1-9.Халява
 
 
 
 
 10-13. Юлька
 Путін
 Медвед

НОВОСТЬ ЧАСА — 13:29 (14 августа)
 Российские военные вернулись в грузинские города
 
 Несмотря на договоренности, российская армия вновь вошла в города Поти и Сенаки. По данным из этих городов, российские военные уничтожают имущество, принадлежащее грузинской стороне на базе береговой охраны. Также был взрыв на военной базе Сенаки. Военные собираются взорвать и другие объекты, сообщает корреспондент «Газеты.Ru» в Грузии.
 
 Также, по последним данным, российские военные вновь вернулись в город Гори и укрепляют свои позиции. Слышна перестрелка. Полиция Грузии, которая вошла сегодня в Гори, не может контролировать ситуацию.   // "Газета.Ru", Тбилиси  
 
 [www.gazeta.ru]

Штати вважають, що Саркозі здав Грузію цим пунктом угоди:
 
 5. Russian military forces must withdraw to the lines prior to the start of hostilities. WHILE AWAITING AN INTERNATIONAL MECHANISM, RUSSIAN PEACEKEEPING FORCES WILL IMPLEMENT ADDITIONAL SECURITY MEASURES (SIX MONTHS).
 
 Те що курсивом, те означає можливість півроку тримати на території Грузії будь-які сили ("у допомогу миротворцям").
 
 Тепер тільки сила може зупинити Рашку. Тому Штати нібито перекидают своїх військових  (принаймні, так вважають в американській пресі) для контролю над виконанням угоди.

З коментарів читачів газети  "Ъ":
 
 
 
 13.08.2008 04:43
 vera2008
 
 
 Я Россию одобряю.
 Я Россию одобряю.
 Всей душою, её я защищаю.
 Её поступок достоин уваженья.
 России отдаю я предпочтенья.
 
 Грузия помощь попросила.
 Ей оружия просто не хватило.
 Ей оружие нужно для того.
 Чтобы убить Осетию, соседа своего.
 
 Вы убийцы своего народа.
 Вы все теперь без имени и рода.
 Маленький народ вы убивали.
 Зачем детей вы истерзали?
 
 Деревни в Осетии грузинская армия сожгла.
 Людей сжигала не щадя.
 Геноцид свирепствовал повсюду.
 Много в Осетии погибло люду.
 
 Агрессию народу Осетии решили навязать.
 Что решили этим всем людям показать.
 Войну Грузия развязала.
 Грузия первая на Осетию напала.
 Россия Абхазию, Осетию только защищала.
 
 Теперь помощи в Европе Грузия просит.
 Конечно, Америка Грузии поможет.
 Вооружится, как всегда.
 Но ментальность не учитывает она.
 
 Кому оружие Америка даёт?
 Она даёт себе отчёт.
 Европа не знает, наперёд.
 Что в Грузии в любой момент произойдёт.
 
 Президенту Грузии в голову взбредёт.
 На людей с войной пойдёт.
 Кому ракеты, бомбы, град пошлёт.
 Кому он голову сорвёт.
 Потом доказывает всем.
 Что нет вины его ни перед кем.
 13 августа 2008 г.
 
 

12.08.2008 21:23
 [info]rrage_07
 О политике
 Новое определение. Политика есть позор иными, а именно дипломатическими средствами.
 
 Военная операция остановлена в то время как не достигнута очевидная цель - уничтожение вооруженных сил и военной инфраструктуры Грузии.
 Пока можно говорить, что более или менее обеспечена безопасность ЮО и Абхазии. Но этого категорически недостаточно. Как только уйдут наши войска, вновь появится возможность развернуть артиллерию на подступах к Цхинвали.
 
 Саакашвили в полном порядке. Серьезные державы с ним дружат. Вооружением и военной техникой помогут, никаких сомнений.
 В стране он популярен. Орет на многотысячных митингах солидарности в Тбилиси...
 
 Сначала российскими условиями были чуть ли отставка и трибунал над Саакашвили и демилитаризация Грузии. А в результате грузинские войска всего лишь уйдут в места постоянной дислокации. Зато российские вообще покинут ЮО (кроме небольшого миротворческого контингента).
 "...начало международного обсуждения вопросов будущего статуса в Южной Осетии и Абхазии и путей обеспечения их прочной безопасности" - это означает что Россия больше не занимается этим вопросом вообще или утрачивает свою эксклюзивную роль?
 Россия, похоже, все-таки будет подписывать соглашения с этим подонком. А он уже заявил о выходе из СНГ... Перспектива нашего миротворчества становится туманной?
 
 Схеффер отказался оценивать агрессию Грузии в ЮО, заявив, что это не повлияет на прием в НАТО. Т.е. прием - решенный вопрос?
 
 Конечно, дипломатия - не война, а торговля, т.е. компромисс по определению... Но все равно создается ощущение, что Россия не сумеет воспользоваться результатами военной операции. Да еще охлаждение отношений с ведущими странами... Из двух зол выбираем оба?
 Поправьте меня, если я не прав: Россию опять публично поимели?
 Отличные у нас политики.

Такі от в цій грі норми, Олено.

© Карен Оганесян, INTV   
 США спровокували конфлікт для початку війни в Ірані?
 
 
 12:05 12.08.2008
 
 Міжнародні експерти підтверджують зроблені раніше припущення про те, що військовий конфлікт в Південній Осетії міг бути спровокований Сполученими Штатами для вирішення своїх завдань. При цьому пана Саакашвілі використали "втемну".
 
 
 
 
 Вашингтон, зовні засуджуючи дії Москви, не квапиться, проте, надати допомогу Тбілісі, затягуючи конфлікт на Кавказі. При цьому США активно готують агресію проти Ірану. В цій ситуації прогнозована ще одна війна на Близькому Сході не отримає світового засудження на тлі грузино-російського конфлікту.  
 
 Як повідомляє західна преса, в Персидську затоку передислокується крупне угрупування ВМС США: група ударного авіаносця "Теодор Рузвельт", група авіаносця "Рональд Рейган" і група вертольотоносця "Іводзіма".  
 
 Вони приєднаються до груп авіаносців, що вже знаходяться в регіоні, "Аврам Лінкольн" і "Пелеліу" (патрулює Червоне море). "Теодор Рузвельт", окрім 80 літаків ВПС США, несе також авіаційне з'єднання ВПС Франції, яке було знято з авіаносця "Шарль де Голль", поміщеного в сухий док.  
 
 Британські та французькі сили представлені авіаносцем "Арк Роял" і декількома кораблями ВМС Франції, а також атомним підводним човном "Аметист".  
 
 Група авіаносця "Теодор Рузвельт" разом з флотами Великобританії та Франції тиждень тому завершили в Атлантичному океані навчання, метою яких було відпрацювання блокади іранського узбережжя.  
 
 Експерти вважають, що розміщення настільки потужної флотилії в Персидській затоці повинне застерегти Іран від будь-яких дій щодо Ормузької протоки, через яку здійснюється експорт нафти. Тегеран неодноразово погрожував блокадою протоки в разі нападу на нього США.  
 
 Цю інформацію підтвердили й союзники американців у регіоні – Ізраїль. Так, ізраїльські ЗМІ з посиланням на військові джерела повідомили про висування в Персидську затоку трьох груп американських авіаносців, а також британських і французьких кораблів.  
 
 Ізраїльтяни стверджують, що мета концентрації флотів у регіоні полягає в блокуванні іранського узбережжя з метою повністю позбавити Ісламську республіку можливості морського експорту; запобігти блокаді Ормузької протоки, надати допомогу ВПС Ізраїлю в разі атаки на іранські ядерні об'єкти, а також зібрати на Близькому Сході значні військові сили на випадок масштабної війни після нападу на Іран.  
 
 Таким чином підтверджуються прогнози ряду аналітиків, які ще в перший день війни стверджували, що Грузія не отримає реальної допомоги ні від США, ні від країн НАТО, а сам конфлікт, абсолютно не потрібний ні Росії, ні Грузії, спровокований із-зовні для прикриття агресії США проти Ірану.  
 
 І в цій ситуації необхідно задуматися – а чи такий вже вірний союзник Вашингтон?

Хальт, Рюсслянд, хальт! Вохін? Во? А-аааа! Бандітен!.... І тиша...
 
 [www.spiegel.de]

Класний футбол хлопчаки влаштували! Що там та Олімпіада!
 Навіть офіцерська рулетка відпочиває...
 Обоє героє  

...треба було б його проводити?

Шкода, але бютики не патріоти.  
 Вони ж нищать озброєні сили. Хоч би лаючи парад.  
 Дає себе взнаки жіноча психологія?  
 Їх богиня не хоче уявити себе в однострої?  
 і вони ж за нею... причому, чоловіки.
 Ні, гетьманівно, не вірю я щось тобі. Заведеш в багнюку, це вже тепер видно.

Стоїть в селі Суботові  
 На горі високій  
 Домовина України,  
 Широка, глибока.  
 Ото церков Богданова.  
 Там-то він молився,  
 Щоб москаль добром і лихом  
 З козаком ділився.  
 Мир душі твоїй, Богдане!  
 Не так воно стало;  
 Москалики, що заздріли,  
 То все очухрали.  
 Могили вже розривають  
 Та грошей шукають,  
 Льохи твої розкопують  
 Та тебе ж і лають,  
 Що й за труди не находять!  
 Отак-то, Богдане!  
 Занапастив єси вбогу  
 Сироту Украйну!  
 За те ж тобі така й дяка.  
 Церков-домовину  
 Нема кому полагодить!!  
 На тій Україні,  
 На тій самій, що з тобою  
 Ляха задавила!  
 Байстрюки Єкатерини  
 Сараною сіли.  
 Отаке-то, Зіновію,  
 Олексіїв друже!  
 Ти все оддав приятелям,  
 А їм і байдуже.  
 Кажуть, бачиш, що все то те  
 Таки й було наше,  
 Що вони тілько наймали  
 Татарам на пашу  
 Та полякам... Може, й справді!  
 Нехай і так буде!  
 Так сміються ж з України  
 Стороннії люди!  
 Не смійтеся, чужі люде!  
 Церков-домовина  
 Розвалиться... і з-під неї  
 Встане Україна .  
 І розвіє тьму неволі,  
 Світ правди засвітить,  
 І помоляться на волі  
 Невольничі діти!..

коли-небудь так врочисто зайти на форум - нехотя почитати "дацзибао". І не звертая уваги ні на що попрямувати далі. І не помітити, ні, двічі не помітити, тричі, ще п'ять разів не помітити маленький допис: "відкрито альтернативне паливо, гідне людини ХХІ сторіччя". Кайф...  

Страна выжила, но ее губит теперь не олигархия, а смесь воинствующей некомпетентности и злостного расхищения национальной собственности. Это стало политической проблемой. Некомпетентность власти по рискам для страны сопоставима или даже превышает любые олигархические риски. И вообще, я думаю, критикам истлевшей в гробу олигархии хорошо бы на время заткнуться и подтянуть себя по гражданскому праву и экономике, подучив, как с нажимом сказал Медведев, "чего не надо делать". - Г.Павловський
 
 [russ.ru]

Командующему войсками военного округа генералу армии Болдыреву Владимиру Анатольевичу от ветерана космической разведки Интеркосмос Тлустенко Валерия Павловича
 
 [oxania.livejournal. com]
 
 О создании реабилитационного отделения для ветеранов войн при спецбольнице на станции Исеть.
 
 Уважаемый Владимир Анатольевич! Убедительно прошу Вас приложить все возможные усилия для реабилитации нервной системы Ваших подопечных. Отчаянных и смелых ребят, готовых разумно рискнуть здоровьем ради восстановления этого самого здоровья путем применения новых, экспериментальных способов лечения. Например, я уже полгода нахожусь в стабилизированном маниакальном состоянии. Это - не только "ругательное" слово, но и рабочий день 20 часов без выходных, и вспышка всяких талантов, которые в нормальном состоянии тлеют где-то глубоко в душе. Но время от времени я нуждаюсь в перемене курса лечения. Начал я этот свой маниакал букетом на трифтазине, потом через четыре месяца начался букет с галоперидолом. В будущем хотелось бы продолжить на триседиле. К сожалению, последний снят с производства - а он очень недурно мог бы у меня пойти, по крайней мере из трех курсов комбинаторика богаче. Так вот, переход с курса на курс лучше проводить в стационаре. И тут было бы оптимальным наблюдение в спецбольнице, где "обкатываются" новейшие методики лечения. Мой способ лечения тоже нуждается в исследовании и тиражировании на других пациентах. И поэтому, хоть я и не участник войны, все-таки ветеран космической разведки Интеркосмос, и хотел бы расчитывать на наблюдение в реабилитационном отделении. 34 года подряд обучаюсь искусству космического агента на грани возможностей своего мозга. А это - непрерывный стресс, и курс реабилитации время от времени необходим. Хотя бы трехнедельный. А затем - самостоятельный поиск в домашних условиях. И другие ветераны вполне могли бы работать и лечиться по такому алгоритму. Только помогите нам!

У 90-і роки ХІХ ст. в Галичині і Буковині пройшла "фонетична" реформа правопису. Російський уряд виразив ноту дипломатичного протесту проти цього "варварства" ("писати як чується і читати як пишеться"). При цьому Галичина і Буковина ніколи не були у складі Росії, а сама українська мова в Росії взагалі була заборонена.
 
 

УКРАИНА, РОДНАЯ МОЯ СТОРОНА
 В.Вернадський
 18 октября 1880г.
 
 Украина, родная моя сторона,
 Века ты уже погибаешь ...
 Но борешься, бьешься, бедняжка, одна,
 И в этой борьбе изнываешь ...
 В минуту погибели крайней твоей
 Детей твоих дух пробуждался,
 Старались свободу найти от цепей
 И ум-их тобой восхищался.
 Но дела вести до конца не могли
 И вновь начинались раздоры ...
 Врагам твоим снова они помогли
 И вновь появлялись кондоры.
 Кондоры - враги разрывали тебя,
 И дети врагами являлись,
 Не многие, верно до гроба любя,
 Течению волн покорялись.
 Но в этих немногих вся сила твоя -
 Они втихомолку старались,
 И в годину бедствий, родная моя,
 Враги твои вновь изгонялись ...
 Опять начались раздоры, борьба,
 Враги твои снова являлись.
 Такая, родная, Твоя уж судьба ...
 Судьбе мы всегда покорялись.

Всім відомий користувач-бандерофоб novoross_73 відповідає співрозмовнику, що скаржився йому з приводу якоїсь української пісні:  
 
 novoross_73
 2007-11-10 11:21 am UTC (link)  
 Эмоции описывать не буду.    
 Но вообще, если они и дальше будут писать такие "песни", думаю, ничего страшного нет.
 Хуже, если будут выходить действительно высококлассные вещи типа "Будэ нам с тобою що згадаты" из "Собора на крови".
 От неё даже меня пробирает, а на свидомое подсознание, уверен, действует ещё сильнее. Вот, можете послушать.
 [musicmp3.spb.ru]
 
 

Не про жінок ця книга, але посильніше Фауста Гете    
 
 "Помилкою німецького командування в поборюванні большевицьких партизан було те, що воно політичними потягненнями постійно побільшувало їх число. Про це відомо. Я лише додам, що проголошення самостійності поневолених Москвою народів було б зліквідувало там большевицьких партизан, всяких Кузницевих, за кілька тижнів. Не зважаючи на жорстокості всяких зондерфюрерів, цивільне населення спершу голосило про партизан, а потім щораз менше... Всі зловлені командири-большевики були москалі".
 
 "Читаючи спогади командирів підпільної боротьби, приходиться ствердити,що ніде не стрічаємо стільки варварства і підлоти у війні, як у большевицьких партизан... заміновувати дороги далеко за фронтом, там де ходять жінки й діти, дороги, якими не йде жодний особливий рух на фронт, повісити бургомістрові червоний прапор на воротах, який він, розуміється, мусить зняти, і його замінувати - при чому мусить згинути таки й бургомістер - це розбишацтво. Затруїти вино, затруїти масло могли лише московські большевицькі партизани. Таки вчинки ніде незнані на заході".  
 
 "Партизани не щадили амуніції. Видно, що мали її подостатком. Коли раз хотіли здержати наше пересування шляхом і відкрили з кількох скорострілів вогонь, то, поперше, зробили це з безумовно задалекої відстані, а подруге стріляли безупинно такими довгими серіями, що мови не має, щоб при цьому могло бути добре націлювання. Іншим разом вистрілявши напевно понад 5000 штук амуніції, не поранили навіть одного бійця (з цілої сотні!); а пересувались ми ровом, який хоронив лише по коліна. Рачкувати не було часу, бо ми поспішали на підмогу атакованій чоті. Переходила сотня, і кілька авт їхало по шосе4 також не пошкодили тим "цільним вогнем" ані одного авта".
 
 "Вдавались їм деякі засідки, тому що вони знали дуже добре терен, а ми - лише з карт (не всіх нових). Там і виявилось, що значить мати допомогу від цівільного населення. Що вони, маючи перевагу в знанні терену, не мали засадничої переваги над нами і не знищили комунікації, яку ми охороняли, то причиною того було таки те, що населення більше нам голосило про них, ніж їм про нас. Симпатія населення була по нашому боці - по боці Українського ЛеГіону".
 
 "Дуже сердешні відносини були з населенням Білорусі. Українських і білоруських пісень співали деякі наші частини довгими вечорами та розповідали собі взаємно про нашу історію і теперішне положення"
 
 ***
 
 "Рішились відмовитись від служби, бо так наказувала вояцька честь. Сталося це тому, що не одержано відповіді на наш запит, за що арештовані наші провідники, чому без розбору вивозять наших рідних до праці вглиб Німеччини, чому ранені українськи вояки не сміють бути в тому самому шпиталі що німці, а перевозять їх до інших "для чужинців". ЛеГіон не бажав битися за таку "Нову Европу", де будуть різного роду громадяни і вояки".

Хакери?  

.
 Так каже Його Святість Варфоломій.
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 07/28/2008 14:29 користувачем Олексійко.

25 липня  
 3 (28.07) - yorsh, Lubania, Cogur, Kiev-RU за успотребление слов "свидомиты", "укры" и оскорбления (З "банного листа" .
 
 Дякую, громадяни начальники  

Виконалося 15 днів, як Національна рада з питань телебачення й радіомовлення відмовилася продовжувати ліцензію операторові кабельного телебачення Донецька телерадіокомпанії "Надія" за трансляцію неадаптованих для українського глядача російських каналів.      
 
 Дивно, чого Національна рада з питань Інтернет-форумів мовчить? ...  

 

Пробачте, будь ласка, забув...  

Це всім відомий факт.
 
 Тепер трохи лірики.
 
 Парижская биржа рухнула  
 Сегодня, 13:25 |  
 Рубрики: Мир, корпорации  
 Индекс Парижской биржи рухнул до самой низкой отметки за три года.
 К 10.22 по местному времени (12.22 мск) индекс CAC 40 снизился на 2,7% до отметки 4 224,08 пункта. Это самая низкая отметка с июля 2005 года.
 Падение вызвано сообщением американского банка Lehman Brothers о необходимости повышения капитализации компаний ипотечного кредитования Freddie Mac и Fannie Mae в преддверии грядущих изменений в предоставлении финансовой отчетности. В частности, по данным аналитиков Lehman Brothers, Fannie Mae должна повысить капитализацю на $46 млрд, а Freddie Mac — на $29 млрд.
 По состоянию на 13:39 мск, индекс CAC 40 немного поднялся и составил 4 235,50 пункта.
 После объявления доклада Lehman Brothers акции Fannie Mae рухнули вчера на американской бирже на 16% до $15,74 за акцию, Freddie Mac — на 18% до $11,91 за акцию.

[www.pravda.com.ua]
 
 „Як виграти битву за лояльність кримчан? Києву допоможе лише асиметрична відповідь – ставка на громадські цінності. Кримчанин повинен почуватися повноправним громадянином України поза залежністю від мови, національності і  культури – от на що варто спрямувати зусилля українському керівництву”.

Може у зв'язку́ з москальскою настирливістю довести що Пугачов і Разин це "чисто русскіє" герої, і що українцям зась свого рота роззявляти на таку цяцю, може з іншої причини, прокинувся в Неті інтерес до цих постатей. Іноді дуже цікаво про них пишуть. Ось знайшов я на якомусь сайті дещо повчальне, та й вирішив цю баєчку отут викласти, щоб читало наше юнацтво і розумнішало.    
 
 пишу підручник історії для сина  
 
 Думаю, всякий громадянин має сам написати підручник історії для своїх дітей.  
 Дуже прикололо, що Пушкін пише про Омеляна Пугачова, що він був проектом, підготовленим і профінансованим турецькою розвідкою. Мистецтво піару мало не стародавніше, ніж проституція.  
 Матеріали по Пугачову до цих пір засекречені. До Пушкіна потрапила тільки жменька листків, підмочених в ході великої повені. Тому він написав коротеньку дрібницю про Пучевський бунт. Але матеріали допитів і тортур Пугачова до нього не попало – їх більшість і зараз під замком. Мабуть, там містилися відомості про взаємини з тюркськими і не зовсім православними народами, із старовірами, з яїцкимі козаками, які насправді були чорт зна якого походження, - кипчаки, здається, і Катерині не хотілося, щоб ці факти про слабкість російської імперії Романових розповзалися по світу. Знайшлися б охотники наслидувати "подвиги" Пугачова. Єресь заразлива.
 
 У Ключевского про Пугачова рівно два слова. Самий таємничий путч зі всіх мені відомих. Таємниця полягає в тому, що я не бачу жодної палацової фігури в тіні Пугачова. Невже це і є приклад народного повстання? Оскільки я не вірю в народні повстання і в роль мас ні в якій справі, особливо в такій серйозній справі, як державний переворот, то мою концепцію про те, що народна маса ні на що не годиться, окрім добрива для землі, історія пугачевського бунту частково спростовує. Пугачов реально поколивав засади самодержавства Романових. Влада під час пугачевщини пересрала так, що цілі губернії пустіли - дворянство зривалося з місць, вночі кидалося в кибитки і з чадами, бабами і домочадцями піздюхали, світ за очі - подалі від страшного нашестя. До Пугачова чіплялася величезна кількість разного народу, і військо його росло день від дня. Пушкін роль мас не аналізує, він називає пугачевські кадрі "різною сволотою". Як, втім, і граф Бенкендорф, аналізуючи уроки Декабристського повстання.  
 ... Я б переписав підручник історії, повернувшись до ролі особистості, ролі групи особистостей. Недаремно боєвиків, яких готували раніше в наших спецустановах для закидання в джунглі з метою організації національних повстань, учили, що "три людини можуть перевернути мир", а три тисячі - це вже натовп, який плутається під ногами"...  
 А пам'ятаєте, як нас в школі натовкмачували: "селянські повстання були погано підготовлені і не мали ясної мети". У ситуації з Пугачовим це була неправда. Повстання було добре підготовлене і мало ясні цілі. Але все-таки насилу його подавили (слава тобі, Боже!), що говорить про те, що маса все одно це сума нулів.
 
 Кінець фільму  

Зараз промайнуло цікаве повідомлення з Штатів...
 
 Вже ніби ухвалено рішення почати в серпні війну з Іраном.

Налоговое перераспределение на душу населения превышает объемы зарплат
 // Мониторинг / налоги
   
 
 Газета «Коммерсантъ»   № 74(3891) от 04.05.2008
   
 
 Опубликованные на прошлой неделе данные ФНС о распределении сборов в бюджетные системы всех уровней налогов и сборов в различных регионах не принесли крупных открытий. Десяток крупнейших налогоплательщиков-регионов не изменился, ЯНАО, ХМАО-Югра и Москва (первые два — будучи основными генераторами нефтегазового экспорта, последняя — крупнейшим центром регистрации бизнеса и финансовой столицей) существенно опережают остальные регионы по вкладу в доходы бюджета и внебюджетных фондов. Тем не менее пересчет объема налогового перераспределения средств на душу населения (см. график) показывает, какого масштаба с ростом нефтяных цен и прибылей крупных компаний достигло налоговое перераспределение внутри государства. Следует учитывать, что приводимые данные не включают в себя налоговые сборы, администрируемые Федеральной таможенной службой и другими правительственными ведомствами, с учетом этих данных объем перераспределения средств в экономике на душу населения удвоился бы.  
 
 Но и без учета пошлины на экспорт нефти и газа, таможенных пошлин, собираемых на территории России в менее очевидной привязке к регионам, можно констатировать, что в десятке крупнейших регионов валовые масштабы изъятий государством денег в виде налогов с последующим перераспределением в бюджетной системе значительно превышают размер средней заработной платы в России и уже в три-четыре раза выше, чем валовый доход среднего домохозяйства в стране. Вряд ли данный показатель можно рассматривать как альтернативное измерение налогового бремени. Тем не менее он позволяет оценить уровень масштабов налогового перераспределения, иными словами, степень проникновения государства в экономику. Ведь в итоге субъектом налогообложения являются не абстрактные АО и ЗАО, а физические лица-владельцы, чьи операции, расходы и доходы отражает статистика, в том числе статистика налогообложения. Как показывают данные ФНС за первый квартал, уровень такого перераспределения в последние месяцы растет: рост сбора налогов и сборов, администрируемых налоговой службой, превышает рост заработной платы за тот же период.  
 
 Сбор ФНС налогов на душу населения по десяти крупнейшим регионам плательщикам налогов, среднее в месяц в I квартале 2008 (тыс.руб)
 
 ХМАО                    773,76 ++++++++++++++++++++++++++++++++++
 ЯНАО                    543,97+++++++++++++++++++++++++++
 Москва                  162,54+++++++
 Татарстан                57,84+++
 СПб                              49,12+++
 Самарская               46,75+++
 Московская              44,84+++
 Ккрасноярский         40,56++
 Башкортостан           33,58++
 Свердловская           32,49++
 
 Це діагноз?

Свободные преступники с лагерной прессой: будущее России 25.04.2008
 
 25 апреля 2008 года Госдума приняла в первом чтении закон, позволяющий закрывать СМИ, публикующее якобы клевету.  
 
 Теперь пресса теряет практически свой смысл: о чиновниках-взяточниках, преступниках и других негодяях можно будет давать информацию после решения суда. Крест ставится на журналистских расследованиях, репортажах с места событий. Теперь вся власть будет сосредоточена в руках Министерства внутренних дел и прокуратуры, чего, собственно, они долгое время и добивались. Фактически, информацию, подлежащую публикации можно будет получить только из этих ведомств.  
 
 Депутаты своим решением практически «крышуют» коррупцию и чиновничий произвол в России. А кто недоволен – закрыть! И в лагеря.  
 
 Теперь каждый подонок сможет пользоваться трактовкой, данной в Постановлении Пленума Верховного суда РФ №3 от 24 февраля 2005 года, где порочащими признаются сведения, которые умаляют честь и достоинство либо деловую репутацию потерпевшего, в частности, содержащие утверждения о нарушении действующего законодательства, совершении нечестного поступка, неправильном, неэтичном поведении в личной, общественной или политической жизни, недобросовестности в процессе производственно-хозяйственной и предпринимательской деятельности, нарушении деловой этики или обычаев делового оборота.  
 
 Под такое определение можно подогнать любое критическое выступление прессы.  
 
 Неплохо, однако, начинается эпоха Дмитрия Медведева. А нам, если не запретят, придется довольствоваться сообщениями зарубежных СМИ, куда «рука Москвы» не достанет.  
 
 С новой лагерной эпохой, дорогие товарищи!
 
 Последние ссылки по теме: "Закрыть и не пущать!":
   
 
 При использовании материалов, гиперссылка на TopMedicina.ru - новости медицины обязательна.

Завтра день смерті Павла Скоропадського.  
 
 Він заснував начебто безглуздий союз невдах, України та Німеччини. Втім, тому трагедія і є трагедією, що для її героїв немає вибору. Нічого іншого не залишалося і гетьманові.  
 
 Хоч як, а кожний день існування незалежної України був дорогоцінним подарунком для майбутнього, для нащадків.  
 
 Тодішня швидкоплинна незалежність виявилася недовговічною, наче сон, наче примара, але все двадцяте сторіччя цей сон був головним змістом всієї світової історії.  
 
 Саме у просторі, на теренах цього видива й відбулося те, що зветься Другою світовою.  
 
 Химера, облуда, мана, - так, все так, саме так! Але чомусь ця нісенітниця постійно заважала загарбникам спокійно  коптити небо. Які інтриги плелися... Хто тільки не розігрував цю примарну "українську карту"...  
 
 А потім раптом, нагло, несподівано видіння піднялося з попелу, з пережитого, ідеального, уявного, і ось вже пережите стало реальністю, існує як реальність, як справжня реальність, єдина справжня.  
 
 Павле, тобі, твоїм сучасникам, соратникам і супротивникам, всім, хто тоді, як міг, без підготовки, утілив ідею у перший ескіз, - за це величезна дяка, Гетьмане. Трагічно ти жив, трагічно й помер, але тепер всі бачать, що все те було не марним.  
 
 Хай земля тобі пухом.

Є хто готовий обробляти землю?
 
 Нема...  

[fotki.yandex.ru]

1] На півшляху свого земного світу
 
 2] Я трапив у похмурий ліс густий,
 
 3] Бо стежку втратив, млою оповиту.
 
   
 
 4] О, де візьму снаги розповісти
 
 5] Про ліс листатий цей, суворий, дикий,
 
 6] Бо жах від згадки почина рости!
 
   
 
 7] Над смерть страшну гіркіший він, великий, -
 
 8] Але за благо те, що там знайшов,
 
 9] Повім про все, що в пам'ять взяв навіки.
 
 
 
 Редаговано разів: 1. Востаннє 04/16/2008 22:44 користувачем Олексійко.

Росія з подвійним ручним управлінням
 15 Квітня 2008  
 ·   Версія для друку [www.stringer.ru]  
 Пишу вам лист про з'їзд "Єдиної Росії". Вчора відсидів там цілий день, буквально спав від нудьги. Сьогодні не пішов, хоча акредитувався - сил більше не було терпіти цю сірість і нудьгу. Ніякого дійства. Маючи за своєю спиною номеклатурноє минуле, я бував практично на всіх з'їздах брежнєвського періоду, але там були хоч би прикольні ветерани і зворушливі піонери, хоч би тюбетейки з їх пристрасними клятвами в любові до "любого Леоніда Ілліча", а тут - просто туга.
 З'їзд «Єдиної Росії» не вдалося перетворити на подієвий захід. Це загальна думка акредитованих на з'їзді журналістів. Не дивлячись на обіцяну інтригу, - а вона, дійсно, була: і Путину, і Медведеву запропонували вступити в партію, - все лопнуло: обидва президенти, і "старший", і "молодший", відмовилися вступати до «Єдиної Росії». Путінський застій позначився в тому, що жоден журналіст не наважився запитати: а як можливе таке, щоб людина очолила партію (а Путін погодився прийняти цей дар на тарілочці з блакитною облямівочкою), але погребувала б стати членом партії? Таке неможливе було навіть під час брежнєвського застою, коли "любий Ілліч" був, здавалося б, всесильний, але перед партією і він ніс відповідальність. І вже тим більше, таке неможливе в країнах з розвиненою партійною структурою, в яких що Буш, що мадам Клінтон - не більше ніж рядові члени своїх партійних структур.
 Нові винаходи в області подвійного ручного управління країною Росією, нікого не дивують: Путін очолить "ЄдРо", і стане прем'єром (Хрущов ви наш солодкий) - всі були готові саме до такого повороту. А Медведев з кучерявою головою буде "молодшим президентом". «Подвійне ручне управління» властиве машинам для інвалідів. Мабуть, саме такою сьогодні і є країна Росія.
 Окреме «спасибі» тим, хто писав Путіну промову: такої рутинної мови у Путіна ще не було за всі роки його смутного правління. Промова, що не містила жодного блискучого повороту, була неначе списана з підручника російської мови для іноземців: гладка, сіра, безлика. Куди дівалися звичайні путінськие приколи? Мабуть, з ними покінчено, оскільки країна спустилася в політичному сенсі на саме дно - там дотепів не чутно.

У цьому році виконалося 90 років як помер великий вчитель українського роду, письменник Іван Нечуй-Левицький, автор невмирущої "Кайдашевої сім'ї".    
 
 Він належить до уважних спостерігачів українського національного духу, до філософів української ідеї, яку він чітко протиставляв "московщині".  
 
 Коли ми розшукуємо джерела свого світогляду, ми не можемо не доходити висновку, що ми ще й сьогодні дивимося на світ, Європу, Росію, відрізняємо себе, українців, серед інших народів, його, Нечуя, очима, плекаємо його думки.
 
 Ось трохи прикладів цього з його творів:
 
 
 "В Європі тільки латинська раса може прикласти до себе приказку: живи сам і другим давай жити! Про Австрію та про Прусію можна сказати, що там уже інший девіз: живи сам і другим трошечки давай жити! В Росії ще панує такий девіз: живи сам – і нікому іншому не давай жити!" - Іван Нечуй-Левицький. Українство на літературних позвах з Московщиною.
 
 "Руйнування національностей , руйнування хапливе йде на сході Європи, а найбільше в Росії з великою хапливістю і навіть з любов'ю, навіть зі смаком, неначе сим хочуть зробити якийсь історичний великий добровчинок іншим народам. А справді і прусаки і великороси не роблять сим ніякої користи, ніякого добродійства ні для себе, ні для інших народів. Ми вважаємо на національну нетерплячість великоросів, як на виявок расовий, дуже примітивний, схожий з релігійною нетерплячістю давніх народів, яка, наприклад, ще й досі живе в натурі мусульманських народів. Сю примітивну якусь руйнуючу силу великоруської раси давно примітили ліпші й світліші великоруські вчені та поети. Ще Грибоєдов, автор комедії "Горе от ума", побувавши в Криму в 1825 році і придивившись до кримського життя, до давніх історичних міст, що стали руїнами вже за Росії, писав у Петербурґ до свого приятеля з Феодосії: після ґотів, ґенуезців і т. д. в Крим "явились мы, всеобщие наследники, и с нами дух разрушения"... Далі Грибоєдов говорить, що для поладнання з іншими народами за Кавказом треба б Росії вживати способи культурні, як, наприклад, добрі суди і інше...  
 
 Ся неповага до інших народностей, се нехтування ними, навіть якась ненависність до них і справді й досі ще жива в великорусах і виявляється фактично й реально в притисках інших національностей, залежних від Росії. Ся національна ненависність та нетерплячість, окрім деспотичного укладу сім'ї, на котру показує д. Пипін, викохана в них історією. Розвиваючись у давній час на відшибі, нарізно від культурних народів Європи на далекому сході, живучи ізольованим життям цілі віки, стикаючись на сході, півночі та в Сибірі тільки з півдикими примітивними язичеськими народами, котрі (хоч і не всі) культурою стояли далеко нижче за великорусів і котрих вони асимілювали, – великоруси нажили собі неповаги й нехтування до чужоземців. Придбавши собі нові землі та народи на європейському заході далеко культурніші від них, вони й на них перевели таку саму неповагу, нехтування і навіть ворожість. Сеї неповаги, сього нехтування не збулися навіть деякі високо розвиті великоруси, такі, наприклад, як критик Бєлінський, романіст Тургенєв, навіть сатирик Щедрін, що піднімав на смішки українщину. Про адміністративні великоруські особи вже нема чого й говорити, бо в них виявляється примітивний національний дух нетерплячости до інших народів з безсоромною наглістю". -  Іван Нечуй-Левицький. Українство на літературних позвах з Московщиною.  
 
 ***
 
 " - А які вони чудні, оці бояри! - обізвалась Катерина. - Не сказати б - московські попи в рясах та з патерицями... Як вступила я в світлицю, то трохи не помилилась: думала просити благословення і трохи не цмокнула їх в руку. Ще добре, що завчасу схаменулась. Ото б вийшла була кумедія!    
  - Де, в дідька, вони схожі на попів? Вони схожі на татарських мурз або на Батиєвих баскаків, - бовкнув Данило Виговський. - Це правдива московська татарва, тільки віра в них християнська. Наш гетьман матиме багато клопоту з цими боярами, як довго житиме.    
  - Не мала баба клопоту, та купила собі порося. Оце ж і гетьман купив собі біду, та й за свої гроші, - пожартував Ковалевський.    
  - Та які вони лайливі! як вони грубо говорили з гетьманом! "Тобі, гетьмане, негоже! тобі, гетьмане, непристойно! Ти, гетьмане, і Бога не боїшся, і людей не соромишся!" Лаються та й лаються! Вилаялись та й поїхали, бодай не вертались, - жартувала Катерина.    
  - І справді: "поїхав мій миленький, бодай не вернувся", як співають в пісні, - додав Данило Виговський.    
  - Та які ж вони одоробала! Ледве повертаються та сопуть, та хропуть, неначе крізь сон в ліжку. Та все чогось позіхають... А піт на гладких щоках так і дзюрчить, неначе залива з стріхи. Я вже хотіла встати з-за стола та повтирати їм гладкі морди, бо з їх лобів аж в полумиски капотіло, неначе з стріхи, їй-богу, хотіла вже втирати їм вуси та бороди, що позамочували в борщі, бо я гидлива: гидувала їсти. Бачила я і польських послів, і шведських, і венгерських, і волоських, а таких поганих ще зроду не бачила.    
  - Добре, що гетьман розкоштував, які на смак московські бояри і чого нам сподіватись од їх. Може, тепер одвернеться од Москви і оддасть Україну під руку турецького султана. Здається, що, під турком нам буде вільніше, - сказав щирий Данило Виговський". - Іван Нечуй-Левицький.  Гетьман Іван Виговський.

6 лютого 1908 року у Львові, протестуючи проти фальсифікації передвиборчої боротьби, був заколотий багнетами діяч «Просвіти» Марко Каганець.  
 
 12 квітня 1908 року до кабінету цісарського намісника Галичини Анджея Потоцького зайшов прохач - студент права Мирослав Січинський, 20 років. Розгорнув папери, дістав револьвер і вигукнув: Се за наші кривди, за вибори, за смерть Каганця!
 
 Пролунали чотири постріли. Потоцький упав...

Світові, планетарні кризи, - продовольча, енергетична, кліматична, економічна - вже очевидні.  На планету насувається глобальний жах. Його інтегральним виразом стає криза демократії. Дуже цікаву статтю про новий стан і розподіл тенденцій у світовій політиці опублікував The Times (http://www.timesonline.co.uk/tol/comment/columnists/gerard_baker/article3724081.ece)
 
 Факел демократії тьмяніє  
 
 Джері Бейкер
 
 Демонстрації із-за Олімпіади нагадують нам, що свобода відступає перед авторитаризмом  
 У гнівних демонстраціях, якими було зустрінуто прибуття олімпійського вогню до Європи і США на цьому тижні, було щось, що будить приємні ностальгічні спогади.  
 Вже якийсь час сучасні принципи, що виводять молодих бунтарів на вулиці Лондона, Парижа і Сан-Франциско, припускають, що коренем всіх злий є Сполучені Штати і їх вірний союзник, Великобританія. Уряди від Пекіна ка Каракаса можуть втоптувати своїх громадян в землю, але людей, яких це чіпає, можна зібрати в одній телефонній будці - і те буде просторе. Але призвіть відрубати голови паліям війни Бушу і Блеру, і мільйони сміливців вискочать на вулиці, щоб вас підтримати.  
 Отже, є щось приємно-старомодне в тому, що ті ж самі натовпи - правда, далеко не такі численні - голосно протестують проти дій людей, для яких тиранення - улюблений метод державного управління, а не безглуздий ярлик, який навішують політики, що сприймають світ з підлітковим максималізмом.  
 Сутички, що трапилися на цьому тижні, нагадують про реальні історичні події - будять відгомони холодної війни. Вони будять спогади про ті дні, коли Олімпійські ігри були полем битви у великій ідеологічній боротьбі. Бойкот московської Олімпіади 1980 року, організований за ініціативою США, і у відповідь заходи СРСР, що торкнулися Олімпіади в Лос-Анджелесі опісля чотири роки, зрештою були всього лише жестами, такими ж багатозначними, як всі олімпійські ігри тієї ери, коли дві наддержави боролися за золоті медалі не менш завзято, чим за симпатії країн третього світу.  
 Варіант схожої битви в 2008 році не такий масштабний, але цей бій місцевого значення відображає найважливішу політичну реалію нашого часу - глобальну боротьбу за панування між лібералізмом і його ворогами.  
 Коли холодна війна закінчилася, розповсюдилася думка, що це стало тріумфальною кульмінацією неухильного руху до свободи, яким була пронизана історія людства. Це стара спокуса, що спокушає істориків: переконаність - назвемо її гегельянською або віговськой - що якась велика невидима рука штовхає людство в напрямі, що іменується "прогресом".  
 У свій час здавалося, що так і є. З 1974 року 90 країн стали вільними. До 2000 року 60% мешканців планети проживали в демократичних державах. Навіть ті країни, на які ця тенденція не розповсюдилася, здавалися виключеннями, лише підтверджуючими правило. У 1990-і роки збереження комуністичного режиму в Китаї сприймалося як виняток, яке служить лише для перевірки закономірності. Проти китайського керівництва виступала сама історія. Економічний лібералізм, який китайці прийняли як захисний механізм, незабаром повинен був спричинити революцію в політичній сфері.  
 Але в останні декілька років для демократія по всьому світу характерний відступ. Якщо не рахувати дрібних випадкових тріумфів там і сям, в Латинській Америці, Африці і Східній Європі прилив змінився відливом.  
 Сама значуща поразка спостерігається в Китаї, де успіх обмеженого капіталізму не супроводжується політичними свободами. Опісля двох десятків років, розбагатівши триразово в порівнянні з колишніми часом, Китай, мабуть, менш схильний до справжніх змін, чим в 1989 році, коли студенти заполонили площу Тяньаньмень. Успіх Китаю більше не сприймається як скороминуще відхилення від норми, трюк еквілібриста, який рано чи пізно впаде. Амбітні автократи в інших країнах все частіше дивляться на Китай як на альтернативу західної моделі, бо остання дратує їх своєю непередбачуваністю. Головною прихильницею китайської моделі є Росія Володимира Путіна, яка все міцніше стискає вудила політичної влади, між тим як провідні російські бізнесмени досліджують вигоди вільних глобальних ринків.  
 Як переконливо затверджує Роберт Каган, історик-неоконсерватор, іноді виступаючий у ролі спічрейтера для Джона Маккейна, в своїй статті в New Republic, це головна, зумовлююча історична битва XXI століття.  
 На поверхневий погляд здається, що ставки декілька нижче, ніж в період холодної війни, а погрози не такі близькі. Фахівці з Китаю говорять, що пекінськими лідерами перш за все рухає бажання утриматися біля керма незграбної країни, величина і різноманіття якої створюють постійний ризик для її внутрішньої стабільності. Хай в Росії і наростає авторитаризм, але її ракети більше на нас не націлені (сподіватимемося).  
 У багатьох відношеннях той факт, що ця битва не здається такою невідкладною, ослабляє наші позиції в ній в порівнянні з холодною війною. Почнемо з того, що, не дивлячись на наші страхи перед радянським комуністичним режимом, наша економіка жодною мірою не залежала від того, що могла запропонувати ця невдала система. Сьогодні Китай, що має в своєму розпорядженні величезний запас облігацій Казначейства США, тримає в своїх руках благополуччя Америки. Росія, жорстко контролююча запаси енергоносіїв на континенті, може залякувати європейців. От чому Джордж Буш ніколи не оголосить бойкот пекінській Олімпіаді, а європейці, підлесливо преклоняючи коліна перед "заклопотаністями" Росії, минулого тижня шарахнули від пропозицій по розширенню НАТО.  
 Тим часом глобальна боротьба проти ісламізму виснажує рішучість, ресурси і єдність Заходу, поки Росія і Китай відображають амбіції джіхадізма, погоджуючись на прагматичні поступки його прихильникам в Ірані, Сірії і Палестинській Автономії.  
 І, нарешті, найголовніше: ми, громадяни демократичного миру, що розжиріли завдяки економічному благополуччю і благодушно упевнені в неминучому тріумфі наших цінностей, більш ніж коли-небудь уразливі перед згубною розкішшю сумнівів в собі, перед позерством, яке примушує лондонського мера вихваляти чесноти Фіделя Кастро або Уго Чавеса.  
 Для того, щоб лібералізм взяв верх, необов'язково потрібні відкрита конфронтація, або нарощування озброєних сил, або навіть такі пустопорожніє жести, як бойкот Олімпіади. Але від Заходу буде потрібна набагато більша готовність захищати себе і свої інтереси, а також відстоювати ліберальну демократію у всьому світі набагато ефективніше і палкіше, ніж останнім часом.  
 Нам не слід забувати, що результат боротьби між ліберальною демократією і її ворогами в XX столітті був не більш вирішений наперед, ніж сьогодні (пригадайте, в якому положенні ми знаходилися в 1940 або в 1979 році). У той час наші цінності отримали перемогу лише завдяки витримці громадян західних держав і блискучим вирішенням державних діячів.  
 Хіба можна бути упевненим при сучасних лідерах і стані моралі, що в нинішньому столітті подібний тріумф неминучий?
 
 ***
 
 А я вже і на Заході не бачу тієї демократії, яка варта захисту. Бюрократія - так. Західна бюрократія під загрозою, бо ж вона  лише удає із себе демократію. Тому вона слабка, нерішуча, боягузлива, але як різні інші не-демократії вон жорстока і деспотична. Тому і заважає економіці, заохочує націоналізм, закритість, безглузді війни, поліцейщину, маніпуляцію. Так що і воювати за "глобальну демократію" немає кому.
 
 
 
 Редаговано разів: 2. Востаннє 04/11/2008 21:28 користувачем Олексійко.