Розгорнути попередні цитати...
Я думаю ти інтуїтивно відчув проблему, але дивишся на неї не з того боку. Проблема у тому, що умови життя на заході кращі і навіть з безвізом дуже небагато верств населення не могли собі дозволити довго жити чи подорожувати там. А тут війна і мільйони виїхали вимушено, що ніколи на заході не були. До доброго звикаєш швидко і я так підозрюю, що багато хто вже шукає способи залишитися там. І це найактивніша і найпродуктивніша частина. Більшість з них і в Україні мали гарне життя, але зараз вони будують те ж саме, але на дещо вищому рівні (можна посперечатися про це) і скажімо люди з дітьми, що навчаються в школі, внз, молодь що йде працювати. Наскільки вірогідно, що вони знову захочуть руйнувати життя до умовного нуля в починати все спочатку? А нероби, які я так розумію, вам ближче за духом - ті повернуться, бо будувати своє життя не навчені.
Який накуй на більш вищому рівні? В людей фабрики, заводи, параходи були, фермерства з сотнями Га землі, дома в три поверхи. І що вони у Франціі чи Португаліі зможуть зробити?
Скільки в Україні володарів агрохолдингів? 5? Так і по кожній галузі. Одиниці. Сотні загалом. А виїхало 6-8 мільйонів. Вони всі володіли заводами? Чи ми не знаємо як злиденно живуть роботяги? Ті хто мав якісь бізнеси, їм багато років було не потрібно нікуди їхати в них і так все було добре. А інші не знали англійської і в більшості країн були потрібні візи роками. І потім навіть з безвізом ти міг подорожувати, але працювати чи залишитись не міг (тому і була найпопулярнішою повзуча еміграція до Польщі набігами по 6 місяців до ментально близького сусіда і з медициною якщо потрібно недалечко через кордон LOL). І це було більшості лячно переїхати жити на захід і у більшості випадків ще й нелегалом (не те саме, що легальна еміграція), без медичної страховки і в постійному остраху зустріти поліцейського.
А зараз що? Агресія вимусила всіх тих людей поїхати. І не зовсім на пусте місце, що дуже важливо. Більшість має хочаб медицинську страховку (Канада точно надає), деякі країни платять помісячну допомогу, деякі одноразову як Канада, безкоштовні курси мови прямо в країні проживання. І мобілізація суспільства тут на заході на допомогу, багато волонтерів і організацій що допомагають прямо з аеропорту чи залізничної станції. Прямо за руку ведуть, пару тижднів у готелі безкоштовно, субсидоване житло, бізнеси пропонують роботу без знання мови, ставляться з розумінням. Та ще й Україна платить чоловікам у війску дуже непогано і їх сімʼї тут можуть так сяк жити на ті гроші, що ніколи до того не було можливим для абсолютної більшості. У людей є буквально роки на те, щоб роздивитися, знайти чим вони можуть / будуть займатися, вивчити мову, влаштувати дітей, молодь ( що підхоплює мову і місцеві порядки дуже швидко). Це не те саме, що приїхати на пусте місце за свої гроші і швидко шукати все - роботу, квартиру, школу для дітей, організовувати побут без будь якої допомоги і на ті гроші, що привіз з собою (як було в «старих» емігрантів).
- бізнесмени вже будують бізнеси у нових країнах
- ті в кого були будинки в Україні вже купили будинки у Монреалі та Торонто (там треба пристосуватися до стандартів будівництва, але то таке, все одно вибору немає)
- ті хто вміють працювати руками - тут точно без роботи та гарних статків не залишаться
- програмістам тим зовсім все одно де працювати. (Але тут побут кращій і звісно безпека у рази вища)
- ті в кого діти, навряд чи будуть їх виривати з середовища через декілька років - більшість з них не знатимуть ніякої іншої реальності
- ніхто крім нероб не буде сидіти на валізах 2-3-5 років, нероби звісно повернуться якщо себе тут у якійсь якості не знайдуть, але таких буде зовсім небагато
Останнє редагування: 27 квітня 2024 21:30:08 від German
Шкода. Дуже шкода. 
