Розгорнути попередні цитати...
Ось цитата ЦДАГО:
ініціаторами створення нрУ за перебудову виступили колишні шістдесятники і. Драч, Д. Павличко та радянські письменники Ю. Муш- кетик і В. Яворівський. запропонований ними Проект Програми руху неодноразово обговорювався на партійних зборах спілки письменників у присутності завідувача ідеологічного відділу Цк компартії України л. кравчука4. Програма визнавала керівну роль компартії у діяльності нрУ, основною метою руху проголошувалось сприяння комуністичній партії у розвитку демократії. однак, незважаючи на поміркований ха- рактер основних положень проекту, компартійні органи зустріли його гострою критикою.
Кравчук був категорично проти навіть опортуністичного проекту НРУ
Це не пряма цитата, це узагальнення з дослідження, а сам документ з якого зроблено цей абзац займає 6 сторінок (якщо вірити посиланню на джерела).
У 1988 році Лук'яненко разом з Чорноволом мутили реформування опозиційної УГС (Гельсинської спілки), їх слухало КДБ, про що постійно надавали доповідні Щербицькому.
У якомусь 1985 році, їх би як мінімум закрили до дурки ще раз. А у 1988 році Щербицький зробив вигляд, що цього не бачить. Що тоді вже про "рух реформаторів" казати. 
Те що В.М.Чорновола прослуховували є правда. Уривок із моєї книги спогадів:
Я у В'ячеслава Чорновола. 1988р.
Слухав "радіо Свобода". Через шум глушилок розчув лише назву вулиці на котрій у Львові мешкає В'ячеслав Чорновіл - колишній політв'язень, а на даний момент редактор часопису "Український вісник". Був третій день Великодня й я купив квиток на літак - сподівався в свято застати господаря дома. Знайшов поштове відділення, котре обслуговує названу вулицю й запитав адресу В'ячеслава Чорновола. Невдовзі тиснув кнопку дзвоника вказаної квартири. Двері відкрив В'ячеслав і я, за пасхальним звичаєм, тричі привітався: "Христос воскрес!" Зайшов у гостинно відкриті двері. Та як побачив на столах цілі гори рукописів так відразу зрозумів: шанси моїх спогадів потрапити на сторінки часопису мізерні...
Під час розмови запитав В'ячеслава Максимовича чи прослуховують комітетники його квартиру, на що той ствердно кивнув головою. Рукопис залишив - надіявся, що хоча б якийсь уривок та буде надрукований…
Я в кабінеті карного розшуку.
Через день до мене заїхав співробітник карного розшуку. Завіз до себе в кабінет й довго допитувався чого це я їздив до В'ячеслава Чорновола. Щоправда після "бесіди" на тій же службовій "Волзі" привіз назад.
Через тиждень до хати зайшов незадоволений владою чоловік, - просив допомогти опублікувати розповідь про секретні методи роботи КДБ. Дивно, але він якимсь чином знав про мою поїздку до Чорновола. Розповідав про підлості КДБ – намагався таким чином викликати на відвертість, щоб і я в свою чергу розповів мету поїздки до В'ячеслава та подальші плани. Зрозумівши, що це "підсадна качка", не клюнув на цю примітивну приманку - звик до продажності наших людей. Після візиту гостя в хаті довго стояв дивний неприємний запах…
