Профіль користувача
202
2 грудня 2012 13:30:00
2 грудня 2012 13:30:00
203
2 грудня 2012 13:25:00
2 грудня 2012 13:25:00
Logical man Написав:
-------------------------------------------------------
> Wolter Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Donchanin Написав:
> > > Компромисы-нах..Второго Дрыща страна не переживёт
> > ===============================
> > Да...второго не переживёт.Мне вааще чот каааца,что выйдет на первое место Кличко.
> > Чую как-то....
> >
> >
> Кличко - это Марчук на вторых выборах Кучмы, способ, как вывести во второй тур
> Симоненко, ну или на крайняк - Тягнибока в паре с Федорычем. Даже если, паче чаяния,
> боксер выходит во второй тур, выбирать в президенты человека, которого тысячи раз
> ударили кулаком по голове, крайне опасно.
> З.Ы. Представляю себе прения Кличко и Федорыча по ТВ НА МОВЕ!
....всі зустрічі на ЗУ перед виборами Віталій провів українською мовою...
-------------------------------------------------------
> Wolter Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Donchanin Написав:
> > > Компромисы-нах..Второго Дрыща страна не переживёт
> > ===============================
> > Да...второго не переживёт.Мне вааще чот каааца,что выйдет на первое место Кличко.
> > Чую как-то....
> >
> >
> Кличко - это Марчук на вторых выборах Кучмы, способ, как вывести во второй тур
> Симоненко, ну или на крайняк - Тягнибока в паре с Федорычем. Даже если, паче чаяния,
> боксер выходит во второй тур, выбирать в президенты человека, которого тысячи раз
> ударили кулаком по голове, крайне опасно.
> З.Ы. Представляю себе прения Кличко и Федорыча по ТВ НА МОВЕ!
....всі зустрічі на ЗУ перед виборами Віталій провів українською мовою...
204
2 грудня 2012 07:10:00
2 грудня 2012 07:10:00
Екскурс у лексему “жид”
Найпевніший спосіб проникнути у сутність і життя слова — це, по-перше, пізнавати його через історичні та сучасні лексикографічні джерела, по-друге, через функціонування у щоденному мовленні, що є віддзеркаленням усього спектра суспільно-культурних і побутових стосунків між людьми. Така двоякість словесного функціонування нерозривна, і то з виразною домінантою його базового (розумій лексикографічного) значення, яке, кажучи образно, у потоці мовлення має абсолютне право на найширші відтінки смислів. Яскравим прикладом такої словесної амбівалентности є етнонім “жид”, ужитий у словотвірних похідних “жидва” і “жидівська”. Цей етнонім має, так би мовити, законну прописку в академічному лексикографічному джерелі української мови — СУМі (див. список умовних скорочень лексикографічних джерел). Зазначене джерело подає: Жиди, ів, мн.(одн.жид, а, ч., жидівка, и, ж.) 1. Заст.. Те саме, що євреї. 2. Образлива назва євреїв; а також єдине похідне від жид — жидівка (СУМ 2,с.528); Євреї, їв, мн.(одн. єврей, я, ч.; єврейка, и, ж.). Загальна назва народностей, які живуть у різних країнах і об’єднані спільністю походження від давньоєврейського народу, що населяв Палестину до перших століть нашої ери; і два похідних: єврейка, єврейський (СУМ II,с.494).
Чому так сталося, що існує два етноніми на позначення одного етносу, один із яких маркований як образлива назва? Це змушує долучити давніші джерела, а зокрема “Словарь української мови”, який упорядкував Борис Грінченко (1907-1909 рр.), де не знаходимо етноніма “єврей” чи “гебрей”, а лише “жид”, да,м. 1) Єврей, жидь, 2) = насек. Ум. Жидок, жидочок, жидун, жидик. Ув. Жидюга. Шевч. Жидяка (Гр.I, с.483), а також низка похідних, що свідчить про активну уживаність цього слова і його семантичну розрослість: жидва, ви, ж. = жидова, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидова (збірне поняття — рос. евреи), жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидюга, жидюк, жидя (Гр.І, с.483). Характерно, що більшість із цих похідних лексем у перекладі російською мають відповідник із основою “еврей”.
Перше з цих похідних — “жидва” — і вжив п. Тягнибок. Ця лексема тотожна поняттю “жидова”, що має збірне значення і відповідає російському “евреи”. Словник не подає жодного стилістичного маркування, що це лайливе чи образливе: жидва, ви, ж.= жидова, ви,ж. собирательное евреи. Стала жидова ліси рубати , Христа шукати. Чуб.III.347 (Гр.I,с.483). Із сучасного словотвору знаємо, що словотвірний тип із суфіксом — в-а непродуктивний і до нього належать збірні назви насамперед людей ( братва, дітва, жінва, мужва, панва, татарва), але також тварин ( кінва, мишва, мошва, мурашва та ін.) і неживих предметів (грошва). Такі форми мають розмовний характер переважно з негативним забарвленням, хоч, наприклад, зовсім не має такої конотації збірна лексема паства. 4Постає запитання, чому жодне із цих багатих на експресію похідних не дісталося до академічного СУМу, який видавали у згубне десятиліття мовно-політичного “застою” чи, точніше, часу повільного убивання української мови впродовж 1970 — 1980 рр.? Запитання риторичне. Натомість найновіший Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики, що рекомендований Міністерством освіти і науки України, фіксує: жид, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидівчин, жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидя (с.208) паралельно із євреєчка, єврей, єврейка, єврейство, єврейський, єврейчик (ВЗОССУЛ с.204,208).
Не складно здогадатися, що відповідь хоч і на риторичне запитання слід шукати у суспільно-політичній площині, а саме початкові радянської доби, яка витворила безпрецедентне і безаналогічне явище: втручання державної влади у внутрішні закони мови з певною ідеологічно-політичною метою. Це яскраво засвідчив новоприйнятий (розумій — примусово накинутий) український правопис 1933 р., а потім 1946, 1960 рр., які перекреслили найгрунтовніше академічне надбання українського мовознавства — правопис 1929 року. Мета: уподібнити українську мову до російської на фонетичному, морфолого-синтаксичному і лексичному рівнях. Власне на цьому лексичному рівні і схрестилися два етноніми “жид” і “єврей”.
Видатний український учений (репресований 1929 р. у справі СВУ), віце-президентАН УРСР Сергій Єфремов записує у своєму “Щоденнику”: “Взагалі слово “жид” стаєабсолютно нецензурним. З академічних навіть виданнів починають вирізати сторінки, де стрівається це слово. Якраз сьогодні була історія з Воблим. З його праці про цукрову промисловість звелено вирізати місце, де говориться, як цукровики за старих часів через жидів- факторів затягали до себе на роботу кріпаків. Воблий показав у центрі книжку, що ту саму цитату подає, — це книжка Балабанова (жида) та ще й у виданні Державного видавництва... ефект вийшов немалий”. 5
“Чув сьогодні оповідання про те, як проводиться цензура української книжки. Видавництво “Час” подало на цензуру Шевченкового “Кобзаря”. Викликають представника. Приймає його молода жидівочка і, тикаючи пальцем у відповідні сторінки “Гайдамаків” (“Яремо, герш-ту, хамів сину”….і ін.), авторитетно робить вирок: “Цього ми пустити не можемо”. — “Ну, так викресліть”. — “Ні, викреслюйте самі”. І представник викреслює… Облагороджують “Кобзаря” тепер з другого боку. Тільки робиться тепер це простіше і… цинічніше. Бо царський цензор просто креслив, куди рука сягала, а совітська цензориця робить це чужими руками і до того маніфестуючи, що “Шевченко — наш, большевицький, поет”.6
“Облагородити” Шевченка було не так просто, адже згідно з конкордацією його поетичних творів саме слово “жид” у різних його словоформах і словотвірних похідних великий мислитель уживає 61 раз і жодного разу не уживає слова “єврей”.7 Аби не пришивали Шевченкові через це антисемітизму, його змушений був захистити уже у ХХ столітті знаний поет — Абрам Кацнельсон: “Звинувачення на адресу Кобзаря в антисемітизмі найчастіше ґрунтуються на тому, що поет вживає слово “жид”, і іноді й у зневажливій формі. Але в українській мові, як і в польській, іншого слова, як “жид” для означення “єврея” не існувало. В польській мові й нині залишилося це слово, і ніхто не сприймає його як образу”8 (Див. SJP VIII, s.732).
Суголосні міркування з цього приводу висловлює і Євген Сверстюк: “Стара назва жидівської національности в українській мові так само природна, як у польській.
Обман був уже в самій назві “євреї”, яка була імпортована разом з новою (радянською) владою. Вона звучала фальшиво, в народі не приживалась. Мало того, вона ніби звинувачувала одразу всю українську літературу, де фігурувало слово “жид” як традиційна українська назва”9. Ця імпортованість назви євреїв, як зазначає Євген Сверстюк, була дивною і для самих жидів, які посміхалися з привілею називатися по-іншому і жартували: “І це все, що вони нам принесли”.10
Слід, однак, зауважити, що на Східній Україні замість “жид” у літературній мові починають уживати “єврей” наприкінці ХIХ ст., що було реакцією на лайливий і презирливий характер російського “жид”, наче виклик чорносотенцям. Автори ж із Галичини, зокрема Михайло Грушевський, Роман Смаль-Стоцький, уживаючи у своїх працях “жид”, робили часом зауваження, що в устах українця це слово не містить образи.11 Це, зокрема, підтверджує “Український стилістичний словник” (1923 р.)
Івана Огієнка, де видатний учений роз’яснював: “Слово “жид” серед простого народу вживається вільно, без якогось образливого значення, але інтелігенція замінює це слово на “єврей”, бо євреї дуже ображаються на слово “жид”.12
Прикметно, що коріння цієї образи проросло на грунті іншої мови — російської.
Застановімося, що “Словарь русского языка ХI — XVII вв.” фіксує тільки похідні з коренем “жид”, лексема “єврей” відсутня взагалі і похідні з коренем “жид-” не мають жодної негативної конотації:
Жидовинъ — еврей, иудей.
Жидъ — м. еврей, иудей.
Жидинъ — то же, что жидовинъ.
Жидовитися — принимать иудейство.
Жидовка — жен. к жидъ.
Жидовский — прил. к жидъ.
Жидовскоумецъ, м. — тот, кто исповедует иудаизм.
Жидовствити- то же, что жидовствовати.
Жидовство, с.1. Иудаизм. 2. Название ереси, распространенной в России в ХV — XVI
в.
Жидовствовати — придерживаться иудаизма, бить последователем ереси
(жидовствующих).
Жидовчичь, м. — сын еврейки.
Жидовыни, ж. — еврейка.
Жидовье — собир. к жидъ (СРЯ ХI-XVII В.5,с.108)
Протилежну картину спостерігаємо у “Словаре современного русского литературного языка”: жид,а, м. Устар. простор. Презрительное название еврея / Перен. Бранно. О скряге, скупце; жидовка,ж, род. и вин. мн. вок, ж., Устар. Простореч. Презрительное название еврейки; жидовский, ая, ое. Устар. простореч. Относит. прилагат. к сл. жид; жидомор, а, м. Простореч. Скупец, скряга (ССРЛЯ 4, 135).
Очевидно, що проблема у позамовних чинниках, та ще й закорінена у релігійно-політичний грунт іншої країни — Росії. Річ у тім, що в Росії у ХIХ ст. відродилась течія “жидовствующих”, яка насправді сягає 2-ї пол. ХV ст. Поширилась вона через єврея Схарія, який приїхав з Києва до Новгорода 1471 р. і проголошував заперечення Божої трійці, монашого чину, духовної ієрархії, пошанування ікон, зневіру у таїнство причастя тощо. Єврейський первень зводився лише до певних обрядів. Насправді це було відображення на російському грунті того релігійного “бродіння”, яке охопило країни Західної Европи, виражаючись у створенні протестантських раціоналістичних учень. Однак 1504 р. єретиків проклято і страчено. У ХІХ ст. “жидовствующими” називали тих християн, які прийняли юдаїзм. Їх держава означила як секту: 1825 р. “для возбуждения в народе отвращения к ним повелено было именовать субботников жидовской сектой и оглашать, что они суть жиды”. В то же время постановлено было из уездов, в коих находится жидовская ересь, высылать евреев без исключения и ни под каким предлогом не дозволять им там пребывание” (ЭСБЕ XIа, с.943).
З огляду на зазначене, висновок очевидний: під впливом реалій російської дійсности, а відтак і російської мови (вона, власне, і є тією дійсністю) в українській мові сталася підміна одних слів іншими, “була впроваджена і далі провадиться за інерцією політика “вирівнювання” українського словникового фонду за принципом один до одного у зіставленні з мовою російською. Тим часом ще відносно недавно слово “жидівочка” українці в Україні вимовляли з ніжністю, а
слово “жид” — з повагою: “Учись у жидів, сину, — вони вміють здоров’я глядіти”.
Однак, чому ще недавно? І сьогодні…в Україні говорять точнісінько так само. Особливо в тих місцевостях, де менше мігрантів з північного сходу, які не розуміють тонкощів нашої мови, але повчають нас”. 13
Підтверджує це і наріжний розділ мовознавства — етимологія, наука, що вивчає походження й минулі етапи розвитку слів та морфем, а також пояснює походження слова за допомогою зіставлення його зі спорідненими словами тієї самої або іншої мови.
Етноніми “жид” і “єврей” походять від різних мов і мають відмінну етимологію:
жид (заст.), жиденя, жидівка, жидівство, жидівча, жидовин, (жидовиця), жид, жидовіти, жидувати, зажидовілий, зжидовіти, ст. жидъ, жыдъ (XIVст.); — р. болг. жид, бр. жыд, др. жидъ, жидинъ, жидовинъ, п.Zyd, ч.слц. вл. слн. Zid, нл. Zyd, схв. жидов, стсл. жидъ, жидинъ, жидовинъ; — запозичено в дописемний період з італійської мови; іт.giudeo “єврей” походить з латинської Judaeus “іудей, єврей”, яке зводиться до гебрайського “іудей”, утвореного від особового імені гебрайської “Іуда” (загальне значення “славленний, хвалений”); давнє zu — (< giu) в слов’янських мовах закономірно перейшли в zy- (ЕСУМ 2, с. 196-197).
“Єврей” — запозичено в давньоруську мову через церковнослов’янську з середньо-грецької і пізніше (у формі гебрей) ще раз в українську через західнослов’янські з латинської; лат. Hebraeus зводиться до грецького evreos, яке походить, очевидно, від арамейської ibrai, ebrai, “єврей”, пов’язаного з гебрайським ibrt, “тс.; єврейський” (букв. “потойбічний, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату) (ЕСУМ 2, с.177). Отож глибинна етимологія обох етнонімів позитивна, а конотація одного з них зумовлена суто позамовними чинниками, про які йшлося вище.
Підсумуємо: побутування в українській мові двох етнонімів “жид” і “єврей” зумовлено штучним і насильним привнесенням лексеми “єврей” через більшовицький російськомовний вплив. Західна Україна почула слово “єврей” після встановлення радянської влади у 1939 році і досі вважає його неприродним, політично заангажованим і запровадженим силоміць. Не менш промовистою є історія вживання слова “жид” і на Східній Україні, що яскраво засвідчує класична полеміка на сторінках українського журналу “Основа”, що виходив 1861-1862 рр. До знаного журналу надійшов анонімний лист, автор якого дорікав редакції, що вона на означення “євреїв” вживає слово “жид”, яке, мовляв, “сделалось нарицательным словом вообще всякого плута и мошенника”. На що редакція журналу в особах Миколи Костомарова і Пантелеймона Куліша тлумачила, що українці “называют евреев жидами не в презрительном, бранном, оскорбительном смысле”, а за традицією, яка існує давно і в багатьох країнах. Інша річ, що слово “жид” в устах українців “означает и человека, о котором народ невысокого мнения, известный нравственный образ которого не возбуждает к себе особенной расположенности”. Але в цьому нема провини українців. Те, що український народ “смотрит на евреев не совсем дружелюбно”, є результатом “тех притеснений, которые он корда-то вытерпел от них”. Однак, здавалося, невинна полеміка через етнонім “жид” закінчилася вкрай трагічно для всього українського руху XIX століття: напади єврейської газети “Сіон”, яка розпалювала цю полеміку ( попри її позірну згоду, що у слові “жид” немає нічого образливого), фактично стали доносами великодержавному російському урядові на український сепаратизм. І як наслідок, відомий російський монархіст Міхаїл Катков через газету “Московские ведомости” підкинув міністру освіти Валуєву славнозвісну тезу: “не было, нет и быть не может”. У результаті: “Наступившая реакция в зародыше прервала начавшееся движение: после всего лишь двух лет существования “Основа” прекратилась: издательская деятельность для народа подверглась стеснениям; воскресные школы закрыты; местный язык, безусловно, изгнан из школ” 14 ( А. Єфименко).
Позаяк, залежно від контексту, слова здатні мати позитивну чи негативну конотацію, і, власне, ця конотація є невід’ємним атрибутом публіцистичного стилю, то у виступі п. Тягнибока у цьому етнонімі водночас поєднано стандарт і експресію, емоційність і простоту, доступність і багатозначність. І водночас актуалізовано правдиві смисли цього слова. Тим паче, що “в усному мовленні слово не покидає чистої стихії буття, дає простір для вияву його різних вимірів”. 15
Існує ще один позамовний бік проблеми, який свого часу означив Сергій Єфремов: “До речі, скажу, що, не вбачаючи особисто ніякої образи в слові “жид”, вважаю, проте, за нетактовність, некоректність уживати його, скоро євреї мають його за образливе”16. Однак, хоч як парадоксально, у своєму “Щоденнику” Єфремов повсюдно вживає саме етнонім “жид”. Постає й інше запитання: чому євреї не вважають за образливе вживання етноніма “жид” у польській, чеській, словенській, сербохорватській, верхній і нижній лужицьких мовах? Очевидно, що ці народи живуть за законами власної мови і власної держави і допускати когось із чужим законом у свій монастир їм би і не спало на думку. Згадаймо Дмитра Донцова: “Кожна нація має свій власний закон, свою власну правду й повинналише їм коритися”. Мало стати б знаковим і те, що в “Енциклопедії українознавства” заголовна стаття “Євреї” є лише відправним пунктом (див. Жиди) до розлогої інформаційної статті “жиди” (ЕУ 2, с. 650,670,680).
Найпевніший спосіб проникнути у сутність і життя слова — це, по-перше, пізнавати його через історичні та сучасні лексикографічні джерела, по-друге, через функціонування у щоденному мовленні, що є віддзеркаленням усього спектра суспільно-культурних і побутових стосунків між людьми. Така двоякість словесного функціонування нерозривна, і то з виразною домінантою його базового (розумій лексикографічного) значення, яке, кажучи образно, у потоці мовлення має абсолютне право на найширші відтінки смислів. Яскравим прикладом такої словесної амбівалентности є етнонім “жид”, ужитий у словотвірних похідних “жидва” і “жидівська”. Цей етнонім має, так би мовити, законну прописку в академічному лексикографічному джерелі української мови — СУМі (див. список умовних скорочень лексикографічних джерел). Зазначене джерело подає: Жиди, ів, мн.(одн.жид, а, ч., жидівка, и, ж.) 1. Заст.. Те саме, що євреї. 2. Образлива назва євреїв; а також єдине похідне від жид — жидівка (СУМ 2,с.528); Євреї, їв, мн.(одн. єврей, я, ч.; єврейка, и, ж.). Загальна назва народностей, які живуть у різних країнах і об’єднані спільністю походження від давньоєврейського народу, що населяв Палестину до перших століть нашої ери; і два похідних: єврейка, єврейський (СУМ II,с.494).
Чому так сталося, що існує два етноніми на позначення одного етносу, один із яких маркований як образлива назва? Це змушує долучити давніші джерела, а зокрема “Словарь української мови”, який упорядкував Борис Грінченко (1907-1909 рр.), де не знаходимо етноніма “єврей” чи “гебрей”, а лише “жид”, да,м. 1) Єврей, жидь, 2) = насек. Ум. Жидок, жидочок, жидун, жидик. Ув. Жидюга. Шевч. Жидяка (Гр.I, с.483), а також низка похідних, що свідчить про активну уживаність цього слова і його семантичну розрослість: жидва, ви, ж. = жидова, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидова (збірне поняття — рос. евреи), жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидюга, жидюк, жидя (Гр.І, с.483). Характерно, що більшість із цих похідних лексем у перекладі російською мають відповідник із основою “еврей”.
Перше з цих похідних — “жидва” — і вжив п. Тягнибок. Ця лексема тотожна поняттю “жидова”, що має збірне значення і відповідає російському “евреи”. Словник не подає жодного стилістичного маркування, що це лайливе чи образливе: жидва, ви, ж.= жидова, ви,ж. собирательное евреи. Стала жидова ліси рубати , Христа шукати. Чуб.III.347 (Гр.I,с.483). Із сучасного словотвору знаємо, що словотвірний тип із суфіксом — в-а непродуктивний і до нього належать збірні назви насамперед людей ( братва, дітва, жінва, мужва, панва, татарва), але також тварин ( кінва, мишва, мошва, мурашва та ін.) і неживих предметів (грошва). Такі форми мають розмовний характер переважно з негативним забарвленням, хоч, наприклад, зовсім не має такої конотації збірна лексема паства. 4Постає запитання, чому жодне із цих багатих на експресію похідних не дісталося до академічного СУМу, який видавали у згубне десятиліття мовно-політичного “застою” чи, точніше, часу повільного убивання української мови впродовж 1970 — 1980 рр.? Запитання риторичне. Натомість найновіший Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики, що рекомендований Міністерством освіти і науки України, фіксує: жид, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидівчин, жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидя (с.208) паралельно із євреєчка, єврей, єврейка, єврейство, єврейський, єврейчик (ВЗОССУЛ с.204,208).
Не складно здогадатися, що відповідь хоч і на риторичне запитання слід шукати у суспільно-політичній площині, а саме початкові радянської доби, яка витворила безпрецедентне і безаналогічне явище: втручання державної влади у внутрішні закони мови з певною ідеологічно-політичною метою. Це яскраво засвідчив новоприйнятий (розумій — примусово накинутий) український правопис 1933 р., а потім 1946, 1960 рр., які перекреслили найгрунтовніше академічне надбання українського мовознавства — правопис 1929 року. Мета: уподібнити українську мову до російської на фонетичному, морфолого-синтаксичному і лексичному рівнях. Власне на цьому лексичному рівні і схрестилися два етноніми “жид” і “єврей”.
Видатний український учений (репресований 1929 р. у справі СВУ), віце-президентАН УРСР Сергій Єфремов записує у своєму “Щоденнику”: “Взагалі слово “жид” стаєабсолютно нецензурним. З академічних навіть виданнів починають вирізати сторінки, де стрівається це слово. Якраз сьогодні була історія з Воблим. З його праці про цукрову промисловість звелено вирізати місце, де говориться, як цукровики за старих часів через жидів- факторів затягали до себе на роботу кріпаків. Воблий показав у центрі книжку, що ту саму цитату подає, — це книжка Балабанова (жида) та ще й у виданні Державного видавництва... ефект вийшов немалий”. 5
“Чув сьогодні оповідання про те, як проводиться цензура української книжки. Видавництво “Час” подало на цензуру Шевченкового “Кобзаря”. Викликають представника. Приймає його молода жидівочка і, тикаючи пальцем у відповідні сторінки “Гайдамаків” (“Яремо, герш-ту, хамів сину”….і ін.), авторитетно робить вирок: “Цього ми пустити не можемо”. — “Ну, так викресліть”. — “Ні, викреслюйте самі”. І представник викреслює… Облагороджують “Кобзаря” тепер з другого боку. Тільки робиться тепер це простіше і… цинічніше. Бо царський цензор просто креслив, куди рука сягала, а совітська цензориця робить це чужими руками і до того маніфестуючи, що “Шевченко — наш, большевицький, поет”.6
“Облагородити” Шевченка було не так просто, адже згідно з конкордацією його поетичних творів саме слово “жид” у різних його словоформах і словотвірних похідних великий мислитель уживає 61 раз і жодного разу не уживає слова “єврей”.7 Аби не пришивали Шевченкові через це антисемітизму, його змушений був захистити уже у ХХ столітті знаний поет — Абрам Кацнельсон: “Звинувачення на адресу Кобзаря в антисемітизмі найчастіше ґрунтуються на тому, що поет вживає слово “жид”, і іноді й у зневажливій формі. Але в українській мові, як і в польській, іншого слова, як “жид” для означення “єврея” не існувало. В польській мові й нині залишилося це слово, і ніхто не сприймає його як образу”8 (Див. SJP VIII, s.732).
Суголосні міркування з цього приводу висловлює і Євген Сверстюк: “Стара назва жидівської національности в українській мові так само природна, як у польській.
Обман був уже в самій назві “євреї”, яка була імпортована разом з новою (радянською) владою. Вона звучала фальшиво, в народі не приживалась. Мало того, вона ніби звинувачувала одразу всю українську літературу, де фігурувало слово “жид” як традиційна українська назва”9. Ця імпортованість назви євреїв, як зазначає Євген Сверстюк, була дивною і для самих жидів, які посміхалися з привілею називатися по-іншому і жартували: “І це все, що вони нам принесли”.10
Слід, однак, зауважити, що на Східній Україні замість “жид” у літературній мові починають уживати “єврей” наприкінці ХIХ ст., що було реакцією на лайливий і презирливий характер російського “жид”, наче виклик чорносотенцям. Автори ж із Галичини, зокрема Михайло Грушевський, Роман Смаль-Стоцький, уживаючи у своїх працях “жид”, робили часом зауваження, що в устах українця це слово не містить образи.11 Це, зокрема, підтверджує “Український стилістичний словник” (1923 р.)
Івана Огієнка, де видатний учений роз’яснював: “Слово “жид” серед простого народу вживається вільно, без якогось образливого значення, але інтелігенція замінює це слово на “єврей”, бо євреї дуже ображаються на слово “жид”.12
Прикметно, що коріння цієї образи проросло на грунті іншої мови — російської.
Застановімося, що “Словарь русского языка ХI — XVII вв.” фіксує тільки похідні з коренем “жид”, лексема “єврей” відсутня взагалі і похідні з коренем “жид-” не мають жодної негативної конотації:
Жидовинъ — еврей, иудей.
Жидъ — м. еврей, иудей.
Жидинъ — то же, что жидовинъ.
Жидовитися — принимать иудейство.
Жидовка — жен. к жидъ.
Жидовский — прил. к жидъ.
Жидовскоумецъ, м. — тот, кто исповедует иудаизм.
Жидовствити- то же, что жидовствовати.
Жидовство, с.1. Иудаизм. 2. Название ереси, распространенной в России в ХV — XVI
в.
Жидовствовати — придерживаться иудаизма, бить последователем ереси
(жидовствующих).
Жидовчичь, м. — сын еврейки.
Жидовыни, ж. — еврейка.
Жидовье — собир. к жидъ (СРЯ ХI-XVII В.5,с.108)
Протилежну картину спостерігаємо у “Словаре современного русского литературного языка”: жид,а, м. Устар. простор. Презрительное название еврея / Перен. Бранно. О скряге, скупце; жидовка,ж, род. и вин. мн. вок, ж., Устар. Простореч. Презрительное название еврейки; жидовский, ая, ое. Устар. простореч. Относит. прилагат. к сл. жид; жидомор, а, м. Простореч. Скупец, скряга (ССРЛЯ 4, 135).
Очевидно, що проблема у позамовних чинниках, та ще й закорінена у релігійно-політичний грунт іншої країни — Росії. Річ у тім, що в Росії у ХIХ ст. відродилась течія “жидовствующих”, яка насправді сягає 2-ї пол. ХV ст. Поширилась вона через єврея Схарія, який приїхав з Києва до Новгорода 1471 р. і проголошував заперечення Божої трійці, монашого чину, духовної ієрархії, пошанування ікон, зневіру у таїнство причастя тощо. Єврейський первень зводився лише до певних обрядів. Насправді це було відображення на російському грунті того релігійного “бродіння”, яке охопило країни Західної Европи, виражаючись у створенні протестантських раціоналістичних учень. Однак 1504 р. єретиків проклято і страчено. У ХІХ ст. “жидовствующими” називали тих християн, які прийняли юдаїзм. Їх держава означила як секту: 1825 р. “для возбуждения в народе отвращения к ним повелено было именовать субботников жидовской сектой и оглашать, что они суть жиды”. В то же время постановлено было из уездов, в коих находится жидовская ересь, высылать евреев без исключения и ни под каким предлогом не дозволять им там пребывание” (ЭСБЕ XIа, с.943).
З огляду на зазначене, висновок очевидний: під впливом реалій російської дійсности, а відтак і російської мови (вона, власне, і є тією дійсністю) в українській мові сталася підміна одних слів іншими, “була впроваджена і далі провадиться за інерцією політика “вирівнювання” українського словникового фонду за принципом один до одного у зіставленні з мовою російською. Тим часом ще відносно недавно слово “жидівочка” українці в Україні вимовляли з ніжністю, а
слово “жид” — з повагою: “Учись у жидів, сину, — вони вміють здоров’я глядіти”.
Однак, чому ще недавно? І сьогодні…в Україні говорять точнісінько так само. Особливо в тих місцевостях, де менше мігрантів з північного сходу, які не розуміють тонкощів нашої мови, але повчають нас”. 13
Підтверджує це і наріжний розділ мовознавства — етимологія, наука, що вивчає походження й минулі етапи розвитку слів та морфем, а також пояснює походження слова за допомогою зіставлення його зі спорідненими словами тієї самої або іншої мови.
Етноніми “жид” і “єврей” походять від різних мов і мають відмінну етимологію:
жид (заст.), жиденя, жидівка, жидівство, жидівча, жидовин, (жидовиця), жид, жидовіти, жидувати, зажидовілий, зжидовіти, ст. жидъ, жыдъ (XIVст.); — р. болг. жид, бр. жыд, др. жидъ, жидинъ, жидовинъ, п.Zyd, ч.слц. вл. слн. Zid, нл. Zyd, схв. жидов, стсл. жидъ, жидинъ, жидовинъ; — запозичено в дописемний період з італійської мови; іт.giudeo “єврей” походить з латинської Judaeus “іудей, єврей”, яке зводиться до гебрайського “іудей”, утвореного від особового імені гебрайської “Іуда” (загальне значення “славленний, хвалений”); давнє zu — (< giu) в слов’янських мовах закономірно перейшли в zy- (ЕСУМ 2, с. 196-197).
“Єврей” — запозичено в давньоруську мову через церковнослов’янську з середньо-грецької і пізніше (у формі гебрей) ще раз в українську через західнослов’янські з латинської; лат. Hebraeus зводиться до грецького evreos, яке походить, очевидно, від арамейської ibrai, ebrai, “єврей”, пов’язаного з гебрайським ibrt, “тс.; єврейський” (букв. “потойбічний, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату) (ЕСУМ 2, с.177). Отож глибинна етимологія обох етнонімів позитивна, а конотація одного з них зумовлена суто позамовними чинниками, про які йшлося вище.
Підсумуємо: побутування в українській мові двох етнонімів “жид” і “єврей” зумовлено штучним і насильним привнесенням лексеми “єврей” через більшовицький російськомовний вплив. Західна Україна почула слово “єврей” після встановлення радянської влади у 1939 році і досі вважає його неприродним, політично заангажованим і запровадженим силоміць. Не менш промовистою є історія вживання слова “жид” і на Східній Україні, що яскраво засвідчує класична полеміка на сторінках українського журналу “Основа”, що виходив 1861-1862 рр. До знаного журналу надійшов анонімний лист, автор якого дорікав редакції, що вона на означення “євреїв” вживає слово “жид”, яке, мовляв, “сделалось нарицательным словом вообще всякого плута и мошенника”. На що редакція журналу в особах Миколи Костомарова і Пантелеймона Куліша тлумачила, що українці “называют евреев жидами не в презрительном, бранном, оскорбительном смысле”, а за традицією, яка існує давно і в багатьох країнах. Інша річ, що слово “жид” в устах українців “означает и человека, о котором народ невысокого мнения, известный нравственный образ которого не возбуждает к себе особенной расположенности”. Але в цьому нема провини українців. Те, що український народ “смотрит на евреев не совсем дружелюбно”, є результатом “тех притеснений, которые он корда-то вытерпел от них”. Однак, здавалося, невинна полеміка через етнонім “жид” закінчилася вкрай трагічно для всього українського руху XIX століття: напади єврейської газети “Сіон”, яка розпалювала цю полеміку ( попри її позірну згоду, що у слові “жид” немає нічого образливого), фактично стали доносами великодержавному російському урядові на український сепаратизм. І як наслідок, відомий російський монархіст Міхаїл Катков через газету “Московские ведомости” підкинув міністру освіти Валуєву славнозвісну тезу: “не было, нет и быть не может”. У результаті: “Наступившая реакция в зародыше прервала начавшееся движение: после всего лишь двух лет существования “Основа” прекратилась: издательская деятельность для народа подверглась стеснениям; воскресные школы закрыты; местный язык, безусловно, изгнан из школ” 14 ( А. Єфименко).
Позаяк, залежно від контексту, слова здатні мати позитивну чи негативну конотацію, і, власне, ця конотація є невід’ємним атрибутом публіцистичного стилю, то у виступі п. Тягнибока у цьому етнонімі водночас поєднано стандарт і експресію, емоційність і простоту, доступність і багатозначність. І водночас актуалізовано правдиві смисли цього слова. Тим паче, що “в усному мовленні слово не покидає чистої стихії буття, дає простір для вияву його різних вимірів”. 15
Існує ще один позамовний бік проблеми, який свого часу означив Сергій Єфремов: “До речі, скажу, що, не вбачаючи особисто ніякої образи в слові “жид”, вважаю, проте, за нетактовність, некоректність уживати його, скоро євреї мають його за образливе”16. Однак, хоч як парадоксально, у своєму “Щоденнику” Єфремов повсюдно вживає саме етнонім “жид”. Постає й інше запитання: чому євреї не вважають за образливе вживання етноніма “жид” у польській, чеській, словенській, сербохорватській, верхній і нижній лужицьких мовах? Очевидно, що ці народи живуть за законами власної мови і власної держави і допускати когось із чужим законом у свій монастир їм би і не спало на думку. Згадаймо Дмитра Донцова: “Кожна нація має свій власний закон, свою власну правду й повинналише їм коритися”. Мало стати б знаковим і те, що в “Енциклопедії українознавства” заголовна стаття “Євреї” є лише відправним пунктом (див. Жиди) до розлогої інформаційної статті “жиди” (ЕУ 2, с. 650,670,680).
205
2 грудня 2012 07:07:00
2 грудня 2012 07:07:00
політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода"
Львівська обл. 38.02
ОВО №116 Фаріон Ірина Дмитрівна, політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода" 68.02 77 631 100.00 Обрано депутата
(08.11.2012)
[www.cvk.gov.ua]
Львівська обл. 38.02
ОВО №116 Фаріон Ірина Дмитрівна, політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода" 68.02 77 631 100.00 Обрано депутата
(08.11.2012)
[www.cvk.gov.ua]
206
2 грудня 2012 01:47:00
2 грудня 2012 01:47:00
їх багато, улюблених :
Табачник
Фельдман
Кернес
Добкін
Лєнін
Троцкий
Коломойский
..................
ім'я їм - легіон
Табачник
Фельдман
Кернес
Добкін
Лєнін
Троцкий
Коломойский
..................
ім'я їм - легіон
207
1 грудня 2012 21:05:00
1 грудня 2012 21:05:00
Мюнхнер Написав:
-------------------------------------------------------
> Гопник Wrote:
> -------------------------------------------------------
> > epsilon Написав:
> > -------------------------------------------------------
> > > а шо робити з антиукраїнськими граффіті і висловлюваннями політиків в прямому
> > > ефірі?
> >
> > за графити - ловить и сажать
> > а вот политики емеют мандаты
>
>
> Дэвид Хаддад, 56-летний еврей из Нью-Йорка, был задержан полицией по подозрению в
> совершении целого ряда преступных акций антисемитского характера, включая
> оскорбления по телефону и нацистские граффити на стенах домов, где проживают
> евреи.
"All Jews should die and go to hell," Haddad allegedly said on December 11th to his own 80-year-old mother, who lives in Sheepshead Bay. She says she received numerous such calls and messages.
[www.huffingtonpost. com]
-------------------------------------------------------
> Гопник Wrote:
> -------------------------------------------------------
> > epsilon Написав:
> > -------------------------------------------------------
> > > а шо робити з антиукраїнськими граффіті і висловлюваннями політиків в прямому
> > > ефірі?
> >
> > за графити - ловить и сажать
> > а вот политики емеют мандаты
>
>
> Дэвид Хаддад, 56-летний еврей из Нью-Йорка, был задержан полицией по подозрению в
> совершении целого ряда преступных акций антисемитского характера, включая
> оскорбления по телефону и нацистские граффити на стенах домов, где проживают
> евреи.
"All Jews should die and go to hell," Haddad allegedly said on December 11th to his own 80-year-old mother, who lives in Sheepshead Bay. She says she received numerous such calls and messages.
[www.huffingtonpost. com]
208
1 грудня 2012 13:30:00
1 грудня 2012 13:30:00
а в чому ти вбачаєш, що Фаріон псєхічіскі бальная ?
гворить чітко, по ділу, переконливо..
так можна й тебе в псіхі запєйсать
гворить чітко, по ділу, переконливо..
так можна й тебе в псіхі запєйсать
209
1 грудня 2012 11:49:00
1 грудня 2012 11:49:00
Чт Ноя 22, 2012 3:57
"Датагруп" запустила услугу широкополосного доступа к сети "ИнтернетБУМ" на базе спутника КА-SAT для частных пользователей.
"Датагруп" запустила услугу широкополосного доступа к сети "ИнтернетБУМ" на базе спутника КА-SAT для частных пользователей.
210
1 грудня 2012 08:26:00
1 грудня 2012 08:26:00
Екскурс у лексему “жид”
Найпевніший спосіб проникнути у сутність і життя слова — це, по-перше, пізнавати його через історичні та сучасні лексикографічні джерела, по-друге, через функціонування у щоденному мовленні, що є віддзеркаленням усього спектра суспільно-культурних і побутових стосунків між людьми. Така двоякість словесного функціонування нерозривна, і то з виразною домінантою його базового (розумій лексикографічного) значення, яке, кажучи образно, у потоці мовлення має абсолютне право на найширші відтінки смислів. Яскравим прикладом такої словесної амбівалентности є етнонім “жид”, ужитий у словотвірних похідних “жидва” і “жидівська”. Цей етнонім має, так би мовити, законну прописку в академічному лексикографічному джерелі української мови — СУМі (див. список умовних скорочень лексикографічних джерел). Зазначене джерело подає: Жиди, ів, мн.(одн.жид, а, ч., жидівка, и, ж.) 1. Заст.. Те саме, що євреї. 2. Образлива назва євреїв; а також єдине похідне від жид — жидівка (СУМ 2,с.528); Євреї, їв, мн.(одн. єврей, я, ч.; єврейка, и, ж.). Загальна назва народностей, які живуть у різних країнах і об’єднані спільністю походження від давньоєврейського народу, що населяв Палестину до перших століть нашої ери; і два похідних: єврейка, єврейський (СУМ II,с.494).
Чому так сталося, що існує два етноніми на позначення одного етносу, один із яких маркований як образлива назва? Це змушує долучити давніші джерела, а зокрема “Словарь української мови”, який упорядкував Борис Грінченко (1907-1909 рр.), де не знаходимо етноніма “єврей” чи “гебрей”, а лише “жид”, да,м. 1) Єврей, жидь, 2) = насек. Ум. Жидок, жидочок, жидун, жидик. Ув. Жидюга. Шевч. Жидяка (Гр.I, с.483), а також низка похідних, що свідчить про активну уживаність цього слова і його семантичну розрослість: жидва, ви, ж. = жидова, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидова (збірне поняття — рос. евреи), жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидюга, жидюк, жидя (Гр.І, с.483). Характерно, що більшість із цих похідних лексем у перекладі російською мають відповідник із основою “еврей”.
Перше з цих похідних — “жидва” — і вжив п. Тягнибок. Ця лексема тотожна поняттю “жидова”, що має збірне значення і відповідає російському “евреи”. Словник не подає жодного стилістичного маркування, що це лайливе чи образливе: жидва, ви, ж.= жидова, ви,ж. собирательное евреи. Стала жидова ліси рубати , Христа шукати. Чуб.III.347 (Гр.I,с.483). Із сучасного словотвору знаємо, що словотвірний тип із суфіксом — в-а непродуктивний і до нього належать збірні назви насамперед людей ( братва, дітва, жінва, мужва, панва, татарва), але також тварин ( кінва, мишва, мошва, мурашва та ін.) і неживих предметів (грошва). Такі форми мають розмовний характер переважно з негативним забарвленням, хоч, наприклад, зовсім не має такої конотації збірна лексема паства. 4Постає запитання, чому жодне із цих багатих на експресію похідних не дісталося до академічного СУМу, який видавали у згубне десятиліття мовно-політичного “застою” чи, точніше, часу повільного убивання української мови впродовж 1970 — 1980 рр.? Запитання риторичне. Натомість найновіший Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики, що рекомендований Міністерством освіти і науки України, фіксує: жид, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидівчин, жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидя (с.208) паралельно із євреєчка, єврей, єврейка, єврейство, єврейський, єврейчик (ВЗОССУЛ с.204,208).
Не складно здогадатися, що відповідь хоч і на риторичне запитання слід шукати у суспільно-політичній площині, а саме початкові радянської доби, яка витворила безпрецедентне і безаналогічне явище: втручання державної влади у внутрішні закони мови з певною ідеологічно-політичною метою. Це яскраво засвідчив новоприйнятий (розумій — примусово накинутий) український правопис 1933 р., а потім 1946, 1960 рр., які перекреслили найгрунтовніше академічне надбання українського мовознавства — правопис 1929 року. Мета: уподібнити українську мову до російської на фонетичному, морфолого-синтаксичному і лексичному рівнях. Власне на цьому лексичному рівні і схрестилися два етноніми “жид” і “єврей”.
Видатний український учений (репресований 1929 р. у справі СВУ), віце-президентАН УРСР Сергій Єфремов записує у своєму “Щоденнику”: “Взагалі слово “жид” стаєабсолютно нецензурним. З академічних навіть виданнів починають вирізати сторінки, де стрівається це слово. Якраз сьогодні була історія з Воблим. З його праці про цукрову промисловість звелено вирізати місце, де говориться, як цукровики за старих часів через жидів- факторів затягали до себе на роботу кріпаків. Воблий показав у центрі книжку, що ту саму цитату подає, — це книжка Балабанова (жида) та ще й у виданні Державного видавництва... ефект вийшов немалий”. 5
“Чув сьогодні оповідання про те, як проводиться цензура української книжки. Видавництво “Час” подало на цензуру Шевченкового “Кобзаря”. Викликають представника. Приймає його молода жидівочка і, тикаючи пальцем у відповідні сторінки “Гайдамаків” (“Яремо, герш-ту, хамів сину”….і ін.), авторитетно робить вирок: “Цього ми пустити не можемо”. — “Ну, так викресліть”. — “Ні, викреслюйте самі”. І представник викреслює… Облагороджують “Кобзаря” тепер з другого боку. Тільки робиться тепер це простіше і… цинічніше. Бо царський цензор просто креслив, куди рука сягала, а совітська цензориця робить це чужими руками і до того маніфестуючи, що “Шевченко — наш, большевицький, поет”.6
“Облагородити” Шевченка було не так просто, адже згідно з конкордацією його поетичних творів саме слово “жид” у різних його словоформах і словотвірних похідних великий мислитель уживає 61 раз і жодного разу не уживає слова “єврей”.7 Аби не пришивали Шевченкові через це антисемітизму, його змушений був захистити уже у ХХ столітті знаний поет — Абрам Кацнельсон: “Звинувачення на адресу Кобзаря в антисемітизмі найчастіше ґрунтуються на тому, що поет вживає слово “жид”, і іноді й у зневажливій формі. Але в українській мові, як і в польській, іншого слова, як “жид” для означення “єврея” не існувало. В польській мові й нині залишилося це слово, і ніхто не сприймає його як образу”8 (Див. SJP VIII, s.732).
Суголосні міркування з цього приводу висловлює і Євген Сверстюк: “Стара назва жидівської національности в українській мові так само природна, як у польській.
Обман був уже в самій назві “євреї”, яка була імпортована разом з новою (радянською) владою. Вона звучала фальшиво, в народі не приживалась. Мало того, вона ніби звинувачувала одразу всю українську літературу, де фігурувало слово “жид” як традиційна українська назва”9. Ця імпортованість назви євреїв, як зазначає Євген Сверстюк, була дивною і для самих жидів, які посміхалися з привілею називатися по-іншому і жартували: “І це все, що вони нам принесли”.10
Слід, однак, зауважити, що на Східній Україні замість “жид” у літературній мові починають уживати “єврей” наприкінці ХIХ ст., що було реакцією на лайливий і презирливий характер російського “жид”, наче виклик чорносотенцям. Автори ж із Галичини, зокрема Михайло Грушевський, Роман Смаль-Стоцький, уживаючи у своїх працях “жид”, робили часом зауваження, що в устах українця це слово не містить образи.11 Це, зокрема, підтверджує “Український стилістичний словник” (1923 р.)
Івана Огієнка, де видатний учений роз’яснював: “Слово “жид” серед простого народу вживається вільно, без якогось образливого значення, але інтелігенція замінює це слово на “єврей”, бо євреї дуже ображаються на слово “жид”.12
Прикметно, що коріння цієї образи проросло на грунті іншої мови — російської.
Застановімося, що “Словарь русского языка ХI — XVII вв.” фіксує тільки похідні з коренем “жид”, лексема “єврей” відсутня взагалі і похідні з коренем “жид-” не мають жодної негативної конотації:
Жидовинъ — еврей, иудей.
Жидъ — м. еврей, иудей.
Жидинъ — то же, что жидовинъ.
Жидовитися — принимать иудейство.
Жидовка — жен. к жидъ.
Жидовский — прил. к жидъ.
Жидовскоумецъ, м. — тот, кто исповедует иудаизм.
Жидовствити- то же, что жидовствовати.
Жидовство, с.1. Иудаизм. 2. Название ереси, распространенной в России в ХV — XVI
в.
Жидовствовати — придерживаться иудаизма, бить последователем ереси
(жидовствующих).
Жидовчичь, м. — сын еврейки.
Жидовыни, ж. — еврейка.
Жидовье — собир. к жидъ (СРЯ ХI-XVII В.5,с.108)
Протилежну картину спостерігаємо у “Словаре современного русского литературного языка”: жид,а, м. Устар. простор. Презрительное название еврея / Перен. Бранно. О скряге, скупце; жидовка,ж, род. и вин. мн. вок, ж., Устар. Простореч. Презрительное название еврейки; жидовский, ая, ое. Устар. простореч. Относит. прилагат. к сл. жид; жидомор, а, м. Простореч. Скупец, скряга (ССРЛЯ 4, 135).
Очевидно, що проблема у позамовних чинниках, та ще й закорінена у релігійно-політичний грунт іншої країни — Росії. Річ у тім, що в Росії у ХIХ ст. відродилась течія “жидовствующих”, яка насправді сягає 2-ї пол. ХV ст. Поширилась вона через єврея Схарія, який приїхав з Києва до Новгорода 1471 р. і проголошував заперечення Божої трійці, монашого чину, духовної ієрархії, пошанування ікон, зневіру у таїнство причастя тощо. Єврейський первень зводився лише до певних обрядів. Насправді це було відображення на російському грунті того релігійного “бродіння”, яке охопило країни Західної Европи, виражаючись у створенні протестантських раціоналістичних учень. Однак 1504 р. єретиків проклято і страчено. У ХІХ ст. “жидовствующими” називали тих християн, які прийняли юдаїзм. Їх держава означила як секту: 1825 р. “для возбуждения в народе отвращения к ним повелено было именовать субботников жидовской сектой и оглашать, что они суть жиды”. В то же время постановлено было из уездов, в коих находится жидовская ересь, высылать евреев без исключения и ни под каким предлогом не дозволять им там пребывание” (ЭСБЕ XIа, с.943).
З огляду на зазначене, висновок очевидний: під впливом реалій російської дійсности, а відтак і російської мови (вона, власне, і є тією дійсністю) в українській мові сталася підміна одних слів іншими, “була впроваджена і далі провадиться за інерцією політика “вирівнювання” українського словникового фонду за принципом один до одного у зіставленні з мовою російською. Тим часом ще відносно недавно слово “жидівочка” українці в Україні вимовляли з ніжністю, а
слово “жид” — з повагою: “Учись у жидів, сину, — вони вміють здоров’я глядіти”.
Однак, чому ще недавно? І сьогодні…в Україні говорять точнісінько так само. Особливо в тих місцевостях, де менше мігрантів з північного сходу, які не розуміють тонкощів нашої мови, але повчають нас”. 13
Підтверджує це і наріжний розділ мовознавства — етимологія, наука, що вивчає походження й минулі етапи розвитку слів та морфем, а також пояснює походження слова за допомогою зіставлення його зі спорідненими словами тієї самої або іншої мови.
Етноніми “жид” і “єврей” походять від різних мов і мають відмінну етимологію:
жид (заст.), жиденя, жидівка, жидівство, жидівча, жидовин, (жидовиця), жид, жидовіти, жидувати, зажидовілий, зжидовіти, ст. жидъ, жыдъ (XIVст.); — р. болг. жид, бр. жыд, др. жидъ, жидинъ, жидовинъ, п.Zyd, ч.слц. вл. слн. Zid, нл. Zyd, схв. жидов, стсл. жидъ, жидинъ, жидовинъ; — запозичено в дописемний період з італійської мови; іт.giudeo “єврей” походить з латинської Judaeus “іудей, єврей”, яке зводиться до гебрайського “іудей”, утвореного від особового імені гебрайської “Іуда” (загальне значення “славленний, хвалений”); давнє zu — (< giu) в слов’янських мовах закономірно перейшли в zy- (ЕСУМ 2, с. 196-197).
“Єврей” — запозичено в давньоруську мову через церковнослов’янську з середньо-грецької і пізніше (у формі гебрей) ще раз в українську через західнослов’янські з латинської; лат. Hebraeus зводиться до грецького evreos, яке походить, очевидно, від арамейської ibrai, ebrai, “єврей”, пов’язаного з гебрайським ibrt, “тс.; єврейський” (букв. “потойбічний, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату) (ЕСУМ 2, с.177). Отож глибинна етимологія обох етнонімів позитивна, а конотація одного з них зумовлена суто позамовними чинниками, про які йшлося вище.
Підсумуємо: побутування в українській мові двох етнонімів “жид” і “єврей” зумовлено штучним і насильним привнесенням лексеми “єврей” через більшовицький російськомовний вплив. Західна Україна почула слово “єврей” після встановлення радянської влади у 1939 році і досі вважає його неприродним, політично заангажованим і запровадженим силоміць. Не менш промовистою є історія вживання слова “жид” і на Східній Україні, що яскраво засвідчує класична полеміка на сторінках українського журналу “Основа”, що виходив 1861-1862 рр. До знаного журналу надійшов анонімний лист, автор якого дорікав редакції, що вона на означення “євреїв” вживає слово “жид”, яке, мовляв, “сделалось нарицательным словом вообще всякого плута и мошенника”. На що редакція журналу в особах Миколи Костомарова і Пантелеймона Куліша тлумачила, що українці “называют евреев жидами не в презрительном, бранном, оскорбительном смысле”, а за традицією, яка існує давно і в багатьох країнах. Інша річ, що слово “жид” в устах українців “означает и человека, о котором народ невысокого мнения, известный нравственный образ которого не возбуждает к себе особенной расположенности”. Але в цьому нема провини українців. Те, що український народ “смотрит на евреев не совсем дружелюбно”, є результатом “тех притеснений, которые он корда-то вытерпел от них”. Однак, здавалося, невинна полеміка через етнонім “жид” закінчилася вкрай трагічно для всього українського руху XIX століття: напади єврейської газети “Сіон”, яка розпалювала цю полеміку ( попри її позірну згоду, що у слові “жид” немає нічого образливого), фактично стали доносами великодержавному російському урядові на український сепаратизм. І як наслідок, відомий російський монархіст Міхаїл Катков через газету “Московские ведомости” підкинув міністру освіти Валуєву славнозвісну тезу: “не было, нет и быть не может”. У результаті: “Наступившая реакция в зародыше прервала начавшееся движение: после всего лишь двух лет существования “Основа” прекратилась: издательская деятельность для народа подверглась стеснениям; воскресные школы закрыты; местный язык, безусловно, изгнан из школ” 14 ( А. Єфименко).
Позаяк, залежно від контексту, слова здатні мати позитивну чи негативну конотацію, і, власне, ця конотація є невід’ємним атрибутом публіцистичного стилю, то у виступі п. Тягнибока у цьому етнонімі водночас поєднано стандарт і експресію, емоційність і простоту, доступність і багатозначність. І водночас актуалізовано правдиві смисли цього слова. Тим паче, що “в усному мовленні слово не покидає чистої стихії буття, дає простір для вияву його різних вимірів”. 15
Існує ще один позамовний бік проблеми, який свого часу означив Сергій Єфремов: “До речі, скажу, що, не вбачаючи особисто ніякої образи в слові “жид”, вважаю, проте, за нетактовність, некоректність уживати його, скоро євреї мають його за образливе”16. Однак, хоч як парадоксально, у своєму “Щоденнику” Єфремов повсюдно вживає саме етнонім “жид”. Постає й інше запитання: чому євреї не вважають за образливе вживання етноніма “жид” у польській, чеській, словенській, сербохорватській, верхній і нижній лужицьких мовах? Очевидно, що ці народи живуть за законами власної мови і власної держави і допускати когось із чужим законом у свій монастир їм би і не спало на думку. Згадаймо Дмитра Донцова: “Кожна нація має свій власний закон, свою власну правду й повинналише їм коритися”. Мало стати б знаковим і те, що в “Енциклопедії українознавства” заголовна стаття “Євреї” є лише відправним пунктом (див. Жиди) до розлогої інформаційної статті “жиди” (ЕУ 2, с. 650,670,680).
Найпевніший спосіб проникнути у сутність і життя слова — це, по-перше, пізнавати його через історичні та сучасні лексикографічні джерела, по-друге, через функціонування у щоденному мовленні, що є віддзеркаленням усього спектра суспільно-культурних і побутових стосунків між людьми. Така двоякість словесного функціонування нерозривна, і то з виразною домінантою його базового (розумій лексикографічного) значення, яке, кажучи образно, у потоці мовлення має абсолютне право на найширші відтінки смислів. Яскравим прикладом такої словесної амбівалентности є етнонім “жид”, ужитий у словотвірних похідних “жидва” і “жидівська”. Цей етнонім має, так би мовити, законну прописку в академічному лексикографічному джерелі української мови — СУМі (див. список умовних скорочень лексикографічних джерел). Зазначене джерело подає: Жиди, ів, мн.(одн.жид, а, ч., жидівка, и, ж.) 1. Заст.. Те саме, що євреї. 2. Образлива назва євреїв; а також єдине похідне від жид — жидівка (СУМ 2,с.528); Євреї, їв, мн.(одн. єврей, я, ч.; єврейка, и, ж.). Загальна назва народностей, які живуть у різних країнах і об’єднані спільністю походження від давньоєврейського народу, що населяв Палестину до перших століть нашої ери; і два похідних: єврейка, єврейський (СУМ II,с.494).
Чому так сталося, що існує два етноніми на позначення одного етносу, один із яких маркований як образлива назва? Це змушує долучити давніші джерела, а зокрема “Словарь української мови”, який упорядкував Борис Грінченко (1907-1909 рр.), де не знаходимо етноніма “єврей” чи “гебрей”, а лише “жид”, да,м. 1) Єврей, жидь, 2) = насек. Ум. Жидок, жидочок, жидун, жидик. Ув. Жидюга. Шевч. Жидяка (Гр.I, с.483), а також низка похідних, що свідчить про активну уживаність цього слова і його семантичну розрослість: жидва, ви, ж. = жидова, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидова (збірне поняття — рос. евреи), жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидюга, жидюк, жидя (Гр.І, с.483). Характерно, що більшість із цих похідних лексем у перекладі російською мають відповідник із основою “еврей”.
Перше з цих похідних — “жидва” — і вжив п. Тягнибок. Ця лексема тотожна поняттю “жидова”, що має збірне значення і відповідає російському “евреи”. Словник не подає жодного стилістичного маркування, що це лайливе чи образливе: жидва, ви, ж.= жидова, ви,ж. собирательное евреи. Стала жидова ліси рубати , Христа шукати. Чуб.III.347 (Гр.I,с.483). Із сучасного словотвору знаємо, що словотвірний тип із суфіксом — в-а непродуктивний і до нього належать збірні назви насамперед людей ( братва, дітва, жінва, мужва, панва, татарва), але також тварин ( кінва, мишва, мошва, мурашва та ін.) і неживих предметів (грошва). Такі форми мають розмовний характер переважно з негативним забарвленням, хоч, наприклад, зовсім не має такої конотації збірна лексема паства. 4Постає запитання, чому жодне із цих багатих на експресію похідних не дісталося до академічного СУМу, який видавали у згубне десятиліття мовно-політичного “застою” чи, точніше, часу повільного убивання української мови впродовж 1970 — 1980 рр.? Запитання риторичне. Натомість найновіший Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики, що рекомендований Міністерством освіти і науки України, фіксує: жид, жиденя, жидик, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидівчин, жидовин, жидовина, жидовіти, жидок, жидолюбець, жидочок, жидувати, жидя (с.208) паралельно із євреєчка, єврей, єврейка, єврейство, єврейський, єврейчик (ВЗОССУЛ с.204,208).
Не складно здогадатися, що відповідь хоч і на риторичне запитання слід шукати у суспільно-політичній площині, а саме початкові радянської доби, яка витворила безпрецедентне і безаналогічне явище: втручання державної влади у внутрішні закони мови з певною ідеологічно-політичною метою. Це яскраво засвідчив новоприйнятий (розумій — примусово накинутий) український правопис 1933 р., а потім 1946, 1960 рр., які перекреслили найгрунтовніше академічне надбання українського мовознавства — правопис 1929 року. Мета: уподібнити українську мову до російської на фонетичному, морфолого-синтаксичному і лексичному рівнях. Власне на цьому лексичному рівні і схрестилися два етноніми “жид” і “єврей”.
Видатний український учений (репресований 1929 р. у справі СВУ), віце-президентАН УРСР Сергій Єфремов записує у своєму “Щоденнику”: “Взагалі слово “жид” стаєабсолютно нецензурним. З академічних навіть виданнів починають вирізати сторінки, де стрівається це слово. Якраз сьогодні була історія з Воблим. З його праці про цукрову промисловість звелено вирізати місце, де говориться, як цукровики за старих часів через жидів- факторів затягали до себе на роботу кріпаків. Воблий показав у центрі книжку, що ту саму цитату подає, — це книжка Балабанова (жида) та ще й у виданні Державного видавництва... ефект вийшов немалий”. 5
“Чув сьогодні оповідання про те, як проводиться цензура української книжки. Видавництво “Час” подало на цензуру Шевченкового “Кобзаря”. Викликають представника. Приймає його молода жидівочка і, тикаючи пальцем у відповідні сторінки “Гайдамаків” (“Яремо, герш-ту, хамів сину”….і ін.), авторитетно робить вирок: “Цього ми пустити не можемо”. — “Ну, так викресліть”. — “Ні, викреслюйте самі”. І представник викреслює… Облагороджують “Кобзаря” тепер з другого боку. Тільки робиться тепер це простіше і… цинічніше. Бо царський цензор просто креслив, куди рука сягала, а совітська цензориця робить це чужими руками і до того маніфестуючи, що “Шевченко — наш, большевицький, поет”.6
“Облагородити” Шевченка було не так просто, адже згідно з конкордацією його поетичних творів саме слово “жид” у різних його словоформах і словотвірних похідних великий мислитель уживає 61 раз і жодного разу не уживає слова “єврей”.7 Аби не пришивали Шевченкові через це антисемітизму, його змушений був захистити уже у ХХ столітті знаний поет — Абрам Кацнельсон: “Звинувачення на адресу Кобзаря в антисемітизмі найчастіше ґрунтуються на тому, що поет вживає слово “жид”, і іноді й у зневажливій формі. Але в українській мові, як і в польській, іншого слова, як “жид” для означення “єврея” не існувало. В польській мові й нині залишилося це слово, і ніхто не сприймає його як образу”8 (Див. SJP VIII, s.732).
Суголосні міркування з цього приводу висловлює і Євген Сверстюк: “Стара назва жидівської національности в українській мові так само природна, як у польській.
Обман був уже в самій назві “євреї”, яка була імпортована разом з новою (радянською) владою. Вона звучала фальшиво, в народі не приживалась. Мало того, вона ніби звинувачувала одразу всю українську літературу, де фігурувало слово “жид” як традиційна українська назва”9. Ця імпортованість назви євреїв, як зазначає Євген Сверстюк, була дивною і для самих жидів, які посміхалися з привілею називатися по-іншому і жартували: “І це все, що вони нам принесли”.10
Слід, однак, зауважити, що на Східній Україні замість “жид” у літературній мові починають уживати “єврей” наприкінці ХIХ ст., що було реакцією на лайливий і презирливий характер російського “жид”, наче виклик чорносотенцям. Автори ж із Галичини, зокрема Михайло Грушевський, Роман Смаль-Стоцький, уживаючи у своїх працях “жид”, робили часом зауваження, що в устах українця це слово не містить образи.11 Це, зокрема, підтверджує “Український стилістичний словник” (1923 р.)
Івана Огієнка, де видатний учений роз’яснював: “Слово “жид” серед простого народу вживається вільно, без якогось образливого значення, але інтелігенція замінює це слово на “єврей”, бо євреї дуже ображаються на слово “жид”.12
Прикметно, що коріння цієї образи проросло на грунті іншої мови — російської.
Застановімося, що “Словарь русского языка ХI — XVII вв.” фіксує тільки похідні з коренем “жид”, лексема “єврей” відсутня взагалі і похідні з коренем “жид-” не мають жодної негативної конотації:
Жидовинъ — еврей, иудей.
Жидъ — м. еврей, иудей.
Жидинъ — то же, что жидовинъ.
Жидовитися — принимать иудейство.
Жидовка — жен. к жидъ.
Жидовский — прил. к жидъ.
Жидовскоумецъ, м. — тот, кто исповедует иудаизм.
Жидовствити- то же, что жидовствовати.
Жидовство, с.1. Иудаизм. 2. Название ереси, распространенной в России в ХV — XVI
в.
Жидовствовати — придерживаться иудаизма, бить последователем ереси
(жидовствующих).
Жидовчичь, м. — сын еврейки.
Жидовыни, ж. — еврейка.
Жидовье — собир. к жидъ (СРЯ ХI-XVII В.5,с.108)
Протилежну картину спостерігаємо у “Словаре современного русского литературного языка”: жид,а, м. Устар. простор. Презрительное название еврея / Перен. Бранно. О скряге, скупце; жидовка,ж, род. и вин. мн. вок, ж., Устар. Простореч. Презрительное название еврейки; жидовский, ая, ое. Устар. простореч. Относит. прилагат. к сл. жид; жидомор, а, м. Простореч. Скупец, скряга (ССРЛЯ 4, 135).
Очевидно, що проблема у позамовних чинниках, та ще й закорінена у релігійно-політичний грунт іншої країни — Росії. Річ у тім, що в Росії у ХIХ ст. відродилась течія “жидовствующих”, яка насправді сягає 2-ї пол. ХV ст. Поширилась вона через єврея Схарія, який приїхав з Києва до Новгорода 1471 р. і проголошував заперечення Божої трійці, монашого чину, духовної ієрархії, пошанування ікон, зневіру у таїнство причастя тощо. Єврейський первень зводився лише до певних обрядів. Насправді це було відображення на російському грунті того релігійного “бродіння”, яке охопило країни Західної Европи, виражаючись у створенні протестантських раціоналістичних учень. Однак 1504 р. єретиків проклято і страчено. У ХІХ ст. “жидовствующими” називали тих християн, які прийняли юдаїзм. Їх держава означила як секту: 1825 р. “для возбуждения в народе отвращения к ним повелено было именовать субботников жидовской сектой и оглашать, что они суть жиды”. В то же время постановлено было из уездов, в коих находится жидовская ересь, высылать евреев без исключения и ни под каким предлогом не дозволять им там пребывание” (ЭСБЕ XIа, с.943).
З огляду на зазначене, висновок очевидний: під впливом реалій російської дійсности, а відтак і російської мови (вона, власне, і є тією дійсністю) в українській мові сталася підміна одних слів іншими, “була впроваджена і далі провадиться за інерцією політика “вирівнювання” українського словникового фонду за принципом один до одного у зіставленні з мовою російською. Тим часом ще відносно недавно слово “жидівочка” українці в Україні вимовляли з ніжністю, а
слово “жид” — з повагою: “Учись у жидів, сину, — вони вміють здоров’я глядіти”.
Однак, чому ще недавно? І сьогодні…в Україні говорять точнісінько так само. Особливо в тих місцевостях, де менше мігрантів з північного сходу, які не розуміють тонкощів нашої мови, але повчають нас”. 13
Підтверджує це і наріжний розділ мовознавства — етимологія, наука, що вивчає походження й минулі етапи розвитку слів та морфем, а також пояснює походження слова за допомогою зіставлення його зі спорідненими словами тієї самої або іншої мови.
Етноніми “жид” і “єврей” походять від різних мов і мають відмінну етимологію:
жид (заст.), жиденя, жидівка, жидівство, жидівча, жидовин, (жидовиця), жид, жидовіти, жидувати, зажидовілий, зжидовіти, ст. жидъ, жыдъ (XIVст.); — р. болг. жид, бр. жыд, др. жидъ, жидинъ, жидовинъ, п.Zyd, ч.слц. вл. слн. Zid, нл. Zyd, схв. жидов, стсл. жидъ, жидинъ, жидовинъ; — запозичено в дописемний період з італійської мови; іт.giudeo “єврей” походить з латинської Judaeus “іудей, єврей”, яке зводиться до гебрайського “іудей”, утвореного від особового імені гебрайської “Іуда” (загальне значення “славленний, хвалений”); давнє zu — (< giu) в слов’янських мовах закономірно перейшли в zy- (ЕСУМ 2, с. 196-197).
“Єврей” — запозичено в давньоруську мову через церковнослов’янську з середньо-грецької і пізніше (у формі гебрей) ще раз в українську через західнослов’янські з латинської; лат. Hebraeus зводиться до грецького evreos, яке походить, очевидно, від арамейської ibrai, ebrai, “єврей”, пов’язаного з гебрайським ibrt, “тс.; єврейський” (букв. “потойбічний, той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату) (ЕСУМ 2, с.177). Отож глибинна етимологія обох етнонімів позитивна, а конотація одного з них зумовлена суто позамовними чинниками, про які йшлося вище.
Підсумуємо: побутування в українській мові двох етнонімів “жид” і “єврей” зумовлено штучним і насильним привнесенням лексеми “єврей” через більшовицький російськомовний вплив. Західна Україна почула слово “єврей” після встановлення радянської влади у 1939 році і досі вважає його неприродним, політично заангажованим і запровадженим силоміць. Не менш промовистою є історія вживання слова “жид” і на Східній Україні, що яскраво засвідчує класична полеміка на сторінках українського журналу “Основа”, що виходив 1861-1862 рр. До знаного журналу надійшов анонімний лист, автор якого дорікав редакції, що вона на означення “євреїв” вживає слово “жид”, яке, мовляв, “сделалось нарицательным словом вообще всякого плута и мошенника”. На що редакція журналу в особах Миколи Костомарова і Пантелеймона Куліша тлумачила, що українці “называют евреев жидами не в презрительном, бранном, оскорбительном смысле”, а за традицією, яка існує давно і в багатьох країнах. Інша річ, що слово “жид” в устах українців “означает и человека, о котором народ невысокого мнения, известный нравственный образ которого не возбуждает к себе особенной расположенности”. Але в цьому нема провини українців. Те, що український народ “смотрит на евреев не совсем дружелюбно”, є результатом “тех притеснений, которые он корда-то вытерпел от них”. Однак, здавалося, невинна полеміка через етнонім “жид” закінчилася вкрай трагічно для всього українського руху XIX століття: напади єврейської газети “Сіон”, яка розпалювала цю полеміку ( попри її позірну згоду, що у слові “жид” немає нічого образливого), фактично стали доносами великодержавному російському урядові на український сепаратизм. І як наслідок, відомий російський монархіст Міхаїл Катков через газету “Московские ведомости” підкинув міністру освіти Валуєву славнозвісну тезу: “не было, нет и быть не может”. У результаті: “Наступившая реакция в зародыше прервала начавшееся движение: после всего лишь двух лет существования “Основа” прекратилась: издательская деятельность для народа подверглась стеснениям; воскресные школы закрыты; местный язык, безусловно, изгнан из школ” 14 ( А. Єфименко).
Позаяк, залежно від контексту, слова здатні мати позитивну чи негативну конотацію, і, власне, ця конотація є невід’ємним атрибутом публіцистичного стилю, то у виступі п. Тягнибока у цьому етнонімі водночас поєднано стандарт і експресію, емоційність і простоту, доступність і багатозначність. І водночас актуалізовано правдиві смисли цього слова. Тим паче, що “в усному мовленні слово не покидає чистої стихії буття, дає простір для вияву його різних вимірів”. 15
Існує ще один позамовний бік проблеми, який свого часу означив Сергій Єфремов: “До речі, скажу, що, не вбачаючи особисто ніякої образи в слові “жид”, вважаю, проте, за нетактовність, некоректність уживати його, скоро євреї мають його за образливе”16. Однак, хоч як парадоксально, у своєму “Щоденнику” Єфремов повсюдно вживає саме етнонім “жид”. Постає й інше запитання: чому євреї не вважають за образливе вживання етноніма “жид” у польській, чеській, словенській, сербохорватській, верхній і нижній лужицьких мовах? Очевидно, що ці народи живуть за законами власної мови і власної держави і допускати когось із чужим законом у свій монастир їм би і не спало на думку. Згадаймо Дмитра Донцова: “Кожна нація має свій власний закон, свою власну правду й повинналише їм коритися”. Мало стати б знаковим і те, що в “Енциклопедії українознавства” заголовна стаття “Євреї” є лише відправним пунктом (див. Жиди) до розлогої інформаційної статті “жиди” (ЕУ 2, с. 650,670,680).
211
30 листопада 2012 22:41:00
30 листопада 2012 22:41:00
Бяка Написав:
-------------------------------------------------------
> v.s.o.p. Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Бяка Написав:
> > -------------------------------------------------------
> > > можна такий прікольчік влаштувати.
> > > та зафільмувати, коли мене пошлють.
> > > викласти на ФУП....
> > > поржати.....
> > > а вони - срать на це хотіли!!!
> > > бо не бояться нічого, бо їм нічого боятись....
> >
> > ....не "пошлють", а виконають всі ваші вимоги,
> > лиш для початку, прочитайте Статут вашої тергромади - там прописані всі ваші
> > права...
> >
> > ...вимагати їх виконання краще за допомогою ГО та незалежних профспілок, якщо
> такі
> > є у вашому місті, якщо їх досі ще немає - то створіть їх за допомогою 2 знайомих....
>
> буду вникать в то, что Вы написали....
> надо же хотя бы попытаться!!!
....час депутатських звітів - добра нагода щоб побачити хто з ваших депутатів має подібні наміри як і у вас...
...для цього на сайті вашої міськради тре прочитати графік звітів всіх депутатів і з вашими знайомими всіх їх відвідати...
...."живих" депутатів виявиться 5%-10% від складу міськради і вони можуть бути від різних фракцій...
...як правило, всі вони є білими воронами в своїх фракціях, серед злодіїв та шахраїв, і ваша підтримка їм стане в нагоді...
....на кожній зустрічі в протокол тре записати пропозицію про проведення аудиту міського бюджету...
-------------------------------------------------------
> v.s.o.p. Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Бяка Написав:
> > -------------------------------------------------------
> > > можна такий прікольчік влаштувати.
> > > та зафільмувати, коли мене пошлють.
> > > викласти на ФУП....
> > > поржати.....
> > > а вони - срать на це хотіли!!!
> > > бо не бояться нічого, бо їм нічого боятись....
> >
> > ....не "пошлють", а виконають всі ваші вимоги,
> > лиш для початку, прочитайте Статут вашої тергромади - там прописані всі ваші
> > права...
> >
> > ...вимагати їх виконання краще за допомогою ГО та незалежних профспілок, якщо
> такі
> > є у вашому місті, якщо їх досі ще немає - то створіть їх за допомогою 2 знайомих....
>
> буду вникать в то, что Вы написали....
> надо же хотя бы попытаться!!!
....час депутатських звітів - добра нагода щоб побачити хто з ваших депутатів має подібні наміри як і у вас...
...для цього на сайті вашої міськради тре прочитати графік звітів всіх депутатів і з вашими знайомими всіх їх відвідати...
...."живих" депутатів виявиться 5%-10% від складу міськради і вони можуть бути від різних фракцій...
...як правило, всі вони є білими воронами в своїх фракціях, серед злодіїв та шахраїв, і ваша підтримка їм стане в нагоді...
....на кожній зустрічі в протокол тре записати пропозицію про проведення аудиту міського бюджету...
212
30 листопада 2012 22:15:00
30 листопада 2012 22:15:00
dmsnet Написав:
-------------------------------------------------------
> А вы думаете иностранцы тупые ? Думаете они считают янук плохой народ хороший ?
>
> Да все они прекрасно знают ... и видят ... я вооще удивляюсь как они еще с нами вообще
> чтото общее имеют .. думаю чисто меркантильный интерес ... ибо уважения к такому
> народу нет ... а мы еще удивляемся почуму у нас визы ... почуму нас не берут в ЭС ...
>
> поверте янук тут не основная причина .... основная причина это народ который ... я не
> буду говорить ... но вы поняли ....
+1
-------------------------------------------------------
> А вы думаете иностранцы тупые ? Думаете они считают янук плохой народ хороший ?
>
> Да все они прекрасно знают ... и видят ... я вооще удивляюсь как они еще с нами вообще
> чтото общее имеют .. думаю чисто меркантильный интерес ... ибо уважения к такому
> народу нет ... а мы еще удивляемся почуму у нас визы ... почуму нас не берут в ЭС ...
>
> поверте янук тут не основная причина .... основная причина это народ который ... я не
> буду говорить ... но вы поняли ....
+1
213
30 листопада 2012 22:12:00
30 листопада 2012 22:12:00
Соня Написав:
-------------------------------------------------------
> dmsnet Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Могу предложить ... скомпонировать фото януковских роскошей и детей которым
> нужна
> > помощь а денег нет ... и разослать в посольства все которые есть в украине ... на их
> > языке ... с коментами типа вот вы у янука в гостях он ведь мотивировал что это для
> > иностарнных гостей нада .. а у вас под ногами 46 детских жизней ... а там в дали
> > беседка там 86 детских жизней ... помните что эти деньги украинцев такой дорогой
> > ценой заплачено за ваш комфорт ...
> >
> >
> > ну или ... как вы иностанные гости можете такому руку подать который пускает наши
> > деньги на роскош в то время как больные дети умирают без средств для лечения ...
>
> а вони вам скажуть: а чому ви допускаєте це?!
...правильно скажуть,
тому що в нас громади не користуються правами наданими їм законом про місцеве самоврядування та статутами місцевих тергромад...
-------------------------------------------------------
> dmsnet Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Могу предложить ... скомпонировать фото януковских роскошей и детей которым
> нужна
> > помощь а денег нет ... и разослать в посольства все которые есть в украине ... на их
> > языке ... с коментами типа вот вы у янука в гостях он ведь мотивировал что это для
> > иностарнных гостей нада .. а у вас под ногами 46 детских жизней ... а там в дали
> > беседка там 86 детских жизней ... помните что эти деньги украинцев такой дорогой
> > ценой заплачено за ваш комфорт ...
> >
> >
> > ну или ... как вы иностанные гости можете такому руку подать который пускает наши
> > деньги на роскош в то время как больные дети умирают без средств для лечения ...
>
> а вони вам скажуть: а чому ви допускаєте це?!
...правильно скажуть,
тому що в нас громади не користуються правами наданими їм законом про місцеве самоврядування та статутами місцевих тергромад...
214
30 листопада 2012 22:03:00
30 листопада 2012 22:03:00
Бяка Написав:
-------------------------------------------------------
> можна такий прікольчік влаштувати.
> та зафільмувати, коли мене пошлють.
> викласти на ФУП....
> поржати.....
> а вони - срать на це хотіли!!!
> бо не бояться нічого, бо їм нічого боятись....
....не "пошлють", а виконають всі ваші вимоги,
лиш для початку, прочитайте Статут вашої тергромади - там прописані всі ваші права...
...вимагати їх виконання краще за допомогою ГО та незалежних профспілок, якщо такі є у вашому місті, якщо їх досі ще немає - то створіть їх за допомогою 2 знайомих....
-------------------------------------------------------
> можна такий прікольчік влаштувати.
> та зафільмувати, коли мене пошлють.
> викласти на ФУП....
> поржати.....
> а вони - срать на це хотіли!!!
> бо не бояться нічого, бо їм нічого боятись....
....не "пошлють", а виконають всі ваші вимоги,
лиш для початку, прочитайте Статут вашої тергромади - там прописані всі ваші права...
...вимагати їх виконання краще за допомогою ГО та незалежних профспілок, якщо такі є у вашому місті, якщо їх досі ще немає - то створіть їх за допомогою 2 знайомих....
215
30 листопада 2012 21:53:00
30 листопада 2012 21:53:00
Бяка Написав:
-------------------------------------------------------
> v.s.o.p. Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Бяка Написав:
> > -------------------------------------------------------
> > > ну а что делать???? вот конкретно?
> > > правда, если вариант: выйти мне завтра на Банковую, облиться бензином и поджечь
> > > себя.
> > > Ну поговорят об этом час информагентства и всё забудется!
> > > А, ну ещё ФУП на венок денег соберёт....
> > > КАК ЭТО МОЖНО ИЗМЕНИТЬ???
> >
> > ...для початку, хоч сходити на річні звіти місцевих депутатів,
> > котрі відбудуться в грудні та розпитати їх про кошти місцевого бюджету...
>
> хм....а що це може дати?
> тобто, поцікавитись, на які-такі масажніє крєсла для вахтера от ті 200000 грн?
...на зустрічах вимагайте від депутатів проведення аудиту виконання річного місцевого бюджету...
...виявлених коштів вистачить на лікування десятків дітей...
-------------------------------------------------------
> v.s.o.p. Написав:
> -------------------------------------------------------
> > Бяка Написав:
> > -------------------------------------------------------
> > > ну а что делать???? вот конкретно?
> > > правда, если вариант: выйти мне завтра на Банковую, облиться бензином и поджечь
> > > себя.
> > > Ну поговорят об этом час информагентства и всё забудется!
> > > А, ну ещё ФУП на венок денег соберёт....
> > > КАК ЭТО МОЖНО ИЗМЕНИТЬ???
> >
> > ...для початку, хоч сходити на річні звіти місцевих депутатів,
> > котрі відбудуться в грудні та розпитати їх про кошти місцевого бюджету...
>
> хм....а що це може дати?
> тобто, поцікавитись, на які-такі масажніє крєсла для вахтера от ті 200000 грн?
...на зустрічах вимагайте від депутатів проведення аудиту виконання річного місцевого бюджету...
...виявлених коштів вистачить на лікування десятків дітей...
216
30 листопада 2012 21:48:00
30 листопада 2012 21:48:00
Бяка Написав:
-------------------------------------------------------
> ну а что делать???? вот конкретно?
> правда, если вариант: выйти мне завтра на Банковую, облиться бензином и поджечь
> себя.
> Ну поговорят об этом час информагентства и всё забудется!
> А, ну ещё ФУП на венок денег соберёт....
> КАК ЭТО МОЖНО ИЗМЕНИТЬ???
...для початку, хоч сходити на річні звіти місцевих депутатів,
котрі відбудуться в грудні та розпитати їх про кошти місцевого бюджету...
-------------------------------------------------------
> ну а что делать???? вот конкретно?
> правда, если вариант: выйти мне завтра на Банковую, облиться бензином и поджечь
> себя.
> Ну поговорят об этом час информагентства и всё забудется!
> А, ну ещё ФУП на венок денег соберёт....
> КАК ЭТО МОЖНО ИЗМЕНИТЬ???
...для початку, хоч сходити на річні звіти місцевих депутатів,
котрі відбудуться в грудні та розпитати їх про кошти місцевого бюджету...
218
30 листопада 2012 15:05:00
30 листопада 2012 15:05:00
зараз глушать Press TV на 13Е, 28Е та вилучають його з платних пакетів....
219
30 листопада 2012 12:53:00
30 листопада 2012 12:53:00
Те, що «Свобода» показала добрий результат в столиці, а Партія регіонів – навпаки провалилась, має якесь символічне значення з огляду на те, що столиця задає політичні тренди?
Без сумніву, так. Столиця – це серце країни, хоч я належу до тих людей, які вважають, що мають максимально відбуватися процеси децентралізації. Наразі ми перебуваємо у стані пострадянського розвитку держави, коли все зосереджується в столиці. Тому те, що продемонструвала столиця, є барометром політичної ситуації на загал. Третє місце «Свободи» в Києві показало, що ми повертаємося до самих себе – не до Європейської унії, не до Євразійського простору, а до себе. Тобто йдемо шляхом, який пройшли свого часу Чехія, що була під німцями, Польша, поневолена Російською імперією, і інші. Без Києва, як прообразу централізації, цього зробити неможливо.
Хоча наша країна настільки багата на теренові центри, що вона в жодному випадку не повинна зациклюватися на максимумі політичних подій, які творяться у Києві. До речі, націоналістичну ідеологію в часи новітньої української держави почала форсувати Галичина, і цей націоналістичний імпульс перекинувся не тільки на центр країни, а вже йде на схід. Наприклад, у Харкові 3 %-й бар’єр ми спокійно подолали, від чого Добкін припадок мало не отримав. А в Луганську, відповідно до екзіт-пулів, ми здобули 5,5 %. І якщо в когось в голові крутиться совкове визначення націоналізму як ненависницької ідеології, то таких треба лікувати від радянського синдрому в якійсь клініці.
[главком]
Без сумніву, так. Столиця – це серце країни, хоч я належу до тих людей, які вважають, що мають максимально відбуватися процеси децентралізації. Наразі ми перебуваємо у стані пострадянського розвитку держави, коли все зосереджується в столиці. Тому те, що продемонструвала столиця, є барометром політичної ситуації на загал. Третє місце «Свободи» в Києві показало, що ми повертаємося до самих себе – не до Європейської унії, не до Євразійського простору, а до себе. Тобто йдемо шляхом, який пройшли свого часу Чехія, що була під німцями, Польша, поневолена Російською імперією, і інші. Без Києва, як прообразу централізації, цього зробити неможливо.
Хоча наша країна настільки багата на теренові центри, що вона в жодному випадку не повинна зациклюватися на максимумі політичних подій, які творяться у Києві. До речі, націоналістичну ідеологію в часи новітньої української держави почала форсувати Галичина, і цей націоналістичний імпульс перекинувся не тільки на центр країни, а вже йде на схід. Наприклад, у Харкові 3 %-й бар’єр ми спокійно подолали, від чого Добкін припадок мало не отримав. А в Луганську, відповідно до екзіт-пулів, ми здобули 5,5 %. І якщо в когось в голові крутиться совкове визначення націоналізму як ненависницької ідеології, то таких треба лікувати від радянського синдрому в якійсь клініці.
[главком]
220
30 листопада 2012 12:00:00
30 листопада 2012 12:00:00
Чи мовний закон Ківалова – Колесніченка, який ви збираєтесь відміняти, взагалі запрацював, чи це був просто передвиборчий піар, на який вже не варто звертати уваги? Бо ми бачимо, що зараз його положення майже не виконуються.
Це можна назвати позитивним парадоксом, коли негатив обернувся позитивом. Цей закон навпаки стимулював російськомовного українця повернутися обличчям до материнської мови. Я знаю, що 25 % виборців ВО «Свобода» – російськомовні. Я спілкуюся з ними через соціальні мережі і дуже вдячна цим людям, що вони нас підтримали. Пишуть вони мені російською мовою, але я, звісно, відповідаю їм українською. Зараз суть в тому, щоб створити умови для цих людей, щоб їхні діти пішли до української школи.
На цих виборах 16 областей обрали опозицію і лише 8 – Партію регіонів. Це означає, що країна якісно і кардинально змінюється, в тому числі, в мовному контексті. Закон Колесніченка спрацював не проти української, а проти російської мови, тому що російська мова отримала додаткову негативну конотацію. Вони приписали їй інструмент ретроградства – тобто ще раз нагадали, що це мова радянського штибу, через яку нам насаджували радянський спосіб мислення, який ми категорично не сприймаємо. Хоча насправді російська – просто одна з 6800 мов, але такі, як Колесніченко, її принизили. Інтелектуальні росіяни п’ять разів перехрестилися від такого захисника і воліють абсолютно від нього дистанціюватися, тому що ані інтелектуально, ані морально, ані політично ця людина не заслуговує на жодні позитивні емоції. Тому серед наших виборців є представники різних національностей – це і угорці, і румуни, і величезна кількість етнічних росіян.
[главком]
Редаговано разів: 1. Востаннє 30/11/2012 14:01 користувачем v.s.o.p..
Це можна назвати позитивним парадоксом, коли негатив обернувся позитивом. Цей закон навпаки стимулював російськомовного українця повернутися обличчям до материнської мови. Я знаю, що 25 % виборців ВО «Свобода» – російськомовні. Я спілкуюся з ними через соціальні мережі і дуже вдячна цим людям, що вони нас підтримали. Пишуть вони мені російською мовою, але я, звісно, відповідаю їм українською. Зараз суть в тому, щоб створити умови для цих людей, щоб їхні діти пішли до української школи.
На цих виборах 16 областей обрали опозицію і лише 8 – Партію регіонів. Це означає, що країна якісно і кардинально змінюється, в тому числі, в мовному контексті. Закон Колесніченка спрацював не проти української, а проти російської мови, тому що російська мова отримала додаткову негативну конотацію. Вони приписали їй інструмент ретроградства – тобто ще раз нагадали, що це мова радянського штибу, через яку нам насаджували радянський спосіб мислення, який ми категорично не сприймаємо. Хоча насправді російська – просто одна з 6800 мов, але такі, як Колесніченко, її принизили. Інтелектуальні росіяни п’ять разів перехрестилися від такого захисника і воліють абсолютно від нього дистанціюватися, тому що ані інтелектуально, ані морально, ані політично ця людина не заслуговує на жодні позитивні емоції. Тому серед наших виборців є представники різних національностей – це і угорці, і румуни, і величезна кількість етнічних росіян.
[главком]
Редаговано разів: 1. Востаннє 30/11/2012 14:01 користувачем v.s.o.p..
221
30 листопада 2012 11:59:00
30 листопада 2012 11:59:00
Чи мовний закон Ківалова – Колесніченка, який ви збираєтесь відміняти, взагалі запрацював, чи це був просто передвиборчий піар, на який вже не варто звертати уваги? Бо ми бачимо, що зараз його положення майже не виконуються.
Це можна назвати позитивним парадоксом, коли негатив обернувся позитивом. Цей закон навпаки стимулював російськомовного українця повернутися обличчям до материнської мови. Я знаю, що 25 % виборців ВО «Свобода» – російськомовні. Я спілкуюся з ними через соціальні мережі і дуже вдячна цим людям, що вони нас підтримали. Пишуть вони мені російською мовою, але я, звісно, відповідаю їм українською. Зараз суть в тому, щоб створити умови для цих людей, щоб їхні діти пішли до української школи.
На цих виборах 16 областей обрали опозицію і лише 8 – Партію регіонів. Це означає, що країна якісно і кардинально змінюється, в тому числі, в мовному контексті. Закон Колесніченка спрацював не проти української, а проти російської мови, тому що російська мова отримала додаткову негативну конотацію. Вони приписали їй інструмент ретроградства – тобто ще раз нагадали, що це мова радянського штибу, через яку нам насаджували радянський спосіб мислення, який ми категорично не сприймаємо. Хоча насправді російська – просто одна з 6800 мов, але такі, як Колесніченко, її принизили. Інтелектуальні росіяни п’ять разів перехрестилися від такого захисника і воліють абсолютно від нього дистанціюватися, тому що ані інтелектуально, ані морально, ані політично ця людина не заслуговує на жодні позитивні емоції. Тому серед наших виборців є представники різних національностей – це і угорці, і румуни, і величезна кількість етнічних росіян.
Це можна назвати позитивним парадоксом, коли негатив обернувся позитивом. Цей закон навпаки стимулював російськомовного українця повернутися обличчям до материнської мови. Я знаю, що 25 % виборців ВО «Свобода» – російськомовні. Я спілкуюся з ними через соціальні мережі і дуже вдячна цим людям, що вони нас підтримали. Пишуть вони мені російською мовою, але я, звісно, відповідаю їм українською. Зараз суть в тому, щоб створити умови для цих людей, щоб їхні діти пішли до української школи.
На цих виборах 16 областей обрали опозицію і лише 8 – Партію регіонів. Це означає, що країна якісно і кардинально змінюється, в тому числі, в мовному контексті. Закон Колесніченка спрацював не проти української, а проти російської мови, тому що російська мова отримала додаткову негативну конотацію. Вони приписали їй інструмент ретроградства – тобто ще раз нагадали, що це мова радянського штибу, через яку нам насаджували радянський спосіб мислення, який ми категорично не сприймаємо. Хоча насправді російська – просто одна з 6800 мов, але такі, як Колесніченко, її принизили. Інтелектуальні росіяни п’ять разів перехрестилися від такого захисника і воліють абсолютно від нього дистанціюватися, тому що ані інтелектуально, ані морально, ані політично ця людина не заслуговує на жодні позитивні емоції. Тому серед наших виборців є представники різних національностей – це і угорці, і румуни, і величезна кількість етнічних росіян.
222
30 листопада 2012 11:55:00
30 листопада 2012 11:55:00
Але все ж таки «Батьківщина» – це опозиція ліберальна. На виборах таке співробітництво себе виправдало, а як буде зараз, коли вам доведеться проводити спільні рішення в парламенті?
У нас є дев’ять чітко визначених спільних кроків щодо голосування в Верховній Раді. Це стосується певного пакету економічних законів, закону про вищу освіту, мораторію на продаж землі, скасування закону Ківалова – Колесніченка, того ж персонального голосування. Тобто ми ще до перемоги на виборах визначили свою стратегію діяльності в Верховній Раді. А ворожити, як воно далі буде, зараз не треба. Ми будемо максимально шукати точки дотику і максимально зцементовувати відстані між нами, бо ми маємо спільного ворога – кримінальну олігархію. Мені соромно, що на чолі держави – зек, мені соромно, що прем’єр-міністр, який живе в Україні 30 років, не обертає язиком і не складає українські слова. Чи може «Свобода» сама дати раду? Ні, і не тільки з огляду на те, що вона має лише 37 депутатів, а й з огляду на рівень суспільної свідомості. Україна – постгеноцидна і постколоніальна. Чи могла країна так просто визволитися за 20 років, будучи поневоленою 700 років? Перемога «Свободи» є наслідком нашої пекельної роботи, і ті, хто називає її феноменом і несподіванкою, просто не орієнтується в процесах, що відбуваються у людській свідомості і у тих потребах, що відчувають люди внизу. А «Свобода» – це політична сила, яка прийшла з низин. Я особисто прийшла з порепаних рук свого батька, який жив в той жахливий совдепівський час, прищепивши мені несамовитий спротив до цього. Найважливіше в житті – зберегти людську і національну гідність, а при цій владі ми маємо принижену гідність.
У нас є дев’ять чітко визначених спільних кроків щодо голосування в Верховній Раді. Це стосується певного пакету економічних законів, закону про вищу освіту, мораторію на продаж землі, скасування закону Ківалова – Колесніченка, того ж персонального голосування. Тобто ми ще до перемоги на виборах визначили свою стратегію діяльності в Верховній Раді. А ворожити, як воно далі буде, зараз не треба. Ми будемо максимально шукати точки дотику і максимально зцементовувати відстані між нами, бо ми маємо спільного ворога – кримінальну олігархію. Мені соромно, що на чолі держави – зек, мені соромно, що прем’єр-міністр, який живе в Україні 30 років, не обертає язиком і не складає українські слова. Чи може «Свобода» сама дати раду? Ні, і не тільки з огляду на те, що вона має лише 37 депутатів, а й з огляду на рівень суспільної свідомості. Україна – постгеноцидна і постколоніальна. Чи могла країна так просто визволитися за 20 років, будучи поневоленою 700 років? Перемога «Свободи» є наслідком нашої пекельної роботи, і ті, хто називає її феноменом і несподіванкою, просто не орієнтується в процесах, що відбуваються у людській свідомості і у тих потребах, що відчувають люди внизу. А «Свобода» – це політична сила, яка прийшла з низин. Я особисто прийшла з порепаних рук свого батька, який жив в той жахливий совдепівський час, прищепивши мені несамовитий спротив до цього. Найважливіше в житті – зберегти людську і національну гідність, а при цій владі ми маємо принижену гідність.
223
30 листопада 2012 11:46:00
30 листопада 2012 11:46:00
«25 % виборців ВО «Свобода» – російськомовні»
Чи усвідомлюєте ви, що парламент – це не львівська облрада, і багато чиновників будуть звітувати російською, депутати між собою також часто спілкуються цією мовою? Ви будете спокійно до цього ставитись?
Неможливо змінити світ, можна змінювати тільки себе. Може, це звучить парадоксально, але для мене Верховна Рада буде способом заглиблення в себе і в те, що я роблю. Мені байдуже, хто там що буде робити, мені не байдуже, що я буду пропонувати своїм виборцям. Я не матиму часу розпорошуватися на всілякі зовнішні подразники та звертати увагу на людей дуже примітивної культури, які, живучи в Україні, в найвищому законодавчому органі не говорять українською мовою. Хай їхній примітивізм буде на очах у всього світу, я ж буду змінювати не тих, хто сидить в парламенті, а буду їздити до їхнього виборця – на південь, схід і центр країни. Буду пропонувати там свій інтелектуальний продукт – щонайменше, шість монографій (і скоро вийде сьома), низку своїх проектів, що я втілила у Львові.
[главком]
Чи усвідомлюєте ви, що парламент – це не львівська облрада, і багато чиновників будуть звітувати російською, депутати між собою також часто спілкуються цією мовою? Ви будете спокійно до цього ставитись?
Неможливо змінити світ, можна змінювати тільки себе. Може, це звучить парадоксально, але для мене Верховна Рада буде способом заглиблення в себе і в те, що я роблю. Мені байдуже, хто там що буде робити, мені не байдуже, що я буду пропонувати своїм виборцям. Я не матиму часу розпорошуватися на всілякі зовнішні подразники та звертати увагу на людей дуже примітивної культури, які, живучи в Україні, в найвищому законодавчому органі не говорять українською мовою. Хай їхній примітивізм буде на очах у всього світу, я ж буду змінювати не тих, хто сидить в парламенті, а буду їздити до їхнього виборця – на південь, схід і центр країни. Буду пропонувати там свій інтелектуальний продукт – щонайменше, шість монографій (і скоро вийде сьома), низку своїх проектів, що я втілила у Львові.
[главком]
224
30 листопада 2012 11:31:00
30 листопада 2012 11:31:00
Francaise Написав:
-------------------------------------------------------
> v.s.o.p. Написав:
> -------------------------------------------------------
> > ...нехай Палестина подасть позов до міжнародного кримінального суду на
> єврейських
> > терористів, котрі десятками підривали британських офіцерів....
> >
> > ...поглянемо як відреагує та проголосує в радбезі форен офіс....
>
>
> а ті їм "зустрічний позов" за депортацію та арешти біженців свого часу....... (late 40ies)
....пам`ятають ізраїльтяни як вбивали британських офіцерів, недавно ще і пам`ятник поставили єврейським терористам....
-------------------------------------------------------
> v.s.o.p. Написав:
> -------------------------------------------------------
> > ...нехай Палестина подасть позов до міжнародного кримінального суду на
> єврейських
> > терористів, котрі десятками підривали британських офіцерів....
> >
> > ...поглянемо як відреагує та проголосує в радбезі форен офіс....
>
>
> а ті їм "зустрічний позов" за депортацію та арешти біженців свого часу....... (late 40ies)
....пам`ятають ізраїльтяни як вбивали британських офіцерів, недавно ще і пам`ятник поставили єврейським терористам....
225
30 листопада 2012 11:25:00
30 листопада 2012 11:25:00
З’явилася інформація, що вам можуть запропонувати очолити комітет зі свободи слова, хоча ви раніше казали, що збираєтесь працювати в комітеті освіти і науки.
Ні, комітет зі свободи слова мене не цікавить. Мене цікавить комітет з питань освіти і науки.
Які будуть перші ініціативи вашої сили в парламенті, наприклад, в інформполітиці. Зараз Перший національний канал крутить другосортні російські програми. Чи ви будете вимагати введення якихось квот на національний продукт принаймні на державному телебаченні?
По-перше, треба напрацювати закон про захист інформаційного простору як чинника національної безпеки. Основи такого законопроекту пропонував свого часу великий Юрій Іллєнко, і зараз для нас це – одне з першорядних завдань, щоб зберегти своє національне обличчя. Але змінити керівників національного каналу можна лише тоді, коли зміниться виконавча гілка влади. Тому для нас надважливо напрацювати пакет законопроектів у кожній сфері. Інша річ, чи нас підтримує Верховна Рада, але це треба робити.
Ви помітили, що, наприклад, в палаці «Україна» вже давно не виступають українські виконавці. Що робити в цій ситуації – вводити різну податкову систему для Кіркорова та Ніни Матвієнко?
Наскільки мені відомо, у Франції та Швейцарії існує податок на чужу пісню і чужу мову. Хочеш, щоб вона була присутня – заплати гроші і з цих грошей моя культура буде розвиватися. Щось подібне має сенс вводити в Україні, якщо ми вже дійшли такого краю. Хочеш виконувати пісні російською мовою – нема проблем, є держава, де співають цією мовою, а українцям зі своєю піснею куди поїхати? До речі, у нас у Львові є ціла низка радіостанцій, які взагалі не крутять російської музики. Я користуюсь винятково громадським транспортом і бачу також, як діє моя ініціатива щодо заборони будь-якої музики в транспорті. Тепер важливе завдання для місцевих органів влади втілювати це на місцях, а не чекати вказівки згори. Звісно, потрібні рішення і на загальнодержавному рівні, але в теперішній ситуації, коли ця орда може їх блокувати, треба вдаватися до змін на місцевому рівні, бо закони про місцеве самоврядування це абсолютно допускають. Кожна людина має сама боротись за свій простір та місце під сонцем, бо ніхто нічого не принесе на тарілці. Це раніше нас вчили, що «руководящая коммунистическая партия за всех все решит», а зараз треба міркувати інакше.
[главком]
Ні, комітет зі свободи слова мене не цікавить. Мене цікавить комітет з питань освіти і науки.
Які будуть перші ініціативи вашої сили в парламенті, наприклад, в інформполітиці. Зараз Перший національний канал крутить другосортні російські програми. Чи ви будете вимагати введення якихось квот на національний продукт принаймні на державному телебаченні?
По-перше, треба напрацювати закон про захист інформаційного простору як чинника національної безпеки. Основи такого законопроекту пропонував свого часу великий Юрій Іллєнко, і зараз для нас це – одне з першорядних завдань, щоб зберегти своє національне обличчя. Але змінити керівників національного каналу можна лише тоді, коли зміниться виконавча гілка влади. Тому для нас надважливо напрацювати пакет законопроектів у кожній сфері. Інша річ, чи нас підтримує Верховна Рада, але це треба робити.
Ви помітили, що, наприклад, в палаці «Україна» вже давно не виступають українські виконавці. Що робити в цій ситуації – вводити різну податкову систему для Кіркорова та Ніни Матвієнко?
Наскільки мені відомо, у Франції та Швейцарії існує податок на чужу пісню і чужу мову. Хочеш, щоб вона була присутня – заплати гроші і з цих грошей моя культура буде розвиватися. Щось подібне має сенс вводити в Україні, якщо ми вже дійшли такого краю. Хочеш виконувати пісні російською мовою – нема проблем, є держава, де співають цією мовою, а українцям зі своєю піснею куди поїхати? До речі, у нас у Львові є ціла низка радіостанцій, які взагалі не крутять російської музики. Я користуюсь винятково громадським транспортом і бачу також, як діє моя ініціатива щодо заборони будь-якої музики в транспорті. Тепер важливе завдання для місцевих органів влади втілювати це на місцях, а не чекати вказівки згори. Звісно, потрібні рішення і на загальнодержавному рівні, але в теперішній ситуації, коли ця орда може їх блокувати, треба вдаватися до змін на місцевому рівні, бо закони про місцеве самоврядування це абсолютно допускають. Кожна людина має сама боротись за свій простір та місце під сонцем, бо ніхто нічого не принесе на тарілці. Це раніше нас вчили, що «руководящая коммунистическая партия за всех все решит», а зараз треба міркувати інакше.
[главком]
226
30 листопада 2012 10:47:00
30 листопада 2012 10:47:00
...нехай Палестина подасть позов до міжнародного кримінального суду на єврейських терористів, котрі десятками підривали британських офіцерів....
...поглянемо як відреагує та проголосує в радбезі форен офіс....
...поглянемо як відреагує та проголосує в радбезі форен офіс....
227
30 листопада 2012 10:31:00
30 листопада 2012 10:31:00
Націоналісти сповідують дуже простий принцип – ідею утвердження власної нації. Інакше кажучи, це навіть не ідеологія, а закони природи. За такою моделлю європейські держави побудували свої країни на межі 18–19-х століть. На превеликий жаль, українці тоді цього не зробили, бо втратили свою державу в 14-му столітті. Це означає, що ми дуже відстали у своєму національному державотворенні і тому тепер швидко набираємо темп у національному будівництві. Політологи, які дають нам такі оцінки, взагалі не мають поняття, що таке побудова національної держави. Нехай подивляться, як живуть поляки, угорці і чехи і наберуться елементарного досвіду.
Для мене комфорт українця у своїй державі як у власному домі – завдання номер один. До речі, як і комфорт усіх інших націй, що, звісно, знають мою мову, шанують мою історію, традиції, знають мою Конституцію, але обов’язково прив’язують своїх дітей до свого етнічного коріння. Бо якщо людина втрачає етнічне коріння, вона насправді втрачає зв’язок із Господом. Господь вирішив, що я буду українкою, і я проти його волі не піду ніколи. Тому націоналізм – це не просто ідеологія природи, це – ідеологія Божого призначення. Я за своїм переконанням є абсолютною ідеалісткою, мені неймовірно комфортно жити у такому світі переконань і цією системою переконань максимально ділитися з кожним в цій країні. Незалежно від того, чи це українець, росіянин або єврей. Націоналіст ніколи нікого не принижує і не пригноблює, натомість дуже адекватно реагує, коли це роблять з ним.
До речі, щодо євреїв та приниження. В Інтернеті розгорівся скандал через те, що ваш однопартієць Ігор Мірошниченко назвав в «фейсбуці» американську актрису українського походження Мілу Куніс «жидівкою». Ви як філолог вважаєте це правильним?
А в чому проблема? Ті люди, які вважають, що це образливе слово, нехай поспілкуються на спіритичному сеансі с Тарасом Григоровичем, тому що він в своєму «Кобзарі» інших слів не вживає. Не вийде провести сеанс с Шевченком, нехай виходять на сеанс з Іваном Франком, в якого цілий цикл називається «Жидівські мелодії». Або почитають твори Нечуя-Левицького. Ніхто ніколи українцям не буде вказувати, яку їм вживати лексику, бо це закони нашої мови. І мене абсолютно не цікавлять емоції в цьому питанні. Нехай візьмуть до рук останній «Великий орфографічний словник української мови» і знайдуть там українські слова на букву «Ж», а серед них знайдуть і це. В Галичині це була дуже пестлива і ніжна форма – «жидівочка».
Для мене комфорт українця у своїй державі як у власному домі – завдання номер один. До речі, як і комфорт усіх інших націй, що, звісно, знають мою мову, шанують мою історію, традиції, знають мою Конституцію, але обов’язково прив’язують своїх дітей до свого етнічного коріння. Бо якщо людина втрачає етнічне коріння, вона насправді втрачає зв’язок із Господом. Господь вирішив, що я буду українкою, і я проти його волі не піду ніколи. Тому націоналізм – це не просто ідеологія природи, це – ідеологія Божого призначення. Я за своїм переконанням є абсолютною ідеалісткою, мені неймовірно комфортно жити у такому світі переконань і цією системою переконань максимально ділитися з кожним в цій країні. Незалежно від того, чи це українець, росіянин або єврей. Націоналіст ніколи нікого не принижує і не пригноблює, натомість дуже адекватно реагує, коли це роблять з ним.
До речі, щодо євреїв та приниження. В Інтернеті розгорівся скандал через те, що ваш однопартієць Ігор Мірошниченко назвав в «фейсбуці» американську актрису українського походження Мілу Куніс «жидівкою». Ви як філолог вважаєте це правильним?
А в чому проблема? Ті люди, які вважають, що це образливе слово, нехай поспілкуються на спіритичному сеансі с Тарасом Григоровичем, тому що він в своєму «Кобзарі» інших слів не вживає. Не вийде провести сеанс с Шевченком, нехай виходять на сеанс з Іваном Франком, в якого цілий цикл називається «Жидівські мелодії». Або почитають твори Нечуя-Левицького. Ніхто ніколи українцям не буде вказувати, яку їм вживати лексику, бо це закони нашої мови. І мене абсолютно не цікавлять емоції в цьому питанні. Нехай візьмуть до рук останній «Великий орфографічний словник української мови» і знайдуть там українські слова на букву «Ж», а серед них знайдуть і це. В Галичині це була дуже пестлива і ніжна форма – «жидівочка».
228
30 листопада 2012 08:52:00
30 листопада 2012 08:52:00
Fri Nov 30, 2012 8:5AM
Japan's Prime Minister Yoshihiko Noda has reportedly scrubbed his planned visit to Moscow due to what he has described as “bad health conditions” of Russian President Vladimir Putin.
Japan's Prime Minister Yoshihiko Noda has reportedly scrubbed his planned visit to Moscow due to what he has described as “bad health conditions” of Russian President Vladimir Putin.
229
30 листопада 2012 06:53:00
30 листопада 2012 06:53:00
Андреас Написав:
-------------------------------------------------------
> " ней выражается надежда на то, «что Совет Безопасности положительно рассмотрит
> заявление, представленное 23 сентября 2011 года Государством Палестина, о приеме в
> полноправные члены Организации Объединенных Наций»."
>
> Никаких шансов. США, Великобритания и Германия это четко сказали.
>
> Абсолютно четко сказано - только через двухсторонние переговоры без
> предварительных условий.
....Німеччина вже стала постійном членом Радбезу і правом вето?
-------------------------------------------------------
> " ней выражается надежда на то, «что Совет Безопасности положительно рассмотрит
> заявление, представленное 23 сентября 2011 года Государством Палестина, о приеме в
> полноправные члены Организации Объединенных Наций»."
>
> Никаких шансов. США, Великобритания и Германия это четко сказали.
>
> Абсолютно четко сказано - только через двухсторонние переговоры без
> предварительных условий.
....Німеччина вже стала постійном членом Радбезу і правом вето?
230
29 листопада 2012 23:20:00
29 листопада 2012 23:20:00
а хто там українець в списку ?
231
29 листопада 2012 22:26:00
29 листопада 2012 22:26:00
29.11.2012 — Сегодня Генеральная Ассамблея ООН 138 голосами «за» при 41 «воздержавшихся» и 9 «против» одобрила резолюцию о предоставлении Палестине статус государства-наблюдателя при ООН, не являющегося ее членом.
Среди проголосовавших против – США, Израиль и Канада.
В резолюции говорится, что Генеральная Ассамблея «постановляет предоставить Палестине статус государства-наблюдателя при Организации Объединенных Наций, не являющегося ее членом, без ущерба для приобретенных прав, привилегий и роли Организации освобождения Палестина в Организации Объединенных Наций как представителя палестинского народа согласно соответствующим резолюциям и практике».
«Генеральная Ассамблея вновь подтверждает право палестинского народа на самоопределение и независимость в его Государстве Палестина на палестинской территории, оккупированной с 1967 года», - говорится в принятой резолюции.
В ней выражается надежда на то, «что Совет Безопасности положительно рассмотрит заявление, представленное 23 сентября 2011 года Государством Палестина, о приеме в полноправные члены Организации Объединенных Наций».
Среди проголосовавших против – США, Израиль и Канада.
В резолюции говорится, что Генеральная Ассамблея «постановляет предоставить Палестине статус государства-наблюдателя при Организации Объединенных Наций, не являющегося ее членом, без ущерба для приобретенных прав, привилегий и роли Организации освобождения Палестина в Организации Объединенных Наций как представителя палестинского народа согласно соответствующим резолюциям и практике».
«Генеральная Ассамблея вновь подтверждает право палестинского народа на самоопределение и независимость в его Государстве Палестина на палестинской территории, оккупированной с 1967 года», - говорится в принятой резолюции.
В ней выражается надежда на то, «что Совет Безопасности положительно рассмотрит заявление, представленное 23 сентября 2011 года Государством Палестина, о приеме в полноправные члены Организации Объединенных Наций».
232
29 листопада 2012 22:07:00
29 листопада 2012 22:07:00
...ніби як Україна не взяла участь в голосуванні...
...українським МЗС керують з Ізраелю?
...українським МЗС керують з Ізраелю?
234
29 листопада 2012 21:26:00
29 листопада 2012 21:26:00
....представник Ізраєлю говорив таку муйню, що навіть CNN не витримало і перервало трансляцію....
235
29 листопада 2012 21:12:00
29 листопада 2012 21:12:00
Генасамблея, стоячи, вітає оплесками палестинців....
236
29 листопада 2012 21:05:00
29 листопада 2012 21:05:00
...з трибуни ООН розповідають про ізраільську агресію, колоніальну окупацію та ізраільський расизм...
237
29 листопада 2012 21:03:00
29 листопада 2012 21:03:00
238
29 листопада 2012 20:51:00
29 листопада 2012 20:51:00
...наживо Press TV
Редаговано разів: 1. Востаннє 30/11/2012 00:03 користувачем v.s.o.p..
Редаговано разів: 1. Востаннє 30/11/2012 00:03 користувачем v.s.o.p..
239
29 листопада 2012 20:49:00
29 листопада 2012 20:49:00
....голосування в ООН за Палестину,
наживо Press TV...
Редаговано разів: 1. Востаннє 29/11/2012 22:49 користувачем v.s.o.p..
наживо Press TV...
Редаговано разів: 1. Востаннє 29/11/2012 22:49 користувачем v.s.o.p..
240
29 листопада 2012 12:58:00
29 листопада 2012 12:58:00
ізраільтяни про Ізраїль:
"Израиль ни в коем случае не является демократией. Еврейское государство является расистским. Мир должен знать, что Израиль применяет практику апартеида: если ты еврей, ты имеешь право пойти, куда угодно, и делать, что угодно; если ты – не еврей, у тебя нет никаких прав. Этот расизм является настоящей проблемой для Израиля. Израиль вполне способен доказать, что его государство является демократией. Никто не может признать его расистским; ни США, ни европейские страны. Израильское ядерное оружие они еще как-то смогли бы признать… Но как бы они смогли оправдать это государство, если оно применяет практику фашистского апартеида?"
[www.silviacattori.n et]
"Израиль ни в коем случае не является демократией. Еврейское государство является расистским. Мир должен знать, что Израиль применяет практику апартеида: если ты еврей, ты имеешь право пойти, куда угодно, и делать, что угодно; если ты – не еврей, у тебя нет никаких прав. Этот расизм является настоящей проблемой для Израиля. Израиль вполне способен доказать, что его государство является демократией. Никто не может признать его расистским; ни США, ни европейские страны. Израильское ядерное оружие они еще как-то смогли бы признать… Но как бы они смогли оправдать это государство, если оно применяет практику фашистского апартеида?"
[www.silviacattori.n et]
Повна версія