Безглуздо все... Я ось таку тему сьогодні запостив:  
 Панове, уявіть собі таке: знайшовся благородний чоловік, котрий наважився висунути свою кандидатуру на посаду Президента й проголосив програму дій:  
 Пані та панове, співвітчизники! Ми у переважній більшості є вихованцями так званої "влади рад робітничих та селянських депутатів", котра, насправді, ніколи не була владою народу. Від імені народу нами керували властолюбні авантюристи. Комуністичний режим претендував на світове панування: "Весь мир насилья мы разрушим до основанья…", й мав усі ознаки сатанинської тоталітарної секти - усе в імперії належало правлячій партії. Навіть життя людини їй не належало - "…и как один умрём в борьбе за это!"  
 Щоб вижити, потрібно було пристосовуватись, лицемірити. Хто не міг, не хотів поклонитись сатанинським ідолам – тих перетворили на табірний пил. З часом антихристиянська влада згинула, але її носії залишились – вони спритно поміняли переконання, щоб дерибанити власність держави й далі впливати на свідомість людей через підконтрольні ЗМІ. В результаті не змінилася суть – раніше над нами були комуністичні авантюристи, сьогодні - олігархи. В суспільстві поглиблюється криза але сатанинська влада на кардинальні кроки не йде – можновладці розуміють: справжні реформи виявлять їхні злочини, позбавлять контролю над власністю держави та ЗМІ. Щоб вийти із затяжної кризи потрібно поступити так:  
 1) Розігнати гумовими кийками Верховну Зраду – оте збіговисько перефарбованих комуністів, колишніх працівників радянських спецслужб, злодіїв, брехунів, лежнів.  
 2) Провести люстрацію – усунути від влади колишніх компартійців та агентів НКВС-КДБ. Переглянути їхні пенсії та пільги. Винних у репресіях притягнути до кримінальної відповідальності.  
 3) Визнати вояків ОУН-УПА борцями за Незалежність України й надати статус учасників бойових дій.  
 4) Професійна армія – на службу, як на роботу.  
 5) НАТО – гарант не повторення нашестя різноманітних непрошених "визволителів".  
 6) Оскільки судочинство корумповане, ввести суд присяжних, переглянути справи засуджених.  
 7) Офіційне працевлаштування – закон для кожного роботодавця.  
 8) Створення в кожному робітничому колективі профспілкової організації.  
 9) Страхова медицина.  
 10) Перейти на європейські стандарти – радикально зменшити ціну розмитнення потриманих авто.  
 11)Усунення бюрократизму – замість звичного "Принесіть довідку" говорити "Заповніть анкету. Ми самі при потребі перевіримо".  
 Кожен народжується вільним і є неповторною особистістю. Людина є найбільшою цінністю а не міфічне "народ", "пролетаріат" та сьогоднішнє "електорат". Пропоную повернення до християнських цінностей та реформи на зразок повоєнної Німеччини.  
 При моєму керівництві ви відчуєте себе людьми. Колишні депутати-мільйонери, котрі насправді ніколи не були народними підуть працювати на благо держави. При стабільності та низьких податках підприємцям стане комфортно працювати, іноземцям вкладати капітали в нашу економіку отож з'являться робочі місця. Колишніх агентів та інформаторів НКВД-КДБ виведемо на чисту воду й позбавимо величезних пенсій та пільг. Вояків ОУН-УПА визнаємо учасниками бойових дій за волю України й вшануємо, як героїв. На військову службу наші хлопці будуть їздити, як на роботу, й в казармах та на полігонах вивчати військову справу. НАТОвці допоможуть модернізувати армію, знешкодити склади прострочених боєприпасів котрі сьогодні настільки чутливі, що вибухають від найменшого поштовху, нагрівання. Суд присяжних підкупити неможливо отож судочинство стане справедливим. Справи раніше засуджених переглянуть присяжні: не винен – вертайся до рідної домівки. Офіційне працевлаштування стане нормою як у всьому в цивілізованому світі. Профспілки стануть слідкувати за дотриманням належних умов праці, зростанням зарплати відповідно інфляції та своєчасною виплатою заробленого. Захворів? Вибирай лікарню згідно соціального статусу. В день виписки лікарня надасть розпечатку, в котрій вказана ціна перебування, вартість кожної прийнятої пігулки та процедури. Частину оплатить страхова компанія, інше соціальні служби. Немає грошей на нове авто? Не біда – купи в Європі потримане. Заплати в бюджет 10% вартості й катайся на здоров'я… Куди б ти не прийшов, скрізь будуть тобі раді. Ніхто не скаже: "Принесіть довідку". Вам скажуть інакше: "Заповніть анкету. Ми Вам віримо, але можемо й перевірити…" Пані та панове, леді та джентльмени, виберіть мене. Ви у мене будете достойними громадянами цивілізованої України. Зобов'язуюсь жити на президентську зарплату й любити лише Україну!  
 Гарний виступ? Так, гарний, але… Але розумні люди після виступу популярно розжують сміливцю його шанси:  
 1) Силовий розгін Зради – антиконституційний отож є карним злочином.  
 2) Люстрацію не підтримає 25% виборців – самі злочинці, їхні діти та родичі.  
 3) Визнання ОУН-УПА не підтримає Схід та Південь України – втратиш 40% голосів.  
 4) На професійну, високооплачувану армію немає в бюджеті фінансів отож це міф!  
 5) НАТО не підтримає Схід, Південь, Крим. Втратиш 40% голосів.  
 6) Суд присяжних – передчасний. Судді та прокурори звикли жити за рахунок хабарів отож буде неабиякий спротив. Втратиш 10% голосів.  
 7) Податки зараз надто високі отож підприємцям не вигідне працевлаштування по трудовій. Втратиш голоси бізнесменів.  
 8) Профспілки – люди відвикли від цього слова та й підприємці не захочуть бути підконтрольними. Втратиш голоси підприємців.  
 9) Страхова медицина не вигідна медикам – вони звикли брати від пацієнтів "живі" гроші. Втратиш голосів медиків.  
 10) Здешевлення розмитнення – руйнування бюджету й смерті подібне спритникам, котрі на цьому наживаються. Втратиш голоси.  
 11) Бюрократизм – наша звичка. Люди звикли "Без бумажки ти букашка а с бумажкой – Человек"  
 Це означає: тебе не зрозуміють, отож це теж втрата голосів.  
 Розумні люди далі довго й популярно будуть пояснювати сміливцю безглуздість його програми. Загалом, - скажуть, - ця програма є програшем, втратою вкладених грошей та часу. Скажуть, що не варто наживати ворогів в середині України та в силових структурах Росії. Розлютиш керівництво Росії – настане "Принуждение к миру!" Наведуть приклад В'ячеслава Чорновола, котрого народ не вибрав а пізніше рідна влада "прибрала"… Ну, коли вже його не вибрали!.. Скажуть прямо в очі: "Ти що, хочеш розділити його долю!? Не лізь, не воруши оте сатанинське кубло, не ризикуй життям. Полізеш - безглуздо витратиш гроші, час, здоров'я а мо й життя…  
 Далі розумні люди пояснять як сьогодні діяти, щоб у нас стати Президентом: потрібно бути популістом - в кожному регіоні говорити те, що люди хочуть почути, обіцяти те, що "електорат" хоче щоб йому пообіцяли. Це означає: на Заході слід говорити про визнання ОУН-УПА, на Півдні – протилежне. На Заході говорити про вступ в НАТО, на Півдні та Криму – говорити про особливий шлях України… Говорити про дружбу із урядом Росії бо без їхнього газу та торговельних відносинам нам не вижити… Говорити, говорити, говорити натхненно й розпливчато, жестикулювати і знову обіцяти, обіцяти... При цьому жодним словом не образити агентів колишніх МГБ-КДБ, нинішніх українських управлінців, російських урядовців, а людям обіцяти підвищення зарплат, пенсій, покращення медичного обслуговування тощо. А переміг – забудь усе сказане лохам й живи в своє задоволення. А якщо під тобою колись захитається крісло з гербом, тоді тако: нацарював скільки зміг доларів й з ними утік…  
 Послухає чоловік розумних порад й махне на цю затію рукою…
 
 І... відгуків кіт наплакав...  Нікому нічого не цікаво. Факт!

Тут я постив таке:  
 
 Панове, уявіть собі таке: знайшовся благородний чоловік, котрий наважився висунути свою кандидатуру на посаду Президента й проголосив програму дій:  
 Пані та панове, співвітчизники! Ми у переважній більшості є вихованцями так званої "влади рад робітничих та селянських депутатів", котра, насправді, ніколи не була владою народу. Від імені народу нами керували властолюбні авантюристи. Комуністичний режим претендував на світове панування: "Весь мир насилья мы разрушим до основанья…", й мав усі ознаки сатанинської тоталітарної секти - усе в імперії належало правлячій партії. Навіть життя людини їй не належало - "…и как один умрём в борьбе за это!"  
 Щоб вижити, потрібно було пристосовуватись, лицемірити. Хто не міг, не хотів поклонитись сатанинським ідолам – тих перетворили на табірний пил. З часом антихристиянська влада згинула, але її носії залишились – вони спритно поміняли переконання, щоб дерибанити власність держави й далі впливати на свідомість людей через підконтрольні ЗМІ. В результаті не змінилася суть – раніше над нами були комуністичні авантюристи, сьогодні - олігархи. В суспільстві поглиблюється криза але сатанинська влада на кардинальні кроки не йде – можновладці розуміють: справжні реформи виявлять їхні злочини, позбавлять контролю над власністю держави та ЗМІ. Щоб вийти із затяжної кризи потрібно поступити так:  
 1) Розігнати гумовими кийками Верховну Зраду – оте збіговисько перефарбованих комуністів, колишніх працівників радянських спецслужб, злодіїв, брехунів, лежнів.  
 2) Провести люстрацію – усунути від влади колишніх компартійців та агентів НКВС-КДБ. Переглянути їхні пенсії та пільги. Винних у репресіях притягнути до кримінальної відповідальності.  
 3) Визнати вояків ОУН-УПА борцями за Незалежність України й надати статус учасників бойових дій.  
 4) Професійна армія – на службу, як на роботу.  
 5) НАТО – гарант не повторення нашестя різноманітних непрошених "визволителів".  
 6) Оскільки судочинство корумповане, ввести суд присяжних, переглянути справи засуджених.  
 7) Офіційне працевлаштування – закон для кожного роботодавця.  
 8) Створення в кожному робітничому колективі профспілкової організації.  
 9) Страхова медицина.  
 10) Перейти на європейські стандарти – радикально зменшити ціну розмитнення потриманих авто.  
 11)Усунення бюрократизму – замість звичного "Принесіть довідку" говорити "Заповніть анкету. Ми самі при потребі перевіримо".  
 Кожен народжується вільним і є неповторною особистістю. Людина є найбільшою цінністю а не міфічне "народ", "пролетаріат" та сьогоднішнє "електорат". Пропоную повернення до християнських цінностей та реформи на зразок повоєнної Німеччини.  
 При моєму керівництві ви відчуєте себе людьми. Колишні депутати-мільйонери, котрі насправді ніколи не були народними підуть працювати на благо держави. При стабільності та низьких податках підприємцям стане комфортно працювати, іноземцям вкладати капітали в нашу економіку отож з'являться робочі місця. Колишніх агентів та інформаторів НКВД-КДБ виведемо на чисту воду й позбавимо величезних пенсій та пільг. Вояків ОУН-УПА визнаємо учасниками бойових дій за волю України й вшануємо, як героїв. На військову службу наші хлопці будуть їздити, як на роботу, й в казармах та на полігонах вивчати військову справу. НАТОвці допоможуть модернізувати армію, знешкодити склади прострочених боєприпасів котрі сьогодні настільки чутливі, що вибухають від найменшого поштовху, нагрівання. Суд присяжних підкупити неможливо отож судочинство стане справедливим. Справи раніше засуджених переглянуть присяжні: не винен – вертайся до рідної домівки. Офіційне працевлаштування стане нормою як у всьому в цивілізованому світі. Профспілки стануть слідкувати за дотриманням належних умов праці, зростанням зарплати відповідно інфляції та своєчасною виплатою заробленого. Захворів? Вибирай лікарню згідно соціального статусу. В день виписки лікарня надасть розпечатку, в котрій вказана ціна перебування, вартість кожної прийнятої пігулки та процедури. Частину оплатить страхова компанія, інше соціальні служби. Немає грошей на нове авто? Не біда – купи в Європі потримане. Заплати в бюджет 10% вартості й катайся на здоров'я… Куди б ти не прийшов, скрізь будуть тобі раді. Ніхто не скаже: "Принесіть довідку". Вам скажуть інакше: "Заповніть анкету. Ми Вам віримо, але можемо й перевірити…" Пані та панове, леді та джентльмени, виберіть мене. Ви у мене будете достойними громадянами цивілізованої України. Зобов'язуюсь жити на президентську зарплату й любити лише Україну!  
 Гарний виступ? Так, гарний, але… Але розумні люди після виступу популярно розжують сміливцю його шанси:  
 1) Силовий розгін Зради – антиконституційний отож є карним злочином.  
 2) Люстрацію не підтримає 25% виборців – самі злочинці, їхні діти та родичі.  
 3) Визнання ОУН-УПА не підтримає Схід та Південь України – втратиш 40% голосів.  
 4) На професійну, високооплачувану армію немає в бюджеті фінансів отож це міф!  
 5) НАТО не підтримає Схід, Південь, Крим. Втратиш 40% голосів.  
 6) Суд присяжних – передчасний. Судді та прокурори звикли жити за рахунок хабарів отож буде неабиякий спротив. Втратиш 10% голосів.  
 7) Податки зараз надто високі отож підприємцям не вигідне працевлаштування по трудовій. Втратиш голоси бізнесменів.  
 8) Профспілки – люди відвикли від цього слова та й підприємці не захочуть бути підконтрольними. Втратиш голоси підприємців.  
 9) Страхова медицина не вигідна медикам – вони звикли брати від пацієнтів "живі" гроші. Втратиш голосів медиків.  
 10) Здешевлення розмитнення – руйнування бюджету й смерті подібне спритникам, котрі на цьому наживаються. Втратиш голоси.  
 11) Бюрократизм – наша звичка. Люди звикли "Без бумажки ти букашка а с бумажкой – Человек"  
 Це означає: тебе не зрозуміють, отож це теж втрата голосів.  
 Розумні люди далі довго й популярно будуть пояснювати сміливцю безглуздість його програми. Загалом, - скажуть, - ця програма є програшем, втратою вкладених грошей та часу. Скажуть, що не варто наживати ворогів в середині України та в силових структурах Росії. Розлютиш керівництво Росії – настане "Принуждение к миру!" Наведуть приклад В'ячеслава Чорновола, котрого народ не вибрав а пізніше рідна влада "прибрала"… Ну, коли вже його не вибрали!.. Скажуть прямо в очі: "Ти що, хочеш розділити його долю!? Не лізь, не воруши оте сатанинське кубло, не ризикуй життям. Полізеш - безглуздо витратиш гроші, час, здоров'я а мо й життя…  
 Далі розумні люди пояснять як сьогодні діяти, щоб у нас стати Президентом: потрібно бути популістом - в кожному регіоні говорити те, що люди хочуть почути, обіцяти те, що "електорат" хоче щоб йому пообіцяли. Це означає: на Заході слід говорити про визнання ОУН-УПА, на Півдні – протилежне. На Заході говорити про вступ в НАТО, на Півдні та Криму – говорити про особливий шлях України… Говорити про дружбу із урядом Росії бо без їхнього газу та торговельних відносинам нам не вижити… Говорити, говорити, говорити натхненно й розпливчато, жестикулювати і знову обіцяти, обіцяти... При цьому жодним словом не образити агентів колишніх МГБ-КДБ, нинішніх українських управлінців, російських урядовців, а людям обіцяти підвищення зарплат, пенсій, покращення медичного обслуговування тощо. А переміг – забудь усе сказане лохам й живи в своє задоволення. А якщо під тобою колись захитається крісло з гербом, тоді тако: нацарював скільки зміг доларів й з ними утік…  
 Послухає чоловік розумних порад й махне на цю затію рукою…
 
 І що, ви думаєте? Відгуків два! Коментарі зайві.

140 відвідувачів і за 40 хвилин лише два відгуки! Мда....

Читайте, шановні, пост "Ідеального Президента у нас немає та й бути не може! Факт!" Не може й нас бути Президента, котрий усім догодить...

Читай мою гілку: Ідеального Президента у нас немає та й бути не може! Факт!

Purgen, а по суті мона?

А ви уявіть собі таке: знайшовся чоловік, котрий зголосився висунути свою кандидатуру на посаду Президента й проголосив програму дій:
 Пані та панове, співвітчизники! Ми у переважній більшості є вихованцями так званої "влади рад робітничих та селянських депутатів", котра, насправді, ніколи не була владою народу. Від імені народу нами керували властолюбні авантюристи. Комуністичний режим претендував на світове панування: "Весь мир насилья мы разрушим до основанья…", й мав усі ознаки сатанинської тоталітарної секти - усе в імперії належало правлячій партії. Навіть життя людини їй не належало - "и как один умрём в борьбе за это!"  
 Щоб вижити, потрібно було пристосовуватись, лицемірити. Хто не міг, не хотів поклонитись комуністичним ідолам – тих перетворили на табірний пил. З часом антихристиянська влада згинула, але її носії залишились – вони спритно поміняли переконання, щоб дерибанити власність держави й далі впливати на свідомість людей через підконтрольні ЗМІ. В результаті не змінилася суть – раніше над нами були комуністичні авантюристи, сьогодні - олігархи. В суспільстві продовжується криза але сатанинська влада на кардинальні кроки не йде – можновладці розуміють: справжні реформи виявлять їхні злочини, позбавлять контролю над власністю держави та ЗМІ. Щоб вийти із затяжної кризи потрібно поступити так:  
 1) Розігнати гумовими кийками Верховну Зраду – оте збіговисько перефарбованих комуністів, колишніх працівників радянських спецслужб, злодіїв, брехунів, лежнів.  
 2) Провести люстрацію – усунути від влади колишніх компартійців та агентів НКВС-КДБ. Переглянути їхні пенсії та пільги. Винних у репресіях притягнути до кримінальної відповідальності. Якщо цього не зробити,  зруйнується нація!  
 3) Визнати вояків ОУН-УПА борцями за Незалежність України й надати статус учасників бойових дій.  
 4) Професійна армія – на службу, як на роботу.  
 5) НАТО – гарант неповторення нашестя різноманітних непрошених "визволителів".  
 6) Оскільки судочинство корумповане, ввести суд присяжних, переглянути справи засуджених.  
 7) Офіційне працевлаштування – закон для кожного роботодавця.  
 8) Створення в кожному робітничому колективі профспілкової організації.  
 9) Страхова медицина.  
 10) Перейти на європейські стандарти – радикально зменшити ціну розмитнення потриманих авто.
 11)Усунення бюрократизму – замість звичного "Принесіть довідку" говорити "Заповніть анкету. Ми самі при потребі перевіримо".  
 Кожна людина народжується вільною і є неповторною особистістю. Людина є найбільшою цінністю а не міфічне комуністичне "народ", "пролетаріат" та сьогоднішнє "електорат".  
 Пропоную повернення до християнських цінностей та реформи на зразок повоєнної Німеччини.
   
 Розумні люди після виступу популярно розжують сміливцю  його шанси:
 1) Силовий розгін Зради - карний злочин.  
 2) Люстрацію не підтримає 25% виборців – самі злочинці , їхні діти та родичі.
 3) Визнання ОУН-УПА не підтримає Схід та Південь України – втрата 40% голосів.
 4) На професійну, висооплачувану армію немає в бюджеті фінансів отож це міф!
 5) НАТО не підтримає Схід, Південь, Крим. Втрата 40% голосів.
 6) Суд присяжних - міф. Судді та прокурори звикли жити за рахунок хабарів отож буде неабиякий спротив. Втрата 10% голосів.
 7) Податкі зараз надто високі отож підприємцям не вигідне працевлаштування по трудовій. Втрата голосів підприємців.
 8) Профспілки – люди відвикли від цього слова та і підприємці не захочуть бути підконтрольними. Втрата голосів підприємців.
 9) Страхова медицина не вигідна медикам – вони звикли брати від пацієнтів "живі" гроші. Втрата голосів медиків.
 10) Бюджет не витримає втрати грошей від розмитнення потриманих авто. Здешевлення розмитненя – руйнування бюджету.
 11) Бюрократизм – наша звичка. Люди звикли "Без бумажки ти букашка а с бумажкой – Человек"
 Це означає: ніхто не погодиться бути "букашкою", отож це теж втрата голосів.  
 Розумні люди довго й популярно будуть пояснювати сміливцю безглуздість його програми. Загалом, - скажуть, - ця програма є програшом, втратою вкладених грошей та часу.
 Скажуть, що не варто наживати ворогів в Україні та в силових структурах Росії. Розлютиш керівництво Росії – настане "Принуждение к миру!" Наведуть приклад Вячеслава Чорновола, котрого народ не вибрав і пізніше рідна влада "прибрала"… З огляду на сказане безглуздо виртачати гроші та час й ризикуватити життям.  
 Пояснять як діяти, щоб стати Президентом: потрібно бути популістом - в кожному регіоні говорити те, що люди хочуть почути, обіцяти те, що елехторат хоче, щоб йому пообіцяли. Це означає: на Заході говорити про визнання ОУН-УПА, на Півдні – протилежне. На Заході говорити про вступ в НАТО, на Півдні та Криму – говорити про особливий шлях України… Говорити про дружбу із урядом Росії бо бо без них ніяк… Говорити, говорити, говорити натхненно й розпливчато. Не ображати підприємців, агентів колишніх МГБ-КДБ, обіцяти підвищення зарплат, пенсій, покращення медичного обслуговування тощо. А переміг – забудь усе й живи в своє задоволення. Пізніше тако: нацарював й утік…

Давно мріяв придбати нове авто. Якось зайшов в "Будинок одягу", що в центрі міста. Мою увагу привернув блискучий "китаєць" QQ та реклама на ньому. Підійшов ближче. Вродлива представниця AICE-Україна (Автоплан) змалювала привабливі умови придбання авто: "Вартість авто розбиваємо з нарахуванням 4,2% річних на 7 років тобто на 84 внески. Працюємо в групах – учасники розігрують черговість отримання в лотерею. Вам надходять квитанції, ви їх оплачуєте й чекаєте авто. Хочете модель ВАЗ? Без проблем. До нового року сядете за кермо. Для укладання угоди потрібен паспорт, індифікаційний код та перший внесок 1236 гр (3% вартості авто) У нас акція – мило щебетала дівчина, – якщо ви укладете договір до 22 серпня то отримаєте 250 літрів пального в подарунок. І ще одне: якщо вам виповнилося 55 років то ваш щомісячний внесок автоматично зменшується на 30 гривень".
 
 Я зацікавлено: – А якщо я наперед заплачу 10000 гривень?
 
 - О, це міняє справу! Тоді відсоток за кредит буде 2,1% і авто отримаєте в кінці вересня!"
 
 Так це ж чудово! Ось до чого прогрес дійшов – Америка!
 
 Дома поділився враженнями із домашніми. Невістка радісно: "Та дівчина-менеджер є моєю подругою. Її Наташею звати".
 
 -Раз так, то не одурить, – зробив висновок я.
 
 Наступного дня я козирнув тим, що вони із моєю невісткою є подругами – надіявся, що Наталія у випадку сумнівності  
 договору не допустить ошукання свекра її подруги. Та на мої слова лише ніяково посміхнулася й я заплатив перший внесок та підписав угоду. Я не взяв окуляри – підписую документи ще без них. Дома сів за стіл уважно вивчати підписану угоду і мало зі стільця не впав – натуральний розвод лохів на гроші! Писанини море і все настільки туманно, розпливчасто, що зрозуміти щось без пляшки неможливо. Зрозумів одне: дуже хитромудрі юристи складали оригінал договору – не підкопається навіть Генеральний прокурор! Розвели мене (а втім і усіх нас) як дебільного лоха! Та попри все була одна рятівна ниточка: на протязі 7 днів я можу повернути вкладені гроші.
 
 Наступного ранку зайшов у Будинок одягу. Біля QQ компаньйонка Наталії розмальовувала парі пенсіонерів райдужні перспективи отримання авто через їхню фірму, садовила у салон, відкривала багажник, капот. Наталія здалеку мене помітила й змовницьки: "У вас питання?"
 
 Я: – У мене проблеми.
 
 Наталія: – Через 20 хвилин.
 
 Чекати довелося більше: тільки-но одні кандидати на роль лохів відійшли як їх місце зайняли інші. Нарешті я сів на стілець й став пояснювати: "Дома я надягнув окуляри й уважно прочитав умови складеного нами договору. На протязі 7 днів я маю право розірвати договір й отримати гроші назад". Менеджер до мене вже зовсім іншим тоном: "Ви не уважно читали. Одягніть окуляри ще раз й прочитаєте, що ми лише укладаємо угоди а розривають їх у нашому представництві, котре знаходиться у Києві. До побачення!"
 
 Я в міліцію а мені там: "Ми не займаємось цивільно-правовими суперечками". Я в товариство захисту споживачів. Там мені: "Там в коридорі зразок розірвання угоди. Пишіть й відправляйте у Київ". Написав я заяву про розірвання угоди й відправив рекомендованим листом у Київ. Як ви вже здогадалися, повернення внеску й досі чекаю. Я лох в державі лохів! А як інакше назвати?
 
 По якому принципу діє Автоплан та йому подібні? Наведу приклад. Зібралося 5 друзів й в ході розмови виявилося: кожен із них мріє про авто, котре коштує 50000 але має лише 10000. Це означає: кожному доведеться збирати гроші ще 4 роки. Аж тут один дає ідею: "Давайте створимо спілку. Домовимось щороку вносити в касу 10 тисяч й кидати жереб. Щасливчику купимо авто вже сьогодні! Хтось отримає авто наступного року а невдаха – через 4 роки". Тут усе просто, прозоро і без відсотків.
 
 Що таке "Автоклуб", "Автоплан", "Жилищный альянс", Жилищная перспектива" та інші їм подібні? Це по суті та ж система тільки там усе діється під ковдрою та нараховуються чималі відсотки. Ні, авто ви колись справді отримаєте. Отримаєте через 5 – 7 років, сплативши в півтора рази більше його ціни і вимотавши свої нерви. І усе вірно – читайте угоду. Це ще якщо піраміда не розвалиться як та "Еліта-центр"...
 
 В рекламі проголошено "За 10 років існування AICE авто отримали 29800 громадян". Це правда чи ні? І правда, і ні! Правдою було б таке: "За 10 років існування AICE авто отримали 29800 громадян. Зі скандалом".
 
 Фінансові піраміди на зразок "Еліта-центр" процвітають в Україні на грунті абсолютної анархії та уседозволеності. У нас правий той у кого знайомства у "верхах" (криша) або великі гроші. Ви, як підприємець часто мусите укладати бізнесові угоди із діловими партнерами. Реалії сьогоднішнього історичного моменту такі: ви згідно угоді проплатите гроші а товару можете не отримати, відправити товар а грошей не отримати. Ваш кривдник дасть адвокату, прокуророві, судді 20% від свого боргу й ті справу "замнуть". Ось і вся "демократія".
 
 Вашу дитину збив "мажор" й утік? Що буде далі якщо й свідки є? Наступного дня адвокат винного запропонує вам за покійницю 10000$ відступного. Якщо ви відмовитесь, той заплатить свідкам та суддям. От і уся демократія. Подібних прикладів безліч. Дожилися...
 Виснокок: Влади в Україні немає. Ніякої! Суцільна анархія та безпредєл! Хто має гроші для хабарів - той і пан!
 P.S. Заяву на розірвання угоди я відправив на протязі 7 днів. Гроші на мій рахунок й досі не надійшли. Поїду в Київ добиватись правди. Продолжение, як то кажуть, следует...  
 Добюсь чи ні? Робіть ваші ставки, панове...

Нещодавно я запостив таке. Так ніхто по темі нічого не заперечив. Був стьоб та насмішки...
 Пані та панове, співвітчизники! Ми у переважній більшості є вихованцями так званої "влади рад робітничих та селянських депутатів", котра, насправді, ніколи не була владою народу. Від імені народу нами керували властолюбні авантюристи. Комуністичний режим претендував на світове панування: "Весь мир насилья мы разрушим до основанья…", (серп із молотом на фоні червоного земного шару), й мав усі ознаки сатанинської тоталітарної секти - усе в імперії належало правлячій партії. Навіть життя людини їй не належало - "и как один умрём в борьбе за это!"  
 Щоб вижити, потрібно було пристосовуватись, лицемірити. Хто не міг, не хотів поклонитись комуністичним ідолам – тих перетворили на табірний пил. З часом антихристиянська влада згинула, але її носії залишились – вони спритно поміняли переконання, щоб розподіляти (дерибанити) власність держави й далі впливати на свідомість людей через підконтрольні ЗМІ. В результаті не змінилася суть – раніше над нами були комуністичні авантюристи, сьогодні - олігархи. В суспільстві продовжується криза але сатанинська влада на кардинальні кроки не йде – можновладці розуміють: справжні реформи виявлять їхні злочини, позбавлять контролю над власністю держави та ЗМІ. Щоб вийти із затяжної кризи потрібно поступити так:  
 1) Розігнати (гумовими кийками) Верховну Зраду – оте збіговисько перефарбованих комуністів, колишніх працівників радянських спецслужб, злодіїв, брехунів, лежнів.  
 2) Провести люстрацію – усунути від влади колишніх компартійців та агентів НКВС-КДБ. Переглянути їхні пенсії та пільги. Винних у репресіях притягнути до кримінальної відповідальності. Досить приглушувати гниття антибіотиками, пора видалити збудників загноєння, інакше зруйнується нація!  
 3) Визнати вояків ОУН-УПА борцями за Незалежність України й надати статус учасників бойових дій.  
 4) Професійна армія – на службу, як на роботу.  
 5) НАТО – гарант неповторення нашестя різноманітних непрошених "визволителів".  
 6) Оскільки судочинство корумповане, ввести суд присяжних, переглянути справи засуджених.  
 7) Офіційне працевлаштування – закон для кожного роботодавця.  
 8) Створення в кожному робітничому колективі профспілкової організації.  
 9) Страхова медицина.  
 10) Усунення бюрократизму – замість звичного "Принесіть довідку" говорити "Заповніть анкету. Ми самі при потребі перевіримо".  
 Без короткочасної диктатури нам із хаосу не вийти! Пропоную дорогу, котра веде до Храму й себе на роль українського Мойсея. Як Мойсей розтрощив та спалив зробленого народом золотого ідола, так і я знищу панівну сатанинську ідеологію. Девізом духовного та економічного відродження нації має стати: "Бог і Україна!"  
 Кожна людина народжується вільною і є неповторною особистістю. Людина є найбільшою цінністю а не міфічне комуністичне "народ", "пролетаріат" та сьогоднішнє "електорат".  
 Пропоную повернення до християнських цінностей та реформи на зразок повоєнної Німеччини.  
 Фото та автобіографія на www.prisoner.com.ua  
 І… результатом був суцільний стьоб.  
 А ви, шановні, спробуйте заперечити. Скажіть, що радянська влада справді була владою народу й то сам народ прирік себе на голод, розруху, сам штурмував відділи держбезпеки, щоб ті заарештували й відправили у Сибір, на Соловки, тощо.  
 1)   Скажіто, що Верйовна Зрада – то збори наймудріших і завдяки їм Україна процвітає.  
 2)   Люстраціцї не потрібно – потрібно перевертням призначити ще більші пільги та пенсії.
 3)   Не визнавати ОУН-УПА, робити вигляд, що українці завжди були неспроможним на спротив бидлом.
 4)   Навіщо професійна армія – хай служать ті, хто "відкупитись", "закосити" не зумів…
 5)   Не потрібно НАТО – дайош Варшавський договір!
 6)   Не потрібно реформувати судочинство – потрібно опублікувати прейскурант послуг можновладців.
 7)   Навіщо влаштовуватись офіційно, марати трудову книгу? Нам й так добре.
 8)   Навіщо нам профспілки? Утискує, недоплачує роботодавець – плюнув й до іншого пішов…
 9)   Навіщо щоб за лікування платила страхова компанія – хай кожен сам за себе платить…
 10)   Навіщо усувати звичний бюрократизм? Без нього буде скучно...

Цікаву книжечку скачав...
 ЗАКОНЫ ВЛАСТИ (АНАЛДРА)
 
 1-й закон: Интересы власти превыше всего.
 2-й закон: Власть всегда преступна.
 3-й закон: Власть стремится расширить пределы власти.
 4-й закон: Суть власти – владеть.
 5-й закон: Смена власти не меняет её сути.
 
 1. ИНТЕРЕСЫ ВЛАСТИ ПРЕВЫШЕ ВСЕГО  
 
 В подтверждение тому можно привести бесчисленное множество примеров. Жажда власти сильнее даже кровных уз. Природа власти проявляется сильнее природы плоти. Королева-мать дает яд своему сыну, чтобы второй ее сын царствовал безраздельно, чтобы укрепить его власть. Брат убивает брата. Сын убивает отца, чтобы захватить престол. Так поступил и Александр Македонский и многие другие. История престола Российской империи тоже знает подобные случаи. Но подобные примеры можно отнести к импровизации отдельных личностей и осуждать их за это. Но вот в Османской империи была продемонстрирована вершина изобретательности власти для защиты ее от таких обвинений. Они узаконили убийства братьев султана при вступлении его на престол. Закон Фаттиха предусматривал не только обязательное мгновенное уничтожение всех братьев новоиспеченного султана, но и предусматривал детали механизма его реализации вплоть до способа и инструмента его исполнения – удушения черным шелковым шнурком. Тут уж никого не обвинишь и не осудишь – все сделано по закону государства! Закон есть закон.
 
 Интересы власти превыше всего! Множество исторических примеров подтверждает этот закон. Борьба за власть и любые серьезные угрозы интересам власти всегда сопровождаются кровью и поражающей жестокостью. И не только в борьбе за царский трон, но и против него. Друзья-соратники, возглавлявшие Французскую революцию, погибли все под ножом гильотины. Вожди Октябрьской революции были унижены и обесчещены жестокими пытками, а потом расстреляны. Цвет крови стал символом революций. Известное загадочное высказывание о том, что революции пожирают своих сыновей, тоже объясняется просто интересами власти. Уж если родственники, друзья, боевые товарищи, просто массы людей уничтожаются ради интересов власти, то есть ли что-нибудь выше их?
 
 Может быть, есть что-то святое и неприкосновенное для власти? Нет, и святыни уничтожаются, когда это в интересах власти. Даже сама религия, ее храмы и священнослужители во главе с Патриархом всея Руси Тихоном уничтожались вождями Октябрьской революции. Светлана Аллилуева в своей книге «Двадцать писем к другу», рассказывая об отношении Сталина к его матери, жене и детям приходит к выводу: «Он был плохим сыном, плохим мужем и плохим отцом». Интересы власти превыше всего!
 
  ВЛАСТЬ ВСЕГДА ПРЕСТУПНА  
 
 Да, иначе она просто не может существовать. Даже битва за лидерство в табуне по человеческим законам могла бы быть наказуема по четырем статьям уголовного кодекса за причинение боли, хулиганство, нанесение телесных повреждений, насильственное свержение власти...
 ........

"Время - начинаю про
                                      Ленина рассказ". (Маяковский)
 
 Еще до захвата власти будущий глава советского правительства проигрывал в
 голове такой сценарий:
   "Пролетарскому, государству надо принудительно вселить крайне нуждающуюся
 семью в квартиру богатого человека. Наш отряд рабочей милиции состоит,
 допустим, из 15 человек: два матроса, два солдата, два сознательных
 рабочих, из которых пусть только один является членом нашей партии или
 сочувствующий ей, затем интеллигент и 8 человек из трудящейся бедноты,
 непременно не менее 5 женщин, прислуги, чернорабочих и т, п. Отряд является
 в квартиру богатого, осматривает ее, находят 5 комнат на двоих мужчин и две
 женщины - "Вы потеснитесь, граждане, в двух комнатах на эту зиму, а две
 комнаты приготовьте для поселения в них двух семей из подвала. На время
 пока мы при помощи инженеров (вы, кажется, инженер?) не построим хороших
 квартир для всех, обязательно потеснитесь. Гражданин студент, который
 находится в нашем отряде, напишет сейчас в двух экземплярах текст
 государственного приказа, а вы будьте любезны выдать нам расписку, что
 обязуетесь в точности выполнить его".
   Такая вот была голубая мечта, которая в реальной действительности
 обернулась злым кошмаром и тихим ужасом. Он длится свыше семидесяти, лет в
 старых домах Москвы, куда после Октября заявились без приглашения
 непрошеные гости - отряды из "сознательных рабочих и солдат".
   Да, в многокомнатных квартирах, предназначенных на одну семью, с одной
 кухней, одной ванной и одним туалетом, поселили по указанию вождя в каждой
 комнате по семье. Да только не временно, "на эту зиму". Что из всего вышло,
 описали Михаил Булгаков, Михаил Зощенко, многие другие литераторы,
 оставившие нам картины послереволюционного быта. Коммунальные квартиры
 отравляют жизнь многим людям поныне. Конца этому ленинскому почину пока не
 видно. Граждане инженеры так и не построили почти за век достаточно жилья
 для граждан рабочих, потому что многие из них занялись строительством
 объектов совсем иного свойству, "закрытых" городов, о которых мы узнаем
 сегодня, ракетодромов, баз и так далее. А своих средств у граждан, чтобы
 заиметь достойное жилье, не было. Между прочим, квалифицированные рабочие в
 дореволюционных столицах могли арендовать вполне буржуазные квартиры,
 обставив их мебелью.
   Странно, но от внимания историков, не раз переиздававших и дополнявших
 справочник "Ленин в Москве", ускользнул еще один случай посещения вождем
 Москвы, в дни революции 1905 г., причем засвидетельствованн ый не
 кем-нибудь, а Крупской. Это посещение Москвы она относит к осени 1905 года,
 Тогда пришлось также срочно покидать город, еще не познавший ужаса
 "вооруженного восстания", причем не без маскарада, к которому тяготел
 Ильич.

У Путіна запитали: "Чи багато у Вас ворогів?"
 Той відповів: "Ворогів маю мало тому що багато маю полонію!".

На просторах Родины чудесной,
 
 Закаляясь в битвах и труде,
 
 Мы сложили радостную песню
 
 О великом друге и вожде.
 
 Сталин – наша слава боевая.
 
 Сталин – наша юность и полет.
 
 С песнею, борясь и побеждая,
 
 Наш народ за Сталиным идет!

Дата означає час написання поетом вірша. Я запостив вірш із філософським прицілом: Століття минуло а що в нашій свідомості змінилося?  
 Знову арешти інтелігенції, вогнища із "шкідливих" книжок і т.п.?

Везли їх, зранених в борні з солдатами,  
 Везли їх, стомлених в тюрмі за ґратами,  
 Везли, щоб там, в краях холодних,  
 Згноїти велетнів народних,  
 Крилаті іскри потушить  
 І знов дурити і душить.
 В сльозах затриманих, з палкими муками,  
 Вони прощалися з полями, з луками,  
 Навік прощались з краєм рідним,  
 З своїм сліпцем — народом бідним,  
 Неслись в чужинну сторону  
 І мов лягали у труну.
 І ось вони на мить одну спинилися  
 І на селян крізь грати задивилися,  
 А ті стояли, як каміння,—  
 І хтось, лузаючи насіння,  
 Дививсь на вікна і сміявсь:
 «А що, голубчику, попавсь».
 1907 р.

Без сумніву, кожен із нас симпатизує тим чи іншим історичним особам. Як би кожен із них, якщо б воскрес, поступив у нас сьогодні? Га?

Із історії: більшовики захопили владу а жителі Петербурга поїхали на дачі - щоб в тишині перечекати цю кумедію. Думали Ленін та К не протримається й двох тижнів...

Дик, то ачепятка  Дискусій, ясна річ...

Не кроків а років... Варто призначити Ківалова головою лічильної комісії і перемога в кишені

Тайное «оружие». Его следует готовить загодя, тщательно обучить многому, в первую очередь подготовить работников спецслужб и пропагандистов-диверсантов, «подкованных» идеологией. Это сложная задача. Уметь сорвать выступление неугодного оратора из враждебного лагеря, высмеять его разумные доводы, перетянуть на свою сторону аудиторию, заразить ее неистовым энтузиазмом – вот настоящее искусство профессионального агитатора.
 
 А. И. Деникин, сам умевший говорить и оставивший значительное мемуарное наследство, описывает случай встречи с таким профессионалом. «Какая беспросветная тьма! Слово рассудка ударялось как о каменную стену. Когда начинал говорить какой-либо офицер, учитель или кто-нибудь из «буржуев», к их словам заранее относились с враждебным недоверием». Но вот появляется оратор полуинтеллигент в солдатской шинели и сразу располагает к себе слушателей тем, что говорит о возврате из казны крестьянам и рабочим их убытков за сто прошлых лет из буржуйских состояний и банков. «Товарищ Ленин к этому уже приступил. И каждому слову его верили, даже тому, что «на Аральском море водится птица, которая несет яйца в добрый арбуз, и оттого там никогда голода не бывает, потому что одного яйца довольно на большую крестьянскую семью». Он как будто воспроизводил «на революционный манер» проповедь в сельской церкви:
 
 - Братие! Оставим все наши споры и раздоры. Сольемся воедино. Возьмем топоры да вилы и, осеня себя крестным знамением, пойдем вспарывать животы буржуям. Аминь.
 
 Толпа гоготала. Оратор ухмылялся – работа была тонкая, захватывавшая наиболее чувствительные места народной психики».
 Этому их учили: надевать солдатскую шинель, что говорить, а главное – как. В Европе еще в конце ХIХ века работали организации русских «революционеров», которые проводили периодически съезды и конференции, на которых шел отбор и специализация кадров, отрабатывались стратегические и тактические вопросы захвата власти в России.

Новочеркасские события 1962 года являются примером того, как можно не только подавить волнения людей в одном своем городе, но и сделать так, что население страны и весь мир об этом ничего не будет знать многие годы. Показательна в этом случае и неадекватность наказания и «провинности».
 
 Случилось так, что введенное правительством повышение цен на мясо и масло совпало с очередным урезанием расценок работ на ряде предприятий города. Возмущенные рабочие выразили свой протест нежеланием выходить на работу. Стихийные митинги всколыхнули общественное самосознание, и люди решились потребовать отмены мер, понизивших их и так убогий уровень жизни. Первыми пострадали портреты Хрущева, подвергнутые сожжению. Организаторы призывали рабочих к сознательной сдержанности, опасаясь провокаций и понимая, что наказания могут последовать. Но в ряде магазинов витрины были кем-то разбиты и хищения имели место. Как утверждал потом первый заместитель командующего Северо-Кавказским военным округом генерал-лейтенант М. К. Шапошников, пытавшийся предотвратить кровопролитие, его бойцы были в форме, а люди КГБ и МВД были переодеты в грязные комбинезоны.
 
 Над городом беспрерывно летали военные вертолеты, снимая телеобъективами все происходящее. Народ пришел на площадь к опустевшему горкому партии с красными знаменами и транспарантами. Танки и стрелковое оружие были применены под предлогом пресечения «погромов магазинов и мародерства» с решительностью, достойной боевой операции с противником. Трупы убитых протестующих были достаточным аргументом для прекращения «беспорядков» и возобновления работы. Жертвы – 24 человека, в том числе один школьник, были собраны военными и похоронены в братской могиле без информации родственников и допуска их к телам погибших. Все раненые – 30 человек – были арестованы и осуждены. Эти цифры от генерала Шапошникова, считающего, что жертв было бы тысячи, если бы он выполнил приказ командующего войсками генерала Плиева на танковую атаку и не изъял боекомплект у стрелков и танкистов в районе Тепловозостроительн ого завода.
 
 Никому из родных сведения о пропавших родственниках не предоставлялись, похоронить своих близких никому не разрешили. Могила охранялась войсками до разложения трупов. С начала событий Новочеркасск был надолго закрыт для въезда и выезда всех его жителей без исключения. Все виды внешних транспортных сообщений были ликвидированы. Почтовая, телефонная и телеграфная связь тоже были прерваны на неопределенный период. Город как будто исчез с карты страны, перемещение грузов в город и из него было организовано под контролем военных без гражданских сопровождающих или с доверенными лицами. С возобновлением работы по предприятиям стали ходить работники госбезопасности и, показывая директору, секретарю парткома и предместкома увеличенные фотографии, снятые с вертолета, установили личности каждого «участника» событий. Затем был закрытый процесс, на котором все, кто был просто в центре событий или, не дай бог, выступал или держал транспарант получили по 25 лет строгого режима. Семь человек были приговорены к высшей мере наказания и были расстреляны, в том числе одна женщина. Дальше было немое оцепенение. Ужас, витавший над городом десятилетия после того, исключал возможность рецидива.

Він головою лічильної комісії призначить Ківалова й скаже: "Ківалов (x) (x) як слід голоси виборців". (Коми самі розставте) І, нагороджений медалями та відзнаками,  пам'ятаючий добро спец фальсифікацій успішно виконає поставлену задачу…
 А виборці вже вкотре витруть плювок із обличчя й покірно підуть, або не підуть на вибори. Тут голосу, не голосуй а результат відомий…

Я нещодавно, ради розваги, запостивтаке:  
 Пані та панове, співвітчизники! Ми у переважній більшості є вихованцями так званої "влади рад робітничих та селянських депутатів", котра, насправді, ніколи не була владою народу. Від імені народу нами керували властолюбні авантюристи. Комуністичний режим претендував на світове панування: "Весь мир насилья мы разрушим до основанья…", (серп із молотом на фоні червоного земного шару), й мав усі ознаки сатанинської тоталітарної секти - усе в імперії належало правлячій партії. Навіть життя людини їй не належало - "и как один умрём в борьбе за это!"  
 Щоб вижити, потрібно було пристосовуватись, лицемірити. Хто не міг, не хотів поклонитись комуністичним ідолам – тих перетворили на табірний пил. З часом антихристиянська влада згинула, але її носії залишились – вони спритно поміняли переконання, щоб розподіляти (дерибанити) власність держави й далі впливати на свідомість людей через підконтрольні ЗМІ. В результаті не змінилася суть – раніше над нами були комуністичні авантюристи, сьогодні - олігархи. В суспільстві продовжується криза але сатанинська влада на кардинальні кроки не йде – можновладці розуміють: справжні реформи виявлять їхні злочини, позбавлять контролю над власністю держави та ЗМІ. Щоб вийти із затяжної кризи потрібно поступити так:  
 1) Розігнати (гумовими кийками) Верховну Зраду – оте збіговисько перефарбованих комуністів, колишніх працівників радянських спецслужб, злодіїв, брехунів, лежнів.  
 2) Провести люстрацію – усунути від влади колишніх компартійців та агентів НКВС-КДБ. Переглянути їхні пенсії та пільги. Винних у репресіях притягнути до кримінальної відповідальності. Досить приглушувати гниття антибіотиками, пора видалити збудників загноєння, інакше зруйнується нація!  
 3) Визнати вояків ОУН-УПА борцями за Незалежність України й надати статус учасників бойових дій.  
 4) Професійна армія – на службу, як на роботу.  
 5) НАТО – гарант неповторення нашестя різноманітних непрошених "визволителів".  
 6) Оскільки судочинство корумповане, ввести суд присяжних, переглянути справи засуджених.  
 7) Офіційне працевлаштування – закон для кожного роботодавця.  
 8) Створення в кожному робітничому колективі профспілкової організації.  
 9) Страхова медицина.  
 10) Усунення бюрократизму – замість звичного "Принесіть довідку" говорити "Заповніть анкету. Ми самі при потребі перевіримо".  
 Без короткочасної диктатури нам із хаосу не вийти! Пропоную дорогу, котра веде до Храму й себе на роль українського Мойсея. Як Мойсей розтрощив та спалив зробленого народом золотого ідола, так і я знищу панівну сатанинську ідеологію. Девізом духовного та економічного відродження нації має стати: "Бог і Україна!"  
 Кожна людина народжується вільною і є неповторною особистістю. Людина є найбільшою цінністю а не міфічне комуністичне "народ", "пролетаріат" та сьогоднішнє "електорат".  
 Пропоную повернення до християнських цінностей та реформи на зразок повоєнної Німеччини.  
 
 В результаті ніхто кращого не запропонував а тільки насміхались...
  І

До речі "Путчистів" як покарали? Сидів хтось за гратами? Га?

А я із вуст виступаючих не чув жодної своєї думки...  Висновок: крім ФУПівців ФУП ніхто не читає...

Хвилинка поезії:
 Олександр Олесь
 (Олександр Кандиба)
 1878–1944
 
 Везли їх, зранених в борні з солдатами,  
 Везли їх, стомлених в тюрмі за ґратами,  
 Везли, щоб там, в краях холодних,  
 Згноїти велетнів народних,  
 Крилаті іскри потушить  
 І знов дурити і душить.
 В сльозах затриманих, з палкими муками,  
 Вони прощалися з полями, з луками,  
 Навік прощались з краєм рідним,  
 З своїм сліпцем — народом бідним,  
 Неслись в чужинну сторону  
 І мов лягали у труну.
 І ось вони на мить одну спинилися  
 І на селян крізь грати задивилися,  
 А ті стояли, як каміння,—  
 І хтось, лузаючи насіння,  
 Дививсь на вікна і сміявсь:
 «А що, голубчику, попавсь».
 1907 р.
 * * *
 Яка краса: відродження країни!
 Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
 Мовчали десь святі під попелом руїни,  
 І журно дзвін старий по мертвому гудів.
 Коли відкільсь взялася міць шалена,  
 Як буря, все живе схопила, пройняла,—  
 І ось,— дивись, в руках замаяли знамена,  
 І гімн побід співа невільна сторона.
 Так спить орел,— і враз, розкривши очі,  
 Угледе світ, красу і простір голубий,  
 І легко з скель спорхне, і в небі заклекоче  
 Про вільний льот орлів, про ранок золотий.
 Так море іноді всю ніч дрімає,
 І нагло хвилями, як крилами, заб'є,  
 І дивним жемчугом, і барвами заграє,  
 І очі всесвіту до себе прикує.
 Летить воно, хвилюється і ллється,
 В обіймах сонячних і сяє, і тремтить,
 І щастям все життя йому в той мент здається,
 І все в путі йому і годе, і щастить.
 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  
 І де взялись ці хвилі сніжно-білі,  
 Хто дивно так навчив їх грати і шуміть,  
 З яких ясних країн чайки ці налетіли,  
 Що вміють ніжно так і плакать, і жаліть?..
 Чайки, чайки! Тоді не треба плачу,
 Коли іде борьба за волю, за життя,
 Коли на хмарах я вже дивний відблиск бачу
 І сонця жданого блискуче вороття.
 1908 р.
 * * *
 Прокляття, розпач і ганьба!  
 Усю пройшов я Україну,
 І сам не знаю, де спочину
 І де не стріну я раба.
 
 Зректись себе, забуть ім'я,  
 Всесвітнім соромом покритись  
 І, не соромлячись, дивитись,-
 Це дійсність, сон? - Не знаю я..
 
 О краю рабський, скільки сліз  
 Було в мені...! ласк, і втіхи...  
 Які чудовні трави-ліки  
 Для ран твоїх в собі я ніс ...
 
 Ти п'яний спав... А я горів,  
 Душа ставала крем'яною,
 І не слова тепер спокою,  
 А іскри креше з неї гнів.
 
 І їх, як зерна, кину я  
 В твоїх полях, степах і луках,
 І, може, ти в пекельних муках  
 Згадаєш згублене ім'я.
 
 1908 р.
 І ВИ ПОКИНУЛИ
 І ви покинули... і ви пішли...  
 І в найми душі віддали,  
 І клад, що вам діди сховали,  
 На скибку хліба проміняли...
 Цигани ви,
 Цигани ви!..
 А там, в землі, який там скарб лежав
  І скільки струн в собі ховав...  
 Які б то звуки розітнулись,  
 Коли б ви дивних струн торкнулись!..
 Не варті ви,
 Не варті ви...
 І часом чує ліс в тиші нічній,  
 Як десь на кобзі золотій  
 Струна застогне і порветься,  
 І стогін скаргою поллється...
 «О, де ж ви єсть?
 О, де ж ви єсть?..»
 1908 г
 
 * * *
 Колись здавався ти мені орлом підтятим  
 І в полі кинутим в агонії сконать...  
 Очима стежиш ти за ворогом проклятим,  
 Що хтів тебе ногою розтоптать.
 
 Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш...  
 Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі,  
 Одним крилом граків ти відбиваєш  
 І сам лежиш на зламанім крилі...
 
 Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним,  
 Що ліг в степу на камені спочить...  
 Ти важко спиш і марищ боєм щасним,  
 А ворог твій вже травами сичить...
 
 Тебе взяли... Кати твої ламають руки,  
 Зривають твій мушкет з могучого плеча»,  
 Дарма, дарма впиваєтесь, гадюки,—  
 Його рука не випусте меча.
 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  
 
 Народе мій! І ти — орел, вночі підтятий,
 І чом не лицар ти, захоплений в полон?!  
 О орле мій, мій велетню крилатий,  
 О лицар мій, покараний за сон!..
 
 Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш,  
 А крила веслами волочиш по землі?!  
 Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш,  
 А вітром жалібно голосиш на ріллі?!.
 
 І що орел, коли його орлина зграя  
 Не рве з землі в блакить ясного дня,  
 І що за лицар ти з усмішкою льокая,  
 Без гордих дум, без честі і ім'я?!
 
 1908 р.
 
 * * *
 В країні мертвій і безплодній,  
 В країні зради і пітьми,  
 Забутий богом і людьми,  
 Сумує жертвеник народний.
 
 Травою слід заріс до нього,  
 Віки вогонь вже не горить,
 І ладан вгору не курить,  
 І перед ним нема нікого.
 
 Де ж ви сей час страшний вмирання?  
 Чому молитись не йдете  
 І жертв богам не кладете,  
 І не шепочете благання?
 
 Чи в вас в пітьмі посліпли очі,
 І ви не бачите мети,
 Чи сил немає в вас іти,
 Чи жити з вас ніхто не хоче?
 
 Вам чути хід кінця страшного?
 Ось він іде, біжить, біжить...  
 Востаннє,— жертвеник дрижить-
 Впаде! Впаде! Скоріш до нього!
 
 1908 р.
 
 * * *
 Народ, як мертвий, спить без снів,  
 А я на лірі граю  
 І вас, нудьгуючих панів,  
 Піснями розважаю.
 
 Ганьба мені, ганьба мені!  
 Замовкніть, срібні струни,  
 Бо цілий край кона в багні,  
 І скрізь мерці і труни.
 
 Ні! Хочу ліру я розбить,  
 Узяти сурму мідну  
 І нею з гір мерців будить  
 І Україну бідну.
 
 Лишу я співи про красу,  
 Забуду власні жалі  
 І з гір високих понесу  
 Народові скрижалі.
 1908 р.  
 
 НАД ТРІЩИНОЮ
 Чого могла ти так боліти,  
 Від чого серце билось так,  
 Що розірвалися граніти  
 І залишивсь навіки знак.
 Куди потоки сліз лила ти,  
 Об що ти билаея грудьми?..  
 Чолом тобі, о земле-мати,  
 Уклін мій, страднице, прийми.
 1908 р. Крим. Гори.
 
 * * *
 Даремно все... і голос єсть, і кобзу маю,  
 Рука ж моя не хилиться до струн...  
 Про що тобі, мій краю, заспіваю,  
 Про що тобі заграю серед трун?..
 
 В які слова вложу свою журбу безкраю,  
 І як підкажуть їх могили і хрести?..  
 О мертвий мій, о мій цвинтарю-краю! —  
 Коли ж труну свою розіб'єш ти?..
 
 І як би голосно про тебе заспівав я,  
 Коли б єдиний рух рукою ти зробив...  
 Коли б прокляв віки свого безслав'я,  
 Зневажив би недолюдків, рабів.
 
 І ледве ти орлом в блакитне небо глянеш,  
 В моїх піснях заграє дзвін мечів...  
 І ледве ти ім'я своє згадаєш,—  
 В побідний гімн обернеться мій спів...
 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  
 Сиджу один... журюсь самотньо на руїні,  
 Співаю щось помалу і без слів...  
 Нудні мої пісні, як нудно на Вкраїні  
 Серед могил і зламаних хрестів...
 1908 р.

Якось клінт в перукарні став скандалити: - І голите тупою бритвою, і крем не такий, і пахне у вас не так...
 Перукар на те резонно: А Вам політика керівництва України подобається?  
 - Ні. - відповів той.
 - Тоді ж чому Ви, блін, із нас починаюте!?

Бедность - не порок а от нищета... (с)

Юрій - чоловік розумний: нюхом гроші чує, хоча і не єврей. Раз не пропав тут то там тим більше не пропаде...

витягуйте, куме, зі стріхи кулемета...  
 А таки доведеться... Правд, кулемета не маю але рецептів саморобної вибухівки скачав із Інету доволі. Навіть виготовив та випробував декотрі! Результат вражаючий! Питання на засипку: коли проголосять наступний Майдан? Без мене там буде скучно...

Колега є російськомовним, отож привожу  його слова на укр. мові: "Відкрив салон по продажу компютерів. Гроші капають, отож на безбідне життя вистачає. Щоб не спитись, підробляю по знайомій спеціальності – обслуговую системи сигналізації міста. Дочка вийшла заміж за італійця. Я ж за свої капітали купив  на о. Сицілія будинок й, щоб не пліснявів, здав в оренду отож  чималі кошти  на мій італійський рахунок капають. Дочка живе у розкішному будинку італійця, онук підростає, усе у них, а отож і у мене в шоколаді. Плювати я хотів на усі ваші "помаранчеві" та їм подібні революції!  Живу доки живеться…  А станеться яка заворуха – кину все, сяду в літак й переселюсь у власний будинок в Сицілії! А ви, хахли, без мене тут іпіться зі своїми Майданами, Ющами, Яніками та Юлями…
 Попили ми кави й розійшлися…
 А що було заперечити? Щасливий чоловік – факт!

Обзвонив хлопців. Кажуть - Мо найближчим часом заплатить... А так, кіпішнути а потім срок мотати? Ні, краще вже нехай пропадуть, ніж великі неприємності мати...  
 Отає то от. Ментальність раба. Мля...

Робота на будові Ігоря Володимировича.  Продовження поневірянь.  ( Уривок із мої документальної повісті, котра є на www.prisoner.com.ua )                                                                                            
 Посадив я городину й  повернувся в знайому бригаду. Спостерігав до болю знайомий наш спосіб господарювання. Зводимо котеджі а неподалік демонтажники відбійними молотками та домкратами розвалюють шестиповерховий цегляний каркас відомчої лікарні колишнього радіозаводу, вантажівки ті брили цегли вивозять на звалище. Процес іде дуже повільно. Чому? Одна бригада пропрацює місяць й, не отримавши обіцяної оплати, йде шукати кращу роботу. Слідом приходить інша й ситуація повторюється. Там третя приступає…
 Усі на будові працюють по словесній домовленості. А ви хочете у нас знайти роботу по трудовій? Хотіти, як то кажуть, не шкідливо…  
 Я би проблему вирішив дуже просто: дозволив бажаючим розбирати будову й забирати цеглу собі. І цегляний каркас розтанув би безкоштовно й людям би користь була…  
 Якось я поцікавився у начальства: "А мо дешевше буде викликати вибухотехніків?"
 У відповідь почув: " Нічого не вийде – навкруги житлові будинки".  
 А я те резонно: "А у Європі чомусь виходить…"
 На будові бригада вкладає асфальт. Як прийнято, спочатку бульдозер розгорнув територію для дороги, будівельники насипали піщану подушку. Аж тут виявилося: забули прокласти каналізаційні труби! Екскаватор розрив траншею, труби вклали й бульдозер зарівняв. Вдруге засипали пісок, накрили шаром щебінки, виставили та вбетонували бордюри. Асфальт очікувався наступного дня. Вночі пішов проливний дощ і розрита земля із виставленими бордюрами осіла. Довелось переробляти. Яка продуктивність праці і, що логічно, ціна житла може бути при подібній нашій дебільній організації праці?  
 У серпні нашу бригаду кинули на прорив – потрібно було терміново звести корпус трансформаторної підстанції. Працювали стаханівськими методами до темряви. Якось мене сусід на дорозі стрів й здивовано запитав: "Ти де сьогодні так набрався?"
 Я на те: " Не набрався а напрацювався. Гроші трудами праведними по-стаханівські заробляю…"
 Виходили й у вихідні й таки до 27 серпня каркас підстанції збудували.  
 В той час мені кум запропонував більший заробіток і я відпросився у бригади на декілька тижнів… Працювали ми не офіційно отож, ясна річ, заяву на відпустку за власний рахунок писати не довелось.  
 Минуло три тижні і я зателефонував бригадирові відносно зарплати - очікув отримати біля 3000гр. Почув таке: "Я працюю дома по господарству – не заплатив господар отож ми й не виходимо на роботу… Обіцяє розрахуватись найближчими днями. Чекаємо". Вчора телефонував знову. Відповідь знайома до сліз: "Чекаємо…"
 Може поскаржитись в прокуратуру? Так власник будівництва ж пиячить із тим прокурором, вони кенти, мафія! І чим я документально доведу, що там працював?  Ну що, блін, робити із таким народом? Знову виходити на Майдан але вже із обрізом? Із кого починати?  
 P.S. Половина українців сьогодні працюють "в тіні" отож не треба робити вигяд, що це одиноке явище...

Итальянский политический мыслитель Никколо Макиавелли (1469÷1527) в 1513 г. написал трактат «Государь», который, рассчитывая на покровительство, адресовал непосредственно одному из членов господствующего клана, как письмо, цитаты из которого не нуждаются ни в каких комментариях.
 «Его светлости Лоренцо де Медичи.
 Обыкновенно, желая снискать милость правителя, люди посылают ему в дар то, что имеют самое дорогое или чем надеются доставить ему наибольшее удовольствие, а именно: коней, оружие, парчу, драгоценные камни и прочие украшения, достойные величия государей. Я же, вознамерившись засвидетельствовать мою преданность Вашей светлости, не нашел среди того, чем владею, ничего более дорогого и более ценного, нежели мои познания в том, что касается деяний великих людей... Я заключил свои размышления в небольшом труде, который посылаю в дар Вашей светлости. И хотя я полагаю, что сочинение это недостойно предстать перед вами, однако же, верю, что по своей снисходительности вы удостоите принять его, зная, что не в моих силах преподнести вам дар больший, нежели средство в кратчайшее время постигнуть то, что сам я узнавал ценой многих опасностей и тревог. Я не заботился здесь ни о красоте слога, ни о пышности и звучности слов... ибо желал, чтобы мой труд либо остался в безвестности, либо получил признание единственно за необычность и важность предмета. ...Я желаю Вашей светлости достичь того величия, которое сулит вам судьба и ваши достоинства».
 Далее Макиавелли дает скудное описание видов государств, их колонизации, но подчеркивает главную свою цель: «Я не стану касаться республик... я перейду прямо к единовластному правлению и... разберу, какими способами государи могут управлять государствами и удерживать над ними власть».
 Среди баронов Франции всегда найдутся недовольные обиженные или завистники, с которыми можно вступить в сговор и использовать их верноподданных для облегчения победы. «Люди, веря, что новый правитель окажется лучше, охотно восстают против старого, но вскоре они на опыте убеждаются, что обманулись, ибо новый правитель всегда оказывается хуже старого. Что опять таки естественно и закономерно...» (!?).
 Следовательно, чтобы удержать в покорности такую страну недостаточно искоренить род государя, ибо останутся бароны, которым завоеватель обязан за помощь и которые могут повторить свое предательство уже по отношению к нему. Какой же вывод? «Заблуждается тот, кто думает, что новые благодеяния могут заставить великих мира сего позабыть о старых обидах». «Людей следует либо ласкать, либо изничтожать, ибо за малое зло человек может отомстить, а за большое – не может; из чего следует, что наносимую обиду человеку надо рассчитать так, чтобы не бояться мести». «Чтобы упрочить над ними власть, достаточно искоренить род прежнего государя...». «Колонии не требуют больших издержек, устройство и содержание их почти ничего не стоят государю...». «В подобных случаях завоевателю следует... проследить за тем, чтобы род прежнего государя был искоренен...».
 Не этот ли урок объясняет уничтожение нашего царя и дворянства со всеми потомками? Петроград, 16 марта 1918 года, Постановление Чрезвычайной комиссии:
 «Согласно постановлению чрезвычайной комиссии по борьбе с контрреволюцией и спекуляцией все члены бывшей династии Романовых, независимо от степени их родства с Николаем Романовым, имеющие от роду не менее 15-ти лет и проживающие в Петрограде или в ближайших к нему окрестностях, обязаны явиться в течение 16-17-18 марта между 11-тью и 5-тью часами дня в чрезвычайную комиссию по борьбе с контрреволюцией и спекуляцией (Гороховская, 2), по возможности с удостоверениями личности и двумя фотографическими карточками. Уклонившиеся от исполнения этого распоряжения будут арестованы и преданы суду за неисполнение распоряжения Советской власти».
 Ось істина:  «Люди, веря, что новый правитель окажется лучше, охотно восстают против старого, но вскоре они на опыте убеждаются, что обманулись, ибо новый правитель всегда оказывается хуже старого. Что опять таки естественно и закономерно...» (!?).

Тема актуальна а от відгуків мало? Що не так? Ау!

А я пропоную ще більш геніальну ідею: повії перед "контактом" повинні видавати клієнтам брошури про шкідливість блядства!  

А я пропоную ще більш геніальну ідею: повії перед "контактом" повинні видавати клієнтам брошури про шкідливість б...лядства!  

15-го февраля, 1917 г. Среда. (До зречення два тижні)  
 У меня сделался сильный насморк. В 10 час. принял ген.-ад. Безобразова. В 11 час. – к обедне. Завтракал и обедал Сашка Воронцов (деж.). Принимал и осматривал собрание рисунков и фотографий военной трофейной комиссии. Погулял. Погода была мягкая. Сегодня прибыл из Измайлова батальон Гвардейского экипажа и расположился в Александровке. В 6 ч. принял личного врача. Вечером занимался.
                                                                       16-го февраля. Четверг.
 С 10 час. принял: Ильина, Кочубея и Мосолова. В 11 поехали к часам. Завтракал и обедал Н. П. Саблин (деж.). Посидел у Ольги, Марии и Алексея [дети царя]. Погулял с Татьяной и Анастасией [дочери]. Было 5 мороза и тихо.  
                                                                      17-го февраля. Пятница.
 Утром принял Барка и затем М. Граббе [командир конвоя е. в., генерал-майор]. Ездили к обеим службам. День был солнечный и морозный. Погулял с Татьяной и Анастасией. В 4 принял Озерова. Завтракал и обедал Кутайсов (деж.). Вечером исповедывались.
                                                                        18-го февраля. Суббота.
 Солнечный и морозный день. В 9 час. поехали с Татьяной и Анастасией к обедне и причастились св. [святых] тайн. Затем о. [отец] Александр Васильев приехал к нам и приобщил Ольгу, Марию и Алексея. В 12 час. принял Беляева. Погулял один. В 4 ч. у меня был Рейн. Ездили ко всенощной. Обедал Свечин (деж.).
                                                           19-го февраля. Воскресенье.
 В 10 поехали к обедне с Татьяной, Анастасия тоже простужена. Завтракал и обедал Вилькицкий (деж.). Гулял один. До чая принял Балашова – члена Гос. Думы. В 6 ч. был кинематограф – видел конец «Таинственной руки».
 Вечером у Аликс [так ласково царь называл супругу] собрались: Лили Ден, Н. П., Мясоедов-Иванов, Родионов и Кублицкий.
                                                            20-го февраля. Понедельник.
 Встал поздно. Утром был Воейков [дворцовый комендант, генерал-майор]. После десятиминутной прогулки принял Григоровича и полк. Данильченко, командира запасного батальона Измайловского полка. Побыл наверху у болящих. Завтракал и обедал Сандро (деж.)  
                                                              22-го февраля. Среда.
 Читал, укладывался и принял: Мамонтова, Кульчицкого и Добровольского. Миша [брат царя, великий князь Михаил Александрович] завтракал. Простился со всем милым семейством и поехал с Аликс к Знамению, а затем на станцию. В 2 часа уехал на Ставку. День стоял солнечный, морозный. Читал, скучал и отдыхал; не выходил из-за кашля.
                                                               23-го февраля. Четверг.
 Проснулся в Смоленске. Было холодно, ясно и ветрено. Читал все свободное время французскую книгу о завоевании Галлии Юлием Цезарем. Приехал в Могилев в 3 ч. Был встречен ген. Алексеевым [нач. штаба Ставки верх. главнокомандующего] и штабом. Провел час времени с ним. Пусто показалось в доме без Алексея. [царевича]. Обедал со всеми иностранцами и нашими. Вечером писал и пил общий чай.
                                                           24-го февраля. Пятница.
 В 10 пошел к докладу, который кончился в 12 час. Погода была неприятная – метель. Погулял недолго в садике. Читал и писал. Вчера Ольга и Алексей заболели корью, а сегодня Татьяна последовала их примеру.
                                                          25-го февраля Суббота.
 Встал поздно. Доклад продолжался полтора часа. В 21 заехал в монастырь и приложился к иконе Божией матери. Сделал прогулку по шоссе на Оршу.
                                                           26-го февраля. Воскресенье.
 В 10 час. пошел к обедне. Доклад кончился вовремя. Завтракало много народа и все наличные иностранцы. Написал Аликс и поехал по Бобруйскому шоссе к часовне, где погулял. Погода была ясная и морозная. После чая читал и принял сен. Трегубова до обеда. Вечером поиграл в домино.
                                                        27-го февраля. Понедельник.
 В Петрограде начались беспорядки несколько дней тому назад; к прискорбию, в них стали принимать участие и войска. Отвратительное чувство быть так далеко и получать отрывочные нехорошие известия! Был недолго у доклада. Днем сделал прогулку по шоссе на Оршу. Погода стояла солнечная. После обеда решил ехать в Царское село [к семье], поскорее и в час ночи перебрался в поезд.
                                                      28-го февраля. Вторник.
 Лег спать поздно и спал до 10 час. Ушли из Могилева в 5 час. утра. Погода была морозная, солнечная. Днем проехали Вязьму, Ржев, а Лихославль в 9 час»  
                                                        1 марта (1917). Среда.
 Ночью повернули с М. Вишеры назад, так как Любань и Тосно оказались занятыми восставшими. Поехали на Валдай, Дно и Псков, где остановились на ночь. Видел Рузского. Он, Данилов и Саввич обедали... Стыд и позор! Доехать до Царского не удалось. А мысли и чувства все время там! Как бедной Аликс должно быть тягостно одной переживать все эти события! Помоги нам господь!  
                                                         2 марта. Четверг.
 Утром пришел Рузский и прочел свой длиннейший разговор по аппарату с Родзянко. По его словам, положение в Петрограде таково, что теперь министерство из Думы будто бессильно что-либо сделать, так как с ним борется социал-демократическая партия в лице рабочего комитета. Нужно мое отречение.  К 21 ч. пришли ответы от всех . Суть та, что во имя спасения России и удержания армии на фронте в спокойствии, нужно решиться на этот шаг. Я согласился. Из ставки прислали проект манифеста Вечером из Петрограда прибыли Гучков и Шульгин [члены Думы], с которыми я переговорил и передал им подписанный и переделанный манифест. В час ночи уехал из Пскова с тяжелым чувством пережитого.
 Кругом измена и трусость и обман!
   
                             Із щоденника Президента України В. А. Ющенка. (До втрати Незалежності та усунення із посади лічені дні)
 Посадив дерево, купив глечика. Випив горілки із Яніком, покатав на авто Ахметку, нагородив орденом Ківалова, обізвав Юлю зрадницею. Погода мерзенна. Навкруги зрада, боягузтво та обман.

Варто порозмовляти із нашими людьми та росіянами, щоб переконатись – усіх турбують буденні проблеми й ніхто не мріє йти кудись когось там визволяти, "примушувати до миру".  
 Чому ж стільки розмов про неминучість військового конфлікту із Росією? Тут справа у ментальності, образі мислення російських можновладців. Усі вони (0,01% населення Росії) є людьми владними, амбітними. Росія економічно сильна, добре озброєна і тому її лідерів поважають. В гонку озброєнь кинуті величезні кошти. Винаходяться та виготовляються новітні види озброєнь, реформується армія. І усі при ділі, усі задоволені – конструктори конструюють зброю, заводи виготовляють, армія випробовує, продажні ЗМІ вишукують ворогів й психологічно готують росіян до необхідності так званого "Принуджения к миру". Задіяні усі коліщата велетенського імперського механізму, усі при ділі – гроші проплачуються, робота робиться…  
 Які ж виклики підкидає час? Найближчий сусід – Україна вислизає із сфери впливу Росії й рветься в НАТО! В Кремлі прекрасно усвідомлюють катастрофічні наслідки в разі втрати України.  
 Історія вчить: світ дуже цинічний й підписані домовленості часто перекручуються.  
 Богдан Хмельницький підписав з Росією військовий союз а вийшло…  
 Гітлер в особі Ріббентропа підписав договір про співробітництво та ненапад а вийшло…  
 Кожен із молодят підписував у РАГСі угоду довічного кохання а через певний час..  
 З огляду на історичні паралелі, в Кремлі чудово розуміють: НАТО, наобіцявши українцям фантастичні перспективи, поступово перебере на себе величезні повноваження. Це щось на зразок того, як Вас шлюбний шахрай носить на руках, обіцяє золоті гори а після шлюбу Ви залишаєтесь без квартири, грошей та ще й із букетом венеричних хвороб…  
 Поступово Україна наповниться військами та технікою НАТО, Чорне море стане повністю контрольоване їхніми кораблями, а на кордоні із Росією НАТОвські вояки стануть російським показувати "фак"! В результаті російські стратегічна авіація, підводні човни та міжконтинентальні ядерні ракети втратять усякий смисл – вояки НАТО стануть впритул й Росія перетвориться на оточену недоброзичливцями непримітну державу в центрі Азії…  
 Без сумніву, перспектива втрати контролю над найближчим сусідом неабияк лякає керівництво Росії й втрати України Кремль жодним чином не допустить. Для цього іде неабияка психологічна обробка власного населення - підконтрольні владі ЗМІ зомбують росіян – очорнюють нашу дійсність, висміюють непродуману політику наших лідерів, переконують, що у нас щось на зразок фашизму! Водночас із тим йде фінансування української "п'ятої колони", щоб вкрай дестабілізувати суспільно-політичний стан у сусідній державі. Нічого нового в цьому немає. Напередодні Першої світової війни Німеччина щедро фінансувала партію Леніна, щоб керована ним партія (банда) із середини розвалила російську Імперію. І, як свідчить історія, німецькі марки були витрачені не дарма…
 На кого ж працює час?  
 Чим більше ми будемо рватись в НАТО, тим швидше настане так зване "Принуждение украинцев к миру". Іншими словами, останній термін такий: розв'язка настане в переддень вступу України в НАТО.  
 Жорстокі реалії такі: Вступати в НАТО не можна й, разом із тим, не можна не вступати!  
 Третій варіант в принципі можливий, але сьогодні мало імовірний – неприєднання до різних військових блоків. Для цього потрібен неабиякий патріотизм народу, готовність кожного померти за Батьківщину. Подібне ми спостерігали у Фінляндії 1939 року, у Швейцарії в часи гітлеризму, у нас в часи "Помаранчевої революції"…
 Сьогодні у нас гризня на вершині влади, хаос в законодавстві та економіці й, як результат,  повальне розчарування населення. Ці умови, як відомо, є сприятливими  для усіляких "визволителів"…
 P.S. Світло в кінці тунелю є, але от тунель виявився занадто довгим… (М. Жванецький)

Я нещодавно цю тему постив. Вибачаюсь за повтор - тема дуже актуальна!  
 На українських сховищах боєприпасів почастішали вибухи. Для розуміння причини варто провести маленький екскурс у піротехніку. Для того, щоб вибухнув заряд вибухового пристрою потрібен запал (детонатор) виготовлений із дуже чутливих до вогню та механічних подразнень ініціюючих вибухових речовин (гримучої ртуті, азиду свинцю тощо). Навіть звичайні патрони спрацьовують за цим принципом - бойок вдаряє в змащений гримучою ртуттю капсюль й той запалює порох. У вибухових пристроях принцип дії такий же: збуджують механічно або вогнем ініціюючі речовини й ті детонують основний заряд. Був випадок: правоохоронець поклав портативний акумулятор радіостанції у кишеню, в котрій знаходились набої. Один із набоїв, замкнувши собою клеми акумулятора, нагрівся й стався постріл.  
 Усі ми знаємо: усілякі вироби мають гарантійний термін зберігання, й військові боєприпаси в тому ж числі. Справа ось в чому: після винаходу бризантних вибухових речовин ними стали заповнювати різноманітні металічні знаряддя вбивства людей. Спочатку найпоширенішою вибуховою речовиною був тринітрофенол. Невдовзі виявилося: начинені ним снаряди вибухають у стволах гармат під час пострілу! Дослідили і виявили причину: тринітрофенол вступає в реакцію з металічними корпусами снарядів з утворенням дуже чутливих до механічних подразнень пікратів, котрі по своїй чутливості до механічних подразнень та нагрівання нічим не поступаються ініціюючим вибуховим речовинам! Після налагодження промислового виробництва тринітротолуолу від тринітрофенолу відмовилися. Пізніше виявилося, що й тринітротолуол, хоча значно повільніше, вступає в реакцію з металічними корпусами вибухових пристроїв з утворенням дуже чутливого до механічних подразнень пікрату заліза C6H2(NO2)3O]2Fe. Є ще одна важлива обставина: швидкість утворення пікрату заліза залежить від температури. З огляду на цю істину боєприпаси мають установлений термін зберігання: в складах 40 років, на відкритому повітрі – 10.  
 Колись партизани розбирали знайдені боєприпаси й виплавляли з них тринітротолуол. Вибуху не ставалося тому, що боєприпаси були щойно виготовленими! Інша річ коли термін зберігання давно минув… Ось "Газета по-українськи" повідомляє: "Старший експерт-вибухотехнік майор міліції Дмитро Тарусін 1976 року народження загинув 30 червня від вибуху під час дослідження снаряда в приміщенні вибухотехнічної служби Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС на вул. Ковтуна в Харкові. Загиблий експерт самостійно проводив дослідження одного з боєприпасів часів ВВВ, вилучених у жителя Харківської області. Під час роботи снаряд вибухнув, експерт загинув на місці від отриманих травм".  
 А скільки наших допитливих хлопців, начитавшись про партизанські "чортові кухні", загинули під час розкрученя, розпилювання знайдених боєприпасів…  
 Яка ситуація на військових арсеналах сьогодні? Після здобуття незалежності країни Варшавського договору примусили керівників СРСР очистити їхні території від військових арсеналів. В Москві добре знали, що термін придатності боєприпасів виготовлених після Другої світової війни спливає й тому наказали складувати їх на територіїї України – нехай українці пізніше мають з ними клопіт. Більше двох мільйонів тонн вибухових пристроїв поспіхом ромістили у 180 сховищах а решту складували там же під відкритим небом. Час спливав, боєприпаси нагрівала літня спека, охолоджували зимові морози й ці коливання температури прискорювали утворення пікратів отож вибухові пристрої ставали все більш небезпечнішими.  
 Щоразу після вибухів на сховищах боєприпасів військові вказують, що причиною спрацювання боєприпасів були зварювальні роботи, халатність охоронців, недопалок, лісова пожежа тощо...  
 Це не так! Усі ми знаємо: речовини розширюються при нагріванні. Те ж саме відбувається й із боєприпасами: металеві оболонки мін, бомб, ракет та снарядів розширюються під дією літньої спеки й цим подразнюють надчутливі пікрати, як у випадку нагрітого акумулятором патрона. Достатньо вибуху одного снаряда, міни, бомби, щоб здетонувати весь арсенал…  
 Нещодавно ЗМІ повідомили про ще один трагічний випадок: у Львівській області під час військових навчань міна вибухнула у стволі міномета. Двоє вояків отримали смертельні травми. Це що, помилка артилеристів? Ні – вибух міни в стволі під час пострілу ініціював надчутливий пікрат заліза.  
 Україна дуже кволо знищує старі боєприпаси мотивуючи це нестачею фінансування. Разом із тим новими армію не поповнює. А й справді: навіщо виготовляти нові боєприпаси коли старих дівати нікуди? (!?)  
 А якщо спалахне війна? Як використовувати прострочені боєприпаси, не знаючи який із них вибухне під час пострілу, вібрації чи нагріванні спекотного дня!? Як воювати коли береш просрочений боєприпаси в руки й цим граєш із долею в "російську рулетку"?! Це ж що: знову будемо воювати методом штрафних батальйонів?  
 Істина така: Живемо на пороховій бочці. Якщо знищувати боєприпаси нинішніми темпами то процес розтягнеться на 36 років. Де рване наступного разу? Банальна істина: військові та урядовці знають про небезпеку та от біда: ніхто проблемою займатись не хоче! Скоро президентські вибори а мо й позачергові парламентські отож усі сьогодні зайняті боротьбою за владу, політичними інтригами. Кожен урядовець сьогодні думає:" От здобуду (збережу) владу й тоді… Авось пронесе…" Не пронесе! Де рване наступного разу?