Петро Олещук
Отже, що дізналися за підсумками вчорашньої атаки Ірану на Ізраїль, українці.
По-перше, авіація держав-членів НАТО (США, Великобританія, Франція) може підніматися за тривогою для захисту повітряного простору держави, яка у НАТО не входить. У тому числі - і за межами повітряного простору цієї держави. І збивати все, що летить.
По-друге, сусіди цієї держави-не-члена-НАТО теж можуть активно брати участь у збиванні ракет і дронів, що летить на сусіда, а не рахувати секунди перебування цих ракет і дронів у власному повітряному просторі.
По-третє, це реально працює. Якщо повітряна міць багатьох потужних держав працює разом, то збивається буквально все, що летить. І не потрібно "скидатися" на комплекси "Петріот" чи інші системи ППО, місяцями вчити для цього персонал. Прилетів - збив - полетів.
Зрозуміло, всі українці почали питати себе: а чого у випадку України так не можна, і кожного дня ми змушені вести облік вбитих від російських ракетних обстрілів громадян?
Найпоширеніша версія - "це все тому, що московити представляють ядерну державу, і Захід тому їх сильно боїться".
Звісно, ця версія не позбавлена сенсу, але все ж вона видається особисто мені лише трохи дотичною до реальних причин.
Взагалі, нас уже понад два роки намагаються переконати, що нічого не можуть для нас зробити, бо "страшенно бояться ядерної війни з рашкою". Якщо відверто - не переконливо.
Ок, припустимо, що бункерний дід і справді за кожної нагоди починає усім погрожувати ядерним апокаліпсисом. І всі у це вірять. Апокаліпсисом за будь-якої нагоди: за те, щоб дати Україні пару старих ракет, десяток старих літаків і кілька десятків не менш старих танків, наприклад.
Якщо бункерний дід справді настільки психопатична натура, що може реально розпочати знищення людства через те, що Україні дали кілька десятків старих танків, то Захід сам мав займатися лише одним - пошуком шляхів його ліквідації. Бо він ще завтра почне Апокаліпсис, бо буде у поганому гуморі через проблеми з травленням. Але ніхто не шукає шляхів усунення психопата. Значить, не вважають його АЖ НАСТІЛЬКИ небезпечним.
Далі, атака на Ізраїль учергове показала: американські спецслужби знають ВСЕ. Вони знали, коли почнеться напад на Україну, коли буде теракт у "Крокусі", коли Іран випустить ракети по Ізраїлю. Думаєте, якби бункерний дід вирішив завдати по ним ядерний удар, вони б про це не знали? Із місцями дислокації та тим, як це все вразити? Звісно, знали б.
Тож проблема не у тому, що хтось страшенно боїться ядерного удару.
Чому ж тоді коаліція держав Заходу не дала впасти на Ізраїль жодній іранській ракеті, але спокійно спостерігала, як російські ракети падають на Україну уже два роки, вбиваючи, руйнуючи долі та позбавляючи людей найдорожчого?
Думаю, відповідь тут комплексна.
По-перше, у випадку України їм банально простіше нічого не робити. Вони, очевидно, 24 лютого 2022 року цілком були готові до того, що України скоро не буде. Можливо, ця думка не приносила їм радості, але точно не видавалася трагічною. Не буде і не буде. Що тепер, напружуватися? Перекидати авіацію, війська. Витрачати час, гроші, ресурси... Навіщо?
Тут, як на мере, треба трохи пояснити про "ескалацію" та "деескалацію", про яку, у контексті взаємодії з заходом, звикли у нас жартувати. Коли умовний представник Держдепу США розказує нам щось про "загрозу ескалації", то нас це сильно обурює. Мовляв, яка ще "ескалація"? Куди ще далі? Московити і так кидають по нас усе, що мають, порушують усі норми і правила, здійснюють геноцид... Але це з нашої точки зору. Для умовного представника ж Держдепу "ескалація" - це створення проблем для нього та його відомства. Якщо українці мовчки помирають, то це, очевидно, не "ескалація". А от якщо у відповідь інші українці розносять російські НПЗ... Тут уже точно "ескалація", бо це створить багато проблем для представника Держдепу. Коливання цін на нафтопродукти. Необхідно потурбуватися про їх незмінність у США. З ким домовлятися про обсяги?... Суцільна "ескалація".
