наxyй це читати взагалі чи обговорювати  ?
чи тут є ще дебіли на ручнику ?

Дебіли, це ті, хто поля не хоче бачити,
як от наприклад впритул не хоче бачити цього нового факту,
який суттєво доповнює московський ненависний ландшафт.
І мало того, що не хоче бачити сам,
а ще й закликає інших не бачити наріжних каменів нашого буття,
тобто це не просто дебіл, а активний дебіл.

"Якщо росія захопить Україну, буде одна величезна Буча, від заходу до сходу" - в правдивості цих слів (Євген Дикий 21 груд. 2023 р.) нема жодного сумніву.
Тепер до цієї і так здавалося б повної певності додалася релігійно-ідеологічний фундамент.

Було:http://www.patriarchia.ru/db/text/6116189.html
Наказ XXV Всемирного русского народного собора «Настоящее и будущее Русского мира»
27 марта 2024 г. 18:00
[...]После завершения СВО вся территория современной Украины должна войти в зону исключительного влияния России. Возможность существования на данной территории русофобского, враждебного России и ее народу политического режима, а равно политического режима, управляемого из враждебного России внешнего центра, должна быть полностью исключена.

Звільнено ВСІХ воєнкомів.
Невже виконується заповіт Шарикова Полиграф Полиграфича:
“Жєлаю, чтоби всє!”?
Але ось звільнено ВСІХ командуючих.
Так, це воно.

Нам постійно і то дуже треба щось нове

Коли думати думку з активним використанням обговорюваного тут
https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=1133552.0
популярного способу мислення, то хіба не ясно, що нам постійно і то дуже треба щось нове?

І тут опа, яка удача: новий Головнокомандувач Збройних Сил України.

А прикладів такого нового останнім часом не так уже й мало.

Наприклад московська спроба заїзду до Києва в парадній формі через Чорнобиль щойно нами збудованою звідти до Києва трасою.

Ну може хтось скаже, що масові московські убивства одразу після вторгнення в Бучі, Ірпені, та в інших українських містах, це в українській історії не дуже щось нове. Але ж для нас добре забуте старе, це нове.

Чи там Зеленський з Єрмаком, здача півдня і здача азовців в “евакуацію”, хіба це не нове?

А судове переслідування Червінського за поданням російської(закреслено) української прокуратури - за фактом незаконного виявлення ним місць дислокації російських літаків, це хіба не нове?
І хоч таких подань російської(закреслено) української прокуратури повно:
то Свинарчук незаконно викрадав в росії запчастини для нашої військової техніки,
то для ППО навколо Києва клістрони хтось незаконно з тої ж Росії діставав,
то Кривонос незаконно не допустив в аеропорт в Києві російські транспортники з десантом,
то Чорновіл незаконно вирятувала “Стугни” від російських бомб,
{це тут наведена тільки мізерна частка подібних подань російської(закреслено) української прокуратури}
але це просто означає, що деяке нове має тенденцію до поширення.

А от оновлення Головнокомандувача Збройних Сил України, це наразі дійсно одне з найновішого нового.

Franchuk, 21 січня 2024 23:28:48

Живий ланцюг, який відбувся 21 січня 1990 на знак єдності українського народу, в честь Акту Злуки, універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, проголошеного 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві (зараз 22 січня є Днем соборності України)

21 січня 1990 року в час живого ланцюга випало так, що мені довелось їхати вздовж нього. Зі мною був мій старенький "Зеніт", і тому зараз є приємна можливість нагадати той час трьом мільйонам учасників ланцюга.

З подякою шоферу автобуса Львів-Хмільник, який надав місце прямо біля лобового скла свого "Ікаруса":
https://photos.google.com/share/AF1QipNNvgCj2aOWiaFO2e-MpEEcTNLFdA2FCTEjNJXkWjpeyhKSVh_CeldcrBw6YASBbA?key=T2l1aDlDVGxNbndaZElZQVUwRnlUaXJ3RDk3N0ZB

гоп-гоп-гоп шаровары.Танци.танц и

Стандартна московська емоція щодо ланцюга-1990 показана дуже точно. Старик маладєц :-)

Живий ланцюг, який відбувся 21 січня 1990 на знак єдності українського народу, в честь Акту Злуки, універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, проголошеного 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві (зараз 22 січня є Днем соборності України)

21 січня 1990 року в час живого ланцюга випало так, що мені довелось їхати вздовж нього. Зі мною був мій старенький "Зеніт", і тому зараз є приємна можливість нагадати той час трьом мільйонам учасників ланцюга.

З подякою шоферу автобуса Львів-Хмільник, який надав місце прямо біля лобового скла свого "Ікаруса":
https://photos.google.com/share/AF1QipNNvgCj2aOWiaFO2e-MpEEcTNLFdA2FCTEjNJXkWjpeyhKSVh_CeldcrBw6YASBbA?key=T2l1aDlDVGxNbndaZElZQVUwRnlUaXJ3RDk3N0ZB

композитора убили одного

Як бачимо, нікого тут вже не дивує, що тупий московський покидьок невідомих народів не вміє полічити навіть до двох :-)

Є простий критерій для самостійного визначення, Ви дурень чи ні.
Якщо політик для Вас, це не те, що він робить, а особливо що він ВЖЕ ЗРОБИВ, а щось інше, наприклад його вміння говорити з виразом щирості те, що Ви хочете почути, то Ви - дурень.
І коли Ви дурень, то хай Вас втішить той факт, що дурість - дорогоцінна річ.
Ну а що за неї доведеться платити, коли не життям, своїм чи близьких, то просто дуже дорого, то це таке.

Питання:

Ну то поясніть чого його вбили?

Відповідь:
Івасюка вбили точнісінько того ж, чого вони ж вбили Леонтовича,
автора найбільш відомої в світі різдвяної мелодії "Щедрик".

Прикро таке читати, що на 4-му десятку незалежності люди не знають, хто такий Івасюк, що робив, і чого його вбили.

Для того, щоб забувати такого генія, як Володимир Івасюк, потрібно, щоб суспільна увага була під управлінням тих, хто його убивав.
Що ми і маємо.

Я не знаю хто його вбив, просо версія про КДБ зовсім нелогична.

А вбивство 1946-47, 1932-34, 1921-23 щоразу мільйонів українських дітей, це "логично"?

Володимир Івасюк геніальна людина. Но в нього , як у кожного геніального, було багато проблем.Я за об.єктивність.  Я за Україну і українців. Моя думка - це було самогубство.

Було б дивно, чи не так, якби в цій темі не було брехливого московського холуя,
який відпрацьовує свою досі важливу задачу -
прикривати своїх московських хазяїв (це мінімум),
якщо не самого себе.

Організатори і виконавці убивства Володимира Івасюка

Організатори і виконавці убивства Володимира Івасюка сьогодні займають високі державні посади (чи хтось може думає, що вони десь поділися в невідомому напрямку?) і володіють усіма засобами, щоб і надалі чинити те, що їм велить чинити їх ненависть до всього українського, ну і звичайно також замітати сліди раніше учинених злочинів.

Вони убивали геніїв українського народу різними способами, Василь Стус (1985), Володимир Івасюк (1979),
Василь Симоненко (1963) - це ті, що одразу прийшли на память.

Багато з цих самих убивць зараз тут, серед нас, і їхня злочинна справа також в повному порядку. Усе без винятків, що нам відомо, свідчить за це, і нічого - проти.

Суть в тому, що ті самі люди, які організовували неодноразові голодоморні убивства мільйонів українських дітей, протягом того часу, який минув з тих пір, далі займалися тим же самим, керуючись тою ж самою своєю московською ненавистю до українського народу. Убиваючи перш за все геніїв українського народу.

І зрозуміти цей факт ну зовсім легко. Для цього слід просто запитати, перш за все самого себе, а де ж поділися ті організації, заклади, органи та інституції московських убивць, які займалися організацією та учиненням голодоморних убивств українського народу 1946-47, 1932-34, 1921-23?

Достатньо тільки запитати - як одразу ж стає цілком ясно, чи не так, що нікуди вони усі не поділися, не зникли і не запалися. І цілком помітна кількість їхніх представників у вигляді московських холопів, холуїв, лакуз та посіпак присутня всюди на українській землі, перш за все в державних, силових, впливових та інформаційних структурах. Цей простий ясний факт ну зовсім очевидний.

Ці люди, наповнені московською ненавистю до українського народу, присутні в українських державних,
силових, інформаційних та впливових структурах на українській землі - при повній підтримці, само собою, московського злочинного лігва.

Інсценування самогубства Володимира Івасюка мало настільки нарочито недбалий вигляд, що цілком очевидно для усіх, хто хоч трохи щось дізнавався про нього, було просто зразком демонстративного показового убивства з усіма зовсім і не приховуваними московськими убивцями ознаками тривалих попередніх катувань. Усі пізніші дії московських убивць та їхніх холопів на українській землі прекрасно координувалися з тою показовістю убивства. І владні дії з недопущення гідного похорону, і демонстративний неприїзд на похорон Софії Ротару, і (пізніше) привселюдний вигук Майбороди "Івасюк - це наша ганьба!", і багаторічні намагання викреслити Володимира Івасюка з народної пам'яті, і багато-багато всього такого іншого свідчать про добре організовану та скоординовану величезну московську ненависть до генія українського народу Володимира Івасюка, а також про сподівання московських убивць посіяти страх в українському народі з допомогою цього кривавого демонстративного убивства українського генія.

Було:  Помста за ЧОРНУ ФЕЮ! Розкрито ТАЄМНИЦЮ Володимира ІВАСЮКА. Його ВБИЛИ керівники хуйло https://youtu.be/Edq9rGpNUMQ?si=HKon8Vl8kG9NwR9l

До ери інтернету, всіх тих соцмереж що вже замінюють ЗМІ, не було видно і чути переважну кількість людства.
А тепер всі ті хто і не читав і не писав ніколи нічого, полізли на  очі, от і "дурь каждого" стало видно.
Людей дурних, чи м'кше кажучи не розумних, мало здатних до навчання, завжди був однаковий відсоток. Ви їх раніше просто не помічали. Інтернет і загальне виборче право показали реальну картину. От і все "отуплєніє"

Так, масовість тупості навряд чи стала іншою, ніж до масової доступності інтернету.
Але в результаті інтернетизації,
замість росту так би мовити масової розумності
(через появу вільного доступу до безліч розумних речей),
змінилося масове ставлення до власної тупості
в результаті появи не просто вільного, а тупо навязливого масового доступу
до перш за все раніше відсутньої масової фейкової дези в привабливій упаковці.

Якщо раніше існувала масова орієнтація на суспільно визнаних моральних авторитетів,
то сьогодні вона залишилась тільки в розумних людей.
Причина не проста, а дуже проста:
для такої орієнтації потрібні,
як і щоб добратись до інших розумних речей,
деякі розумові зусилля,
а для споживання масової фейкової дези в привабливій упаковці - ні.
Тому замість справжніх моральних авторитетів
злочинні автори масової фейкової дези в привабливій упаковці
можуть підставити для масового тупого ледащо,
і як частенько бачимо без проблем підставляють,
просто натуральне чорт зна що.
 

Якщо б #Фаріон справді була мовознавцем,
то вона легко, просто і очевидно
показала б переваги української мови над російською.

А право вирішувати, якою мовою користуватись,
залишила б людям,
- замість займайся цькуванням постраждалих від русифікації.

Наплодили ідіотів державними освітами.

Не дивно, що так багато хто і надалі після всього тримається за свій вибір-2019,
адже нема в природі нічого для людини дорожчого за дурість.
Дороговизна ж будь-якої речі вимірюється ціною, яку за неї доводиться платити.

Те що риги голосували за зе проти по то хуйня, на результат не вплинуло. А те що педдроти голосували за януковича проти Тимошенко, ото жир. І це вплинуло на результат.

Так, хуйло, і хто його розумів, в 2010 підтримував Тимошенко

Вело, 30 жовтня 2023 08:02:50

Анатоль, 30 жовтня 2023 07:58:43

Арестович українофоб.
Бутусов на українських позиціях.
Хто такий Чекалкін не знаю.

Це добре. Якщо пустити Прямий в ефір, його будуть всі знати, бо яскрава особистість.

Переглянув я, завдяки Вашій рекламі, одне інтерв'ю Чекалкіна.
Склалось враження, що він стоїть на українських позиціях.
Ну а зеленим він не подобається тому, що критично ставиться до теперішньої влади.
Тобто зелені оцінюють людину не по її позиції щодо України, а по її позиції щодо теперішньої владної команди.

З усіх на сьогодні присутніх в ефірі блогерів
Чекалкін якщо не найбільш освічений, особливо щодо близькосхідних реалій,
то один з найбільш освічених.
І ні разу не помічений в брехні.

московську стратегію щодо українського охлосу,
інформаційну частину якої виконує єдиний телемарафон
і Арестович
IMHO дуже точно сформульовано в цьому тексті:
/*
Пока живут на свете хвастуны
Мы прославлять судьбу свою должны.
Какое небо голубое,
Мы не сторонники разбоя:
На хвастуна не нужен нож,
Ему немножко подпоёшь
И делай с ним, что хошь.

Покуда живы жадины вокруг,
Удачи мы не выпустим из рук.
Какое небо голубое,
Мы не сторонники разбоя:
На жадину не нужен нож,
Ему покажешь медный грош
И делай с ним, что хошь!

Покуда есть на свете дураки,
Обманом жить нам, стало быть, с руки.
Какое небо голубое,
Мы не сторонники разбоя:
На дурака не нужен нож,
Ему с три короба наврёшь -
И делай с ним, что хошь!
*/ «Песня кота и лисы (Приключения Буратино)»

murik, 25 вересня 2023 14:45:12

бо у нашому Всесвіти немає абсолютних фактів

Ага, вопше нічого нема. Ніде. Навіть цього форуму, чи муріків на ньому.
Я навіть знаю звідки отака куйня походить. Пост-модернізм називаєцця. Наплодили ідіотів державними освітами.

Тупість, вона ж ідіотизм,
це в 2019, “думаючи”, що голосують проти бариги,
голосували  проти озброєння армії,
проти НАТО і ЄС в конституції,
проти томосу,
проти безвізу,
проти децентралізації,
проти світової підтримки України.

Franchuk, 29 травня 2023 10:35:51

Питання: як добитися, щоб тупість перестала бути популярною?
Розум - дитя правди, і без нього людського щастя не буває.
Тупість - дитина брехні, а її плід для спільнот, охоплених нею - смерть.
Тож як добитися, щоб тупість перестала бути популярною, а розум став популярним?
Адже, як зауважив Пратчетт,
"те, в чому суспільство зацікавлене, і те, що суспільству цікаво – це зовсім різні речі", і що "брехня перетинає світ швидше, ніж правда взуває одну ногу".
А інтернет - каталізатор цих правил. І в диявола, батька брехні, повнісінько слуг в ньому. Ну от як адміни ФУП, наприклад, ті ж, хто буває в ФУП, бачать, як вони ретельно відслідковують, щоб в нього нічого не пролізло правдивого, а особливо явно корисного для України.

мислити критично, а не догматично.
всі твердження підвергати сумніву і перевіряти.

Чудові критерії.
Тільки одна дрібничка:
як зробити, щоб про них пам'ятав якщо не кожен, то більшість?

... шість сторінок нудних сентенцій і не розуміння простих істин - все у цьому Всесвіті відносно: дурний і розумний відносно когось, добрий, чи злий відносно когось і т. д.  Немає абсолютного Зла та абсолютного Добра, бо все відносно. Тільки в біблії Бог,  це абсолютне Добро, а Сатана - то абсолютне добро, хоча для Сатани - Бог теж абсолютне Зло. Для нас московія - Зло, а для якогось китайця вона Добро, бо стримує США... тому гілочку казахського епосу, де співають про те, що бачать навкруги, треба закривати... як і більшість інших гілочок на ФУПі, в які зовсім не хочеться заходити... бо там гидко...))

Коли Ви кажете: "все у цьому Всесвіті відносно",
то Ви на жаль маєте вигляд когось, хто не має "розуміння простих істин" :-(

Простою істиною насправді є наявність в природі фактів,
які усі є абсолютними,
і також наявність різного у різних суб'єктів СТАВЛЕННЯ до тих фактів,
і що розмаїтість різних ставлень не суперечить правдивості тих ставлень.

Зрозуміти цю просту істину може Вам допомогти простий,
доступний для розуміння навіть дітям в дитсадочку приклад:

скажімо всі бачать в магазині високоякісні черевики 43 розміру (це факт),
і вони для Вас дуже добрі, оскільки у Вас нога якраз 43 розміру.
А комусь іншому, в кого нога 45 розміру,
ці високоякісні 43 розміру черевики,
абсолютно погані, і це щира правда.

Хоч коли для Вас "Сатана - то абсолютне добро", то кому я це намагаюсь пояснити.

Цей твіт Маска - чудовий приклад роботи над поширенням популярності тупості:

/* Elon Musk @elonmusk
For those considering putting their work on the X platform, consider that Tucker Carlson’s show when he was on TV, had single digit million viewers.
Strong by legacy news standards.
Views for his episodes on X now exceed the population of the United States.
Talk to Earth via X!
2:59 пп · 17 вер. 2023
41 млн переглядів, 29 тис репостів, 240 тис уподобань
*/ https://x.com/elonmusk/status/1703378200754368700?s=20

Такер Свонсон Макнір Карлсон (англ. Tucker Swanson McNear Carlson; 16 травня 1969) — американський пропагандист «Російського світу» та просувач різноманітних теорій змов, відомий перш за все як ведучий власного вечірнього політичного ток-шоу «Tucker Carlson Tonight»[en] на Fox News (з 2016-го по 2023-й рік)
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Такер_Карлсон)

Реальна багатомовність Швейцарії, де різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну державу, насправді набагато більш відмінна від того нібито ідеалу, про який можна почути від більшості з тих, хто облудно наводить її як нібито зразок для України. Адже у нас жодної природної, первісної двомовності ніколи не існувало, і не думаю, що це для когось секрет, що насправді в Україні тривалий час була, і продовжує бути й надалі, тотальна нагнутість (це зауважимо зовсім не те, що добровільне знання) українців до чужої російської мови.

Для прикладу наведу один характерний вияв мовних швейцарських нюансів, про який мені розповів колега — родич українця, котрий вже багато років проживає поблизу франкомовної Женеви.

Так от, нещодавно йому довелося пережити непорозуміння з поліцією щодо водійських прав, поблизу німецькомовного Цюріха. В комп'ютерній базі, куди цюріхський поліцай зазирнув, навпроти нього була якась позначка червоним кольором, яка насправді означала щось типу що запис в його правах про право водити автобуси недійсний. У нього, зауважимо, був стандартний легковий автомобіль, так що до поточної ситуації той запис не мав ніякого відношення.

Однак запис був червоного кольору і, як виявилося, незрозумілою цюріхському поліцаю (!) французькою мовою. Почався розбір червоного запису, були покликані інші цюріхські поліцаї, але що характерно, і ті французької аналогічно не розуміли. Так що через швейцарські мовні нюанси йому довелося згаяти якраз стільки часу і нервів — доки настало розуміння з перепрошенням за непорозуміння — що той показовий швейцарський мовний випадок добре закарбувався йому в пам'яті.

Думаю, що коли навіть і поліція в дійсності аж так знає решту державних мов, в ніби як багатомовній Швейцарії, то зрозуміло, що у випадку простих пересічних громадян Швейцарії дуже малоімовірно, що має місце інший підхід до вивчення інших, хоч і ніби як й державних, швейцарських мов.

Просто коли різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну швейцарську державу, то це було зроблено гідними людьми із взаємовигідних міркувань, а зовсім не з міркувань когось принизити — як це має місце щодо українців, української мови і всього українського, при тотальному продовженні подальшої русифікації московськими холуями  українців на власній рідній прабатьківській українській землі.

Таким чином на початку 20-го сторіччя явно іще недорозвинута, несамостійна російська мова була насильно відірвана від бездонного поняттєвого океану материнської української мови.

Для української мови, поняттєва структура якої внаслідок доброго знайомства з українською мовою усіх грамотних російськомовних людей живила процеси розвитку російської мови, ця операція минула звичайно що без жодних проблем.

Для російської ж мови, яка живилась від материнської української мови, дана акція відокремлення стала справжньою непоправною катастрофою. Використання в російській мові українських асоціативних рядів, раніше таке природне з огляду на тотальне ознайомлення усіх грамотних російськомовних людей з українською мовою, швидко — з швидкістю появи нових поколінь, не знайомих з українською мовою — перестало бути можливим.

А традиція черпання українських слів російською мовою, вона хоч і залишилася, але тепер ніякої користі із вирваних з природного українського асоціативного контексту покалічених обрубків понять вже нема. Тепер для корисності запозичень українських слів в російську мову значно простіший вигляд має просте вивчення усіма російськомовними людьми української мови в усій її повноті, аніж повернення до того стану наявності опосередкованого підключення української мови до російської мови, яке мало місце на початку 20-го сторіччя.

Звичайно що російською мовою в 19-му та на початку 20-го сторіччя була створена непогана література. І цьому є пояснення. Тодішня творча продуктивність російських літераторів пояснюється не тільки тим, що значна кількість українців, внаслідок державних заборон україномовної діяльності і державного ж стимулювання російськомовної діяльності в Російській імперії, працювали над розвитком російської літератури. Адже подібний процес переключення значної кількості українців, які народились і виросли в середовищі української мови, яка і дала їм їхній розвиток, на російськомовність тривав і після початку 20-го сторіччя.

Творча тодішня успішність російського літературного процесу мала своїм ґрунтом перш за все реальний тогочасний мовний фундамент тодішнього російського літературного процесу — фундамент, який був присутній тоді, але відсутній сьогодні.

Що ж такого поворотного сталося на початку 20-го сторіччя — що раніше створена чудова література 19-го, початку 20-го сторіччя після того не зуміла знайти свого подальшого продовження? І після початку 20-го сторіччя різко припинився не тільки розвиток російської літератури, але й і розпочалися процеси деградації власне російської мови — навіть запас слів російської мови з того часу суттєво зменшився?

Хто хоч трішки цікавився розвитком російської мови, той в курсі, що саме якраз на початку 20-го сторіччя відбулась реформа, в результаті якої було спрощено російський алфавіт. І усунуті на початку 20-го сторіччя алфавітні "непотрібні ускладнення" дозволяли використовувати той алфавіт для запису слів не тільки російської, але й і української мови. З відповідним наприклад прочитанням (східним та західним) букви "ять", грамотно розставляти яку в російській грамоті було практично неможливо без знання української мови.

Таким чином на початку 20-го сторіччя явно іще недорозвинута, несамостійна російська мова була насильно відірвана від бездонного поняттєвого океану материнської української мови.

Коли українець, який розмовляє українською мовою в русифікованих українських містах, на кожному кроці чує: "бичєскій язик" і такі інші хамські ненависні визначення в бік своєї рідної української мови з боку раніше нагнутих до російської мови людей, то досить таки очевидно виникає потреба знати дійсний стан справ.

Дійсний стан справ не тільки щодо розуміння того факту, що _усі_ російськомовні люди були (скоріше пізніше, ніж раніше) насильно нагнуті до російськомовності — і хто саме є центром процесів такого нагинання — але й і щодо того, що моральні, інтелектуальні та інші проблеми, зокрема емоційна невиразність й притупленість з елементами дикості, присутні в нашому суспільстві, мають своїм головним джерелом саме якраз насильно впроваджену й досі насильно підтримувану в ньому російськомовність.

Слова Добролюбова: "Но у нас бестолковая смесь пяти языков организовалась довольно скоро и составила то, что мы теперь называем языком образованного общества" свідчать про те, що Добролюбов, разом з освіченою частиною російськомовного суспільства 1860 року мав усі підстави навіть і тодішню, яка розвивалась, російську мову вважати за "бестолковую смесь пяти языков". Адже жодних заперечень від інших російських літераторів цього широко відомого визначення одного з найбільш відомих в історії російських літературних діячів в бік російської мови ніхто навести не в змозі, чи не так.

Більше того, є такі свідчення, що деструктивну роль російської мови для всіх спільнот, де вона поширена, ясно усвідомлює інтелектуальна верхівка сучасного російського суспільства — думку про те, що біди Росії випливають з саме якраз російської мови, я почув якось ще в радянські часи в загальнодоступній московській телепередачі часів перебудови, безпосередньо від одного з російських філософів-лінгвістів. Як і що ця крамольна ідея широко розповсюджена в середовищі думаючих людей.

У кацапів розвиток кочевників. Це рівень ще  тисячи років тому. Таке в них мислення.

Нема в природі більш точного визначення кацапів, аніж визначення,
яке ~2500 років тому дав їм Геродот:
"Кацапи мають найдикіші звичаї з усіх; вони не знають правди й закону в них немає ніякого"

Правда тоді на кацапів казали "Андрофаги", але то таке.

Шо ж до кочівників, то вони були зовсім різні.
Наприклад у монголів в часи Чингіз-хана були залізні закони.

Механізм псування слів російської мови добре ілюструє наповнення прямо протилежним (порівняно з початковим) змістом наприклад слова "звєзда" шляхом повсюдного називання звєздой шановного Ф. Кіркорова.

І коли придивитися до авторів подібного словозабарвлення, то легко побачити стандартно спільну рису, котра об’єднує їх усіх. Це відсутня національність при наявній русскоязичності. Відсутня національність не у розумінні, що ті особи завалились раптом десь з Марсу чи утворились в результаті якогось звакуумсинтезу. Ні, усі вони народились в якихсь народах, за їх же власними словами, але перестали до тих народів належати. Тобто їх тато й мама після сотень років того ж самісінького процесу змішування різних націй між собою якимось чудом не втратили національності, а в цих людців національність раптом пропала. (Це усі вони дружно заявляють). Тобто точніше буде сказати, що ті особи виродились з деяких народів, раз перестали до них належати. Покинули їх, після чого запалились якоюсь дуже великою ненавистю до тих народів. І то до такої міри запалились, що аж-аж. Ось у такого відкинутого від наприклад українського народу людця єдина ознака друга — це ненависть до всього українського. А ознака ворога — це любов людини до рідного народу. Якщо мені хтось скаже, що це нормально, я відповім, що так, але в задзеркаллі. Не може бути нормальною ненависть до рідного народу. Більше того, щоб осатаніти цим почуттям, не обійтися без ломки основ загальнолюдської моралі.

Цим самим я хочу сказати, що як тільки від когось такі слова, як "щирий" ("шчірий"), або "свідомий" — при бажанні легко можна назвати багато інших таких позитивних слів — починають виходити в лайливому значенні, то дуже важко не почати сприймати цю особу як абсолютно певно означеного відвертого покидька народу, з мови якого він почерпує новоутворені лайливі слова.

В мові дані слова завжди мали і матимуть й надалі цілком позитивне значення. А запаскуджують русскій язик вивернутими навиворіт значеннями як цих, так і інших, запозичених з мов покинутих ними народів слів, не хто інший, як духовно знищені російськомовні покидьки — як українського, так і інших народів. Поламані в процесі покидання рідного народу основи моралі — це саме якраз те, що потрібно російськомовному покидьку якогось народу, щоб без вагань і внутрішнього опору запаскуджувати те, чим нібито так сильно якось перейнявся — русскій язик. І то хіба тільки язик?

Вчись, Франчук. Такий же фашист, як ти, але весело і задорно. А ти униле гівно і тільки принижуєш українську мову.

В цивілізованому світі було давно відомо, що «Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами».
І відповідно тих, кого вони збираються вбивати, фашистами.

І насправді зовсім не важливо, кому належать ці слова, Вінстону Черчиллю чи Г’юї Лонгу,
але нові величезні московські вбивства на українській землі, в супроводі московських криків,
що то вони були змушені прийти на українську землю, щоб захистити Росію від українських фашистів,
це ілюстрація правдивості цих слів. І що це майбутнє вже настало.

І в яких тільки розмаїтих формах ця підла московська олжа не лізе сюди до нас,
ну як наприклад тут у вигляді паскудного ненависника української мови Вело,
але московського холуя легко і просто бачити.
Треба тільки не жмуритись на те, що він каже, тобто повторює вслід за своїми московськими хазяями.

Franchuk, 31 серпня 2023 22:59:06

А особливо коли знаходиться якесь чмо, яке почне за такі навіть найменші помилки Вас привселюдно лаяти.

Мені в оффлайні такі люди не траплялися.

В офлайні в російськомовних містах України а чи не кожен, хто не тільки десь в запічку говорить українською, зустрічався з хамськими зауваженнями.
І це як мінімум.
Що ж до привселюдних зауважень за помилки у використанні мови, то вони дійсно як правило онлайн. Ну щоб усім охочим повернутись до рідної мови підпсувати такий намір.

Ні Суббота, ні Арестович українською неможливі. Брехуни триматимуться за язик до останнього.

Точне чудове правдиве спостереження.

вести тривалий діалог українською на якісь непобутові теми без помилок мені важко.

А особливо коли знаходиться якесь чмо, яке почне за такі навіть найменші помилки Вас привселюдно лаяти. Ну щоб спонукати Вас до русскоязичія, за помилки в якому ніхто й слова ніколи не скаже.

Мусить же бути якась категорія, прошарок якийсь в суспільстві, який активізує процес опоганення добрих слів?

Очевидно, що той прошарок, та категорія знаходиться десь поза межами множини нормальних людей, у яких духовні цінності є вартісними духовними цінностями і які сприймають відкидання моральних норм як зло та здатні відрізнити те зло від добра.

Легко побачити, що таке опоганення слів зачіпає виключно російську мову. Хто мешкає не тільки у форумі, той зауважить, що це має місце так само й і в повсякденному житті. Я маю на увазі, що запозичені з мови добрі слова з позитивним змістом потрапляють в язик у не просто спотвореному вигляді, а у задзеркально спотвореному значенні.

Скажімо ну що поганого у слові "міркування"? Однак така приваблива для нормальної людини, річ, як міркування, має деколи зовсім негативне звучання в деяких вустах. Перевернуте відображення українського слова — як результат — забруднює російську мову.

Механізм псування слів російської мови добре ілюструє наповнення прямо протилежним (порівняно з початковим) змістом наприклад слова "звєзда" шляхом повсюдного називання звєздой шановного Ф. Кіркорова.

Використання ж позитивних понять як лайки хоч і не дотягує до матюків, але матутвірний механізм дещо зрозуміти можливість якусь таки дає. А розуміти той механізм є сенс з причини наявності явища в реальній дійсності і то зовсім не в залишкових масштабах.

Враховуючи те міркування, що людина, у якої духовні цінності займають належне місце (тобто нормальна людина) навряд чи здогадається раптом скористуватися словами, які ті духовні цінності позначають, замість лайки, то хто ж тоді є джерелом такого своєрідного слововживання? Мусить же бути якась категорія, прошарок якийсь в суспільстві, який активізує процес опоганення добрих слів?

У чому полягає основний ефект матюків, здогадатися не надто важко. Він досягається за допомогою задзеркального відображення значення слів, що позначають, якщо нормально вживаються, високі, чисті, святі речі. Простіше кажучи, ефект мата співпадає з ефектом брутального затоптування в багно високих, чистих, святих речей. Наприклад Бога, Душу, Мать. Останнє з названих слів, родове в системі духовних цінностей кожного народу, є у той же час родовим і в матерщинній системі.

Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю — це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння швидких потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.

А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху)".

Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації — як до неба рачки, тобто постійно в кризі.

Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам — це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу.

Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Це так нам підло брешуть на нормальних людей справді брехливі політики, разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.

Що ж до того, що: "Глобальна криза потребує глобальної регуляції.", то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої — абсолютно незалежно від того, віруюча Ви в Бога людина, чи віруєте, що Бога нема — глобальнішої регуляції все одно бути не може: "GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!".

Цей Закон означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще, чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, частенько таких оригінальних, яких неможливо навіть і уявити доти, доки вони не настануть.

І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб подолати кризу всередині себе і допомогти це зробити іншим.

Сьогодні ж, оскільки практично зникли проблеми копіювання та розповсюдження не одного чи двох, а мільйонів, чи навіть мільярдів зразків будь-якої інформації і будь-ким (хоч московські оргструктури і працюють не покладаючи рук усіма своїми силами над створенням проблем щодо цього) це ВЖЕ змінило обставини таким чином, що для московської банди убивць стало неможливо так, як раніше, приховувати, з допомогою замовчування, своєї злочинної сутності, найточніше щодо якої 2500 років тому висловився Геродот: “Андрофаги не знають правди і закону у них нема ніякого”.

Тепер, уже не маючи змоги по справжньому, тобто ефективно, гальмувати розповсюдження правдивої інформації, вони намагаються глушити її та дискредитувати саме інформаційне середовище з допомогою усебічного масового поширення усіма своїми засобами потоків фальші з будь-якого суспільно значимого приводу, а особливо коли вони до нього прямо причетні, наприклад вкидаючи в інфопростір безліч його хибних версій на будь-який смак. При повній безумовній підтримці, зауважимо, величезної більшості росіян.

Справжня причина лідерства США в сучасному світі полягає в тому, що саме якраз американці, а не хтось інший, першими реально вносять позитивні зміни у прийняті в суспільстві суто людські взаємини.

Саме ця, вражаюче неймовірна для багатьох інших суспільств здатність американського суспільства до швидкого суспільного засвоєння правдивих правил людського спілкування і відкидання хибних, і є тією найвищою цінністю, тим справжнім предметом, яким, перш за все інше, є підстави пишатися американцям. Адже саме за цим вмінням йдуть економічні та інші успіхи та лідерство американського народу в сучасному світі.

Звичайно що першими з кризи вийдуть оновленими такі цивілізовані суспільства, які ВЖЕ знають, що таке правда, і в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити, чи не вірити тим чи іншим політикам.

Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого — в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях, тобто найкращий для них шлях — в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть, навіть й гадки віддати не матиме свого голосу як за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься, так і за політичну силу, яка не бажає з таким політиком розлучатися.

Навряд чи усі ті згадані народи, кожен зокрема, та й і усі разом, мали хоч якусь малу можливість якось нав’язати людям уздовж великої ріки щось своє для назви. Тай і в голову нікому б така ідея не прийшла. Тому на "Что такое тогда "пръ" ?" ризикну висловити цього разу дійсно приватне припущення, відсутнє у Фасмера.

Що кожна ріка — це завжди дно всієї околиці, говорилось. А от Дніпро — це дно всіх ден на величезній території. Цьому поняттю здавна відповідає слово "пра" (інша форма — "про"). Відчуття того, що Дніпро — це Пра-Дно, можна дістати, йдучи у Києві наприклад, Андріївським узвозом, лишаючи Андріївську церкву по праву руку. Через якийсь час неодмінно виникає неповторне відчуття: там, попереду, глибоко унизу, не може бути ніщо інше, як Пра-Дно.

Але разом із тим повернімось назад до наших баранів. Я маю на увазі до нерозуміючих після тривалого перебування в Україні українську мову.

Якщо суржик — це лише легенька спроба натяку на інтелектуальну неповноцінність співрозмовника, то перехід у розмові на російську — це вже практично підкреслене цього ствердження. Нагадаю, що ведеться про використання суржику та мовних переходів на українській землі.

Тому перехід у розмові з російської на українську з боку російськомовної, але освіченої людини — це демонстрація поваги до землі, народу та його мови, гідна поведінка гідної людини. Таке сприйняття практикується всюди серед цивілізованих народів.

А неперехід із російської на українську при розмові з українцями — це просто звичайний (і звичний) вияв хамської неповаги до землі, до народу, до його мови.

Щоб визначитись, а що ж то таке суржик, спочатку слід спробувати визначити обставини, в яких він виник, а також, що тримає далі на плаву цей своєрідний засіб спілкування.

Отож співчутливий українець (співчутливість — національна риса українців) щоразу, коли бачить нерозуміння слів своїх з боку співрозмовника, намагається якось вийти з положення. І перше, що він звичайно робить, то це замінює слова, котрі на його думку не зможе догнати партнер, більш для нього, тобто для партнера, зрозумілими російськими "подобіями".

Тобто сутність суржику можна визначити так: суржик — це натяк з боку уживаючої суржик особи на інтелектуальну недорозвинутість співрозмовника. А натякати таке, без сумніву — погано.

А от освічених представників русскоязичного "насєлєнія" уживання суржику щодо них дратує. Ось наприклад якось в обміні думками у форумі з одним цікавим співрозмовником, який тоді виступав у ньому під ніком RR, я (спеціально) допустив прояви суржику, і ось негативна реакція на таке з боку даної освіченої людини:

/* Уважаемый п. Франчук ! Если Вам тяжело писать, не коверкая украинский (или русский) язык, можете использовать другой, более естественный для Вас европейский язык. Я постараюсь понять.
*/

Принагідно, оскільки в тій дискусії було поставлене цікаве а чи не усім питання, на яке є проект відповіді, то нагадаю в загальних рисах. Обговорювалось, що означає власна назва "Дніпро". На мою пропозицію (з Фасмера) повязати Дніпро із словом "дно", змістовно пов’язаного з поняттям ріки, RR відповів:

/* Вашему (и не только) предположению о связи названия ДнЕпръ (Е = "ять") со словом "дно" противоречит неясность слова в целом. Что такое тогда "пръ" ?
*/

При цьому RR використовував передачу цієї назви візантійськими греками, західноєвропейцями, скандинавами. Відновлював древньословянську форму. Згадував про можливість скіфського походження, фракійського. Зрештою, прийшов до висновку, що питання лишається відкритим.

А те, чому в широкому спектрі використаних шановним RR першоджерел повністю відсутній український народ із його мовою, хоч саме якраз він і дав величну назву для великої ріки, це можна з деякою натяжкою спробувати пояснити хіба тим, що великі очевидні речі, котрі через те, що знаходяться у всіх просто перед очима, якраз помітити найважче, а зігнорувати найлегше. Це я про народ, який, будучи повністю зануреним у свою мову, склав проект, відпрацював, а потім утвердив цю назву — Дніпро.