Це не пам'ять. Це прошивка. Віртуальна ідеоформа.
Якісь випадкові мутні люди писали один одному сварливі депеши, мірялися пісюнами, пестували власні дикі ідеї та рухали картоплею по кабінетним макетам. Водночас, на реальних плацдармах мільйони людей вбивали один одного, гнили в шанцях та пригнічували в собі все людське.
Як вдалося змусити їх все це робити з собою та з іншими?
Їм розказали, що найдорожче та єдине, що в них є на світі - це Родіна, а потім сказали, що настала пора захищати її від сил зла.
Як змусити всіх робити це знову?
Живити з дитинства архетипічні ідеоформи.
Впарювати те, чого немає, не було і ніколи не буде.
Впарювати збочену матрицю за реальність.
Давити на мораль, на совість, співчуття,
використовувати стереотипи, стадні особливості -
короче, вавілоніть усіх по повній програмі.
Результат - система набуває автономність.
Достатньо копняка, і маховик набирає оберти, жваво розгоняє сам себе.
Людям вже, навіть, не треба мити мозок, вони це самі залюбки роблять
один одному на форумах, пабліках, в телевізорах, на базарах та в таксі.
Так шо, ніяка це не пам'ять.
Убога штатна компонента з арсеналу трюків вавілону.
Піпл радісно хаває, аж чуби тріщать,
вавілон щасливий,
червона хвіра сансари іде собі, скаче туди, де ліпша жизнь.
