Він ту цигарку так і не скурив...
Востаннє затягнувсь на повні груди.
– Умерти час? Я б трішки ще пожив...
І стрілись очі з поглядом паскуди.

Здригнулась тиша, зболена, німа,
як смерть рукою провела по спині.
До неба душу кликала сурма.
І він промовив: «СЛАВА УКРАЇНІ!»

Господь заплакав проливним дощем.
І без ключів у Рай відкрилась брама,
Архангел Михаїл зустрів з мечем:
– Приєднуйся, – сказав, – ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

Автор: Галина Кухаришин.

 

Він ту цигарку так і не скурив...
Востаннє затягнувсь на повні груди.
– Умерти час? Я б трішки ще пожив...
І стрілись очі з поглядом паскуди.

Здригнулась тиша, зболена, німа,
як смерть рукою провела по спині.
До неба душу кликала сурма.
І він промовив: «СЛАВА УКРАЇНІ!»

Господь заплакав проливним дощем.
І без ключів у Рай відкрилась брама,
Архангел Михаїл зустрів з мечем:
– Приєднуйся, – сказав, – ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

Автор: Галина Кухаришин.

Пронизливий вірш, пронизливі слова... Коли перед очима стоїть цей момент.  СЛАВА ГЕРОЮ!
Не повинно таке забутися!

розчулився....  

 
Треба було сюди Хто знає цього Героя? **(Позаправова розправа над українським військовим. Відео)

Він ту цигарку так і не скурив...

Я, коли десь в фейсбуці цей рядок прочитав - відчув весь трагізм цієї ситуації... Така туга охопила...Зачепило. Хоч і своїх рідних і знайомих вже хоронив. (((

   на своїй землі...

 Сподіваюсь, пройде час і цей вір будуть вивчати у школі на пам"ять. А можливо і  зараз вже будуть.

Мій сон був віщим - ти пропав.
Зник без вісти у бахмутському полі.
Ні мертвий, ні живий, ні у неволі,
Ти просто щез, як листя серед трав...

Мій брате, ти мене прости,
Що був не поруч у лиху годину.
Минає час незбагненно й невпинно.
Тебе нема... Молитви і хрести...

Про ПТСР

Вітя і до війни був дебілом.
Тупо по жизні, та плюс ще наркотики.
А скажуть: "От бач, що війна наробила!
Бідні наші, нещасні котики..."

Сірьога бухав, вважай, що з дитинства,
Раз пляшку замість гранати кинув.
А люди скажуть: "Як став ото триста,
Вернувся і з горя п'є без упину".

Славік сидів за вбивство і кражу.
Дому нема - хоч вертайся за ґрати.
Візьметься знов за своє, а скажуть:
"Це ж вони ТАМ всі навчились вбивати..."
 
А Вова, наприклад, був будівничий.
Вова, як Вова  - людина проста.
Прийде з війни, відпочине як личить,
І піде робити нові міста.

Андрюха до справи візьметься знову,
Залишивши спогади в шанцях заритими,
І вулиці міст, що збудує Вова,
Андрюха засадить деревами й квітами.
 
Не менше, не більше - нам більше й не треба,
Дасть бог, коли вийдем живими із бою,
Повернемось якось додому й до себе,
Щоб стати нарешті самими собою.

Артем Полежака