Профіль користувача
33521
28 липня 2006 21:38:00
28 липня 2006 21:38:00
Балабол, фуфло чи шестьора?
Напевно, читачеві видається дивним, що у заголовку цього матеріалу використані слова із “фєні” – особливої мови злочинного світу колишнього постсовєтського простору. Річ навіть не в тім, що до абсолютної влади в країні семимильними кроками пре донецька братва. На такий стиль розмови наштовхнули слова народного депутата Гірняка, бойового “нашоукраїнця”, який із трибуни Верховної Ради сказав Олекса-ндрові Морозу, аби той не уявляв себе не те що першою, але й не другою особою у державі, бо він – шостий, точніше – “шістка” Януковича. Можливо, визначення “масті” Мороза як “шестьори” (різновид “шниря”) і має свої вагомі підстави, але, якщо розбиратися “по-понятіям”, то після його підлого вчинку отримати “опрєдєлєніє” “балабола” (людини, що обіцяє, але не виконує) чи “фуфла” (людини, що має обов’язки, борги, але не віддає їх) для Сан Санича було б мало не компліментом. Швидше за все, його вчинок визначили б як “б...ський” (не подумайте, що “богатирський”), що тягне за собою досить неприємний наслідок – відправлення на “гарем”.
Безліч людей вибухнули обуренням та гнівом на так звану “зраду” головного соціаліста України. Настільки уміло він носив личину чесної, інтеліґентної, розумної і принципової людини. Але я був серед гурту небагатьох людей, які достеменно знають ціну Мороза у базарний день, оскільки безпосередньо на своїй шкірі відчув і «чесність», й «інтелігентність», і «розум», і «принциповість» цього політика. Десять років тому проти мене СБУ у Чернівецькій області порушила кримінальну справу. Оскільки на той час я був депутатом Чернівецької міської ради, то перебував під захистом депутатської недоторканості. Сесія міської ради не дала дозвіл на притягнення мене до кримінальної відповідальності, так само не дала дозволу і обласна рада. Тоді Ґенеральна прокуратура України зробила подання до Верховної Ради, щоб домогтися свого у найвищому законодавчому органі держави. Спікером парламенту на той час був Мороз, а його заступником – Ткаченко. Розгляд мого питання випав якраз на той час, коли Олександр Олександрович був у відрядженні: він очолював українську делеґацію у Страсбурзі. Засідання вів Ткаченко. Рішення проголосовано не було. Але тут із Европи повернувся Мороз. Він переглянув протоколи засідань, що відбулися за час його відсутності, побачив проект постанови про притягнення до кримінальної відповідальності, дописав потрібну кількість голосів і без будь-якої спроби заглибитись у суть справи підписав його.
Цей факт яскраво свідчить про те, що для Мороза закон – не закон, регламент – не указ, а людська доля – сміття. Він переступить через що завгодно і зробить будь-яку підлість задля досягнення своєї мети. Люди такого штибу, щоб бути “на плаву”, організовували голодомори і депортації, були активними учасниками репресій та геноциду. До речі, варто трохи глибше копнути “Справу Ґонґадзе”. Адже, якщо користуватися формулою-детектором “Кому вигідно?”, то ми легко дійдемо висновку, що смерть Георгія була найбільше потрібна саме Олександру Олександровичу, адже саме йому не терпілося усунути Кучму, щоб зайняти президентське крісло. Як би то не було, а я з волі Мороза пішов по етапу. Звідси і певна обізнаність у тюремних слівцях.
До речі, про “гарем”. Так називають закуток у бараці, де мешкають “пєтухи” (педерасти). Але не тільки. Там живуть також покарані братвою за мерзотні вчинки і так звані “контачені”. Це люди, які мали необережність, наприклад, попросити цигарку в мешканця гарему, сісти з ним за один стіл, чи щось подібне. Після цього їх також “опрєдєляют” на найнижчий щабель тюремно-суспільної драбини, зрівнюють у правах із “пєтухами”. І хоча такий “пєтух”– “не робочий”, порядний зек руки йому не подасть. До чого це? До того, що у ролі “контачених” можуть опинитися окремі нашоукраїнці, якщо увійдуть у розширену коаліцію й сядуть за один стіл із комуністами. Тоді нехай нарікають на самих себе. Адже роль жалюгідного невдахи може бути тимчасовою, ситуативною. А “гаремна” масть – довічна.
Богдан Кравчук
[www.chas.cv.ua]
Напевно, читачеві видається дивним, що у заголовку цього матеріалу використані слова із “фєні” – особливої мови злочинного світу колишнього постсовєтського простору. Річ навіть не в тім, що до абсолютної влади в країні семимильними кроками пре донецька братва. На такий стиль розмови наштовхнули слова народного депутата Гірняка, бойового “нашоукраїнця”, який із трибуни Верховної Ради сказав Олекса-ндрові Морозу, аби той не уявляв себе не те що першою, але й не другою особою у державі, бо він – шостий, точніше – “шістка” Януковича. Можливо, визначення “масті” Мороза як “шестьори” (різновид “шниря”) і має свої вагомі підстави, але, якщо розбиратися “по-понятіям”, то після його підлого вчинку отримати “опрєдєлєніє” “балабола” (людини, що обіцяє, але не виконує) чи “фуфла” (людини, що має обов’язки, борги, але не віддає їх) для Сан Санича було б мало не компліментом. Швидше за все, його вчинок визначили б як “б...ський” (не подумайте, що “богатирський”), що тягне за собою досить неприємний наслідок – відправлення на “гарем”.
Безліч людей вибухнули обуренням та гнівом на так звану “зраду” головного соціаліста України. Настільки уміло він носив личину чесної, інтеліґентної, розумної і принципової людини. Але я був серед гурту небагатьох людей, які достеменно знають ціну Мороза у базарний день, оскільки безпосередньо на своїй шкірі відчув і «чесність», й «інтелігентність», і «розум», і «принциповість» цього політика. Десять років тому проти мене СБУ у Чернівецькій області порушила кримінальну справу. Оскільки на той час я був депутатом Чернівецької міської ради, то перебував під захистом депутатської недоторканості. Сесія міської ради не дала дозвіл на притягнення мене до кримінальної відповідальності, так само не дала дозволу і обласна рада. Тоді Ґенеральна прокуратура України зробила подання до Верховної Ради, щоб домогтися свого у найвищому законодавчому органі держави. Спікером парламенту на той час був Мороз, а його заступником – Ткаченко. Розгляд мого питання випав якраз на той час, коли Олександр Олександрович був у відрядженні: він очолював українську делеґацію у Страсбурзі. Засідання вів Ткаченко. Рішення проголосовано не було. Але тут із Европи повернувся Мороз. Він переглянув протоколи засідань, що відбулися за час його відсутності, побачив проект постанови про притягнення до кримінальної відповідальності, дописав потрібну кількість голосів і без будь-якої спроби заглибитись у суть справи підписав його.
Цей факт яскраво свідчить про те, що для Мороза закон – не закон, регламент – не указ, а людська доля – сміття. Він переступить через що завгодно і зробить будь-яку підлість задля досягнення своєї мети. Люди такого штибу, щоб бути “на плаву”, організовували голодомори і депортації, були активними учасниками репресій та геноциду. До речі, варто трохи глибше копнути “Справу Ґонґадзе”. Адже, якщо користуватися формулою-детектором “Кому вигідно?”, то ми легко дійдемо висновку, що смерть Георгія була найбільше потрібна саме Олександру Олександровичу, адже саме йому не терпілося усунути Кучму, щоб зайняти президентське крісло. Як би то не було, а я з волі Мороза пішов по етапу. Звідси і певна обізнаність у тюремних слівцях.
До речі, про “гарем”. Так називають закуток у бараці, де мешкають “пєтухи” (педерасти). Але не тільки. Там живуть також покарані братвою за мерзотні вчинки і так звані “контачені”. Це люди, які мали необережність, наприклад, попросити цигарку в мешканця гарему, сісти з ним за один стіл, чи щось подібне. Після цього їх також “опрєдєляют” на найнижчий щабель тюремно-суспільної драбини, зрівнюють у правах із “пєтухами”. І хоча такий “пєтух”– “не робочий”, порядний зек руки йому не подасть. До чого це? До того, що у ролі “контачених” можуть опинитися окремі нашоукраїнці, якщо увійдуть у розширену коаліцію й сядуть за один стіл із комуністами. Тоді нехай нарікають на самих себе. Адже роль жалюгідного невдахи може бути тимчасовою, ситуативною. А “гаремна” масть – довічна.
Богдан Кравчук
[www.chas.cv.ua]
33522
15 липня 2006 23:46:00
15 липня 2006 23:46:00
«Порошенко, Безсмертний, Зварич мають зійти з політичної арени…»
6 липня 2006 року в історії України настала нова чорна епоха. Її можна порівняти з Великою Руїною, яка настала після смерті гетьмана Богдана Хмельницького.
Тоді москалі отруїли Хмельницького на смерть, а тепер президента Ющенка – до півсмерті.
Президент утратив волю, він не цілком контролює ситуацію, і сам став Юрасем Хмельниченком, яким маніпулюють сучасні Брюховецькі.
У другій половині ХVІІ ст. наслідком стали поділ України між Польщею та Московським царством і поступова втрата козацької державності – тепер загроза поділу України і втрати державності не менш очевидна.
Як тільки затвердиться проросійський уряд Януковича, це негайно почне здійснюватися через передачу у володіння російських кампаній української економіки, переорієнтацію України на Москву, федералізацію, витіснення української культури на задвірки, внаслідок чого до українців повернеться почуття меншовартості та історичної безперспективності.
Мусимо визнати, що найважливішим в Україні залишається таки національне питання: бути чи не бути українському народові самостійним, чи залишатися, за висловом Івана Франка, гноєм для сусідів.
У ХХ столітті український народ внаслідок російської окупації втратив 20 мільйонів найактивніших людей. Але, окрім того, жертвою геноциду є кожен українець, який відцурався української культури і мови.
Ослаблений десятиліттями терору, репресій, денаціоналізації, український народ таки спромігся проголосити 1991 року незалежність і тяжкими зусиллями вибороти перевагу над окупаційними російськими силами на виборах президента 2004 року та до Верховної Ради 2006 року і вручити владу людям, на яких покладав надію.
На жаль, ці люди виявилися мізерними і неспроможними виконувати історичну місію – розбудову Української держави.
Це, здебільшого, люди, не посвячені в українську правову культуру, що називається Україн-ською Правдою, в українську культуру загалом, це люди без почуття історичної відповідальності за долю народу.
Вони, бачте, ведуть «полі-тичні ігри», ніби це гра в футбол. Вони сприймають Україну як населення і територію, над якими хотілося б попанувати, а не як Батьківщину, за яку у відповідальний момент треба бути готовими класти все, навіть свої голови.
Катастрофічним виявився розкол «помаранчевих» сил у вересні 2005 року.
Не відчуваючи жорстокої історичної реальності, президент і його оточення перед виборами не захотіли створювати широку коаліцію національних сил, бо це ж довелося б ділися владою: «Розпускайте свої партії та вступайте до нас. Або на колінах приповзете», – казав Роман Безсмертний.
Вони вважають, що історія почалася з них, восени 2004 року... Внаслідок цього низка давніх патріотичних партій опинилися поза владою.
Лідери «Нашої України» заявляли, що й так наберуть більше половини голосів виборців – насправді ж набрали жалюгідних 14 відсотків, і то неповних. А до 6 липня бундючилися на 51%, цілковито іґноруючи волю народу.
Після виборів президент, його друзі Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич, замість згуртувати в єдину команду всіх прихильників української незалежності – партнерів з БЮТ і СПУ – вдалися до дріб’язкових інтриґ, підсиджування один одного, сіяли недовіру, підозру, а пожали взаємну ненависть.
Безкінечні зволікання зі створенням коаліції, непристойна на виду всього народу торгівля посадами викликала розчарування, навіть огиду до них.
Вони розтринькали колишній авторитет «Нашої України». Потужний злет українського національного духу, який проявився у другій половині 2004 року, вони звели нанівець.
Не дивно, що Олександр Мороз, який досі не соромиться ходити під портретами кривавих катів українського народу Лєніна і Сталіна, який відомий нам з часів сумнозвісної «групи-239», «канівської четвірки» своїми проектами «другої державної мови», згубної для держави «конституційної реформи», який ладен блокуватися «навіть з чортом», зневірився і перескочив у табір відвертих противників української державності.
А там коаліцію склепали за кілька хвилин, з єдиним пунктом програми: «Як пахан скаже».
Дивно, що в колі «Нашої України» єдиною причиною розпаду «демократичної коаліції» вважають зраду Мороза, а не свою власну недолугість. А Мороз просто виявився спритнішим дурисвітом, ніж вони.
Інтриґани й недолугі політики (йолопи!) Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич мають зійти з політичної арени як такі, що не ви-правдали довіру народу.
Президент має усунути з політики своїх особистих друзів. До влади треба привести людей, які мають відповідні ділові якості та віддані справі незалежності. Подвижників духу, одержимих ідеєю незалежності, а не грошові лантухи.
Кажуть, що українці об’єднуються перед розстрілом. Цей момент настав. Українські національні сили мають негайно організуватися в єдину потужну політичну силу (партію чи коаліцію) і одностайно виступити проти відвертого наступу російського імперіалізму, «п’ятою колоною» якого є «антикризова коаліція».
Насправді це антиукраїнська коаліція, кінцевою метою якої є ліквідація української державності, остаточне розчинення недобитого українського народу в російському морі. Уже в Феодосії виходили з гаслом «Упразднить украинский язык за ненадобностью» – і ніхто, крім «Студентського братства», не реагує!
Справжня ціль «Реґіонів України» – саму Україну «упразднить за ненадобностью».
Донецькі реваншисти недов-го будуть бавитися у видимість демократії.
Вони діятимуть так само швидко і рішуче, як 6 липня. Вони негайно узаконять федералізацію України, що стане першим кроком до включення східних та південних земель до складу Росії, вони запровадять державність російської мови, а українську мову затопчуть, вони розставлять на місцях свої бандитські кадри, які залякуваннями, підкупом, таємними убивствами найбільш активних і свідомих українців забезпечать їм остаточну перемогу на наступних виборах.
Вони організують відставку (імпічмент) президента Ющенка і настановлять президентом України росіянина Януковича (адже його мати — росіянка, а батько — білорус, отже, для нього Україна — не Батьківщина), або й узагалі скасують інститут президентства. Світ з розчаруванням відвернеться від України і поверне нас у сферу впливу та інтересів Росії, де нам, як українцям, не буде місця.
Господь дав нам шанс – ми не скористалися ним. Великий українець Микола Руденко застерігав: «Пам’ятаймо, що Господь гнівається на ледачих».
Михайло Драгоманов ще 1895 року писав: “Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався з-за других лишень того, що їх б”ють. Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається – і таким лишень звичайно і помагають».
Українці, ми стоїмо перед реальною загрозою втрати державності і розколу України. У Москві Жиріновський уже ділить Україну на Харківський, Одеський і Київський федеральні округи (уже й «губернаторів» визначили!).
Що в Жиріновського на язиці, те у основної маси ро-сійського народу на умі. Україна для них – «временное историческое недоразумение».
У Галичині зріє думка рятуватися через відокремлення. Є загроза громадянської війни, яка, звичайно ж, завершиться «миротворчою» інтервенцією Росії, «на прохання трудящих». Втім, окупантів і так повна Україна.
Ми вступаємо у війну за Україну, де котитимуться наші голови. Найсвідоміших українців поки що убиватимуть не у відкритому чесному бою, а в під’їздах арматурою по голові.
Будьмо готові давати відсіч антиукраїнським проявам на кожному кроці.
Відкиньмо дріб’язкові особисті інтереси, або ж усі разом безповоротно «канемо» в ро-сійське море.
Гуртуймося – так переможемо, щоб здобути «хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».
Нам потрібні нові, молоді й відважні лідери. Якщо Україна ще не вмерла, то виходьте. Ваш час.
Василь Овсієнко
Про автора: Василь Овсієнко, у минулому політв’язень, член Української Гельсінкської групи з 1978 року, лавреат премій імені Василя Стуса та Івана Огієнка.
[www.chas.cv.ua]
6 липня 2006 року в історії України настала нова чорна епоха. Її можна порівняти з Великою Руїною, яка настала після смерті гетьмана Богдана Хмельницького.
Тоді москалі отруїли Хмельницького на смерть, а тепер президента Ющенка – до півсмерті.
Президент утратив волю, він не цілком контролює ситуацію, і сам став Юрасем Хмельниченком, яким маніпулюють сучасні Брюховецькі.
У другій половині ХVІІ ст. наслідком стали поділ України між Польщею та Московським царством і поступова втрата козацької державності – тепер загроза поділу України і втрати державності не менш очевидна.
Як тільки затвердиться проросійський уряд Януковича, це негайно почне здійснюватися через передачу у володіння російських кампаній української економіки, переорієнтацію України на Москву, федералізацію, витіснення української культури на задвірки, внаслідок чого до українців повернеться почуття меншовартості та історичної безперспективності.
Мусимо визнати, що найважливішим в Україні залишається таки національне питання: бути чи не бути українському народові самостійним, чи залишатися, за висловом Івана Франка, гноєм для сусідів.
У ХХ столітті український народ внаслідок російської окупації втратив 20 мільйонів найактивніших людей. Але, окрім того, жертвою геноциду є кожен українець, який відцурався української культури і мови.
Ослаблений десятиліттями терору, репресій, денаціоналізації, український народ таки спромігся проголосити 1991 року незалежність і тяжкими зусиллями вибороти перевагу над окупаційними російськими силами на виборах президента 2004 року та до Верховної Ради 2006 року і вручити владу людям, на яких покладав надію.
На жаль, ці люди виявилися мізерними і неспроможними виконувати історичну місію – розбудову Української держави.
Це, здебільшого, люди, не посвячені в українську правову культуру, що називається Україн-ською Правдою, в українську культуру загалом, це люди без почуття історичної відповідальності за долю народу.
Вони, бачте, ведуть «полі-тичні ігри», ніби це гра в футбол. Вони сприймають Україну як населення і територію, над якими хотілося б попанувати, а не як Батьківщину, за яку у відповідальний момент треба бути готовими класти все, навіть свої голови.
Катастрофічним виявився розкол «помаранчевих» сил у вересні 2005 року.
Не відчуваючи жорстокої історичної реальності, президент і його оточення перед виборами не захотіли створювати широку коаліцію національних сил, бо це ж довелося б ділися владою: «Розпускайте свої партії та вступайте до нас. Або на колінах приповзете», – казав Роман Безсмертний.
Вони вважають, що історія почалася з них, восени 2004 року... Внаслідок цього низка давніх патріотичних партій опинилися поза владою.
Лідери «Нашої України» заявляли, що й так наберуть більше половини голосів виборців – насправді ж набрали жалюгідних 14 відсотків, і то неповних. А до 6 липня бундючилися на 51%, цілковито іґноруючи волю народу.
Після виборів президент, його друзі Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич, замість згуртувати в єдину команду всіх прихильників української незалежності – партнерів з БЮТ і СПУ – вдалися до дріб’язкових інтриґ, підсиджування один одного, сіяли недовіру, підозру, а пожали взаємну ненависть.
Безкінечні зволікання зі створенням коаліції, непристойна на виду всього народу торгівля посадами викликала розчарування, навіть огиду до них.
Вони розтринькали колишній авторитет «Нашої України». Потужний злет українського національного духу, який проявився у другій половині 2004 року, вони звели нанівець.
Не дивно, що Олександр Мороз, який досі не соромиться ходити під портретами кривавих катів українського народу Лєніна і Сталіна, який відомий нам з часів сумнозвісної «групи-239», «канівської четвірки» своїми проектами «другої державної мови», згубної для держави «конституційної реформи», який ладен блокуватися «навіть з чортом», зневірився і перескочив у табір відвертих противників української державності.
А там коаліцію склепали за кілька хвилин, з єдиним пунктом програми: «Як пахан скаже».
Дивно, що в колі «Нашої України» єдиною причиною розпаду «демократичної коаліції» вважають зраду Мороза, а не свою власну недолугість. А Мороз просто виявився спритнішим дурисвітом, ніж вони.
Інтриґани й недолугі політики (йолопи!) Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич мають зійти з політичної арени як такі, що не ви-правдали довіру народу.
Президент має усунути з політики своїх особистих друзів. До влади треба привести людей, які мають відповідні ділові якості та віддані справі незалежності. Подвижників духу, одержимих ідеєю незалежності, а не грошові лантухи.
Кажуть, що українці об’єднуються перед розстрілом. Цей момент настав. Українські національні сили мають негайно організуватися в єдину потужну політичну силу (партію чи коаліцію) і одностайно виступити проти відвертого наступу російського імперіалізму, «п’ятою колоною» якого є «антикризова коаліція».
Насправді це антиукраїнська коаліція, кінцевою метою якої є ліквідація української державності, остаточне розчинення недобитого українського народу в російському морі. Уже в Феодосії виходили з гаслом «Упразднить украинский язык за ненадобностью» – і ніхто, крім «Студентського братства», не реагує!
Справжня ціль «Реґіонів України» – саму Україну «упразднить за ненадобностью».
Донецькі реваншисти недов-го будуть бавитися у видимість демократії.
Вони діятимуть так само швидко і рішуче, як 6 липня. Вони негайно узаконять федералізацію України, що стане першим кроком до включення східних та південних земель до складу Росії, вони запровадять державність російської мови, а українську мову затопчуть, вони розставлять на місцях свої бандитські кадри, які залякуваннями, підкупом, таємними убивствами найбільш активних і свідомих українців забезпечать їм остаточну перемогу на наступних виборах.
Вони організують відставку (імпічмент) президента Ющенка і настановлять президентом України росіянина Януковича (адже його мати — росіянка, а батько — білорус, отже, для нього Україна — не Батьківщина), або й узагалі скасують інститут президентства. Світ з розчаруванням відвернеться від України і поверне нас у сферу впливу та інтересів Росії, де нам, як українцям, не буде місця.
Господь дав нам шанс – ми не скористалися ним. Великий українець Микола Руденко застерігав: «Пам’ятаймо, що Господь гнівається на ледачих».
Михайло Драгоманов ще 1895 року писав: “Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався з-за других лишень того, що їх б”ють. Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається – і таким лишень звичайно і помагають».
Українці, ми стоїмо перед реальною загрозою втрати державності і розколу України. У Москві Жиріновський уже ділить Україну на Харківський, Одеський і Київський федеральні округи (уже й «губернаторів» визначили!).
Що в Жиріновського на язиці, те у основної маси ро-сійського народу на умі. Україна для них – «временное историческое недоразумение».
У Галичині зріє думка рятуватися через відокремлення. Є загроза громадянської війни, яка, звичайно ж, завершиться «миротворчою» інтервенцією Росії, «на прохання трудящих». Втім, окупантів і так повна Україна.
Ми вступаємо у війну за Україну, де котитимуться наші голови. Найсвідоміших українців поки що убиватимуть не у відкритому чесному бою, а в під’їздах арматурою по голові.
Будьмо готові давати відсіч антиукраїнським проявам на кожному кроці.
Відкиньмо дріб’язкові особисті інтереси, або ж усі разом безповоротно «канемо» в ро-сійське море.
Гуртуймося – так переможемо, щоб здобути «хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».
Нам потрібні нові, молоді й відважні лідери. Якщо Україна ще не вмерла, то виходьте. Ваш час.
Василь Овсієнко
Про автора: Василь Овсієнко, у минулому політв’язень, член Української Гельсінкської групи з 1978 року, лавреат премій імені Василя Стуса та Івана Огієнка.
[www.chas.cv.ua]
33523
1 березня 2006 00:40:00
1 березня 2006 00:40:00
У СПИСКАХ "БАТЬКІВЩИНИ" РУМУНСЬКІ РЕВАНШИСТИ? 28-02-2006 20:01
Громадська Рада Українського Народного Дому у Чернівцях стурбована намаганнями деяких депутатів облради спорудити на Буковині пам"ятник молдавському господареві Штефанові чел маре.
З цього приводу УНД розповсюдив звернення, у якому говориться, що 27 лютого 2006 року депутат Чернівецької обласної ради Іван Мунтяну домігся внесення до порядку денного сесії обласної ради питання про спорудження пам'ятника молдавському господареві Штефанові чел маре на території Козьминського лісу в Глибоцькому районі. Оскільки Іван Мунтяну сьогодні є не рядовим румунським реваншистом, на якого можна було би не звертати уваги, а п'ятнадцятим номером у виборчому списку до обласної ради блоку Юлії Тимошенко, Громадська Рада Українського Народного Дому вважає необхідним ствердити наступне:
1. Для українського народу молдавський воєвода Штефан чел маре є загарбником, котрий наприкінці 15 століття за допомогою турецького і татарського війська загарбав для Туреччини українські землі Буковини; його воєнні експедиції в українські землі завжди супроводжувалися тотальними грабежами та спаленнями українських міст і сіл, захопленням в полон мирних мешканців з метою продажу їх у рабство.
2. Анексію Буковини в листопаді 1918 року румунські королівські війська здійснювали під гаслом повернення Румунії спадщини Штефана чел маре, освячуючи іменем цього середньовічного загарбника криваву чвертьвікову румунську окупацію заселених українцями територій Північної Буковини та Північної Бессарабії.
3. Намагання спорудити в Чернівецькій області пам'ятник Штефану чел маре, є провокацією з боку румунських реваншистських організацій, які таким чином, починаючи від 1997 року, намагаються дестабілізувати міжнаціональні стосунки в нашому краї з метою денонсації міждержавного договору між Україною та Румунією, який закріпив існуючий кордон між обома державами.
4. Українські громадські організації Чернівецької області здивовані активною участю в антиукраїнських акціях офіційного представника блоку Юлії Тимошенко Івана Мунтяну, так само як влітку 1997 року були здивовані участю теперішнього обласного керівника партії "Батьківщина" Петра Гасюка в церемоніях з вшанування пам'яті молдавських загарбників зразка 1497 року та румунських загарбників зразка 1940 року.
Нагадуємо всім охочим зібрати легкий електоральний урожай серед румунського та молдавського населення Чернівецької області – нашою спільною Батьківщиною є Україна, її честь і гідність ми будемо відстоювати під синьо-жовтим прапором свободи, а не під кольорами сусідніх держав.
Ми пропонуємо Івану Мунтяну та його однодумцям з партії "Батьківщина" внести до Чернівецької обласної ради пропозицію про встановлення на Буковині пам'ятників усім вождям чужинецьких орд, які протягом минулих століть вогнем і мечем завоювували нашу землю – монгольському хану Батию, австрійському імператорові Йосифові ІІ, російському імператорові Миколі ІІ, і, звичайно ж, російському генералісимусу Сталіну, німецькому фюреру Гітлеру та румунському маршалові Антонеску. В такій "веселій" компанії Штефанові чел маре не скучно буде стояти на землі української Буковини...
Громадська Рада Українського Народного Дому у Чернівцях
[www.bukinfo.cv.ua]
Громадська Рада Українського Народного Дому у Чернівцях стурбована намаганнями деяких депутатів облради спорудити на Буковині пам"ятник молдавському господареві Штефанові чел маре.
З цього приводу УНД розповсюдив звернення, у якому говориться, що 27 лютого 2006 року депутат Чернівецької обласної ради Іван Мунтяну домігся внесення до порядку денного сесії обласної ради питання про спорудження пам'ятника молдавському господареві Штефанові чел маре на території Козьминського лісу в Глибоцькому районі. Оскільки Іван Мунтяну сьогодні є не рядовим румунським реваншистом, на якого можна було би не звертати уваги, а п'ятнадцятим номером у виборчому списку до обласної ради блоку Юлії Тимошенко, Громадська Рада Українського Народного Дому вважає необхідним ствердити наступне:
1. Для українського народу молдавський воєвода Штефан чел маре є загарбником, котрий наприкінці 15 століття за допомогою турецького і татарського війська загарбав для Туреччини українські землі Буковини; його воєнні експедиції в українські землі завжди супроводжувалися тотальними грабежами та спаленнями українських міст і сіл, захопленням в полон мирних мешканців з метою продажу їх у рабство.
2. Анексію Буковини в листопаді 1918 року румунські королівські війська здійснювали під гаслом повернення Румунії спадщини Штефана чел маре, освячуючи іменем цього середньовічного загарбника криваву чвертьвікову румунську окупацію заселених українцями територій Північної Буковини та Північної Бессарабії.
3. Намагання спорудити в Чернівецькій області пам'ятник Штефану чел маре, є провокацією з боку румунських реваншистських організацій, які таким чином, починаючи від 1997 року, намагаються дестабілізувати міжнаціональні стосунки в нашому краї з метою денонсації міждержавного договору між Україною та Румунією, який закріпив існуючий кордон між обома державами.
4. Українські громадські організації Чернівецької області здивовані активною участю в антиукраїнських акціях офіційного представника блоку Юлії Тимошенко Івана Мунтяну, так само як влітку 1997 року були здивовані участю теперішнього обласного керівника партії "Батьківщина" Петра Гасюка в церемоніях з вшанування пам'яті молдавських загарбників зразка 1497 року та румунських загарбників зразка 1940 року.
Нагадуємо всім охочим зібрати легкий електоральний урожай серед румунського та молдавського населення Чернівецької області – нашою спільною Батьківщиною є Україна, її честь і гідність ми будемо відстоювати під синьо-жовтим прапором свободи, а не під кольорами сусідніх держав.
Ми пропонуємо Івану Мунтяну та його однодумцям з партії "Батьківщина" внести до Чернівецької обласної ради пропозицію про встановлення на Буковині пам'ятників усім вождям чужинецьких орд, які протягом минулих століть вогнем і мечем завоювували нашу землю – монгольському хану Батию, австрійському імператорові Йосифові ІІ, російському імператорові Миколі ІІ, і, звичайно ж, російському генералісимусу Сталіну, німецькому фюреру Гітлеру та румунському маршалові Антонеску. В такій "веселій" компанії Штефанові чел маре не скучно буде стояти на землі української Буковини...
Громадська Рада Українського Народного Дому у Чернівцях
[www.bukinfo.cv.ua]
33524
27 лютого 2006 23:32:00
27 лютого 2006 23:32:00
Міська конференція НСНУ виключила із списків до міськради директора МТК "Калинівський ринок" Ринжука. Це відбулося після багаторазових мітингів протесту, організованих громадською організацією підприємців "Калинка", на котрих повідомлялося про факти корупції на ринку. Наступна ціль підприємців - мер Федорук бувший януковець, а тепер після перемоги Ющенка , бютівець.
33525
12 лютого 2006 17:59:00
12 лютого 2006 17:59:00
„ЗА ЦЕ У НАС НЕ БЮТ’Ь”: ДЕЛЕГАТИ МІСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ БЛОКУ ТИМОШЕНКО ПІДТРИМАЛИ КАНДИДАТОМ В МЕРИ КОЛИШНЬОГО ПРИХИЛЬНИКА ЯНУКОВИЧА 12-02-2006 14:44
Як повідомляють наші кореспонденти, 11 лютого як у старі добрі часи за повного „одобрямсу” у Чернівецькому будинку глухонімих (?!) відбулась міська конференція Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ).
22-є делегатів конференції на безальтернативній основі одноголосно висловили підтримку на посаду мера міста Миколі Федорукові – досі тричі мерові і керівникові віртуальної „Партії чернівчан”.
Делегати конференції ніби на комсомольських зборах навипередки заявляли і клялися у безальтернативності Миколи Трохимовича на цій посаді, а він у свою чергу обіцяв і далі бути „господарником” і... безпартійним. На тому партійці-бютівці й порішили.
Кажуть, найбільш задоволеним покидав конференцію навіть не підтриманий Микола Трохимович, а його давній приятель Петро Петрович Гасюк.
Звичайно, підтримка "партією Майдану" - БЮТом пана Федорука, який у якості мера Чернівців на минулих президентських виборах висловив публічну підтримку "проффесору" і кандидатові у президенти Вікторові Януковичу стало супер-сенсаційною новиною для столичного політичного загалу, не посвяченого у містечкові буковинські розклади.
Щоправда, є політична новина в області, яка за сенсаційністю і такою ж потужністю може серйозно посперечатися з підтримкою місцевим БЮТом Федорука: це список "Пори" до Чернівецької облради, яку очолив еск-губернатор та екс-перший секретар обкому СДПУ(о) Михайло Романів. Він, до речі, у бутність свого губернаторства і царювання у регіональному есдеківському таборі, завжди був у досить добрих стосунках з Миколою Трохимовичем...
Слава вічно живим!
Охрім НАВУХОДОНОСОР, „БукІнфо” (с)
Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 12.02.06 19:17.
Як повідомляють наші кореспонденти, 11 лютого як у старі добрі часи за повного „одобрямсу” у Чернівецькому будинку глухонімих (?!) відбулась міська конференція Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ).
22-є делегатів конференції на безальтернативній основі одноголосно висловили підтримку на посаду мера міста Миколі Федорукові – досі тричі мерові і керівникові віртуальної „Партії чернівчан”.
Делегати конференції ніби на комсомольських зборах навипередки заявляли і клялися у безальтернативності Миколи Трохимовича на цій посаді, а він у свою чергу обіцяв і далі бути „господарником” і... безпартійним. На тому партійці-бютівці й порішили.
Кажуть, найбільш задоволеним покидав конференцію навіть не підтриманий Микола Трохимович, а його давній приятель Петро Петрович Гасюк.
Звичайно, підтримка "партією Майдану" - БЮТом пана Федорука, який у якості мера Чернівців на минулих президентських виборах висловив публічну підтримку "проффесору" і кандидатові у президенти Вікторові Януковичу стало супер-сенсаційною новиною для столичного політичного загалу, не посвяченого у містечкові буковинські розклади.
Щоправда, є політична новина в області, яка за сенсаційністю і такою ж потужністю може серйозно посперечатися з підтримкою місцевим БЮТом Федорука: це список "Пори" до Чернівецької облради, яку очолив еск-губернатор та екс-перший секретар обкому СДПУ(о) Михайло Романів. Він, до речі, у бутність свого губернаторства і царювання у регіональному есдеківському таборі, завжди був у досить добрих стосунках з Миколою Трохимовичем...
Слава вічно живим!
Охрім НАВУХОДОНОСОР, „БукІнфо” (с)
Редаґовано 1 раз(и). Останні правки 12.02.06 19:17.
33526
25 січня 2006 10:38:00
25 січня 2006 10:38:00
[www.bukinfo.cv.ua]
ПІДПРИЄМЦІ КАЛИНІВСЬКОГО РИНКУ ЗВИНУВАЧУЮТЬ "МЕГАМАРКЕТ" У КОРУПЦІЙНІЙ ЗМОВІ З МІСЬКОЮ РАДОЮ 24-01-2006 16:58
Як повідомляли "БукІнфо" вчора підприємці Калинівського ринку подали до Чернівецького Господарського суду заяву, текст якої виглядає наступним чином:
1.Генеральному прокурору України
2.Голові Верховному суду України
3.Міністру юстиції України
4.Голові облдержадміністраці ї Чернівецької області М.В.Ткачу
5.Голові міської ради м. Чернівці
6.Голові Господарського суду в Чернівецькій області Желіку Б.Є. (для судді Бабак Л.Н.)
На даний час в провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа № 3/196 за позовом ВАТ "Мегамаркет" до Виконкому Чернівецької міської ради про спонукання до укладення договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства МТК "Калинівський ринок"
22.07.2005 р. трудовий колектив КП МТК "Калинівський ринок” звертається з заявою (№ 677 від 22.07.05 р. на отримання в оренду ЦМК КП МТК "Калинівський ринок" до голови міської ради м. Чернівці п. Федорука М.Т.
29.07.2005 р. начальником юридичного відділу міської ради м. Чернівці за № 427 від 29.07.2005 р. прийнято рішення про розгляд вищезазначеної заяви Виконавчим комітетом міської ради.
09.08.2005 р. за № 591/13 рішенням Виконкому Чернівецької міської ради Мегамаркету відмовлено в задоволені заяви від 22.07.2005 р. про передачу в оренду ЦМК КП МТК "Калинівський ринок"
12.09.2005 р, за № 06 Мегамаркет звертається до Господарського суду в Чернівецькій області4 з позивною заявою про спонукання до укладення договору оренди ЦМК КП МТК "Кантівський ринок" з Виконавчим комітетом міської ради.
Згідно закону про місцеве самоврядування п.30 ст.26 надання в оренду майна, комунальної власності та землі є виключно повноваженням міської ради, а не виконавчого комітету міськради (ст. 21 п.3 - органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені конституцією і законами України).
В порушеннях ст. 29, 33, п.30 ст. 26 "Закону про місцеве самоврядування" Виконавчим комітетом було прийнято рішення про відмову Мегамаркету в оренді ЦМК "Калинівський ринок", що стало приводом для звернення в Господарський суд Чернівецької області, рішення якого міська рада не може змінити. Таким чином, це є не що інше, як корумпована змова між Мегамаркетом та міською радою м. Чернівці, так як Мегамаркет фактично судиться з ні ким, а рішення господарського суду (позитивне для Мегамаркету) стало би приводом для укладення договору оренди між Мегамаркетом та міською радою.
Так на очах у всіх, серед білого дня, нахабно, Мегамаркет хоче поцупити Калинівський ринок, вилучивши у приватну власність землю, що належить усім
мешканцям м. Чернівці, тим самим залишити місто без комунальної власності територіальної громади.
У разі передачі ЦМК КП МИС "Калинівський ринок" в оренду Мегамаркету, згідно розрахунків-втрат (додаються) податків і зборів до бюджету м. Чернівці за 9-ть місяців 2005 р., бюджет міста недоотримував би 2391,0 тис.грн.
Сотні - тисячі переносних торгівельних об'єктів (контейнерів, МГП, ін.) під виглядом реорганізації, з метою отримання надприбутків будуть викинуті Мегамаркетом з території Калинівського ринку. До 15 тис. підприємців будуть позбавлені робочих місць (в основному підприємці малого та середнього бізнесу), до 30 тис. членів їх сімей залишаться без засобів існування, будуть перебувати на грані крайнього зубожіння, будуть змушені їхати у найми за кордон.
Отже, на підставі викладеного, Чернівецька обласна громадська організація "Калинка", яка здійснює захист соціально-економічних, правових та інших прав і свобод підприємців - членів організації просить для, зняття з розгляду питання в Господарському суді Чернівецької області по справі № 3/196:
1)Визнати не дійсним рішення Міськвиконкому за № 591/13 від 09.08.2005 р., яке було прийняте з перевищенням делегованих міськвиконкому повноважень (ст. 26,29,33 Закону України "Про місцеве самоврядування").
2)Згідно чинного законодавства, здійснити заходи до осіб, які створили
укорумповану змову, з метою вилучення у приватну власність землі
Калинівського ринку, що належить усій територіальній громаді м. Чернівці.
Президент ЧОГО "Калинка" Ольга ЧОРНА
ПІДПРИЄМЦІ КАЛИНІВСЬКОГО РИНКУ ЗВИНУВАЧУЮТЬ "МЕГАМАРКЕТ" У КОРУПЦІЙНІЙ ЗМОВІ З МІСЬКОЮ РАДОЮ 24-01-2006 16:58
Як повідомляли "БукІнфо" вчора підприємці Калинівського ринку подали до Чернівецького Господарського суду заяву, текст якої виглядає наступним чином:
1.Генеральному прокурору України
2.Голові Верховному суду України
3.Міністру юстиції України
4.Голові облдержадміністраці ї Чернівецької області М.В.Ткачу
5.Голові міської ради м. Чернівці
6.Голові Господарського суду в Чернівецькій області Желіку Б.Є. (для судді Бабак Л.Н.)
На даний час в провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа № 3/196 за позовом ВАТ "Мегамаркет" до Виконкому Чернівецької міської ради про спонукання до укладення договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства МТК "Калинівський ринок"
22.07.2005 р. трудовий колектив КП МТК "Калинівський ринок” звертається з заявою (№ 677 від 22.07.05 р. на отримання в оренду ЦМК КП МТК "Калинівський ринок" до голови міської ради м. Чернівці п. Федорука М.Т.
29.07.2005 р. начальником юридичного відділу міської ради м. Чернівці за № 427 від 29.07.2005 р. прийнято рішення про розгляд вищезазначеної заяви Виконавчим комітетом міської ради.
09.08.2005 р. за № 591/13 рішенням Виконкому Чернівецької міської ради Мегамаркету відмовлено в задоволені заяви від 22.07.2005 р. про передачу в оренду ЦМК КП МТК "Калинівський ринок"
12.09.2005 р, за № 06 Мегамаркет звертається до Господарського суду в Чернівецькій області4 з позивною заявою про спонукання до укладення договору оренди ЦМК КП МТК "Кантівський ринок" з Виконавчим комітетом міської ради.
Згідно закону про місцеве самоврядування п.30 ст.26 надання в оренду майна, комунальної власності та землі є виключно повноваженням міської ради, а не виконавчого комітету міськради (ст. 21 п.3 - органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені конституцією і законами України).
В порушеннях ст. 29, 33, п.30 ст. 26 "Закону про місцеве самоврядування" Виконавчим комітетом було прийнято рішення про відмову Мегамаркету в оренді ЦМК "Калинівський ринок", що стало приводом для звернення в Господарський суд Чернівецької області, рішення якого міська рада не може змінити. Таким чином, це є не що інше, як корумпована змова між Мегамаркетом та міською радою м. Чернівці, так як Мегамаркет фактично судиться з ні ким, а рішення господарського суду (позитивне для Мегамаркету) стало би приводом для укладення договору оренди між Мегамаркетом та міською радою.
Так на очах у всіх, серед білого дня, нахабно, Мегамаркет хоче поцупити Калинівський ринок, вилучивши у приватну власність землю, що належить усім
мешканцям м. Чернівці, тим самим залишити місто без комунальної власності територіальної громади.
У разі передачі ЦМК КП МИС "Калинівський ринок" в оренду Мегамаркету, згідно розрахунків-втрат (додаються) податків і зборів до бюджету м. Чернівці за 9-ть місяців 2005 р., бюджет міста недоотримував би 2391,0 тис.грн.
Сотні - тисячі переносних торгівельних об'єктів (контейнерів, МГП, ін.) під виглядом реорганізації, з метою отримання надприбутків будуть викинуті Мегамаркетом з території Калинівського ринку. До 15 тис. підприємців будуть позбавлені робочих місць (в основному підприємці малого та середнього бізнесу), до 30 тис. членів їх сімей залишаться без засобів існування, будуть перебувати на грані крайнього зубожіння, будуть змушені їхати у найми за кордон.
Отже, на підставі викладеного, Чернівецька обласна громадська організація "Калинка", яка здійснює захист соціально-економічних, правових та інших прав і свобод підприємців - членів організації просить для, зняття з розгляду питання в Господарському суді Чернівецької області по справі № 3/196:
1)Визнати не дійсним рішення Міськвиконкому за № 591/13 від 09.08.2005 р., яке було прийняте з перевищенням делегованих міськвиконкому повноважень (ст. 26,29,33 Закону України "Про місцеве самоврядування").
2)Згідно чинного законодавства, здійснити заходи до осіб, які створили
укорумповану змову, з метою вилучення у приватну власність землі
Калинівського ринку, що належить усій територіальній громаді м. Чернівці.
Президент ЧОГО "Калинка" Ольга ЧОРНА
33527
20 січня 2006 19:43:00
20 січня 2006 19:43:00
20 января около 8 утра резко упал сигнал сигнал транспондера 10762 Н 23250 3/4 на Амосе. В течение дня уровень сигнала скачкообразно изменялся. Сейчас в 15:30 по киеву сигнал отсутствует. Техническая служба канала в телефонной беседе заявила о серьезной аварии на аплинке. Через этот транспондер идут СТБ, М1, Тонис, ICTV, М1 интернешнл.
Повна версія