Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

На излете совка я проводил лето у бабушки в городке Сквира ( это рядом с Белой Церковью).

Она мне рассказывала про то, что были такие маньяки, которые убивали людей и делали из них колбасу. Целый цех по производству в погребе организовали.
Но их нашли и расстеляли.
А еще в одной семье мама сошла с ума и сварила из младшенького сына суп, чтобы накормить остальных детей....

Никакого наезда на советскую власть, никакого упоминания слова голодомор. Я вообще через много лет понял, и связал
это в одну кучу.....

Вот недавно в одном споре про блокаду Ленинграда некто авторитетно заявил, что стоит оставить вопросы блокады
Ленинграда жителям Питера,  они, мол,  о блокаде лучше знают и помнят.... А хохлы пусть копаются в своем голодоморе.

И вот возник вопрос - а кто их фупчегов реально помнит какие-то рассказы своих стариков о голодоморе?
Может кто-то помнит именно в какой форме это рассказывалось?

Я бы вероятно так и забыл бы эти бабушкины "страшные рассказки", если бы история сложилась по другому.
   
Я памятаю розповіді моєї бабусі.  Якщо щось забув
перепитую у неньки.
   
Я памятаю розповіді моєї бабусі. 

Я теж. І що в її селі останні харчі у людей відбирали р"яні односельці-активисти. А не іудо-кацапо-комісари
   
Може в її селі так і було. А  у моєї бабці це були кондові москалі. А поруч у невеличкому містечку
розташували  частину Червоної Армії.
   
я помню немного, но тогда пацаном был, а бабуся уже тогда монотонно
без эмоций рассказывала. людей ели. я тогда не понимал как это,
переспрашивал, в голове было, что плоть сырой поедали тут же,
как в книгах о дикарях.
Но она объясняла, что варили, затем ели.

я переспрашивал у родителей, правда ли, те мне запрещали об этом говорить.
А так ели все подряд, что можно.
политические мысли высказываемые бабулей не помню, был
мал. Помню что по многу сталина вспоминала.
Плохо или хорошо, то же не помню. Отец мой , например,
до сих пор его  в пример ставит.
Бабуля моя украинка, дед поляк, перед войной сослали
или переселили в Сибирь
   
Я пам‘ятаю і записав спогади
   
Моя бабушка рассказывала,как они голодали и варили какие то супы из травы,а потом у них пропала собака,а на следующий день они ели что то из мяса.А потом ее брат ей объяснил что собака на самом деле не сбежала,а они ее съели.И еще как то у одной знакомой сидели и ее бабка рассказывала как ее чуть не съели в детстве.Говорит отец был главным то ли в магазе каком то,то ли на складе и у них еда была.И как то ее послали с бидоном отнести молока каким то родствнникам.Ее остановили на улице какие  то люди и попросили налить стаканчик.Ну она согласилась и они пошли в дом.Сели за стол и она буквально почувствовала какой то кипиш за спиной,смотрит а на нее мужик серпом замахивается.Она с перепугу как то подскочили и прыгнула в окно.Говорит что повезло что окно было дряхлое и она как то чудом сбежала.Бежала по улице и орала и прибежала домой.А потом уже с родителями пошли за ментами и пошли в тот дом.А там на чердаке полный пистец.Горы одежды разной,некоторая с кровью,как детская так и взрослых.Короче там люди именно крышей поехали на почве голода и всей семьей людей ели.
   
Анатолий Кузнецов «Бабий яр»: Людоеды.
Самый большой за всю историю Украины, голод был при советской власти в 1933 году. Это первое осмысленное воспоминание моей жизни.
Бабка месила в деревянном корыте мамалыгу, я вертелся рядом: не перепадет ли кусочек. А отец, осунувшийся и усталый, сидел на табуретке и рассказывал.
Он только что вернулся из-под Умани, где проводил коллективизацию. Раньше, бывало, приезжая, он привозил муку, горшочки с медом, потом перестал; и на этот раз не привез ничего.
— Ну, загнали мы крестьян в колхозы револьверами, — говорил отец. — А они работать не хотят. Опустили руки и ничего не делают. Скот передох, поля остались незасеянными, заросли бурьянами. Говорить с людьми, столковаться — нет никакой возможности. Замкнутые, тупые, молчат, словно не люди. Сгоним на собрание — молчат, велим разойтись — расходятся. В общем, нашла коса на камень. Мы им: колхозы или смерть. Они на это: лучше смерть. Говорят: Ленин пообещал нам землю, за это революция была. И вот это одно задолбили, и стоят на том. Какая-то немыслимая, полоумная крестьянская забастовка, жрать больше нечего…
— Господи, — охала бабка, — так что ж ты там ел?
— Нам, коммунистам, выдавали по талонам, чтоб не сдохли, немножко деревенским активистам тоже, а вот что ОНИ жрут — это уму непостижимо. Лягушек, мышей уже нет, кошки ни одной не осталось, траву, солому секут, кору сосновую обдирают, растирают в пыль и пекут из нее лепешки. Людоедство на каждом шагу.
— Людоедство! Господи! Как же это?
— Очень просто. Скажем, сидим мы, в сельсовете, вдруг бежит деревенский активист, доносит: в такой-то хате девку едят. Собираемся, берем оружие, идем в эту хату. Семья вся дома в сборе, только дочки нет. Сонные сидят, сытые. В хате вкусно пахнет вареным. Печка жарко натоплена, горшки в ней стоят.
Начинаю допрашивать:
— Где ваша дочка?
— У город поихала…
— Зачем поехала?
— Краму (Ткани -укр.) на платье купить.
— А в печи в горшках что?
— Та кулиш…
Выворачиваю этот «кулиш» в миску — мясо, мясо, рука с ногтями плавает в жире.
— Собирайтесь, пошли.
Послушно собираются, как сонные мухи, совсем уже невменяемые. Идут. Что с ними делать дальше? Теоретически — надо судить. Но в советских законах такой статьи — о людоедстве — нет! Можно — за убийство, так это ж сколько возни судам, и потом голод — это смягчающее обстоятельство, или нет? В общем, нам инструкцию спустили: решать на местах. Выведем их из села, свернем куда-нибудь в поле, в балочку, пошлепали из пистолета в затылок, землей слегка присыпали. — потом волки съедят.[Голод был вызван искусственно, по приказу Сталина. У сопротивлявшихся коллективизации крестьян были реквизированы все запасы. Вымирали многие села до последнего человека. На железнодорожных станциях, по городам лежали тысячи опухших и умиравших крестьян, бежавших из сел в поисках хлеба. Исходя из цифр переписей, показаний свидетелей и других данных, исследователи находят, что число погибших превышало 7 миллионов человек. Сталин в беседе с Черчиллем обронил фразу, что ему тогда понадобилось ликвидировать сопротивление 10 миллионов противников: «Десять миллионов, — сказал он, подняв руки. — Это было страшно. Это длилось четыре года». (Уинстон Черчилль. Вторая мировая война. Лондон, 1951. Том 4, книга 2, стр. 447.)]
 :facepalm1:
   
https://сайт/lirnyksashko/1757-hiba-ya-storoj-bratu-moemu/
   
Хіба я сторож брату моєму?
2 роки тому   Політика   85 776   15 270   103  10
У нас вдома ніколи не було куснів.

Кусень - надкусаний шматочок хліба чи пиріжка.

Ну знаєте, як то буває? Діти надкусять і покинуть. - Потім доїм.

А потім хліб засохне і вже ніхто не доїдає, бо он свіжий пухкий і теплий стоїть.

У нас всі кусні доїдав батько. І крихти теж. Збирав зі столу, змітав в долоню і їв.

Не тому що хліба не вистачало, не дай Боже, а тому що батько пережив Голодомор.

Він тоді був маленьким хлопчиком, але це не забувається ніколи.

Відтоді і крихти не викидав. І нас навчив.

Я із здивуванням помітив, що несвідомо завжди кладу хліб правильно - шкоринкою догори, щоб лежав красиво. І перевертаю і рівняю, коли хтось покладе не так. Це теж від того виховання з дитинства.

Мене завжди судомить, коли бачу викинутий шматок булочки чи окрайця.

Теж татове виховання.

Колись я записав на касету його розповідь про Голодомор. Кілька разів зупиняв запис, бо тато плакав.

Не можу примусити себе переслухати цей запис ще раз.

Я і так все запам'ятав з першого разу.

Про те, як моя бабуся не відпускала мого тата, тоді ще малого, нікуди від себе і водила за ручку щоб не з'їли.

І про те, як прибігла сусідка в сльозах, бо зникла її донечка.

І про те, як люди пішли її шукати, видивляючись в якій хаті із комина іде дим, а значить там топиться в печі.

І як знайшли в тій хаті безумну від голоду жінку а на припічку баняк із розрубаною і звареною дитиною.

І як мати витягала голими руками з окропу і цілувала розварену половинку обличчя своєї Танечки.

І як син безумної ховався під ліжком і кричав щоб його не чіпали, бо він їв тільки печінку.
   
І про те, як моя прабабуся рятувала онуків, викладаючи сім збережених дорогоцінних пшеничних зерняток на поріг і зачиняла двері, коли в сіни залітав горобець, щоб їх клювати. А потім ганчіркою збивала того горобця і варила з нього юшку для дітей. А зернятка знову загортала в хусточку і тримала при собі, нікому не довіряючи цей скарб, і плакала, коли онуки просили одне зернятко посмоктати.

Пам'ятаю про те, як в село Сабадаш приїхали із Жашкова на бричках комісари в шкірянках і комісарки в червоних хустинках. І як ходили із красноармєйцами з рушницями і наганами по хатах, забираючи все що можна було з'їсти. А торбинку крупи, яку бабуся сховала в колисці під немовлятком знайшли і висипали надворі птахам, бо динка її запісяла.

І як цукор викладали просто в мішках на землю перед огорожею цукрозаводу у Верхнячці, бо не було де його тримати, оскільки вся територія заводу була завалена тими мішками. Дощ розмивав той цукор по навколишнім полям, і люди вночі повзли і їли солодку землю. А червоноармійці не підпускали людей до цієї Божої їжі і убивали їх штиками щоб не витрачати кулі.

І ще пам'ятаю, як ми вивчали у моєму морському виші класичний випадок втрати судном несхитності- це коли в Чорному морі затонув танкер,який замість нафти завантажили на продаж за кордон пшеницею в Одеському порту. Під час шторму пшениця змістилася на один борт і танкер,не пристосований для сипкого вантажу, перекинувся. Це було в "голодний" 1933 рік,коли комуністичній владі не вистачало суховантажних суден для вивоза пшениці з України і використовували для цього танкери. Зерно вивозили за кордон танкерами,а в цей час в європейській житниці - Україні вмирали мільйони українців,у яких окупаційна влада відібрала їжу.

А головне пам'ятаю про те, що із комісарами ходили по хатах місцеві "активісти"- "партєйні" комнезамівці і комсомольці, які потім теж виздихали від голоду, що самі допомагали організовувати за злиденний пайок і похвалу від окупантів.

І не було кому захистити беззбройних українських селян. Не було української армії, українських воїнів і українських вождів.

Зате були в очепленні червоноармійці із Рязані і Вологди із штиками, комісари в шкірянках із Москви і Пітера із наганами і катівнями. А ще свої запроданці і гниди.

Спогади про Голодомор-геноцид це привід не тільки поплакати і посумувати.

Це примус до дії.

Хочеш вижити? Не хочеш щоб наших дітей вбивали і нищили наш український народ?

Дій !
   
Те що окупантів із північного "братського" народу треба нищити - це аксіома. Це як вошей вбивати.

А із своїми Каїнами треба вчиняти не так.

Запорозькі козаки мали свою кару для таких "активістів", які вбивали своїх.

Викопували глибоку могилу, опускали туди вбивцю, а на плечі йому клали домовину із убитим. І так засипали їх разом.

Зраджуєш Україну? Нищиш українську армію? Крадеш у війська і волонтерів? Торгуєш із ворогом? Продаєш народ свій? Співпрацюєш із окупантом? Вихваляєш убивць?Розказуєш про те,що "голод бил вєздє"? Брешеш,що "тогда бил нєурожай" ?Патякаєш про те ,що "украінци убівалі самі сєбя"?

- В яму !

І на плечі домовину із загиблими від Голодомору і війни, із кусниками хліба, із зерном і звареними дітьми, із солодкою землею і вкраденим життям поколінь українців.

Важка та домовина..

Засипаємо, хлопці та дівчата!

Кожен по жмені, не зупиняємось. Щодня.

І дітей привчайте ті жмені кидати.
   

 Зерно вивозили за кордон танкерами


На мой взгляд, такого быть не могло физически.

Танкер не приспособлен для погрузки и выгрузки сыпучих грузов.
   
Re: Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

Я пам'ятаю розповіді, як родину моєї бабусі взимку без одягу вигнали з хати і більшість дітей вмерла. Бабуся це так добре запам'ятала, що на свій похорон заповіла не запрошувати нікого з родини колишнього голови колгоспу, хоча років вже багато минуло з тих часів.
   
Я пам'ятаю розповіді, як родину моєї бабусі взимку без одягу вигнали з хати і більшість дітей вмерла. Бабуся це так добре запам'ятала, що на свій похорон заповіла не запрошувати нікого з родини колишнього голови колгоспу, хоча років вже багато минуло з тих часів.

Голова колгоспу з Кацапії був чи місцевий?
   
Мої бабуся і дід не застосовували слово "Голодомор", вони просто казали "голод".

У бабусі ії двоюродні брати померли, від голоду.

Дід перший раз щось розповів, коли я дитиною почав щось про то, як ідять жаб у Франції (у журналі прочитав).
А він відповів - а ми жаб у ставку, у дитинстві ловили і їли з голоду. Я аж здивувався - який ще голод, нам же ще радянскі вчілки про "ах, при Сталине парядок біл, не то что сейчас" и про "вяликую країну". Він якось не дуже охоче трохи що щось розповів, і я навіть не повірив - як це можно померти з голоду? Як, зовсім померти? Но так же не буває ?!
   
Господи, да о другом я!
Я как раз о том, что если бы Голодомор не стал... скажем так "популярной темой", то бабушкины рассказки я бы вероятно забыл.

И просил попробовать напрячься, и вспомнить именно бабушкины рассказки.
А не цитировать что-то из книг.
   
Тему захотелось открыть именно потому, что в Питере наверное нет "популярной темы" о том,
как из блокадного Ленинграда  сотнями поставлялись тяжелые танки, и составами минометы, мины, артиллерийские снаряды.


Вот и вопрос - насколько жители Питера помнят бабушкины рассказы о блокаде. Правдиивые.
   
Ні корови ні свині один Сталін на стіні
Він показує рукою - у колгосп. За баландою.

ТОварішь верь -прийдет она.
На мясо прежняя цена.
И молоко подешевеет.
Когда Никита околеет.


Цих віршиків вивчили мене мої дядьки коли мав років з 5.
   
Re: Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

Бабушка отцу рассказывала, что 9 человек из семьи тогда погибли. Старобельский район. А дед выжил, потому что ловил раков в Айдаре. Урожай был нормальный, как всегда, что был неурожай, неправда. И за 100 км в рашке все было, но ехать не пускали, снимали с поезда где-то в Харькове.
   
Re: Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

Комуняки  :X
   
В бабиному селі на кіровоградщні на сусідній вулиці жила жінка. В кінці 70х вже була стара. Жила самотньо. І всііі сторонилися. Дітям давала цукерки як виходила до воріт але баба сказала щоб нічого не брали з сестрою і до сусідки не заходили. Кілька раз так траплялося в наші приізди в село і баба пригадую сварилася дуже на нас. Але чому не можна було брати ті цукерки не пояснювала. Просто не йдіть і все...
 Потім вже мама розповіла що на селі всі старші знали що іі діти пропали в голодовку. А де ділися іі діти так і не дізналися. Все село обходило іі хату.

Інше з тих часів мало згадували. Баба лише часто згадувала що іли траву після голодноі зими і весни. Трава калачики називалися. Малим був сам пробував. Питав як то можна істи? Розказувала що товкли і варили. А голодовку пережили бо мали макуху соняшникову. Зерно забрали а макух лишився. Так спаслися.
   
Re: Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

Бабушка не любила вспоминать.
А однажды, когда поступило распоряжение партии вспахать все пустыри, был перепахан и большой пустырь недалеко от нашего дома.
И земля на нем оказалась с большими рыжими пятнами. И вот когда мы шли с ней по этому пустырю, она сказала, что те пятна это то глина - остатки от домов людей, умерших в голод.
Рассказывала, что голод был искусственным, что отбирали все съедобное, что их семья выжила благодаря деду, который сделал маленькую ручную мельницу.
В этой мельнице мололи зерна всего, что удавалось раздобыть, а также мельницей приходили пользоваться селяне за часть полученной муки...
   
На Буковині голоду в тридцяті роки не було. Захищав румунський кордон. В сорокових, за комуняк вже, було голодно, але не до канібалізму. Тому таких оповідей в сім'ї, дякувати Богу, немає.
По темі - "Жовтий князь" Василя Барки, почитайте.
   
моя бабушка рассказывала, что с прадедом спали с коровой в хате вместе
чтобы не сожрали
еще
бабушка сама была комсомолкой и их отправили на летний лагерь-молочную ферму
прадед потом пришел забирать ее - глянул на нее и перекрестился
вернулся с топором чтобы сопровождать домой
бо сожрали бы такое упитанное.
   
Київщина,Біла Церква...  не чула  нічого  конкретно про смерті під час голодомору в сім'ї: або  не було це так виражено в нашому регіоні, або ж не хотіли на цю тему говорити, не знаю...   але що запам'ятала з розповідей бабусі, то це про фруктові дерева, хоч  і не знаю про які роки йшлося в її розповіді:  всі дерева фруктові вимушені були власноруч повирубувати, бо на них налоги великі були... бабуся розповідала, що  якщо і продавали частину фруктів, то це не покривало суму налогу,  а в неврожайні роки взагалі пістуц був: фруктів майже не було, a налог той же залишався...   тому і повирубували все.....

Останнє редагування: 5 жовтня 2018 22:27:41 від ценительница алей
   
Невыносимо это все читать  :cray:  А люди это пережили...
   
Невыносимо это все читать  :cray:  А люди это пережили...

Так, просто жах...    і все це тільки згодом стало зрозуміло, що нашим предкам прийшлося  пережити ...   тільки після розвалу Союзу про це почали несміливо згадувати,  а до того було  в телевізорі і по радіо тільки одне: "Ах, харашо в стране саветской жить "     :(

Останнє редагування: 5 жовтня 2018 22:33:58 від ценительница алей
   
Ще в школі, за дрімучрго совка, наша класна розказувала про 47 рік, про жінку яку зняли з поїзда бо їла своє немовля... Нещасна приїхала на ЗУ десь із сходу.
   
Те що окупантів із північного "братського" народу треба нищити - це аксіома. Це як вошей вбивати.

А із своїми Каїнами треба вчиняти не так.

Запорозькі козаки мали свою кару для таких "активістів", які вбивали своїх.

Викопували глибоку могилу, опускали туди вбивцю, а на плечі йому клали домовину із убитим. І так засипали їх разом.

Зраджуєш Україну? Нищиш українську армію? Крадеш у війська і волонтерів? Торгуєш із ворогом? Продаєш народ свій? Співпрацюєш із окупантом? Вихваляєш убивць?Розказуєш про те,що "голод бил вєздє"? Брешеш,що "тогда бил нєурожай" ?Патякаєш про те ,що "украінци убівалі самі сєбя"?

- В яму !

І на плечі домовину із загиблими від Голодомору і війни, із кусниками хліба, із зерном і звареними дітьми, із солодкою землею і вкраденим життям поколінь українців.

Важка та домовина..

Засипаємо, хлопці та дівчата!

Кожен по жмені, не зупиняємось. Щодня.

І дітей привчайте ті жмені кидати.

Спасибі! Це треба знати кожному українцю!
Пам'ятати як це було!
Протистояти ворогам і ззовні і зсередини саме зараз!
Ніколи більше не підпускати до себе "братський народ".

Сашко, щиро дякую особисто!
Міцного здоров'я тобі!


   
На мой взгляд, такого быть не могло физически.

Танкер не приспособлен для погрузки и выгрузки сыпучих грузов.

Я знаю.
Через те і вчили. Як приклад неправильної загрузки і використання.
   
Київщина,Біла Церква...  не чула  нічого  конкретно про смерті під час голодомору в сім'ї: або  не було це так виражено в нашому регіоні, або ж не хотіли на цю тему говорити, не знаю...   але що запам'ятала з розповідей бабусі, то це про фруктові дерева, хоч  і не знаю про які роки йшлося в її розповіді:  всі дерева фруктові вимушені були власноруч повирубувати, бо на них налоги великі були... бабуся розповідала, що  якщо і продавали частину фруктів, то це не покривало суму налогу,  а в неврожайні роки взагалі пістуц був: фруктів майже не було, a налог той же залишався...   тому і повирубували все.....

Теж багато про це чув, але це було після війни. Чи при Хрущові чи до
   
Re: Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

Ще в школі, за дрімучрго совка, наша класна розказувала про 47 рік, про жінку яку зняли з поїзда бо їла своє немовля... Нещасна приїхала на ЗУ десь із сходу.
В Старобельском районе был голод, а 2-я бабушка у меня жила в одном из городов на Донбассе, который сейчас оккупирован, говорила, что голода не было, только в 46-м был. Удар был по селам.
   
Бабушка рассказывала, что ходили с сестрой в поле собирать колоски по ночам, чтобы перетереть и сделать лепешки.

Ещё говорила что чужих в селе не было, а забирали зерно свои же лентяи в прошлом и пьяницы, которые стали панами. Так говорила.

Это Крым, Тарханкут.
   
Re: Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

Американцы не могли санкции наложить и не покупать это зерно? Все же знали.
   
На мой взгляд, такого быть не могло физически.

Танкер не приспособлен для погрузки и выгрузки сыпучих грузов.

Танкери типу «Кавказ» мали великі горловини і танки без сепараторів. Тому і використовували для насипу зерна. А на хвилі зерно пересипалось на один борт і танкер не вирівнявся і затонув.
   
На излете совка я проводил лето у бабушки в городке Сквира ( это рядом с Белой Церковью).

Она мне рассказывала про то, что были такие маньяки, которые убивали людей и делали из них колбасу. Целый цех по производству в погребе организовали.
Но их нашли и расстеляли.
А еще в одной семье мама сошла с ума и сварила из младшенького сына суп, чтобы накормить остальных детей....

Никакого наезда на советскую власть, никакого упоминания слова голодомор. Я вообще через много лет понял, и связал
это в одну кучу.....

Вот недавно в одном споре про блокаду Ленинграда некто авторитетно заявил, что стоит оставить вопросы блокады
Ленинграда жителям Питера,  они, мол,  о блокаде лучше знают и помнят.... А хохлы пусть копаются в своем голодоморе.

И вот возник вопрос - а кто их фупчегов реально помнит какие-то рассказы своих стариков о голодоморе?
Может кто-то помнит именно в какой форме это рассказывалось?

Я бы вероятно так и забыл бы эти бабушкины "страшные рассказки", если бы история сложилась по другому.

 Я памятью все, що переказувала моя бабуся  та тато,  i внуки моi не забудуть, бо таке забути не можна, на Слобожанщинi пiв села вимерли,  село називалося Гряникiвка
   
Танкери типу «Кавказ» мали великі горловини і танки без сепараторів. Тому і використовували для насипу зерна. А на хвилі зерно пересипалось на один борт і танкер не вирівнявся і затонув.

Может быть. Никогда не видел таких танкеров вживую. А как выгружали? Вручную?
   
Re: Делали из людей колбасу. Но их нашли и расстреляли.

або  не було це так виражено в нашому регіоні, або ж не хотіли на цю тему говорити, не знаю...
Тут ліси були. Моя бабуся згадувала, що вони в лісі щось могли добути - сережки на деревах, білочок-їжачків і т.п. Мабуть, і сховати щось в лісі простіше, ніж в степовій місцевості. У них в селі малі діти в одній сім'ї не вижили. Це десь за Димером
   
Моя бабушка рассказывала, что готовили лепешки из "лободы" или из ее семян. На том и выжили
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія