класична сторінка про Сваровскі тепер виглядає так
 
 
 [kangelka.wordpress. com]
 
 
 
 Редаговано разів: 2. Востаннє 13/06/2012 04:09 користувачем epsilon.

Ольга Шенфельд
 
 Прогулки с Пушкиным. Полтава
 
 Ну что ж, Вы правы, несерьезно  
 Болтать без цели,  
 О том, что барышни и розы  
 Давно созрели  
 Кому на смех, кому на горе -  
 Судить не вправе.  
 Давайте попросту поспорим -  
 Хоть о "Полтаве".  
 Ведь я с "черешневой Украйны",  
 Представьте, родом,  
 Знакомы мне и ночи тайны,  
 И Лавры своды,  
 И вся оболганная россыпь  
 Боев и боен.  
 Нет оправдания доносу  
 В предсмертной боли.  
 
 И сердце девичье свободно  
 Мечтать о счастье,  
 И злоба дикая бесплодна  
 Над тем, кто властен  
 Сменить подковы золотые  
 На вольный ветер.  
 Не всякий, бросивший Россию,  
 Достоин плети.  
 
 Ведь малый мир сильней большого -  
 Не Кремль, а хата.  
 В конце предательства любого  
 Всегда расплата.  
 Но тот, кто продал дочь и друга,  
 Втройне виновен.  
 А путь из замкнутого круга  
 Ведет по крови  
 И человек иного кроя  
 Не воин в поле,  
 Но есть ли рифма к вольной воле  
 Точнее боли?  
 А на Москве безумный идол,  
 Казнивший сына,  
 И жжет не личная обида,  
 А Украина...  
 
 © Ольга Шенфельд, 2007
 [poezia.org]

[life.pravda.com.ua]

Оксана ПАХЛЬОВСЬКА
 
 [www.day.kiev.ua]
 
 «Ты, Рассея моя... Рас... сея...
 Азиатская сторона!»
 
 C. ЄСЕНІН
 
 «...хуже мы всех прочих —
 вот что мы должны всегда
 говорить о себе»
 
 М. ГОГОЛЬ
 
 «С НАМИ БОГ». СЛОВ’ЯНСЬКІ СУДЕТИ
 
 У статті «Мовне законодавство від Партії регіонів як засіб продажу України» Сергій Грабовський слушно ставить питання про новий мовний закон як про засіб «територіальної та мовно-національної фрагментації країни» або — як програма-максимум — засіб «розколу і ліквідації соборної Української держави»1.
 
 В цьому немає жодного сумніву. І не тільки виходячи зі змісту закону. Справа в тому, що підготовка до цього ведеться вже тривалий час. Прихід ПР до влади зумовив переорганізацію антиукраїнських рухів у країні. А це, у свою чергу, стало можливим у результаті зміни стратегії фінансування цих рухів із боку Кремля. Раніше Кремль щедро сипав грошима серед різномасштабних екстремістів і провокаторів, далі вони чубилися між собою за першість у черзі за подачками з Москви, а згодом виявлялося, що вони — або місцева мафія, або в кращому випадку — банальні крадії. З осені 2010 року фізіономія явища, яке російські політологи називають «КРЕМЛЯДЬ», змінилася: кошти з Москви отримують лише організації, що можуть презентувати конкретний результат своєї праці. Осердям цієї діяльності є ВКСОРС — «Всеукраинский Координационный Совет организаций российских соотечественников», куди входять 116 організацій (на вересень 2011 р.), розкиданих по всій території України. Головою ВКСОРС є В. Колесніченко, який також очолює «Правозащитное движение «Русскоязычная Украина» (ПДРУ). Є питання?
 
 В Інтернеті можна ознайомитися зі списком цих структур (самих львівських організацій — десять)2. На засіданні ВКСОРС у вересні 2011 року було прийняте рішення — почитайте уважно! — «считать поддержку указанного законопроекта вынужденной мерой, промежуточным шагом для достижения главной цели — придания русскому языку статуса государственного». Взагалі незрозуміло, що в Україні роблять українці, позаяк «мы коренной, государствообразующ ий этнос украинского государства. Украину мы создавали 20 лет назад. Украина — это не результат национально-освободительной борьбы...» — цей пункт, мабуть, увійде в підручники історії з наступного року.
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 11/06/2012 02:09 користувачем epsilon.

російських шовіністів і всіх інших хто хоче розповісти що український дубляж не потрібен бо є російський прохання не турбуватись
 про абсолютний ринок теж не треба
 
 багато хто заради можливості дивитись кіно в кінотеатрах російською готовий на будь-яких уродів при владі
 очевидно, що до цього в комплекті додається екологічна і гуманітарна катастрофа, і повне радіо шансон
 
 я розумію, що питання чисто теоретичне і ніхто нічого впроваджувати вже не буде
 я пропоную інтелектуальну задачу - як забезпечити право українців дивитись кіно українською в ідеальному світі?
 очевидно що за наявності російського дубляжу ринкові механізми не примусять робити український
 
 різні сеанси не вихід - крик категорично не бажаючих дивитись українською був і тоді  страшний - я прийшов на сеанс а тут українська
 
 один сеанс українською на місяць теж не варіант
 по регіонах - теж не варіант, це крок до розділу

[life.pravda.com.ua]
 
 Ярослав Мовчан, Олексій Василюк, Національний екологічний центр України, для УП.Життя
 У день голосування у першому читанні скандального законопроекту про мови, у Верховній Раді сталась ще одна знакова подія.
 
 У першому читанні був проголосований не менш провокаційний в сфері довкілля законопроект 10218, який знищує систему природокористування та екобезпеки в державі.
 
 Це сталось саме в той день, коли весь світ за ініціативою ООН проводить екологічні заходи – у День довкілля.
 
 Список "героїв дня" – депутатів, які підтримали законопроект Мірошниченка, не відрізняється від того, що голосував за мовну провокацію. Очевидно, що ніяких персональних позицій там не було – голосували чітко за помахом руки лідерів фракцій.
 
 Показово, що "за" проголосував п.Шершун, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань екополітики, попри рішення свого ж таки Комітету про відхилення цього законопроекту.
 
 Всього на розгляд законопроекту з усіма виступами і двома голосуваннями (про розгляд за скороченою процедурою та прийняття в першому читанні) вистачило аж 10 хвилин.
 
 У своїй заяві, поширеній 5 червня, екологи називають законопроект депутата Ю. Мірошниченка "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (реєстр. від 16.03.2012 р. № 10218) загрозою національній безпеці України.
 
 Україна тільки почала робити перші кроки в напрямку формування нових засад екополітики, що відповідають європейським вимогам, згідно із Законом України "Про основні засади (Стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року", ухваленої 21 грудня 2010 року.
 
 Враховуючи катастрофічний стан довкілля України, впровадження екополітики потребуватиме належної координації на всіх рівнях влади, тому максимальне збереження структури профільного міністерства є критично важливим. Більше того, необхідно докласти додаткових зусиль для зміцнення Мінприроди професійними спеціалістами та запобігти втраті попередніх напрацювань і інституційної пам’яті, адже, відповідно Стратегії, власне територіальні управління Мінприроди визнано головним інституційним органом реалізації національної екополітики на регіональному та місцевому рівнях.
 
 Бюджетна підтримка ЄС для впровадження Стратегії та Національного плану дій з охорони довкілля згідно з Угодою про фінансування складає загалом 35 млн євро. Одначе, якщо буде зруйновано вщент всю систему державного екологічного управління, як це пропонується одіозним законопроектом, у ЄС не буде жодних підстав надавати Україні фінансову підтримку екологічного сектору.
 
 Таким чином, крім суттєвих фінансових втрат, прийняття закону може призвести до суттєвого скорочення співпраці між Україною та ЄС в екологічній сфері.
 
 За нашими оцінками, адміністративна реформа в сфері довкілля, передбачена законопроектом №10218, призведе до:
 
 - руйнування системи ефективної державної політики з питань управління і охорони природного довкілля, невиснажного використання, відтворення та охорони ресурсів держави (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного та рослинного світу), поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екобезпеки та формування екомережі;
 
 - втрати налагодженої системи державного екомоніторингу щодо стану довкілля та забруднення його компонентів (води, повітря, ґрунтів, біоти) як неодмінної складової системи управління навколишнім середовищем, використання, відтворення і збереження природних ресурсів;
 
 - втрати контролю за діяльністю підприємств, установ і організацій в сфері природокористування в частині наявності документів дозвільного характеру оскільки, згідно з Указом та законопроектом №10218, ця функція переходить від 25 територіальних управлінь до одного з відділів Мінприроди;
 
 - концентрації управлінських повноважень щодо ресурсів національного рівня в руках місцевих адміністрацій, що загрожуватиме обґрунтованості та системності прийняття державних рішень в сфері охорони національних природних багатств, що належать народові України, а також здатна призвести до посилення корупції;
 
 - втраті залишків кадрового потенціалу, багаторічних напрацювань, баз даних та інформації;
 
 - значного відставання національної екологічної політики та законодавства у наближенні до стандартів ЄС, а також кризи в міжнародній співпраці.
 
 Сьогодні у нас зникли останні ілюзії щодо реалій політики і екополітики в Україні.

[www.youtube.com]
 
 може й боян але раніше не попадалось
 
 коменти класні
 *******************
 Список 37 будущих генералов люфтваффе которые обучались в Липецке: Абернетти, Ашенбреннер, Байер, Барлен, Беккер, Бивер, Бинек, Бонер, Борман, Бухгольц, Виланд, Десслох, Динорт, Ешоннек (друг Геринга, с 1939 - начальник генштаба Люфтваффе), Зейдеман, Ибель, Каммхубер, Кастнер-Киродрф, Клейнрат, Крейпе, Кваде, Мейстер, Макс Мор, Готлоб Мюллер, Роден, Фалькенштейн, Фейт, Фишер, Фроммферц, Функе, Хичхольд, Холле, Чёлч, Шимпф, Шпейдель, Шперле, Юнк.
 
 taras2802 3 міс. тому
 озеф Каммхубер (нем. Josef Kammhuber; 19 августа 1896, Бургкирхен, Бавария — 25 января 1986, Мюнхен) — немецкий генерал авиации. Организатор системы противовоздушной обороны Третьего рейха — «линии Каммхубера».В 1926 году прошёл курсы офицера Генерального штаба в Штеттине и Берлине. В 1930 году был направлен в СССР, где походил секретную лётную подготовку в авиашколе в Липецке.
 
 
 БЫЛ В КАЗАНИ....НЕ УЧИЛИ НИЧЕМУ СУЩЕСТВЕННОМУ НЕМЦЕВ...ракету ФАУ последнюю в казанском артиллерийском училище не продали "за любые деньги"......Киселев видимо недоумевает как так ааа........баблосы. ...........­......вот плохо ему............Гуде риан приезжал приходите лист обучения тут есть.....ничего существенного он не получил.....реально он ничего не получил
 alexnorokh 2 міс. тому
 Соседний Воронеж бомбили "под расчёску", а на Липецк только бросали листовки:" Не уходите - бомбить не будем! Здесь наши дети!" Дед служил в Авиагородке...Никит а его из армии выгнал, когда сокращал ВВС, с пенсией в 45 рублей. У деда не было высшего образования и выше капитана он не выслужил...
 
 apooshkin 3 міс. тому
 Відповісти  
 это немцы учили воевать а не наоборот тупой автор
 Да прибудет с нами Путин!!!!
 Единая Россия

Попри скандал і обурення громадськості, на місці братської могили воїнів Червоної армії в Ірпені таки можуть побудувати котеджі.
 [kiev.pravda.com.ua]
 
 ***********
 про іншу ділянку
 
 
 В Ірпені палять паркани, щоб захистити братську могилу від забудови
 
 [kiev.pravda.com.ua]
 
 Невідомі зруйнували і спалили паркан, який був встановлений в Парку активного відпочинку "Курган" міста Ірпеня.
 
 Про це пише Gazeta.ua.
 
 За даними видання, паркан, яким була відгороджена земельна ділянка приблизною площею 0,10 га, з одного боку зруйнували, а з трьох інших спалили.
 
 "Я особисто приїхав перевірити цю інформацію і дійсно переконався в її правдивості. Цинічність забудови в Парку активного відпочинку "Курган" полягає в тому, що людина, яка купила цю ділянку і почала будуватися, бачила, що вона купує ділянку в парку, за який разом з місцевими мешканцями бореться громадській рух захисту зелених зон Ірпеня", - розповів координатор цього руху Лаврентій Кухалейшвілі.
 
 За твердженнями місцевих старожил, на території цього парку у 1943 році точився запеклий бій під час визволення Ірпеня. Тепер там розташовані поховання німецьких воїнів.
 ************
 шоб знали

Щоб не було ілюзій:  
 КК пропонується тотальна русифікація під маркою "прав" (права українців чи інших національностей нікого не цікавлять)
 зокрема - в Києві регіональна мова планується російська, тобто все - російською
 
 1. Російськомовні підсвідомо розуміють що пропонована тотальна русифікація це щось не те, в результаті збільшення у них підсвідомих агресії і страху проти україномовних і всього світу взагалі, збільшення психогенних хвороб, неврозів, інфарктів, інсультів...
 
 2. На практиці русифікація просувається через примітивізацію (бидлізацію) інформпростору
 привіт любителям Пушкіна і їжте бидлошансон, бидлошоу і бидлосеріали
 ну й наслідки такого виховання молоді
 в самій Росії щось пристойне в масовому інформпросторі зберігається
 у нас - читайте своїх Пушкіна з Ахматовою вдома
 чому? бо русифікація понад усе, а  так простіше
 аналогічно на посадах можна тримати будь-яке лайно, аби воно просувало русифікацію
 в результаті - бидлізація нібито розумних і інтелігентних людей які змушені виправдовувати Дімона і Вадіка
 ну не можу я повірити що за нормальних умов розумна інтелігентна людина може підтримувати музейного крадія
 
 3. Економіка та мови
 за фактом глухий сільський район в Сумській або Чернігівській області виглядає так - начальник міліції та прокурор з Донецька чи наближений до, місцевий бізнес - дохлий магазинчик, інше задавлене, відібране і здане на металолом, лікарню закрили
 якось живуть лише бюджетники змушені лизати зад начальству
 начальство російськомовне, бідний народ україномовний
 і регіональну російську їм планують зробити
 чи можна таку ситуацію назвати здоровою і чи не нагадує це інші країни з етнічно-економічними конфліктами? хуту-тутсі....
 
 4. Орієнтація на російськомовний інфопростір зменшує стимули до вивчення англійської і гарантує наукове і технологічне відставання, бо створює ілюзію "розширення світу" порівняно з українською
 а розумні росіяни читають і публікують нові результати англійською
 орієнтація на переклади - відставання на кілька років
 Англійську вивчити можна в будь-якому віці - якщо хотіти
 звичайно, простіше нічого не вчити і говорити про не можу
 кількість людей які розуміють російську тут пофіг
 головне - кількість нової значущої інформації
 
 5. Маємо спадщину СРСР - росіяни і російськомовні вважають себе вищими за інших, і цей комплекс переваги який = комплексу неповноцінності перекриває бажання до особистісного розвитку - ну вони ж і так круті, і в результаті гальмує прогрес всіх видів і, так, сприяє бидлізації інформпростору
 
 Цей процес русифікації поганий тим, що він спирається на найгірші риси людської особистості - лінь, комплекси неповноцінності/вищості, агресивність, страх...  
 
 
 
 Пропозиції
 1. Послати нафіг закон
 2. Протистояти бидлізації інфопростору - в тому числі  
 влаштовувати громадські читання Пушкіна десь в парках і школах  
 просити виключити шансон в машрутці
 книжки нормальні читати в метро а не Донцову з Мариніною
 не дивитись і не обговорювати бидлотелевізор
 3. Вчити англійську, стимулювати дітей і родичів вчити англійську
 
 .........  
 
 доказів і підтверджень навіть тут на ФУПі повно
 шукайте як хочеться
 
 **********
 всі тези дозволяється безкоштовно запозичувати політологам і кандидатам в депутати

хто знає англійську - подивіться
 
 лектор - професор юридичної школи Йєльського університету
 
 (хто не знає англійської - подивіться на баришню, 46 років, китаянка і не модель, моделі відпочивають)
 
 лекція якраз про мови як спусковий гачок етнічних конфліктів на економічній основі
 (хуту-тутсі, Філіппіни (60% економіки в руках 1% китайців, Індонезія, африканські країни))
 
 якщо коротко - добром така ситуація не закінчиться
 а у нас разом з мовним-регіональним формується і паралельний економічний поділ
 в бідних сільських районах, наприклад, в Чернігівській і Сумській області де населення україномовне
  - все начальство, прокуратура-міліція поступово замінюється на російськомовних донецьких
  чи просто наближених, і вони залишаються єдиними які жирують - бо бізнеси місцевих захопили чи розорили
 нещасний маленький магазинчик в умовах бідності населення звісно працює, але це максимум
 ні про яку повагу до місцевих незалежно від їхньої мови не йдеться - відкрите хамське ставлення як до бидла
 та й в Києві повно проявів хамства - брехня влади типу виборці ідіоти, перекриття доріг, та ж російська мова в
 офіційному спілкуванні що зараз є прямим порушенням законодавства і виявом неповаги, поведінка на дорогах
 і так далі
 
 в цілому поведінка донецьких дуже схожа на ту, яка призводила до економічно-етнічних конфліктів в багатьох країнах
 просування своїх, кругова порука, перекриття соціальних ліфтів для людей з інших соціальних груп (крім тих хто "присягнув на вірність"    
 
 так що не все так весело і спокійно

 
 [www.ozon.ru]
 
 Начала православной арифметики
 ID 5922200
 Автор: В. И. Говоров
 Издательство: Шемшук и К
 ISBN 978-5-90244-406-3; 2011 г.
 
 От производителя
 В книге изложены фундаментальные основы арифметики, теория чисел, произведен анализ современного состояния математики. Открывая старые знания, все более и более убеждаешься, какая колоссальная разрушительная работа была проделана, чтобы уничтожить и исказить базовые основы нашего мировоззрения в области языка, геометрии и арифметики. Это наложило отпечаток и на остальные науки, свидетельство тому - приближающаяся катастрофа нашей технократической цивилизации. Вырваться из этих цепких уз фальшивой науки и искаженного знания можно, только поняв Истинное Знание и утвердить его на Земле.
 
 ************
 справа не в російській мові
 іншими відомими мені мовами такого теж повно
 
 але весело
 
 якщо не боїтеся божественного покарання за порушення авторських прав - ось текст
 [drevoroda.ru]
 
 цитати:
 ""Для Божественой Защиты авторскихъ правъ вводится отличный отъ общепринятого Знакъ защиты авторскихъ правъ. Такимъ образомъ, нарушеніе Авторскихъ Правъ будетъ караться не только въ правовомъ порядке, но и подвергаться Божественому Воздаянію".
 
 " Анализъ принятыхъ въ современъной математике терминовъ, обозначенiй операцiй,  
 математическихъ величинъ и тому подобное показалъ, что большей частью они искажены  
 или полностью не соответствуютъ действительности. Кроме этого, въ Руской арифме-
 тике применяется рядъ специфическихъ терминовъ, которые съ виду таковыми не  
 являются, но проверка подтверждаетъ ихъ истиность ".
 
 
 " Въ такомъ случае что будетъ означать операцiя «приведенiя къ общему Знаменате-
 лю»? Запишемъ две дроби какъ А/Б и В/Г. Тогда общимъ Знаменателемъ будетъ А*Б. Въ  
 числителе первой дроби появится Б*В, въ числителе второй дроби А*Г. Похоже, здесь мы  
 вторгаемся въ сокровенъные области Знанiя, получая оценку того, что находится подъ  
 «общимъ Знаменемъ». Во всякомъ случае, такая арифметика совершенъно не изучена".
 
 "Все эти выдумки – плодъ полного непониманiя сути и природы чиселъ. Въ этой кни-
 ге мы съ вами разберѐмся съ «мнимыми числами» i избавимъ математику отъ этого хлама.  
 А чтобы сделать это въ реальности, надо тому, кто утверждаетъ существованiе  
 отрицательныхъ и мнимыхъ чиселъ, именъно въ этихъ величинахъ платить зара-
 ботную плату. Уверяю васъ, онъ очень быстро поумнетъ"!
 
 "Минусовыми величинами, или величинами меньше Нуля, въ математике могутъ  
 быть только показатели степеней чиселъ. Ничего более"!"

більшість місцевих органів влади будуть роками сваритись яка саме мова тут регіональна і що якою мовою треба робити
 
 якісь там ліфти і асфальти будуть на задньому плані

[kiev.pravda.com.ua]
 
 пишуть скандальний майданчик на Либідській де планувався мегамаразм повернуто у власність громади
 
 цікаво, що раніше писали що ділянка та ніяким забудовникам  не виділялась і будівництво незаконне
 
 бо зрозуміло що дозволити таку забудову міг тільки ідіот, навіть якщо за великі гроші

потік листів від знайомих які вже років по 10 як пропали, з якимись дурними лінками які я звісно не відкриваю
 
 цікаво - адреси їхні погубились десь на старих компах, а тепер вони проявилися

[slon.ru]
 
 більшість з питань багато обговорювались тут і є сильно релевантними для України, тому прохання не зносити в підфорум  
 
 "1. – Дмитрий Викторович, почему вы считаете, что необходимо урезать число студентов-бюджетников и в перспективе переходить к платному высшему образованию? Имеется в виду, вы планируете снижать во всех институтах или лишать мест неэффективные вузы?
 
 – Для меня вопрос количества мест не принципиален. Для меня гораздо важнее качество. Я, собственно, всех хочу спросить: мы удовлетворены тем качеством образования, которое мы имеет в наших вузах? Я не удовлетворен. Я считаю, что у нас очень много халтуры. Мы точно можем сказать, что у нас не один, не два, не 10, не 20 вузов занимаются имитацией образования. В целом ситуация достаточно серьезная, поэтому я вижу свою задачу прежде всего в том, чтобы повышать качество."
 
 коммент    
 "Ну, во-первых у нас в России есть вузы, диплом, которых считается не хуже Кембриджа и на который с Европе смотрят с вожделением. И приезжают оттуда учится к нам предпочитая наши стандарты и наш уровень образования. И иностранные делегации из других вузов не всегда допускаются на территорию этих вузов. Вот не хочу делать рекламу питерским, тьфу на них, но черт побери это все же Питер, а не Москва. В Москве берут везде. В Питере есть вузы, где не берут. На них и надо равняться, просто на первых порах копировать их наработки. Считаю хотелки нового министра (новая метла всегда чище метет, пока новая) совсем неглупыми. Высшее образование должно быть высшим, а не «типа высшим» или иногда даже и в «натуре высшим». Конечно же, сократить филиалы, конечно же сократить количество мутных вузов выдающих диплом «государственного образца», конечно же сократить вообще количество вузов и всяких несуразиц вроде второго высшего образования или чумных специальностей вроде юриста бухгалтера, или экономиста программиста. Или второе высшее… переводчик например. Двух слов этот переводчик в итоге связать не может. Слава Богу знает разницу между скъюз ми и джакузи. Короче одни делают вид что учат, другие делают вид что учатся, а потом так же и работают. Закрывать и сокращать самым жестким способом, невзирая на визги и обязатльное в таких случаях кваканье. Высшее образование такая «кормушка» сейчас, что по рентабельности конкурировать может с проституцией и наркотрафиком."
 
 цимес коменту що аффтар пише що таки гаплик, але "є вузи". де    - якщо "в москві всі беруть"
 
 ну і у нас те саме - текст можна застосовувати:
 "Я считаю аморальной ситуацию, когда мы на самом деле обманываем наших студентов. Очень многие не получают высшего образования – вместо этого им дается диплом, в котором написано, что они являются специалистами. Но по сути получается, что это либо купленный диплом, либо просто вузы в силу своей некомпетентности и низкого профессионализма не обеспечили тех компетенций, которые соответствуют высокому статусу человека с высшим образованием. Вот с этим я буду бороться абсолютно бескомпромиссно.  
 
 цікаво як він буде боротись і що наші мавпуватимуть
 
 питання яке тут і в інших місцях багато обговорювалось з висновком що це брехня
 "– Вопрос из ЖЖ. «Мой сын идет в этом году в первый класс. Только на собрании мне стало известно, что сокращены часы чтения, математики – всех предметов. В школе остается несколько бесплатных предметов, все остальное – платное. Английского языка в первом классе, если это не спецшкола, нет, только за деньги. Вопрос. Сколько обязательных предметов останется в общеобразовательной школе? Сколько предметов станут платными? К чему приведет реформа образования? Какова цель реформы образования и цель сокращения учебных часов по каждому из сокращенных предметов? Долго нас всех будут держать за идиотов? Как вы считаете, может нам вообще стоит отказаться от школьного образования и перейти на домашнее, раз наши дети и наше будущее вам всем…»  
 
 – Я вижу нашу будущую школу как место, куда ребенок хочет утром приходить. Когда он хочет утром идти в школу."
 я цитую всю відповідь, тобто замість сказати що мінімізація безкоштовної освіти це брехня з ЖЖ, персонаж втік від відповіді
 
 з логікою як завжди проблеми:
 
 "– Вдруг наша Академия наук окажется несоответствующей международному уровню?
 
 – Я абсолютно убежден, я это знаю, что внутри Академии наук есть и целые институты, работающие не просто на мировом уровне, а гораздо выше. Вопрос в том, что именно для них нужно создать условия для развития. Средства государственной поддержки должны быть ориентированы именно на это. А те, кто не работает, извините, будут называться как-то по-другому. Если вы ученый, но не можете показать результаты вашей работы за последние 5 лет, то мы вас переименуем. Может быть, вы нужный человек, но вы не ученый, а кто-то другой."
 
 світовий рівень взагалі-то це світовий рівень
 якщо в Росії хтось набагато вище світового рівня, значить персонаж підсвідомо вважає що Росія окремо а світ окремо
 
 ну й обіцяє особисто відповідати на питання у всяких твіттерах, і що його співробітники будуть відповідати
 
 наш Дімо такого пообіцяти не може  

наведіть приклади літературних творів та героїв, які ілюструють наступні твердження чи питання:
 
 
 1. Основа виховання характеру закладається в дитинстві.
 2. Змінюючи світ, людина змінює себе
 3. Ми не завжди цінуємо те, що маємо. Чи варто жити мріями.
 4. Будь-яка поразка повинна ставати наукою. Тільки таке навчання дає результат.
 5. Успішність залежить від працьовитості, в тому числі і розкриття таланту.
 6. Сьогоднішні думки створюють майбутнє. Але чи варто жити сьогодні у вигаданому світі?
 7. Всі досягнення починаються з першого кроку.
 8. Людина самовдосконалюється, долаючи проблеми і випробування.
 9. Чи може чиста мета бути досягнута нечистими методами?
 10. Книга може змінити життя людини
 
 тест реальний типу екзамену

знайомий завів бізнес до євро - хостел
 типу дешевий готель у двох сусідніх квартирах в центрі
 
 
 сподівався на заробіток під час євро2012
 
 букінг.ком і всяке таке
 
 на час євро бронювань менше ніж звичайно    
 ціна - вдвічі від звичайно

 
 [now.msn.com]
 
 Uptight school says teen can't wear kilt to prom
 4/3/2012
 ​19-year-old William Carruba enthusiastically ordered a kilt for his high school prom, made of his Scottish ancestors' tartan, a blue-and-green plaid. While Carruba's prom date supported his plans, school officials in Granite City, Ill. weren't quite as enthusiastic, and said he couldn't wear the kilt. Carruba's principal reportedly said that men should dress like men at the prom, while the school superintendent said, "We must adhere to our (dress) policy," which bans "nontraditional" garb, according to the St. Louis Post-Dispatch. Carruba says he'll now be wearing pants.

[rg.ru]
 
 Распоряжение Правительства Российской Федерации от 21 мая 2012 г. N 811-р г. Москва
 "Об утверждении перечня иностранных образовательных организаций, которые выдают документы иностранных государств об уровне образования и (или) квалификации, признаваемые на территории Российской Федерации"
 Работа с документами:
 Сохранить в формате MS Word
 Версия для печати
     В блог
 
 Дополнительно:
 Комментарии РГ #
 Дата официальной публикации:25 мая 2012 г.
 Опубликовано: 25 мая 2012 г. в "РГ" - Федеральный выпуск №5791  
 1. Утвердить перечень иностранных образовательных организаций, которые выдают документы иностранных государств об уровне образования и (или) квалификации, признаваемые на территории Российской Федерации, согласно приложению.
 
 2. Национальному информационному центру обеспечить в течение 6 месяцев размещение на общедоступном государственном информационном ресурсе перечня документов иностранных государств об уровне образования и (или) квалификации, выдаваемых иностранными образовательными организациями, образцов таких документов и информации о соответствии уровня образования и (или) квалификации, предусмотренных в указанных документах, уровню образования и (или) квалификации, установленным в Российской Федерации.
 
 Председатель Правительства
 Российской Федерации
 Д. Медведев
 
 Перечень иностранных образовательных организаций, которые выдают документы иностранных государств об уровне образования и (или) квалификации, признаваемые на территории Российской Федерации
 Австралия
 
 Мельбурнский yнивepситет (University of Melbourne)
 
 Сиднейский университет (University of Sydney)
 
 Университет Аделаиды (University of Adelaide)
 
 Университет Западной Австралии (University of Western Australia)
 
 Университет Квинслэнда (University of Queensland)
 
 Университет Маккуори (Macquarie University)
 
 Университет Монаш (Monash University)
 
 Университет Нового Южного Уэльса (University of New South Wales)
 
 Австрия
 
 Венский университет (University of Vienna)
 
 Инсбрукский университет (University of Innsbruck)
 
 Бельгия
 
 Брюссельский свободный университет (Universite libre de Bruxelles)
 
 Гентский университет (Ghent University)
 
 Левенский католический университет (нидерландоязычный) (Katholieke Universiteit Leuven)
 
 Лувенский католический университет (франкоязычный) (Universite catholique de Louvain)
 
 Университет Антверпена (University of Antwerp)
 
 Бразилия
 
 Кампинасский Государственный Университет (State University of Campinas)
 
 Университет Сан-Паулу (University of Sao Paulo)
 
 Великобритания
 
 Абердинский университет (University of Aberdeen)
 
 Бирмингемский университет (University of Birmingham)
 
 Бристольский университет (University of Bristol)
 
 Даремский университет (Durham University)
 
 Йоркский университет (University of York)
 
 Кембриджский университет (University of Cambridge)
 
 Ланкастерский университет (Lancaster University)
 
 Лестерский университет (University of Leicester)
 
 Ливерпульский университет (University of Liverpool)
 
 Лондонская школа экономики и политических наук (London School of Economics and Political Science)
 
 Лондонский королевский колледж (Лондонский университет) (King s College London (University of London))
 
 Лондонский университет королевы Марии (Queen Mary, University of London)
 
 Ноттингемский университет (University of Nottingham)
 
 Оксфордский университет (University of Oxford)
 
 Сассекский университет (University of Sussex)
 
 Университет Восточной Англии (University of East Anglia)
 
 Университет Глазго (University of Glasgow)
 
 Университет Кардиффа (Cardiff University)
 
 Университет Лидса (University of Leeds)
 
 Университет Манчестера (University of Manchester)
 
 Университет Ньюкасла (Newcastle University)
 
 Университет Рединга (University of Reading)
 
 Университет Саутгемптона (University of Southampton)
 
 Университет Сент-Эндрюс (University of St) Andrews)
 
 Университет Шеффилда (University of Sheffield)
 
 Университетский колледж (Лондон) (University College London)
 
 Уорикский университет (University of Warwick)
 
 Эдинбургский университет (University of Edinburgh)
 
 Германия
 
 Боннский университет (University of Bonn)
 
 Вестфальский университет имени Вильгельма (University of Munster)
 
 Вюрцбургский университет Юлия-Максимилиана (University of Wurzburg)
 
 Гамбургский университет (University of Hamburg)
 
 Гейдельбергский университет имени Рупрехта и Карла (University of Heidelberg)
 
 Геттингенский университет (University of Gottingen)
 
 Мюнхенский университет Людвига-Максимилиана (University of Munich)
 
 Рейнско-Вестфальский технический университет Ахена (RWTH Aachen University)
 
 Технический университет (Мюнхен) (Technical University of Munich)
 
 Университет имени Христиана Альбрехта (Киль) (University of Kiel)
 
 Университет Фрайбурга (University of Freiburg)
 
 Университет Эберхарда Карла Тюбингена (University of Tubingen)
 
 Франкфуртский университет имени Иоганна Вольфганга Гёте (University of Frankfurt)
 
 Дания
 
 Копенгагенский университет (University of Copenhagen)
 
 Технический университет Дании (Technical University of Denmark)
 
 Университет Орхуса (Aarhus University)
 
 Израиль
 
 Еврейский университет (Иерусалим) (Hebrew University of Jerusalem)
 
 Тель-Авивский университет (Tel Aviv University)
 
 Технион - Израильский технологический институт (Technion - Israel Institute of Technology)
 
 Ирландия
 
 Тринити колледж (Дублин) (Trinity College Dublin)
 
 Испания
 
 Барселонский университет (University of Barcelona)
 
 Мадридский автономный университет (Autonomous University of Madrid)
 
 Италия
 
 Болонский университет (University of Bologna)
 
 Университет Милана (University of Milan)
 
 Университет Падуи (University of Padua)
 
 Канада
 
 Альбертский университет (University of Alberta)
 
 Монреальский университет (University of Montreal)
 
 Оттавский университет (University of Ottawa)
 
 Университет Британской Колумбии (University of British Columbia)
 
 Университет Ватерлоо (University of Waterloo)
 
 Университет г. Виктория (University of Victoria)
 
 Университет Далхаузи (Dalhousie University)
 
 Университет Западного Онтарио (University of Western Ontario)
 
 Университет Калгари (University of Calgary)
 
 Университет Куинс (Queen's University)
 
 Университет Макгилла (McGill University)
 
 Университет Макмастера (McMaster University)
 
 Университет Саймона Фрейзера (Simon Fraser University)
 
 Университет Торонто (University of Toronto)
 
 Китай
 
 Нанкинский университет (Nanjing University)
 
 Пекинский университет (Peking University)
 
 Университет науки и технологии Китая (University of Science and Technology of China)
 
 Университет Фудань (Fudan University)
 
 Университет Цинхуа (Tsinghua University)
 
 Чжэцзянский университет (Zhejiang University)
 
 Национальный университет Тайваня (National Taiwan University)
 
 Гонконгский политехнический университет (Hong Kong Polytechnic University)
 
 Гонконгский университет науки и технологии (Hong Kong University of Science and Technology)
 
 Китайский университет Гонконга (Chinese University of Hong Kong)
 
 Университет Гонконга (University of Hong Kong)
 
 Нидерланды
 
 Амстердамский свободный университет (VU University Amsterdam)
 
 Амстердамский университет (University of Amsterdam)
 
 Лейденский университет (Leiden University)
 
 Маастрихтский университет (Maastricht University)
 
 Технологический университет Делфта (Delft University of Technology)
 
 Университет Вагенинген (Wageningen University and Research Center)
 
 Университет Гронингена (University of Groningen)
 
 Университет имени Эразма Роттердамского (Erasmus University Rotterdam)
 
 Университет Неймегена (Radboud University Nijmegen)
 
 Утрехтский университет (Utrecht University)
 
 Новая Зеландия
 
 Оклендский университет (University of Auckland)
 
 Университет Отаго (University of Otago)
 
 Норвегия
 
 Бергенский университет (University of Bergen)
 
 Норвежский университет естественных и технических наук (Norwegian University of Science and Technology)
 
 Университет Осло (University of Oslo)
 
 Сингапур
 
 Наньянский технологический университет (Nanyang Technological University)
 
 Национальный университет Сингапура (National University of Singapore)
 
 Соединенные Штаты Америки
 
 Айовский университет (University of Iowa)
 
 Бостонский университет (Boston University)
 
 Вашингтонский университет (Сент Луис) (Washington University in St) Louis)
 
 Гавайский университет в Маноа (University of Hawaii at Manoa)
 
 Гарвардский университет (Harvard University)
 
 Дартмутский колледж (Dartmouth College)
 
 Западный резервный университет Кейза (Case Western Reserve University)
 
 Иешива-университет (Yeshiva University)
 
 Иллинойский университет (Урбана-Шампейн) (University of Illinois at Urbana-Champaign)
 
 Иллинойский университет в Чикаго (University of Illinois at Chicago)
 
 Индианский университет (Блумингтон) (Indiana University Bloomington)
 
 Йельский университет (Yale University)
 
 Калифорнийский технологический институт (California Institute of Technology)
 
 Калифорнийский университет (Беркли) (University of California, Berkeley)
 
 Калифорнийский университет (Дэвис) (University of California, Davis)
 
 Калифорнийский университет (Ирвин) (University of California, Irvine)
 
 Калифорнийский университет (Лос-Анджелес) (University of California, Los Angeles)
 
 Калифорнийский университет (Риверсайд) (University of California, Riverside)
 
 Калифорнийский университет (Сан Диего) (University of California, San Diego)
 
 Калифорнийский университет (Санта Барбара) (University of California, Santa Barbara)
 
 Калифорнийский университет (Санта-Крус) (University of California, Santa Cruz)
 
 Колумбийский университет (Columbia University) Корнеллский университет (Cornell University)
 
 Массачусетский технологический университет (Massachusetts Institute of Technology)
 
 Мичиганский университет - Энн Эрбор (University of Michigan - Ann Arbor)
 
 Нью-Йоркский университет (New York University)
 
 Пенсильванский университет (University of Pennsylvania)
 
 Питтсбургский университет (University of Pittsburgh)
 
 Политехнический институт Ренсселира (Rensselaer Polytechnic Institute)
 
 Принстаунский университет (Princeton University)
 
 Рочестерский университет (University of Rochester)
 
 Северо-западный университет (Northwestern University)
 
 Стэнфордский университет (Stanford University)
 
 Техасский аграрно-технический университет (Texas A&M University)
 
 Техасский университет (Остин) (University of Texas at Austin)
 
 Технологический институт штата Джорджия (Georgia Institute of Technology)
 
 Университет Аризоны (University of Arizona)
 
 Университет Брауна (Brown University)
 
 Университет Вандербильта (Vanderbilt University)
 
 Университет Вашингтона (University of Washington)
 
 Университет Висконсин - Мэдисон (University of Wisconsin - Madison)
 
 Университет Джона Хопкинса (Johns Hopkins University)
 
 Университет Джорджа Вашингтона (George Washington University)
 
 Университет Дюка (Duke University)
 
 Университет Карнеги - Меллона (Carnegie Mellon University)
 
 Университет Колорадо (Болдер) (University of Colorado at Boulder)
 
 Университет Миннесоты (Твин Ситиз) (University of Minnesota, Twin Cities)
 
 Университет Мэриленда (Колледж Парк) (University of Maryland, College Park)
 
 Университет Нотр-Дам-дю-Лак (University of Notre Dame)
 
 Университет Пердью (Вест Лафайет) (Purdue University - West Lafayette)
 
 Университет Раиса (Rice University)
 
 Университет Северной Каролины (Чэйп Хилл) (University of North Carolina at Chapel Hill)
 
 Университет Стони Брука (Stony Brook University)
 
 Университет Тафтса (Tufts University)
 
 Университет Флориды (University of Florida)
 
 Университет Цинциннати (University of Cincinnati)
 
 Университет штата Айовы (Iowa State University)
 
 Университет штата Вирджиния (University of Virginia)
 
 Университет штата Массачусетс, Амхерст (University of Massachusetts, Amherst)
 
 Университет штата Мичиган (Michigan State University)
 
 Университет штата Нью Джерси имени Г.Рутгерса (Нью Брунсвик) (Rutgers, The State University of New Jersey, New Brunswick)
 
 Университет штата Огайо (Колумбус) (Ohio State University - Columbus)
 
 Университет штата Пенсильвания (Юнивесити Парк) (Pennsylvania State University - University Park)
 
 Университет Эмори (Emory University)
 
 Университет Южной Калифорнии (University of Southern California)
 
 Университет Майами (University of Miami)
 
 Университет Юты (University of Utah) Чикагский университет (University of Chicago)
 
 Финляндия
 
 Университет Хельсинки (University of Helsinki)
 
 Франция
 
 Высшая нормальная школа (Париж) (Ecole Normale Superieure, Paris)
 
 Политехническая школа (Ecole Polytechnique)
 
 Страсбургский университет (University of Strasbourg)
 
 Университет Париж Дидро (Париж VII) (University of Paris Diderot (Paris 7))
 
 Университет Пьера и Марии Кюри (Париж 6) (Pierre and Marie Curie University (Paris 6))
 
 Швейцария
 
 Базельский университет (University of Basel)
 
 Бернский университет (University of Bern)
 
 Женевский университет (University of Geneva)
 
 Университет Лозанны (University of Lausanne)
 
 Цюрихский университет (University of Zurich)
 
 Швейцарский федеральный технологический институт (Цюрих) (Swiss Federal Institute of Technology Zurich)
 
 Швеция
 
 Королевский технологический институт (КТН Royal Institute of Technology)
 
 Стокгольмский университет (Stockholm University)
 
 Технологический университет Чалмерса (Chalmers University of Technology)
 
 Университет Лунда (Lund University)
 
 Университет Умео (Umea University)
 
 Университет Гётеборга (University of Gothenburg)
 
 Упсальский университет (Uppsala University)
 
 Южно-Африканская Республика
 
 Кейптаунский университет (University of Cape Town)
 
 Южная Корея
 
 Корейский институт науки и технологий (Korea Advanced Institute of Science and Technology)
 
 Сеульский национальный университет (Seoul National University)
 
 Университет Ионсей (Yonsei University)
 
 Япония
 
 Киотский университет (Kyoto University)
 
 Токийский технологический институт (Tokyo Institute of Technology)
 
 Токийский университет (University of Tokyo)
 
 Университет Кюсю (Kyushu University)
 
 Университет Осаки (Osaka University)
 
 Университет Тохоку (Tohoku University)
 
 Университет Хоккайдо (Hokkaido University)
 
 Университет Цукуба (University of Tsukuba)
 
 Университет Нагоя (Nagoya University)

у зв'язку з покращенням (тм) знайомий закрив бізнес і вирішив повернутись до програмування яким займався років 20 тому
 
 мета - заробляти якісь гроші у якості фрілансера
 
 питання: 1) що краще вивчити 2) де шукати замовлення 3) як краще здобути досвід
 
 зауваження: вік такий що про постійну роботу і пошук роботи за резюме мови бути не може
 з головою все в порядку тобто реально працювати може

[uainfo.c] e n sor.net.ua/news/15637-ukrainoyazychnym-pevcam-i-gruppam-popov-zapretil-vystupat-na-den-ieva.html
 
 
 В головному концерті до Дня Києва на Майдані Незалежності візьмуть участь лише російськорепертуарн і артисти: Потап і Настя, Альона Вінницька, Брати Карамазови та Ані Лорак. А україномовних артистів сором’язливо прибрали з центру і заслали на Оболонь, де виступлять Тартак, ТНМК і Скай.
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 25/05/2012 21:33 користувачем epsilon.

[blogs.news-ua.com]
 
 25 мая 2012
 Портников: Власти необходимо грамотное объяснение будущей фальсификации итогов парламентских выборов
 Автор: Sergey-Lydkevic 54 0
 Любой разумный человек, наблюдающий за украинской политической ситуацией, будет, наверное, поражен тому, как правящей партии удалось довести ситуацию в парламенте до кризиса, пытаясь любым путем протащить скандальный законопроект. Будирование языковой темы прогнозируемо вызывает кризис, тем более перед парламентскими выборами. Для того, чтобы принимать любой языковой закон, необходимы серьезные консультации и общественный консенсус. И еще — доверие, которым режим Виктора Януковича и поддерживающие его депутаты-«регионалы» похвастаться не могут.
 
 Еще более неосмотрительной является попытка протащить закон перед выборами, на которых депутаты впервые за многие годы будут баллотироваться по мажоритарным округам. Для тех, кто хотел бы быть избранным в центре и на западе Украины голосовать за любой языковой закон — самоубийство, даже если проект и не несет никакой непосредственной угрозы украинскому языку. Избиратель не станет разбираться в тонкостях, он просто будет знать, что тот или иной депутат — предатель, а все остальное его просто не заинтересует.
 
 Именно поэтому поддержать законопроект Вадима Колесниченко отказались и во фракции Народной партии спикера Владимира Литвина, именно поэтому не стали поддерживать его депутаты-попутчики из группы «Реформы ради будущего». Думаете, «регионалы» не понимали, что делают? Еще как понимали!
 
 Партия регионов может побеждать на выборах только с помощью фальсификации их итогов. Но даже для фальсификации необходима идеологическая платформа. Одно дело — дать указание губернаторам подготовить необходимый результат и совсем другое — объяснить, почему за обнакротившуюся группировку, которая довела украинский народ до нищеты и унижения, вновь проголосовало так много людей на востоке и юго-востоке, этих плацдармах фальсификаций. Может быть, там улучшился уровень жизни? Может быть, кто-то вновь поверил в способность Януковича руководить страной? Что случилось-то? Почему Партия регионов вообще попала в парламент?
 
 А вот что: мы подарили им родной язык и они за нас проголосовали! Мы — не какие-то там националисты! Не верите — спросите у людей!
 
 Партии регионов необходимо даже не оболванивание людей, ей необходимо грамотное объяснение будущей фальсификации итогов выборов Верховной Рады. Именно для этого ее депутаты вносят на рассмотрение коллег будоражащие общество законы. Именно потому сознательно разрушают парламентаризм. Именно по этой причине в парламенте в день голосования по скандальному закону можно было увидеть мастера региональных побед Андрея Клюева — ему жизненно необходим повод, это часть его тактики и он ждал, что этот повод будет обеспечен.
 
 Вы скажете, что так не бывает, что люди не могут сознательно разрушать страну, которой руководят. Бывает. Во-первых, не нужно обманываться относительно интеллекта этих людей.
 
 А, во-вторых, большей их части просто не нужна эта страна. И никакая страна им не нужна.

[world-archaeology-news.blogspot.com]
 
 Стройку в Сколково могут приостановить из-за архитектурного памятника
 
 
 
 Вокруг научного центра "Сколково" разгорается скандал. Строительство помещений и инфраструктуры иннограда может уничтожить остатки путевого дворца Александра Меншикова. Итогом противостояния могут стать запрет строительства на территории научного центра и громадный штраф, пишут "Известия".  
 
 Согласно заключению экспертов, на территории инновационного центра "Сколково" подтвердилось наличие "зон культурного слоя". В частности, там обнаружены остатки фундаментов путевого дворца, принадлежавшего фавориту Петра I А.Д. Меншикову, а также "следы поселений" и "свидетельства древних коммуникаций". Однако руководство иннограда, по мнению Москомархитектуры, попыталось скрыть находку от общественности.
 
 "Естественно, они не хотят предавать огласке наличие культурного наследия в земле иннограда. Перед саммитом G8 ведется строительство. Находка может остановить эти работы", - рассказал собеседник в Москомархитектуре. В инновационном центре комментировать ситуацию не стали, но заверили, что все исторические памятники будут сохранены. Между тем завотделом историко-археологических исследований Исторического музея Михаил Гоняный заявил, что попытки строительства объектов на территории исторических построек предпринимаются не впервые.
 
 "Помню, несколько лет назад нашел шикарное большое поселение XVI века в районе "Сколково", сдал документацию в Минкульт, она где-то затерялась, - рассказал он. - В итоге они потом согласовали стройку, и на месте поселения была построена высотка".
 
 В Министерстве культуры намерены пристально следить за развитием событий: за скрытие того факта, что на месте строительства найден исторический памятник, руководству иннограда грозят крупные штрафы и расследование деятельности фонда. Если же археологи подтвердят находку, стройку придется приостановить.
 
 Ведущий архитектор Мастерской 20 историко-градостроительных исследований "Моспроекта-2", краевед Владимир Киприн уверен, что, прежде чем начинать работы на территории иннограда, необходимо тщательно изучить архив. "Может оказаться и так, что этот каменный дворец относится к более позднему периоду. Но даже, если здание будет XIX века, это усадебный дом, которых сохранилось не так и много, - говорит Киприн. - С точки зрения научной ценности подобный объект необходимо сохранить".
 
 В подобной же ситуации могут оказаться и археологические памятники, расположенные на территории "новой Москвы". Согласно проекту нормативно-правового акта Москомнаследия, до 2016 года должна быть проведена инвентаризация всех существующих памятников археологии в "новой Москве" и сформирована карта потенциальных зон их расположения. Археологические разведки, связанные с этим, обещают стать самыми масштабными за последние десятилетия, однако масштабная застройка новых территорий может начаться ранее, чем будет завершена кропотливая работа археологов.
 
 Кроме того, ученым известно лишь около 10 процентов всех памятников на этой территории, а застройщикам попросту невыгодно сообщать о находках во время строительства. Общественники предлагают создать "архитектурную полицию", которая бы контролировала строительство и занималась предотвращением незаконного сноса зданий, однако мнение властей на этот счет неизвестно.

якщо людина не може управляти своєю самооцінкою - вона не може бути ефективною
 по суті її праця - рабська
 вона раб чи когось, чи цяцьок які нібито підвищують її самооцінку
 
 а оті всі дебаркадери, годинники і проффесорські титули для невігласів - саме свідчення жорсткого комплексу неповноцінності

прохання покритикувати (не з точки зору наповнення бюджету)
 
 є роботи які виконуються для забугорців і забугорці хочуть за них заплатити  
 реальні витрати тут виключно зп (офіс-бухгалтери для власне роботи не потрібні)
 
 просто так - витрати на реєстрацію+таки бухгалтер+податок на зп 38%+17% від зп
 
 якщо зареєструвати фірму наприклад в Чехії (там нам технічно простіше+там цей спеціальний конкретний вид діяльності звільнений від податків взагалі) - реєстрація+десь 50 євро/місяць обслуговування,
 всі гроші перераховуються сюди як зп і оподатковуються 17% як доходи з-за кордону
 
 як це виглядає?

найдорожчий собачка в світі
 
 
 
 півтора лимона

[www.yardbarker.com]
 коротше, пацан (син вчительки математики в католицькій школі) став під час отримання диплома у не дуже пристойній позі
 на спір на 5 баксів з однокласником
 
 пацану не дали атестат на церемонії + покарання - прибирання спортзалу після церемонії  
 
 
 
 A silly stunt by a senior at a high school in Florida resulted in swift punishment and the withholding of his diploma after he Tebowed during the school’s commencement ceremony.
 
 During the graduation ceremony at Bishop Verot, a Catholic high school located in Fort Myers, Fla., senior Chuck Shriner struck the pose, made famous by New York Jets quarterback Tim Tebow last season when he was with the Broncos, as he crossed the stage and approached the school’s principal. Despite the laughter and applause from those in attendance, Shriner’s diploma was withheld from him and was imposed the punishment of having to clean the school’s gymnasium, the location of the graduation ceremony.
 
 Shriner had no idea his little joke — which he admitted he did on a dare and for $5 (although insisting he would have done it regardless of the paltry financial compensation) — would cause such a stir. And such a punishment, saying, “”I just thought it was fun” and adding, “I was just doing it to make graduation memorable.”
 
 Later that day, Shriner posted the following message on his Facebook page a message that showed he had no regrets for his impromptu pose: “Moment in my life I’ll never forget, getting my diploma taken away for doing the Tebow on stage in front of (Principal John) Cavell. So worth it.”
 
 According to Shriner, officials at the school told him that the harsh punishment and withholding of Shriner’s diploma was the school’s attempt to dissuade future graduating classes from pulling the same or different stunts:
 
 “They said what I did would give underclassmen inspiration to do something else, that it might lead to something else,” Shriner said about the administration’s reaction. “So they were trying to set an example.”
 
 School officials informed Shriner that they will consider giving his diploma to his mother. Fair enough, right? But here’s where the story takes a bizarre turn: the idea of the punishment came from Shriner’s mother, who happens to be a math teacher at the high school. Harsh.
 
 Shriner’s mother eventually picked up her son’s diploma on his behalf, but Shriner told the Naples News after cleaning the gym on Monday that his mom was still “really mad,” but even with his mother coming down hard on him for his Tebowing, maintained that “it was worth it.” Good for you, kid. And at least his mother can take solace in the fact that he didn’t take a cardboard cutout as his date to prom, right? Imagine the controversy that would have erupted from that stunt. Yikes.

[saveoldkyiv.livejou rnal.com]
 
 Строительство на Рогнединской
 В доме по адресу Рогнединская 1/13 строится ресторан. И все бы ничего, да только для этого благого дела в дореволюционном доме в подвале посносили часть несущих стен. Дом и так пострадал от строительства метрограда: пошли трещины, хотели использовать тросы для скрепления дома. Все проверки из КГГА, архитектурно-строительный контроль, управление внутренней торговли обязывали арендатора свернуть работы и восстановить часть несущих стен. Но ничего не было сделано. Более того, работы продолжаются. В преддверии Евро-2012 они даже ускорились. Жильцы отбивали попытки застройщика без разрешения подключиться к сетям дома. Когда они попытались обратиться в прессу, начались запугивания. К ним пришли ... чеченцы. Разговор был таким: "Будете много говорить, будете меньше жить".
 
 Журналисты не сильно интересуются судьбой дома из-за совладелицы ресторана. (в оригіналі тут фото Жені)
   
 После того, как появился первый (он же единственный) журналист, чьи труды, правда, так и не попали на страницы его газеты, арендодатели заявили, что с ООО "Гуд Фуд Компани" (арендатор) они договор расторгли. Но это не зафиксировано ни в КП "Крещатик", ни где-либо еще. Кстати, новый парень Тимошенко из Одессы. Надеюсь, не нужно напоминать, что там происходило зимой этого года и осенью прошлого?
 
 
 Да, и еще, в свое время в этом доме (если верить мемориальной табличке на нем) располагалось Литературно-артистическое общество. Первым главой правления был архитектор Владимир Николаев. Надеюсь, не нужно перечислять все те памятники архитектуры, которыми ему обязан наш Город. Членами правления общества были Николай Лысенко, Елена Пчёлка, Михаил Старицкий, Николай Василенко, Орест Левицкий, Иван Стешенко. Среди членов общества значилась и сама Леся Украинка. Но разве это имеет значение сегодня, если на кону стоит открытие нового ресторана? Кому нужны координаты жильцов - стучитесь в личку.

що краще купити для фотографування в приміщенні і на сонці на вулиці?
 
 я знаю що вони різні і краще обидва
 але якщо вибирати один

[www.istpravda.com.u a]

панове юристи, чи можлива така послідовність дій?
 
 тобто чи можуть конфіскувати відомий дебаркадер з будинком хонка?

[www.pravda.com.ua]
 
 
 Міліціонерів, які побили друзів Гаррі, заарештували
 
 За рішенням Галицького районного суду Львова взяті під варту 5 співробітників управління Держохорони, які побили двох відвідувачів одного з кафе Львова.
 Про це повідомляє прес-служба прокуратури Львівської області, передає Інтерфакс-Україна.
 Клопотання про обрання даного запобіжного заходу внесла в суд прокуратура області. 5 міліціонерів арештовані, а ще одному суд обрав як запобіжний захід заставу в сумі 17 тис грн.
 Як повідомлялося, вранці 21 квітня співробітники міліції жорстоко побили двох відвідувачів однієї з піцерій Львова. Після цього міліціонери відвезли побитих чоловіків в райвідділ, де протримали їх 12 годин, не допускали адвокатів і тільки потім випустили. Обидва постраждалих отримали важкі тілесні ушкодження і були госпіталізовані.
 Про цей інцидент дізналися журналісти одного з телеканалів і повідомили керівництву обласного управління міліції. В результаті проведеної перевірки викладених фактів співробітників ДСО затримали, а прокуратура порушила проти них кримінальну справу.

отаке питання - чому на гугльмеп окремі задрипані українські  
 населені пункти є у кращій роздільній здатності/різкості/якості ніж всякі всесвітньо цікаві місця?
 
 в родичів видно буквально клітки для кролів і колодязь
 
 про село де колись жили дідусь-бабуся є можливість відрапортувати  
 що дороги там як не було, так і нема, а в церкві полагодили дах і її пофарбували
 два ставки живі а один сильно заріс
 хата бабусина стоїть і сарай теж
 а покинуті хати сусідів порозбирали
 
 а в той же час якість супутникових фото наприклад дуже цікавої світовій громадськості пустелі Наска куди гірша

метис темна смугаста
 собачка вихована, домашня і не місцева
 
 
 порадьте сайти де повісити оголошення
 
 
 
 Редаговано разів: 4. Востаннє 02/05/2012 13:21 користувачем epsilon.

[i=mode_link&ct=mode&cd=2&ved=0CBcQ_AUoAQ&biw=1920&bih=918#q=%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE&hl=en&client=firefox-a&sa=X&rls=org.mozilla:en-GB:official&tbm=isch&prmd=imvnsl&bav=on.2,or.r_gc.r_pw.r_qf.,cf.osb&fp=1&biw=1280&bih=709">www.google.com]
 
 

два психологи розмовляють
 
 кажуть що бажання мати бренду це комплекс неповноцінності і всяке таке
 і краще від таких громадян триматись подалі

Британські вчені
 літер багато
 але епохально
 
 стаття про Рашу, але справа взагалі не в Раші
 підставте сучасну Україну, і все буде те саме
 
 стаття власне про те, чому непотрібно надавати такій економіці фінансову допомогу
 застаріле те, що багато уваги бартеру, який вже практично помер
 
 
 посилання не дам, переклад з власних архівів
 *********************************************
  “Foreign Affairs”, том 77, № 5
 Віртуальна економіка Росії
 Кліффорд Дж. Гедді, Беррі У. Ікіз
 
 Фінансова допомога безсила
 Безпосередні причини наявної в Росії фінансової кризи очевидні – великий дефіцит бюджету і неспроможність обслуговувати борги, насамперед короткострокові доларові зобов’язання. Були запропоновані радикальні кроки щодо вирішення цієї проблеми. Москві радять скоротити дефіцит бюджету шляхом збільшення податків та зменшення витрат. У липні міжнародні фінансові організації та країни Заходу виділили пакет термінової позики у розмірі 17 млрд.дол. для стабілізації фінансової ситуації та реструктуризації короткострокових боргів. Вважається, що ці заходи дозволять уряду продовжити процес ринкових реформ.  
 
 Але такі дії не можуть повністю вилікувати російську економіку. Вони базуються на одній суттєвій помилці в розумінні російської економіки, тобто вважається, що Росія швидко досягла успіху в ринкових реформах, але прогрес уповільнився завдяки корупції, злочинам та некомпетентності. Зріст бартерних операцій та невиплати зарплат і податків є результатом неправильного управління на підприємствах. Незадовільний збір податків погіршив ситуацію в країні. Подолання цих перешкод є надзвичайно складним завданням, та за умови його виконання можливо продовжити перехід до ринку.  
 
 Але насправді, останнім часом більшість галузей економіки Росії не зробили суттєвих кроків і не планують такі кроки до ринкових відносин. Навпаки, відбувається зворотний процес. За останні шість років російські компанії, особливо виробники, змінили свій стиль роботи, але швидше щоб захистити себе від ринку, аніж включення до нього. Те, що виникло в Росії, є новим типом економіки з її власними правилами і критерієм успіху і невдачі.
 
 Її можна назвати віртуальною економікою Росії, оскільки вона базується на ілюзії щодо майже всіх важливих параметрів – цін, збуту, зарплат, податків, бюджетів. Її суть полягає в удаванні, ніби розміри економіки країни є значно більшими, ніж насправді. Це удавання використовується для виправдання необхідності збільшення урядового апарату і витрат, чого Росія не може собі дозволити. Вона є реальною причиною павутини заборгованостей по зарплаті, постачанню і податкам, з якої Росія ніяк не може вибратись.
 
 Віртуальна економіка має глибокі корені. З цих причин дана економіка визначила нову програму реформ, основною метою якої є збереження існуючих домовленостей. Віртуальна економіка створює складні проблеми вибору для Заходу щодо продовження підтримки економічної реформи у Росії. Основною мотивацією для надання фінансової допомоги є, окрім необхідності більшого об’єму коштів для підтримки соціальної і політичної стабільності в суспільстві, думка, що фінансова допомога може створити важелі для стимулювання реформ. На жаль, очевидне якраз зворотнє: фінансова допомога підтримуватиме віртуальну економіку, котра за своєю суттю не базується на ринкових умовах, і чия неефективність поглиблюватиме економічну кризу. Позики лише відтягуватимуть день розплати. Коли цей день настане, економічні і політичні наслідки будуть ще гіршими.  
 
          Реальність і удавання
 Детальне ознайомлення зі статистикою відкриває реальний стан російської економіки. За даними Держкомстату, після 8 років занепаду, промислове виробництво у 1997р. зросло на 1.9% і дещо збільшився ВВП. Та ця інформація неправильна. Реальні прибутки в промисловості у минулому році знизились на 5%. Майже половина промислових підприємств звітувала про збитки, що зросли порівняно з менше ніж 27% у 1995р.
 
 Капіталовкладення також відображає економічну скруту, що в реальності існує. Минулого року, як і 7 попередніх років, воно скоротилось, і продовжує скорочуватись у цьому році. У 1997 р. сукупні інвестиції у виробничі галузі економіки – промисловість, сільське господарство, транспорт, засоби зв’язку впали до 17% від рівня 1990р. У металургійній та машинобудівній галузі витрати на обладнання склали лише 5.3% від рівня 1990р.  
 
 Надходить дуже мало негативних сигналів щодо такого стану справ. Банкрутство є й досі рідкісним явищем. У середньому протягом місяця в США трапляється більше корпоративних банкрутств, ніж їх було зафіксовано в Росії у 1997р. Отже, може здаватись, що, незважаючи на відставання у промисловості, там не відбувається ніяких змін. Навпаки, наприкінці 1997р. російські компанії мали більше працівників, аніж на початку року.  
 
 Окрім згаданих проблем існує сумнозвісна криза неплатежів. Відома картина: підприємства не розраховуються з постачальниками, працівниками, і не сплачують податки. Хоча на цю проблему звертають увагу ЗМІ, суть її дещо інша. Розрахунки відбуваються, але не банківськими коштами. Частка бартеру в розрахунках серед усіх промислових підприємств Росії становить понад 50%. Минулого року 40% усіх податків, сплачених до федерального уряду Росії були негрошовими. Рівень негрошових розрахунків з місцевими та регіональними бюджетами був навіть вищим.  
 
 Найбільш поширена ця проблема на великих підприємтсвах. Минулого року комісія під керівництвом Карпова доповіла, що найбільші підприємства країни здійснили 73% операцій по бартеру та в інших негрошових формах. Ще цікавішими були їх розрахунки з податковими органами. Вони сплатили 80% податків федеральному бюджету, але лише 8% банківськими коштами. Ось висновки комісії щодо сучасного стану російської економіки:
 
 “Зароджується економіка, де встановлюються ціни, але ніхто не розраховується банківськими коштами; де створюються величезні взаємозаборгованост і, які неможливо сплатити за раціональні строки; де оголошується і не виплачується зарплата, і т.і. Це створює ілюзорні, або “віртуальні” прибутки, котрі, в свою чергу, породжують несплачені, тобто “віртуальні” бюджетні зобов’язання, і бізнес існує за неринковими, “віртуальними” цінами.”
 
 Словом, виникла віртуальна економіка.
 
          Коріння віртуальної економіки
 Віртуальна економіка зародилась у майже нереформованому промисловому секторі, успадкованому від Радянського Союзу. У його основі багато підприємств, що виробляють товари, але не додають, а віднімають вартість. Цей сектор вижив протягом 6 років ринкових умов. Причини цього досить складні, але головне – зараз в Росії підприємства можуть працювати без оплати рахунків. Це можливо завдяки перерозподілу вартості. Одним зі способів такого перерозподілу є, зокрема, затримки з виплатою податків, що є формою продовження бюджетних субсидій. Однак, більш важливим є прямий перерозподіл вартості від секторів, що виробляють вартість, насамперед, з галузі природних ресурсів.  
 
 Існуюча ситуація є скоріше продовженням традицій минулого, а не кроком уперед. Радянська економіка здавалась великим промисловим господарством, хоча насправді промисловість субсидувалась завдяки заниженій вартості сировини і капіталу. Складалось враження, що економіка мала великий прибутковий виробничий сектор. Насправді, виробництво знищувало частину вартості, що витрачалась, але довільне ціноутворення приховувало цей факт. Коріння віртуальної економіки полягає в триваючому самообмані.  
 
 Для розуміння економіки Росії можна прийняти спрощену модель, що має лише чотири сектори: 1) сектор домашніх господарств (Д), який постачає робочу силу;2) державний сектор (ДЕ), який передає податкові надходження до першого сектору; 3) сектор добування природних ресурсів, що додає вартість (С); 4) сектор виробництва (В), що оточує решту економіки та віднімає вартість.
 
 Припустимо, що В – окремий завод, що бере робочу силу у Д вартістю в 100 крб. і ресурси в С на суму 100крб., і при цьому виробляє продукції на суму 100крб. Отже, він має 100 крб. збитку, але удає, ніби отримує прибуток. Для цього він завищує ціну на свою продукцію, заявляючи, що вона варта не 100, а 300 крб. І всіх влаштовує цей обман, тому що вони можуть використати цю продукцію у бартері між собою, або для сплати власних податків.  
 
 В платить С за сировину однією третиною кінцевої продукції, кажучи, що вона варта 100крб. (насправді лише 33.3крб.). Якщо, скажімо розмір ПДВ становить 100%, це влаштовує С, оскільки С просто передає продукцію ДЕ для сплати податків. В. звичайно, сплачує свої податки – 100крб., також в натуральному вигляді.
 
 У домашнього господарства, звісно, виникають проблеми, оскільки воно повинно отримати 100крб. за виконану роботу, але не може прийняти їх у вигляді продукції, тому що не може її спожити. Сектору потрібні банківські кошти. Та грошова вартість продукту лише 33.3крб. Отже, виникає затримка зарплати. Аналогічно, 200 крб. держбюджету, які дорівнюють збору податків, варті лише 67крб. За умови, що ДЕ передає свій бюджет до Д у вигляді пенсій, виникає також затримка з виплатою пенсій.  
 
 Звичайно, наведена модель у значній мірі стилізована, але вона майже повністю відображає сучасну російську економіку – не лише затримки з виплатою зарплат, але й нереальній бюджет, пенсійну заборгованість, і очевидне збільшення випуску продукції. Також важливим є те, що чотирисекторна модель обліку одразу ж означає марність будь-яких політичних заходів. Візьмемо, наприклад, поліпшення податкових платежів, якого вимагає МВФ. Російський уряд, намагаючись збільшити грошову суму в бюджеті, вимагає від підприємств сплачувати податки грошима, а не продукцією. Згадана модель показує, що при такому підході відбуватиметься переміщення вартості (надто малої щоб задовольнити вимоги і уряду, і працівників) від одного одержувача до іншого. Прибуток одного є збитком іншого. Сплачені податки означають невиплачені зарплати.  
 
 Саме це і відбувається протягом кількох останніх років, у тому числі протягом першого кварталу цього року. З січня по березень Державна Податкова Адміністрація Росії збільшила грошові надходження на 5 млрд.крб. (з урахуванням інфляції). Протягом цього ж періоду, зросли борги підприємств перед працівниками по зарплаті майже на таку ж суму. У квітні, у зв’язку зі всенародним днем протесту профспілок проти невиплати зарплат, Незалежні Профспілки Російської Федерації закликали до прийняття поправки до цивільного кодексу, яка б забороняла підприємствам сплачувати податки раніше виплати зарплат. У зверненні вони зазначили, що “нещодавні дії уряду, спрямовані на стимулювання сплати податків з промислових підприємств для виплати грошей працівникам державного сектору, лише погіршили проблему невиплат працівникам приватного сектору…”
 
 
 
       Чому росіяни віддають цьому перевагу
 Вищезгадана система не могла б існувати довгий час у ринковій економіці, але здається, в Росії вона дедалі міцніє. Порівняємо віртуальну економіку з реальним станом речей. Для аналізу реальної ситуації необхідно вважати, що ніхто не вдає, ніби вартість виробленої продукції – 100 крб., що і є насправді.
   
 Перш за все В був би змушений звітувати про 100 крб. збитків, а не про 100 крб. прибутку. Отже, В не мав би податкових зобов’язань. Але за умови вартості продукції лише 100 крб. В не зможе заплатити ні С, якому він заборгував 100 крб. за сировину, ні Д, якому він винен 100 крб. за працю людей. У такому разі він змушений розділити між ними наявні у нього 100 крб., при цьому в нього виникає борг у 50 крб. перед працівниками і такий самий борг перед постачальниками сировини.
 
 У свою чергу, С сплачує ДЕ лише 50крб., які він отримав від В, маючи при цьому 50крб. податкового боргу. Єдині надходження до ДЕ – гроші, що їх отримав від С, оскільки В не сплачує податок на додану вартість (ПДВ). У свою чергу, ДЕ спрямовує отримані 50крб. до Д, заборгувавши таким чином ще 50 крб.
 
 Картина стає дедалі яснішою. Наведена таблиця порівнює функціонування віртуальної та реальної економік.
 
 ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ВІРТУАЛЬНОЇ ТА РЕАЛЬНОЇ ЕКОНОМІК
 
 Загальна сума реалізації
 Загальні прибутки
 Процент прибутку
 Загальна сума доданої вартості (ВВП)
 Об’єм промислового виробництва
 Розмір бюджету
  запланований
  здійснений
 Прибуток домашнього господарства
  накопичений
  реальний
 Заборгованість
  зарплата
  між підприємствами
  податки
  бюджет   Віртуальна
 400
 200
 50
  300
 400
 
 200
 67
 
 300
 100
 
 67
 -
 -
 133   Реальна
 200
 0
 0
 100
 200
 
 100
 50
 
 200
 100
 
 50
 50
 50
 50
 
 В будь-якому разі, показники сукупної продуктивності економіки – збут, прибутки, ВВП, випуск продукції виглядають краще ніж вони є насправді. З відмовою від віртуального підходу до економіки планований бюджет (загальні витрати на основі розрахованих податкових надходжень) стає удвічі меншим, ніж здавалось. Та це означало б зменшення удвічі, скажімо, суми пенсій.  
 
 Картина заборгованостей також відрізняється. Загальна заборгованість однакова в обох типах економіки. Але із зникненням віртуальної економіки виникає ще два види боргів: С має податкову заборгованість, а В має борги перед С. Схема взаємозаборгованост ей насправді ще більш заплутана, ніж у віртуальному вигляді.  
 Однак, мабуть, важливішим за будь-який сукупний показник є вплив відмови від віртуальної економіки на виробництво. Віртуальна економіка приховує нежиттєздатність збиткового виробника. Якщо у віртуальній економіці В додає 100крб. вартості, то насправді він несе збитки.  
 
 Загалом, здається ніби жодному з учасників віртуальної економіки не вигідна відмова від віртуального господарювання. Будь-яка спроба розкрити правду про неї була б дуже непопулярною. Це означало б урізання пенсій, визначення прибуткового сектору порушником податкового режиму, а також загрозу банкрутства підприємств і втрату їхніми працівниками робочих місць і зарплат.  
 
 Це, у свою чергу, підкреслює головну проблему, висвітлену моделлю. Віртуальна економіка виникла з двох основних причин: більша частина російської економіки, насамперед, виробництво, віднімає вартість, і більшість її учасників удають, ніби це не так. Бартер, податкова заборгованість та інші способи розрахунків є основним механізмом підтримки цієї видимості, що й спричиняє усі проблеми неплатежів. Виробництво створює менше вартості, ніж стверджується.
 
 Нагальна потреба в банківських коштах
 Дуже цікавими є стосунки між негрошовою віртуальною економікою і заснованою на банківських коштах ринковою економікою. У деякій мірі системою керують активні дії, спрямовані на уникнення використання банківських коштів, оскільки грошові розрахунки виявляють віртуальність економіки. Але існують інші причини уникнення грошових розрахунків. Гроші нелегко заробити і так само важко збереги.Податкові органи можуть виявити небажання приймати негрошові платежі від підприємств, що мають багато грошових коштів. Наявні кошти можуть також бути предметом здирства з боку кримінальних структур. У той же час ця система диктує певну мінімальну потребу в банківських коштах – готівкове обмеження.  
 
 Це виражається передусім в тому, що багато підприємств мають реалізувати свою продукцію для виплати зарплати. Це пояснює іронічну рису віртуальної економіки – будучи неринковою системою, вона залежить від ринку. Тільки ринок дозволяє реалізувати продукцію за грошові кошти, необхідні для заробітної плати (у Радянському Союзі праця і зарплата розподілялись централізовано). Певну кількість продукції можна продати всередині країни. Та головне джерело надходження коштів – світовий ринок. З 1992р. збільшення експорту вважалось успіхом у переході Росії до ринку. Існувала загальна думка, що зростання експорту свідчило про відповідність економіки Росії кінцевому ринковому тесту. Насправді ж більшість російських експортерів втрачають гроші. Та для учасників віртуальної економіки метою експортування є не прибуток, а банківські кошти. Збитки, що вони несуть, вважаються необхідною платою за участь у бізнесі.
 
 Домашні господарства у віртуальній економіці функціонують з подібною логікою. Вони працюють у виробничій сфері і водночас самостійно заробляють грошові кошти завдяки вуличній торгівлі та праці на присадибних ділянках. Такі види діяльності влаштовують віртуальну економіку, оскільки вони скорочують мінімум грошей, необхідний для постачання домашньому сектору в межах системи.  
 Нарешті, незначні об’єми грошових коштів у даній системі не означають, що гроші недоречні в Росії. Навпаки, в країні, де народ не має грошей, володар кишенькових грошей – король, або принаймні олігарх (саме так називають російських капіталістів і фінансистів). Деякі російські капіталісти, звичайно ж, мають більше ніж кишенькові гроші, але в міжнародних маштабах вони не дуже заможні. Онексімбанк на чолі з Володимиром Потаніним, найвідомішим з російських фінансових магнатів, не зайняв би місця серед 100 найбільших банків США. Сукупний розмір Онексімбанку і одного з його головних суперників, банку Менатеп, менший ніж розмір середніх банків Centura в Рокі Маунт (штат Північна Кароліна). Саме статус відносно багатих на грошові кошти російських магнатів у бідній на грошові фонди економіці наділяє їх такою могутньою владою.
 
 Реальна вартість віртуальної економіки
 Ця система має ряд суттєвих негативних наслідків. Вона вплинула на три основні сфери: реформування підприємств, визначення економічних показників, та державний сектор. Найпомітнішим є вплив на реформу підприємств. Навіть ті декілька підприємств, які напевне могли б змінити свою структуру і бути життєздатними в ринкових умовах, не зробили цього через велику вартість процесу реструктуризації, а також тому що їм вдається працювати по старій схемі.
 
 Було зроблено припущення щодо впливу системи на сукупну економічну продуктивність, наприклад, на ВВП і обсяг виробництва. Залежно від форми оплати, продукція у віртуальній економіці має завищену вдвічі або втричі (у бартерних операціях) і майже вп’ятеро (при продажу за векселі) ціну. Оскільки звітна вартість національного продукту базується на наведених завищених цінах, ВВП Росії може бути навіть меншим за офіційні цифри, навіть з урахуванням заниження даних про тіньову економіку. За ринковими обмінними курсами ВВП Росії у 1997р. становив близько 466млрд. дол. США, або лише 6% ВВП США. Цифри щодо щорічного його зростання також перебільшені. Збільшення виробництва продукції збитковими підприємствами аж ніяк не поліпшує ситуацію, хоча у віртуальній економіці це виглядає як зростання ВВП. Міністерство статистики Росії повідомило, що в 1997р. ВВП зріс на 0.8%. Зазначений у звіті приріст майже напевне віртуальний.  
 
 Та, мабуть, найважливіші наслідки виявляються у державному секторі. Віртуальна економіка змінює саму суть бюджету, оскільки він має відображати пріоритетні напрямки громадських витрат. У демократичній системі причиною обговорення і прийняття бюджету законодавством є демократично визначені соціальні пріоритети суспільства. Грошові кошти забезпечують максимальну ефективність і справедливість, оскільки вони дозволяють повну свободу і гнучкість при задоволенні потреб, передбачених у бюджеті. Виплата податків негрошовими коштами вносить розлад до цієї функції.  
 
 Історія з метрополітеном у Челябінську – гарний приклад того, як випадкові податкові зобов’язання певних компаній розладнали систему пріоритетів державної політики. 23 березня губернатор Челябінської області Петро Сумін заявив, що будівництво метрополітену в місті є одним з найважливіших будівельних проектів у регіоні. Проект фінансується за рахунок податкових боргів будівельних компаній перед федеральним, обласним, та місцевим урядами. Будівельники Челябінська мали величезні податкові борги перед місцевим та федеральним урядами. У той же час федеральний уряд затримував виплату Челябінську бюджетних асигнувань. Місцевий уряд був змушений прийняти пропозицію будівельників щодо спорудження метро замість виплати податків, у той час як федеральна влада скасувала податкову заборгованість компаній замість виплати Челябінську бюджетних грошей. Кінцевий результат – метрополітен. Не має значення, що в місті, як і повсюди в Росії, лікарні і школи потребують ремонту, і що вчителям і медикам не виплачують зарплату. Ринок, де податки сплачують негрошовими засобами, є ринком продавців.  
 
 Роль уряду
 Віртуальна економіка не є абсолютно збитковою. В загальному сенсі, це засіб забезпечення соціальної безпеки країни. Найважливіший її вклад - робочі місця, хоча і з мізерними зарплатами. Завдяки цій функції в Росії була соціальна стабільність. У першому кварталі поточного року заборгованість по зарплатам зросла до небувалих розмірів, та протягом березня в країні відбулось лише 70 офіційно заявлених страйків (тривалістю понад 1 день). З них 22 – у промисловості, де взяло участь 7,700 працівників при загальній їх кількості понад 15 млн. На 1 квітня продовжувалось лише 7 страйків.  
 
 Проте ця стабільність обмежена. У травні шахтарі організували всенародну акцію протесту проти невиплат зарплат. Вони блокували рух поїздів і припинили акцію лише коли уряд пообіцяв виплатити борги. Страйк шахтарів підкреслив роль уряду як арбітра у віртуальній економіці. Для виплати грошей шахтарям потрібно було перемістити кошти, заплановані для інших потреб, зазначив Борис Єльцин під час піку травневої кризи, додаючи при цьому, що шахтарі заслуговували на виплату не більше ніж вчителі та інші працівники, котрі також не отримують зарплату. Оскільки віртуальна економіка постійно породжує сподівання, які не можуть здійснитись для всіх, уряд має виконувати роль арбітра.
 
 Ще однією задачею уряду є підвищення ефективності системи шляхом зменшення втрати вартості , що підвищує вартість управління віртуальною економікою. Втрата має кілька форм: законну, незаконну, санкціоновану або несанкціоновану. Вартість, що витікає, може залишитись в країні, або може бути передана за кордон шляхом втечі капіталу. Однак, найголовніша різниця в тому, чи має втрата вартості позитивний чи негативний вплив на систему. Якщо, припустимо, прибутковий сектор складався б з приватизованої газової компанії, скажімо, Газпрому, то його власники хотіли б експортувати весь газ за тверду валюту. Але це неможливо з політичної точки зору. На практиці, Газпрому дозволяється експортувати певну частину газу, щоб компанія продовжувала виконувати свою функцію в системі.  
 У той час як певна втрата прибутку вигідна для віртуальної економіки, розкрадання фондів заробітної плати та інші види втрат ще більш ускладнюють задовольняння мінімальних потреб у грошових коштах. У контексті втрати прибутків зв’язок між боротьбою з корупцією і економічною реформою можна поставити з ніг на голову. Зменшення корупції, як правило, вважають ключовим елементом прискорення економічної реформи. Та якщо зменшення корупції в російській віртуальній економіці зменшує втрату вартості, то залишається більше коштів для підтримки продовження роботи збиткових підприємств.
 
 Московське розуміння реформи
 Визнання ролі уряду у віртуальній економіці дуже важливе для розуміння останніх політичних подій. У Москві і в решті країни вважають, що реформа полягає у вдосконаленні управління цією системою, що, можливо, не збігається з думкою Заходу. Новообраний у квітні уряд детально знайомий з віртуальною економікою, набагато краще ніж з ринком. Знаменита група молодих реформаторів у Москві - Сергій Кириєнко, колишній банкір та працівник нафтової компанії, та його три заступники – Борис Нємцов, колишній губернатор Нижнього Новгорода, Олег Сисоєв, колишній мер Самари, і Віктор Христенко, регіональний адміністратор м. Челябінськ – вихідці з регіону Уралу та Волги, де розташовані колишні величезні, а нині нерентабельні підприємства Росії , - батьківщини віртуальної економіки. Місцеві уряди, банки, нафтові компанії, де раніше працювали згадані люди, були активними учасниками віртуальної економіки в своїх регіонах.  
 
 Новий уряд зараз формує те, що Захід вважає інструментами ринкової реформи, але це формування відбувається для здійснення цілей віртуальної економіки. Візьмемо, скажімо, формування процедури банкрутства. У травні новий кабінет оголосив про початок процедур банкрутства проти директорів державних підприємств, які, за словами Христенка, нездатні “виплачувати зарплату, зберігати робочі місця, та сплачувати податки.” Він заявив, що їх замінять “більш працездатні” менеджери. Інакше кажучи, на відміну від практики, що існує в ринковій економіці, банкрутство у новій економіці Росії не означає продажу нерентабельного підприємства новим власникам для подальшої його перебудови, зниження витрат отримування прибутку. Це означає лише затікання дірок, через які вартість витікає з системи.
   
 У минулому році російська журналістка Юлія Латиніна написала: “Російські директори не поділяються на тих, хто краде, і тих, хто не краде. Є керівники, що крадуть у підприємства, і ті, що крадуть для підприємства”. Програма реформи, запропонована російським урядом, означає заміну перших на других, тобто керівників, які не зловживають своєю посадою заради власного прибутку за рахунок підпорядкованої їм робочої сили і добробуту системи в цілому.  
 
 Податкову реформу слід розглядати у такому ж світлі. Реформа, спрямована на збір грошових коштів з неплатоспроможних підприємств, приречена на невдачу і загрожує соціальному спокою. Однак, коли податкова реформа означає збір податків з платоспроможних компаній, це означає зменшення втрати грошей у віртуальній економіці, а отже її посилення, а не реформування.  
 
 Реакція Заходу
 Якою має бути реакція Заходу, коли до нього знову звернулись із проханням про термінову фінансову допомогу Росії? Перший крок – визнання існування віртуальної економіки і факту, що Захід закривав на це очі. Можливо, віртуальна економіка не зросла б до таких маштабів і не стала б такою корумпованою, якби, починаючи з 1992р., Росія не отримала ззовні понад 70 млрд. дол. Даремно вважати, що зараз Захід може змусити Росію розпочати демонтаж системи як умову подальшого надання допомоги, оскільки вони не погодяться на це, а спроба нав’язати цю умову похитне імідж Заходу в очах простих росіян.
 
 Залишається два варіанти. Перший - зосередитись на підтримці в Росії стабільності протягом найближчого часу шляхом фінансування віртуальної економіки (варіант, очевидно обраний Заходом у даний час). Захід повинен усвідомити ціну такого вибору як для себе, так і для Росії: подальша консолідація відсталої, неконкурентоспромож ної економіки, що гарантує потребу в подальшій терміновій фінансовій допомозі.  
 
 Другий – припинити фінансування неприбуткової економічної системи і відмовити Росії в грошах. Тут також потрібно зважити можливі наслідки. Очевидно, без фінансової допомоги вартість карбованця по відношенню до долара була б нестабільною. Іноземний капітал втече з ринку акцій і, найголовніше, з внутрішнього ринку державних позик. Росії буде ще важче отримувати позики з закордону. Зазначені події матимуть негайні негативні наслідки для російської економіки, але жодна не буде катастрофічною. Важливіше те, що в подальшому ці наслідки будуть благотворними.  
 
 Найбільше знецінення карбованця ударить по власникам великих доларових зобов’язань. Найбільші комерційні банки будуть в надзвичайно скрутному становищі, і деякі, можливо, збанкрутіють. Та майже 80% індивідуальних банківських депозитів Росії (переважно людей з низькими одходами) знаходяться в Ощадбанку, який має відносну захищеність. Здача в оренду деяких комерційних банків звичайно ж матиме негативний вплив на економіку, але не спричинить краху в грошовій системі, перш за все тому що близько половини операцій відбуваються поза нею. Єдиним значним наслідком краху буде зменшення влади банківських олігархів, хоча незрозуміло чи погано це взагалі.
   
 Що ж до інфляції, то останні три роки боротьби з нею здавались успішними. Ще в 1995р. рівень інфляції становив понад 200% в рік; на травень цього року він становив 5-7% річних. Повернення до постійного росту цін у темпах 1992-95рр. дуже небажане, та відновлення інфляції залежатиме не лише від знецінення карбованця. Найважливішим фактором уникнення цього є підтримка політики Центробанку недрукування грошей для покриття дефіциту бюджету.
 
 У даному випадку також важливо покінчити з самообманом. До цих пір успіх уряду в скороченні інфляції мав елемент відмовки. З середини 1995р. уряд замінив збільшення друку грошей на менш помітне зло – величезні позички як удома, так і за кордоном, для скорочення дефіциту бюджету, обравши казначейські векселі формою боргового свідоцтва. В результаті цього короткостроковий внутрішній борг швидко зріс до близько 70 млрд. дол., що майже дорівнювало загальній сумі податків, зібраних за цей же період. Цей процес позичання тривалістю в три роки є великою часткою проблеми, що призвела до сьогодняшньої кризи. Зараз зрозуміло, що єдиний спосіб для Росії уникнути друку грошей, породжуючи тим самим інфляцію, - позики під нереально великі відсотки. У даний час більше половини податкових надходжень до федерального уряду йдуть на виплату відсотків національного боргу. До осені цей рівень може зрости до 70%. Росія стоїть перед дилемою – інфляція сьогодні, або в майбутньому. Чим довше країна вичікує, тим більшим стає її борг, і тим більшою стає неминуча інфляція. Якщо брати до уваги лише цей факт, знецінення може навіть допомогти, оскільки воно ускладнить країні процес позичення грошей для фінансування поточного дефіциту. Недооцінені в минулому валютні ризики підвищать вартість зовнішніх позик. Також зросте вартість внутрішнього боргу, тому що більшу частину збільшеного казначейського боргу протягом 1997р. придбали іноземні інвестори. Підвищення вартості фінансування виявить реальний стан державних фінансів Росії. Якщо економічна політика Росії зараз базується на отриманні позик, то відмова у кредитах може стати найкращим способом позбавлення цієї звички.  
 
 Ця пропозиція не є остаточним вирішенням проблеми, а лише краща з двох альтернатив. Відмова у наданні фінансової допомоги сама по собі не гарантуватиме гарних результатів, і може мати деякі погані наслідки. Звичайно, це заощадить гроші, які в іншому випадку пішли б на покриття боргів Росії. Та головне, це змусить росіян самих нести відповідальність за майбутнє своєї економіки. З відмовою від хибної думки, що допомога залежить від прийняття ринкової економіки, Захід дасть Росії зрозуміти, що обрана нею економічна стратегія – її власна справа, і її власна проблема. Мовляв, ви обрали віртуальний варіант господарювання – добре, це ваше право. Та не розраховуйте на потурання з боку Заходу. Відмова Росії у фінансовій допомозі не позбавлена ризику. Але продовження кредитування віртуальної економіки гарантуватиме збільшення ризику в майбутньому.

33 трамвай від кінця з боку ДВРЗ до Чернігівської
 
 феєричні самобуди - Хундертвассерхаус відпочиває
 настінні розписи
 промзони
 
 3-поверхові будинки часів німецьких військовополонених з башточками і ліпкою ...
 лєнін який кудись рукою показує в оточенні десятків бродячих собак...
 
 ну й публікум колоритний

[dt.ua]
 
 розкрито звідки підручники коштують по 600 грн

ми тут любимо повеселитися по темі...
 
 але
 
 [www.guardian.co.uk]
 
 роспереклад  
 
 [nnm.ru]
 
 История единственного заключенного, которому удалось сбежать
 из северокорейского трудового лагеря №14
 Искупление
 
 Первое его воспоминание — казнь. Со своей матерью он пришел на пшеничное поле, где стража окружила несколько тысяч заключенных. Мальчик прополз сквозь частокол ног в первый ряд и увидел стражников, привязывающих человека к деревянному столбу.
 
 Шину Инь Чжыну был тогда четыре года и, конечно, он был еще слишком мал, чтобы понять слова, сказанные перед случившимся убийством. Многие годы он будет наблюдать бесчисленные казни, слышать, как страж рассказывает толпе о том, что обреченному на смерть заключенному предлагали “искупление” через тяжкий труд, но он отверг эту щедрость правительства.
 
 Стражи запихивали гальку в рот заключенному, одевали ему на голову мешок и стреляли.
 --------------------------------------------
 
 Искупление
 
 В Лагере 14, тюрьме политических врагов Северной Кореи, заключенным запрещалось собираться больше двух человек. Единственным исключением являлась казнь — все были обязаны на ней присутствовать.
 
 По оценкам правительства Южной Кореи, в таких рабочих лагерях содержится порядка 154 000 заключенных, тогда как правительство США приводит цифру в 200 000 человек. 31 миля в длинну и 25 в ширину — самый крупный лагерь превышает площадь Лос-Анджелеса. В лагерях 15 и 18 существуют зоны перевоспитания, где заключенных пичкают учениями Ким Джог-иля и Ким Иль-сунга и иногда выпускают. Остальные лагеря — “районы полного контроля”, где “неисправимые” работают до самой смерти.
 
 Лагерь Шина, номер 14, — район полного контроля. Созданный около 1959 года возле Округа Каэчон в Провинции Южного Пионгана, он по некоторым оценкам содержит 15 000 заключенных. На территории в 450 квадратных километров есть и фермы, и шахты, и лаборатории, расположенные в крутых горных долинах.
 
 Шин и его мать жили в лучшем тюремном помещении. У каждого была своя комната, спали они прямо на бетонном полу, кухню они делили еще с четырьмя семьями. Электричество работало два часа в день. Не было кроватей, стульев или столов. Никакой проточной воды.
 
 Если мать Шина выполняла дневной план, она могла принести домой еду. В 4 часа утра она готовила обед для сына и для себя. Еда всегда была одинаковой: кукурузная каша, маринованная капуста и щи. Шин всегда был голоден и съедал обед, как только мать уходила на работу. Кроме того, он съедал и ее обед. Когда она возвращалась домой с полей в полдень и не находила ничего съестного, она била его полотенцем.
 
 Ее звали Джан Хйе Джиюнг. Она никогда не говорила с ним о своем прошлом, о семье, о том, как оказалась в лагере, а он никогда ее об этом не спрашивал. Его рождение было организовано стражами. Они свели его мать и человека, ставшего его отцом, в рамках “призового” брака.
 
 Одинокие мужчины и женщины жили в разделенных по полу общежитиях. Восьмое правило Лагеря 14 гласило: “Сексуальный контакт без одобрения начальства запрещен. Нарушители будут расстреляны на месте”. “Призовой” брак был единственным обходным путем этого правила. Стражи проводили такие свадьбы четыре раза в год. Если одному из назначенных партнеров не нравился его супруг или супруга, стражи отменяли свадьбу, при этом ни мужчина, ни женщина больше никогда не могли жениться или выходить замуж. Отец Шина, Шин Джын Суб, говорил сыну, что стражи “дали” ему Джан в качестве премии за его умение обращаться с токарным станком.
 
 После их свадьбы паре было разрешено провести вместе ровно пять ночей. После этого отец Шина мог навещать Джан всего несколько раз в год. Их старший сын, Шин Хе Джын, родился в 1974-м. Шин родился восемь лет спустя. Братья едва знали друг друга. Когда Шину было четыре, его брат уже переехал в отдельное общежитие.
 
 Искупление
 
 Стражи говорили детям, что они — заключены здесь за “грехи” своих родителей, но они могут “смыть” врожденный грех, тяжело работая, беспрекословно подчиняясь стражам и донося на родителей.
 
 Однажды Шин пришел помогать матери собирать рис. Когда она стала отставать от нормы, страж заставил ее стоять на коленях под палящим солнцем с поднятыми руками до тех пор, пока она не упала в обморок. Шин не знал, что сказать ей, так что не сказал ничего.
 
 Летними ночами дети прятались в фруктовом саду неподалеку, чтобы поесть неспелых груш. Когда их ловили, то избивали. С другой стороны, стражам было все равно, если Шин с друзьями ели крыс, лягушек, змей и насекомых. Есть крыс было необходимо, чтобы выжить. Их мясо предотвращало пеллагру, которая была распространена среди заключенных и являлась результатом отсутствия протеина и ниацина в их рационе. Узники с этим заболеванием страдали поражением кожи, диареей и слабоумием. Болезнь часто становилась причиной смерти. Ловля крыс стала для Шина увлечением. Вместе с друзьями вечером они собирались во дворе школы — там был мангал, на котором можно было жарить улов.
 
 Искупление
 
 Однажды в июне 1989-года учитель Шина, страж, носивший форму и пистолет на бедре, устроил обыск шестилетних детей. Когда обыск был окончен, страж держал в руках пять початков кукурузы. Все они принадлежали худенькой девочке, которую Шин вспоминает как исключительно хорошенькую. Учитель вывел ребенка к доске и поставил на колени. Взмахивая указкой, он бил ее по голове снова и снова. Пока ученики смотрели на эту сцену в полной тишине, шишки одна за другой вздувались на ее голове, носом шла кровь. Затем она упала на бетонный пол. Шин с одноклассниками донес девочку домой. Следующей ночью она умерла.
 
 На склоне холма, возле школы Шина, висел плакат: “Все подчиняются правилам и регламентам”. Мальчик помнил 10 правил лагеря и мог рассказать их наизусть. Третий подпункт третьего правила Лагеря гласил: “Каждый, кто крадет или прячет еду, будет расстрелян на месте”. Шин считал, что наказание девочки было справедливым. Тот же преподаватель продолжал учить Шина. На переменах он разрешал учениками играть в камень-ножницы-бумагу. Иногда по субботам он давал детям час, чтобы поохотиться на вшей друг у друга в волосах. Шин никак не мог запомнить его имя.
 
 Искупление
 
 Ученики младшей школы посещали уроки шесть дней в неделю. Студенты средней школы — семь дней с одним выходным в месяц. Зимой все учащиеся (около 1000 человек) направлялись на приборку поселения стражей. Шин и его одноклассники сбрасывали мусор в коробки голыми руками, а затем группировали отходы, чтобы использовать их в качестве удобрения. Летом ученики работали в полях с четырех утра до заката, собирая зерно.
 
 Мыло было роскошью. Брюки Шина были жесткими от грязи и пота. Когда было слишком холодно, чтобы мыться в реке или стоять под дождем, Шин и его мать пахли как животные на ферме.
 
 Шин прошел школьные годы с мальчиком по имени Гон Сун Йо и девочкой, Мун Сун Сим. Гон Сун Йо был самым близким другом Шина. Они играли вместе, а их матери работали на одной ферме. Тем не менее, ни один из мальчиков не приглашал другого к себе в гости. Доверие среди друзей было подорвано постоянным состязанием. Пытаясь выиграть дополнительный рацион, дети рассказывали стражам о том, что их соседи ели, что одевали и о чем говорили.
 
 Шину было девять лет, когда он с одноклассниками шел к железнодорожной станции за углем под присмотром учителя. Чтобы попасть туда, они должны были пройти перед солдатским постом. Те прокричали: “Смотрите, идут реакционные сукины дети”. На головы детей посыпались камни. Шин с одноклассниками завопили и попытались спрятаться. Камень попал Шину прямо в голову. Когда он очнулся, многие одноклассники стонали и истекали кровью. Мун Сун Сим была в отключке.
 
 Когда их учитель увидел, что часть его учеников лежала посреди дороги в крови, он разозлился: “Почему вы не заняты делом?”, — прокричал он. Учащиеся неуверенно спросили, что же им делать с одноклассниками, которые были без сознания. “Хватайте и тащите их”, — приказал учитель.
 
 Когда Шин перешел в среднюю школу, он едва ли знал грамоту. Но как раз на этом этапе традиционное школьное обучение подходило к концу. Теперь их учителями были бригадиры. Средняя школа учила работать в шахтах, в полях и в лесах. В конце дня школа превращалась в место долгих сеансов самокритики. Ночью 25 мальчиков делили бетонный пол.
 
 В пятницу 5 апреля 1996 года учитель Шина сказал ему, что он может пойти домой поужинать со своей матерью в качестве награды за хорошее поведение. Но дома его ожидал сюрприз. Его брат, работавший на лагерном цементном заводе, тоже пришел на ужин. Мать Шина была не очень рада, когда показался ее младший сын. Она не поприветствовала его и не сказала, что скучала. Она приготовила стандартный котелок кукурузной каши. Шин поел и пошел спать.
 
 Чуть позже его разбудили голоса на кухне. Он подглядел за происходящим. Мама готовила рис. Для Шина это было подобно пощечине. Ему продолжали подавать все ту же кашицу, что и всегда. А брату доставался рис. Шин предположил, что мама его крала — по несколько рисинок за раз. Шина распирало от злости. И он вслушивался. Он услышал, что Шин Хе Гену не давали выходной. Он самовольно ушел с работ. Мама и брат обсуждали дальнейшие планы.
 
 Искупление
 
 Побег. Шина потрясло то, что брат произнес это слово. Он не слышал, собиралась ли мама бежать вместе с братом. Но она даже не пыталась спорить, хоть и знала, что, если брат сбежит или будет убит при попытке к бегству, пыток не избежать всей семье — а то и расстрела. Каждый заключенный знал назубок первое правило Лагеря 14, подпункт 2: “Свидетель попытки побега, не сообщивший о ее совершении, должен быть немедленно расстрелян”.
 
 Сердце начало бухать в груди. Его взбесило то, что мать могла рисковать его жизнью во имя успеха замысла брата. Он завидовал тому, что брат ел рис. Инстинкты Шина, выпестованные лагерем, одержали над ним победу: он решил донести страже о планируемом побеге. Шин побежал в школу. Час ночи. К кому он мог обратиться? Он растолкал своего друга Гон Сун Йо. Гон сказал, что стоит обратиться к ночному сторожу.
 
 “Мне надо вам кое-что сообщить”, — сказал Шин, — “но, прежде чем вы это узнаете, я хочу кое-что получить взамен”. Шин потребовал увеличения пайка и звания лучшего ученика школы, которое бы позволило ему не так много работать и получать меньше затрещин. Сторожа устроили условия сделки, и он отправил Шина спать.
 
 На утро после того, как Шин предал мать и брата, за ним на школьный двор пришли люди в форме. На запястьях защелкнули наручники, на голову напялили мешок и в тишине отвели в подземную тюрьму.
 
 Искупление
 
 “Знаешь, почему ты здесь оказался?” — Офицер либо не знал, что Шин — достоверный информатор, либо ему было плевать. “Сегодня на рассвете твои брат и мать были пойманы при попытке побега. Знал ли ты об этом? Хочешь жить — говори правду”.
 
 Позже Шин понял, что ночной сторож присвоил себе лавры доносчика. Но тем утром он не понимал ничего. Он был просто обезумевшим 13-летним парнем. В конце концов офицер бросил ему под нос какие-то документы. “В таком случае, ублюдок, ставь свои отпечатки”.
 
 Перед ним лежала история его семьи. В бумагах объяснялось, почему его отец оказался заточен в Лагере 14. Отец Шина совершил непростительную ошибку — был братом двух молодых парней, улетевших в Южную Корею во время военного столкновения между Севером и Югом. Шин был виноват в том, что был его сыном.
 
 Камера была настолько мала, что Шин с трудом мог улечься. Он не мог отличить ночь ото дня, в камере не было окон. Ему не давали еды. Он не мог уснуть.
 
 Кажется, утром третьего дня стража безмолвно зашла в камеру, сковала ему лодыжки, зацепила веревку за крюк, вбитый в потолок, и подвесила Шина вверх ногами. Они вернулись вечером.
 
 На четвертый день пришли следователи в гражданском. Выйдя из камеры, Шин встретился с ними в тускло освещенной комнате. В вороте на потолке была закреплена позвякивавшая цепь. Он схватился за цепь и ударил ей оземь, чтобы ощутить дрожь под ногами. В крюках на стене покоились щипцы, топор, молот и плоскогубцы. Шин увидел, что на столе лежали щипцы-пробойники.
 
 “Скажешь правду — будешь спасен”, — сказал главный следователь. “Солжешь — я убью тебя. Понятно?”
 
 Искупление
 
 С Шина стянули одежду и связали буквой U. Лицо и ноги были направлены к потолку, спина болталась на уровне пола. Под Шином рассыпали горящий уголь. Его медленно начали спускать навстречу пламени. Обезумев от боли, чувствуя запах горящей плоти, Шин начал отчаянно извиваться. Один из стражей ткнул его крюком в живот и держал мальчика над огнем до тех пор, пока тот не потерял сознание.
 
 Шин очнулся в своей камере, весь в моче и экскрементах. Спина была полностью покрыта ожогами и была клейкой от крови. Лодыжки содраны до мяса. Как только в ожоги проникла инфекция, Шина охватила лихорадка. Полностью пропал аппетит.
 
 Шин полагает, что последний допрос прошел только 10 дней спустя. Он проходил в его камере, потому что Шин не мог встать из-за слабости. Впервые он нашелся, что ответить. “Я донес. Я сообщил о побеге”, — сказал он, — “Я сделал хорошее дело”. Ему не поверили. Он умолял следователей поговорить с Сун Йо.
 
 Лихорадка ухудшалась, ожоги на спине вздувались от гноя. Вонь в его камере была столь сильна, что охранники отказывались заходить внутрь. Несколько дней спустя его перенесли в другую камеру. Ему даровали передышку. Гон подтвердил его слова. Шин больше никогда не видел ночного сторожа.
 
 По меркам Лагеря 14 новый сокамерник Шина был довольно старым. Ему было около 50. Он отказался рассказывать о причинах, по которым он очутился в лагере, но сказал, что торчит в лагере уже много лет и очень скучает по солнцу. Бледная морщинистая кожа обтягивала его скелет. Его звали Ким Джин Мьян. Но он просил, чтобы его звали Дядей. В течение двух месяцев Дядя ухаживал за Шином, втирая в его раны соленые щи, единственное доступное средство дезинфекции; он массировал его руки и ноги, чтобы мышечная масса не атрофировалась. “Парень, тебе еще предстоит прожить столько дней,” — говорил Дядя, — “говорят, порой солнце светит и в кротовью нору”.
 
 Стариковские забота и познания в медицине помогли Шину выжить. Лихорадка пошла на спад, его разум очистился, ожоги съежились и превратились в шрамы. Шин был благодарен, но это его озадачивало. Он не доверял своей матери. В школе он не верил ровным счетом никому и всегда был готов донести на любого, если того требовали обстоятельства. Дяде потребовалось много времени, чтобы поменять моральные установки юного сокамерника.
 
 Порой Шин просил Дядю рассказать какую-нибудь историю. Старик рассказывал о том, как выглядит еда за решеткой, каковы ее вкус и аромат. Любовные описания жареной свинины, вареной курицы и поедания устриц на побережье вернули Шину аппетит. Шин решил, что в свое время Дядя был важным человеком.
 
 Как-то раз охранник открыл дверь камеру и сунул Шину его школьную форму.
 
 “Позволь, я тебя обниму,” — сказал Дядя, крепко сжав Шина за руки. Шин не хотел уходить. Он никого раньше не любил. Он никому не верил. Годы спустя он будет думать о старике чаще, чем о своих родителях. Но больше он никогда не виделся с Дядей.
 
 Искупление
 
 Его отвели в комнату, в которой проходил первый допрос. Это было в апреле. Сейчас на дворе стоял ноябрь. Шину исполнилось 14. Он не видел солнца уже больше полугода. Увиденное поразило его: отец Шина стоял на коленях перед следователями, спокойно сидевшими за столами. Присев рядом с ним, Шин заметил, что правая нога отца искривилась под неестественным углом. Шина Джын Суба пытали.
 
 После того, как они подписали подписку о неразглашении, отца и сына заковали в наручники и отвезли обратно. Шин уж было решил, что их отпустят на свободу, но полчаса спустя машина неожиданно остановилась. С его глаз сняли повязку. Он запаниковал. Вокруг собиралась толпа. Теперь Шин был уверен в том, что его расстреляют вместе с отцом. Неожиданно он стал ощущать каждый вдох и каждый свой выдох. Он сказал себе, что это его последние секунды.
 
 «Казнить Джанг Хйе Джиюнг и Шина Хе Гьюна, предателей корейского народа”, — промолвил старший офицер. Шин взглянул на отца. Того сотрясали беззвучные рыдания. Шин заметил омертвевшее лицо матери, которую тащили к виселице. Ее поставили на деревянный ящик, связали руки за спиной и набросили петлю на шею. Она окинула толпу взглядом и увидела Шина. Он не стал смотреть ей в глаза. Когда стража выбила ящик у нее из-под ног, она отчаянно дергалась из стороны в сторону. Пока Шин смотрел на то, как она борется за свою жизнь, он все сильнее убеждался в том, что она должна была умереть.
 
 Брат выглядел изможденным. Стража примотала его к деревянному столбу. Три охранника трижды выстрелили из винтовок. Шин подумал, что и его брат заслуживает смерти.
 
 Учитель Шина был в бешенстве из-за того, что ему ничего не досталось за раскрытие плана побега. Он заставлял Шина часами стоять на коленях и запрещал ему отлучаться в туалет. Одноклассники крали его еду, били Шина по лицу и обзывали его так, как только могли. Шин растерял все силы; возвращение к изматывающему труду вернуло и ужасающее чувство голода. Как-то в столовой он обмакнул пальцы в суп, разлитый по полу, и облизал их дочиста. Он постоянно выискивал рисинки, бобы или коровьи лепешки, в которых были сокрыты непереваренные кукурузинки.
 
 Побывав в тюрьме, Шин узнал многое о том, что никогда не видел и не ел. Вонь, грязь и мерзость лагеря разрушили его уверенность в себе. Он открыл для себя одиночество, сожаление и страсть. Сильнее всего он злился на родителей. Он обвинял мать в том, что его подвергли пыткам и унижению в школе. Он испытывал омерзение, думая о том, как бездумно его мать и отец завели детей в трудовом лагере, производя на свет потомство, вынужденное умереть за колючей проволокой.
 
 В марте 1997, четыре месяца спустя после освобождения, перспектива скончаться от голода стала еще более реальной. Шин, унижаемый одноклассниками и учителем, никак не мог достать себе пропитания. Шрамы кровоточили. Слабость нарастала, и порой Шин не мог выполнять работу, что вело к новым побоям, усилению кровотечения и урезанию рациона.
 
 Однажды Шину удалось получить передышку. Учитель, издевавшийся над ним, куда-то исчез. Новый учитель, пришедший на замену, подкидывал Шину еду. Он давал ему меньше заданий и усмирил задир. Шину удалось поднабрать вес. Ожоги затянулись. Шин так и не узнал, почему новый учитель о нем заботился. Но он был уверен, что без помощи учителя точно бы умер.
 
 Искупление
 
 В 1998 году Шин, как и тысячи заключенных, работал на строительной площадке гидроэлектрической плотины на реке Таедонг. Работа шла круглые сутки, строители раскапывали землю лопатами, бочками и голыми руками. Шин видел, как заключенные умирали — от голода, болезней или пуль, — но никогда не видел, чтобы это воспринималось как неизбежная часть рабочей рутины. Больше всего жизней унес неожиданный прорыв плотины в июле 1998 года — сотни работников были сметены потоком. Шина направили хоронить их тела.
 
 Школа подошла к концу. В 16 лет было необходимо обзавестись постоянной работой. Учитель Шина быстро раздал учащимся листочки, в которых объяснялось, где им предстоит провести остаток своей жизни. Больше половины класса отправили в угольные шахты, где обычным делом было отравление газом, взрывы или же неожиданные засыпания пещеры. Многие работники заражались туберкулезом и умирали, не дожив и до 40 лет. Хонга отправили в шахты. Больше Шин его не видел.
 
 Шина назначили на свиноферму, где он таскал кукурузу, капусту и другие овощи, а иногда и забывался коротким сном в полуденные часы. Отпраздновав свое 20-летие на ферме, Шин уверовал в то, что здесь он состарится и умрет. Но в марте 2003 года его направили на текстильную фабрику, производившую военную униформу. На фабрике работали женщины, выстаивавшие 12-часовые рабочие смены. Когда ломались их швейные машинки с ножным приводом, починкой занимался Шин.
 
 Летом 2004 он тащил одну из машинок — она выскользнула из рук и разбилась к чертям. Ценность машинок была выше, чем ценность заключенных: старший мастер схватил Шина за правую руку и выломал ему средний палец.
 
 Тем не менее, в октябре глава предприятия приказал Шину присматривать за новым важным заключенным. Шин должен был научить Парка Йонг Чула ремонту швейных машин и подружиться, чтоб в итоге докладывать обо всем, что Парк будет говорить о своем прошлом, политических воззрениях и своей семье. «Парк должен признаться, — сказал начальник, — Он что-то от нас скрывает».
 
 Парк внимательно выслушивал инструкции Шина, но старался вежливо избегать вопросов о своем прошлом. После четырех недель, прошедших почти что в молчании, Парк ошарашил Шина личным вопросом:
 
 «Сэр, а где Ваш дом?»
 
 «Мой дом? – переспросил Шин, — Мой дом здесь».
 
 «А я из Пхеньяна, сэр», — сказал Парк.
 
 Для своих лет Парк выглядел очень достойно, но нервные нотки в его голосе раздражали и немало смущали Шина.
 
 «Я моложе тебя,- сказал Шин, — Проявляй, пожалуйста, ко мне уважение».
 
 «Хорошо», — согласился Парк.
 
 «А, кстати, где этот Пхеньян?» — поинтересовался Шин.
 
 Искупление
 
 Парка остолбенел от такого вопроса. Он объяснил, что от Лагеря номер 14 до Пхеньяна ехать 50 миль и что это столица Северной Кореи, город, в котором живут самые могущественные люди страны. Парк рассказал, что вырос в этом городе и проходил обучение в Восточной Германии и Советском Союзе. После возвращения на родину, Парк стал руководить школой таэквондо. Он попросту описывал Шину ту жизнь, которую можно увидеть за лагерными стенами. Жизнь с деньгами, телевидением, компьютерами и мобильными телефонами. Жизнь в мире, который уже давно не стоит на трех китах.
 
 Многое из того, о чем поведал Парк, Шину было сложно осознать, не говоря уже о том, чтобы поверить или хоть как-то озаботиться. Что его особенно порадовало, так это истории о еде, которыми он был только и рад «кормиться». Парк рассказывал о блюдах из курицы, свинины и говядины в Китае, Гонконге, Германии, Англии и бывшем СССР. Пустив слюни, Шин принял, наверное, первое самостоятельное решение в своей жизни – решил не доносить.
 
 Истории Парка стали для Шина словно наркотиком, но когда тот вдруг начал петь посреди ночи, Шин не на шутку испугался, что кто-то может услышать.
 
 «Ну-ка прекрати», — одернул он Парка.
 
 Сам Шин никогда не пел песен. Он сталкивался с музыкой лишь однажды, когда во время жизни на ферме он услышал военные марши, доносившиеся из колонок на грузовиках. Пение казалось Шину чем-то противоестественным и ужасно рискованным. Парк поинтересовался, почему он так испугался простой песенки, желая при этом услышать разоблачительные истории о том, каким вором был Ким Чен Ир и какую задницу представляла собой Северная Корея.
 
 В декабре 2004-го Шин начал думать о побеге. Присутствие Парка, его достоинство и зажигательные истории заставляли его мечтать о будущем. Он внезапно понял, где он очутился и чего он лишается. Лагерь номер 14 больше не был его домом – он превратился в клетку. И теперь у Шина имелся повидавший мир друг, который мог помочь из этой клетки ускользнуть.
 
 Их план был прост – и до безумия оптимистичен. Шин сделает так, что они перелезут через лагерные стены, а Парк доведет их до Китая, где его дядя поможет им обоим добраться до Южной Кореи. Перед тем, как предложить ему бежать вместе, Шин много дней боялся, что Парк окажется информатором и что его казнят точно так же, как казнили мать и брата. Даже после того, как Парк согласился с идеей побега, Шин беспокоился: если он сам сдал свою собственную мать, то почему бы Парку не сдать его?
 
 Но восторг от идеи побега перевесил его страх. Впервые у него появилось что-то, к чему стоило стремиться. Каждый день ознаменовывался марафоном рассказанных шепотом историй о еде, которая ждет их в Китае. Они решили, что если охрана увидит их перебирающимися через забор, то Парк разберется с ними при помощи таэквондо.
 
 Искупление
 
 Шин украл теплую одежду у знакомого сидельца и принялся ждать подходящей возможности. Шанс представился в Новый Год, тот редкий праздник, когда на пару дней на фабрике замолкают машины. Шин выяснил, что 2 января его бригада ремонтников весь день будет подстригать деревья и складывать древесину на горе рядом с забором.
 
 Шин в последний раз навестил отца. Их и без того прохладные отношения с годами стали только хуже. Они в угрюмой обстановке отужинали в честь Нового Года. Шин никак не показывал своим поведением, что собирается бежать, так что не было никаких прощаний. Он чуял, что когда о его побеге узнают, то отца отправят обратно в подземную тюрьму.
 
 Рано утром на следующий день Шин, Парк и еще порядка 25 лагерных начали работу на вершине 360-метрового холма. Солнце ярко освещало заснеженную поверхность. В четверти мили к северу можно было различить сторожевую башню, поднимавшуюся от забора. Вооруженная охрана патрулировала внутренний периметр лагеря. Шин заметил, что интервал обхода довольно велик.
 
 Шин и Парк решили ждать до заката, когда охранникам будет сложнее различить их следы на снегу. К четырем часам, продолжая подстригать деревья, они подобрались к забору. Шин увидел там на высоте 10 футов колючую проволоку, находившуюся под высоким напряжением.
 
 «Не знаю, смогу ли я, — прошептал Парк, — Может быть в следующий раз?»
 
 Шин боялся, что следующего раза придется ждать месяцы или даже годы. «Бежим!» — воскликнул он и дернул Парка за руку. Шин поскользнулся, и в итоге Парк первым добежал до забора. Встав на колени, он просунул руки, голову и плечи между двумя линиями проводов. Вдруг Шин увидел искры и почувствовал запах горящей плоти. Он не успел еще подняться на ноги, как Парк уже перестал двигаться. Его тело своим весом опустило нижний провод, создав зазор. Ни секунду не колеблясь, Шин перелез через тело своего друга. Он почти пролез, когда его нога соскользнула с торса Парка и слегка коснулась нижнего провода. Спустившись с забора, Шин примерно два часа бежал вниз по холмам. Он не слышал ни сигнализации, ни выстрелов, ни криков. Когда адреналин начал убывать, он понял, что его штанины стали очень липкими. Он поднял их и увидел кровь, после чего до него дошло, насколько серьезными были полученные ожоги. Было холодно, заметно ниже -12, а у него не было даже куртки.
 
 Парк, лежавший мертвый на заборе, так и не сказал ему, в какой стороне Китай.
 Искупление
 
 Шин взломал фермерский сарай и обнаружил в нем военную форму. Более не беглец, он стал еще одним оборванным полуголодным северокорейцем.
 
 До тех пор, пока Шин не перелез через находящийся под током забор и не убежал по снегу, ни один политзаключенный в Северной Корее ни разу не убегал из тюремного лагеря. Насколько можно судить, Шин до сих пор остается единственным. Ему было 23, и он не знал никого. Он спал в загонах для свиней, стогах сена и товарных вагонах. Ел все, что мог найти. Крал и сбывал краденное на черном рынке. Ему помогали, его использовали, его предавали. Его ноги болели, он мерз и голодал, хотя все еще был воодушевлен. Он чувствовал себя как инопланетянин, упавший на Землю. В конце января 2005-го он весь день был на ногах, пройдя 18 миль в поисках нужного участка реки Тумен, через который можно было бы попасть в Китай. Прикидываясь солдатом, он подкупил пограничников крекером и сигаретами. «Я тут умираю от голода», — заявил последний солдат, выглядевший лет на 16. «У тебя нет чего-нибудь поесть?» Шин дал ему колбасу из бобовых, сигареты и упаковку сладостей.
 
 Мелкая и замерзшая река была шириной примерно в сто метров. Он пошел по льду и на полпути провалился в воду, замочив свои ботинки. Оставшееся расстояние до Китая он прополз.
 
 Через два года Шин уже был в Южной Корее. Через четыре – жил в южной Калифорнии, работая в американской правозащитной организации «Свобода в Северной Корее».
 
 Сейчас его зовут Шин Вонг-Юк. Его физическое состояние можно назвать отличным. Тем не менее, его тело – это путеводитель по всем тяготам жизни в рабочем лагере, которые, по словам правительства Северной Кореи, являются мифом. Из-за недоедания он вырос низким и худым – рост примерно 167 см при весе в 54 кг. Из-за постоянной работы в детстве у него кривые руки. Его поясница и ягодицы покрыты множеством шрамов. Его лодыжки изуродованы кандалами. У него нет среднего пальца на правой руке. Его голени изувечены ожогами, доставшимися на стене, которая так и не смогла предотвратить его побег из Лагеря номер 14.