русов, а в нижней части—евреев.
 
 СОДЕРЖАНИЕ
 
 Голова
 Нос
 Носовая перегородка
 Ухо
 Глаза
 Брови
 Рот
 Подбородок
 Волосы
 Мимика
 Особые приметы
 Проверь себя
 Ответы к задачам
 
 [lindex.lenin.ru]
 
 
 Слава Руси! Слава Руси! (повторять до опупения)

Re: «Великие украинцы» пахнут большими подтасовками Нове
 pecheneg [ Відповісти в приват ] [Ігнорувати]
    26 Apr 2008 01:34
 IP/Host: ---.skif.net
 Ingwar Написав:
 -------------------------------------------------------
 > pecheneg Написав:
 > -------------------------------------------------------
 > > Это понятно. И никто из Кремля не вякнет что Маннергейм фашист хотя он вместе с
 > > немцами держал в блокаде Ленинград. Куда там тому Шухевичу.
 > > И родился Маннергейм в Российской империи.  
 >
 > Так Путін свого часу у Фінляндії дуже навіть вшанував Маннергейма, квіти йому на
 > могилу приніс... Фошист, нє?
 
 ___________________ _________________
 
 Нииздивайтесь, нигадяи - ф Питире есть памятник Маннергейму, так шта ён - херой Рассеи, а вы глумитись, подлыя  
 
 Касаемо Бузины - энтот быдлописатель даже не могёт граматно из`ызнятьса па-русски: Не корректно задавать зрителям вопрос: кто более великий украинец
 
 Сцуко, маларос хероф

На РПЦ нет святости после упразднения патриаршества Петром 1. Прервалась библейская традиция.  Кто высвячивал (рукопологал) патриархов РПЦ? Православные, мля. Кацапы (см. Википедию). Я пойду в Кирилловскую - тогда, когда она строилась, ни кацапов, ни кулугуров не было.

Слово "робе" заводить мене у глухий кут. Це щось середнє між "робить" ї "раббі"?

Фокин - это душевно, но Масол, имхо, лучче. Мне само хвамилие ндравыться - Масол. А у Фокина - имя. Вот соединить  бы - и вышел идеальный премьер Витольд Масол. Гламурненько. С таким и в ЕС не стыдно

О, я уже вуйко! Для москаликiв это ругательство?  Эко вас плющит нипадеццки  Касательно миколяныча - хрена ли он делал на той конференции? Он политолух?

Известный украинский политолог Азаров...Клоуны...

   Умиляет, что статьи про Украину пишет чувак, абсолютно не понимающий украинских реалий. Взял бы, да и написал честно, что пророссийски настроенные граждане Украины голосуют за комми, ветрянку и гусский блок в Крыму. И их кол-во даже меньше, чем кол-во этнических русских, граждан Украины. Короче, халва форевер, сдобренная ложью для российского потребителя.

Моя подруга, врач-стоматолог рассказывала мне, что вирус СПИДа очень уязвим и за 10 минут гибнет при комнатной температуре, то есть даже если инструменты были плохо простерилизованы, пациенту опасность не угрожает. Опасность угрожает врачу,пока кровь пациента, больного спидом, еще свежая. А вот вирус гепатита С очень устойчив, гарантированно гибнет только после длительной стерилизации, и опасаться нужно именно его. З.Ы. От гепатита С помирают быстрее и крайне хреново

Блин, я понимаю, что Axle, как иностранец мог и ошибиться, не зная, что пиплнет - крупный cdma инет провайдер, но как экого может не знать модер?8( Давайте будем банить всех с pool.ukrtel.net

Бугага. Российские власти закрыли глаза на существование этого памятника. На открытии присутствовали иерархи РПЦ. Для Юрия - эти царские генералы верно служили Гитлеру, тогда как большинство белоэмигрантов не поддержали фашистов.

Радоница 2006 г. от Р.Х. Традиционная панихида по генералу Власову.
 Как и ныне, в течение многих лет, у памятника участникам Русского Освободительного Движения на кладбище при женском Ново-Дивеевском монастыре РПЦЗ в г. Спринг-Валлей (штат Нью-Йорк, США), служится панихида о генерале Андрее Андреевиче Власове, замученном в застенках Лубянки в августе 46-го, и его соратниках, бросивших вызов и погибших в неравной борьбе с безбожным большевизмом.
 В свете известного объединения с МП, эта панихида, возможно, будет последней…
  Будет ли?
 [ric.orthost.ru]
 Протоиерей Александр Киселев произносит слово во время одной из панихид.
 “...На одной из аллей этого исторического кладбища высится обелиск, посвященный генералу Власову и тем, кто воевал в рядах его Российской освободительной армии. В то воскресенье сразу после церковной службы состоялась панихида у памятника погибшим воинам РОА. "Упокой, Господи, души усопших раб Твоих..." Священники служили, хор пел, ветераны РОА, многие из которых опирались на палочки и костыли, стояли на душном нью-йоркском солнцепеке.
 Некоторых ветеранов власовского движения я "вычислил" еще в церкви. Высокий, слегка сутулый, в очках джентльмен стоял во время службы, расставив еще крепкие ноги, облаченные в мышиного цвета брюки, из-под которых выглядывали до блеска начищенные черные полуботинки. Наверное, так же он когда-то стоял в серых немецких галифе, заправленных в сапоги...
 Другой мужчина, несмотря на почтенный возраст, демонстрировал несомненную казачью стать: седой чуб, пытливые живые глаза…”
 
 “Спрашивают: Как относился генерал Власов к религии и церкви?
 Не желая влиять субъективной оценкой на сложившееся представление о покойном генерале, сыгравшем во время второй мировой войны историческую роль, я воздержусь от высказывания своего личного мнения и постараюсь по возможности точно передать то, что генерал, имя которого стало знаменем Русской Освободительной Борьбы, сам неоднократно высказывал по затронутому вопросу.
 А.А.Власов говорил: “Верить или не верить – это дело совести каждого человека и никто никого в этом не должен неволить. Тем более, что насилие над человеческой волей в корне противоречит христианскому учению. Я вполне понимаю и отдаю должное той большой и благородной роли, которую сыграли религия и церковь в истории русского народа, но полагаю, что, занимаясь обслуживанием религиозных потребностей народа, его воспитанием в культурно религиозном отношении и вопросами благотворительного характера, церковь не должна снисходить до вмешательства в политические и государственные дела, дабы тем самым сохранить свой высокий авторитет в глазах нашего народа, который, переживая большевистские гонения, остался глубоко религиозным...”
 В дополнение к сказанному я позволю себе напомнить о первом приёме Митрополита Анастасия; Председателя Архиерейского Синода, генералом Власовым в Берлине в 1944 г.
 Однажды Митрополит Серафим сообщил мне о том, что Митрополит Анастасий, приехавший в Берлину выразил желание видеться с генералом Власовым. Я немедленно доложил генералу об этом. Андрей Андреевич, выслушав, поручил мне сейчас же поехать к Митрополиту Анастасию и доложить ему следующее: “Владыка, ген. Власов узнал о Вашем приезде в Берлин и очень хотел бы посетить Вас, но тяжёлое положение, в котором он находится, и сложная политическая обстановка не позволяют ему выезжать и делить визиты. Генерал просит извинить его. Но, если бы Вы, Владыка, нашли для себя удобным и возможным его навестить, то генерал был бы Вам очень благодарен”.
 В тот же день Митрополит Анастасий в сопровождении Митрополита Серафима выехал в Далем. Подъехав к вилле на Кибицвег 9, в которой находился штаб ген. Власова, мы увидели выстроенный перед виллой почетный караул для встречи Митрополита.
 Как только Митрополит Анастасий вышел из автомобиля, строй взял на караул и замер. Ответив на приветствие караула, Митрополит направился к вилле. У входа в дом его встретил дежурный по штабу с рапортом. От входной двери до гостиной выстроились в две шеренги все офицеры штаба. Приняв рапорт и поблагодарив офицеров, Владыка направился дальше. Генерал Власов ожидал своего гостя у входа в гостиную. Он подошёл под благословение со словами: “Благослови, Владыка!”
 Так генерал Власов встретил Митрополита Анастасия.
 У нас у всех нервы были натянуты, а у некоторых на глазах были слёзы. В тяжёлые дни гонений и бесправия, когда каждый из нас пережил много обид, как личного, так и общенационального характера, эта встреча произвела на всех особенно радостное впечатление. Не менее был растроган и сам Митрополит.
 После обычных в таких случаях взаимных вопросов и ответов, мы удалились, а оба иерарха вели беседу с генералом в течение двух часов. Во время этой беседы Митрополит Анастасий передал генералу решение Архиерейского Синода поддержать Русское Освободительное Движение и обслужить имеющимся в его распоряжении духовенством религиозные потребности тех, которые, не смотря на исключительно тяжёлые условия, поднялись на борьбу за освобождение нашей Родины. После беседы все члены штаба были приглашены на обед и общее собеседование с иерархами...”
 Полковник К.Г. Кромиади.
 
 
 
 Походная церковь армии ген. А. А. Власова.
 “Несколько месяцев тому назад, с одной из групп эмигрантов в Буэнос Айрес была привезена ценная историческая реликвия Освободительного Движения Народов России — первый и основной походный храм армии ген. Власова, созданный в 1944 году. Первая церковь в РОА была создана по благословению Высокопреосвященней шего митрополита Анастасия и по желанию А. А. Власова. Храм создавался при непосредственной и живой помощи Высокопреосвященней шего Серафима, митрополита Берлинского и Германского и при помощи Братства преп. Иова Почаевского. Походный храм во имя св. апостола Андрея Первозванного находился в Дабендорфе (под Берлином), в Школе пропагандистов РОА, являвшейся основным идейно-политическим центром Движения.
 В нем совершались богослужения, привлекавшие большое количество солдат и офицеров. Весной 1945 г. храм вместе со Школой был переведен в район Карлсбада. Незадолго до капитуляции, причт храма, вместе с группой солдат и офицеров, перевез церковь в Мариенбад, который вскоре был взят американскими войсками. В дальнейшем храм был перевезен в Баварию, где, в связи с создавшейся политической обстановкой, тайно сохранялся у частных лиц. Сейчас он находится в Буэнос Айресе”.
 В 1960 г., в связи с моим переводом в США, я вывез эти духовные ценности Российского Освободительного Движения эпохи Второй мировой войны — в США, где они довольно значительное количество времени хранились в законсервированном виде. В начале семидесятых годов я, с соответствующего разрешения духовных властей Православной Церкви в Америке, открыл на Кэйп Код (Массачусетс) в городе Хаяннисе небольшую часовню в честь иконы Казанской Божией Матери. В эту часовню я также поместил реликвии, оставшиеся от дабендорфского храма. В часовне находится исторический антиминс, врученный мне митрополитом Серафимом Берлинским и Германским для совершения Евхаристии в Дабендорфе, св. чаша, реставрированная и приведенная в порядок, дискос, напрестольное Евангелие, напрестольный крест, одно из облачений. Все это ныне снова используется для богослужения и является несомненной духовной и одновременно исторической ценностью. Это понимают те, кто побывал в часовне. Один из руководящих деятелей Дабендорфа, приехавший на Кэйп Код и побывавший на литургии в часовне, подходя по ее окончании ко кресту и целуя его спросил:
 “Отец Димитрий! Неужели я сейчас приложился ко кресту, к которому подходил более тридцати лет тому назад в Дабендорфе?”
 “Да, именно к нему!” - ответил я.
 Я считаю свою задачу почти выполненной.
 Почти, потому что после моей смерти все эти реликвии должны быть помещены в соответствующий музей, с тем, чтобы в дальнейшем быть переданными в Россию по окончании большевистского лихолетья. Поэтому мне остается просить всех верующих участников РОА, которые меня переживут, иметь это обстоятельство в виду и сделать все возможное для их сохранения в историческую память многомиллионного, спонтанно возникшего РОД на Западе, поддержанного большинством народа на родине, в память всех погибших за него. Быть может все оставшееся от походного храма в Дабендорфе когда-нибудь будет торжественно внесено в новый храм во имя св. апостола Андрея Первозванного, который будет построен на родине в память Российского Освободительного Движения эпохи Второй мировой войны”.
 Протоиерей Д. Константинов.
 
 [patrio.org.ru]