Хочете розбагатіти?
 Ось вакансії:
  Автослюсар, автомеханік, досвід роботи та без, з/п від 1500грн.
 (098)710-21-35.  
   Агроном, чол./жін., графік роботи за домовленістю, з/п 1300грн.
 (098)710-21-35.
 Вантажник, чоловік до 45р., з/п 1200грн.
 (098)710-21-35.  
   Водій з власним а/м до 2т, по місту, з/п від 1500грн.
 (098)710-21-35.
   Водій кат.С, Е, з/п 5000-7000грн.
 (098)710-21-35.  
   Водія з власним а/м (в/п 1.5- 3т), з/п 4500грн.
 (098)710-21-35.
 Газоелектрозварник, з/п 2000грн+премія.
 (098)710-21-35.
 Газорізальник, досвід роботи та без, з/п від 1500грн.
 (098)710-21-35.  
   Головний бухгалтер, досвід роботи, жінка до 40р., з/п 2500грн.
 (098)710-21-35.
 Диспетчер на пасажирські перевезення, жінка до 35р., з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Екскаваторник, досвід роботи, з/п від 2000грн.
 (098)710-21-35.
 Електрик, електромонтер, досвід роботи та без, з/п від 1500грн.
 (098)710-21-35.
 Контролери кур'єрів, жін. до 30р., з/п1500грн.
 (098)710-21-35.
 Контролери кур'єрів, жін. до 30р., з/п1500грн.
 (098)710-21-35.
  Кур'єр, з/п 45грн/день.
 (098)710-21-35.
 Кухар, бармен, з/п від 500грн/тиждень.
 (098)710-21-35.
 Майстер з ремонту взуття, досвід роботи, з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Менеджер з продажу карнизів, жінка до 45р., з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Менеджер з роздрібного продажу, чоловік до 35р., досвід роботи, з/п ставка+%.
 (098)710-21-35.
 Офіціант в піцерію, жінка до 30р., з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
   Охоронці, чоловіки до 30р., зріст не менше 185см, з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
   Перукар, манікюрниця, педикюрниця, з/п висока.
 (098)710-21-35.  
   Помічник автомайстра, можна без досвіду роботи, з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Помічник бухгалтера, жінка до 25р., можна без досвіду роботи, з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Прибиральниця в супермаркет, графік роботи за домовленістю, з/п 800грн.
 (098)710-21-35.
 Прибиральниця квартир, жінка, яка проживає у районі «Стамбулу», графік і з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Продавець квітів у магазин, досвід роботи, з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Продавець квітів у магазин, досвід роботи, з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
 Продавець сантехніки, чоловік до 30р., досвід роботи, з/п за домовленістю.
 (098)710-21-35.
  Продавець-консультант в магазин іграшок, жінка до 40р., в/о, досвід роботи, з/ 1500грн.
 (098)710-21-35.
 Продавець-консультант у магазин будівельних матеріалів, чоловік до 35р., з/п 1300грн.
 (098)710-21-35.
 Продавець-консультант у магазин будівельних матеріалів, чоловік до 35р., з/п 1300грн.
 (098)710-21-35.
 Продавець-консультант, в/о, жінка, 40р., з/п 1500грн+%.
 (098)710-21-35.
 Продавці-реалізатори на ринок (рослини), чол./жін. 30-60р., з/п від 100грн/день.
 (098)710-21-35.
 Різноробочий на кераміку, чол. до 35р., з/п 2000грн.
 (098)710-21-35.
 Рекламні менеджери, жінки до 30р., з/п від 1200грн.
 (098)710-21-35.
 Сантехнік, слюсар, досвід роботи та без, з/п від 1200грн.
 (098)710-21-35.
 Слюсар-інструментальник, робота з жестю, з/п від 1500грн.
 (098)710-21-35.
  Столяр на виготовлення дверей, меблів та сходів, з/п від 350грн/виріб.
 (098)710-21-35.
 Столяр, досвід роботи та без, з/п від 1500грн.
 (098)710-21-35.
 Столяр-верстатник, фарбувальник столярних виробів, досвід роботи, з/п від 2500грн.
 (098)710-21-35.
 Страхові агенти, можна студентам, графік роботи вільний, з/п від виробітку.
 (098)710-21-35.
 Товарознавець, касир в супермаркет, робота позмінна, можна без досвіду роботи, з/п 1100грн.
 (098)710-21-35.
 Торговий представник (панчішні вироби), чол./жін. до 38р., з/п ставка+%.
 (098)710-21-35.
 Торговий представник, чоловік/жінка, досвід роботи та без, з/п від 3000грн.
 (098)710-21-35.
 Тракторист, чоловік до 50р., досвід роботи, з/п від 80грн/день.
 (098)710-21-35.
 Продавець на продукти в магазин, досвід роботи, з/п від 1300грн.
 (098)710-21-35.
 Продавець на продукти в магазин, досвід роботи, з/п від 1300грн.
 (098)710-21-35.
 Насправді колонка втричі більша - об"яви дублюються. (Дві останні навів для пркладу) Навіщо? Може щоб створити іллюзію, що роботи валом?  Ще третину я викинув - мереживний маркетинг (розпродаж "хербалайфу" ) Телефонуєте й потрапляєте у кадрову агенцію. Там візмуть гроші за адресу роботодавця. А чи є ще та робота та чи візьме роботодавець - то є ще питання...  
 3 питання до ФУПчегів: Як прожити на таку зарплату? Що робити тим, кому за 45? Чому це уряд інформує, що середня зарплата у нас 2300?  

Я опускаю ссылку, описанную мной в «Детях Арбата» и «Страхе», она закончилась 5 ноября 1936 года.
 
 Не знаю, что тяжелее — ссылка или скитания после нее. В ссылке у меня было ясное положение — лишенный всех гражданских прав, паспорта, не имею права покидать назначенного места жительства. Но была перспектива, надежда — кончу срок, обрету свободу, есть чего дожидаться. На воле я имел паспорт, но в нем отметка, мое право передвижения по стране ограничено небольшими «нережимными» городами. Я меченый. Почему и за что, я обязан указывать в анкетах, автобиографиях, заявлениях, на мне клеймо, бессрочное, до конца жизни. Если я предъявляю паспорт в отделе кадров или сдаю в милицию на прописку, то отметка мгновенно становится известной местному отделению НКВД, оно берет меня «на карандаш», я становлюсь объектом их слежки, их охоты, возле меня появляются осведомители, чтобы накрутить новое дело, а если дело накрутить не удастся, то просто посадить при очередной разнарядке, чистке, всплеске репрессий, ведь я «ранее судимый» по статье 58-10 — за контрреволюционную агитацию и пропаганду, уже битый, поверженный, «обиженный», самый подходящий кадр для пополнения трудовых лагерей.
 
 Гигантская сеть накрыла страну с ее морями, реками, лесами, полями, городами, селами, деревнями, домами, избами, бараками. Под этой сетью копошится двухсотмиллионный народ, никто не выдерется, не выскользнет, не высунется, не встанет во весь рост, обо всех все известно, никто никуда не денется, самовольно не передвинется. Миллионы соглядатаев, энкавэдэшников, милицейских чинов, кадровиков, надсмотрщиков, официальных и тайных, гласных и негласных, проверяют каждого вдоль и поперек, всех до одного, сверху донизу.
 
 И над всем этим беспощадный государственный террор,
 
   
 
 - 82 -
 всепроникающий и всепронизываюший страх, всеобщая рабская покорность. Газеты, радио наполнены злобой, ненавистью, поношениями, отчетами о судебных процессах, где руководители партии и правительства, создатели Советского государства сознаются в чудовищных преступлениях против этого государства: в убийствах, вредительстве, шпионаже, сотрудничестве с иностранными разведками. Зиновьев, Каменев, Бухарин, Рыков, Тухачевский, Раковский, Сокольников, Пятаков, народные комиссары, старые большевики, прославленные полководцы, герои гражданской войны — все оказались изменниками, предателями. Может быть, их пытали? Но ведь меня не пытали. И людей, которых я встречал в ссылке, тоже не пытали. Тогда что же? Играли актеры? Где же найдешь столько и таких актеров? Непонятно, загадочно, дико.
 
 Но другим, видимо, понятно. Вся страна их осуждает, требует казни. Всюду митинги — расстрелять, расстрелять, расстрелять! Я был поражен, читая в газетах имена писателей, артистов, ученых, требующих крови «изменников». «Презренные наемники фашизма», «выродки», «эти люди не имеют права жить», «кровавые собаки реставрации»... Гонка мастеров слова, кто хлеще напишет, кто злобней выразится. Совесть народа! Могли ли такое произносить Пушкин, Чехов, Толстой?!
 
 Всех повязали одной веревкой — и сильных, и слабых. Многомиллионная страна, поющая «Эх, хорошо в стране Советской жить...», проклинающая вымышленных врагов и прославляющая своих палачей. Несется стадо с бешеной скоростью, и тот, кто замедлит бег, будет растоптан, кто остановится, будет раздавлен. Надо мчаться вперед и реветь во всю глотку, во всю силу своих легких, ибо на тех, кто молчит, обрушится карающий бич, нужно топтать упавших, шарахаться от тех, кого настигнет петля отловшика. И кричать, кричать, | чтобы заглушить в себе страх. Победные марши, боевые бодрые песни и есть этот крик.
 
 В октябре 1993 года в центре Москвы расстреляли из танков парламент, убив при этом сто пятьдесят человек. Сорок два писателя одобрили этот расстрел. Ничего не меняется на Руси.
 
 А тогда, ускользая от контроля свирепого государства, я
 
   
 
 - 83 -
 . скитался по стране. Приезжал в новый город, оставлял вещи в камере хранения, шел на почту, звонил маме — жив-здоров, ни о чем не беспокойся. Потом шел в столовую, садился за стол, видел, какая официантка его обслуживает, заказывал тарелку супа: больше денег нет... Она все же приносила второе: парень заметный, завязывалось знакомство, было где переночевать, не у нее, так у подруги или у соседей. Находил работу — шофером, слесарем, жил в бараках на окраине города или в ближней деревне — там не надо прописываться. Как начинали дознаваться, кто я такой, тут же смывался. Опять новый город, камера хранения, звонок маме... Работал перевозчиком на моторке, преподавал западноевропейские танцы, ездил в разные экспедиции, где документы особенно не спрашивают. Многие понимали, кто я, но делали вид, что не догадываются. Были и сволочи, и хамы-начальники, были случайные знакомые, такие же перекати-поле, как я, и девки, и жалостливые бабы, и сомнительные компании, и сильные пьянки — пропади все пропадом! Все было — и радость и гадость. И рядом жили люди, работали, веселились, любили, ходили в театры и кино, рожали детей.
 
 Все те годы меня мучил вопрос: куда ушло из них элементарно-человеческое? Разве знаменитые писатели, ученые, художники не видят чудовищность происходящего? Рядом с ними падают невинные — знакомые, друзья, близкие, в каждой семье был репрессированный. Неужели все верили басням о шпионах и убийцах? Почему все молчали, повиновались, одобряли? Неужели весь народ — трусы, подлецы и карьеристы?
 
 Октябрьская революция подняла миллионы людей к управлению страной, хозяйством, приобщила к культуре, сделала руководителями разных степеней и уровней. Их судьба .зависела от незыблемости нового порядка, и потому этот новый порядок надо охранять любой ценой. Ленин дал спасительную формулу: «Нравственность подчинена интересам классовой борьбы пролетариата», предполагая ее действительной только на время гражданской войны. Но Сталин возвел эту формулу в абсолютную общественную мораль. Что полезно для пролетариата? Решает товарищ Сталин. Все, что исходит от него, все законно, нравственно, этично: убивай, лги, предавай, обманывай — если это одобряет товарищ Сталин, ты чист и безна-
 
   
 
 - 84 -
 казан. Если ты не донесешь на другого, он донесет на тебя. Всеобщее доносительство стало нормой жизни.
 
 В начале шестидесятых годов, работая над романом «Дети Арбата», я поехал на Ангару в те места, где отбывал когда-то ссылку. Встретился там с секретарем райкома комсомола, милым, веселым, предупредительным парнем. Оказался он из семьи спецпереселенцев, вывезенных сюда в конце двадцатых «кулаков» с Кубани. Привезли зимой, бросили в снег, выживай, как хочешь. Многие погибли в ту зиму. И дед его, и бабка тоже погибли. Отец с матерью уцелели, выкарабкались, прижились тут, детей вырастили.
 
 Говорил он спокойно, ничто не дрогнуло на его лице при рассказе о гибели родных, о судьбе односельчан.
 
 Я спросил:
 
 — Как ты теперь на это смотришь?  
 
 Он пожал плечами.
 
 — Досталось, конечно, и деду и бабке, и родителям моим туго пришлось. Но ведь с какой стороны посмотреть. Вот я — секретарь райкома комсомола, учиться поеду в Москву в партийную школу, брат мой — заместитель главного инженера на Красноярской ГЭС, сестра — директор универмага в Иркутске. А не выслали бы тогда деда и бабку и родителей моих, пас бы я теперь на Кубани свиней и гусей, в лучшем случае в трактористы или в комбайнеры вышел. Так что обиды на власть не чувствую. Так получилось. И, выходит, к лучшему.
 
 У этого милого парня не было никакой памяти о своем народе, о его невзгодах и страданиях.
 
 И сейчас, когда я вижу, как топчут память о солдатах, погибших в Великую Отечественную войну, вижу на демонстрациях портреты Сталина, уничтожившего многие десятки миллионов русских людей, в том числе дедов, бабок, отцов и матерей тех, кто эти портреты несет, я задаюсь все тем же вопросом: неужели у нашего народа нет памяти?
 
 А ведь у народа без памяти нет будущего.

Братовбивчі війни ради комуністичної ідеї, ГУЛАГ, голодомори, розбрат у суспільстві і... і хрести на могилах борців за щастя пролетаріату!    
 Усі ми рано чи пізно помираємо. Хрест на могилі свідчить, що померлий при житті був християнином. Факт. Чому ж хрести на могилах усіляких мерзотників?  

На Івано-Франківщині виявили якісно підроблені банкноти
 Фальшиві гроші, що їх не розпізнають навіть банківські апарати, виявили на Івано- Франківщині. Несправжні євро й долари надходили в регіон із-за кордону. Злочинне угруповання "на гарячому" застали працівники УБОЗу.
 Це операція із затримання фальшивомонетників. Вистежували по одному, під час збуту грошей. Злочинці були озброєні.
 Василь Варваринець, заступник керівника УБОЗ в Івано- Франківській області:
 - В ході операції затримано трьох чоловік, в котрих вилучено близько 14 тисяч євро і доларів, близько тисячі, 3 одиниці вогняної зброї.
 Скільки встигли реалізувати і скільки нині липових грошей в обігу - невідомо. Тільки за один день злочинці могли продати до 40 тисяч умовних одиниць. На око розпізнати підробку неможливо, потрібна спеціальна експертиза. На фальшивки найвищої якості був величезний попит. Затримані одержували замовлення на великі партії банкнот. За 100 євро чи доларів правили 50 відсотків їхньої справжньої вартості.
 Виготовляли фальшивки в маленьких друкарнях на сучасному обладнанні. Навіть банківські установи брали підробки як справжні гроші.
 Василь Варваринець, заступник керівника УБОЗ в Івано-Франківській області:
 - Хочу сказати, що вилучені євро та долари дуже високої якості, навіть, проходили в банках, їх проводили через апарат, банк не помічав - за довгий термін УБОЗу це - перший випадок, коли підроблені гроші такої високої якості, зроблені не на якомусь принтері.
 Нині під слідством п'ятеро осіб. Попередньо відомо, що незаконно бізнесували, щонайменше, півроку. Правоохоронці шукають канали збуту та можливих співучасників. Порушено дві кримінальні справи: за розповсюдження фальшивих грошей та незаконне зберігання зброї. Чоловікам загрожує від 5 до 12 років ув'язнення.
 Світлана Лунгор, Марина Криворотова.

Заробітки за кордоном.
 Під час минулої війни нацисти вивозили українців на примусові роботи у товарних вагонах, як худобу, а сьогодні нам за щастя поїхати та знайти у Німеччині (і не тільки там) будь-яку роботу - стати  сучасним "остарбайтером". Не раз був свідком як мама-українка хвалиться: "А моя дитина перемогла у конкурсі і її запросили за кордон стажуватися. Дасть Бог, нададуть пристойну роботу, знайде собі пару й хоч поживе по-людськи".
  Інша хвалиться, що знайомий, котрий емігрував у США та розжився там, її дочку сватає і заміж до себе забирає.  
 На цій проблемі наживаються різноманітні шахраї - спокушують знедолених громадян високими заробітками за кордоном. Там відбирають паспорти й примушують виконувати на будівництві чи сільгоспроботах подвійну норму. Гроші видають лише на харчі, - щоб раби з голоду не повмирали. Тих, котрі висловлюють невдоволення, жорстоко карають а, іноді трапляється, що й убивають. Рідко кому щастить вирватись з неволі та самостійно знайти роботу.  
 Сусіда заманили працювати в Югославію. Обіцяли роботу у цеху з оплатою 25$ за день, житло та харчування. Невдовзі той повернувся і все лаяв вербувальників, наше злиденне життя та корумповану владу при котрій до такого приниження дожились. Виявилось, що на місці усе виглядало інакше: запропонували працювати у свинарнику зранку до ночі за 10$, там же й спати, а харчуватись за власний кошт...
 Інший знайомий розповідав як він із сотнею українців три місяці працював на будові в Югославії. Коли робота була закінчена господар зник. Довелося телефонувати додому й просити дружину, щоб вислала гроші на повернення.
 Як правило, кожен нелегал, котрий не має за кордоном родичів, набиває доволі шишок доки знайде пристойну роботу. Якось попутниця призналась: "Дочка здобула на Україні освіту та, потинявшись світом, високооплачувану роботу знайшла у Італії - прибирає у багатої пані. Там за день заробляє більше, ніж я тут за місяць!".  
 Знайомий від безвиході спивався. Щоб витягнути сім'ю сина із злиднів мама поїхала на заробітки в Італію. Невдовзі той став будувати майстерню для ремонту автомобілів. Завершивши будівництво, колишній невдаха став поважним підприємцем  й пиячити покинув. І це логічно: від хорошого життя не зап'єш…
 Кожна держава захищає свій ринок праці, отож, влаштуватись можна тільки незаконно і, то на таку роботу та за таку платню, на котру там не погоджується останній п'яничка. От і дожились до того, що по всьому цивілізованому світі прибираємо сміття, миємо посуд, доглядаємо перестарілих, заливаємо бетон на будовах капіталізму, а наші дочки прикрашають собою борделі - задовольняють сексуальні фантазії розпусної іноземної сволоти. Їдемо ми за кордон на заробітки не тому, що там платять багато, а тому, що у нас платять мало...  
 Щоправда, заробітчани щомісяця пересилають родичам десятки мільярдів доларів. Ці гроші підтримують на плаву економіку України, а уряд ці фінансові вливання, як це прийнято, собі в досягнення записує.
 А втім, проблема глибша. Держава із наповненого платниками податків бюджету оплачує народження кожної дитини, її освіту, лікування, набування професії. І ось молодий спеціаліст, не знайшовши дома роботи із достойною оплатою, їде працювати за кордон. Чужа держава, не приклавши жодних зусиль, отримує вже готового спеціаліста! І працює він там часто без соціальних гарантій. Покалічився чи загинув – твої проблеми. В кращому випадку роботодавець оплачує доставку тіла на Батьківщину.  
 Повідомляють, що за кордоном зараз нелегально працює біля семи мільйонів українців. За два з половиною роки 2500 із них там загинули. Це означає, що щодня гине троє наших заробітчан. Як же боляче таке чути...
 Нещодавно з телеекрана повідомили, що два відсотки населення Португалії становлять українські заробітчани, але лише п'ята частина з них працює законно. Через кожних два дні один із них гине. У газетах плач рідних за загиблими, розповіді про фінансові та бюрократичні проблеми доставки тіла на Україну.  
 Перекачка інтелектуалів – тактика не нова. Якщо у людини іноземці знаходять хоча б краплинку інтелекту, таланту так відразу спокушують високим рівнем життя, можливостями кар’єрного росту. І це дуже вигідно – без капіталовкладень отримали вже готового спеціаліста. Вони інтелектуально багатіють – ми, відповідно,  бідніємо...
 Відпрацювавши вік на розбудові чужої економіки, чоловік вертається додому й вимагає достойного пенсійного забезпечення! В решті-решт ось уряд повстає перед проблемою: Пенсіонерів вже більше, ніж працюючих! Де ж їм знайти гроші хоча б на  мінімальну пенсію?  
                                                                   Хто відкрив Америку?
 Стосовно заробітків за кордоном серед нашого народу ходить злободенна гірка підколка. Запитують:
  - Хто відкрив Америку?  
 - Колумб,  -  відповідаєте.  
 Вам іронічно: - А от і ні! Колумб на шляху до Америки зустрів українців, котрі звідти із заробітків вертались...  
 Різноманітні анекдоти є проявом самоіронії. Два євреї справляють природні потреби. Тужаться. Обізвався один:
 - Слухай, Мойша, я все думаю: те, що ми зараз робимо є фізичною працею чи розумовою?..    
 - Звичайно,  розумовою, тому що, якби це було фізичною працею, то ми найняли б двох хохлів...  
 
 В чому я не правий? Прошу без стьобу...

В Полтавской области из-за брошенной снежки мужчина избил топором соседского ребенка
 Анна ВОЛКОВА, «ФАКТЫ» (Полтава)
 01.03.2011  
 У Максима Козака (имя изменено – Авт.), 46-летнего жителя поселка Опошня Зеньковского района Полтавской области, внятных объяснений того, почему он набросился на беззащитного ребенка с топором, нет. Кроме одного: соседский мальчишка бросил в его огород снежку.
 --Обстоятельства этого шокирующего случая просто поразительны, -- говорит инспектор Центра по связям с общественностью областного Управления МВД Украины в Полтавской области Анна Одякова. – Конфликт взрослого мужчины с четырнадцатилетним подростком случился, можно сказать, из ничего. За то, что мальчишка бросил на соседское подворье одну снежку, Максим Иванович пригрозил тому «руки-ноги поотрывать». Видимо, пацаненок не воспринял эту угрозу всерьез, поскольку на следующий день, как ни в чем не бывало, Сашка зашел к соседу домой и попросил воды напиться. Однако вместо этого получил два удара в ухо. Подросток попытался защититься, однако его поведение вызвало еще большую агрессию у Максима Козака. Схватил лежащий на подворье топор, хозяин наотмашь ударил «хулигана» его обухом по ключице. Школьник начал убегать – «воспитатель» погнался за ним, и, настигнув возле калитки, уже лезвием топора «прописал» Сашке спину. Тот упал, но взрослый дядька не унимался, продолжая избивать лежачего.
 Дома ребенок ни о чем не рассказал родителям, однако мама, заметив разорванную одежду на сыне, начала выяснять, что к чему. А когда мальчишка разделся до трусов, ужаснулась: его тело было кроваво-синим от кровоподтеков. Женщина тут же обратилась в милицию.
 Скорее всего, против несдержанного соседа Александра, который ранее не попадал в поле зрения милиции, будет возбужденного уголовное дело за нанесение умышленных средней тяжести повреждений с целью запугивания потерпевшего. Это предусматривает наказание в виде лишения свободы на срок от трех до пяти лет.
 
 В Одесской области мужчину забили насмерть... табуретками
 Александр ЛЕВИТ, «ФАКТЫ» (Одесса)
 01.03.2011
   В Одесской области сотрудники милиции задержали 25-летнего мужчина, который сознался в том, что вместе с 26-летним подельником они убили 46-летнего жителя Коминтерновского района.
 - 26 февраля в 1.25 в Коминтерновский районный отдел милиции поступило сообщение от 23-летней Дианы, которая рассказала, что по месту жительства в колодце обнаружила труп своего отца, - рассказали "ФАКТАМ" в отделе по связям с общественностью и СМИ регионального милицейского главка. - Выездом следственно-оперативной группы в доме обнаружено постельное белье и деревянные табуретки с пятнами бурого цвета. На трупе имелись телесные повреждения правой лобной части головы с "застывшей" темной кровью.
 В ходе оперативно-розыскных мероприятий правоохранители задержали ранее судимого Федора. Он пояснил, что он совместно с Владимиром забили жертву "частями табуреток, руками и ногами", а затем сбросили в колодец. Свои действия пояснил неприязненными отношениями с убитым. Мужчина не выдержал ударов табуретками по рукам, ногам, туловищу и голове. Затем злоумышленники вытащили тело убитого во двор и выбросили в колодец.
 В настоящее время проводятся мероприятия по задержанию соучастника преступления. С места преступления изъято самь кухонных ножей, одежда подозреваемых, одеяло, фрагмент матраса и части табуретов с пятнами бурого цвета. По факту убийства возбуждено уголовное дело по статье 1145 УК Украины (умышленное убийство).
 
 Студент университета решил зарубить мать, которая ему... надоела
 14.01.2011
  В Мариуполе 18-летний студент ПГТУ (Приазовского государственного технического университета) набросился с топором на свою 44-летнюю мать. Он нанес ей два сильных удара в область головы и шеи, но женщине удалось выжить.
 Юношу задержали. На допросе в милиции он признался, что тщательно спланировал убийство, заранее нашел топор и даже изучал техническую сторону дела по видеофильмам.
 Когда попытка не удалась, он заявил: "Надоела она мне, я ее потом все равно убью".
 Жил студент вместе с матерью в двухкомнатной квартире. Четыре года назад женщина развелась с отцом подростка, устроилась охранником на завод, сам же он закончил школу и поступил на сварочный факультет университета.
 На странице парня в Интернете следователи нашли выдержки из разделов "Книги Сатаны", фильм "Анатомия насилия", и десятки мрачных фотографий.
 "Я в шоке от того, что происходит с нашей молодежью. Сейчас рассматриваются все версии произошедшего, в том числе связь преступления с литературой и видеоматериалами, которыми интересовался молодой человек", - прокомментировал Александр Туру, прокурор Октябрьского района Мариуполя.
 Суд уже вынес постановление об аресте юношы, пока его обвиняют в покушении на умышленное убийство, и если его вина будет доказана, он окажется за решеткой на срок от 7 до 15 лет.
 Источник: ТСН
 
 В Кривом Роге убийца нашел жертву на сайте знакомств
 01.03.2011
   В Кривом Роге мужчина убил женщину, с которой познакомился через чат музыкального телеканала, а также ее трехлетнего сына. Об этом на пресс-конференции сообщил начальник Главного управления МВД Украины в Днепропетровской области генерал-майор милиции Виктор Бабенко.
 По его словам, виртуальный знакомец женщины (как оказалось, ранее неоднократно судимый) 26 февраля вечером приехал к ней домой в гости. Однако женщина сообщила, что не желает продолжать с ним отношения. В результате ссоры мужчина кухонным ножом нанес хозяйке квартиры 11 ударов. Пытаясь скрыть следы преступления и избежать наказания, он инсценировал ограбление. Поразбрасывал вещи по квартире, открыл газ на плите, включил два электрических утюга, на один из которых на кухне набросал одежду. В комнате, где спал сын женщины, убийца сложил в кучу одежду на постельное белье и поджег ее спичками. Как засвидетельствовала экспертиза, смерть малыша наступила из-за отравления угарным газом. По дороге домой злоумышленник выбросил ключи от квартиры, нож, которым убил женщину, и ее куртку. В дальнейшем все эти вещи нашли работники милиции и приобщили к материалам уголовного дела. Убийца задержан по «горячим следам».
 По данному факту возбуждено уголовное дело по пп. 1, 2, 5 ч.2 ст.115 Уголовного кодекса Украины. При совершении преднамеренного убийства двух лиц, одно из которых малолетний ребенок, способом, опасным для жизни многих людей, злоумышленнику угрожает лишение свободы на срок от 10 до 15 лет или пожизненное заключение.
 Источник: ua.all-biz.info

28 лютого 2011, 10:01 • Пограбування
 Українські храми регулярно обкрадаютьУкраїнські храми давно стали місцем паломництва не лише для вірян, але й для злодюг. Міліціянти повідомляють про пограбування то однієї, то іншої церкви. Поки одні б'ють поклони, інші риються в кишенях і торбах парафіян чи приглядаються до ікон.
 Отець Павло показує на цвяхи та порожні місця на стінах своєї церкви. Каже, раніше тут висіли ікони. Але чи не після кожного богослужіння вони зникають. Лише за останній час храм обкрадали 5 разів.
 Павло Батарчук, протоієрей:
 - Храм - это лечебница, это проходной двор. Когда милиция приходила и говорила: "Кого подозреваете?" - ну, если я буду каждого подозревать, какой я буду священник? Тут невозможно ж все позакрывать. Ну, я ж не знаю. Скажу, что в сейфе храню - будут искать. Поэтому я пока поосторожничаю.
 В іншому храмі, Іверської Божої матері, ієромонах Сергій зберігав чудодійну ікону початку 18-го століття в сейфі. Але і звідти вона зникла.
 Сергій Альошин, керівник Станично-Луганського РВ міліції:
 - Эта икона имеет историческую ценность. Она 1830 года. Имеет свойства лечебные. На данной иконе еще было подаяние людей - около 50 изделий из золота и серебра.
 Разом з іконою та коштовностями зник і один з парафіян. Його насамперед і взялися шукати міліціянти. Засідку влаштували неподалік оселі підозрюваного. В ній за мінус 20-ти просиділи цілу добу. На другу - чоловіка таки затримали. А вже за кілька годин він у всьому зізнався.
 Ігор, затриманий:
 - Дурак я, дурак. Теперь начал понимать. А тогда не думал.
 Священики кажуть, роблять усе, аби убезпечити святі обителі від злодюг. Встановлюють масивні двері з надсучасними замками, вішають ґрати на вікна, наймають сторожу. Але все марно.
 Павло Батарчук, протоієрей:
 - Я даже не могу дать какой-то рецепт. Единственное - могу призвать к совести: воры, побойтесь Бога!
 А на затриманого злодія Ігоря чекає не лише суд божий, але й світський. Загрожує святотатцеві п'ять років позбавлення волі.
 Євген Соломін, Микола Рижченко, Тетяна Погукай.
 Діагноз невтішний: суспільство неабияк деградує...  

Одна доба нашого пересічного бізнесмена. Весна. 1996 рік.
 Здається, що може бути простіше: купив товар в одному місці України, продав в іншому. Проблем ніби й бути не повинно - усі ж свої, православні українці. Та ось повчальний приклад як це буває в дійсності. Так би мовити, одна доба із життя нашого пересічного бізнесмена:
 Курс обміну валюти на "валютному п'ятачку" вищий, ніж у комерційних банках, отож, я звернувся до знайомого валютника. Василь дав мені три пачки банківських упаковок по 10 мільйонів купонів, а решту - купюрами по мільйону, 500, 200 та 100 тисяч. Банківські упаковки розривати не став - вірю людині, бо здавна до нього звертаюсь. Удома 30 мільйонних купюр склав окремо, а всі інші - по 10 мільйонів. Усі пачки стягнув резинками, підписав та поклав у сумку.
 Вранці приїхав у Київ на ринок. Тут потрібно поспішати - товару може не вистачити. Нерви вкрай напружені, тут не зівай: так і дивись, щоб не нарватись на податківців, міліцію, рекетирів, діловий партнер може ошукати, а злодії - обікрасти автомобіль, сумки, кишені. І це не жарт: минулого разу досить було лише на декілька секунд утратити пильність, як "спеціалісти кишенькової тяги" продемонстрували вищий пілотаж: спритно витягнули із сумки 60 мільйонів купонів. (Помітили де я зберігаю гроші, а вчинити штовханину, щоб витягнути із сумки лоха тонку пачку мільйонних купюр для них було справою техніки. Це тоді було в перерахунку на нормальні гроші 323$. Наші гроші настільки знецінились, що пачки купонів бізнесмени носили сумками.)  Мені горе, сльози, а комусь - радість, сміх.  
 У першому комерційному кіоску купив 4 ящики сигарет. Дав десятимільйонну банківську упаковку, а решту вдома перерахованими пачками. Банківську упаковку господар розривати не став, але всі інші гроші, ясна річ, перерахував. У другому кіоску забрав останні 46 блоків сигарет "Camel". Подав дві десятимільйонні банківські упаковки, а решту - дрібними грошима. Молода продавщиця банківські упаковки теж не стала перевіряти.
 Став у чергу до сусіднього кіоску. Роздивляюсь асортимент, планую покупку, пильную куплене. Аж тут молодий мужчина бере мене під руку і сердито:  
 -  Це ви недавно купили у нас цей ящик сигарет?..  
 - Я…  
 - А зайдіть-но до нас у кіоск…  
 Заходжу. Бачу: молода дівчина тремтить, а на очах - сльози.
 - Це Ваші гроші?..  
 - Мої. А що, - щось не так?..  
 - А подивіться-но, що Ви нам дали...  
 Дивлюсь: зверху та знизу купюри по 100 тисяч, а всередині - по 10 тисяч. Другу упаковку я сам розірвав - там було те ж саме.
 Оце так утрапив у халепу! Від сорому мало не згорів… "Ляльки" забрав, а за весь ящик заплатив доларами. Вибачився. Клявся, що це мене "підставили". Пояснював, що якби я, справді, був шахрай, то, ясна річ, не стояв би спокійно в черзі біля сусіднього кіоску. Ніби повірили. Попрощались.
 Їхав назад і все подумки рахував, що купив та скільки грошей витратив. На багато не сходилось. Думав, згадував кожен свій рух, кожне слово. Згадав! Я заплатив за 46 блоків, а в тому стані нервозності зопалу повернув… за повний ящик. Збитки склали 20$. Та я себе заспокоював: хай це їм буде за моральні збитки, а  мені Василь компенсує втрату.
 Але все одно не сходилось… на 20 мільйонів! Знову став думати і таки згадав. У першому комерційному кіоску я, сам не знаючи того, дав "ляльку", котру господар розривати не став, але всі інші пачки перерахував. З того нервового напруження я забув, що в одній із пачок втричі більше грошей - потрібно було заплатити 200 мільйонів, от я і відрахував 20 пачок.
 Так ось чому у нього очі спалахнули, руки затремтіли - він нарахував 10 мільйонів і, побачивши, що там ще доволі мільйонних купюр, швидко кинув ту пачку у мішок до своїх грошей.
 Повертатись було безглуздо: якщо він не повернув лишні гроші відразу, то, тим більше, не поверне й зараз…  
 На щастя, на зворотному шляху того разу не трапилось міліції, податківців, автоінспекторів, рекетирів, грабіжників, вдало обминув численні ями та й автомобіль не підвів.
 Наступного дня підійшов до того валютника:  
 - На тебе, гад, рекетирів навести чи в "мінтовку" здати?  
 Василь зробив здивовані очі:  - А, що трапилось?..  
 - Я тобі вірив, а ти мені три "ляльки" підсунув! Забери їх назад, а гроші - поверни!..  
 - Та я теж у знайомих брав, тому й не перевіряв! Мене "підставили", а я, не відаючи того - тебе!..  
 Повернув гроші за дві "ляльки". Я знову:  
 - Там ще одна "лялька" була. Давай за неї гроші, а я в наступну поїздку вибачусь перед господарем і розрахуюсь…  
 Василь у відповідь:  
 - А чим ти докажеш, що то теж "лялька" була?..  
 Я продовжив наступ:  
 - Із-за тебе, негідника, я доволі сорому набрався ще й "влетів" на 20$. Відшкодуй мені збитки…  
 А він примирливо:  
 - Я знайду ту знайому, котра мене ошукала. Розберусь з нею, а тоді розрахуюсь з тобою…  
 Пізніше підходив декілька разів, а він:  
 - Та щось ніяк не можу знайти ту знайому, котра шахрайкою виявилася… І куди вона могла подітись?..  
 Раз так, то став вести справи з іншим валютником. Пізніше той розповідав:  
 - Ти не перший, кого Василь ошукав. Та людські сльози не минули йому даром, - в аварію потрапив. Вщент розбив свій "Фолькцваген-Пасат", куплений за неправедні гроші. Щоправда, сам не дуже постраждав, але там загинув його малолітній племінник, котрий сидів поряд.

Распад СССР.Рассказ участника ГКЧП Янаева
 [www.ex.ua]
 Ситуація 1 до 1  

Уривок із моєї книги:    
 Усе, що сталося можна пояснити коротко, просто та зрозуміло. Злочинні угрупування уночі крадуть багатства держави та грабують громадян й цим порушують закон. Так ось, ватажок великого злочинного угрупування Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) придумав геніальний хід: перейменував банду у партію й у сприятливий момент силою озброєних революціонерів (бандитів) захопив владу. Після перемоги революції (збройного державного перевороту) багатства держави автоматично перейшли у власність партії (банди). Усім бажаючим дали можливість вступити у компартію (банду) та насолоджуватись владою (беспредєлом). Комуністи (бандити) уже серед білого дня експропрійовували (грабували) багатства церков та заможних громадян. Бідним роздали частину експропрійованого (награбованого) і цим завоювали їхню прихильність, симпатії. Тих, хто осмілився виступити проти, або висловити невдоволення засуджували до десяти років таборів без права листування (розстрілу). Убивали навіть безневинних ради того, щоб підтримувати атмосферу страху. Мінялись генсеки (пахани), але не мінялась суть: хочеш жити - хвали мудрість партії (пахана із шоблою блатних), будеш протестувати - отримаєш убивчий ярлик "контрреволюціонер", "ворог народу", "антирадянський елемент". Спочатку комуністи (беспредєльщики) їли багатства держави та заможних громадян, а пізніше - один одного.  
 Не находите аналогій?

ИЗМУЧИЛИСЬ РАССТРЕЛИВАТЬ...
 
 Митрополит Петроградский Вениамин расстрелян 13 августа 1922 года по старому стилю. Как принял смерть владыка Вениамин, рассказывает старец Сампсон (в миру - граф Сиверс), хорошо знавший владыку:  
 
 "Семь раз стреляли в него и не могли ничего сделать. Тогда расстрельщик взмолился:
 
 - Батя, помолись, измучились в тебя стрелять!
 
 - Благословен Бог наш всегда - ныне и присно и во веки веков. Аминь. - произнес владыка и благословил их.
 
 Зарядили восьмой раз, и он был убит.

В Одессе преступник украл зарплату всего завода
 24.02.2011  
 23 февраля «ФАКТЫ» уже писали об ограблении начальника охраны консервного завода в Одессе: преступник вырвал из его рук полиэтиленовый пакет с 280 тыс. грн., которые предназначались для выплаты зароботной платы работникам предприятия.
 
 По данным милиции, "администрация завода решила сэкономить на услугах инкассаторов при доставке зарплаты из банка на предприятие - обойтись силами заводских охранников. Однако в момент переноса денег из машины в здание предприятия 52-летний начальник охраны подвергся внезапному нападению». Преступник в возрасте 25-30 лет скрылся на поджидавшем его автомобиле темного цвета. Догнать его работникам завода не удалось.
 
 Возбуждено уголовное дело, сотрудниками милиции проводятся оперативно-розыскные мероприятия по установлению личности преступника и его задержанию.
 
 Напомним, это уже второе хищение зарплаты работников местного предприятия, администрация которого не позаботилась о надежной доставке полученных в банке денег. В частности ранее «ФАКТЫ» сообщали, 9 февраля текущего года неизвестный преступник сходным образом завладел 200 тыс. грн., предназначавшихся для выплаты сотрудникам санатория «Магнолия». Единственное отличие в том, что директор оставил деньги в машине, которая находилась на территории санатория. И в этот момент вор завладел ими.
 
 «Налицо халатное отношение к денежным средствам, что и привело к их хищению», - прокомментировал дерзкие преступления замначальника УМВД Украины в области Дмитрий Фучеджи.
 
 Источник: УНИАН
 Млін, у час кризи сотні тисяч гривень носять в пакетах як картоплю!  

Хочете знати, що таке демократія? Ось для розваги моя проба пера.  Соррі за повтор.    
 Уявімо ситуацію. Літо. Спека. Відпустка. Ви вирішили поїхати до моря маршруткою – там кондиціонер, телевізор та й доїдете вдвічі швидше. Щоб зекономити, поклали в сумки домашнього самогону, сала, консервації тощо.
 
 В маршрутці виявилося 16 чоловік – 5 жінок та 11 мужчин. Рушили. Один фільм переглянули, другий. Аж тут почулися пропозиції зробити привал біля якоїсь водойми, мовляв пора вже й перекусити та покупатись... Водій пообіцяв зупинитись як тільки буде поблизу озеро чи річка. Та ось і озеро.
 
 Несподівано двигун зачмихав, авто стало смикати. Водій зупинився, підняв капот, подивився, лайнувся й кудись зателефонував. Увійшов в салон й заявив: "Авто вийшло з ладу. Мушу їхати в найближчу техстанцію. Ось зліва озеро, справа – річка. Вибирайте місце для пікніка. Ремонт займе півтори години а ви тим часом поїсте, відпочинете, покупаєтесь..."
 
 Нічого не вдієш – всі повиймали торби, сумки, баули й стали на узбіччі. Куди йти на пікнік? Одні вибрали озеро, інші – річку. Аж тут слово взяв солідний чолов'яга: "Любі друзі, місцевина чужа, все може бути отож давайте триматися купи. Щоб був порядок, давайте виберемо Президента, Парламент й будемо їм підкорятись. Як През скаже так воно й мусить бути. Якщо рішення Преза вам не сподобається – парламент накладе вето. Якщо й рішення парламенту більшості не сподобається – об'явимо референдум. Згода? "
 
 Усі погодились. Чоловік взяв слово вдруге: "Висуваю свою кандидатуру на посаду Президента. Звати мене Семен. Виховувався у дитбудинку отож я тертий калач. Маю власну процвітаючу фірму а це означає, що вмію керувати людьми. Завжди відчуваю настрої колективу й приймаю рішення, яке бажає більшість. За це й поважають. Хто ще хоче бути Президентом. Думаю, кожному на передвиборчу 20 секунд достатньо".
 
 Піднялося 4 руки. Кожен назвався й стисло висловив свою програму. Проголосували. Семен набрав 9 голосів. Данило – 3, Сергій 2, Антон – 1, Марія – 1.
 
 Семен радісно об'явив: "Згідно результату першого туру Президентом й водночас Гарантом Конституції стаю я. Клянусь захищати суверенітет, цілісність держави та діяти в інтересах більшості громадян. Тепер виберемо Парламент. Нас крім мене 15 отож, гадаю 3 досить. Щоб не було дискримінації в Парламент обов'язково має увійти жінка. Прошу самовисуватись й оголошувати свої програми".
 
 Піднялось 5 рук й скоро 3 парламентарі були вибрані.
 
 Президент владно сказав: "Йдемо до річки – там вода чистіша!"
 
 Один із парламентарів заперечив: "У річці вода чистіша але разом з тим й холодніша. Це означає, що комусь ногу чи руку може звести судома. У річці також бувають водяні завихрення – може втягнути на глибину... Зараз ми спробуємо на Ваше рішення накласти вето. Парламентарі, хто за те, щоб на рішення Президента накласти вето?"
 
 Піднялось дві руки.
 
 - Хто проти?
 
 Піднялась одна рука.
 
 Голова Парламенту владно заявив: "Вето набуло чинності отож йдемо до озера".
 
 Жартуючи та сміючись всі рушили до озера. Президент запитав громаду: "Хлопці, хто займався силовими видами спорту? "
 
 Піднялося 4 руки.
 
 Президент до них: "Значить так: ви двоє будете міліцією, а ви двоє – армією".
 
 Прийшли. Президент наказує: "Ця поляна є територією нашої суверенної, неділимої держави. Дістаємо хто що має. Жінки розстеляють газети, нарізають ковбасу, хліб, огірки та помідори. Мужики набирають хмиз для вогнища, відкривають консерви та пляшки".
 
 Вода в озері парує, риба "грає", жайворонок в небі заливається, жаби кумкають, коники сюркочуть. Пахне водоростями, травою, сіном, квітами. На розстелених газетах спиртне та закуска. Рай та й годі...
 
 Сіли до імпровізованого столу. Перший тост підняли за демократію. Другий за суверенітет. Третій за мудрого, справедливого Президента.
 
 - А тепер купатись – дав команду Президент.
 
 Всі побігли до води. Ґвалт, сміх, бризки води – ідилія безтурботного відпочинку...
 
 Покупались й підійшли до столу. Жінки розпустили коси, щоб просушити. Щічки у них розпашіли, на тілі усіма кольорами райдуги сяють краплини води, груди та стегна погойдуються в такт рухам. Ах, які ж гарні у нас жінки! Особливо після третьої чарки...
 
 Президент пропонує випити за любов. Аж тут голос: "До речі, про любов! Пропоную влаштувати груповуху!"
 
 - Груповуху! Груповуху! Груповуху! – заволали усі мужики.
 
 Президент поглянув на підлеглих й заявив: "Бачу у народу плавки відстовбурчені, аж тріщать. Народ хоче сексу. Наказую чоловікам кохатися. Жінкам наказую віддаватися їм без зайвих розмов! Армії та міліції наказую прослідкувати за виконанням мого наказу!"
 
 Жінки підняли ґвалт: "О, ні! Ні! Ми одружені! Нас чоловіки дома чекають! Це безпрєдєл! Це культ особи! Ми скористаємось правом вето, оголосимо референдум, відділимось від вашої компанії!"
 
 - Раз так, то хай буде по вашому. Парламентарі, голосуйте! Хто за те, щоб накласти вето?
 
 Піднялась жіноча рука.
 
 - Хто проти?
 
 Піднялось дві чоловічі руки.
 
 - Більшість проти, вето не накладено, отож мій наказ чинний! Хлопці, виконуйте!
 
 - Ні! Ні! Ні! – заволали жінки. – Вимагаємо проведення референдуму!
 
 - Гаразд, – сказав Президент, – нехай буде референдум.
 
 - Хто за те, щоб жінки беззаперечно віддалися чоловікам?
 
 Піднялося 8 рук.
 
 - Хто проти?
 
 Піднялося 5 рук.
 
 - Так, хто не голосував і чому?
 
 Почулися голоси: "Я імпотент, отож мені байдуже... Я віруючий, отож не можу грішити. Не голосував, бо церква у нас відділена від держави... А я голубий, мене жінки не "вставляють..."
 
 - Значить так: референдум більшістю голосів проголосував за інтим між жінками та чоловіками.
 
 Жінки заволали: "Раз так, то ми хочемо відокремитись від вашої поляни й жити окремо!"
 
 Президент сердито: "Що це ще за сепаратистські призиви!? Га!? Я, як Гарант Конституції зобов'язаний слідкувати за дотриманням територіальної цілісності нашої народної поляни та присікати усілякі сепаратистські настрої. Це що ж виходить? Жінки будуть жити окремою поляною, мужики іншою, віруючі, імпотенти та підарасти теж окремо? Що ж то тоді буде!? Так, згідно волевиявлення більшості громадян, жінок-сепаратистів об'являю ворогами народу й наказую мужикам іпат їх у всі дири як ворогів народу! Міліції та армії наказую слідкувати за належним виконанням волі трудового народу!"
 
 Що тут почалось! П'яні мужики накинулись на жінок, стали зривати з них купальники, валити на землю. Ґвалт, крики, прокляття, сльози, благання помилувати...
 
 Армія та міліція спочатку слідкувала за належним виконанням наказу а потім й сама підключилась до процесу.
 
 Поволі все стихло. Мужики підійшли до столу а там порожньо – випите та з'їдене вже все...
 
 Поглянули на Президента. Той зрозумів з пів-слова. Рвучко встав й наказав: "Неподобство! Президент, Парламент, армія, міліція та народ голодні! Хто не хоче годувати свою армію, той буде годувати чужу. З огляду на цю істину, наказую всім сплатити в казну податок горілкою, продовольством або грошима. Хто не побажає платити – міліція та військові відберуть силою!".
 
 Хто став викладати продукти, а хто й ні. Тоді міліціянти та військові кинулись до пакетів і їхній вміст без розбору витрусили на стіл. Після цього зголоднілі громадяни накинулися на спиртне та їжу. Випили за демократію, за взаєморозуміння, за народ...
 
 Аж тут водій маршрутки з траси сигналить. Похватали громадяни кожен своє й посунули до маршрутки. Йдуть мужчини й радісно коментують пережите: "Яка це хороша річ – народовладдя, демократія! І напилися-наїлися на халяву, і покупалися, і пострахалися від душі... І Президент наш горою за народ! А давай його висунемо на Президента України! От заживемо!..."
 
 Позаду заплакані жінки несуть напівпорожні, брудні, рвані пакети й, плачучи розмовляють: "Ти диви, Маню, яка цікава річ ця демократія! І ворогами народу обізвали, і побили при спробі захиститись, і відтарабанили хором у всі дири, і ще й в придачу пограбували! І все це демократично, законно, через рішення Президента, через Парламент, референдум..."
 
 P.S. Ну що, любі мої, повчально? Ось так й радянська влада перемогла, так й колективізація відбувалась. Демократичний централізм – підкорення меншості більшості, млін...
 
 Сьогодні знайдіть наймудрішого патріотичного українця й більшість народу його... не вибере! А тому, що такий більшості не вигідний...
 
 Люди темряву більше полюбили, лихі бо їхні вчинки (с)
 
 Отакеє то от...  

Двоє хлопців можуть сісти на 8 років до в'язниці через таблетки від кашлю
 8 років в'язниці - за пігулки від кашлю. Саме таке покарання можуть отримати двоє молодиків, що пограбували аптеку. Забрали препарат не лікуватися, а ловити кайф.
 
 По обіді до аптеки увійшло двоє молодиків. Один попросив два паковання "Кодтерпіну". Замість грошей запропонував заплатити своїм мобільним телефоном. Продавчиня відмовилася. Це так обурило горе-покупця, що він вибив двері службового приміщення й кинувся до фармацевта.
 
 Ніна Пантелеєва, постраждала:
 
 - Не ожидала, что будут такие действия, что он туда попадет как-то, или будет пытаться попасть туда. Первоначально, я не думала об этом, но когда он уже туда вошел, тогда было страшно. Подумала, что что-то сейчас будет.
 
 Жінка злякалася не на жарт. Та нічого страшного не сталося. Юнак схопив 6 паковань пігулок від кашлю на сотню гривень й утік зі своїм товаришем. Та гуляли недовго.
 
 Володимир Буркеня, заступник керівника відділу Радянського РВ міліції м. Макіївки:
 
 - Они ещё молодцы, отличились - забыли телефон и ушли.
 
 - Как?
 
 - Они его бросили, когда все начали, активные действия - забыли телефон там и убежали. И телефон помог, но больше девушка, которая запомнила их, описала хорошо, она сильно помогла этим. Далеко искать не пришлось, они - жители этого поселка, все рядышком происходило.
 
 Коли аптечних злодіїв затримали, пігулок у них вже не було. Кажуть, що з'їли все одразу після пограбування. Тепер за жменю вкрадених таблеток їм загрожує до 8 років позбавлення волі.
 
 Олександр Токарев, Олександр Осадчий.
 
 Послухаєш людей, почитаєш новини й складається враження, що у народу масово "їде дах".  

"Народ, попавший во власть революционной стихии, теряет духовную свободу, он подчиняется роковому закону, он переживает болезнь, имеющую своё неотвратимое течение, он делается одержимым и бесноватым". (Н.А. Бердяев - знаменитий російський філософ)
 "Революция - конец старой жизни, а не начало новой жизни, расплата за долгий путь. В революции искупаются грехи прошлого. Революция всегда говорит о том, что власть имеющие не исполнили своего назначения. И осуждением до революции господствовавших слоев общества бывает то, что они довели до революции, допустили её возможность. В обществе была болезнь и гниль, которые и сделали неизбежной революцию. Это верно и по отношению к старому режиму, предшествовавшему революции русской. Сверху не происходило творческого развития, не излучался свет, и потому прорвалась тьма снизу. Так всегда бывает. Это - закон жизни. Революциям предшествует процесс разложения, упадок веры, потеря в обществе и народе объединяющего духовного центра жизни. К революциям ведут не созидательные, творческие процессы, а процессы гнилостные и разрушительные. Чувство любви, порывы творчества, акты созидания никогда не приводят к революциям. На всякой революции лежит печать безблагодатности, богооставленности или проклятия. Народ, попавший во власть революционной стихии, теряет духовную свободу, он подчиняется роковому закону, он переживает болезнь, имеющую своё неотвратимое течение, он делается одержимым и бесноватым. Не люди уже мыслят и действуют, а за них и в них кто-то и что-то мыслит и действует. Народу кажется, что он свободен в революциях, это - страшный самообман. Он - раб тёмных стихий, он ведется нечеловеческими элементарными духами. В революции не бывает и не может быть свободы, революция всегда враждебна духу свободы. В стихии революции темные волны захлестывают человека. В стихии революции нет места для личности, для индивидуальности, в ней всегда господствуют начала безличные. Революцию не делает человек, как образ и подобие Божие, революция делается над человеком, она случается с человеком, как случается болезнь, несчастие, стихийное бедствие, пожар или наводнение. В революции народная, массовая стихия есть явление природы, подобное грозам, наводнениям и пожарам, а не явление человеческого духа. Образ человека всегда замутнен в революции, затоплен приливами стихийной тьмы низин бытия. Тот светлый круг, который с таким страшным трудом образуется в процессе истории и возвышается над необъятной тьмой, в стихии революции заливается дурной бесконечностью ничем не сдерживаемой тьмы. Дионисова стихия свергает всякое аполлоново начало, всякую форму и границу, всякий лик и образ, связанный с формой и границей. Наивно думать, что народ, попавший во власть закона революционной стихии, вошедший в магический круг революции, может быть руководим более разумными, просветленными и умеренными направлениями, жирондистами или кадетами. Нет, в революциях неотвратимо господство якобинцев или большевиков. Болезнь должна быть изжита, яд должен сам себя истребить. Руководить революцией невозможно. И напрасно вы, делающие революцию и прославляющие её, думаете, что вы руководите ею, управляете и созидаете. О, как наивны, как темны и бессильны вы, думая, что вы свободны, что дух свободы действует в вас, что вы активны, что вы могущественны. Нет, вы - бессильные и пассивные рабы, рабы темных страстей, орудие темных стихий. Вы, большевики, максималисты, анархисты и т. п., - вы - самые пассивные люди, духовно бездвижные, не способные к сопротивлению стихиям, к душевному усилию, одержимые энергиями, вне вас находящимися. Не видно вашего лика и нет у вас лика. Вы - медиумы безликих стихий, в вас говорят чужие голоса, и в голосах этих нельзя разобрать голоса человеческого, а слышен лишь шум и рев элементарных природных стихий. Напрасно вы, люди революции, думаете, что вы - новые души, что в вас рождается новый человек. Вы - старые души, в вас кончается старый человек со старыми своими грехами и немощами. Все ваши отрицательные чувства - злоба, зависть, месть - приковывают вас к старой жизни и делают вас рабами прошлого. Вы - пассивный рефлекс на зло прошлого, вы не можете освободиться от него. Но у вас нет памяти о добре прошлого, о нетленной истине и красоте в нём, у вас нет памяти творческой и воскрешающей".

Киевлянка в отместку мужу сообщила в милицию про обвешанного взрывчаткой... ребенка  
 Александр ЛЕЩЕНКО, «ФАКТЫ»  
 
 22.02.2011
 Размер текста: Абв  Абв  Абв  
 В связи с участившимися случаями лжеминирований правоохранители напоминают: за хулиганство можно поплатиться штрафом или арестом
 
 В последнее время резко активизировались так называемые телефонные террористы, "минирующие" различные структуры. Куда только не подкладывали "взрывчатку" в этом году - и в Верховную Раду, и в столичные ЦУМ, вокзал... Кстати, именно железная дорога чаще всего подвергается атакам "минеров". По словам сотрудницы сектора по взаимодействию со СМИ управления МВД на Юго-Западной железной дороге Елены Цымбалюк, за минувший год было зарегистрировано семь таких звонков.
 
 Однажды в милицию поступило сообщение о том, что в поезде Киев-Херсон, во втором вагоне которого как раз ехали дети, находится обвешанный взрывчаткой... ребенок. Правоохранители проверили весь поезд, но взрывчатки не нашли. Спустя сутки "террористку" задержали. Ею оказалась 29-летняя киевлянка. Женщина, предварительно "подогревшись" спиртным, устроила мужу скандал из-за того, что тот не пускал ее домой. По версии протрезвевшей дамочки, чтобы отомстить супругу, она позвонила по телефону 102 и сообщила о бомбе в поезде. И хоть на следующее утро она забыла о своем звонке в милицию, от уголовной ответственности это ее не освободило.
 
 - В основном, вокзалы и поезда "минируют" подростки, пьяные или психически больные люди, - рассказал начальник отдела уголовного розыска УМВД на Юго-Западной железной дороге Сергей Тютюннык. - Напомню, что в соответствии с действующим законодательством заведомо ложное сообщение об угрозе безопасности граждан карается штрафом от 500 до тысячи не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или арестом на срок до шести месяцев. За повтор подобной "шутки" хулиган может лишиться свободы на срок до пяти лет.
 
 Жах! Знову в мді анонімки!  
 ХОЧЕШ ПОМСТИТИСЯ - ТЕЛЕФОНУЙ  

Соррі за повтор теми.    
 Україна у... анальному отворі! Факт!
 Сиджу й думаю: Що робити?   Вимальовуються варіанти:
 
 1) Створити ще одну партію. Це вже під номером 191 (!) А далі то що робити: мітингувати, пікетувати, ходити із смолоскипами та плакатами, сигналити?  
 2) Самому вийти на Майдан. Знову питання: із якими плакатами: "Мир – народам", Земля – крестьянам", Хлеб голодным", Мир хижинам, война дворцам", "Свободу не спинити!", "Юля, Юля, Україна!", Юля – сука!", "Ганьба усім!", "Геть злочинній режим Бандюковича!", "Ющенко – наш Президент!", "Тигипко – наш Президент!", "Тягнибок – наш Президент!", "Противсіх - наш Президент!", "Лупан - наш Президент", "Бандитам – тюрми!" чи може "Прости, Данилович!"?  
 3) Вийти на Майдан і зачитати людям Ісусову Нагірну проповідь, революційні "Катехизис революционера", "Апрельские тезисы", "Головокружение от успехов", "Моральний кодекс будівника комунізму" чи що інше?  
 4) А може стати на шлях Робін Гуда, Коби, Януковича? Тоді кого грабувати: банки, олігархів, перехожих?  
 5) Може емігрувати, щоб мити туалети в країнах "загниваючого капіталізму"? Чи піти у внутрішню еміграцію?  
 6) Може піти в терористи й підірвати щось на вибір: урядове приміщення, Верховну Зраду, Ідола (котрий на Бесарабці), будинок якогось корупціонера, чи демонстративно в знак протесту самого себе на Майдані?  
 7) Може убивати? Тоді кого: олігархів, продажних суддів, корумпованих політиків та правоохоронців чи самому "убитьцца ап стену"?  
 8) Мо надрукувати листівки й їх розклеювати. А який смисл? Всі й так все знають...  
 9) Висунути себе на здобуття президентської посади й пообіцяти вже 100 кроків назустріч людям?  
 10) Піти: в монастир й прийняти постриг, до церкви помолитись, до коханки покохатись чи просто банально напитись? Тоді напитись чого: пива, вина, самогону чи йаду?  
 11) Діяти як усі: мовчати й сопіти в дві дірки за принципом: воно само якось устаканиться.  
 12) Вилізти на дах хати й зазом із усім народом виглядати появу нашого Мойсея, Вашінгтона із його праведним законом?    
 
 Млін, любі друзі та любі мОї, пацани, братани, що робити? Га? Все ж це вже було не один раз й "Немає нічого нового під сонцем" (с). А втім, здогадуюсь, декотрі оригінали порадять сходити в коротку еротичну гомосексуальну подорож. І це не нове...  

Мені сьогодні 58. Приймаю вітанні від тих, хто мене пам"ятає та поважає.    Тобто від тих, кому мої пости цікаві.  

- Ты послушай, послушай.  Году,  наверно,  в  двадцать  девятом  или  в
 тридцатом была у меня пассия, хорошая девчонка, сельская учительница. Я  к
 ней наезжал, она меня за брата выдавала,  отчества  у  нас  одинаковые:  я
 Васильевич, она тоже Васильевна. Ночью мы, конечно, по  кровати  катались,
 это мы умели, а днем я уходил в лес,  в  поля  с  этюдничком.  Такая  была
 сельская  идиллия.  Пейзане  ко   мне   относились   вроде   бы   неплохо,
 снисходительно, знаешь, как работающий мужик к  горожанину  с  мольбертом,
 мол, "дурит барин", но, в общем, ничего, добродушно. Однажды спим мы еще с
 моей Клавочкой, наработались за ночку, слышу, шум на улице. Что такое? Она
 встала,  подошла  к  окошку,  чуть   отодвинула   занавеску   и   говорит:
 "Голодухиных  раскулачивают".  А  там,   между   прочим,   дорогуша,   все
 Голодухины, и деревня раньше называлась  Голодухино,  потом  ее,  конечно,
 переименовали на современный манер: "Гроза империализма".
    - Не заливай, не заливай!
    -  Слово  даю.  Нищий  колхозик,  а  назывался   именно   так:   "Гроза
 империализма", такое вот устрашающее название.
    - Анекдот!
    - Не в этом суть. Суть в том, что у всей деревни фамилии  одинаковые  -
 Голодухины, выходит, все они  в  родстве,  в  дальнем,  в  ближнем,  но  в
 родстве. И вот каких-то Голодухиных раскулачивают. Я, конечно,  быстренько
 натягиваю портки: на такое зрелище надо  посмотреть.  А  Клавка  мне:  "Не
 ходи, там милиция, уполномоченные всякие, а  ты  не  местный,  придерутся,
 документы потребуют, кто такой, а  наши  скажут:  к  учительнице,  Клавдии
 Васильевне, приезжает, ночует, не хочу я этого. Смотри отсюда, все  видно,
 встань вот сюда".
    Встал  я,  как  она  посоветовала,  и  вижу:  возле  избы  две  телеги,
 милиционеры вытаскивают  из  дома  женщин,  детей,  стариков,  хозяева  не
 сопротивляются, знают, за сопротивление пришьют  статью,  бабы  кидают  на
 телеги узлы, нищее свое  барахло,  бабка  совсем  дряхлая,  не  ходит,  ее
 мильтоны с печи стянули, на  руках  вынесли  и  на  телегу  бросили,  один
 ребенок грудной  и  остальные  детишки  малые,  орут,  плач,  крик,  стон,
 картина, в общем, жуткая и отвратительная, ни за что ни про что срывают  с
 родного места, разоряют обжитое гнездо, отправляют в Сибирь, фактически на
 смерть.
    Глеб замолчал, долго шел молча.
    - Но главное, дорогуша, другое. Рядом стоят мужики, бабы, молча  стоят,
 детишки  и  те  замерли,  и  все  -  Голодухины,  как  и  эти   несчастные
 раскулаченные, родственники, кумовья, сватья, вместе жизнь прожили. И  вот
 на  их  глазах  творится  такое  злодейство,  и  совершают  его   какой-то
 задрипанный уполномоченный в пиджачке и два хлипких мильтона. И  по  тому,
 как стоят сильные, здоровые, хмурые мужики и тоже сильные, здоровые  бабы,
 и по тому, дорогуша, какая _готовность_ написана на  их  лицах,  я  думаю:
 сейчас обрушатся на тех хлюпиков, обезоружат, бросят на  телеги,  стеганут
 по коням и выгонят из деревни.  И  я  жду  этого  момента.  Однако  нет...
 Мильтоны уже всю семью выволокли из избы, посажали на телеги,  бабы  ревут
 ревом, и детишки плачут навзрыд, а мильтоны - хлоп  кнутом  по  лошадям  и
 поехали... И вот тут, дорогуша, вот тут толпа бросилась, но  не  вдогонку,
 не выручать своих, не вызволять из беды - в избу  бросились:  растаскивать
 оставленное, что не могли увезти с собой те несчастные. И идут, понимаешь,
 домой наши добрые, жалостливые  бабы  радостные,  довольные,  и  ребятишки
 рядом, кто с горшком, кто с тарелкой, кто с  печной  заслонкой,  прямо  из
 печи с проволокой выдрали, торопились, пока  председатель  сельсовета  эту
 разграбленную  и  опозоренную  избу  не  опечатал.  Было  мне  тогда   лет
 девятнадцать-двадцать. И в тот момент понял я, что народ наш -  холоп,  от
 мужика до вот этого холопского писателя Шолохова, от простой бабы до члена
 Политбюро, который по команде признает себя шпионом и диверсантом. И  все,
 что пишут там всякие Достоевские и прочие философы об особой душе,  особой
 миссии, особом предназначении, -  все  это  чепуха!  И  тютчевское:  "Умом
 Россию  не  понять...  У  ней  особенная  стать"  -  все  это,   дорогуша,
 поэтическое словоблудие, поэтические фантазии.
    - Вся деревня в этом участвовала? - спросил Саша.
    - Не вся, конечно, но что это меняет?
    - Многое. Кучка мародеров - это еще не народ. Всюду есть свои бандиты.
    - Почему же "хорошие люди" не пришли защищать своего соседа?
    - А ты пришел? Ты защитил?
    - Дорогуша, я такой же холоп.
    - Тогда и от других не  требуй!  Особенно  от  мужика,  которым  всегда
 помыкали, обирали, вертели им, как хотели, и помещик, и староста с кнутом,
 и  урядник  с  шашкой,  и  свой  брат-мироед,  и  казак  с   нагайкой,   и
 продразверстщик с винтовкой, и  агитатор,  за  которым  стоял  комиссар  с
 маузером, и те, кто приказал "раскулачивать", и те, кто это выполнял. Но с
 них мы не  спросим  -  опасно,  а  мы  жить  хотим,  плясать,  выпивать  и
 закусывать.
 "Прах и пепел"

Давно не був у Прибалтиці. Цікаво, пам"ятники Леніну там повалили, чи стоять непорушно як і в нас?  

Дві третини українців готові прийняти участь у несанкціонованих акціях протесту. Це критичний показник. Факт.  
 Ось як я колись отаманом був: (Уривок із книги)
 Обіцянка цяцянка, а дурневі радість. (Народна приказка)
 Мене давно цікавив феномен сходження до вершин влади різноманітних перевертнів, пристосуванців. Чому порядна людина у владі є рідкістю? Ходив я на зустрічі з кандидатами в народні депутати, надивився на їхню поведінку, наслухався солодких обіцянок. Кожного разу думав: А може, й собі стати народним обранцем?  
 Хороша ідея, але… передвиборна агітація коштує чималих грошей. Доведеться шукати спонсорів, а потім на своїй посаді ці гроші відробляти - танцювати під чужу дудку. (Хто ж тобі дасть просто так - даром тато маму не цілує.) Доведеться, щоб переплюнути численних конкурентів, обіцяти таке, що здійснити практично неможливо, а це не в моїх правилах. Виборці, звиклі до солодкої брехні, хіба повірять моїй гіркій правді? А все так і є - я помітив цю закономірність: щоб завоювати симпатії виборців, потрібно усіляко підлещуватись до людей. Потрібно хвалити те, що люди люблять, лаяти те, що ненавидять, обіцяти те, що вони хочуть, щоб їм пообіцяли. Перемагає, як правило, той, у кого язик краще підвішений та фантазія в обіцянках більша.
 Якось один порушив правило. Каже:  
 - Ви самі теж трохи винні. Хіба не так? Висипаєте сміття куди попало - вітер подув та й розвіяв по всьому селі!
 Ах, що тут почалось! Зал обурено загудів:  
 - А куди його дівати?!  Сміттєвоз чому не приїздить?! Та і лампочки на стовпах чому не всі горять?!
 Кандидат у депутати зрозумівши, що ляпнув дурницю "дав задній хід" - продовжив співати свою солодку пісеньку:
 - Я запущу виробництво, отож всім буде робота! Підвищу зарплати, пенсії! Поборю мафію, корупцію, злочинність!.
 А я сиджу та й думаю: Підприємства розграбовані, їх роз'їдає ржа, псує плісень, заливає дощ, ламає вітер. Колишні спеціалісти знайшли роботу у бізнесменів. Навіть якщо ти добрий чарівник й зумієш зробити так, що все повернеться до попереднього стану, то й тоді обладнання наших підприємств, їхня продукція, організація праці та відношення працівників до роботи - це кам'яний вік науково-технічного прогресу. Навіть якщо ти зробиш ще одне чудо: знайдеш багатомільярдні капітали на модернізацію виробництва, перенавчання спеціалістів, перевиховання робітників та й виготовиш продукцію на рівні світових стандартів, то і тоді виникнуть проблеми зі збутом. Проблеми такі: більшість громадян не мають грошей, економлять, купуючи іноземний "секонд-хенд". Нормально працювати буде дуже важко - мафія, корупція, злочинність досягли таких космічних висот, все так переплелось, в'їлось у всі пори суспільства, що для очищення доведеться звільнити… все керівництво владних структур. Зробити дезінфекцію в кабінетах, провітрити їх, а на звільнені місця набрати порядних людей. Шукати в середовищі "совків", вишукувати вдень із ліхтарем, як той філософ, і таки знайти. Кому це під силу?
 А що зробив би я, якби одного чудового ранку проснувся на посаді президента? Хотів би зробити багато, але не дали б нічого: урядовці стали б перекручувати кожен указ, влада на місцях - саботувати. "Підставили" б раз, другий, п'ятий, десятий, виставили б на посміховисько. А все так і є: короля грає оточення...
 Хто кого звільняти буде: усі старорежимні службовці повивертали картузи, щоб залишитись на теплих місцях й далі продовжують наживатись. Один мафіозі не звільнить іншого - вірно кажуть: "ворон воронові ока не виклює".
 Хто підтримає мої реформи? На кого я буду опиратись?
 Мойсея підтримував Господь Бог, Піночета - армія, а мене - хто?
 Вийду я проти сатанинської системи, а весь народ стане мовчки поєдинок спостерігати, як колись у тому вагоні електрички…
 Легко стати обранцем народу, якщо маєш грошей доволі та язик добре підвішений… Інша річ, стати вибранцем Бога - "Там" зовсім інші критерії вибору…
 Оце все я думав, сидячи на тій зустрічі з виборцями. А кандидат продовжує:  
 - Росія при розлученні забрала майже все спільно нажите добро, а зараз відмовляється в борг постачати нафту, газ, стержні до ядерних реакторів  і цим перекриває Україні кисень…
 Я слухаю, а думками вертаюсь у далеке дитинство. Підходить один малюк до іншого і просить: "Дай мені свою цяцьку". А той у відповідь: "А, со даси?",  що в перекладі на сучасну мову означає: "Давай в обмін щось рівноцінне".
 Навіщо оця примітивна, пустопорожня балаканина, пошук ворогів - аж зло бере. Росія та Білорусія теж бідують, бо там такі ж самі "совки" живуть. Хто кому повинен просто так, за гарні очі, щось давати задарма? Плати золотом, валютою, а як ні, то високоякісними товарами, продовольством, і буде тобі все, що завгодно. Здається, скажи людям просто: "Давайте, люди, дружно думати як організувати виробництво та візьмемось виготовляти сучасні продовольчі та промислові товари, щоб було за що виміняти енергоносії".  
 От і живемо з кожним днем усе гірше тому, що таких демагогів вибираємо. Ох, як чесались руки й собі кинутись у велику політику - крикнути: "Не так! Не так усе робити потрібно!".
 Під монотонні обіцянки чергового кандидата думав свою думу: А, що я зможу зробити? Пригадалось дитинство. Я ж колись вже був отаманом - хлопці вибрали. О, яка це насолода: влада! Що не накажу - усе виконують! Наступного дня я трохи затримався вдома. Прийшов продовжувати гру. Бачу: мої піддані дістають із-за пазух та їдять яблука, абрикоси, огірки, помідори, і при тому на мене скоса хитро поглядають. Я дав команду, а мої козаки… стали сміятись. Мій однокласник і, водночас, найкращий друг вказав на мене пальцем та й скомандував: - Взяти його!  
 Хлопці кинулись бити мене.  
 Запитую: - За що свого отамана лупцюєте?
 А ті відповідають:  
 - Такий отаман як ти, нам не потрібен, ми іншого обрали… Тобі вчора цілий день служили задарма, а Степан сьогодні повів нас по чужих садах та городах, нагодував досхочу!.. От йому й будемо служити…  
 Та я не образився на товариша за науку, бо це була всього-на-всього гра.  
 Поглянув на людей у залі й подумав:  
 - Всі мріють про чудо. Ну, по яких же садах та городах я вас, люди добрі, поведу? Самі ж бачите, яке зубожіння, злидні навкруги… Повести вас на "царські села" та комерційні кіоски? Так це ж радості на один тиждень! А далі, що? Я ж не Ленін, - йому дісталась дуже багата країна, а мені - те, що від неї залишилось… Один стане кликати грабувати, інший - працювати. За ким, люди добрі, підете?..
 Від передвиборних обіцянок мене стало нудити, перестав ходити на оті перегони-пустодзвони. Один спостережливий чоловік запримітив, що казки для дітей починаються словами: "Жили-були дід та баба…", а казки для дорослих: "Якщо ви на виборах проголосуєте за мене…"  
 Інший спостережливий чоловік висловився інакше: "Ніде так не брешуть як на війні, виборах та полюванні".
 А той кандидат на роль провідного реформатора й водночас активного борця із мафією та корупцією таки здобув більшість голосів на всенародних виборах. І не стало його ні видно, ні чути - отримав омріяне тепле місце у столиці й живе собі тихенько при грошах, почестях та депутатській недоторканності…    
 Ще один уривок:  
 "І через розріст беззаконня любов багатьох охолоне". (Матвія 24:12)
 Підприємства закриваються із різних причин: продукція не витримала конкуренції, надто дорогі кредити, подорожчання іноземної валюти, низька купівельна спроможність населення, подорожчання енергоносіїв тощо. Люди втрачають роботу отож залишаються без засобів існування, відповідно й бюджет не поповнюється. Раз скарбниця порожня, то нічим фінансувати армію, освіту, медицину, силові структури, платити бюджетникам, пенсіонерам, утримувати ув'язнених тощо. Роботи обмаль, отож роботодавці грають на пониження оплати - навіщо платити більше, коли робітник від безвиході змушений погоджуватись працювати за дріб'язок. Пересічна людина опиняється на соціальному дні: оплачувати комунальні послуги, купувати продовольство та медикаменти грошей катастрофічно не вистачає. Вона опиняється в холодній квартирі із порожнім гаманцем в той час коли за вікном наворочені "хатинки" та дорогі іномарки корупціонерів. Вона безробітна, голодна, холодна, хвора, абсолютно безправна, одурена банками, "фінансовими пірамідами" йде у магазин й там на останні заощадження купує фальсифіковані продукти й при тому її ще й обважують! А тут ще біда трапляється: грабунок, аварія, пожежа, нещасний випадок, стихійне лихо тощо. В надії на хоч якусь допомогу, справедливість звертається у владні структури та щоразу переконується: там правди не знайти!
 І вона розуміє чому: чиновники законодавчої, виконавчої, судової влади, власники засобів масової інформації та акули бізнесу подружилися, заручилися взаємовиручкою, пов'язали себе круговою порукою. Ворон ворону ока не виклює, свій свого не здасть, мажор мажора не підставить отож правди добиватися безглуздо.
 Безправна людина ради розради вмикає "зомбоящик" а там: модно вдягнені, вгодовані урядовці говорять про… ріст добробуту населення та незначні тимчасові труднощі! Людина сердито перемикає канали й бачить… танці напівголих жінок, чує іншомовні пісні про любов. На інших каналах обридла реклама, мордобій, стрілянина, секс… І ніхто, ніхто із урядовців та ЗМІ навіть не намагається зрозуміти її проблеми! У відчаї зневірена людина шукає розради у релігії й потрапляє… у секту до майстрів магічно маніпулювати свідомістю. Там із неї видурюють останні копійки, ще й до того в нові борги гіпнотично влізти змушують.  
 Тоді людина сподівається демократично змінити злочинну владу - слухає улюбленого кандидата, котрий натхненно обіцяє провести кардинальні реформи, безстрашно побороти корупцію та злочинність. З надією на "покращення життя вже сьогодні" йде голосувати й наступного дня бачить як її обранець здружився й пиячить… із нещодавно критикованими ним злочинцями! І обіцяних ним реформ - нуль!  
 В останній надії щось змінити людина пропонує співвітчизникам якось більш-менш законно протестувати та… натикається на нерозуміння, насмішки. Доходить висновку: кожен тремтить сам за себе, наївно надіючись якось вижити… Безвихідь, розпач, відчай і, як результат - еміграція, наркоманія, алкоголізм, ріст злочинності, самогубства, смертність від хвороб спричинених злиднями…  
 Цілком закономірно: в результаті подібного розвитку подій, кожна людина являє собою згусток ненависті - для неї вже немає нічого святого! Вона вже не вірить словам, обіцянкам, Богу, уряду, не вірить нікому. Найстрашніше: вона вже не вірить в можливість перемін демократичним шляхом й готова прийняти участь у бунті, повстанні, революції! Створюється вже знайома ситуація в котрій стають актуальними слова пролетарського "Інтернаціоналу":
 Никто не даст нам избавленья,
 Ни Бог, ни царь и не герой,
 Добьемся мы освобожденья
 Своею собственной рукой.  
 Чтоб свергнуть гнет рукой умелой,  
 Отвоевать свое добро -
 Вздувайте горн и куйте смело,
 Пока железо горячо.
 Поволі електорат усвідомлює істину: потрібно боротися із причинами, а не з наслідками. А причина усіх бід України одна - корумпована олігархічна влада. І єдино вірне рішення: повна зміна влади, перезавантаження України. Революція, якщо називати явища звичною термінологією.  
 Ось тут то на фоні величезного приниження нації й з'являється омріяний Вождь й малює натовпу "сіяючі висоти"!  
 Спостерігаючи подібний стан речей вже по іншому сприймаєш книги та фільми про диктаторські сатанинські режими Леніна, Сталіна, Гітлера та їм подібні й починаєш потроху "революційні маси" розуміти…
 

Здогадуюсь, Via вірно підмітила, що тут тільки герої "клаву" топтати...    
 Хочеться переконатися, що патріоти є й поспілкуватися у приваті.  

Уривок із моєї книги. Соррі за повтор.    
 Хочете знати, як без жодного пострілу захопити чужу державу? Безкоштовно даю геніальний і разом із тим простий план: Налагодьте у своїй державі виробництво сучасних високоякісних і разом із тим дешевих промислових товарів та продовольства. Повинна бути привабливою упаковка, розфасовка, блискучі етикетки. Масово експортуйте свої товари у потрібну вам країну. Поблизу кордонів поставте гуртовні - самі приїдуть за товаром. Залежалі товари віддавайте за безцінь, а "секонд-хенд" - даром. Зрозуміло, що люди тієї країни стануть купувати сучасніші, якісніші та дешевші промислові товари та продовольство, а на своє дороге старомодне барахло навіть увагу перестануть звертати. Скоро в тій країні свої товари стануть накопичуватись на складах, залежуватись на полицях магазинів.
 Ясна річ, підприємства, котрі не знаходять збуту своєї продукції, стануть закриватись, а робітники опиняться без роботи. Зрозуміло, що закриті підприємства та непрацюючі люди не платять податків у держбюджет, ба, навіть більше того, підприємства вимагають дотацій від держави, а люди - допомоги по безробіттю. Дефіцит держбюджету стане зростати. Щоб вийти з положення, уряд, як правило, зробить фатальну помилку: збільшить податки з тих підприємств, котрі своєю продукцією ще якось конкурують із завізною. Усякий податок закладається у собівартість, отож, ціна і тих товарів різко зросте, й тому вони теж перестануть користуватись попитом. А це означає, що й ті підприємства збанкрутують, а робітники - опиняться на вулиці. Доходи від податків зменшаться, а витрати зростуть, отож, стане назрівати економічна та політична криза.
 Усе так, але на перших порах буде ілюзія, що ніби нічого страшного не сталося - громадяни всі свої заощадження використають на купівлю за кордоном сучасних товарів та перепродаж їх на внутрішньому ринку. В "куплю-продам" бізнесі безробітні, в залежності від накопичених грошей та комерційного хисту, стануть використовувати різноманітний транспорт: від кустарних тачок "кравчучок" до багатотоннажних вантажівок.  
 Суспільство розшарується на багатих та бідних. Щасливчики "куплю-продам" бізнесу побудують котеджі, особняки, придбають дорогі іномарки автомобілів, скуплять у невдах квартири, а у держави - магазини, ресторани та інші придатні для комерційної діяльності приміщення. Зроблять євроремонт, обставлять закордонними меблями, апаратурою, наповнять полиці своїх магазинів завізними товарами. Перші роки всюди буде шелест купюр - люди кинуться скуповувати все підряд, щоб зберегти свої гроші від знецінення.
 Коли ж проп'ють, проїдять, спалять у цигарках та двигунах своїх автомобілів усі заощадження, тоді почнуть за безцінь розпродавати майно державних підприємств та сімейні реліквії. Розпродадуть колишнім ворогам навіть окроплені кров'ю предків ордени та медалі, намолені старовинні сімейні ікони. Пізніше почнуть розкрадати скрізь і всюди для продажу за кордон кольорові метали та все інше, що являє хоч якусь цінність. Зубожіння заставить від нових сучасних товарів перейти до товарів, котрі вже були у вжитку. Почнуть ритись на смітниках цивілізованого світу та ще й, як ті дикуни, хизуватись один перед одним дешевою блискучою іноземною брязкалкою. Скрута примусить людей шукати притулку, заробітку за кордоном. Спочатку виїде еліта, мозок нації. За ними слідом - інтелігенція рангом нижче. Оскільки в цивілізованому світі зовсім інший рівень науки, техніки, культури, то з морально застарілими дипломами лікарі стануть працювати санітарами, інженери - підсобниками, фотомоделі - повіями.
 Розпродавши абсолютно все, ті бідолахи збагатять твою державу, а свою країну - знедолять. Руйнацію розграбованих підприємств поволі довершать сили природи, поля заростуть бур'янами, а нещасні громадяни в пошуках винуватців та шляхів виходу з кризи вчепляться в горло один одному, почнуть шукати розради, забуття в спиртному та наркотиках. Різко зросте корупція, злочинність, впаде мораль - нація деградує, почне вироджуватись. Усі будуть із надією дивитись за кордон - шукати інвесторів та кредити.  
 Не жалійте грошей на позики - бідолахи їх все-одно протринькають й цим ще більше поставлять себе в залежність. Вам же залишиться не на танках, а на розкішних автомобілях приїхати (зустрінуть хлібом-сіллю) і у озлобленого, злиденного народу за безцінь скупити фабрики, заводи, електростанції, природні багатства, а самих невдах перетворити на слухняних рабів.  
 Жертви власної безтолковості стануть усіляко підлещуватись до вас, селити у найкращих готелях, називати благодійниками, інвесторами, спонсорами, запопадливо в очі заглядати, щоб почути якусь мудру пораду. Навіщо вам та численна, добре озброєна армія?.. Ось так без жодного пострілу ви завоюєте державу, в котрій наївні громадяни не розуміють реальності конкурентної війни за ринки збуту.  
 Слід знати, що у наш цинічний час найсильнішою зброєю є… гроші. Гроші роблять фізично здорових громадян сліпими, глухими, німими, примушують поступати саме так, як того бажають ті, хто платять гроші… Раз так, то навіщо витрачатись на суперсучасну зброю? Логічно, що краще ті гроші витратити на розвал економіки ворожої держави, на підкуп її високопоставлених чиновників та подачки простим громадянам. Перемогу ж можна легко здобути і без бомбардувань, стрілянини та кровопролиття…

"Народ, попавший во власть революционной стихии, теряет духовную свободу, он подчиняется роковому закону, он переживает болезнь, имеющую своё неотвратимое течение, он делается одержимым и бесноватым". (Н.А. Бердяев - знаменитий російський філософ)
 "Революция - конец старой жизни, а не начало новой жизни, расплата за долгий путь. В революции искупаются грехи прошлого. Революция всегда говорит о том, что власть имеющие не исполнили своего назначения. И осуждением до революции господствовавших слоев общества бывает то, что они довели до революции, допустили её возможность. В обществе была болезнь и гниль, которые и сделали неизбежной революцию. Это верно и по отношению к старому режиму, предшествовавшему революции русской. Сверху не происходило творческого развития, не излучался свет, и потому прорвалась тьма снизу. Так всегда бывает. Это - закон жизни. Революциям предшествует процесс разложения, упадок веры, потеря в обществе и народе объединяющего духовного центра жизни. К революциям ведут не созидательные, творческие процессы, а процессы гнилостные и разрушительные. Чувство любви, порывы творчества, акты созидания никогда не приводят к революциям. На всякой революции лежит печать безблагодатности, богооставленности или проклятия. Народ, попавший во власть революционной стихии, теряет духовную свободу, он подчиняется роковому закону, он переживает болезнь, имеющую своё неотвратимое течение, он делается одержимым и бесноватым. Не люди уже мыслят и действуют, а за них и в них кто-то и что-то мыслит и действует. Народу кажется, что он свободен в революциях, это - страшный самообман. Он - раб тёмных стихий, он ведется нечеловеческими элементарными духами. В революции не бывает и не может быть свободы, революция всегда враждебна духу свободы. В стихии революции темные волны захлестывают человека. В стихии революции нет места для личности, для индивидуальности, в ней всегда господствуют начала безличные. Революцию не делает человек, как образ и подобие Божие, революция делается над человеком, она случается с человеком, как случается болезнь, несчастие, стихийное бедствие, пожар или наводнение. В революции народная, массовая стихия есть явление природы, подобное грозам, наводнениям и пожарам, а не явление человеческого духа. Образ человека всегда замутнен в революции, затоплен приливами стихийной тьмы низин бытия. Тот светлый круг, который с таким страшным трудом образуется в процессе истории и возвышается над необъятной тьмой, в стихии революции заливается дурной бесконечностью ничем не сдерживаемой тьмы. Дионисова стихия свергает всякое аполлоново начало, всякую форму и границу, всякий лик и образ, связанный с формой и границей. Наивно думать, что народ, попавший во власть закона революционной стихии, вошедший в магический круг революции, может быть руководим более разумными, просветленными и умеренными направлениями, жирондистами или кадетами. Нет, в революциях неотвратимо господство якобинцев или большевиков. Болезнь должна быть изжита, яд должен сам себя истребить. Руководить революцией невозможно. И напрасно вы, делающие революцию и прославляющие её, думаете, что вы руководите ею, управляете и созидаете. О, как наивны, как темны и бессильны вы, думая, что вы свободны, что дух свободы действует в вас, что вы активны, что вы могущественны. Нет, вы - бессильные и пассивные рабы, рабы темных страстей, орудие темных стихий. Вы, большевики, максималисты, анархисты и т. п., - вы - самые пассивные люди, духовно бездвижные, не способные к сопротивлению стихиям, к душевному усилию, одержимые энергиями, вне вас находящимися. Не видно вашего лика и нет у вас лика. Вы - медиумы безликих стихий, в вас говорят чужие голоса, и в голосах этих нельзя разобрать голоса человеческого, а слышен лишь шум и рев элементарных природных стихий. Напрасно вы, люди революции, думаете, что вы - новые души, что в вас рождается новый человек. Вы - старые души, в вас кончается старый человек со старыми своими грехами и немощами. Все ваши отрицательные чувства - злоба, зависть, месть - приковывают вас к старой жизни и делают вас рабами прошлого. Вы - пассивный рефлекс на зло прошлого, вы не можете освободиться от него. Но у вас нет памяти о добре прошлого, о нетленной истине и красоте в нём, у вас нет памяти творческой и воскрешающей".

Уривок із моєї книги.  
 Перші демократичні вибори.
 Перші вибори Президента проводилися 1 грудня 1991 року одночасно із референдумом на підтримку державної незалежності України, проголошеної Верховною Радою. У виборах взяли участь 12 кандидатів. Першим Президентом, набравши 61,59% голосів, став колишній завідувач ідеологічним відділом ЦК КПУ, а на момент обрання Голова Верховної Ради - Леонід Кравчук. Друге місце зайняв з результатом 23,27% голосуючих В'ячеслав Чорновіл, на третьому місті був Левко Лук'яненко. Мені стало страшенно боляче: багатостраждальний від комуністичної влади український народ керівником держави вибрав… високопосадового компартійного бюрократа, а багатолітнього політв'язня ігнорував! Питання із питань: якщо такий у нас народ, то який смисл боротися, страждати за Україну?
 Питання: Навіщо страждати за народ, коли твоя самопожертва йому не потрібна?  

4 лютого 2011, 12:58 • Хуліганство
 У Львові 11-річний хлопчик заявив про замінування школи
 Цей тиждень видався гарячим для львівських вибухотехніків. Додали роботи місцеві жартівники, які то трамваї "мінували", то школу. Не спинило бешкетників навіть те, що такі витівки - кримінал.
 Перевірку для місцевої міліції влаштував 52-річний львів'янин.
 Віталій Горський, керівник Франківського РВ міліції м. Львова:
 - Поступило повідомлення від невідомої особи про те, що наступного дня на території Львова, відносно громадян в трамваях будуть вчинені протиправні дії з настанням тяжким наслідків.
 Своїх вимог "терорист" не висував. Лише попередив: пасажирам львівських трамваїв буде непереливки. Оперативники швидко з'ясували, хто телефонував. Далі до справи взялися бійці "Беркуту". Помешкання аноніма довелось брати штурмом. У його квартирі знайшли 38 набоїв до автоматичної зброї. Горе-терорист у скоєному зізнався. Каже, й гадки не мав щось мінувати. Подзвонив з цікавості.
 Затриманий:
 - Подзвонив, хотів перевірити дії міліції, як зреагує. Ніяких терактів не хотів здійснювати, бо не в силах, і не в стані це робити.
 Чоловік уже мав клопіт із законом, і також за бешкет. Укотре він шкодує про свою витівку. Як покарати жартівника - міліція ще вирішує.
 А ось в іншому районі Львова "замінувати" власну школу вирішив учень. Планував зірвати урок географії, до якого не підготувався.
 Сергій Богданов, заступник керівника відділу ГУ МВС України у Львівській області:
 - Було чути, що це голос хлопчика, приблизно від 10 до 14-15 років, тому що він хвилювався, говорив, але було зрозумілим, що це молода особа.
 Школу обстежили сапери. Вибухівки не виявили й уроки поновили. Оперативники ж шукали "жартівника".
 Сергій Богданов, заступник керівника відділу ГУ МВС України у Львівській області:
 - Було встановлено, що в п'ятому класі в той день мало бути опитування з уроку географії. Коли вже пристальніше почали працювати з тими дітьми, то робилося одночасно. Вибухотехніки обстежували школу, а всіх решту дітей, які приходили на уроки, з ними в присутності педагогів, батьків, опитували.
 Правоохоронці швидко викрили бешкетника. Ним виявився 11-річний учень цієї школи. За такі витівки синочка доведеться розплачуватися батькам. А малого розбишаку візьмуть на облік у міліції.
 Галина Лемішко, Юрій Котоус.
 Висновки невтішні: входить в моду анонімна помста. Лист без підпису чи аномімний дзвоник про мінування і ваш будинок, магазин, ресторан, школу, цех і т. п. "шмонають" міліціянти. Один "шмон", другий, третій і ви на грані інфаркту!    А ваш ворог чи конкурент радіє - і помстився, і репутацію підмочив, і сам невиявленим залишився.    
 37 рік повертається? Ні?  

2004 рік. Луценко - польовий командир Майдану. Гнівно бичує із трибуни злочинну владу.   Навколо стоять соратники, нижче у натовпі - прихильники...    
 Помаранчева революція перемогла й вже він міністр МВС. Роздає звання, посади, нагороди - він при владі та почестях в оточенні підлеглих та друзів.    
 Та ось переміг Янукович і Луценко за гратами.   Питання: куди поділися соратники, прихильники, ощасливлені посадами та нагородами впливові колеги та друзі? Де вони всі? Аууу!  
 Ось так, любі друзі, усе у нас. Ти при владі та грошах - тебе усі боготворять, люблять, поважають, бояться...   Втратив владу - миттєво відвернулися...  
 Кажете, у випадку серйозної заворухи міліція піде проти повсталого народу? Ммммм.... Важко сказати. Ті перевертні спочатку проаналізують шанси сторін на перемогу й перейдуть на бік прогнозованого переможця.   Щоб і надалі жити безтурботно...    
 Так як воно було в часи більшовицького перевороту та "Помаранчевї революції"  

"І через розріст беззаконня любов багатьох охолоне". (Матвія 24:12)
 Підприємства закриваються із різних причин: продукція не витримала конкуренції, надто дорогі кредити, подорожчання іноземної валюти, низька купівельна спроможність населення, подорожчання енергоносіїв тощо. Люди втрачають роботу отож залишаються без засобів існування, відповідно й бюджет не поповнюється. Раз скарбниця порожня, то нічим фінансувати армію, освіту, медицину, силові структури, платити бюджетникам, пенсіонерам, утримувати ув'язнених тощо. Роботи обмаль, отож роботодавці грають на пониження оплати - навіщо платити більше, коли робітник від безвиході змушений погоджуватись працювати за дріб'язок. Пересічна людина опиняється на соціальному дні: оплачувати комунальні послуги, купувати продовольство та медикаменти грошей катастрофічно не вистачає. Вона опиняється в холодній квартирі із порожнім гаманцем в той час коли за вікном наворочені "хатинки" та дорогі іномарки корупціонерів. Вона безробітна, голодна, холодна, хвора, абсолютно безправна, одурена банками, "фінансовими пірамідами" йде у магазин й там на останні заощадження купує фальсифіковані продукти й при тому її ще й обважують! А тут ще біда трапляється: грабунок, аварія, пожежа, нещасний випадок, стихійне лихо тощо. В надії на хоч якусь допомогу, справедливість звертається у владні структури та щоразу переконується: там правди не знайти!
 І вона розуміє чому: чиновники законодавчої, виконавчої, судової влади, власники засобів масової інформації та акули бізнесу подружилися, заручилися взаємовиручкою, пов'язали себе круговою порукою. Ворон ворону ока не виклює, свій свого не здасть, мажор мажора не підставить отож правди добиватися безглуздо.
 Безправна людина ради розради вмикає "зомбоящик" а там: модно вдягнені, вгодовані урядовці говорять про… ріст добробуту населення та незначні тимчасові труднощі! Людина сердито перемикає канали й бачить… танці напівголих жінок, чує іншомовні пісні про любов. На інших каналах обридла реклама, мордобій, стрілянина, секс… І ніхто, ніхто із урядовців та ЗМІ навіть не намагається зрозуміти її проблеми! У відчаї зневірена людина шукає розради у релігії й потрапляє… у секту до майстрів магічно маніпулювати свідомістю. Там із неї видурюють останні копійки, ще й до того в нові борги гіпнотично влізти змушують.  
 Тоді людина сподівається демократично змінити злочинну владу - слухає улюбленого кандидата, котрий натхненно обіцяє провести кардинальні реформи, безстрашно побороти корупцію та злочинність. З надією на "покращення життя вже сьогодні" йде голосувати й наступного дня бачить як її обранець здружився й пиячить… із нещодавно критикованими ним злочинцями! І обіцяних ним реформ - нуль!  
 В останній надії щось змінити людина пропонує співвітчизникам якось більш-менш законно протестувати та… натикається на нерозуміння, насмішки. Доходить висновку: кожен тремтить сам за себе, наївно надіючись якось вижити… Безвихідь, розпач, відчай і, як результат - еміграція, наркоманія, алкоголізм, ріст злочинності, самогубства, смертність від хвороб спричинених злиднями…  
 Цілком закономірно: в результаті подібного розвитку подій, кожна людина являє собою згусток ненависті - для неї вже немає нічого святого! Вона вже не вірить словам, обіцянкам, Богу, уряду, не вірить нікому. Найстрашніше: вона вже не вірить в можливість перемін демократичним шляхом й готова прийняти участь у бунті, повстанні, революції! Створюється вже знайома ситуація в котрій стають актуальними слова пролетарського "Інтернаціоналу":
 Никто не даст нам избавленья,
 Ни Бог, ни царь и не герой,
 Добьемся мы освобожденья
 Своею собственной рукой.  
 Чтоб свергнуть гнет рукой умелой,  
 Отвоевать свое добро -
 Вздувайте горн и куйте смело,
 Пока железо горячо.
 Поволі електорат усвідомлює істину: потрібно боротися із причинами, а не з наслідками. А причина усіх бід України одна - корумпована олігархічна влада. І єдино вірне рішення: повна зміна влади, перезавантаження України. Революція, якщо називати явища звичною термінологією.  
 Ось тут то на фоні величезного приниження нації й з'являється омріяний Вождь й малює натовпу "сіяючі висоти"!  
 Спостерігаючи подібний стан речей вже по іншому сприймаєш книги та фільми про диктаторські сатанинські режими Леніна, Сталіна, Гітлера та інших й починаєш потроху "революційні маси" розуміти…

Колега із кислою посмішкою розповідав:
 - Здавав на прийомному пункті металобрухту 13 металічних пластин.  
 Приймальник: - 88 кг.
 Я: - Як може 13 десятикілограмових пластин важити 88 кг?    
 - Ой, вибачте, 132 кг...    
 Присутні кисло посміхалися як від давно чутого бородатого анекдоту.    Звикли до суцільної, тотальної наіпаловки свого ближнього тому що...    
 Дурять у нашій християнській державі (!) один одного всюди та скрізь і це є всеукраїнською звичкою!    
 В церкві перед Великоднем не протовхнутись - каються усі і...
 І Кучма, і Кравчук, і Ющенко із дружиною та дітьми свічки ставлять та моляться, і Юля, і Янукович, і Азаров...    Як і усі ми...    
 Та куди не плюнь - завжди в щиро віруючого в Христа попадеш. І при всьому тому така брехня, неправда, лицемірство, ідолопоклонство Леніну-Сталіну-Яніку та злидні навкруги...    
 Млін, мо пора викликати із могили Володимира Великого, щоб той вдруге хрестив Русь та ідолів-істуканів у Дніпро повикидав?    Га? Як гадаєте?  

Олександр Бражнєв у автобіографічній повісті "Школа опричников" так описує розкуркулення:
 " - Товарищи! – обратился он к личному составу. – Мы сегодня собрались сюда для того, чтобы выполнить ответственную задачу, возложенную на нас нашим пролетарским правительством и лично товарищем Сталиным. Мной получено распоряжение очистить Западную Украину и Белоруссию от классово чуждого элемента, что мы с вами и проделаем. Со дня освобождения наших братьев по крови от ига польских панов мы, не покладая рук, работали над тем, чтобы выявить всех лиц, ненавидящих советскую власть и наши законы. Нам нелегко было достигнуть этой цели, но благодаря нашим работникам, а главное, благодаря великому, мудрому (и т. д. и т. п.) товарищу Сталину мы этого добились. Нами взято на учет такое население, которое нуждается в перевоспитании. Число, подлежащее изоляции, превышает полтора миллиона человек. Цифра, как видите, немалая, поработать придется крепко. Но я уверен, что мы не подкачаем. Я думаю, не только выполним, но и перевыполним. Сейчас пошлем телеграмму и заверим нашего наркома, товарища Берию, и товарища Сталина, что со своей почетной задачей справимся с честью!
 – Людей у нас достаточно, – продолжал нарком, – 60 000 лучших сынов Родины находятся в нашем распоряжении. Производство арестов должно быть закончено в три-четыре дня. Товарищ Сталин нас учит: «Врага надо бить молниеносно, не дав ему опомниться». На нашей стороне весь пролетариат украинцев и белорусов. Транспорта для перевозки арестованных достаточно. Все подводы мобилизованы и находятся на сборных пунктах. Начальники оперативных команд получат достаточно гужевого транспорта. Начальники сборных пунктов имеют достаточно в своем распоряжении железнодорожного транспорта. При производстве арестов – при малейшем сопротивлении применять оружие. Норма продуктов должна быть дана самая минимальная. На каждую семью (из какого бы она числа ни состояла) разрешать брать две буханки хлеба, десять фунтов пшена, один пуд картошки и два килограмма муки. Из одежды – разрешать брать только то, что можно надеть на себя. Нового не давайте, а то они все на себя напялят. На имущество составлять акты и передавать старосте села. Я думаю, все понятно и вопросов нет".
 "…Одежды, продуктов питания я разрешил брать столько, сколько им необходимо. Семья была посажена в сани, а в другие сани были погружены продукты. Перевезли в сельскую школу. Часам к 6 вечера было свезено в школу 16 семей, а остальные из этого села были свезены на второй день, часам к 12. Среди арестованных – 50 процентов было детей. Морозы усиливались, и если перевозить людей в той одежде, которая предписывалась инструктажем, – дети не доедут до сборного пункта… Я дал распоряжение взять перины, которые потом из актов описи вычеркнул".
 "…17-го февраля по всем участкам аресты были закончены. Команды, принадлежавшие к сборному пункту РаваРусская, съехались на сборный пункт. Здесь стояло множество эшелонов с арестованными. В вагонах было невыносимо холодно, отопления не было; вместо уборных, были прорезаны дыры в полу… Вагоны были исключительно товарные, окон не было, а если были люки, то без стекла. При погрузке все строго контролировалось, и все, что имели арестованные сверх положенного по инструктажу, отбиралось и сдавалось начальнику сборного пункта или его помощнику. Вагоны набивались битком и закупоривались наглухо. Доставки в вагон воды, продовольствия не было. Начали умирать дети. Многие отморозили руки, ноги. Просили помощи, но никто не обращал внимания. Описать это невозможно".  
 "…Открылись первые вагоны с арестованными, подана команда: «Выгружайсь!» Но никакая площадная ругань не заставила людей выходить из вагонов. Тогда начальники заставили своих подчиненных чекистов (команды, созданные для перегрузки) лезть в вагоны и выбрасывать оттуда людей… Начал работать чекистский сапог. Оказалось, что вместе с живыми людьми в вагонах было много трупов, а остальные – калеки, с отмороженными руками и ногами, и только благодаря какому-то чуду немного людей было здоровых, но настолько истощенных, что они передвигаться были не в силах…
 Началась перегрузка трупов и полутрупов – все сбрасывалось вместе с тряпьем в одну кучу… Стоны поднялись ужасные, люди просили пристрелить их, только не мучить. Команды рассвирепели. Одна женщина хотела взять с собой труп ребенка:
 – Хоть умереть, – говорила она, – вместе с ним!
 Ее закололи штыком в грудь.
 Через час команде по перегрузке выдали по пол-литра водки…
 Первого марта 1940 года я прибыл в Харьков и явился на прежнее место работы. После 5 дней моей работы меня вызвал начальник отделения и прочитал мне приказ по управлению НКВД Харьковской области:
 «За допущенное халатное отношение к выполнению специального поручения и за допущенную мягкотелость к арестованным, чем нарушалась инструкция народного комиссара внутренних дел Украины (идя сознательно против инструкции, разрешал арестованным брать неположенную им одежду и питание сверх установленной нормы), – на первый случай – арестовать на 10 суток, с исполнением служебных обязанностей». Так закончилась моя специальная командировка в Западную Украину и Белоруссию".

Число руководящих работников НКВД различных национальностей,  
 абсолютные цифры и процент от общего состава (разбивка по датам)  
 
 10.07.34  
 Русские - 31,25%  
 Евреи - 38,54%  
 Украинцы - 5,21%  
 Поляки - 4,17%  
 Латыши - 7,29%  
 Грузины - 3,13%  
 Белорусы - 3,13%  
 
 01.07.37  
 Русские - 33,63%  
 Евреи - 31,86%  
 Украинцы - 4,42%  
 Поляки - 3,54%  
 Латыши - 6,19%  
 Грузины - 3,54%  
 Белорусы - 2,65%  
 
 26.02.41  
 Русские - 64,84%  
 Евреи - 5,49%  
 Украинцы - 15,38%  
 Поляки - нет  
 Латыши - 0,55%  
 Грузины - 6,59%  
 Белорусы - 2,20%  
 Висновок: репресованих євреїв Сталін замінив українцями.  

Уявіть собі розумну, заможну, благородну (порядну тобто) людину, котра при її бажанні могла б у нас стати Президентом.    
 Почнемо з початку. Для перемоги у виборах потрібно стати дуже відомим. Кажуть, що для перемоги у президенських перегонах на передвиборчу агітацію потрібно викинути мільярд доларів. Уявімо, що чоловік має декілька сотень мільйонів, інше позичає у багатіїв. Логічно, що при досягненні омріяної посади свої та позичені гроші слід повернути.  
 Оскільки Президент є порядною людиною, то він стане проводити обіцяні реформи та при тому не стане красти.    
 Питання для тих, хто добре вчився в школі: Скільки років потрібно президенствувати, щоб із своєї президентської зарплати повернути витрачений на передвиборчі перегони мільярд доларів!?  

Уявімо собі, що якийсь чарівник перемістив усіх жителів України у Японію, а японців - на Україну.    
 Що б було в Японії та Україні через 5 років? Можете уявити? Га?

Продавщица спаслась от насильника, откусив ему... пенис
 18.01.2011
   В городе Дзержинск Нижегородской области России задержали 24-летнего парня, который пытался изнасиловать женщину. Жертва откусила насильнику детородный орган, и он оказался в больнице.
 
 Продавщица одного из местных предприятий возвращалась домой, когда на нее напал незнакомый мужчина. Женщина начала вырываться, но мужчина крепко держал свою жертву в руках.
 
 - Инцидент произошел на территории детской городской больницы. Пострадавшая звала на помощь, но когда поняла, что вокруг никого нет, развернулась к насильнику и укусила его за интимное место. Мужчина чуть не потерял сознание от боли, и в этот момент потерпевшей удалось бежать, - рассказали следователи.
 
 Подозреваемого задержали в отделении городской больницы, куда он обратился за медицинской помощью. Возбуждено уголовное дело.
 
 В прошлом году, также в России, но в Пермском крае, 40-летняя женщина отрезала пенис неверному любовнику - уже через минуту мужчина умер от сильной потери крови.
 
 Источник: ТСН

Народження людини та смерть таємницею великою є. (с)
 Усі люди смертні. Це факт. Як в ідеалі людина повинна відходити у потойбічний світ? Літня людина, котра знає про скорий відхід у вічність, прощається із родичами та друзями, сповідається у священика, причащається. Над померлим читають молитви, домовину із покійником заносять до церкви й там із миром та спокоєм відпускають душу у вічність.  Що ж відбувається із душею померлої, котру не відспівали належним обрядом?
 Та душа не знаходить спокою тому, що з нею не попрощалися, її не відпустили належним обрядом у потойбіччя. Вона тут, із нами і всіляко мстить людям. Всі знають про привиди колись замурованих у стінах замків людей, вбитих будь-де й покинутих напризволяще. Земля Російської імперії (і України в тому числі) буквально нашпигована трупами убитих у війнах та в роки національно-визвольних змагань й непохованими належним чином. І найголовніше: непохованим лежить Ленін у персональному мавзолеї отож його душа, дух сатанізму ще тут, з нами!  
 От ви дивуєтесь, чому у нас так багато аварій, катастроф, стихійних лих, хвороб, нещасних випадків, безглуздих смертей… Дивуєтесь чому Божої благодаті немає… А ось тому і немає!
 У центрі нашої столиці, на  Бесарабській площі красується Ідол, образ і подоба сатани! Ні, це не пам’ятник, як декотрі вважають. То є культова споруда, об’єкт поклоніння сатаністів, копія енергетичного вампіра – московського мавзолею!  
 Чому ж українська влада не демонтує того енергетичного вампіра? А тому, що української влади по суті то й немає! При владі… маріонетки Москви, манкурти, христопродавці.
 От і смикає їх із Москви за ниточки "Верховный жрец, хранитель мавзолея" – колишній  офіцер КДБ – Путін.  
 Отакеє то от.    нам.

Україна в… анальному отворі! Факт!  
 Сиджу й думаю: Що робити?  Вимальовуються варіанти:
 1) Створити ще одну партію. Це вже під номером 191    А далі то що робити: мітингувати, пікетувати, ходити із смолоскипами та плакатами, сигналити?    
 2) Самому вийти на Майдан. Знову питання: із якими плакатами: "Мир – народам", Земля – крестьянам", Хлеб голодным", Мир хижинам, война дворцам", "Свободу не спинити!", "Юля, Юля, Україна!", "Ганьба!", Юля – сука!", "Геть злочинній режим Бандюковича!", "Ющенко – наш Президент!", "Тигипко – наш Президент!", "Тягнибок – наш Президент!", Бандитам – тюрми!" "Дістали, млін" чи може "Прости, Данилович!"?    
 3) Вийти на Майдан і зачитати людям Ісусову Нагірну проповідь, революційні "Катехизис революционера", "Апрельские тезисы", "Головокружение от успехов", "Моральний кодекс будівника комунізму" чи що інше?  
 4) А може стати на шлях Робін Гуда та Коби? Тоді кого грабувати: банки, олігархів, перехожих?  
 5) Може емігрувати щоб мити туалети в країнах "загниваючого капіталізму"? Чи піти у внутрішню еміграцію?  
 6) Може піти в терористи й підірвати щось на вибір: урядове приміщення, Верховну Зраду, Ідола (котрий на Бесарабці), будинок якогось корупціонера, чи демонстративно в знак протесту самого себе на Майдані?  
 7) Може убивати? Тоді кого: олігархів, продажних суддів, корумпованих політиків та правоохоронців чи самому "убитьцца ап стену"?  
 8) Мо надрукувати листівки й їх розклеювати. А який смисл? Всі й так все знають…  
 9) Висунути себе на здобуття президентської посади й пообіцяти вже 100 кроків назустріч людям?  
 10) Піти: в монастир й прийняти постриг, до церкви помолитись, до коханки покохатись чи просто банально напитись? Тоді напитись чого: пива, вина, самогону чи йаду?  
 11) Діяти як усі: мовчати й сопіти в дві дірки за принципом: воно само якось устаканиться?  
 12) Вилізти на дах хати й виглядати появу нашого Мойсея, Вашінгтона із праведним законом?  
 Млін, любі друзі та любі мОї, пацани, братани, що робити? Га? Все ж це вже було не один раз й "Немає нічого нового під сонцем" (с). А втім здогадуюсь, декотрі оригінали порадять сходити в коротку еротичну гомосексуальну подорож. І це не нове…  
 Микола. Автор книги котра є на: www.prisoner.com.ua

11 июня.  
 Проснувшись, как-то особенно ясно, трезво и с ужасом понял, что я просто погибаю от этой жизни и физически, и душевно. И записываю я, в сущности, черт знает что, что попало, как сумасшедший... Да, впрочем, не все ли равно!
 - Говорят, матросы, присланные к нам из Петербурга, совсем осатанели от пьянства, от кокаина, от своеволия. Пьяные, врываются к заключенным в чрезвычайке без приказов начальства и убивают кого попало. Недавно кинулись убивать какую-то женщину с ребенком. Она молила, чтобы ее пощадили ради ребенка, но матросы крикнули: "Не беспокойся, дадим и ему маслинку!" - и застрелили и его. Для потехи выгоняют заключенных во двор и заставляют бегать, а сами стреляют, нарочно делая промахи.  
 - "Теперь злодей укрепился. Вон красноармейцы говорят: "Вся беда от жидов, они все коммунисты, а большевики все русские". А я думаю, что они-то, красноармейцы-то эти, и есть злу корень. Все ярыги, все разбойники. Вы посчитайте-ка, сколько их теперь из всех нор вылезло. А как измываются над мирным жителем! Идет по улице и вдруг: "Товарищ гражданин, который час?" А тот сдуру вынет часы и брякнет: "Два часа с половиной".- "Как, мать твою душу, как два с половиной, когда теперь по-нашему, по-советски, пять? Значит, ты старого режиму?" - Вырвет часы и об мостовую трах! Нет, он очень укрепился. А все прочие ослабели. Вы взгляните, как прежний господин или дама теперь по улице идет: одет в чем попало, воротничок смялся, щеки небритые, а дама без чулок, на босу ногу, ведро с водой через весь город тащит,- все мол, наплевать. Да я и про себя скажу: все чего-то ждешь, никакого дела делать не хочется. Даже и лето как будто еще не наступало".  
 - В мирное время мы забываем, что мир кишит этими выродками, в мирное время они сидят по тюрьмам, по желтым домам. Но вот наступает время, когда "державный народ" восторжествовал. Двери тюрем и желтых домов раскрываются, архивы сыскных отделений жгутся - начинается вакханалия. Русская вакханалия превзошла все до нее бывшие - и весьма изумила и огорчила даже тех, кто много лет звал на Стенькин Утес,- послушать "то, что думал Степан". Странное изумление! Степан не мог думать о социальном, Степан был "прирожденный" - как раз из той злодейской породы, с которой, может быть, и в самом деле предстоит новая долголетняя борьба.  
 - Поехали извозчики, потекла по улицам торжествующая московская чернь. Какая-то паскудная старушонка с яростно-зелеными глазами и надутыми на шее жилами стояла и кричала на всю улицу:  
 - Товарищи, любезные! Бейте их, казните их, топите их!  
 Я постоял, поглядел - и побрел домой. А ночью, оставшись один, будучи от природы весьма несклонен к слезам, наконец заплакал и плакал такими страшными и обильными слезами, которых я даже и представить себе не мог.  
 А потом я плакал на Страстной неделе, уже не один, а вместе со многими и многими, собиравшимися в темные вечера, среди темной Москвы, с ее наглухо запертым Кремлем, по темным старым церквам, скудно озаренным красными огоньками свечей, и плакавшими под горькое страстное пение: "Волною морскою... гонителя, мучителя под водою скрыша..."  
 Сколько стояло тогда в этих церквах людей, прежде никогда не бывавших в них, сколько плакало никогда не плакавших!  
 А потом я плакал слезами и лютого горя и какого-то болезненного восторга, оставив за собой и Россию и всю свою прежнюю жизнь, перешагнув новую русскую границу, границу в Орше, вырвавшись из этого разливанного моря страшных, несчастных, потерявших всякий образ человеческий, буйно и с какой-то надрывной страстью орущих дикарей, которыми были затоплены буквально все станции, начиная от самой Москвы и до самой Орши, где все платформы и пути были буквально залиты рвотой и испражнениями...  
 19 июня.  
 Вчера на базаре несколько минут чувствовал, что могу упасть. Такого со мной никогда не бывало. Потом тупость, ко всему отвращение, полная потеря вкуса к жизни.  
 А насчет "горшка с обедом" дело плохо. У нас по крайней мере от недоедания все время голова кружится. На базаре целые толпы торгующих старыми вещами, сидящих прямо на камнях, на навозе, и только кое-где кучки гнилых овощей и картошек. Урожай в нынешнем году вокруг Одессы прямо библейский. Но мужики ничего не хотят везти, свиньям в корыто льют молоко, валят кабачки, а везти не хотят...  
 Сейчас опять идем в архиерейский сад, часто теперь туда ходим, единственное чистое, тихое место во всем городе. Вид оттуда необыкновенно печальный,- вполне мертвая страна. Давно ли порт ломился от богатства и многолюдности? Теперь он пуст, хоть шаром покати, все то жалкое, что есть еще кое-где у пристаней, все ржавое, облупленное, ободранное, а на Пересыпи торчат давно потухшие трубы заводов. И все-таки в саду чудесно, безлюдие, тишина. Часто заходим и в церковь, и всякий раз восторгом до слез охватывает пение, поклоны священнослужителей, каждение, все это благолепие, пристойность, мир всего того благого и милосердного, где с такой нежностью утешается, облегчается всякое земное страдание. И подумать только, что прежде люди той среды, к которой и я отчасти принадлежал, бывали в церкви только на похоронах! Умер член редакции, заведующий статистикой, товарищ по университету или по ссылке... И в церкви была все время одна мысль, одна мечта: выйти на паперть покурить. А покойник? Боже, до чего не было никакой связи между всей его прошлой жизнью и этими погребальными молитвами, этим венчиком на костяном лимонном лбу!  
 Думаю, сьогодні багато хто із нас може повторити вслід за Буніним: "Такого со мной никогда не бывало. Потом тупость, ко всему отвращение, полная потеря вкуса к жизни".

Ісус проповідуючи на горі промовив:  
 "Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах!"  
 (Марка 5:3-12)  
  А я люблю кинути правду в очі й дивитись, як усім мені нічим заперечити. Стьоб сприймаю як "облудне наговорювання"  

Охоронці Південного вокзалу зґвалтували пасажирку  
 Троє працівників служби охорони Південного вокзалу, випивши з нагоди новорічних свят, напали на 46-річну пасажирку та зґвалтували її у збоченій формі.
 Надзвичайна подія сталася близько восьмої години ранку, повідомляє ТСН.
 Зловмисники  напали на жінку на сходах біля запасного виходу з вокзалу і затягли до підсобки.
 В управлінні транспортної міліції на Південно-Західній залізниці, яке розслідувало злочин, розповіли, що наразі вже опитано свідків і відпрацювали декілька версій.  
 "Оскільки час був ранній, а місце, де стався злочин, - безлюдне, оперативники припустили, що це місце могла обрати тільки людина, яка добре орієнтується на території вокзалу", - сказали в управлінні.
 Підозра одразу впала на працівників охоронної фірми, які повинні стежити за порядком на об'єкті.  
 Завдяки оперативним діям міліції, двох ґвалтівників затримали за місцем проживання у ту ж ніч. Третього зловили днем пізніше.
 У СІЗО злочинці, яким всього лише по 19-20 років, зізналися, що того дня вони відчергували свою зміну і збиралися роз'їхатися по домівках. Але перед цим вирішили відзначити новорічні свята і гарненько випили.
 Коли ґвалтівники вже збиралися розходитися, побачили жінку, яка чекала на вокзалі на ранкову електричку. Вони підійшли і почали пропонувати жінці вступити з ними в статевий контакт.  
 Коли перелякана пасажирка спробувала втекти, вони кілька разів вдарили її, стягли на нижній поверх службового виходу й зґвалтували. Потім забрали у жінки мобільний і роз'їхалися по домівках.
 Міліція вже порушила проти всіх трьох кримінальну справу ("зґвалтування, скоєне групою осіб" .  
 За цією статтею передбачається покарання від 7 до 12 років ув'язнення.

Дивлюся в Інеті "Паралельний світ". Мова йде про душі померлих. Прозвучала фраза: "Мусульмани вірять: душа покійника серед живих доки тіло не поховають належним чином".
 Це ж що виходить? Виходить, що й досі актуальне комуністичне гасло : "Ленін завжди з нами!" ?