“Зеленський” – це як технологія маніпуляції, коли людину поступовими кроками, непомітно, переконують в тому, з чим би вона ніколи не погодилася, якби їй це сказали відразу. Поступове відсування больового порогу. Спочатку його симпатик погоджується з ніби-то заїзженою тезою “влада краде”. Але поступово, чим довше їздять по вухам “кварталом” і “слугою” симпатик Зеленського готовий погодитися, що війна йде не тому, що є агресія РФ, а тому що “влада краде”. А далі і взагалі виявляється, що Україна втрачає території не тому, що є зовнішня агресія, а тому що “влада краде”.
Якби сьогоднішньому симпатику Зеленського в 2015 році показали цю карту розшматованої Україні і сказали, що країна втратила шматки території, бо “влада краде”, то Зеленський за таке міг би і отримати по мармизі.
Технологія “Зеленський” – як це частина політтехнології з розширення меж лояльності українського суспільства до російського наративу.
Працює ця технологія так: п’ять років витрачено на просування в суспільство твердження, що зовнішня агресія вторинна, а первинне хейтерство української влади — поміж тим знімається фільм, що підтримує це твердження, де у президента Голобородька немає жодних проблем з війною, зате є прості відповіді на всі суспільні проблеми в стилі “все вкрали” — потім цей кіноперсонаж висувається як кандидат на реальних виборах і збирає електорат, що з різних причин ненавидить чинну українську владу — далі виходить нова серія про цього кандидата-телеперсонажа, де вже прямим текстом всовується кремлівський наратив і тепер від тих, хто підтримав Зеленського очікують на наступний крок – підтримати переконання, які просуває кіноперсонаж Зеленського. Тобто, сказали “А”, то скажіть і “Б”.
![[ua]](https://forum.pravda.com.ua/Smileys/default/Prapor2.gif)
