Дядечко Лао, я Вам розповім як іноді говорять люди:
  Зайшов кум і:
  - У мене сьогодні день народження. Давай пляшку розіп'ємо - пригощаю. Моя поїхала у село, так що я гуляю.
  Я ж на те: - Добре, куме, тільки ти вже більше не добавляй.
  - Та ти що - сам знаю. Вип'ємо й я піду дивитися телевізор. До вечора навіть запаху не буде...
   Серед ночі у спальні задзвонив телефон. Моя зняла слухавку й почула п'яний голос куми:
  - Мій нализався, як свиня! Та щоб тим людям, що його напоїли та їхнім дітям Бог дав те, те й те!..
  І полилась добірна лайка, погрози та прокляття... (Не цитую дослівно - забанять). 
  І де тут фальш?   

   Французький історик П'єр Дюфур в своєму дослідженні "Історія проституції" серед іншого пише: "Снодійні та приворотні зілля використовувалися тими, для кого любов була професією: куртизанками, розпусницями. Заняття це вважалося таїнством, котрим володіли чарівниці із Фесалії та Фрігії. Теокріт та Лукіан розкривають деякі тонкощі їх виготовлення. Лукіан навіть називає способи їх виготовлення в любовних справах та на випадок помсти. Таіс, від котрої пішов коханець до Горгони, приписує цю зраду дії приворотної страви, приготовленої матір'ю Горгони. "Вона знає, - пише Таіс, - всі фесалійські спокуси. Навіть Місяць спускався від її голосу. Її бачили літаючою опівночі".
  Дії нечистої сили приписують осліплення нещасного до такої степені, що той не бачив ні зморщок, ні природних вад своєї возлюбленої.
  Мелісса, щоб повернути свого возлюбленого Харуса, котрий пішов від неї до Симміки, прохає Бахшису  прислати їй чарівницю. Та повинна зробити все, щоб коханець зненавидів суперницю.
  - "Я знаю, моя дорога, - відповідає Бахшиса, - чарівницю із Сірії. Вона займеться твоєю справою. Вона примирила мене на протязі чотирьох місяців із Фанаїсом: заклинання, котре вона знає, привело його до моїх ніг, коли я вже ні на що не надіялася".
  - Чого ж вимагає стара? - запитує Мелісса.
  Та відповідає:
  - Її ворожба не дорога. Дають одну драхму та хліб, додають сім оболів, сіль, пахощі, пучок соломи, чашу, котру вона сама наповнює і потім випиває. Також потрібно декілька речей, котрі є власністю твого возлюбленого: одяг, взуття, волосся або щось подібне.
  Існувало багато напоїв-наїдків: приворотних, збуджуючих ненависть, роблячих мужчин імпотентами а жінок безплідними, навіть смертоносних. Використання їх було небезпечним. Тим не менше гетери постійно використовували їх в своїх інтригах. Арістотель розповідає, як одна жінка дала своєму напій, від котрого той помер. Ареопаг виніс виправдальний вирок, мотивуючи його тим, що в наміри жінки не входила смерть.
  Щоб заставити чоловіка зненавидіти ту, котру той кохає, йдуть по його сліду й непомітно ставлять праву ногу в слід лівої, приговорюючи при цьому відповідні заклинання.
  Крутячи спеціальний шар, чарівниця приговорює: "Як мідний шар крутиться під владою Венери, так нехай твій обранець крутиться біля порогу дому твого". При цьому у вогонь кидається воскова фігурка, названа по імені мужчини чи жінки, котрим потрібно навіяти любов. Ледве чується бурмотіння старої: "Так, як горить віск під владою викликаного мною божества, так нехай запалає любов'ю серце, котре я хочу спокусити". Були й інші урочисті наговори, котрі супроводжувалися жертвенними приношеннями та торгівлею чародійними наїдками.
  Звичними були настоянки, мазі, в склад котрих входили трави, наркотичні, спазматичні, охолоджуючі чи збуджуючі чуттєвість речовини.
   - Використання чародійних напоїв та наїдків небезпечне, - писала Мирина Никіпії. - Часто воно буває фатальним. Та це не має значення. Важливо, щоб Дифіл жив з любов'ю до мене, або помер люблячи Фесаллу.
  Куртизанки, поїдаємі жадібністю, честолюбством або помстою, намагались передбачити долю. Для цієї мети звертались до фесалійок з питанням: який буде результат планованої авантюри і взагалі, що чекає їх в майбутньому. Глісера в листі до поета Менандра розповідає про жінку із Фригії, котра "вміє з допомогою вірьовок із тростини передбачувати долю. Вона розвішує їх вночі й по їх коливанню під дією вітру взнає долю богів так вірно, ніби сама з ними розмовляє".
Стосовно приворотного зілля, то воно є настільки дієвим та небезпечним, що навіть дозоване його використання викликало страх, а перевищена доза часто приводила до божевілля або смерті.         
  О, скільки їх, молодих та старих, знатних, розумних, дужих та сміливих, багатих та бідних потрапили в подібні пастки. Не я був першим раніше, не останнім сьогодні... Чомусь ніхто не звертає увагу на й досі актуальний наказ Бога: "Чарівниці не зоставиш при житті". (Друга книга Мойсеєва 22:17) 

Для некоторых людей и интернет мистика, и электрическая лампочка - чудо.

Все дело в образовании, в общем уровне развития человека.

Люди необразованные чаще верят в мистику и выигрыш в лотерее, чем в свой ум, свои силы и свою обязанность долго и упорно работать.

Чудес не бывает, Антик. Дед Мороз - выдумка. Эльфы, ведьмы и кикиморы - фантазии.

Извините, что разочаровал.

  Із Біблії:
  Мойсей зростав у розкошах, отримував найкращу на той час освіту, але не забував Бога та якого народу він син. Одного разу він побачив як єгиптянин б'є ізраїльтянина й убив кривдника. Про цей вчинок довідався фараон і Мойсей, щоб уникнути покари, втік у мідіянський край й там одружився на дочці жреця. Пас отари тестя й побачив палаючий терновий кущ, котрий горів та не згорав.
  Коли ж підійшов ближче то почув голос Бога, Котрий наказував йому повернутись в Єгипет, щоб вивести звідти ізраїльтян "до Краю що тече молоком та медом". Щоб фараон повірив посланцеві, Бог наділив Мойсеєву палицю здатністю перетворюватись на змію та руку здатністю покриватись проказою.
  Мойсей прибув до фараона й продемонстрував ці чуда. Фараон покликав мудреців, ворожбитів і їхні палиці теж перетворились на змій та Мойсеєва палиця, перетворившись на змію, проковтнула палиці-змії придворних чародіїв. Та запеклим було серце фараона - не погоджувався відпускати безкоштовних рабів. Тоді Господь став насилати на Єгипет кари: вода перемінилась на кров, нашестя жаб, вошей, мух, моровиця на худобу, гнояки на тілі, град, сарана, темрява. Щоразу як тільки наступала кара, настрашений стихійним лихом фараон погоджувався відпустити народ Ізраїля. Та як тільки лихо минало фараон робив висновок, що те все трапилось випадково й рішення своє відміняв. Тоді за непослух Господь вигубив у єгиптян усе первородне від худоби до людини. Лише в час такого великого горя фараон повірив, що то кари від Бога за непослух й відпустив Ізраїлевих синів.
  До речі, різноманітні стихійні лиха є карою землянам за непослух (порушення заповідей). А втім, це тема окремої розмови. 

       Віщий сон та пророцтво збуваються.
  Мій друг Михайло розповів мені сон, який приснився йому перед тим, як я потрапив до лікарні: "На наше село нападають вороги, а ти всіх переконуєш, що перемога буде за нами та зброю роздаєш. Тут піднялась стрілянина, а ти вискакуєш з окопу та кричиш: "За мною! Уперед!". Лунає кулеметна черга і ти падаєш... А через три дні ти впав із велосипеда і потрапив у лікарню".
  Збулось передбачення ворожки: невдовзі я потрапив в інфекційну лікарню з діагнозом "сивороточний гепатит" - у попередній занесли вірус при переливанні крові. Держава, не провівши аналізу донорської крові, зекономила копійки а втратила на лікуванні таких як я тисячі карбованців...
   Якщо окупація Чехословаччини породила в моїй свідомості серйозні сумніви в мудрості комуністичної влади, то цей трагічний випадок наніс нищівного удару по нашій атеїстичній пропаганді. Даремно я забув науку бабусі та почуті розповіді, котрі "мотав на вус"! Одурений учителями та державною пропагандою, я не вірив в існування Бога та диявола, висміював ікони, які висіли в хаті, а тепер збагнув, що жорстоко помилився. Усе ці події спонукали мене багато думати, спостерігати за життям.
    П.С.До чого це я? Декотрі запевняють: Не вір в силу чаклунів отож і не бійся й на тебе ті чародійства не подіють.
  Брехня! Подіють! Ще й як подіють! 

   Весна 1968. Ми з мамою працювали на присадибній ділянці. Несподівано викопав якийсь маленький фанерний ящик. Що це може бути? Звідки цей ящик міг тут взятись? Ми ж кожного року обробляємо цю ділянку й нічого подібного тут не прикопували.
  Мама категорично заявила: "Не смій брати в руки! Це відьми нам щось підробили!"
  Однак я тільки посміявся з неї: "Он люди в космос літають і жодного разу не бачили там ні Бога, ні диявола, а ти ще віриш у ці бабські забобони!" (Американці в той час планували висадитися на Місяць).
  Узяв ящик у руки, розламав та й викинув на дорогу. Невдовзі запримітив дивну закономірність: не було дня без серйозних неприємностей. З незрозумілих причин раз у раз потрапляв у непередбачені ситуації - ніби якась сила тягнула мене туди, де має статись біда. Врешті-решт на рівному місці впав із велосипеда - штанина потрапила у ланцюгову передачу й водночас із цим передній бризговик, зігнувшись, намертво заклинав переднє колесо. Полетів через руль й коли приземлився, то ще й велосипед добряче вдарив по спині. Відразу відчув себе погано. Ледве дійшов до хати. Викликали авто швидкої допомоги. Лікарі швидкої забрали мене у лікарню й там, ретельно обстеживши, поклали на операційний стіл.
   Проснувся вранці у палаті, а через деякий час лікар на обході пояснив, що у мене був травматичний розрив селезінки отож її довелося видалити. "Не переживайте, без селезінки можна жити!" - заспокоїв він мене. Я розповідав як покалічився, але лікарі не вірили, що можна відбити селезінку, впавши з велосипеда.
 Та ось відчинились двері, і в палату зайшла старша сестра мого батька. Підійшла, поцілувала, стала співчувати та настирливо пригощати. Я відмовився - не до їжі було. Гостинці виклала в тумбочку. Я знав, що вона в очі лагідна, а позаочі нас із мамою ненавидить. А все почалося через хату. Родичі хотіли, щоб батько одружився з іншою і йшов у прийми - тоді все житло дісталося б їм. Тато ж одружився з мамою й привів її у рідний дім, так що, хату довелося розділити навпіл: в одній половині оселився тато з мамою, у другій - сім'я молодшої батькової сестри. Старша батькова сестра була змушена будувати власну хату. Тільки-но моя тітка вийшла, у тумбочці гучно лопнула принесена нею пляшка лимонаду. Подумалося:  це неспроста.
                                                               " …зробіть так, щоб я дізналась хто це зробив".
  Після виписки із лікарні мама розповіла, що ходила до ворожки, і та, розкинувши карти, сказала: "Було пороблено на смерть, і ті люди дуже незадоволені, що ваш син вижив. Карти кажуть, що йому випадає ще одна лікарня, але не така страшна як зараз. Якщо хочете, зроблю так, що все зло, якого вороги вам бажають, повернеться до них самих".
  - Ні, - відповіла я - хай їх Господь судить, а Ви зробіть так, щоб я дізналась хто це зробив.
  - Гаразд. Ідіть додому, і хто перший прийде, то це він і є. Тільки нічого не давайте з хати взяти…
  Коли прийшла додому, твоя тітка Марія вже чекала мене біля дверей:
  - Ой, я чула, у вас таке горе, таке горе... Ось я Миколі свіжого молочка принесла.
  Поставила банку на стіл, а я їй кажу:
  - У мене немає чистої банки взамін.
  - А мені будь-яка підійде! - і, схопивши брудну банку з підвіконня, вибігла з хати.
                                                                       

                          "Допоможу налагодити долю".
  Познайомився із молодим чорнокнижником. Розговорились. Почув таку повчальну розповідь:
  - Жив так собі, без радості, без печалі. Виникло бажання набути якісь надзвичайні здібності, досягти багатства, успіху, слави.
  Звернувся до знайомого чорнокнижника й попросив допомогти набути магічної сили. Той до мене серйозно: "Ти добре подумав!?" Я відповів, що ради сили та влади згоден на все. Тоді він опівночі повів мене до воріт кладовища й змусив повторювати слова присяги дияволові. Після виконання того ритуалу я спав три доби. Проснувся іншою людиною: я вже любив тільки себе, на інших же людей дивився як на лохів, як на матеріал для досягнення власних цілей. Водночас став якимсь дивним чином відчувати присутність духів. І вони мені підкорялись! Такі слова як совість, сором, мораль стали мені смішними. Мені стало абсолютно байдуже, що про мою поведінку будуть говорити люди. Дав об'яву в газету: "Допоможу налагодити долю". З'явились клієнти - кожний же хоче містичним шляхом досягнути бажаної цілі. Разом із клієнтами з'явився достаток - чаклую ж не задарма. Про мої діяння говорять різне, але ніхто втручатись не хоче - розуміють же, що я можу не тільки налагоджувати долю...
  Я поцікавився:
  - Що ти знаєш про ритуал зривання цвіту папороті?
  Молодий чорнокнижник до мене радісно:
  - Так мій друг ту квітку бачив і зірвав!
  - І що, став читати думки людей, бачити крізь землю де який скарб знаходиться і, завдяки цьому став багатим та щасливим? А я можу з ним зустрітись? - запитав я.
  - Ні, - він зараз живе в Іспанії. Історія його життя така. Одружився й пізніше змушений був із молодою жінкою та дитиною винаймати квартиру. Безгрошів'я породжувало докори, сварки, скандали. Зацікавився магічними знаннями, й, набувши достатньо досвіду, ризикнув відправитись тієї магічної ночі у ліс за квіткою папороті. Одним словом, ту квітку він таки зірвав. Ні, дощ золотих монет на нього не посипався, але щастя, справді, з'явилося. Можна сказати так: його подальший життєвий шлях стало супроводжувати слово "пощастило".
  Для покращення житлових умов вирішив поїхати на заробітки у Іспанію. Візу пощастило відкрити без проблем. На місці пощастило швидко знайти дуже багатого роботодавця. Господар мав дочку й тут знову пощастило: та безтямно в нього закохалася. Одружився й став дуже поважною щасливою людиною: гроші, апартаменти, машини, світське життя. Жінці написав таке: "Я тут одружився, отож ти вільна. В труні у білих тапочках бачив я злиденну Україну та ваше довбане життя".
    
                                                               

Микола Васильович Гоголь був в темі. 

   Виповнилося 17 років як ми посварилися.
  У сімействі мого сина народився хлопчик. Дитину охрестили але гучного торжества не влаштовували - клята бідність. Ми зі сватами та "бабою" випили по келиху вина а своїх кумів молодята запросили у кафе - там була чисто молодіжна вечірка.
  Аж тут односельчани переказали нам сердиті слова куми: "Я подарунок дитині купила а мене, бач, такі вони та сякі не покликали..."
  Вважав, що ця дрібна наша провина скоро забудеться. Як виявилося, помилився…
  Настало літо. Якось мою невістку наздогнала кума й стала відкривати їй нерозумній очі про те у яку сім'ю та потрапила. Та переказала почуте нам й я вкотре схопився за серце. Було боляче до сліз - про мене жоден поганого слова не скаже. Я член церковної "двадцятки" й цим сказано все. Господь Бог заповідав нам любити Його усім серцем своїм і ближнього свого як самого себе. Шанувати батьків та не свідкувати неправдиво. Та хто сьогодні ті заповіти шанує?..
  Запалив на городі сміття. Сталось так, що там трапився шматок пластмаси, котрий при згорянні виділяв сморід. Зазвичай у селах на подібні порушення дивляться крізь пальці. По крайній мірі не пам'ятаю жодної сварки за те, що сусід щось не те запалив у грубці чи на своїй території...
   На подвір'ї куми почулися крики, прокляття, гримання дверима. Невдовзі кума назбирала у себе сміття й послала мою хрещеницю підпалити його на дорозі навпроти воріт нашого будинку. Моя мама помолилась Богові й залила те вогнище свяченою водою. Аж тут з'явилась червона від люті кума й стала викрикувати погрози та прокляття... Її аж тіпало від гніву. І це мені така подяка за допомогу у побудові будинку, за згоду породичатись, за те що на своєму авто возив куди було потрібно, за безліч інших послуг?!
  Наступного ранку виганяв корову на пашу. Аж тут помітив: хрещениця поодаль йде за мною. Я зупинявся й вона зупинялась. Я не перший день живу на цій грішній землі й тому ясно усвідомлював ціль того дійства: кума послала хрещеницю шепотіти прокляття мені у спину. (Душа дитини, самі розумієте, як пластилін...) Так боляче стало: названа дочка шепоче в спину названому батькові прокляття! Була одна відьма, а тут стало дві...
  Невдовзі стало боліти серце. Знайшов в Інтернеті магічні ритуали й довідався: ворогові невпинно шепчуть в спину прокляття в котрому є такі слова "рви, коли, щипай серце ворога мого..."
  Що робити? Вивчити те прокляття й відплатити тією ж монетою - йти за кумою та хрещеницею й шепотіти прокляття їм в спину? Не такий я чоловік. Пішов до церкви й, поставивши свічку за здоров'я своїх кривдників, став молитись, щоб Бог їх врозумив.
  Життя складне й ми іноді сваримося. У подібних випадках люди, як правило, висловлюють в очі один одному наболіле та рвуть усілякі стосунки. Але із піною з рота читати замовляння, прокляття, ставити свічки у церквах "за упокій", підсипати могильну землю, підливати воду, котрою обмивали покійника - це вже, погодьтесь, занадто...
  Батько мій покинув цей світ у 68 річному віці. Два роки перед смертю спав днями та ночами – ніщо крім сну його не цікавило.
  Ворожка сказала, що йому було пороблено та слова до справи ж не підшиєш… 

 «Ворожеи не оставляй в живых» (Исх. 22, 18).
      «Не ворожите и не гадайте» (Лев. 19, 26).
      «И когда скажут вам: обратитесь к вызывателям умерших и к чародеям, к шептунам и чревовещателям,– тогда отвечайте: не должен ли народ обращаться к своему Богу? Спрашивают ли мертвых о живых? Обращайтесь к закону и Откровению. Если они не говорят, как это слово, то нет в них света» (Исх. 8, 19– 20).
      Как видим, Ветхий Завет весьма твердо и однозначно запрещает не только заниматься колдовством, волшебством и прочими видами оккультизма, но даже и обращаться к ним, и весьма определенно сказано, что пророчества гадателей, сновидцев, звездочетов (астрологов), дела волшебников (магов и колдунов) – ЛОЖЬ. Это нужно бы хорошо знать всем верующим христианам и не принимать участия в делах мерзостных пред Господом, ибо сказано про обращающихся к колдунам: «Я обращу лице Мое на душу ту и истреблю ее из народа ее». Не потому ли так и страдают те, кто обращается к колдунам, магам, экстрасенсам и прочим служителям бесовским, что Господь Бог обратил Лице Свое на них с гневом и запрещением ходить к магам, колдунам, астрологам и прочим. Нельзя забывать о том, что ни одно слово Божие не проходит даром.
      Весьма строго подходит к оккультистам и Новый Завет.
      Святой Апостол Павел в Послании к Галатам ясно говорит, что волшебники, как и прелюбодеи, блудники, идолослужители, еретики и прочие «Царствия Божия не наследуют» (5, 21). И не надо себя обманывать, господа колдуны, экстрасенсы, биоэнергетики, что вы служите доброму и богоугодному делу. Это про вас сказано, что «Царствия Божия не наследуют». И пока еще есть время, опомнитесь и покайтесь. У Церкви Христовой есть возможность и сила простить вас, если вы искренне покаетесь и отречетесь от своих бесовских занятий. Помните это и используйте свой шанс покаяния, ибо, кто знает, может быть завтра или даже сегодня будет уже поздно!
      В Деяниях святых апостолов мы читаем такой эпизод. Пребывая на острове Кипр вместе с Варнавою и проповедуя там слово Божие и пройдя весь остров до селения Пафа, апостолы встретились там с проконсулом Сергием Павлом, который желал услышать слово Божие. «А Елима волхв (то есть колдун) противился им, стараясь отвратить проконсула от веры. Но Савл, он же Павел, исполнившись Духа Святаго и устремив на него взор, сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних? И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого» (Деян. 13, 8–11). Так, мы видим, что колдуны действуют против Бога и ничего не могут, совершенно бессильны против силы Божией, проявившейся в данном случае в словах и вере апостола Павла.
      И святой Апостол Иоанн Богослов в своем откровении обличает колдунов, служителей бесовских: «Блаженны те, которые соблюдают заповеди Его (Божии), чтобы иметь им право на древо жизни и войти в город воротами. А вне – псы и чародеи, и любодеи, и убийцы, и идолослужители... (Откр. 22, 14–15). Таким образом, чародеям (колдунам и им подобным) нет места в Царствии Божием. Подумайте об этом вы, занимающиеся магией, экстрасенсорикой, биоэнергетикой, астрологией и прочей бесовщиной.
      Каноны христианской Церкви категорически запрещают христианам заниматься оккультизмом. Согласно правилам святого Василия Великого, люди, занимающиеся волшебством, подлежат такому же церковному наказанию, как и убийцы. Но почему они приравниваются к убийцам? Разве же они убивают людей? Хуже делают: не страшен тот, кто убивает тело, страшен тот, кто губит душу. Убивающий тело не может погубить душу. А колдуны, как мы показали, отдают свою душу дьяволу на вечную погибель. Заодно они губят и души тех, кто к ним обращается за «помощью», ибо действуют они, как мы постарались вам показать, именно бесовской силой. (С)

  У явіть таке: У Вас випав важкий день. Нерви натягнуті, як струни. І ось у натовпі Ви ненароком штовхнули якусь стару неохайну жінку. (Чи вона Вас – не суттєво). Спалахує словесна суперечка. Образи скоро, як це буває, переростають у погрози.
  Стара Вам повчально: - Так? я стара й неохайна але я є сильною чаклункою отож пороблю тобі так, що світові білому не радий будеш. Ще до мене на колінах приповзеш просити пробачення. Так і знай!
  Стара, божевільна ще й погрожує. Та ну її нах… - заспокоюєте себе.
  Дома наливаєте фужер коньяку й промовляєте: - 21 вік за вікном. Бога та диявола немає отож все то бабські забобони…
  Поволі сварка забувається.
  Минає тиждень – два. Для розлабухи лягаєте на диван й вмикаєте улюблену співачку. Насолоджуєтеся приємним голосом. Аж тут співачка "лажається" - пропускає декілька слів у пісні. Як таке може бути – це ж не концерт а запис із мобільника? Слухаєте ту пісню вдруге, втретє. Та здалося, - заспокоюєте себе, - певно перегрівся на сонці. 
  Через тиждень вмикаєте на ноуті свої улюблені автоперегони. На швидкості заїздите на міст і… бачите своє авто догори дригом. Чути завивання поліцейських авто та карет швидкої. Віртуально Ви труп. Це ще щастя, що тільки віртуально. Глюк програми? Але чому тоді не пригадується сам момент аварії? Виходить так, що декілька секунд ніби випали із відомості.
  Через деякий час Ви залізли на табуретку, щоб з верхньої полиці щось дістати і… приходите до тями на підлозі з болем у руках, ногах та синцями. Що сталося? Чому впав? Чому не пам’ятаю причини падіння? – задумуєтеся. 
  Далі гірше – піднімаєтеся східцями на другий поверх і… опиняєтеся внизу. Болять руки, ноги, з’являються синці на тілі. І, що цікаво: причини та сам процес падіння згадати не можете.
  Як же тепер на люди виходити? Як сідати за кермо авто!?
  Пора, пора мій друже до психотерапевта – вирішуєте Ви й знаходите найкращого.
  Той під’єднує до вашої голови датчики й заводить із вами розмову – ганяє по усіх темах, щоб провірити ваш інтелект.
  В кінці ошелешує Вас: - Я ніяких відхилень у Вас не знаходжу. Ви абсолютно здорова людина. А з якого моменту це у вас почалося?
  - Та з моменту сварки із якоюсь старою відьмою!
  - Було у моїй практиці й таке. Медицина тут безсила. Звертайтесь у монастир або до знахаря.
  Розпитуєте знайомих й знаходите знахаря.
  Той Вам: - Вам пороблено але я, на жаль, відробити не можу. Поробив Вам сильніший за мене тому що. Боротися з ним, це, знаєте, як першорозряднику боротися із майстром спорту. У Вас один вихід: купити подарунок, знайти ту відьму й вибачитися.
  Ваші дії?
  P.S. Подібні проблеми із близькою людиною а відьма мешкає по сусідству.

antik, 30 липня 2021 10:09:27

Читач, 30 липня 2021 10:05:08

не "ми" а "ви"

  Шановний, погляньте статистику скільки наших там "гастерять" і скільки грошей привозять та інвестують в розвиток нашої економіки.
І негарно в дискусії переходити на особистості.   

на всіх заробітчан скрізь дивляться скоса, бо скрізь вони збивають ціну праці
тут нічого унікального

  Повчальний приклад. 2010. Працюємо у Раші на будові "Новое строительство". Бригада довідалася, що поблизу приватник шукає роботяг для побудови будинку. Узгодили розцінки, покинули фірму й приступили до роботи.
  Аж тут до них підходять троє: - Привет, трудяги! А нам дом построите? А какие у вас расценки?
  Хлопці назвали. Тоді ті накинулися на наших з кулаками: - Да мы такие же трудяги, как и вы! Вы зачем, твари, нашим трудягам расценки збиваете!? Да хоть бы узнали наши расценки и работали по них. Теперь нам вашими расценками попрекать будут - хохлы мол дешевле берут!
  Повернулися наші усі в синцях назад на фірму. 

antik, 30 липня 2021 10:03:22

  Прості трудяги за кордоном дивляться на наших заробітчан скоса - збили розцінки на їхньому ринку праці. Навіщо роботодавцю платити співвітчизнику пристойну зарплату коли українцю і менша за щастя?
  Демпінгуємо ми там себто. 

не "ми" а "ви"

  Шановний, погляньте статистику скільки наших там "гастерять" і скільки грошей привозять та інвестують в розвиток нашої економіки.
І негарно в дискусії переходити на особистості.   

  Прості трудяги за кордоном дивляться на наших заробітчан скоса - збили розцінки на їхньому ринку праці. Навіщо роботодавцю платити співвітчизнику пристойну зарплату коли українцю і менша за щастя?
  Демпінгуємо ми там себто. 

         "А в нас украли Україну". (Ю.Сегеда)
Хотіли випростати спину.
А в нас украли Україну,
Поклали на рахунки в банки,
Розвішали нові фіранки –
Жовто-блакитні прапори,
Червоні – в скрині, до пори.
Хоча кому яка різниця,
Що там на щоглі майориться?                                                                                         
 Новий костюм – старий вертеп.
 І був совдеп, і є совдеп.
 Хоч прапори здіймай до хмари,
 Під саму шию шаровари,
 На лобі тризуб намалюй –
 І був холуй і є холуй.
 Чи двохголового орла
 У центрі кожного села
 Постав на радість «господіну»,
 І доклюєте Україну.
 А ми ж так вірили наївні,
 Що заспівали треті півні,
 Що зникла давня чортівня,
 Діждали пресвятого дня,
 Відродження і різні штучки,
 Стояли, взявшися за ручки:
 Це ж від Луганська і до Львова
 Держава! Воля! Слава! Мова!
 Хотіли вилізти з ярма.
 А де ж та правда? А нема.
 Бо ті, що розпинали Стуса,
 Козацькі запустили вуса,
 Навчились українських слів
 І записались до хохлів.
 А ті, що проклинали Бога,
 Сьогодні підпилявши роги,
 Ідуть, ховаючи хвости,
 До церкви слинити хрести.
 Народу злидні та дірки,
 А їм фортуни та зірки,
 Із награбованих грошей
 Дають на храм і на музей…
 Як і тоді, щодня, щодня –
 Брехня, брехня, брехня, брехня…
 Хотіли вилізти з ярма.
 А де ж та правда? А нема.
Хотіли випростати спину,
А в нас украли Україну. 
                                                             

https://world.fakty.ua/381725-edinstvennogo-syna-legendy-sovetskogo-kino-zabrali-v-psihushku
  Від психічних розладів не застрахований ніхто. 

Оруел :
„Нормальный человек власти не желает, следовательно, власть всегда у ненормальных.“
„Люди, которые голосуют за неудачников, воров, предателей и мошенников, не являются их жертвами. Они соучастники.“
 „Он настанет, он настанет — мир великой чистоты. И людей совсем не станет, будут только лишь скоты…“
„Чем дальше общество отдаляется от правды, тем больше оно ненавидит тех, кто её говорит.“
„Свобода — это право говорить людям то, чего они не хотят слышать.“
„Неискренность — главный враг ясной речи“
„Многие люди вольготно чувствуют себя на чужбине, лишь презирая коренных жителей“
„Тоталитарное государство устанавливает неопровержимые догмы и меняет их со дня на день.“
„Прогресс человечества, возможно, лишь наша иллюзия.“
 „Если главная цель в жизни не количество прожитых лет, а честь и достоинство, то какая разница, когда умирать?“
„Жизнь может дать только одно облегчение — кишечника.“
„Самый характерный звук зимой во время войны — музыкальный звон капель, падающих на плоскую каску.“
„С 1930 года я не видел почти никаких признаков того, то СССР движется к социализму в истинном смысле этого слова. Напротив, по всем приметам он превращался в иерархическое общество, где у правителей так же мало оснований отказаться от власти, как у любого другого правящего класса.“ — Джордж Оруэлл Из предисловия к украинскому переводу "Скотного Двора".

Ukulele, 28 липня 2021 00:57:08

До речі, якщо клоун вже 2 тижні в відпустці, то чому про це офіційно нікому не повідомляють?

Чи нахуя воно холопам треба? 

думаю, воно будет умнее Яныка. и свалит из Украины ЗАГОДЯ перед шухером.

Шухера не буде отож не звалить а досидить. В суспільстві така втома, безнадія...
Голосуй, не голосуй. А вийдеш майданити - перестріляють як куропаток й винних ніхто навіть шукати не стане. 

https://crime.fakty.ua/381611-million-dollarov-za-pobedu-v-konkurse-v-odesse-zaderzhali-chinovnika-minoborony
 

   Із щоденника Імператора:
                                                                         "1914г. 19-го июля. Суббота.
  Утром были обычные доклады. После завтрака вызвал Николашу и объявил ему о его назначении верховным главнокомандующим впредь до моего приезда в армию. Поехал с Аликс в Дивеевскую обитель.
Погулял с детьми. В 6½ поехали ко всенощной. По возвращении оттуда узнали, что Германия нам объявила войну. Обедали: Ольга А[лександровна], Дмитрий и Иоанн (деж.). Вечером приехал англ. посол Buchanan с телеграммой от Georgie. Долго составлял с ним вместе ответ. Потом видел еще Николашу и Фредерикса. Пил чай в 12¼.
                                                                          20-го июля. Воскресенье.
  Хороший день, в особенности в смысле подъема духа. В 11 час. поехал с Мари и Анастасией к обедне. Завтракали одни. В 2¼ отправились на «Александрии» в Петербург и на карете прямо в Зимний дв. Подписал манифест об объявлении войны. Из Малахитовой прошли выходом в Николаевскую залу, посреди кот. был прочитан маниф. и затем отслужен молебен. Вся зала пела «Спаси, Господи» и «Многая лета».
  Сказал несколько слов. При возвращении дамы бросились целовать руки и немного потрепали Аликс и меня. Затем мы вышли на балкон на Александровскую площадь и кланялись огромной массе народа. Около 6 час. вышли на набережную и прошли к катеру через большую толпу из офицеров и публики. Вернулись в Петергоф в 7¼. Вечер провели спокойно".
 Підписав маніфест про проголошення війни і… продовжував почивати на лаврах так, ніби нічого надзвичайного не сталося!
Фатальність указу про повну мобілізацію була очевидною навіть для неписьменного мужика Григорія Распутіна. "Милий друг, - писав він царю напередодні війни. - Знаю, все от тебя войны хотят и верная не зная, что ради гибели. Тяжко Божье наказание, когда ум отымет. Тут начало конца… Вот Германию победят, а Расея?.. Вся тонет в крови".
Підсумок війни вкрай трагічний для Росії - 2,25 млн. загиблих, крах монархії, громадянська війна. Так, саме цар запустив механізм тієї війни. Палити поміщицькі садиби почали не при більшовиках, не при Тимчасовому уряді, а при ньому - Миколі Кривавому.

   В часописі "Час" №43 (4324) від 23 жовтня 2008 року описаний випадок:
  "Пополудні до однієї з церков вбігли два чоловіки. Уже на порозі храму вони почали скидати з себе одіж. Повністю роздягнулися посередині церкви. Старший почав обіймати молодшого. Той вирвався і оголеним вибіг з церкви з викриками “Алілуя! Алілуя!” Потім знову забіг всередину і з дивними вигуками почав качатися по підлозі.
  Старший все намагався обіймати юнака але це йому не вдавалося.
  Тоді у церкві було тільки кілька жінок. Вони нічого не могли вдіяти з чоловіками, у яких з’явилася нелюдська сила. Хоч згодом втихомирювати голих содомістів прийшли інші прихожани разом зі священиком, їм довго не вдавалося заспокоїти та одягнути грішників. Вгамовувати чоловіків приїхав міліційний наряд та “швидка допомога” з психлікарні. Зараз із содомістами працюють лікарі-психіатри. Хоча знаючі люди кажуть, що тут потрібна допомога екзорцистів (тих, хто виганяє диявола). Оперативна інформація МВС України в Чернівецькій області про затримання двох невідомих осіб нічим не відрізнялася від інших скоєнь, однак вразив той факт, що затримані в людному місці посеред білої днини були зовсім голі. Збентежило й те, що події розгортались на території однієї зі святинь буковинського міста.
  - Близько п’ятої години по обіді я виходив з храму із свяченою водою на посвячення автомобіля, - розповідає черговий священик храму УГКЦ протоієрей Володимир Боровий. - Бачу: на подвір’я нашого храму зайшли двоє чоловіків – один років 20-ти та інший десь 45-ти років. Чим ближче незнайомці приступали до церкви, тим більше їхні рухи робилися дивними. З кожним кроком вони все більше стали нагадувати звичайних п’яниць, однак вже скоро з виразу їхніх облич я зрозумів, що бачу одержимих сатаною людей.
  Старший чоловік намагався пояснити, що вони обидва хочуть позбутися одержимості: "Батюшка, покропи нас водою". Звичайно, я мав при собі Йорданську воду, бо ж ішов на освячення. Осінив чоловіків святим хрестом і окропив святою водою. На моїх очах відбулося збурення злих духів. Одразу стало зрозуміло, що тяжкі смертні гріхи поїли нутро людське, відібрали розум і всі ознаки людської подоби. Подібні факти описує Святе Євангеліє.
- За хвилину я був біля храму, - продовжує настоятель храму отець Валерій Сиротюк, - мені зателефонувала чергова церкви і повідомила про дивних і небезпечних людей. Одразу я побачив Гедаринських біснуватих. Чоловіків вивертало зсередини, вони прийшли до храму. Тут вони більше не могли почуватися безпечно. Їм було би комфортно десь у іншому, "злачному" місці, там, де світ закритий для Бога. Уявіть собі краплі води, які потрапляють у розпечену олію. У той момент треба було рятувати молодиків. Вони могли собі щось заподіяти. Злі духи кидали їх по храму. Вони здирали з себе одяг, на якому ще залишилася йорданська вода. Нам відомі ці симптоми. Такими одержимими сатаною займаються екзорцисти – відповідно приготовані постом і молитвою ченці-священики, котрі мають благословення на вичитки від правлячого єпископа. Читаємо в Євангелії від Луки у 8-мій главі: "І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї. І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: "Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!"
  Вже за кілька хвилин довелося викликати підмогу – чергову бригаду міліції та спеціалізовану швидку допомогу. Напрочуд швидко правоохоронці прибули. Шестеро міліціянтів виводили одного біснуватого. І це не дивно, бо полонені злим духом в часи припадку мають неабияку фізичну силу. Через бічні двері оголеного чоловіка вивели на вулицю. Надворі чоловікам стало трохи краще, і за п’ятнадцять хвилин їх забрала спецбригада лікарів.
 

     Одержимість.
   Якось розговорився із випадковою попутницею. Та мені розповіла таке:
  - У нашому селі є відьма. Іноді на неї щось находить й так її мучить, що вона мусить комусь чародійством заподіяти шкоду. Коли ж поблизу немає чужих, то поробляє своїм дітям, а як той час минає так відразу ж відробляє... 
  Тут справа ось в чому. Людина, котра продає душу дияволові, отримує від князя світу цього демонів для слугування. Та от вся каверза в тому, що ті невидимі владні істоти іншого виміру служать не задарма. Вони харчуються кров'ю, богозневагою, злом й якщо господар не чинить антихристиянських вчинків, то вони неабияк мучать його, щоб тими стражданнями поповнити свої сили.
  Повчальний епізод. Був час коли блаженна Матрона жила у вертепі сатани – квартирувала у відьми (вибирати не приходилось – хто візьме там й мусила жити). Одна із зцілених від поробленого сказала, що запізнюється на потяг й хоче заночувати. Матушка відповіла: "Беги скорее, ты успеешь на последнюю электричку, а здесь тебе ночевать нельзя, сейчас к хозяйке квартиры - колдунье нашей придёт ночью целое полчище бесов, и тебе здесь быть нельзя, да и мама твоя будет беспокоиться".
  Чому Матушка поспіхом відіслала відвідувачку? Невидимі нам владні демони (відпавши від Бога ангели) нададуть відьмі сил та знань а взамін стануть вимагати поживи. (Гостей прийнято пригощати). І горе тій людині, котра потрапить на очі відьмі в ту пору. 

   У кримінальній хроніці показували допитливого юнака, котрий займався йогою, вивчав екзотичні релігії та секти, експериментував магічними дійствами. В результаті цих захоплень у його свідомості все частіше стало виникати непереборне бажання ґвалтувати та убивати молодих жінок та дівчат. Запах крові юнака п'янив, азарт настільки затуманював здоровий глузд, що на благання пощади уже не звертав уваги - не пожалів навіть своїх коханок! Таким чином юнак позбавив життя одинадцять дівчат та жінок. Усе місто тремтіло від страху. Якось у хвилину просвітління він сам зайшов у відділ міліції й заявив ошелешеним правоохоронцям: "Це я ґвалтую та убиваю молодих жінок! Закрийте мене у камеру, ізолюйте від людей, тому що сам себе я вже не можу контролювати!"
  Високоосвічені правоохоронці, коментуючи такі звірячі убивства, тільки очима кліпали та руками розводили. Вони, виховані у атеїстичному суспільстві, не розуміли того, що то не юнак винен, а… злий дух, котрий уселився у допитливого юнака під час магічних експериментів та й керував ним. Диявол - це вам не добрий дядечко й жартів він не розуміє: там вхід карбованець, вихід - смерть...
  Колись під час роботи на овочебазі я звернув увагу на жінку, котра щоранку мусила знайти будь-який привід, щоб із кимось посваритись. Заспокоювалась лише тоді, коли доводила жертву до нервового зриву. Мусила підзарядитися чужою енергетикою – розумів я.
   Досвідченому слідчому доручили розслідувати вбивство дочки академіка. Злочинець не залишив жодних слідів, отож слідчий звернувся до окультиста, щоб той під час спіритичного сеансу викликав дух вбитої. В темній кімнаті маг запалив свічки, прочитав виклик духа вбитої й перевернута тарілка закрутилась навколо алфавітного круга, зупиняючись на потрібних літерах. Дух вбитої не тільки вказав ім'я однокласника але й розповів де той зберігає знаряддя вбивства та крадені цінності. Далі все було буденно: обшук, арешт, суд. Вбивця отримав 10 років ув'язнення.
  Подяки від влади за таке оригінальне розкриття злочину не було. А от покару за гріх слідчий отримав - невдовзі захворів на шизофренію. Диявол нічого не робить даремно тому що. З роботи його, ясна річ, звільнили зі скандалом...
   

Бяка, 26 липня 2021 10:03:37

Shannou, 26 липня 2021 10:02:30

не договорились

Тада....Портніков - гомік, Зєркаль - лєсбіянка, нє ? це я підказую для освєжєнія бєсєди 
Ну так: навіщо красти витончено якщо можна красти тупо і в лоба поза Прозорро, так ?

очень сложно договориться человеку образованному, вежливому, начитанному, с широким кругозором с быдлом, которое считает, что все знает и самое умное, хотя обычно просто тупое и хитрое. всякое проявление вежливости расценивается как слабость, всякие попытки конструктива как повод обмануть.

> Ю.Чирков "А было все так".
   "…В бригаде ягодников, кроме меня, все были старики, в основном литераторы и священники. Наиболее интересным был Петр Павлович Сивов, окончивший два класса сельской школы, коренастый, седоватый мужичок с хитрыми глазками. Ягод он набирал больше всех и в перерывах говорил только на отвлеченные темы, проявляя значительную начитанность, изрекая весьма оригинальные суждения.
   Как-то раз, усевшись на ствол упавшей елки и аккуратно разложив на клеенке кусок хлеба, баночку с солью, бутылочку с водой и миску с ягодами, он сказал:
  – Не уважаю я Александра II. Добрый был царь, но вред народу принес великий. Нельзя было сразу отменять крепостное право: все зло от этого.
  Интеллигенты всполошились и напали на мужика. Начался диспут. Свой тезис Сивов защищал примерно так:
  – Мужик-то он разный. Из ста мужиков – треть лентяев, треть неумеек егозливых, треть старателей неразворотливых, а умников да хозяев разворотливых на сотню только три-четыре наберется. Вот и надо было сначала умных и хозяйственных освобождать, потом старателей, а уж потом, когда поумнеют да от лени избавятся, и другие трети освобождать. Интеллигенция тоже виновата: со своей колокольни на свободу смотрит. Думают, умники, что мужику нужна такая же свобода, как и им. А свобода-то она и для мужиков тоже разная, у каждого своя. Одному свобода на печи спать день-деньской, другому свобода хозяйство благоустраивать без помех, третьему свобода – это возможность отбирать да захватывать, что у кого заработано добра, эта свобода самая опасная. Вот как мужиков-то освободили, пьянство началось поголовное, разбой, леность, безобразие: хочешь работай, хочешь не работай.
  Заставлять некому – свободу дали. Пей да гуляй. Отец сказывал про это. Он сам крепостной был, но не одобрял царя за такое освобождение. Вот и сейчас-то умных мужиков власти извели, и добро у них отобранное лентяи извели…
  Тут священник Правдолюбов, человек осторожный, прервал диспут и укорил Сивова за многоглаголение".

         Втрата контролю над своїми вчинками.                     
   Самовпевнені безумці сміливо лізуть у нетрі магії й гублять свої безсмертні душі. Заподієш людині магічним ритуалом зло - зробиш страшний гріх перед Богом. Ціна ж помилки під час магічного ритуалу ще страшніша: одержимість дияволом, втрата контролю над собою, фізична смерть.
   Під час проживання у монастирі розмовляв із молодими прихожанами. Несподівано юнак утратив свідомість і впав. Через декілька секунд устав і винувато запитав:
  - Чи не зробив я чого поганого під час припадку?
  Помітивши моє здивування, один із хлопців пояснив:
  - Це ще дрібниці. Тут минулого літа під час побудови монастиря один юнак підійшов до носилок і… несподівано щосили занурився обличчям у будівельний розчин. Прийшовши до тями, здивовано запитував як так сталося, що він увесь у будівельному розчині... А ось нещодавно один чорнокнижник тут декілька днів жив - шукав порятунку від диявольської одержимості. Розмовляємо мирно, а він несподівано як плигне на нас! Усі перелякались. Потім, щоправда, молодий відьмак вибачився за свій неконтрольований учинок.
        Цноти позбавив диявол...               
  У дівчини подруги повиходили заміж а її ніхто не сватав. Та якимсь чином довідалась як запитати потойбічний світ про свою долю. Сталось так, що батьки в сприятливий для гадання день поїхали в село от та й ризикнула тим скористатись. Закрила шторами вікна, поставила на стіл два дзеркала, запалила свічки. Роздягнулась догола, розпустила коси й сіла навпроти одного із дзеркал. На новоспечену відьму напав страх але та переборола себе. Несподівано повіяло прохолодою, затремтіло полум'я свічок і дзеркало потемніло. В кінці коридору утвореного направленими навпроти один одного дзеркал з'явився розмитий силует мужчини. Він не йшов а ніби летів на дівчину. Задзвеніло у вухах, тіло паралізувало. Дівчина знала: в цей момент потрібно крикнути тричі "Чур мене!", але язик не слухався. Зусиллям волі спробувала накинути на дзеркало приготовлену хустину, але та випала із тремтячої руки. Останнє, що запам'яталось, це зле чоловіче обличчя, котре дивилось із дзеркала прямо їй в очі і град сильних ударів. Дівчина втратила свідомість й проснулась вранці. Помітила, що свічки на столі згоріли а її тіло покрите синцями. Пізніше ті синці почорніли й довго не зникали.
  Того року дівчина вийшла заміж за чоловіка схожого на видіння у дзеркалі. Наречена не мала до того інтимних зв'язків із чоловіками та на її превеликий подив в першу шлюбну ніч виявилось, що вона не дівчина. Виходило так, що невинності в ніч гадання її позбавив нею ж викликаний диявол... 

https://world.fakty.ua/381463-yakutskogo-shamana-sobiravshegosya-izgnat-putina-prevratyat-v-ovocsh-v-psihbolnice
  27 липня закінчуються півроку з дати, коли Габишева помістили в Якутський психіатричний стаціонар. Тепер Габишеву призначено «примусове лікування з інтенсивним спостереженням». За цим формулюванням приховано курс лікування сильнодіючими фармпрепаратами. Таку «терапію» зазвичай призначають особам, які вчинили тяжкі злочини.
 ...

  Старий чоловік розповідав бувальщину:
  - У молодості безтямно закохався. Вечора дочекатись не можу, хвилини рахую. Дома поспіхом сідлаю коня і окрилений палким коханням лечу до коханої. Уже кінь в милі, а я все безжально його підганяю. При зустрічі не можу намилуватись коханою, повірити у таке щастя. Повертаюсь під ранок і знову хвилини до зустрічі рахую. Батьки щось запідозрили й до знахарки звернулись. Та відразу сказала: "Вашого сина напоїли кров'ю з-під юбки". Дала якоїсь води, котру батьки примусили мене випити. Після того як випив та дівчина так мені спротивилась, що вже дивитись не міг.
  - А хоч гарною була? - поцікавився я.
  - Така, як ступа. Плювався, коли пригадував епізоди тих пристрасних ночей кохання...
  Помітивши мою зацікавленість, продовжив:
  - Йшов я із приятелем вулицею чужого села. Аж тут вибігає чоловік і до нас: "Хлопці, хочете, заробити гроші та могорич? Потрібно зі стелі дві дошки відірвати - мама ніяк померти не може".
 Погодились - роботи там на хвилину. Заліз на горище та й вдарив ломом в стелю. Дошки відірвались й в цей момент почувся останній крик помираючої. Господар запросив в літню кухню до столу. Пригостив та ще й гроші дав…
  Я підтримав розмову:
  - Ходили чутки, що церковний касир запускає руку у церковну касу. Та от на гарячому впіймати не вдавалось отож і не було причини звільнити. Так і пропрацював до смерті. В день поховання погода була сонячною. Покійника занесли в церкву відспівувати. Несподівано погода стала псуватись: насунула темна хмара, зірвався сильний вітер. Особливо вітер посилився в момент виносу покійника із церковного двору. Вийшли на дорогу. Сильний вихор закрутив пилюку, пісок, сміття, з дерев посипались зламані гілки. 
  Люди, котрі несли нари із труною, були змушені зупинитись й поставити ношу на асфальт. Всі інші перелякано пригнулись й позакривали долонями очі, щоб в них не потрапив пил та пісок. Вітер стих лише коли могилу стали засипати. Хмара відійшла й погода знову стала сонячною. Присутні дійшли висновку: таки правда, що той церковні гроші привласнював…     

  Про те як при совку КДБ перевіряв потенційних перебіжчиків в стан ідеологічного ворога є в моїх спогадах.
  Подав документи на турпоїздку в Індію. Перевірили характеристику й стали підсилати сексотів. Ті не добилися правди так КДБісти підіслали професійного відьмака котрий таки продемонстрував мені силу чорномагічних ритуалів. Відсидів 5 років.
  Написав спогади. Декотрі читачі іронізували: Те, що в спецслужбах працюють чорнокнижники (відьмаки) є секретом Полішинеля. 

   Ще про куму. (Уривки із моєї книги)
   Пізніше інший мій кум розповідав таке:
   - Жодне торжество у нас не обходиться без спиртних напоїв. І я не проти в гостях чарку випити. Та ось після одного такого гостювання у твоєї куми мене чомусь стало непереборно тягнути до спиртного. Увійшовши у запій, став пропивати нажите добро. А тут ще й хвороби обсіли, бізнес розладнався. Дійшло до того що, жінка зібрала речі, дітей й покинула мене в час коли я після падіння з вишні лежав у лікарні. Приголомшений таким поворотом подій, взяв усі фотографії й став до знахарів їздити. Так усі вони, ясна річ мені чужі й між собою не знайомі, в один голос заявляли, що мені пороблено на непереборну тягу до спиртного, розлад сім'ї, втрату здоров'я, грошові втрати. Переконували, що й із вишні я впав не випадково. Також усі вони, ніби зговорившись, запевняли, що негативний вплив іде від жінки, котра живе поряд й вказували на фотографіях на твою куму. Давали свячену воду й вчили яким ритуалом очистити хату, давали заговори та молитви від негативного впливу. Завдяки тій науці та захисту святих, став байдужим до спиртного, здоров'я та бізнес налагодились, одружився вдруге.
  Я підтримав тему:
  - Якось і мене вона пригостила домашнім вином із червоної смородини. Не відмовився – вірив тому що: я їй тільки добра зробив отож зла не заподіє. Яка наївність! Через декілька хвилин за дивних обставин упав із груші - гілка під ногами різко зламалась. Схопився за іншу, але й ту ніби бритвою зрізало. Мне врятувало те, що в момент падіння встиг благально крикнути: "Господи, Боже мій!" В результаті відбувся легким переляком.
  Якось у компанії чужих людей зайшла мова про моїх сусідів. Я повідомив, що ми кумами стали. Один із присутніх сказав таке:
  - Твоя кума - добра штучка. Знаю: працював з нею у магазині. Якось ми разом щось святкували. Твоя кума першою покинула гулянку - поспішала кудись. Хтось помітив, що вона забула сумочку. Я до присутніх: "Давайте відкриємо та й усі побачимо що там. Ви ж то розійдетесь, а вона потім скаже, що її обікрали". У сумочці був зошит. Розкрили а там... заговори, заклинання, прокляття. Аж тут щось майнуло за вікном. Ми зошит поклали на місце й закрили сумочку. В кабінет влетіла розпашіла твоя кума й істерично: "Де моя сумочка!?"
  Одного дня до нас в хату завітала заплакана мама куми й розповіла таке:
  - Моя свекруха була відьмою. З усієї околиці з'їжджались до неї люди вирішити ту чи іншу проблему - знали, що та уміє і добре, і зле. Коли помирала, то кликала, щоб передати знання та силу. Усі поховалися, а от дочка моя підійшла. Під час поховання несподівано зірвався такий вітер, що аж дерева ламав... Нещодавно моя дочка поїхала з чоловіком у своїх справах а мене на ніч закрила. Так цілу ніч у хаті хтось ходив! Я до ранку тремтіла під ковдрою від страху й молилась! Сьогодні моя дочка звинуватила мене у тому, що у її відсутність я... накакала у бачок парового опалення, котрий аж під стелею й зі скандалом вигнала! У неї, певно, галюцинації. Та хіба я ворог рідній дитині?
  Ми були ошелешені почутим. І це таке відношення до рідної мами! Про свекруху й мови немає - її кума навіть на поріг не пускає...
   

Минали роки. Із будинку куми продовжувала лунала гучна лайка та погрози на адресу чоловіка, прийомної дочки та односельчан.
  Чоловік огризався рідко - розумів, що спільно побудований будинок жінка хитрістю записала на себе, отож у випадку розлучення він - безхатченко. Дочці погрожувала, що поверне її назад у дитбудинок. Гримання дверима, крики, лайку та погрози було чути навіть крізь пластикові вікна!
  Раз ми куми, то мусили запрошувати новоявлену рідню до себе на наші торжества та ходити в гості до них. На дні народження та великі свята то вже обов'язково. Я молився перед кожним візитом і мені ніби нічого, а от дружина після кожного гостювання відчувала себе дуже погано.
  На Великдень понесли подарунки названій дочці. За багатим столом гості перший тост проголосили за господаря оселі. Кума встала й сказала, що їй хотілося б, щоб чоловік заробляв ще більше. Та ось диво: досить швидко інтонації її голосу, поведінка переросли у істерику:
  - Мало, мало, гад, заробляє! Мало, мерзота, сволота, про дім та сім'ю турбується! Як так зіпсувати мою долю, то краще б він здох ще маленьким!!!
  І полились страшні прокляття на адресу чоловіка. Куму усю аж тіпало від гніву. Несподівано схопила зі столу ножа й… кинулась на чоловіка! Гості, приголомшені такою миттєвою зміною поведінки господині, кинулись відбирати ножа та усіляко її заспокоювати. Я бачив, що та перебуває у стані прострації й сама не усвідомлює де вона і що з нею відбувається. Усі гості ошелешено переглядались: залишитись страшно, а піти, значить образити господарів. Залишились.
  Поступово кума прийшла до тями й із подивом дивилась на переляканих гостей, перекинуті тарілки, сердитого чоловіка. Тарілки замінили, куму заспокоїли, кума покликали до столу й надалі святкування проходило більш-менш нормально. Я сидів й зайвий раз переконувався: диявол дає своєму слузі усе, що той бажає, але відбирає розум, волю та й керує поведінкою жертви як сам бажає...

  Познайомлю вас із своєю кумою. 
  Минуло більше десяти років того моменту як на порозі нашого будинку з'явилася пара молодих людей. Привіталися й заявили, що у них до нас делікатне питання: "Нам виділили  ділянку під забудову навпроти вашого будинку. Про вашу сім'ю ми чули тільки хороше от і вирішили поцікавитись чи не буде у вас заперечень відносно сусідства із нами?"
  Така люб'язність приємно вражала. (Зазвичай забудовники дозволу сусідів не питають.) Запросили в хату. Пересипаючи розмову компліментами, розпили принесений самогон й цим започаткували дружбу із настільки щирими, люб'язними сусідами.
  Є гарний вислів: "Хороший сусід кращий за родича". З огляду на цю істину, щоразу коли на будову привозили будматеріали брав рукавиці й поспішав розвантажувати. По завершенні роботи господарі усіх помічників запрошували до столу. От і весь розрахунок.
  Ніхто не ображався - дружба, добросусідські відносини дорожче всього.
  Господиня працювала барменшою у кафе, господар на заводі. Дітей у сусідки не було ні від першого чоловіка, ні від другого. Довго лікувалася та все марно. Двоповерховий будинок виріс швидко. Та згодом я запримітив досить дивну обставину: господиня дуже полюбляла... сваритися. Сварки їй доставляли таке ж задоволення, як хлопчакам ганяти м'яча. Спостерігав як вона кидає докори, як радіє коли вдалося влучно потрапити у вразливе місце. Вже й причина сварки забута - гнівно згадуються природні вади супротивника, плітки про нього та далеких предків. За подібним сценарієм пересварилася із усіма сусідами - сміхотворний, надуманий привід знаходився завжди. Така поведінка суперечила здоровому глуздові - зазвичай новачки поважають корінних жителів. Ця ж пані нещодавно звела хату а вже усіх старожилів кинула під ноги і топче, топче... Такий собі Сталін місцевого масштабу. Виникло передчуття, що черга колись дійде й до мене...
  Якось сусід повідомив, що вони вирішили усиновити дитину із дитбудинку. Я подумав так: зазвичай чоловік мріє про сина, жінка про дочку. Хто із них переможе, той і господар в домі. Невдовзі сусідка повідомила, що вони усиновили дівчинку й стала настирно умовляти стати їй хресним батьком. Відмовлявся - мені, мовляв, вже скоро 50 отож пізно й тому подібне. Сусідка мені повчально: "Від Хреста відмовлятися не можна!" Якби не ця фраза...
На сімейній раді вирішили: краще погодитись - подібне родичання на все життя застрахує нашу сім'ю від сварок.
  Прибув священик й охрестив п'ятирічну дівчинку. Під час обряду змусив усіх повторити тричі: "Відрікаємось від сатани і всіх справ його".
 

   Колись моя духовна наставниця Світлана возила мене в монастир. Там я бачив біснуватих, котрих родичі силою заводили до храму. Під час служби їх тримали під руки, а коли підходив священик із хрестом чи кадилом, то нещасні виривались, верещали, кричали не своїми голосами. При монастирі був гуртожиток, в котрому жили люди, одержимі нечистими духами та їх родичі. Їжу їм приносили із монастирської кухні. Пригадувалась  картина: Мама привезла дорослу дочку. Очі біснуватої світились гнівом, лице було перекошене злобою, язик безперестанно сипав богохульства та лайку на оточуючих. Та все ж мамі вдалося якось трохи заспокоїти дочку. Подає просфору. Та люто вибила її із маминої руки. Тоді, за спиною дочки, мама в миску з гарячим борщем нарізала кусочків просфори та накришила білого хліба. Усе перемішала, утворилась каша. Дочка бурчала, колупаючись у мисці, але з'їла борщ.
  - Ось подивіться, люди добрі, - вигукнула мама, - як нечистий не допускає до святого!
  На краю порожньої миски лежали всі кусочки просфори! Справа в тому, що монахи випікають все з однієї муки, але над просфорами йде велике священнодійство, - їх освячують. Усі дивувалися: навіть здорова людина не зможе так відділити білий хліб від просфори…
  Пригадувались заборонені комуністичною владою книги, котрі Світлана давала почитати. До комуністичного перевороту, при царському режимі так відрізняли справді психічно хворих від тих, на кого було наведено порчу. Хворому дають доволі солоного, а коли захоче пити, підносять на розносі 10 склянок води 9 свяченої і 1 - звичайної. Психічно хвора людина буде брати склянки підряд й пити, доки не вгамує спрагу, а одержима злими духами безпомилково вибере склянку зі звичайною водою, а до інших не доторкнеться, або, як це частіше буває, люто перекине рознос.
  Читав у Євангелії як Ісус Христос виганяв демонів з одержимих людей, але розумом цього не міг зрозуміти. Що за демони? Звідки вони беруться? Яким чином людина стає одержимою? Від отруєної їжі, інфекційним шляхом чи іншим яким чином? Ось життя дало мені відповідь на ці питання - сам після КДБістського причастя від тіла і крові диявола одержимим був.

https://rudana.com.ua/uk/news/nevrivnovazhenyy-ta-nebezpechnyy-u-kryvomu-rozi-rozshukuyut-21-richnogo-paciyenta-psyhlikarni?page=1
  В чому причина таких неконтрольованих вчинків. Це одержимість бісами, котрі періодично в одержимому активізуються.
  Сьогодні в церкві зачитували із Євангелії як двоє одержимих тероризували жителів. До нещасник підійшов Ісус й біси благали дозволити їм вселитись в гурт свиней.
  Одержимих везуть зцілюватися в монастирі. (Одержимість медпрепаратами не вилікувати тому що.)
  Хто стикався із подібними явищами?
  А я сам у свій час одержимим був - робив дурниці котрих не зробила б і мала дитина але от мені свої вчинки здавалися розумними.
Звідки ця одержимість взялася? Там детективна історія... 

https://rivnepost.rv.ua/news/na-17-marshrutakh-na-rivnenshchini-vzahali-nemae-pereviznikiv
На 17 маршрутах немає перевізників - водії в Європі.
Люди вимушені добиратися самотужки. 

питання чи вплинуло на моє існування існування жукова
чи є тут ефект метелика
може якщо б не було жукова не познайомились би наприклад мої батьки

тобто щоб відповісти на це питання треба прокрутити історію без жукова і подивитись чи з'явився я в певного літнього дня

якщо без жукова я не з'явився то певною мірою я зобов'язаний йому як ланці в історії

  Цікава логіка. А Ви подумали скільки людей із-за Жукова не зустрілися (бо згинули), не народили та не виховали дітей?

   Перед началом форсирования Днепра в селе Требухов прошло заседание Военного совета штаба фронта. Воспоминания о нем сохранились благодаря офицеру по особым поручениям командующего Первым Украинским фронтом Николая Ватутина Юрию Коваленко. Когда на этом заседании решался вопрос, во что одеть и чем вооружить 300 тысяч мобилизованных новобранцев, как их хоть немного подготовить, научить заряжать винтовку, будущий «маршал Победы» Георгий Жуков заявил: «Как во что? В чем пришли, в том и воевать будут! Автоматическим оружием этих людей не вооружать! У них же за спиной заградотряды! Дай им 300 тысяч автоматов — и от заградотрядов ничего не останется. Они всех перекосят и чкурнут к немцам. Трехлинейку им образца 1891 года!»
   Тогда заместитель командующего Первым Украинским фронтом по тылу генерал Кулешов сообщил, что на складах имеются в наличии только 100 тысяч трехлинеек, а генерал Константин Рокоссовский предложил отправить в Москву курьера, чтобы описать в Ставке Верховного главнокомандующего ситуацию и попросить помочь с вооружением и формой. И тут Жуков не выдержал и заявил: «Зачем мы, друзья, здесь головы морочим. Нах… обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать». В ответ Рокоссовский сказал, что «это — геноцид», и дал указание сообщить о подобных планах в Генштаб. Однако Ватутин перехватил эту инициативу, заявив, что «не хочет портить отношения с Жуковым из-за этой молодежи».
 

ХУЙЛО 

   А "Аваков - чорт!" слабо? 

  Із табірних спогадів:
  "Пепец подкрался (прийшов) незаметно!" - сказав злорадно офіцер, котрий непомітно підкрався до з/к й застукав невдаху з чинариком в рукаві.   

  Україна цікавить світ лише як постачальник сировини, повій та дешевої рабсили. Крапка. 

  У 2013 я, як і усі мої однолітки на пенсію вийшов. (Це при Яніку було)
  Мінімалка тоді складала по курсу 119$. А сьогодні скільки?
  Перерахуйте, якщо не лінь.    

  В Раші Путін - хуйло а у нас Аваков - чорт. (Замітьте не я першим це озвучив)
  У мене залізні яйця? Ні?