Potato , наче трішки дешевше , ніж 1000 доларів, точно не скажу, але ж то явно залежить від виробника імплантів. Хіба подивлюсь у них на сайті. Платилось частинами і в різний час, треба переводити гривні в долари, так не скажу відразу.

Друга доза Файзера сьогодні , політ нормальний. Після першої дози сильно ковбасило, боліла рука в місці уколу, але то було ніщо порівняло із шаленим серцебиттям, пульс був у спокійному стані више 100-120 на хвилину. Заснути змогла тільки на високо піднятих подушках, чого я ніколи не роблю. Було враження, що бракує повітря і сильно боліло  в лівому боці, в області серця. Попустило десь через 3-4 дні. Можливо, то була реакція організму на знайомий вірус, перехворіла минулоріч, в листопаді.Температу ри не було після першої прививки .

Гарантію дають тільки на той випадок, якщо на першому етапі "титановий шуруп" не приживеться, тоді кошти повертають. Коли через кілька років навколо вживленого імпланта починаються якісь негативні процеси в кістці-ну що ж, то вже особиста проблема пацієнта та особливості його організму. Так мені пояснили.

Шість імплантів. Ставили у Львові, в різний час. Перший імплант пережила дуже важко, з антибіотиками і масою всіляких лікарств. Інші п"ять пішли значно легше. Якщо немає альтернативи, без питань, зважуйтесь на імпланти. Якщо є альтернатива поставити кераміку на свої зуби-то значно легше і по грошах і по відчуттях. Не шкодую ні витачених коштів, ні понесених витрат на реабілітацію по першому трішки  проблемному імпланту. Ставитиму ще, тому що альтернативи немає. Лікарі у Львові пречудові, справжні майстри, вважайте, чарівники .

птах Сорока, отой зубной порошок "Особий"-то вже суто російський продукт, там і значок є: РСТ і штрих-код. Хоча за совка такий теж був, із запахом м"яти Мельхіор і срібло добре чистить. За зуби не знаю, не ризикувала ніколи.

costashu ,я  пам"ятаю той одеколон "Гвоздика" . Дійсно, було його навалом в магазинах  і як ходили по ягоди в тайгу, то ним бризкались. Не сказати, щоб сильно помагав, але на пів години  ставало, пізніше вивітрювався і комарі обліплювали, як дику тварину . До слова, і засіб від комарів "ДЕТА" не дуже допомагав, тільки на годину , або менше. А запах той засіб мав такий гидотний, що через годину вже мені було дурно, а не комарам. Особливо, як побризкатись в 30-градусну спеку. Те гидке відчуття до сих  пір пам"ятаю.

Махарані пахло дустом, як на мене. Ну дуже дивний у нього запах був. Ми собі уявляли, що в бідних індусів мабуть масово були воші, і оте мило  Індія випускала саме для таких цілей. . Але чому його СРСР  експортував-то загадка.

А хто пам"ятає духи "Шахразада" Вони продавались в таких малюсіньких овальних флакончиках із пупиришками ? Запах був млосний і дуже нав"язливий, а колір-щось середнє між оливками і смарагдом. От , я вважаю, ще один символ парфюмерного совка. Його я теж чітко пам"ятаю. У нас його кликали "Шахразадніца". Був дешевий і дуже розповсюджений. Купила  тільки один раз, не сподобався, так і стояв , потів в шафу поставила між лахи, від молі.

а ось такое хто пам'ятае?

Ці духи були польські, продавались в основному тільки "по блату", запах ну так собі...Я їх мала. Але ж тут "совкодроч", а то Польща-майже "закордон"

Парфуми Дзінтарс для радянських людей то були  майже закордонні нереальні принади, вони дуже вигідно відрізнялись від іншої радянської парфюмерії. Я не маю на увазі наменклатуру, яка користувалась  французькими парфумами, а звичайних пересічних радянських громадян.

Про вазелін землянічний проізводства Калуга ще не було?
Мені чомусь із дитинства запам"ятався одеколон «Spidola» {«Спидола»}. Випускався  парфюмерною фабрикою «Дзінтарс», м. Рига. Мабуть тому, що там була така прикольна картинка із дівчиною в національному вбранні. Хоч убийте, запаху не пригадаю, а от мило "Земляничное" і однойменний вазелін мали практично однаковий запах, це добре пам"ятаю. Ну є такі моменти в житті, які запам"ятовуються. Мама працювала на шкідливому виробництві і руки її потребували захисту, тому цей вазелін був  вдома постійно. Про інші креми не йшлося, хіба про миколаівський крем із рукою та червоним  манікюром. До слова, він зараз практично зник, але й той, що був, останніми роками був ні до чого.  Мабуть, тому його і перестали купувати українські жінки. Зараз будуть теж  шельмити за "совкодроч"

Двохстулкові двері. На притомних професійних сайтах саме так. Орні двері-то якийсь лютий російський кальковий треш.

в США кадровый голод адекватный человек себе место найдет быстро

Цілком згодна, будь-яку роботу знайде, не питання. Я говорила про роботу по спеціальності відповідно до здобутої в Україні освіти, якщо він ставить це собі за мету. Якщо ІТ, то думаю не проблема, десь там в Силіконовій долині))). Гугл, Епл  із Фейсбуком  чекають з нетерпінням.

Як правило імміграція хороша для молодих і ризиковних людей, не обтяжених жодними життєвими обставинами. А для старших  сімейних людей це може бути неабияким викликом , ба навіть трагедією. Не всі там знаходять свою американську мрію, повірте.

Миклован , ще один нюанс...Якщо тут працюєте якимсь крутим перцем, то приготуйтесь до того, що в Америці новоприбулий іммігрант ніхто і звать його ніяк. І місце під сонцем відвойовувати потрібно щоденно, в поті чола свого, амбіції заховати десь там далеко і надовго . Якщо морально до цього не готові, а маєте іспанський контракт на руках  із людськими умовами, то їдьте в Іспанію.

Джек-пот . Освіта і досвід роботи який? Чи є сім"я і розуміння, куди і для чого їдете в США? Добре було б, якби там були знайомі. що могли б дати прихисток на перший час. поки шукатимете житло і роботу. Бо Ви маєте їхати в конкретний штат США в більш-менш конкретну локацію, здається, це вказується при заповненні документів на імміграцію. В принципі, і з хорошою робітничою професією не складно знайти роботу. Мої хороші ( двоє  молодих людей)знайомі знайшли роботу за своїми дипломами, які повністю визнали США. Правда, не одразу, а поступово. Спочатку чорно гарували ледь не по 12 годин щоденно крім неділі, а іноді і у неділю та свята. Перед тим, як знайшли хоч якусь роботу, сиділи по пів року на велфері. Роботу по спеціальності знайшли далеко не одразу, а через низку конкурсів і співбесід, досить серйозних.

Одне зауваження: якщо маєте Грін-карту в США, жити і працювати в Іспанії навряд чи у Вас вийде. Грін-кард скоріш за все у Вас анулюють.

Якщо Грін-карту Ви  виграли, то не втрачайте  шансу, іншого такого за Вашого життя не буде. Якщо ж тільки збираєтесь заповнювати документи на лотерею, а в руках іспанський контракт, то їдьте в Іспанію . А що Ви хотіли від нас почути: без знання всіх деталей, маєте такі ж необов'язкові відповіді.
Хорошу роботу в США реально знайти, якщо відповідаєте низці критеріїв: а) Ви молодий, розумний  і амбітний; б) Ви маєте хороший диплом про освіту, підтверджений в США; в)маєте розуміння, що Вам потрібно та  завзятість і старанність у досягненні цієї мети; г) а ще трішки харизми і щастя.

Проти укусу кожної змії своя сироватка? Як все складно.

А чому в лікарнях немає антизміїних сироваток? Їх не завозять в Україну? Бо раніш наче з цим проблем не було. А зараз, як людина  немічна , або із супутніми хворобами, з укусом гадюки  мабуть дуже важке лікування...

beggy , у нас гадюки звичайні, вужі  та мідянки - часті гості навіть на міських вулицях. Кілька років тому невелика мідянка грілась на осонні прямо біля мого під'їзду. Виглядала на загублену товсту шнурівку . Я переживала, що хтось із мешканців її таки заб'є до смерті. Але згодом її ж бачила , коли вона грілась на сонечку на високому чортополосі (бур'ян). Звисала з бур'яну, як яскрава мідна мотузка. Два роки назад на шкільному подвір'ї, неподалік дому,   оселилась гадюка , така гарнюня, із лискучим коричневим візерунком. Щось біля тижня ходила за нею спостерігати, вона оселилась під поваленим бетонним  електричним стовпом, а потім зникла. Подейкували, що якийсь "небайдужий" мешканець її вбив і викинув на смітник. Із думкою про безпеку дітей, чи може із ненависті до плазунів, хто зна.

я укр. мову знаю оч хорошо.

Вибачте, але якось це зовсім непомітно-ні по ваших дописах, ні по вашій ненависті до "меншовартісних" та "недолугих" українців.

Вовчик, у мене одне питання: чому ви постійно , з наполегливою завзятістю   піднімаєте ці кілька  нікчемних тем про запровадження латиниці, а самі дописуєте російською мовою? У вас редакційне завдання? Починайте з себе: перш, ніж щось нове пропонувати україномовним  українцям, вивчіть українську мову самі. І досить тут підтримувати колотнечу із нічого, бо гидко.

beggy , в Карпатах всі лісовики та грибарі знають, що як ідеш в лісові хащі, особливо, з високою травою, потрібно, крім берців та захищених хорошим  одягом кінцівок, мати добрячу палицю та шарудіти  і грюкати нею попереду себе. Всі гадюки та вужі швиденько  тікають з дороги, навіть ті, котрі  сплять))). І це  дійсно правда: наші гадюки ніколи не нападають першими безпричинно. То потрібно або зачепити її з необережності , або тупо на неї наступити. Казкові і феєричні створіння. На жодну гадюку чи ящірку не підняла б руки. Але дуже люблю за ними спостерігати на безпечній відстані. Досконала і довершена краса. Мені колись така смарагдова із візерунком  досконалість залізла в рукав спецівки в полі, я її ( спецівку) скинула на землю, бо сонце припікало. А вона (гадюка), напевно шукала прихисток від спеки в моєму рукаві. Як брала спецівку з землі, змія  виплигнула з рукава і повтікала. А могла б і вкусити))). Тепер завжди весь одяг на полі і в грядках вішаю тільки на дерева, там і мурашок із павуками менше, і гадюки не лізуть))),

То, мабуть, дизайнерська алюзія до шалених та крутих 90-х?

А в руках-Моторола мабуть, чи Нокія?

Золотий кілограмовий ланцюг поверх спортивного костюму. 

Profilaktik , така б тактика допомогла б десь в Європі, або США, але не  в Україні. Тут на форумі якось обговорювали подібний випадок. Так от, із свого досвіду однозначно раджу:
-ніяких перемовин, тільки повне ігнорування і блокування, бо там сидять наглі бовдури, яким начхати на всі Ваші притомні аргументи;
-ніяка поліція чи прокуратура Вам теж не допоможе, бо поки не завдали Вам особисто фінансових збитків  або фізичних травм( про моральні травми навіть не йдеться), нагло розсміються Вам в обличчя і заяву якщо і приймуть, то ніде не реєструватимуть і не працюватимуть з нею ;
-якщо цінуєте свій час і нерви, як варіант, можете на деякий час виключити телефон, або змінити сімку. В моєму випадку це спрацювало.

steol , також хотіла тут запропонувати "Ляльку " Болеслава Пруса, а також його "Емансипантки" та "Фараона", але не наважилась))). Там є все: життя і проза , і любов))). Те ж і у Генрика Сенкевича: "Камо градеши" , "Хрестоносці" та його трилогія "Потоп", "Пан Володийовський " та "Вогнем і мечем" про все багатогранне життя на фоні історичного тла, кохання там від першої до останньої сторінки)))). Із трилогією Сенкевича можна порівняти хіба що "Війну і мир" Л. Толстого, для тих, хто повністю їх перечитав)))... Безвідносно до нашого сучасного бачення,  то направду великі класики. Зараз так епічно не пишуть, на жаль.

  Naitli , не знаю, як Ви, але я в 13 років читала Станіслава Лема , Артура Кларка , Рея Бредбері та Ентоні Берджеса, до книг про кохання ментально "дозріла" в більш пізньому віці. Можливо, зараз акселерованому поколінню вони заходять значно раніш, проте не думаю, що сприйняття буде адекватним стосовно змісту і наповнення, НМД.

Для двадцятирічної романтичної дівчини - "Ті, що співають у терні»  Коллін Мак-Каллоу, "Жінка французького лейтенанта" Джона Фаулза, "Звіяні вітром" Маргарет Мітчел та продовження "Скарлет" Олександри Ріплі, «Коханець леді Чаттерлей»  Девіда Лоуренса  і не побоюсь форумного осуду, бо книги російських класиків -І.О.Гончаров, "Обрив", також І.С.Тургенєв "Ася" та "Перше кохання". Читаються захопливо і для молодої дівчини , вважаю, саме те. Саме їх читала колись в її віці. Зараз ті ж книжки  сприймались би, мабуть, по -іншому.

Огидний і ганебний номер Кварталу 95, як і переважна більшість їх шоу-продукції. Ще й на центральному  каналі  транслюється мало не цілодобово,  агресивно із завидною періодичністю . Завжди вимикаю телевізор, щойно там звучать позивні чи то Кварталу, чи то остогидлих Сватів, чи то Чисто ньюс і подібне ... Що ще вдієш, окрім ігнорування ?..

Улюблена казка моя та моїх дітей і онуків-українська "Баба-Метелиця". Рекомендую батькам та бабусям з дідусями для прочитання))). Гауфа теж читали разом із дітьми вголос довгими зимовими вечорами. Перечитали всього. Дуже сподобався. Але  вже в якості батьків і  дітей-підлітків))).

Коли ще сама не вміла читати, то мама читала українські народні казки, які мені дуже подобались, а також любила книжку "Як звірі весну зустрічали"( мені її подарували в дитсадку),вона була вся в чудових кольорових картинках та з дуже дивними як на мій дитячий розум казками. От, наприклад, казка про пряникового чоловічка, бо у нас про таке печиво діти не знали і не куштували , а за кордоном то звичайний різдвяний смаколик. Потім цю книжку я читала своїм дітям, а зараз діти читають моїм онукам. І онуки розуміють, про що ця дивна казка))). Коли навчилась читати, то прочитала силу-силенну казок, проте найбільш захоплювалась українськими казками Підгір"я, Карпат , "Дідо-Всевідо" і тому подібне... Було багато чарівних казок про босоркань, мольфарів та всіляку карпатську живність та нечисть...То було феєрично і захопливо. В кінці кожної книжки був словничок із діалектизмами, щоб легше сприймався казковий текст. Зараз ці книги читаються підростаючим онукам. І вони в захваті. Жодного вечора без казки))). Я все контролюю))).

Особисто я в змінах нашого українського правопису не вбачаю ніякої крамоли, це ж прекрасно, що мова розвивається, змінюється і вдосконалюється, адже вона жива. Мене більше вражає суцільна неграмотність та некомпетентність журналістів медіа та  посадових осіб , яким українську мову потрібно знати досконало за замовчуванням. Бо часом з телеекрану  чутно такі ганебні  речі, що стає соромно за нас і нашу мову. Хтось оте все почує і думатиме, що то норма, та собі говоритиме. Чого лише вартують перли  "півтора мільйони" , "пів кілометри"  , "тіх", "ніх" , "кааліция" та "апазиція", всього вже й не пригадаєш  .

посолка природньо?

Не "посолка", а "послеса", а в діловому мовленні -  словосполучення "пані посол" , якому надають перевагу над фемінітивом "послеса". Або ж амбасадорка, запозичення з іншої мови.

Мені в цьому новоязі найбільше подобається фраза: американська послиця. 

Вже давно-предавно обговорили  цей фемінітив . Найбільш правильним є "послеса", але через  немилозвучність фемінітиву вважають за краще в цьому конкретному випадку вживати словосполучення " пані посол". Особисто мені дуже подобаються фемінітиви, але доречно було б видати якийсь академічний словник фемінітивів, тоді не було в тому числі і тут  на форумі такого роду "разброда і шатаній"

-17 градусів морозу, морозний вітер, сніг мете, понад 30 см опадів. Гадаю, сніг буде дужчати, а температура падатиме і далі, принаймні на вихідних. Але я тішусь, років 3-4 вже не було такої розкішшної зими.

Дозволю собі теж вставити своїх "п'ять копійок". Спеції про запас ніколи не мелю, якщо потребую перемелених спецій, то  подрібнюю безпосередньо перед вживанням, щоб максимально зберегти аромат. Можливо, буду неоригінальною, але багато-багато  років користуюсь заводським антикварним (часів СРСР) вірменським млинком для кави: є один млинок для перцю та інших спецій, один-власне дня кави. Український млинок "Мрія" хороший і незнищенний, але для мене не підходить, бо щоразу , щоб закріпити його у вертикальному положенні, потрібно прикручувати до якоїсь горизонтальної поверхні, де він неодмінно залишає сліди. Електричні млинки зараз принципово не купую, бо не бачу в них жодної потреби. Спеції перемелюють добре, але часом можуть і перепалити, як раптом задовго молоти. Отож, весь аромат зникає, що неприйнятно. Тільки ручні млинки.

myshka naruzhka , тож я й кажу, що з нами не так? Мабуть, треба кожному починати із себе. А суспільству в цілому-розставляти пріоритети , починаючи із належного виховання людяності і закінчуючи побудовою достатньої соціальної інфраструктури-і для людей  в першу чергу, і для тварин. А то неможливо чути вже про ці показові процеси над мордувальниками тварин. До слова, за вбивць безхатьків останнім часом про жодний не чула. Не знаєте , чому? Бо це нікому не цікаво. І рослідувати ніхто не хоче. І показувати таке на загал в ЗМІ не комільфо.