Гюстав Лебон. "Психология народов и масс". - настільна книга Леніна.
..................
Безликий, безвільний натовп інстинктивно тягнеться до людини наділеної сильною волею. Роль вожаків заключається у створенні віри. І не важливо якої - релігійної, соціальної чи політичної. Оскільки народні маси за рамками своєї спеціальності ні про що інше не мають чітких уявлень, ними завжди будуть керувати вожді.
На натовп не діють звичні, "замусолені" слова отож лідер повинен придумувати нові визначення набридлих, заїжджених, заяложених понять та явищ. Потрібно спочатку вловити настрої натовпу, підлеститись й, увійшовши в довіру, змінювати його переконання, поведінку. У виступах не можна нахрапом йти проти вікових звичок народу, потрібно намагатись знайти компроміс між традиціями та новаціями. Публіці потрібні ілюзії й лідер має їх створювати а не руйнувати. Потрібно натхненно малювати "сяючі висоти", сипати словами "демократія", "рівність", "воля", "добробут", щастя", обіцяти реформи, викривати ганебні явища, звинувачувати ворогів, й при тому не дати можливості їм виправдатись й весь час виступу тримати натовп у піднесенні. Давно помічено: виступи ораторів часто не логічні, не читабельні, але саме такі виступи діють на натовп.
Якщо потрібно примусити натовп кинутись на барикади чи пограбувати палац, то кращим тут буде особистий приклад. Якщо ж необхідно примусити слідувати якимсь ідеям, то не слід довго пояснювати, аргументувати, переконувати. Тут інший універсальний рецепт: короткий, безапеляційний лозунг, гасло, заклик. Багато разів повторена думка являється доказаною, істинною й, врізавшись глибоко у підсвідомість, примушує діяти по закладеній програмі.
Натовп завжди бажає створити ідола, кумира, божество й беззаперечно йому поклонятись отож, якщо зникне один лідер, маси радісно підкориться іншому, сильнішому. Маси поважають силу, а доброту вважають ознакою слабкості. Натовпу характерні обожнювання, страх, підкорення божеству, тверда віра в його ідеї та бажання їх поширити, ненависть та нетерпимість до його ворогів. Усі вожаки бажають покори, слави, почестей отож кожен прагне за будь яку ціну стати кумиром натовпу.
Будь для народу божеством або будеш ніким, тому що натовп слабких не любить й повстає проти слабкої, бездіяльної влади. Іншими словами: не можеш бути божеством - йди геть.
Вшановуючи нового тирана натовп топче відкинутого, (свого вчорашнього улюбленця) тому, що той виявився слабшим. Якщо ж сила влади міняється, натовп переходить від рабства до анархії і навпаки…
Натовп консервативний, отож зроблені ним переміни ефемерні, часто пов'язані лише з перейменуваннями, зміною вивісок. Насправді натовп відчуває жах перед кардинальною зміною традицій. Усі в натовпі бажають змінити все, при цьому не змінюючи власного, часто аморального способу життя! Із-за цього технічний прогрес при правлінні натовпу (охлократії) неможливий. Поволі анархія набридає й натовп інстинктивно прагне рабства (сильної руки).
Натовп не може породити жодної ідеї. Ідея зароджується в вищому середовищі, оволодіває якимсь індивідуумом, той створює групу й стає вожаком, (дисидентом). Група (секта, партія) переносить ідею в народ. Народ підхоплює її, робить загальновідомою істиною й вимагає від верхів перемін, реформ. Настає момент коли низи не можуть жити по-старому, а верхи керувати по-новому, і…
Підсумок: Знаючи причини утворення натовпу, можна його створювати й, очоливши, використовувати для досягнення власної мети.
Досягнувши омріяної влади, варто робити все, щоб не допустити утворення невдоволених твоєю владою груп людей. Для цього потрібно осідлати усі засоби масової інформації, щоб унеможливити появу лідерів, поширення нових ідей. Непокірних слід залякувати, підкуповувати, убивати. Якщо ж агресивний натовп все ж утворився, слід, знаючи вищеописану кухню, діяти на нейтралізацію невдоволення.
Впізнаєте наші "Майдани?
